У к р а ї н с ь к и й ж у р н а л Тодішній чехословацький




Сторінка2/6
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.24 Mb.
1   2   3   4   5   6
та інші міста України
від 6 690 крон
МОСКВА від 3 390 крон
БАКУ від 7 890 крон
ШАНХАЙ від 9 700 крон
ДЕЛІ від 12 900 крон
ПЕКІН від 14 900 крон
БАНГКОК від 16 400 крон
Ціна квитка в обидва боки без аеропортних такс та зборів
Офіс у Празі 5 110 00 Praha 1
Тел.: + 420 224 248 828
+ 420 776 676 709
e-mail: Каса в аеропорту:
Тел.: + 420 220 115 332
вдома на чужині Алоїс Волдан:
„Спершу постать Мазепи знайшла своє відображення не в російській, а в західноєвропейській культурі“
Пане професоре, чому саме укра-
їнський гетьман Іван Мазепа став
темою літературознавчого семінару
в Інституті славістики і хто був авто-
ром цієї ідеї?
Ви знаєте, що Мазепа віддавна є темою літературознавчих досліджень. Мені необхідно було підготувати компа- ративістичний семінар з літератури, а Мазепа якнайкраще для цього під- ходив.
Чи планується повторне проведення
цього літературознавчого семінару?
Цілком ймовірно – виявилося, ця тема є набагато ширшою. Впродовж семінару ми побачили, що існує ще багато інших цікавих проблем – літературознавчих та культурознавчих, – пов’язаних з постаттю Івана Мазепи. Думаю, останнім часом вони є важливими для українців, для їхньої національної самовизначеності. З’ясування цих наукових проблему центрі яких виступає український гетьман, є важливим для призми відносин України зі Сходом та Заходом. А ще в наступному році важлива дата – 300 років від дня Полтавської битви, що робить постать українського гетьмана дуже актуальною.
На вашу думку, учасників літерату-
рознавчого семінару більше заціка-
вив Мазепа як романтичний герой
чи Мазепа як український гетьман,
політичний та культурний діяч?
Слід відразу зазначити, що вони (окрім українських студентів, мабуть, спершу взагалі нічого не знали про цю постать. Але мені здається, що всім учасникам семінару Мазепа був більш цікавий як історична постать, як представник української державної думки, а не лише як літературний образ. Такий результат заздалегідь не планувався, але добре, що так сталося. Дослідження образу Мазепи у європейських літературах стало гарною нагодою для наших студентів розширити знання про Україну. Раніше про Мазепу вони могли знати лише з російської літератури, з Полтави Пушкіна. Тепер вони відкрили не лише негативно змальованого персонажа, ай постать, що знаходиться між В австрійських університетах студенти та аспіранти самостійно обирають лекції та семінари для відвідування. На початку семестру я передивлялась теми університетських занять і натрапила на ім’я Мазепи. Спершу я очам своїм не повірила. Моє здивування дещо спантеличило мого австрійського товариша Філіпа Хофенедера, який допомагав мені розібратися в особливостях навчального плану. Пилип, як він сам себе по-українськи називає, вивчав на славістиці російську та польську мови, а згодом добровільно зайнявся ще й українською. Остання йому припала до душі, і зараз він пише дисертацію проукраїнські граматики Галичини кінця ХІХ ст. Із поважним виглядом він заявив, що нічого дивного в обраній темі немає. Адже, на його думку, Іван Мазепа є відомою постаттю не лише в українській, російській та польській літературах, ай у західноєвропейській літературі та культурі. Як же здивувався Пилип, коли я розповіла про ситуацію з Мазепою в Україні. Працюючи на кафедрі українознавства Національної академії оборони України, ми з колегами пропонували запровадити спецкурс Образ Мазепи в українській літературі для наших офіцерів. Адже про гетьмана писало багато талановитих українських авторів Б.Лепкий – 5 історичних повістей В. Сосюра – поема Мазепа С.Руданський
– вірші-думи Мазепа, гетьман український, Ю.Федькович – історична трагедія Мазепа, Л.Старицька-Черняхівська – драма Іван Мазепа тощо. І кому, як неукраїнським офіцерам, необхідно знати про цю постать. Але ініціативу кафедри не підтримали. Варто відзначити, що науковий семінар мав компаративістичний характер. Тож деякі теми передбачали зіставлення та порівняння образу Мазепи в українській, російській, польській літературах із образом гетьмана в англійській та французькій літературах. Наведу для прикладу лише деякі теми Мазепа Д. Байрона та Полтава О. Пушкіна, Байронізму Пушкіна, В. Гюго Мазепа і О. Пушкін Полтава. Були виступи і на теми Образи Мазепи та Петра І утворах Вольтера“, „,Войнаровський‘ К. Рилєєва та Полтава О. Пушкіна, „,З-під Полтави до Бендер Б. Лепкого в контексті традицій української історичної повісті, Образ Мазепи в Спогадах
Я.Пасека“, Мазепа Ю. Словацького на тлі польської традиції тощо.
Несподіванкою було, що в австрійських університетах твори прийнято читати в оригіналі. Новим виявилось і те, що на літературознавчому семінарі було розглянуто образ Мазепи не лише в літературі, ай у музиці та живописі. Цікавим був виступ на тему Образ Мазепи в музичній спадщині (П.Чайковський, Ф.Ліст, М.Бальфе)“, який доповнювався прослуховуванням музичних творів. А тема Мазепа Віктора Гюго та твори про Мазепу французьких художників була висвітлена з демонстрацією художніх полотен.
Серед учасників семінару переважали австрійці, очолені університетським професором Алоїсом Волданом, інтерв’ю з яким пропонуємо нині нашим читачам. В Інституті славістики Алоїс Волдан викладає польську літературу. Сам він вивчав російську та польську мови та літератури. Загалом володіє сімома іноземними мовами. Українську вивчав самостійно, читаючи українську літературу і спілкуючись з українцями. Професор Волдан пише та друкує статті проукраїнську літературу, виступає з науковими доповідями, перекладає польську та українську літератури.
Спілкувалася Наталія Ці к р а , Відень Фотоархів Наталії Ці к р а двома світами Сходом та Заходом,
– які сама Україна. І, – а це було найменш відомо нашим славістам, – що спершу постать Мазепи знайшла своє відображення не в російській культурі, а в західноєвропейській.
Якщо ви вже самі згадали поему
„Полтава“, то чи образ Мазепи там
настільки є негативним, як прийнято
вважати?
Звичайно жне такий негативний. Мазепа у Пушкіна – це психологічний образ. Автор змальовує його як глибоку приховану особистість. Наполі- тичному рівні він – негативний образ. Алена особистісному – трагічний. І не варто забувати, що Мазепа в Полтаві виступає як романтичний герой. Як, зрештою, і в Байрона. Романтичний герой завжди ані позитивний, ані не- гативний.
Чому така пильна увага приділялась
тому, щоб студенти читали творив оригіналі?
Тому що у нас так прийнято. Згадайте німецький переклад Вольтера, де зустрічались помилки в географічних назвах. Тому ми зіставляли німецький переклад із французьким оригіналом. Крім того, це хороший стимул для вивчення нових іноземних мов. Наші студенти, на жальне всі знають українську мову. Переважна більшість вивчає російську та польську, а на семінарі вони мали можливість читати тексти українською мовою, цим самим розпочавши вивчення нової слов’янської мови. Це певною мірою педагогічний метод. Звичайно, якщо текст написано турецькою чи китайською мовами, томи будемо читати в перекладі німецькою. Але якщо твір написаний європейською мовою, варто читати в оригіналі.
На семінарі звучали виступи прообраз Мазепи не лише в літературі, ай у
музиці та живописі. Це давня традиція
в австрійських університетах
Знаєте, це не зовсім нове. Адже в компаративістиці в зіставленні та порівнянні досліджуються не лише літературні твори, ай твори літератури з творами образотворчого та музичного мистецтва. А щодо нашого семінару, то слід Мазепи можна знайти передовсім у французькому живописі. Цікавою є інтеракція між літературою та живописом.
Чи використовували ви під час підго-
товки та проведення семінару україн-
ські дослідження, які стосуються теми
Мазепи?
Спочатку я використовував дослідження, написані в діаспорі. Передовсім це історична та джерелознавча література. Але згодом почав цікавитися сучасними українськими науковими розвідками про Івана Мазепу. Найновіші та найактуальніші дослідження є зараз саме в Україні. Варто згадати, наприклад, книгу Ростислава Радишевського та Володимира Свербигуза Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко. Це дуже цікава спроба включити Мазепу у світ бароко, досить важливий для України період, де перетинались західноєвропейські фактори із регіональними, саме українськими.
Чи передбачається співпраця між ав-
стрійськими та українськими науков-
цями і студентами спільні конферен-
ції, круглі столи, написання спільних
наукових праць
Наразі я не маю конкретних партнерів, але це дуже перспективна справа. Тому що тепер на Заході, та й не лишена Заході, однією зважливих проблем є проблема національної тотожності. Це не лише суто літературознавча методологія, а культу- рознавча, гуманітарна проблема. В її рамках розглядати постать Мазепи як фактор національного ідентитету було б дуже актуально. Я знаю, що у Полтаві є пам’ятник російським воїнам, але немає українським. Він з’явиться неодмінно. Адже на якому рівні відбуватиметься увіковічення пам’яті Мазепи в пам’ятниках, назвах вулиць, стільки місця займатиме постать Мазепи в пам’яті українців. Цікавим було б поєднання українського історичного фактору із загальноєвропейським актуальним дискурсом. І це можна було б зробити з колегами з України. Про Мазепу у Відні
Чи був Іван Мазепа в австрійській столиці – невідомо. Але те, що популярні віденські газети ще на початку
XVIII ст. писали проукраїнського гетьмана, факт вже підтверджений. Так, віденський двотижневик „Der Post-tag- liche Mercurius“ від 25 березня 1705 р. писав Москва, 11 лютого. Вчора виїхала їх Ексцеленція, пан Герман Іван) Мазепа, генерал або головний вождь запорозьких козаків до своєї резиденції в Батурин на Україну. Інший віденський двотижневик „Das
Wiennerische Diarium“ від 16 грудня
1706 р. теж згадує Івана Мазепу, називаючи його фельдмаршалом.
Також цікавим є факт, що у Відні, в Державному архіві, зберігається лист І. Мазепи до тодішнього цісаря
Йосифа Із проханням надати йому титул князя Священної Римської імперії. Цей лист не містить дати (на думку історика Теодора Мацьківа, це був
1707 р) і був написаний німецькою мовою. Чи володів Мазепа цією мовою і власноручно написав цей лист до цісаря, чи це зробив хтось із його канцелярії – не з’ясовано. У листі мова йде про заслуги українського гетьмана у війнах проти турків, зокрема про його участь на стороні Священної ліги, яку в 1684 р. створив Леопольд І, батько цісаря Йосифа І, проти Оттоманської Порти. А також у листі розповідається про повноваження І. Мазепи як українського гетьмана і висловлюється сподівання, що цісар присвоїть йому княжий титул вересня 1707 р. за наказом цісаря гетьманові Іванові Мазепі надано титул Князя Св. Римської імперії, про що свідчить підпис князя Шемборна на останній сторінці цього ж листа від Мазепи та запис в реєстраційній книзі (том ХІІ). Проте, грамоту із присвоєним княжим титулом Мазепі отримати не вдалось через те, що її не було викуплено. Німецькому дипломатові, який був на службі в Росії і який за дорученням Петра І приїхав до Відня, щоб забрати грамоти із титулом графа для царського канцлера Ф. Головкіна і титулами князя для О. Меньшикова та І. Мазепи, забракло грошей для грамоти гетьманові, хоч для цієї справи гетьман особисто передавав три тисячі дукатів Меньшикову. Згодом ця невикуплена грамота зникла.
вдома на чужині В цьому році в білоруського Дня Волі з’явилося конкретне обличчя. Закривавлене лице фотожурналіста найстаршої в Білорусі газети Наша
Ніва“ Андрія Лінкевича, якого побили співробітники білоруського ОМОНу під час затримання учасників акції
25 березня березня – 90-річчя проголошення Білоруської Народної Республіки. Офіційно дата проголошення БНР в Білорусі не святкується, але представники опозиції щорічно святкують її як День Волі. Останні акції опозиції привчили всіх, що все має пройти спокійно. І навіть, не дивлячись нате, що організатори зняли з себе відповідальність за проведення ходи через незгоду із запропонованим міською владою маршрутом, навряд чи хтось припускав, що мирна хода закінчиться масовими затриманнями та побиттям.
Традиційно найжорсткіші затримання опозиції в новітній історії Білорусі припадають саме на День Волі, але на тлі відкриття в Мінську офісу Європейської комісії, відкритої дискусії про БНР із представниками опозиції в головному рупорі державної ідеології газеті
„Советская Белоруссия: Беларусь
Сегодня“, всім хотілося вірити – цього разу влада буде стриманішою.
Вранці 25 березня міністр внутрішніх справ Білорусі Володимир Наумов заявив працівники правоохоронних органів завжди налаштовані до найбільш мирних і конструктивних дій. І більшість заспокоїлись остаточно. Правда, міністр все ж таки уточнив силі засобів на опозиційну акцію 25 березня буде кинуто більше ніж зазвичай.
Скільки саме омонівців було кинуто в цей день на вулиці Мінська, не повідомляє жодна статистика. Відомо лише, що аби розігнати демонстрантів, столичних міліціонерів забракло, довелося привозити міліціонерів з регіонів. Так, в мінському суді свідками виступали міліціонери з Могилева. Крім цього, на вулиці Мінська було кинуто співробітників служби охорони, що є безпрецедентним випадком.
За задумом організаторів акції, люди хотіли обійти значимі для білоруської нації місця в Мінську – покласти квіти класикам білоруської літератури і відвідати місце, де 25 березня 1918 року була прийнята Третя уставна грамота, в якій проголошувалася незалежна БНР.
Міліція перегородила ходу. Частина демонстрантів прорвалася. Решту співробітники спецназу витісняли в двори, причому робили це жорстоко, із застосуванням сили почалися масові арешти. Серед заарештованих були білоруські та литовські журналісти, а також громадяни Польщі та України.
Коли на вулицях затримували демонстрантів, президент Александр
Лукашенко відвідав республіканську раду суддів, де зробив кілька популістських заяв. Серед них і проте, що білоруські суди зуміли уникнути політизації і комерціалізації в своїй роботі і при розгляді справ базуються виключно на принципах законності та справедливості“.
Крім цього, Лукашенко вимагав виключити факти необґрунтованого притягнення до адміністративної ікри- мінальної відповідальності громадян країни. Суди над затриманими під час акції Дня Волі показали, що слова президента не стосувалися демократично налаштованої частини суспільства.
Всього було розглянуто 75 адміністративних справ. Всі учасники акції засуджені за статтею порушення правопорядку, організація та проведення масового заходу чи пікетування. Всього на День Волів Мінську, заданими правозахисників, було затримано понад 100 осіб. Близько
20 людей отримали травми різного ступеня важкості.
День білоруської неволі Фото Петро Андрусечко
На 15 діб були затримані голова Мінської міської організації
Об’єднаної громадянської партії Віктор Колєй, кореспондент газети Наша Ніва“ Семен Печенко, один з лідерів зареєстрованої в Чехії організації Молодий фронт Дмитро
Дашкевич. Також були затримані журналісти литовського телебачення, акредитовані в Мінську. В них забрали касету із записом.
Затримані журналісти були звинувачені в порушенні порядку, організації та проведенні масових заходів“.
„Професійні журналісти не можуть мати і не мають жодного відношення до організації і проведення мітингів, вони просто зобов’язані бутив місцях, де збираються люди і відбуваються такі події, – сказала Жанна
Літвіна, голова Білоруської асоціації журналістів.
Деяких громадських діячів затримали ще перед акцією – художника
Алексія Марочкіна арештували
24 березня і дали йому 5 діб зате, що він буцімто нецензурно висловлювався біля споруди Центрального районного управління внутрішніх справ.
А міністр внутрішніх справ Володимир Наумов оцінив дії своїх підопічних під час розгону демонстрантів, як такі, що відповідають міжнародному досвіду. І послався на події в Парижі, коли поліція кілька тижнів воювала з погромниками на вулицях міста. Щоби підсилити злочинність акції, влада використала всі можливості для дискредитації учасників Дня Волі.
„Була затримана жінка-касир, яка мала при собі 8 мільйонів білоруських рублів, розкладених по 100 тисяч. Ми переконані, щоці гроші передбачалися для учасників сутичок з міліцією – заявив Володимир
Наумов.
Жінка виявилася мамою одного з учасників акції і сама зайшла до автобусу із затриманими в надії дізнатися, де її син. Гроші були для купівлі будівельних матеріалів. Вона не є членом жодної партії.
Біля пам’ятника Богдановичу акція закінчилася. Голова партії Білоруський Народний Фронт Лявон
Борщевський подякував учасникам акції, а також подякував „супрово- джуючим акцію особам за створення масовості. Вході до кінця дійшло менше десятка опозиціонерів, два десятки журналістів і близько 15 осіб в цивільному“.
Яніна Мельнікова, Мінськ
Ненаціональна трагедія Білорусі
Історія Білорусі довга й суперечлива, з періодами розквітів та занепадів, та чиє підстави говорити про національні білоруські травми Статус національної тій чи тій трагедії можна надати на державному рівні. Нинішня білоруська влада намагається об’єднати громадян навколо подій Другої світової. Ключове слово в цих намаганнях – Хатинь (назва спаленого нацистами білоруського села. Проте в офіційній білоруській пам’яті про минулу війну замало самої Білорусі. Наголос робиться на великій історії великої держави. Тимчасом саме моя країна з-посеред совєтських республік була тією, що зазнала найбільших людських втрат відносно загальної кількості населення.
Загинув-бо кожен третій білорус. Та на геноциді мого народу під час тієї переможної війни, про яку так багато трубить державна пропаганда, в Білорусі особливо не наголошують. Це не вписується в концепцію, що залишилась офіційному Мінську ще від СРСР. Мовляв, над усе перемога, а людський матеріал – самовідновлювальний. Натомість антирадянський рух білорусів, колаборація з нацистами, неоднозначне ставлення місцевого населення до червоних партизанів – усе це небажані для вивчення й обговорення теми.
Я зверталася до своїх друзів та знайомих у Мінську із запитанням проте, що саме вони вважають білоруською національною трагедією. Неодноразово довелося мені почути відповідь, що загалом зводилася до слів Та ж у нас менталітет поганий, байдужі ми до всього. Адо того жми, білоруси, лайдаки неабиякі Наш менталітет. Здавалося б, усе зрозуміло гостинність, працьовитість, щирість. Утім, бракує в цьому переліку ще однієї риси. Нешаблонної. Історики знають, що під час Першої світової особливо високий відсоток дезертирів серед солдатів-білорусів був навесні та пізнього літа. Річ утім, що селяни
– а саме вони становили більшість призваних до війська на території Білорусі намагалися повернутися дорідного села, аби засіяти, зіжати. Єсть-бо в білорусів глибока закоріненість у рідній землі, сильне відчуття „тутешньості“. Мовляв, влади змінюються, та я залишаюся, тут моя земля, а що навколо – мене не стосується. Якщо пильно придивитися до сучасного білоруса, той тепер можна зауважити в його міркуваннях логіку зразка тих минулих часів. Та чи такий спосіб мислення означає лише байдужість Чи не варто спробувати подивитися на білоруський менталітет з іншої перспективи Може, ота зосередженість на собі, закоріненість у власному маленькому світі – це спосіб по-господарськи не ризикувати тим, що є Такий собі своєрідний прагматизм. Може, тому романтична боротьба на вулицях, намети, стрічки, спроби змінити все й одразу закінчилися невдачею Бо повинен бути інший, свій шлях. Білорусь у Білорусь прийде без наметів. Як саме – покаже час. Білорусь годі зрозуміти без згадки про особливу дату в її новітній історії
– 26 квітня 1986 року. Внаслідок Чорнобильської катастрофи чверть території країни, де проживає 1840000 людей, забруднена радіонуклідами. Чорнобиль завдав шкоди не лише природі, алей передусім генетичному потенціалові людини. Кількість генетичних відхилень у немовлят збільшилась у вісім разів. Два десятиліття після катастрофи мирний атом продовжує вбивати, спричиняючи хронічні та невиліковні хвороби. Чорнобиль ставне національною, а народною катастрофою. Відблиск атомної аварії неважко зауважити в щоденному житті простих людей. Кожен у Білорусі знає, де саме не можна збирати грибів, а нові способи приготування підозрілих продуктів розлітаються зі швидкістю пліток. Крім того, є стабільний попит на йодозамінні вітамінні комплекси. Умові з’явилися нові, чорнобильські фразеологізми, перифрази, метафори, а також смішні анекдоти на далеко несмішні теми. Треба ж бо якось жити далі. Всім разом на нашій єдиній землі, та кожному зокрема зі своєю власною трагедією. Прогнози екологів невтішні – справжні наслідки катастрофи відчують наступні покоління. Вчені стверджують, що Чорнобиль – це смерть. Смерть, розтягнута на роки. Дехто з них переконаний, що білоруси вже ніколи не заживуть нормальним життям.
Та я вірю, що переможе. тутешність. Всупереч усім прогнозам білоруси житимуть на своїй землі, неособливо зважаючи на похмурі прогнози. Та й справді – що нам до них, у нас бо так багато невідкладних справ. Весна онде надворі...
Стефанія Кавалєвская, Варшава
13
вдома на чужині Цілу ситуацію ускладнювали сильні проросійські настрої чеського суспільства зі специфічним поглядом на етнічний характер нової території, яку їхні носії вважали суто російською. Вперше в історії укорінена в чеських землях неприязнь до українства раптом отримала можливість реалізуватися на ґрунті внутрішньої політики саме в цьому питанні. Русофільські політики й журналісти вбачали в Підкарпатській Русі міст, що з’єднував Чехословацьку Республіку з великою Росією на сході, а також шанс наповнити свою слов’янську мрію реальним змістом. Зрештою, були в парламенті особи, які новий стан вважали тимчасовим, вважаючи, що ЧСР пильнуватиме Підкарпатську Русь лише доти, доки відроджена Росія заявить про свої права на неї, – згадував 10 років по тому Фердинанд Пероутка.
Ліберальні діячі стежили за подіями без сентиментів. Масарик ділився з
Бенешом враженням від гнівної телеграми, яку надіслав з Парижа
Крамарж – міністерський голова писав уній винятково про карпатських росіян. Різниця полягає втому, що маємо там фракцію росіян, тобто великорусів із реакційною політичною тенденцією. Це обіцяє поважні проблеми, якщо справа дійде до зміни обігової мовив школах та установах місті сіл, що зголосяться до велико- руської мови. Величезна частка буде за українську мову. Ймовірно, російська вводитиметься факультативно для старшокласників там, де на неї зголосяться. Як буде з установами, невідомо. Мусимо дочекатися результатів перепису, щоб дізнатися, яка частина населення обере російську. Доктор Крамарж очевидно плануватиме перейти на російську повністю Міркування Масарика, які пов’язували Закарпаття з українським етнічним простором (де російській мові належав статус мови меншини, що її потрібно підтримувати, виразно контрастували з переконаннями русофілів, які вбачали в російській панівну мову, котра якщо й потребувала оборони, то хіба від контрабандної інфільтрації українізмів. Є багато добрих чесних малорусів, які вважають, що працюють на користь свого малоруського народу, коли працюють для українства. Бачимо це і в нас, в Чехії, куди агітація українська кидає свою тінь. Атак після Росії прийдемо на чергу і ми, чехи. Ми, чия маленька республіка оточена тільки недругами. Наші надії на Росію трималися на двох речах спільному кордоні з Югославією та спільному кордоні з Росією (...). Так званого південнослов’янського коридору ми вже позбавлені, українізація працює над тим, щоб нас позбавити границі з Росією. А в нас люди настільки непередбачливі, що цьому самі допомагають. У Карпатській Русі ми маємо відвертих приятелів. Але вони – великоруси, а ми дозволяємо українізацію, яка губить їх і нищить ту єдину, але визначальну опору сильної Росії – те, як я завжди казав, крісло чехословацької держави, на яке ми можемо безпечно опертися спиною,
– так оцінював ситуацію Йозеф Дю- ріх. Руки геть!
„Він (Крамарж) зроду не зрозумів, що отримати русинів – це і є реальна слов’янська політика бути сусідами ймовірної Росії та перешкоджати сусідству поляків та мадяр, – жалівся
Масарик, ілюструючи русофільство
Крамаржа прикладом голова націо-
Боротьба за чужу душу XIII Будувати великоруський міст там, де є природний український брід?
Текст Дав і д Свобода, Прага Фотоархів нальної демократії особисто ратував за якнайбільше розширення границь Підкарпатської Русі, що включала б і змішані словацько-русинські області східної Словаччини. Крамарж був щиро переконаний, що Чехословаччина отримала у піклування край, заселений милими його серцю росіянами.
Ще до того, як в чеському суспільстві остаточно сформувалося ставлення до нової території, відбувалася публічна дискусія про основні аспекти підкарпатської проблеми. Русофіль- ський публіцист Алоїс Кусак навесні
1919 року гостро засуджував антиросійський рух в регіоні. Він писав, що населення регіону в місцевій пресі помилково означається як українське, а його мова – як українська або русинська. За його словами, угорська частина Карпатської Русі ніколи не називалась українською. Він писав Якщо останнім часом, за сприяння американської наукової комісії в Пе- шті, сучасна т.зв. західноукраїнська державна формація панів Василька,
Левицького, Смаль-Стоцького (та інших, берлінських і віденських, довірених осіб з табору галицько- буковинської „українофілії“) робить спроби розширити західноукраїнські аспірації й на угорсько-руські терени, то угорсько-руський народ такі спроби рішуче відкидає, не бажаючи мати нічого спільного з українською пропагандою. Єдине, за що Кусак міг би бути вдячний пештським урядам, то зате, що (попри суто меркантильні міркування) вони не дали цій пропаганді проникнути на „угорсько-руські“ терени. Кусак наполягав на тому, що в мешканців регіону залишається віра в Русь, і звернулися вони до ЧСР як до єдиної можливої охорони від мадяри- зації лише тоді, коли зазнав поразки російський сценарій (Кусак, однак, скористався прикладом лише пряшівської Національної ради. – прим.
Д.С.). Прикладом згаданого рішучого опору угорсько-руського народу проти українських щупалець слугувала для Кусака стаття Руки геть, опублікована в руському додатку ко- шицького видання „
Slovenský Východ
“. В ній якнайрішучіше виражається протест проти угорсько-руських зазіхань західних українців, улюбленців віденських влада варто додати, що також і – улюбленців Берліна з його антиросійським та антислов’янським загалом налаштуванням і прагненням світової війни, – тлумачив Кусак. Мова „угро-русинів“, – зазначав автор, – наближена до літературної російської мовив її малоруському відтінку, до того ж вона, на відміну від діалектів галицько-руських“ зберегла чистоту і цілісність Угорська Русь, у порівнянні з українськими, штучно культивованими культурами (особливо австрійського походження, старанно відгороджувалась від зовнішніх впливів, лише цим і можна пояснити те, що Угорська Русь залишилась практично незайманою землею та домівкою чистої мови руської“.
Прага вже сита по горло
„старослов’янством“
Масарик передбачав, що потенційні проблеми в питанні Підкарпатської Русі слід очікувати від Вергуна (Дмитро Миколайович, російський Всес- лов’янський публіцист – прим. Д.С.) та
Кусака. Прага вже сита по горло їхнім “старослов’янством” – експонен- том доктора Кусака“, – писав також
Флоріан Заплетал, відгукуючись на приїзд до Праги делегації російської газети „Русская Земля з Карпат. Чи за ними стоять народні маси, чи романтичні філологи чорносотенної Національної ради з Бескидів
– запитував він обурено, засвідчуючи свою позицію в боротьбі за національну та мовну ідентичність русинів. Про збентеженість делегатів свідчив і їхній протест проти означень русини та українців газеті „
Národní listy

– протест, який Заплетал вважав історично значимим. Літературною російською мовою вважають, імовірно, також мовну мішанину, якою пишеться
,Русская Земля, – зауважував він. За деревами вони не бачать лісу
Основою поглядів Заплетала стали результати опитування про вирішення мовної ситуації між русинами, що проводилося напередодні Різдва 1919 року серед чільних славістів. Шкода, що цікаві результати опитування не були опубліковані для загалу. Наші славісти висловилися проти велико- руської мовної політики Бескидовців“,
– писав він. Шістнадцятеро чеських академіків, серед яких фігурували такі імена, як Бідло, Крофта, Нідерле, Біли, одностайно підтримали використання української мови у формуванні русинського правопису. Восени того ж року Генеральний статуту справі Підкарпатської Русі постановив, що мовою навчання буде русинська
– тобто літературна українська мова з правописом, який побутував у другій половині ХІХ століття в галицьких школах та в підкарпатській літературі.
Масарик ще всередині х, коли працював над своїми мемуарами, ставився до мовної проблеми з певною пересторогою. І хоча малоруська мова сприймалась як російський діалект, він з педагогічних міркувань вважав використання цього діалекту доречним, посилаючись на думку самих великорусів“ і повторюючи як було сформульовано Петроградською академією наук та чудовими російськими педагогами. Якщо йшлося про права великорусів, він не вбачав причин для того, щоб їх – які будь-яку іншу меншину – якось утискати. Для русинів українська орієнтація в національному плані була найзрозумілішою – про це писав Пероутка в Будуванні держави. Хай там щоб не говорилося, але виходячи зоб єктивності та історичної правди, мусимо визнати, що русини є найпівденнішою, нехай навіть відрізаною гілкою українського народу,
– стверджував він. Однак переконати в цьому проросійську частину чеського суспільства до кінця існування
Масарикової республіки такі не вдалось. Ці люди, – свідчив Перо- утка, – сповідували ,великоруський фанатизм такою мірою, що цілком ігнорували існування малоруського народу, а поняття Україна вважали мало не зрадою слов’янської ідеї. Вони залишалися вірними своїм ідеям навіть усупереч здоровому глузду, адже досить було поглянути на географічну мапу, щоб стало очевидним русини під Карпатами не можуть бути гілкою великоруського народу, хіба що колись перелетіли через малоруські території на якихось повітряних кулях. Теоретики-русофіли дуже легко заперечували природний зв’язок русинів з українцями, позаяк взагалі відкидали існування українців, стверджуючи, що весь гігантський обшир російської території населений одним народом, який для слов’янина грішно розрізняти. Вони пропонували запровадити в підкарпатських школах російську мову. Яр. Бідло в рецензії на книгу Заплетала Русини та наші просвітителі, зауважив, що Карел Гавлічек без збентеження вважав угорських русинів тотожними з русинами галицькими. Сьогодні ця справа, на позір цілком зрозуміла, для багатьох наших політиків є складною проблемою, бо за деревами вони не бачать лісу (...) Бажаючи будувати ве- ликоруський міст там, де є природний український брід, вони не бажають пізнати терени, на яких збираються розпочати будівництво.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал