У к р а ї н с ь к и й ж у р н а л Тодішній чехословацький



Pdf просмотр
Сторінка5/6
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.24 Mb.
1   2   3   4   5   6
Як видивитесь нате, що на саміті
НАТО у Бухаресті Україна почула,
що Альянс бажає, щоб вона у майбут-
ньому стала членом цієї організації,
але водночас не отримала від Альянсу
План дій щодо членства (ПДЧ)?
В кожному разі – це компроміс. Частина впливових європейських членів НАТО на такому рішенні просто наполягала. Проблема втому, що цей саміт дійсно не був добре підготовлений. Питання про приєднання України і Грузії до ПДЧ мало бути одним з головних пунктів програми. Натомість – і здається, це вперше в історії НАТО, – один з головних пунктів не був попередньо обговорений і узгоджений, і на самому саміті ніхто спочатку не знав, чим ця справа закінчиться.
Україна на це безпосередньо не могла вплинути. Це реальність. Однак, великим плюсом є сам факт, що саміт НАТО передав рішення про майбутнє запрошення України і Грузії до ПДЧ не наступному саміту, а раді міністрів членів НАТО. Наступне засідання ради міністрів буде у грудні. Це досить неординарне рішення. Рада міністрів дієвіша і вірогідність того, що міністри в питанні України домовляться, вища ніжу лідерів цих країн.
Який ваш прогноз – отримає Україна
ПДЧ уже в грудні Чи міністри не
будуть ризикувати, і побояться запро-
шувати країну, яка до цього плану ще
не готова?
Це вже питання внутрішньої ситуації в Україні і настроїв населення щодо вступу в НАТО. Підтримка цього збоку населення є малою. А незадовільна підтримка не дає гарантії, що в цьому питанні існує національний консенсус. Від кожної країни, яка іде в НАТО, вимагають, щоб таке її рішення було результатом внутрішньополітичного консенсусу, щоб було довготривалим, стратегічним, не піддавалося сумніву. А яка ситуація в Україні Сама прем’єр Юлія Тимошенко перед самітом сказала, що Україна мусить спочатку закінчити своє домашнє завдання, уряд має пояснити населенню, що таке НАТО і має побороти стереотипи, які сьогодні переважають. Це завдання поки що невиконане. Так що з цього огляду виникає простір для проведення інформаційної кампанії. Це така сама ситуація, як зі Словаччиною перед самітом НАТО в Празі 2002 року, коли вирішувалося, чи Словаччина отримає запрошення до вступу. І тоді, так само які тепер, одним з головних критеріїв була підтримка збоку словацької громадськості. Завдяки проведеній кампанії, підтримка вступу країни до НАТО в Словаччині піднялася аж до
63 %. Ідо сьогодні залишається вищою
50 %. Україну чекає така ж інформаційна кампанія. Але її може провести лише стабільний уряд, якого, на жаль, в Україні немає. В цьому питанні я скептик. Ті, хто на самітів Бухаресті були проти надання Україні ПДЧ, будуть і в майбутньому наводити той самий аргумент неготовності України. І це доти, доки Україна не буде в змозі довести, що там існує стабільна підтримка вступу в НАТО збоку більшості суспільства.
Александер Дулеба: Україна тепер в ситуації Словаччини перед 2002 роком“
Фото: архів
з краю огляд подій ратифікації Україна стане повноправним членом СОТ квітня. У випадку форсованого вступу України в НАТО Росія може підняти питання про приналежність Криму. Про це заявив голова комітету Держдуми Росії у справах СНД і зв’язків зі співвітчизниками Олексій Островський. У разі вступу в НАТО України та Грузії, Росія буде вимушена для забезпечення своєї безпеки вжити заходи військового та іншого характеру заявив начальник Генштабу
ЗС РФ генерал армії Юрій Валуєвський квітня. Глава Cекретаріату президента Віктор Балога вважає, що Юлія Тимошенко свідомо розвалює коаліцію та йде на відкритий конфлікт із президентом. Відверто корисливі, грубо прагматичні дії команди Тимошенко маскуються красивими і пафосними фразами про єдність, демократію та боротьбу з корупцією. Однак насправді створюються політичні та бізнесові схеми, які мають забезпечити монопольне становище БЮТ і її верхівки на політичній арені, у владі, в економіці,
– вважає Балога. Натомість Тимошенко спростувала ці твердження, зазначаючи, що такі заяви покликані зруйнувати коаліцію, але вона цього не допустить.
10 квітня. Кабінет міністрів на позачерговому засіданні в четвер ухвалив нову постанову по проведенню земельних аукціонів, пішовши проти волі президента. Таке рішення підтримали 9 членів Кабміну міністрів утрималися квітня. Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України підписала контракт із компанією „РосУкрЕнерго“ про поставки близько 50 млрд. куб. м природного газу до 2009 року. Таким чином, „РосУкрЕнерго“ залишається на українському ринку квітня. Міністерство закордонних справ України підтверджує інформацію про звільнення екіпажу французької яхти
„Le Ponant“, у складі якого було десять громадян України квітня. Конференція київського міського осередку Партії регіонів офіційно висунула на посаду мера столиці свого представника Василя Горбаля. До першої п’ятірки увійшли Василь Горбаль (1), Дмитро Табачник (2), Інна Богословська
(3), настоятель Києво-Печерської лаври Владика Павло (Петро Лебідь) (4) і керівник театру російської драми Михайло
Резнікович (5).
14 квітня. Фракції урядової коаліції вважають за необхідне ухвалити закон, який передбачатиме проведення виборів мера Києва у два тури. Проте президент Віктор Ющенко виступає проти, такої ж думки і Партія регіонів, щоб не змінювати законодавство під конкретну справу. Як відомо, вибори у два тури дадуть більше шансів одному із кандидатів від правля- чої коаліції, навіть, якщо не відбудеться об’єднання усіх кандидатів-коаліціянтів.
25 квітня в Празі пройшла зустріч
міністрів оборони Вишеградської
четвірки, на котру було запрошено
і міністра оборони України. В такому
ж форматі 23 квітня відбулася в Празі
і зустріч міністрів закордонних справ.
І двічі пролунали заяви про підтрим-
ку Вишеградською четвіркою вступу
України і Грузії в Європейський союзів Північноатлантичний Альянс. Чи
справді у цьому центральноєвропей-
ському угрупованні така одноголос-
ність? Чи позиція Братислави або
Будапешта дійсно співпадає з пози-
ціями Праги і Варшави?
В кожній вишеградській країні можна знайти тих, хто проти вступу України в НАТО. Яків Західній Європі та США. Але суть утому, якої вони ваги, яка в них політична підтримка.
Офіційною політикою Словаччини, яку в Бухаресті представили президент Іван Ґашпаровіч та міністр закордонних справ Ян Кубіш, є підтримка підключення України до ПДЧ. Те саме декларували й інші вишеградські країни. Найбільш стримана позиція була щодо цього в угорців. Але протиріччя є і між тим, що Ґаш- паровіч і Кубіш заявили в Бухаресті, і тим, як це згодом прокоментував прем’єр Роберт Фіцо, якого можна зарахувати до більш стриманих європейських політиків, тих, хто вважає, що в НАТО заразне треба приймати рішень, які б загострювали відносини з Росією. Але всупереч цій позиції голови уряду, чинна урядова програма кабінету міністрів і офіційна позиція Словаччини є однозначною, декларативною так, підтримуємо запрошення України до ПДЧ, і аж згодом побачимо, чи здатна вона буде виконати всі умови для вступу.
На саміті у Бухаресті Угорщина була
єдиною країною зі сходу Європи,
яка не підтримала пропозицію США
надати Києву План дій. З’явилися
і припущення, що на такий крок уряд
Угорщини наштовхнуло побоювання,
що дійде до зриву її енергетичних
проектів з російським „Газпромом“…
Чи існує тут проблема або загроза
якогось нового русофільства збоку
Угорщини або й Словаччини?
Існує різниця між русофільством і економічними інтересами. Угорці не є русофілами і ніколи ними не були, але економічні інтереси стосовно Росії в них є. Угорщина має пообіцяну угоду про будівництво великих підземних резервуарів природного газу, які будуть важливими для постачання газу далі в країни Євросоюзу. Так, економічний інтерес там однозначно присутній. Це проблема Угорщини.
Коли йде мова про Словаччину, сьогодні в неї немає жодного такого величезного проекту з Росією, який би був джерелом економічного русофільства, джерелом того, щоб економічні інтереси взяли гору над довготривалими пріоритетами країни. В Словаччині сьогодні є розуміння того, що чим ближче Україна буде до НАТО і ЄС, тим краще для Словаччини
– втому числі із огляду економічних інтересів. Різниця між Словаччиною і Угорщиною втому, що сьогодні в Словаччині немає економічної причини, з якої б Словаччина мала міняти свою позицію по відношенню до України.
Спілкувався Богдан Копчак
Фото: Богдан Копчак
Міністри закордонних справ країн Вишеградської четвірки під час зустрічі у Празі, де гостем був і міністр закордонних справ України Володимир Огризко другий зліва.

45 14 квітня. Рада коаліції ухвалила рішення звернутися до президента Віктора Ющенка з вимогою відправити у відставку голову його Секретаріату Віктора Балогу. Впродовж дискусії БЮТ пригрозив вийти з коаліції в разі, якщо Секретаріат Президента не припинить тиснути на уряд квітня. Фракція БЮТ не пропонуватиме на розгляд питання про створення тимчасової спеціальної комісії з внесення змін до Конституції. Лідер фракції НУНС
В’ячеслав Кириленко заявив, що БЮТ таким чином врятує коаліцію квітня. Президент Ющенко вимагає запровадити систему виборів до парламенту на основі відкритих списків. Ющенко попросив протягом двох місяців підготувати відповідні зміни до закону. Він зауважив, що виборець хоче знати, хто його представляє у парламенті. Він переконаний, що без персоніфікації виборчих списків партійне можливо відновити зв’язок між виборцем і депутатами.
15 квітня. Міністр внутрішніх справ Юрій
Луценко виступає за відновлення смертної кари у вигляді розстрілу за особливо важкі злочини проти особи квітня. Президент Віктор Ющенко скасував свій указ про відсторонення Леоніда Черновецького від виконання повноважень голови КМДА квітня. Глобальний стрибок цін загрожує підвищенням рівня бідності в Україні, заявляє координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннелл. О’Дон- нелл зауважив, що, на думку багатьох експертів, нещодавні успіхи, досягнуті в зменшенні рівня бідності, які спостерігалися в країнах Східної Європи протягом
10 останніх років, зараз знаходяться під загрозою невпевненості, що зростає в світовій економіці. О’Доннелл зауважив, що, згідно з офіційною статистикою, незважаючи на економічне зростання України, яке проявилось уроці населення живе за межею бідності.
16 квітня. Генеральна прокуратура висунула обвинувачення колишньому міністру Василю Цушку в перевищенні влади у справі про захоплення будівлі Генеральної прокуратури в травні 2007 року квітня. Прем’єр Юлія Тимошенко виступає зате, щоб Україна стала парламентською республікою. За словами Тимошенко, парламентська республіка має переваги над будь-якими монополізованими системами влади. Ми би хотіли провести зміни до Конституції в конституційний спосіб через парламент, через отримання більшості в парламенті, а краще – консолідації парламенту,
– сказала Тимошенко квітня. Блок Юлії Тимошенко залишив повним складом зал засідань Верховної Ради під час розгляду закону про Кабмін. Пізніше фракція повернулася, однак не брала участі в голосуванні за закон. Крім огляд подій
Як малих дітей лякають Бабаєм, так українців на півдні і сході лякають Пів- нічноaтлантичним Альянсом. Євроінтеграцію називають експансією, НАТО
– ворожим блоком, а Буша – загарбником України (в Америці ж бо перенаселення, янкі нема де жити. Вже два роки поспіль охочі полякати приїздять на південь, на Миколаївський полігон Широкий Лан, де війська НАТО разом з українськими проводять навчання. Тут збираються антинатiвці з Донецька, Луганська, Києва, Вінниці, Севастополя, Одесита самого Миколаєва.
Цього року Україну до НАТО не взяли. Антинатiвці кажуть – то наша заслугами відстояли. Та ми пам’ятаємо, що Україна твердим поступом йшла до НАТО, поки пан Путін на саміті не сказав на Украине там одна треть вообще этнические русские!“ і додав для тих, для кого цей аргумент не був досить вагомим, щось типу „кхе-кхе, а у нас ще ракетки є Ось і зараз, комуністи на своїй й обласній звітно-виборчій конференції, на яку, слід зазначити, прибув головний комуніст України пан
Симоненко, повідомили, що і цього року на Миколаївщині знов навчатимуться натiвці. Іноді, їй Богу, здається, що і воякам, і антинатiвцям просто подобається влітку на півдні Україні. Давайте згадаємо минулорічні навчання Сі Бриз. Вони проходили там само, на полігоні Широкий Лан, що на Миколаївщині, у 130 кілометрах від Одеси, з 9 до 22 липня. Купа активістів зустрічала транспарантами з гнівними написами, прапорами i балаганом кораблі НАТО ще в Одеському порту. Інша частина відразу поїхала до Лану розбивати наметове містечко на лоні природи. Серед активістів невмируща Компартія України, Прогресивні соціаліс- ти-вітренківці, севастопольські організації Російський вибір та Російський молодіжний союз, одеська організація Єдина Вітчизна та найцікавіша дійова особа – Союз Православних громадян України. Останні ходили полігоном поп ятах за військовими протягом всіх навчань і у прямому сенсі слова гнали біса. Збірна православних з Одеси, Миколаєва та Києва прибула на Широкий Лан 14 липня. Разом з іншими мешканцями містечка вони спочатку провели молитовне стояння перед КПП військової частини А 18-90. Після попросили у командування дозволу провести загороджувальний Хресний хід від нашестя іноплемінних і міжусобної брані на самому полігоні. В очікуванні на відповідь, вони всю ніч провели у молитовному стоянні перед КПП. Вранці генерал дозволив п’ятнадцятьом православним походити полігоном. І вони цілу неділю, 15 липня, вчиняли загороджувальний Хресний хід від нашестя іноплемінних перед дулами натiвського озброєння. Але це ще не все. Валерій Кауров, керманич Одеського антинатiвського комітету самооборони, відмічений високим церковним орденом благовірного князя Данила Московського. Вручив орден Митрополит Смоленський і Калі- нінградський Кирило за відмінну роботу супротив НАТО і завеликий внесок у війні проти експансії Заходу. НАТО – це мережевий маркетинг на політичному рівні, вони всім експортують демократію, – каже Євгенія Бондаренко, aктивістка блоку Вітренко.
– У жодній країні після вступу до НАТО безпечніше не стало, і 11 вересня – це у них було. Коли Буш приїжджав, то пропонував їхнє паливо на наші атомні станції, замість російського. Але навіть Чехія відмовилася від американського палива. З приходом НАТО миколаївські заводи позакриваються, не стане робочих місць, ті, що залишаться перейдуть на озброєння, – переживає Євгенія.
Тим не менше, миколаївські заводи, які зараз простоюють без інвестицій і замовлень, колись то виробляли найкращі кораблі та підводні човни. Військові. А замовлення – це робочі місця для миколаївців. Проте прогресивні соціалісти, яких в антинатiвському русі, за їхніми даними, біля п’яти тисяча також комуністи, соціалісти та інші рятівники вже обирають місця під наметові містечка на славнозвісному Широкому Лані. А на сайті Придніпровсько-Донецького Робочого Союзу (скорочено – не сміятися ПДРС) є такі антинатiвські вірші
Хватит носом во всю прыть Перед НАТО землю рыть:
Нет такого уговору,
Чтоб хохлам в Европе быть!
Олена Ночна, Миколаїв
Сон розуму породжує потвор
з краю того, БЮТ наполягає на розгляді законопроектів, які домовлено проголосувати на засіданні ради коаліції. Зокрема це стосується змін до закону про статус народного депутата (про імперативний мандат) та закон про пільги, які, на думку БЮТ, повинні бути проголосовані перед законом про Кабмін. У свою чергу лідер фракції НУНС висловив сподівання, що вихід БЮТ із залу не означає розрив коаліційної угодив односторонньому порядку квітня. Лідер Єдиного Центру Ігор Кріль переконаний, що події у Верховній Раді засвідчили черговий ситуативний союз між фракціями БЮТ і Партії регіонів для зриву голосування за законопроект Про Кабінет Міністрів. З огляду нате, що БЮТ свідоме блокування остаточного прийняття цього закону прикриває різними благородними приводами, нагадаю ухвалення нової редакції закону про Кабмін є одним із зобов’язань БЮТ, закріплених у коаліційній угоді, – наголосив Кріль.
17 квітня. Фракція Партії регіонів заблокувала трибуну і президію парламенту на знак протесту проти розгляду питання про дострокові вибори в Харкові. Парламентське засідання зірване.
17 квітня. Парламентська асамблея Ради Європи позитивно оцінює розпочату урядом боротьбу з корупцією. До того, українська делегація домовилася з представниками ПАРЄ про спільні нові програми в соціальній сфері квітня. Партія регіонів не ініціюватиме і не підтримуватиме відставку кабінету міністрів. Про це заявив лідер фракції Партії регіонів Віктор Янукович, відкриваючи засідання опозиційного уряду. І навіть у цій ситуації, коли сьогодні ініціюється самою коаліцією розвал коаліції і, як результат, відставка уряду, ми проти цього, – запевнив Янукович і далі наголосив, що коаліційні фракції намагаються штучно розвалити свою коаліцію для того, щоб потім піти у відставку, а потім шукати винних. Ми бачили це уроці, а це буде повторення, але ще в гіршому варіанті упевнений лідер регіоналів.
17 квітня. Президент Віктор Ющенко заявляє, що його Секретаріат – це лише технічний апаратне більше, а всі рішення він приймає самостійно. Окрім того, він висловив упевненість утому, що демократична коаліція у Верховній Раді не розпадеться. Я сказав членам коаліції, що я вас ланцюгами зв’яжу, і ніхто звідти не піде,
– заявив президент квітня. Депутатська група Народна самооборона підтримує створення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по внесенню змін до Конституції. Раніше це питання ініціювали БЮТ та ПРУ той же час лідер фракції Наша Україна
– Народна самооборона В’ячеслав
Кириленко від імені фракції висловився категорично проти створення цієї комісії.
Попри заяви президента Ющенка відразу після інаугурації та очікування всього українського суспільства й постійний тиск світового співтовариства, справа про вбивство журналіста Гонгадзе залишається нерозкритою. Засудження рядових виконавців лише підтверджує їхні керівники ніколи не опиняться в суді березня Апеляційний суд Києва проголосив вирок щодо трьох безпосередніх вбивць Георгія Гонгадзе Миколи Протасова, Валерія
Костенка й Олександра Поповича
– до 13, 12 та 12 років позбавлення волі відповідно, позбавив їх міліцейських звань й права займати державні посади. Адвокати засуджених збираються оскаржувати таке рішення й один із них подав відповідну заяву до Верховного Суду.
Мати Георгія Гонгадзе Леся не збирається оскаржувати рішення суду, бо вона очікувала навіть менш жорсткого покарання. Окрім того, незадовго до винесення вироку Леся Гонгадзе заявила, що їй байдужа доля тих, кого судять за вбивство її сина (водночас, Леся не визнає, що залишки тіла, що восьмий рік зберігаються у морзі, належать її синові, як це стверджують численні експертизи. Леся каже, що її задо- вільнить засудження замовника та організаторів цього злочину. Але цього, вочевидь, не станеться.
Справа за звинуваченням вбивць Гонгадзе слухалась протягом двох років, здебільшого – у закритому режимі. Але із проголошенням вироку головні питання у цій жахливій i водночас загадковій історії залишилися без відповіді. Здавалося б, після перемоги помаранчевих сил розслідування, яке за Кучми ледь жевріло, (за цей час змінилося три керівники слідчо-опе- ративної групи) отримало потужний поштовх. Новообраний президент Віктор Ющенко невдовзі після інаугурації заявив, що справу фактично розкрито. Потім стали відомій почали давати свідчення офіцери служби кримінальної розвідки МВС. Власне, на той момент було відоме й ім’я ключової людини, що організувала й брала участь у цьому вбивстві
– це керівник кримінальної розвідки МВС Олексій Пукач. Задовго до його арешту, який стався у жовтні
2003 року, автор цих рядків мав інформацію про його причетність до вбивства й навіть повідомив це прізвище уході допиту керівнику слідчо-оперативної групи Генпрокуратури Столярчуку. Але невдовзі після арешту Пукач був звільнений з-під вартий продовжував, не криючись, ходити на допити.
Головне питання, яке не розв’язав суд над вбивцями Гонгадзе хто є організатором й замовником вбивства журналіста Чому цього не сталося, й у який спосіб вдалося відсікти рядових виконавців від головних винуватців й ініціаторів вбивства Хронологічно це виглядало так. Коли Пукача арештували (не за вбивство журналіста, а за знищення документів служби, якою він керував, його адвокат Ігор Фомін, який водночас був помічником генпрокурора Святослава Піскуна, наголошував у суді, що немає сенсу тримати під вартою людину, яка старанно ходить на допитий не ховається.
Пукача звільнили, він продовжував залишатися в Києві, за ним здійснювалося таємне спостереження. А після приходу до влади Ющенка, на пост генпрокурора повернувся Святослав Піскун. У січні 2005 року, коли власне все було зрозуміло й настав час арештів головних фігурантів справи, він зробив на прес-конференції заяву, що мовляв, справу проти Пукача поновлено, за ним стежать. Одразу після цього генерал зник. Потім Пукача начебто вирахували в Ізраїлі й навіть намагалися затримати, але невдало. Власне, руками генпрокурора
Піскуна було зроблено чимало для розвалу справи Гонгадзе. Окрім фактичного попередження Пукача, що готується його повторний арешт,
Піскун на початку березня 2005 року оголосив на прес-конференції, що наступного дня буде допитаний екс-міністр внутрішніх справ Юрій
Кравченко. Але в оголошений день Вирок вбивцям Гонгадзе крапки надіне розставлені
огляд подій

47 18 квітня. Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) з 20 квітня перейдена автоматичне відшкодування податку на додану вартість (ПДВ. Йдеться проте, що минулого року ми зробили понад 190 тис. зустрічних перевірок, чим ми травмували психіку платників податків. У зв‘язку з цим після 20 числами переходимо на камеральну форму перевірок, тобто безконтактну роботу, – заявив голова ДПАУ Сергій Буряк.
18 квітня. Лідер політичної партії Єдиний Центр Ігор Кріль і голова Народно- демократичної партії Людмила Супрун прийняли рішення про початок процесу об’єднання двох політичних сил. Кілька днів раніше Супрун очолила Запорізьку державну обласну адміністрацію.
18 квітня. Нова Конституція України не може бути затверджена на всеукраїнському референдумі без рішень Верховної Ради, таке рішення прийняв Конституційний суд України квітня. Після реконструкції запущено Одеський нафтопереробний завод. Потужності підприємства дозволять переробляти нарік млн. тонн сибірської нафти квітня. Віктор Янукович вході з’їзду партії одноголосно переобраний лідером Партії регіонів. Янукович одночасно обійме посади голови політради і голови президії політради, як це передбачено новою редакцією статуту партії. До керівництва партії не потрапив колишній глава політради партії Микола Азаров. Він обраний головою контрольної комісії квітня. Український уряд повертатиме на батьківщину гроші екс-прем’єра Павла
Лазаренка, що заморожені на рахунках в Антигуа і Барбуда. Цьому сприятиме угода про допомогу в розслідуванні кримінальних справ, яку підписали у Вашингтоні посли України та Антигуа і Барбуда в присутності міністра юстиції України Миколи Онищука. Йдеться про суму понад 70 мільйонів доларів квітня. Прем’єр Юлія Тимошенко переконана, що після великодніх свят парламент проголосує за зміни до Конституції, що передбачають перехід до парламентської форми правління.
Прем’єр висловила переконання, що голосувати за зміни до Конституції демократична коаліція буде консолідовано. Парламентська форма в Україні нарешті наведе порядок. Буде так яку Німеччині
– буде канцлері буде порядок, – сказала прем’єр.
20 квітня. Проект Концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, представлений робочою групою Національної конституційної ради, передбачає фактичне розширення повноважень президента. Документ передбачає системні зміни у розподілі повноважень між гілками влади, але на користь президента.
Кравченко чи то застрелився (два постріли в голову, чи то був застре- лений.
Власне, затримання Пукача було надзвичайно вдалим кроком слідства. Він був ключовим фігурантом справи про вбивство журналіста. Його арешт став героїчним кроком слідчих у той момент – кінець 2003 року. Але після його звільнення і подальшої втечі
Пукача на початку го, шанси винайти замовників стали стрімко зменшуватись. Невдовзі керівника слідчо-опера- тивної групи Столярчука довели до серцевого нападу й він тихо звільнився з прокуратури. Автор знайшов його у Верховному суді на посаді консультанта. Але Столярчук твердо уникав давати будь-які пояснення, попри те, що при владі вже був Ющенко. Отже, можна припустити, що ті, хто розвалювали справу Гонгадзе й захищали організаторів цього злочину, залишилися при владі.
2004 року на сайті профспілки журналістів Великобританії з’явилися тексти допитів звинувачених по справі Гонгадзе та справі міліціонерів- вбивць, яких невиправдано намагалися притягнути до вбивства Гонгадзе. Це аргументувалося тим, що начебто у такий спосіб незалежні дослідники намагаються встановити істину у справі. В дійсності, цим спричинили грандіозну шкоду справі й деякі свідки, які погодилися співпрацювати зі слідством, припинили надавати надзвичайно корисну інформацію. Експерти пов’язують авторство цієї операції з витоку матеріалів слідства з ім’ям тодішнього генпрокурора
Васильєва.
Після такої низки вкрай шкідливих для слідства подій, шанси вийти на головних винуватців смерті журналіста гранично зменшилися. Логічним продовженням розслідування цієї справи після засудження рядових виконавців у березні го мусила б стати активізація пошуків організаторів
– через з’ясування обставин хто сприяв розвалу справи Але цього не відбувається. Експерти не можуть дійти згоди
– чому цього не відбувається, розслідування фактично заблоковане
– попри заяви президента Ющенка про його рішучість розкрити справу Гонгадзе. Автор цих рядків зокрема вважає, щодо справи мали стосунок дуже впливові людина сумлінні яких, можливо, не лише вбивство Гонгадзе. Й не виключено, що вони мають важелі впливу на Віктора Ющенка, аби той не педалював подальшого розслідування. Вочевидь, незацікавлені у всій правді чекають, коли суспільство просто втратить інтерес до цієї справи. Власне, так воно й відбувається про страшну смерть журналіста Гонгадзе повільно, але забувають...
Олег Єльцов, Київ
Миколa Протасов та Валерій Костенко
Фото: архів огляд подій

48 культ ревю iНаша з тобою перша – не так невдала,
як таємна – спроба інтерв’ю супрово-
джувалася музикою Яроміра Ногавіци,
славнозвісного чеського барда. Ти
просто любиш саме таку музику, чи тут
домішуються ще якісь особливі твої сен-
тименти до Чехії, чеської культури?
І те, й інше. Мені завжди подобалися барди, бо те, що співають найкращі з них – добра поезія. Окрім того, я справді маю сентименти до Чехії, бо це країна, яка розширила мої особисті горизонти, дала можливість глянути на світ крізь оптику іншої мови, країна, яка своєю культурою й рівнем життя доводить, що тривало утискувана великими сусідами невелика слов’янська нація може навіть у такому сусідстві не те що не загубитися, ай процвітати. У чомусь Чехія може бути взірцем для України.
Ну, і найголовніше, чому я слухаю
Яроміра Ногавіцу, – це сам Яромір Но- гавіца. Світ, який відкривається за його текстами, музикою, тембром голосу. До речі, це світ виразно центральноєвропейський. Якщо типам ятаєш, у нього є балада, яка називається „Тєшінска“, де є такі слова Моє невєста била би дцера шевцова з дому Камінскіх, однє- куд зе Львова або У Прохазку дєлал бих од п’єті до п’єті...“. Як бачиш, уже водній пісні виринають два дуже важливі для нас феномени – Львів і Прохаськи.
Герої балади Сараєво, якути також добре знаєш, покидають на шляху до
Сараєва галицькі рівнини (можливо, за- хідно-галицькі, та все ж. Коли я відкрила це для себе, розмови про нашу належність до Європи видалися мені обґрунто- ванішими й не такими абстраґованими від дійсності.
Багато хто з наших спільних приятелів,
відповідаючи на запитання про визна-
чні постаті, що свого часу вплинули
на формування його/її особистості,
обов’язково згадають когось із великих
чехів – Мілоша Формана, Богуміла
Грабала, Вацлава Гавела чи бодай же
Ярослава Гашека. Кого назвала бити Важко сказати, наскільки великі чехи впливали на мене, але безперечно перелічені тобою постаті залишили слід. Гадаю, ні Мілан Кундера, ні Богуміл
Грабал просто не можуть минути безслідно для будь-якого читача. Не кажучи вже про Ярослава Гашека, відлуння якого можна прочитати в багатьох сучасних чеських авторах, наприклад, у Мілославі
Швандрлікові. Взагалі, в чеській мові після Гашека з’явилося поняття „
švejkoviny
“, що значить – комічні ситуації, подібні до тих, які спричинював Швейк, швейків- ський спосіб сприйняття світу. Та й Оповідання з однієї кишені й Оповідання
Р
Галина Петросаняк (1969) – авторка двох збірок поезії Парк на схилі (1996) та Світло окраїн (2000). Учасниця багатьох міжнародних поетичних фестивалів і читань. Вірші перекладалися німецькою, англійською, чеською, польською, російською та білоруською мовами. Уроці стала лауреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам. Авторка перекладів із чеської і німецької літератур та низки есеїв. Керівник літературної студії вмісті Івано-Франківськ.
Є дивна особливість, притаманна топографії певних міст звертаєш за ріг непримітного будинку – і раптом місто зникає, весь простір звужується до розмірів невеликого подвір’я, а все, що за його межами, робиться таким же уявним і неправдоподібним, як заокеанські америки, полюси чи амазонія. Перша спроба інтерв’ю з Галиною Петросаняк відбувалася саме в такому місці, неподалік від залізничного вокзалу Станіслава. Непримітний будинок, скромна вивіска Бюро перекладів „Петрос“, привітна господиня, а заодно і я – єдиний о цій порі клієнт закладу. А ще – кава і спів Яроміра Ногавіци, що його, як з’ясувалося, ми з Галиною любимо однаково. Природно, що в таких замалим не домашніх умовах розмова поточилася відверта, дружня, посутня, але надто приватна, аби перетворювати її на інтерв’ю. Тож ми домовилися влаштувати інтерв’ю за іншої, найближчої нагоди. І влаштували. Ось воно.
Галина Петросаняк:
„Не розмінюватися на неважливе“

49 з іншої кишені Карла Чапека здаються мені дуже виразними в сенсі чеського менталітету й суто чеської поетики особливий гумор, легка іронія (втому числі й самоіронія, повільний життєвий ритм, любов або принаймні поблажливість до всього світу, обов’язковий романтичний флер. Великим відкриттям для мене були Ян Веріх, Ота Павел, а також поети
Франтішек Галас, Їржі Коларж, Ярослав
Сейферт. Щодо Формана, то „Амадей“ – один із найулюбленіших моїх фільмів – напевно не був би таким добрим, якби режисером був американець, а не чех.
Серед табуйованих запитань попе-
редньої нашої розмови було одне, ко-
тре наважуся повторити вдруге. Може,
тому, що й сам себе я запитую про це
достатньо часто. Література перестала
для тебе бути справою №1. Чи принай-
мні не викликає стільки ентузіазму, як
раніше. Чому І що сьогодні є для тебе
найважливішим? Або скажімо по-іншо-
му: що нині тобі видається важливішим
за літературу?
Хотілося б думати, що це пов’язано зі зрілістю. Просто я належу до тих авторів, які в літературі не можуть абстраґу- ватися від власної персони, особистих переживань (за браком фантазії, мабуть. Коли тобі двадцять іти спонтанно оспівуєш своє захоплення світом, кохання, радощі, жалій переживання у віршах, то це природно. Коли тобі під сорок іти робиш таке оспівування справою цілого життя, то це, за відсутності справді високого таланту, часто виглядає несмачно. Скажімо так література не є для мене справою №1, бо останніми роками я остаточно зрозуміла, що мої уявлення про хорошу літературу сягають значно далі від рівня моїх літературних здібностей. Є й інші причини. Усе частіше, читаючи сучасні художні тексти, ловлю себе на думці, що мав рацію Михайло Бах- тін, коли, ведучи мову про географію, сказав У цій науці є людське, це не література, яка забрехалася. Бахтін помер уму, цікаво, щоб він сказав нині. Його, напевно, дуже занепокоїла би літературна мода не нести жодної етичної відповідальності за написане
(Рабле, якого Бахтін любив – це трохи інше. Мене це також турбує, які те, що сучасна література часто виростає на деструкції, на безвідповідальній, атому ризикованій, грі із занадто серйозними, життєво важливими речами. Мені не подобається, коли етична безвідповідальність прикривається тезою, мовляв, автор повинен дбати винятково про естетичний бік твору й не зважати нінащо інше. Гадаю, що чим талановитіше написаний деструктивний твір, тим гірше для читача будь-якого, не кажучи вже про юного й незахищеного власним життєвим досвідом. Що видається мені важливішим залі- тературу? Як це небанально звичайне щоденне життя із його дуже реальними, часто дуже складними сюжетами, завданнями й стосунками, які також вимагають таланту, щоб давати собі в цьому всьому раду. Це не так романтично, як література, не обіцяє лаврів, та все ж. Ти жне будеш твердити, що людське життя може мати сенс лише в мистецтві, науці й подібних речах
Ти також згадувала, що тепер майже
не пишеш віршів, однак маєш намір
видати ще одну поетичну збірку. Щодо неї увійде І що прийшло на зміну
поезії – художня проза, есеїстика,
переклади?
Незважаючи на все це, у видавництві Лілея НВ“ невдовзі справді з’явиться- я ще одна моя книжка. Людина – істота суперечлива. Це буде мікс із віршів, що з’явилися після того, як вийшла моя остання збірка перекладів із німецького поета Райнера Кунзе та написаних за останні три-чотири роки есеїв. До речі, есеїстика – близький мені жанр. Есеї, на відміну від художньої прози, не вимагають від автора артистичних здібностей Розмовляв Юрко Із д рик, Івано-Франківськ | Фото за р х і в у Галини Петро сан як культ ревю культ ревю (хоча й не заперечують їх. А таких здібностей, треба визнати з жалем, я позбавлена зовсім.
Чи супроводжується невисока інтен-
сивність писання втратою інтересу до
читання? Що з прочитаного останнім
часом справило найсильніше враження
(„найсильніше“ може бути як позитив-
ним, такі негативним)?
Я стала перебірливішою в читанні, це нормально. В моєму віці починаєш розуміти, що часу не так багато, щоб витрачати його на вигадані сюжети, тоді яку повсякденні цих сюжетів хоч греблю гати, й вони такі талановиті, що хай сховається будь-який майстер пера. Із задоволенням читаю щось по суті, наприклад, краєзнавчу літературу, документалістику на цікаві теми. Якби мала змогу, взялася б за ґрунтовне вивчення психології особистості. Дуже цікава й до того ж ужиткова штука.
Найсильнішим читацьким враженням останнього часу була, мабуть, книжка сучасного австрійського автора, поло- ніста, який симпатизує Україні, часто буває у Львові, і був редактором одного з найвідоміших німецьких журналів
„Schpiegel“, Мартіна Поллака. Це документальний роман, який називається Мертвий у бункері. Неймовірний твір хоча б тому, що автор наважується абсолютно відкрито й мужньо, спираючись на документи, досліджувати й коментувати життя власного батька, який був начальником гестапо у Лінці й, відповідно, має на сумлінні те, що творила ця організація. Мартін Поллак не пам’ятає свого батька, оскільки був позашлюбною дитиною і живу домі вітчима, а батько загинув у пізні сорокові. До речі, ще уві- сімдесятих Поллак написав краєзнавче дослідження про Східну Галичину, яке в Західній Європі досіє бестселером.
Побутує думка, яку я, зрештою, поді-
ляю, що літературу безсенсовно ділити
на ґенерації. А все ж, якою видається
тобі ситуація умовного нашого
покоління? Чи озвучили ми вже свої
найважливіші слова І від кого ти очі-
кувала б нових відкриттів, одкровень,
знахідок?
Думаю, що покоління, яке прийшло всередині вісімдесятих і на початку дев’яностих, здійснило тоді надважливий прорив, але цим не обмежиться, воно здатне на більше. Одкровень і знахідок чекаю від людей, в яких вірю, наприклад, від тебе, від Прохаська, від Андруховича, від Оксани Забужко...
Мабуть, можна сказати, що останні
двадцять років Україна достатньо
інтенсивно (порівняно з радянським
періодом) інтеґрувала в Європу свій
гуманітарний, мистецький потенціал,
зокрема й літературу. Сьогодні бага-
то хто розцінює впровадження шен-
генського корднону як відновлення
„залізної завіси, і не лише в еконо-
мічно-політичному, алей у інформа-
ційному та соціокультурному сенсі. Чити поділяєш такий песимізм І взагалі
чи вважаєш актуальними європейські
прагнення та європейську орієнтацію
наших прозахідно налаштованих
співвітчизників? Простіше кажучи,
чи не видається тобі, що так званий
„проект Об’єднана Європа сам по
собі провальний і нежиттєздатний?
Звичайно, що залізна завіса втому сенсів якому вона існувала до Горба- чова, вже неможлива. А те, що Європа, цікавлячись нами, усе ж намагається від нас відмежуватися, має свої цілком виправданій реальні причини. Наші європейські намагання варто всіляко підтримувати й підживлювати, як варто підтримувати школяра – безнадійного трієчника, який закохався у відмінницю із цієї причини прагне й сам вибитися у відмінники, щоб дорівнятися до об’єкта своєї пристрасті. Згодом може статися, що його вистачить лишена те, щоб вивчити табличку множення, алей це вже буде результат. А може виявитися, що, доклавши зусиль, яких від себе й не сподівався, він виросте настільки, що розчарується у відмінниці. Якщо ж серйозно, точив Європі, чи поза Європою, лише ми самі власними зусиллями можемо змінити все на краще. Аби бути Європою, потрібно, щоб заявлена в Конституції теза проте, що людина в нашій державі – найвища цінність, не була голослівною, щоб справді культурною (а отже, етичною, некорумпованою) булане лише верхівка суспільства, але і його критична маса. В нас же – сам знаєш, що. Не виключаю, що як політична формація об’єднана Європа може виявитися нежиттєздатною. Це як шлюб – завжди ризик, що життя разом не складеться. Але шанси є.
Якби ти потрапила слідом за Сталке-
ром Тарковського в Зону, де сповню-
ються бажання, як гадаєш, яке з твоїх
бажань сповнилося б Яке виявилося
б найзаповітнішим?
Мої бажання глобальні. Я би хотіла жити у світі без зла. А наразі – принаймні рівноваги. Непогано було б навчитися відрізняти неважливе від важливого й неможливе від можливого. І, відповідно, не витрачати сили, прагнучи неможливого, й не розмінюватися на неважливе. Галина Петросаняк:
Велике гуцульське весілля
Коли переглядаєш старі фотографії, з’являється стійке відчуття, що зафіксоване на них нікуди не поділося, не минуло, воно триває досі, просто наша свідомість уже деінде. Усе, що з нами коли-небудь було, – реальне, як світло зірок, що згасли тисячі років тому. Це світло існує для нас тут і зараз. Отже, вони самі – тут і зараз. Усе, що з нами було, – завжди тут і зараз. Усе триває, і якби можна було це разі назавжди усвідомити, може, ми могли б стати досконалішими. Хоча куди вже далі...
На одній із фотографій – ми, діти, малі гості великого гуцульського весілля. Серпень, за тридцять років природні декорації не пережили жодних змін. Назадньому плані
– крутий схил, зліва – поросле лісом урвище, кілька кущів ліщини, нижче видно копанку, відгороджену від приватної ділянки плотом, у глибині
– ще один пліт, що розділює межі. Добре пригадую у п’ятницю ввечері почулися перші звуки музики скрипка, гармошка, флоярка, цимбал, бубон, трубка. Неймовірна ейфорія свята. Темніє, ми йдемо на весілля, спускаємось із гори на копанку, нам назустріч аж до перелазу йдуть музиканти, грають до встрічі“. Фотографія зроблена, мабуть, у неділю. Фотографував Біличчин Андрій. Не одна сім’я з Потоку завдячує йому своїми сімейними знімками, а також першим досвідом телевізора, якого Андрій купив десь на початку сімдесятих, коротко по тому, як Потік був електрифікований. Це весілля, яке найбільше за- пам’яталося. Заміж виходить Паюта
Коцева. Паюта була особливою, іншою, а може просто здавалась мені такою. Зрештою, якщо здавалась, значить була. Висока, тонка, з темним волоссям до плечей, що на кінчиках завивалося уверх. Погляд з іронічною іскринкою, незалежність і відсто- роненість. Моя бабця, говорячи про
Паюту, казала іноді „Коцева дівка. Мені було тоді десь зо п’ять років, слово дівка ніяк не асоціювалося з Паютою, і я обурено поправляла бабцю „Паюта не дівка, Паюта – дівчина. Дівкою мені здавалася Ан- ниця Місьотова – огрядна, повільна,

51 51 51 ліниві рухи й сонний погляд. Пізніше двадцятирічна Анниця народила двох дітей від сімдесятирічного чоловіка, який мав жінку, але взяв Анницю з дітьми до себе, девони й жили всі разом.
Коцеві жили внизу біля Потоку – вони і зараз там, але Паю- ти немає. Її узяв хлопець із Полянок. Тепер їй трохи за п’ятде- сят. Яне знаю, як вона зараз, підозрюю, що це знання могло б розбити найкращі спогади мого дитинства. Перед весіллям я сумувала через близьку розлуку з Паютою. Разом із тим весілля ще ніколи не було так близько від нашої хати, цікавість діймала мене ще більше, ніж меланхолія. Весільні танці – особливий момент. Кожна пара достойна
Брейґеля. Міміка, спосіб і ритм руху, одяг так красномовно й вичерпно виказують всю нехитру правду про людину і її життя, що не потрібен жоден психоаналіз. Нерідко жінки танцюють із жінками. Мабуть, просто тому, що більшість чоловіків або не вміють танцювати, або занадто п’яні, й Гуцулка з таким партнером перетворюється на дику безладну шарпанину, яка запускає в тобі інстинкт самознищення. Взагалі, якщо хочеш пізнати людину й визначити її конгеніальність
– запроси її на танець. Бо кожен танцює так, як живе. Якщо тобі з ним добре танцюється, то і житися буде добре. Якщо тобі підходить його ритм в танцях, то підійде і вжитті. Якщо ви однаково шпортаєтесь, ви порозумієтесь.
Думала про це, коли рік тому булана весіллі в горах, і мої гуцульські гени гнали мене до танцю, байдуже з ким. Усіх, з ким танцювала, знала в дитинстві. Один із моїх партнерів танцював особливо шалено, нагнітаючи швидкість, крутячи мною то в один, то в інший бік, відриваючи від землі. Правда, йому не відмовиш у доброму почутті ритму й деякій вишуканості – монотонні рухи танцю він намагався якось урізноманітнити. Не знаю, як щодо відчуття ритму, але монотонності він не терпів і вжитті років з п’ятнадцять тому взяв собі молоду гарну дружину, наробив їй дітей, – десь зо шестеро, – пиятиками й бійками довів її до затьмарення розумуй залишив разом із дітьми.
Дещо іншу Гуцулку я танцювала із тридцятирічним чоловіком, який рідко буває тверезим. У дитинстві він був сусідським хлопчиком. У танці він просто бігав по колу, з дикою силою тягнучи мене за собою, незважаючи на жодну музику й ритм. Днями довідалась, що його більше немає помер від цирозу печінки. Ніде правди діти – українській ментальності таки притаманний мазохізм, плекання позиції жертви як на суспільних, такі на особистісних рівнях. Гуцулам, попри всю їхню часто експлуатовану кічем незалежність і свободолюбність, а головне
– попри любов до життя, безумовну некічеву життєву стійкість і витривалість, що неможлива без сили духу, іноді також подобається бути жертвами. Життя важке, й відповідальність за все, що в ньому відбувається, часто виявляється непосильною такі хочеться перекласти її на когось або нащось. Найзручніше перекладати її на лиху долю, тим більше, що ніхто добре не знає, звідки вона береться, хто її визначає. Найкомфортніше думати, що Бог. Заради Бога якось легше терпіти. Хоча, як на мене, то Бог тут ні до чого.
Невідворотність і сакральність лихої долі оспівується у весільних обрядових співанках. Обряд виводин молодої – одне із найсильніших дитячих вражень. Підпилі весільні гості стихають, суворішають, узявшись заруки, повільно кружляють довколо столу, заводячи при цьому сумної. Монотонна тягуча мелодія, депресивні слова, слухаючи які, я думала ніколи не буду виходити заміж:
Зашуміла буковинка, єк си розвивала,
заплакала дівчиночка, єк си виддавала.
Ой не шуми, буковинко, та й ни розвивайси,
ни плач, ни плач, дівчиночко, та й ни виддавайси…
...Заплакала дівчиночка у трету середу
єк вдарила лиха доля у личко спереду.
Або:
Ти гадала, моя ненько, шо мнє сини збудеш,
прийде така годинонька, шо плакати будеш.
Прийде така годинонька, прийде така днина,
шо ти сєдеш та й заплачеш Де моя дитина?“
У гуцульському фольклорі дуже помітна, як на мене, наскрізна особливість мистецтва взагалі дисгармонія, руйнація, занепад, дизорієнтація, насилля для мистецтва значно продуктивніші, ніж гармонія, порядок, процвітання, ясність і мир. Узагалі, зло у мистецтві, – а особливо, у теперішньому, – продуктивніше, ніж добро. Сатана – великий естеті абсолютно непересічний митець. Мав рацію Рембо: квіти зла прекрасні, принаймні вони здаються нам такими. Але плоди, що зав’язуються після цих квітів, – несподівано смертельні. Ще одна реалія, без якої заледве обходилось гуцульське весілля мого дитинства, – бійка. Після весіль жваво обговорювались деталі – хто, кого, за що, чим і як бив. Визнаєте, як це буває агресивна чоловіча енергія, спровокована горілкою, шукає виходу. Певний тип чоловіків у такому стані просто активно шукає ґудза“ – напрошується на рукоприкладство. Ухід ішли не лише кулаки, ай кілки, пляшки зрідка траплялися навіть по- ножовщини. Хто не наважувався реалізовувати свій потенціал воїна в публічній ситуації, дорогою з весілля бив власну жінку. Биття жінки – це взагалі дуже важливий і стійкий елемент гуцульської культури...
На старих фотографіях – сусіди. Багатьох більше немає, багато хто помер передчасно. Як Танасій Мегедин, тато моєї першої подруги Лєни. Шляхетне світле обличчя, хвилясте волосся з ледь рудим відтінком, усміхнені очі. Танасій був особливим
– з нами, малими дітьми, він поводився на рівних. Він був душею будь-якого товариства, відкритим, працьовитим і готовим допомогти. Зараз йому могло би бути трохи за сімдесят. Десь у дев’яностому він пішов косити біля хати отаву, а трохи згодом його жінка знайшла його мертвим на полі. Причиною міг стати той самий цероз, бо покійний Танасій дуже любив випити. Коли недільними вечорами він напідпитку повертався із села, весь Потік здригався від його класичного „Ауф“*, яке він
– дитина війни – вигукував на всі лади...
Люди відходять, народжуються новій велике гуцульське весілля триває. Біда там танцює шалену Гуцулку з радістю і любов ю до життя, поруч із весільним деревцем там буяють квіти зла, тяжкі будні, як набридливі весільні гості, не вилазять із-за столу від суботи до суботи. Там непомірно п’ють дешеву горілку, б’ють жінок і дітей, там трьохсотрічні обрядові співанки співають упереміш із російською попсою. Але там іще вміють ділитися останнім, пиха там ще не затьмарює людям світу. Тому і присмерк цього світу не здається там таким очевидним.
м. Івано-Франківськ
* auf - дуже продуктивний префікс німецьких дієслів, з якого починається, зокрема, дієслово aufstehen - вставати. Гадаю,
Танасієве „ауф“, почуте у воєнному дитинстві, означало щось на зразок відомого нам імператива „підйом!“.

52 культ ревю ibлbiibена Королева Наталена Королева Наталена



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал