Твір-оповідання за поданим сюжетом



Скачати 296.89 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір296.89 Kb.
Твір-оповідання за поданим сюжетом


Зауваги
•    Оповідання — це жанр художнього стилю, тому дотримуйся ознак, притаманних цьому стилю.
•    Уважно прочитай схему сюжету, продумай деталі.
•    Зверни увагу на те, що оповідання має таку композицію: зав'язка — розвиток дії — кульмінація — розв'язка.
•    Не захоплюйся великою кількістю художніх деталей та описів.
•    Дотримуйся вимог до обсягу частин композиції: зав'язка коротка, розвиток дії детальний, кульмінація раптова, висновки — повчального характеру, короткі.

ВАРІАНТ 1 (для класів з високим і достатнім рівнем)


Напиши оповідання на одну з тем:
"Як Ярослав ремонтував стільці".

Схема сюжету:
•    Ярослав уже дорослий.
•    Хлопця залишають вдома самого.
•    Стілець розламався.
•    Ремонт стільця.
•    Батьки помітили, що Ярослав подорослішав.

"Наталка пече торт".

Схема сюжету:
•    Наталка — семикласниця.
•    Портрет дівчини.
•    Мама не може допомогти.
•    Наталка сама пече торт.
•    Друзі хвалили.
•    Пекти торт зовсім не важко.

Зразок

Як Ярослав ремонтував стільці


Так вже сталося, що батьки вважали Ярослава малим, хоча він навчався у 7-ому класі. Що тільки не робив хлопець, аби виглядати дорослим: ходив лише в сорочках, зачісував назад непокірне волосся, говорив "басом", рухався повагом — ніщо не впливало на батьків.
Якось батьки змушені були залишити Славка наодинці. Правда, мама попередила, що вважає хлопчину дорослим і надіється, що нічого не трапиться за їх відсутності.
Ярослав скочив від радості, як тільки закрились за батьками двері. Потім згадав, що він дорослий, підійшов до дзеркала і почав пильно себе оглядати. Так, красеня з нього не вийде. Подумки змальований автопортрет не був привабливим. Золотий чуб непокірно спадав на лоба. З-під брів світилась голубизна очей. Ніс з горбинкою, вкри тий ластовинням. Невеликий рот, пухкі рожеві губи. Гостре підборіддя. "Природа, безумовно, наді мною ще не попрацювала", — засмутився Славко. А потім ковзнув очима по міцній спортивній статурі, оглянув біцепси, накачані ноги — і задоволено посміхнувся.
День такий великий — 24 години. Що ж то робити? Сів на стілець, гойдаючись на ніжках, почав мріяти. Тупий біль у руці заставив отямитись. Ото халепа! Стілець розламався — і він на підлозі. Ну, гаразд! День великий, полагоджу. Сів на другий стілець і знов замріявся. Що за прикрість! І цей зламався. Хіба можна цього сподіватись! Увесь відпочинок і всі плани підуть шкереберть.
Ярослав пішов шукати інструменти. Непереливки буде, коли батько це побачить. Приготувавши молоток, цвяхи, бруски, пилку, почав згадувати, як на трудовому навчанні вони ремонтували табуретки. "Головне — старання", — спливли на думку слова учителя.
Спочатку підібрав ніжки для кожного стільця. Оглянув місця, де зламався стілець. Взяв невеличкий брусок, приміряв до ширини сидіння і відрізав пилкою. Підігнав спинку до сидушки, з внутрішньої сторони закріпив бруском і забив невеликими цвяхами. Щоб стілець тримався, у тріщини залив клею. Ремонт другого стільця розпочав із заміни обшивки сидіння. Вирізавши з цупкої тканини квадрат, трохи більший за сидіння, оббив поверх сидіння маленькими цвяшками. А решта — ті операції, що з попереднім стільцем. За роботою і не зауважив, як промайнув час. За вікном — вечір. Треба все прибрати.
Дзвінок. Батьки здивовано оглядались по хаті і не вірили, що застали все на своїх місцях. Ярославу хотілось похвалитись, але знав, що батько не терпить хвальків.
Мама попросила принести стілець, щоб зняти чоботи. Батько жартома відказав: "Нема в нас стільців, всі хитаються".
—    Вже не хитаються, — похнюпливо відповів Славко, — я відремонтував.
Батько від подиву звів брови і твердо сказав:
—    Якщо ти вмієш працювати — то вже дорослий.
Ярослав був на сьомому небі від щастя.



Наталка пече торт



Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер.
Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням.
Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу.
—    На жаль, Наталю, я не зможу тобі допомогти у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога.
Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання.
Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати.
Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним.
Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його.
Мама приїхала, коли подруги смакували тортом.
—    Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама.
Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення.
—    Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла!
Мама притулила Наталю до себе і поцілувала.
Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами.
Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання.

ВАРІАНТ 2 (для класів з середнім і низьким рівнем)



Біла мара

Дід Арсен, як і завжди, встав раненько, прихопив своє рибальське начиння та пішов із двору. На небі ще висів ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужечка світанку. Арсен постояв біля воріт, обмірковуючи, що робити далі: прийти до річки в отаку рань — поплавців на воді не буде видно, до того ж попереду Крута балка. Про неї за довге життя доводилося чути різних жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки.


«Справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий»,— подумав Арсен і вирішив іти.
Крута балка починалася одразу ж за селом. Місяць стояв низько, вже не зазирав у балку, тому в ній панувала темрява і чаїлась якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік од Арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. Старий зупинився й, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце. Незабаром із балки виповзло щось біле, як шмат полотна. Завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло прямо на Арсена.
—    Ну-ну! — сказав ледь чутно, бо губи йому звело від страху. — Паняй своєю дорогою, маро нещасна!
Мара зупинилася, пристояла трохи і знову поповзла на Арсена.
—    Свят, свят! — прошепотів старий, позадкував швидше і швидше. Тоді крутнувся на одній нозі й побіг до села, раз по раз озираючись на біле чудовисько, поки його зовсім не стало видно.
Біля крайніх хат зупинився й довго одхекувався. Тим часом надворі майже зовсім розвиднілося.
—    Що ж то воно за мара була? — сказав уголос Арсен і рушив стежкою назад до річки. Не зробив і десяти кроків, як знову зупинився: мара поволеньки повзла назустріч... Ось вона все ближче і ближче... Арсен підступив до неї кроків зо два, тримаючи вудки напоготові. Придивився пильненько і раптом засміявся. То була газета, проткнута в кількох місцях сизими голками, а з-під неї стримів гострий їжачий писок.
— То це ти, парубче, лякаєш діда, ге ж? — похлинаючись реготом, вимовив Арсен.

жак сердито хрокнув, обминув старого й поволік газету до села. Слідом за ним, поклавши вудку на плече, потупцяв і Арсен. Яка ж тепер риболовля, як сонце вже з-за обрію вихопилося, а до річки ще йти і йти! (За Григором Тютюнником).



http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s80683031.jpg

Який момент розповіді зображено на малюнку? Стисло перекажіть текст за самостійно складеним планом.

Сюжет — це подія чи кілька пов'язаних між собою подій, завдя-ки розвитку яких розкривається зміст твору. Виділяють такі елементи сюжету: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка.

Розгляньте таблицю, підготуйте за нею усну розповідь про елементи сюжету.

Визначення елементів сюжету

Про що йдеться

Приклади з оповідання "Біла мара"

Експозиція

Попереднє знайомство з героями, з часом і місцем подій

Дід Арсен збирається на риболовлю, міркує, чи варто йти на річку до сходу сонця

Зав'язка

Початок розвитку зображених у творі подій

Старий прямує на річку стежкою біля прірви

Розвиток дії

Події, в яких виявляються характери героїв

Дід Аресн чує якесь шарудіння і бачить білу мару. Злякавшись, тікає від неї. Оговтавшись уже біля сула, старий знову йде до річки

Кульмінація

Найбільше загострення в розвитку подій

Біла мара почала наближатися до діда. Аресн, перемагаючи страх, підходить до неї. Він розгледів їжака з причепленою до колючок газетою

Розв'язка

Подія, під час якої суперечка закінчується. Стає зрозуміло, хто вийшов переможцем, а хто зазнав поразки

Старий повертається до села, бо вже пізно йти рибалити


Стислий переказ тексту наукового стилю

Науковий стиль обслуговує потреби різних галузей науки. Він функціонує в усній та письмовій формах як величезний потік інформації.

Основна функція наукового стилю — повідомлення. Усі навчальні підручники укладено в науковому стилі.

Основна ознака наукового стилю — наявність термінів.
Термін — це слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. До термінологічної лексики належать слова і словосполучення, використовувані для точного, максимального визначення понять.

Зауваги
♦    Уважно прослухай або прочитай текст. Постарайся зрозуміти його суть.
♦    Зверни увагу на терміни, виясни за словником їх зміст.
♦    Для наукового стилю характерний систематичний виклад певних знань, тому намагайся запам'ятати послідовність викладу.
♦    Записуй у чернетці найважливіші терміни.
♦    Використовуй короткі прості речення.
♦    Пам'ятай: у текстах наукового стилю використовують лише прямий порядок слів.

Текст переказу


Дизайн як сучасна галузь діяльності людини

Виникнення необхідності зробити предметне середовище, що нас оточує, красивим, надати кожному виробу властивостей, які роблять його зручним у процесі споживання, — все це покликало до життя новий вид професійної діяльності, яка називається дизайном.


Термін "дизайн" має багато визначень. В одному випадку дизайн означає власне діяльність художника у промисловості, в іншому — продукти цієї діяльності, а іноді — галузь діяльності.
З великої кількості визначень дизайну найвлучніше таке: "Дизайн — це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів."
Дизайнерське мистецтво існувало завжди. Аби переконатись у цьому, достатньо відвідати музей, де демонструють зразки матеріальної культури найдавніших часів. Вони можуть бути взірцем технічної досконалості та художньої цінності. Важко визначити точну дату виникнення дизайну. Деякі вчені вважають, що перші дизайнери з'явилися у кінці 20-х років XX століття.
Продукти дизайну економічні, вони мають естетичну цінність. З упевненістю до дизайну можна віднести роботи художників, що давали для масового виробництва зразки меблів та посуду. Саме така робота велась на великих мануфактурах імператорського Риму.
До дизайну можна віднести корабельне мистецтво, що нараховує тисячі років розвитку або створення транспортних засобів, наприклад, поштового диліжанса кінця XVIII ст. Сучасні автомобілі теж відзначаються певним дизайном. Послугами дизайнера користуються під час оформлення квартир, офісів, ділових кабінетів. Якщо ми бачимо красиву річ — до неї приклалась рука дизайнера.
Вічність відносить дизайн до історії розвитку матеріальної культури, роблячи дизайнера спадкоємцем багатьох поколінь художників.

(З журналу).


Зразок

Дизайн як сучасна галузь діяльності людини


Необхідність зробити речі красивими і корисними покликала до життя виникнення дизайну.
Термін "дизайн" має багато визначень: діяльність художника у промисловості, продукт дизайнерсько» діяльності, галузь її організації.
Найпоширеніше визначення: "Дизайн — це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів".
Дизайнерське мистецтво існувало завжди. В кожному музеї, де демонструють зразки матеріальної культури, можна побачити взірці технічної досконалості та художньої цінності.
Продукти дизайну мають економічну та естетичну цінність. До дизайну можна віднести роботу художників з оздоблення меблів, посуду, яка була відома ще в древньому Римі.
Корабельне мистецтво і виготовлення транспортних засобів теж відносяться до дизайнерського мистецтва.
Зараз послугами дизайнера користуються майже в усіх галузях господарства.
Отже, дизайн відноситься до історії матеріальної культури, а дизайнери — спадкоємці поколінь художників.

Замітка в газету з висновками і пропозиціями


Замітка — найоперативніший і найпростіший інформаційний жанр, за допомогою якого повідомляється про об'єктивно існуючі факти, події, явища соціального життя суспільства з метою пізнавального та виховного впливу на читача.
Замітка — це документальне свідчення про факт, подію, явище. У ній повідомляється про час, місце, суть події (Що? Де? Коли (відбулося)? Хто (є діючою особою)? Чим (важливий факт, подія, явище)?).
У самій назві заховано її суть: замітити щось, "поставити мітку", виділити щось, загострити на чомусь увагу.

Різновиди заміток: замітка-повідомлення, замітка-відгук, замітка-подяка, замітка-пропозиція.

Основні особливості жанру замітки: точність і стислість викладу думки, правдивість фактів, яскравість стилістичних засобів. Замітку (на відміну від кореспонденції чи нарису) пишуть тоді, коли нема потреби в аналізі події. Необхідно заздалегідь знати, де саме і яка подія має відбутися.

Замітку з пропозиціями можна вважати поширеною заміткою, в якій автор не лише розповідає про важливі факти, а й висловлює власне ставлення до них, виявляє зацікавленість у тому, щоб запровадити в життя певний захід, про який пише, або висміяти недоліки. Замітка з пропозиціями відповідає на всі шість запитань, але акцентує увагу на двох останніх: як? чому? Цим підкреслюється важливість порушених проблем.




Зауваги
♦  Хоча ти і не збираєшся стати журналістом, постарайся написати замітку професійно.
♦  Для цього необов'язково шукати неординарні, незвичайні факти. Довкола багато матеріалу, який варто оприлюднити. Головне — побачити істотне, зрозуміти його значення та пізнавальну цінність.
♦  Пам'ятай: сила публіцистичного стилю у тому, що навіть про буденну подію можна написати цікаво.
♦ Прагни підібрати такий факт, який би нікого з читачів не залишив байдужим.
♦ Замітка повинна бути стислою. Стислість — сестра таланту журналіста.
♦ Заголовок замітки — це перше слово, призначене для читача. Тому від того, наскільки привабливим, цікавим, влучним буде заголовок, залежить, чи захоче людина написане тобою прочитати, чи байдуже ковзне поглядом по рядках.
♦ Замітку з пропозиціями можна написати і про людські недоліки. Таку замітку називають критичною. Автор подібної публікації не має права на неточність: не можна незаслужено ображати людину. Це — головне правило журналістської етики.
♦ Закінчуючи замітку з пропозицією, пам'ятай: вона повинна органічно випливати з тексту і бути короткою.

Словничок
Пропозиція може починатися словами: Тож робімо усе гуртом... Радимо і вам, друзі, ... Зробіть і ви висновок... Тож будьмо нетерпимі до тих, хто не береже народного добра!

Теми для заміток

"Хіба ж ми гірші?"
"Випадок на річці".
"Будьмо бережливими".
"Береженого Бог береже".

Зразок

"Дайте десять копійок..."


Цей випадок трапився з моїми знайомими. Леся і Оксана зібрались на канікули до бабусі.
Сиділи в залі очікування: до прибуття потяга залишалось ще кілька годин.
— Дайте десять копійок, — раптом почули вони.
Навпроти сидів хлопчина років восьми.
—    Нема, — вирвалось у Лесі.
Хлопець із тим самим проханням звернувся до двох тітоньок, що якраз збиралися пообідати. Замість грошей вони пригостили прохача шматком білого хліба і полуницями. Поки він наминав, Оксана нишпорила по кишенях, шукаючи копійки.
—    Мені не те, щоб шкода, — виправдовувалась Леся, — просто їх так багато розвелось, усім грошей не даси. Ми цим тільки заохочуємо їх жити на вулиці. Для чого жити в дитячому будинку, якщо на волі так добре? І курити ніхто не забороняє, і нюхати...
Все ж Леся витягла дві монети по п'ятдесят копійок, ще трохи додала Оксана. Дівчатка захотіли підійти до малого жебрака, та хлопця на місці вже не було. Напевно, пішов шукати ще заробітку.
Через деякий час дівчата зайшли у привокзальну крамницю, аби купити якихось продуктів. Дорога попереду неблизька, а грошей залишилось обмаль. Вирішили придбати хліба і шматок ковбаси для канапок. Ковбаси не було. Привітна продавщиця запропонувала шинку в упаковці. Маленький шматок потягнув аж на сім гривень. Зі словами "Ех, скільки того життя" Леся виклала на прилавок чи не останні гроші. Дуже вже хотілося їсти.
Потім у вагоні вони "звільнили" шинку від целофанової упаковки. М'ясо було зіпсоване, і його довелось викинути на смітник.
Сім гривень пішло на вітер. А хлопчикові якихось десять копійок пошкодували.
Дівчата зробили для себе висновок: коли просять, треба допомогти, і байдуже, в яких цілях використають милостиню.
Усе в цьому світі дуже просто: скільки ми віддаємо — стільки й отримуємо натомість. І навпаки: чим більше нам шкода з чимось розлучатись — тим імовірніше, що це все ж таки доведеться зробити. Бо такий найголовніший закон Всесвіту, і поширюється він на усіх нас, незалежно від матеріального становища, статі, національності, релігійних переконань і від того, знаємо ми про це чи ні.
Тож будьмо милосердними, якщо хочемо все-таки щось мати.


Твір-опис процесу праці за власним спостереженням

Розповідь про трудовий процес може бути складена у науковому або художньому стилях.



Особливості опису у науковому та діловому стилях:
♦    трудові операції стосуються не конкретної особи, а будь-кого, тому опис має дуже загальний характер;
♦    трудові дії не стосуються певного часу;
♦    подається розповідь лише про те, що слід робити всім і як робити;
♦    ім'я виконавця може опускатись;
♦    характерні дієслова 3-ої особи множини: так роблять, для цього застосовують-, поєднання слів можна, треба, слід, необхідно з неозначеною формою дієслова: треба почистити, необхідно з'єднати;
♦    розповідь має характер інструкції;
♦    всі слова вжито тільки у прямому значенні.

Особливості опису праці в художньому стилі:
♦    опис повинен викликати певне ставлення до процесу праці, до виконавця та результату;
♦    розповідь має бути емоційною, образною;
♦    використовуються художні засоби: епітети, порівняння, метафори.

Зверни увагу на зразки текстів у науковому та художньому стилі.



Зразки

Прісне тісто замішують на сироватці з яйцем, дають йому відстоятись. Розкачують в руках качалку діаметром 2-3 см, розрізають її на шматки. Кожен шматок обвалюють в борошні, розкачують варениці. Начиняють їх сиром, картоплею, тушкованою капустою. Варять у крутому окропі.



(З кулінарної книги).
* * *

Руки Ганни Сильвестрівни натхненно чаклували над кожним шматочком тіста. Господиня встигла вже поставити воду і, коли окріп забелькотів, виклала на підситок перший десяток вареників та почала по одному кидати їх у каструлю. Прозора вода враз скаламутилась, у ній затанцювали білі порошинки. Полинув ніжний аромат тіста й варених ягід. Потім вода знову забила в ключі, і незабаром вареники почали випливати нагору. За мить вони запаморочливо пахтіли на тарілці — білі-білі, з ледь помітним бузковим відливом.



(За І. Сенченком).


Виберіть тему для твору
"Як я готую уроки".
"Як варити борщ".
"Догляд за домашніми тваринами".
"Як працювати з книжкою".
"Пошиття плаття (штанів)".
"Збирання лікарських рослин".
"Як садити буряки".
"Як я доглядаю за кущами".
"Як виготовити паперову прикрасу для ялинки".
"Рецепт мого улюбленого торта".

Зразок

Як варити борщ


Борщ — одна з найпоширеніших перших страв української кухні. До його складу входить багато різноманітних продуктів.
Моя мама часто варить борщ, а я люблю спостерігати і допомагати їй.
Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече.
У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин.
Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу.
Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!


Виготовлення писанок

Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім'ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок.
Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку.
Починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього "циганською" голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам.
Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок.
Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу.
Зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. Але рідні завжди хвалять мою працю.
Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.


Стислий переказ з елементами опису праці



Стислий переказ — це короткий лаконічний виклад основного змісту прочитаного, побаченого чи почутого тексту. Такий переказ привчає висловлюватись лаконічно й чітко, уникаючи багатослів'я. Стислість переказу визначаються не тільки тим, що він короткий, а й тим, що в ньому немає нічого зайвого. Тому для такого типу переказу відбирають найважливіше і відкидають другорядне, зберігаючи послідовність зв'язного викладу, яка подається у змісті тексту.


Етапи написання стислого переказу



  • Читання чи слухання тексту.

  • Аналіз, виділення теми, основної думки.

  • Розчленування на частини.

  • Виділення головної думки.

  • Узагальнення, формулювання думок.

  • Підбір мовних засобів для лаконічного оформлення думки.

  Зауваги



  • Стислий переказ тексту передбачає лише звуження викладу, проте опис процесу праці не
    повинен бути скороченим — важливо не втратити логіки викладу та необхідних
    деталей.

  • Не намагайся механічно викидати слова з тексту: необхідно сказати головне
    узагальнено, своїми словами.

  • Стисло викладати текст — це не марна трата часу, а життєва потреба. У народі кажуть:
    "Стисло та ясно — тому й прекрасно".

  • Точність, ясність та образність надають тексту великої виражальної сили.


Текст переказу


Батькова кузня

По лівім боці річки видніється гряда високих круч, праворуч розкинулись поля, а за ними — Мар'янівка, моє рідне село.

На самій околиці села й стояла батькова кузня, що була предметом гордості нашого стародавнього ковальського роду. Вже перебігши церковний сад і ступивши на звивисту стежку, чуєш тяжке гупання молота, дзвінкоголосий спів молотка. Ті звуки видались мені з дитинства такими ж природними, як шум вітру. Ступаючи під покрівлю кузні, я відразу ж помічав синій вогник над розпеченим горном і м'язисті батькові руки. На ковадлі — шмат розпеченого металу. Молот, хвацько охаючи, лупить по ньому, мне, плавить, не дає згуснути в постійній формі. Молоток танцює у ковалевій долоні, перескакуючи з ковадла на сяюче, сліпуче залізо. Швидко те вариво набуває досконалої форми, темніє і, пірнувши у відро з водою, випускає хмару густої сивої пари. Згодом, скупавшись, вискакує на світ сокирою або рогачем, плугом або кочергою.

Та найбільше мені подобається мить, коли з-під молотка скачуть у різні боки іскри і жодних труднощів не виникає уявити собі батька справжнім володарем вогню. Недарма наші прадіди ще здавна вважали ковалів чаклунами і магами.

Батько зауважує мене, проте праці не зупиняє, лише підморгує підбадьорливо. Я сідаю у кутку кузні, затамувавши подих, дивлюсь на батькову працю. Мрії переносять мене у майбутнє, коли я, вже дорослий, приборкую розм'якле від вогню залізо.

(За О. Бердником).

Зразок

Праворуч від річки розкинулись поля, а за ними — село Мар'янівка.

На околиці села стояла батьківська кузня. Нею гордився увесь ковальський рід. Коли перебіжиш через сад і ступиш на стежку, відразу чуєш гупання молота і спів молотка.
Ті звуки здавались такими природними, як шум вітру. Заглянувши у кузню, відразу бачиш вогник і батьківські мозолисті
руки.
На ковадлі — великий шмат розпеченого металу. Молот лупить по ньому, мне, плавить і не дає застигнути. Молоток часто перескакує з ковадла на сліпуче залізо. Потім залізне вариво набуває форми і пірнає у відро з водою. Згодом, скупавшись у відрі, виринає сокирою або рогачем,
плугом або кочергою.
Найсильніше враження справляють все ж
таки іскри. Дивлячись на них, можна уявити батька справжнім володарем вогню. Недарма наші прадіди вважали ковалів магами і чарівниками.



Батько зауважує мене, підморгує, але від праці не відривається. А я сідаю у кутку і мрію, як колись сам буду приборкувати розм'якле від вогню залізо.

Докладний переказ тексту опису процесів праці



Описи процесів праці вимагають високої точності, чіткості і логічної послідовності. У них часто зустрічаються професіоналізму значення яких можна з'ясувати в тлумачних словниках. Розповідь про трудовий процес може поєднуватися з описом предметів, виконуваних операцій, а також з роздумами.



Зауваги




♦ Аби написати докладний переказ, треба максимально напружити пам'ять, щоб запам'ятати якомога більше деталей.

♦ З'ясуй, як опис процесу пов'язаний зі змістом переказу і яку роль він відіграє.

♦ Склади план опису.


♦ Запам'ятай, у якій послідовності здійснювались трудові операції.
♦ Не опускай слів-термінів. Запишіть їх на окремому аркуші.
♦ З'ясуй стиль переказу і дотримуйся його під час написання переказу.

Текст переказу





Виготовлення сувенірів технікою клаптикового шиття



У кожній сім'ї виникає проблема: куди подіти старі речі, дитячий одяг, клаптики тканини, стрічки, мереживо, тасьму. А можливостей їх використання дуже багато. З них можна виготовляти потрібні

речі, які зроблять нашу оселю затишнішою і красивішою. Створені вироби виконуватимуть не тільки декоративну функцію (наприклад, настінне панно і вільні композиції), але й приноситимуть користь — сумки, пледи, килимки, подушки. Неповторного вигляду набуває одяг, оздоблений клаптиками тканини,
— жилети, жакети, спідниці, головні убори.

В Україні клаптикове шиття відоме як один з найцікавіших видів декоративно-прикладного мистецтва. Ним займаються як дорослі жінки, так і дівчата.


Робота з клаптиків захоплююча, але трудомістка.
Гарно виглядають в інтер'єрі нашого житла букетики квітів, виготовлених з різнокольорових стрічок. Панно і картини з квітів — чудовий подарунок, створений власними руками.
Ось як, наприклад, дуже просто можна зробити троянду. Існує кілька способів. Перший — дуже простий. Шовкову або атласну стрічку спочатку скручують у тугий прутик, зшивають знизу, щоб не розкрутилась. А потім складають стрічку навпіл і обкручують середину троянди, закріплюючи кожну пелюстку знизу квітки. Чергування пелюсток, утворених лицьовим і виворітним боками стрічки, створює вигляд натуральної квітки.
Зі стрічки можна виготовити і листочки — наметати їх на цупку основу та обметати петельними стібками або на швейній машині строчкою "зиґзаґ".
Отже, з нічого можна зробити багато чого. Головне — фантазія!



(З журналу).

Зразок

Виготовлення сувенірів технікою клаптикового шиття





У кожній сім'ї залишаються клаптики тканини, стрічок, мережива. Є дуже багато можливостей використати старі речі і непотрібні клаптики. З них можна виготовити безліч корисних речей, а ними прикрасити нашу оселю: вона стане затишнішою. Для цього доречно придумати панно чи вільні композиції. З відходів різного одягу виготовляють сумочки, пледи, килими або прикрашають спідниці, жилети, головні убори.
В Україні клаптикове шиття — один з
видів декоративно- прикладного мистецтва. Ним займаються і дорослі, і діти.
З клаптиків виготовляють букетики квітів, а потім їх використовують для панно і картин.Ось як, наприклад, з кусочків стрічок можна зробити троянду. існує кілька способів.
Один з них — дуже простий. Шовкову або атласну стрічку скручують в тугий прутик і зшивають знизу, щоб не розкручувався. Потім складають стрічку навпіл і обкручують середину троянди. Кожну пелюстку треба закріпити знизу квітки. Вигляд натуральної квітки ми отримаємо за рахунок чергування пелюсток, утворених лицьовими і виворітними боками стрічки.
Листочки також можна виготовити зі стрічки. Для цього необхідно наметати їх на цупку основу та обметати петельними
стібками або машинною строчкою.
Отже, з нічого можна зробити багато
корисних речей. Головне — фантазія!

Твір-опис людини за власним спостереженням

До опису зовнішності людини вдаються в різних ситуаціях: коли під час розмови діляться враженнями про знайомих; описують прикмети людини, коли її треба впізнати серед інших. Опис зовнішності людини може бути складений в художньому, науковому або діловому стилях. У літературному творі такий опис називається портретом.



Зауваги
♦ Вибирай для опису людей, яких ти особливо любиш або вони тобі приємні.
♦ Зображуючи зовнішність конкретної людини, звертай увагу на ті ознаки, які є для неї найбільш характерними, — риси зовнішності або деталі одягу, які впадають у вічі.
♦ Визнач, які деталі зовнішнього вигляду передають особливості характеру, душевний стан, настрій.
♦ Для того, аби твій словесний портрет був виразним та емоційним, використай художні засоби.
♦ Ставлення до людини передавай за допомогою оцінних слів.

План опису
1. Хто ця людина?
2. Що найперше впадає у вічі в її зовнішності?
3. Її зріст, постава.
4. Риси обличчя та його вираз. Погляд.
5. Волосся. Зачіска.
6. Одяг.
7. Загальне враження: що подобається, а що, можливо, ні.

Словничок
Зріст — високий, низький.
Постать — струнка, міцна, тендітна.
Обличчя — кругле, овальне, свіже, ніжне, добре лице, приємне.
Очі — усміхнені, хитруваті, прищулені, прижмурені, з хитринкою, мов вуглики, мов жаринки, великі, променисті.
Брови, брівки — чорні, смолисті, мов шнурочок, ниточкою натягнуті, мов крила, насуплені, похнюплені, шовковисті, непокірні.
Ніс, носик — орлиний, прямий, з горбинкою, курносий, хитрий, такий, що всюди залазить.
Рот, ротик — прямий, різко окреслений, маленький, широкий, міцно стиснутий.
Губи — повненькі, тоненькі, пухкенькі, на яких завжди сяє усмішка, скривлені.
Підборіддя — загострене, кругленьке, трохи припідняте.
Погляд — впевнений, злий, добрий, лагідний, норовистий, виразний, щирий, прямий.
Шия — лебедина, коротка, довга.
Волосся — шовковисте, непокірне, блискуче, хвилясте, кучеряве, мов шовк, мов трава.
Зачіска — традиційна, модельна, незрозуміла, важко описати химерні локони, ніби народилась з такою зачіскою, завжди доглянута.
Одяг — вражає галантністю, гармонійно підібраний, яскравий, скромний, однотипний, різнобарвний, модний, барвистий, строгий, спортивного стилю.

Оцінні слова: ...це йому личить; ... підкреслює його вразливий характер ...; всі друзі особливо люблять...;... цю рису люди не сприймають; ... це так йому пасує; ... справляє гарне враження; ... впливає на людей; ... власне, це наслідують та інші.



Завдання
Прочитай описи. Зверни увагу на художні засоби, які підкреслюють вроду персонажів, характерні риси їхньої зовнішності.

* * *


Кобзар був схожий на характерника: високий, сухий, з сивою чуприною, яка, мов пасма віхоли, обвивала охмуре-не чоло і впалі щоки. Дві западини очей були темні, як ніч. На них звисали острішки брів. Тонкі, вкриті сизою осугою губи ховалися під довгими шпакуватими вусами.

П. Панч.

Мар'яна! Він здалеку уздрів її каштанове волосся, що буйними кучерявчиками спадало на округлі плечі. Карий погляд прозирав навколо, ніби жадав увібрати в себе все, що попадало в його широке поле... Мар'яна була ніби присоромлена, тиха й ніжна, як той літній вечір, який кругом розстеляв свої таємничі темно-голубі тіні.



Л. Сеник.
* * *

Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі і задумалась. Ілько... проти волі задивився на її красу. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неї ні "губок, як пуп'янок, червоних, як добре намисто", ні "підборіддя, як горішок", ні "щік, як повна рожа", і сама вона не "вилискувала, як маківка на городі". Чорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загинались на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких, здавалось, дивлячись, наче лилось якесь тихе, м'яке, ласкаве світло, — то й була уся краса сієї дівчини.



В. Винниченко.
* * *

... Я схожий на батька й на маму. Батько в мене низенький, міцний, як горішок. Волосся, правда, на голові лишилось малувато, але зморщок на круглому обличчі зовсім немає, ніс кирпатий, зуби рівні і білі, і коли він сміється, то виглядає молодшим за маму. Мама ж — повна протилежність. Вона висока, струнка, худенька. На подовгастому обличчі — рівний з горбинкою ніс, чорні зламані брови, мигдалевоподібні сірі очі. Зовні мати сувора й неприступна, а насправді в неї добре серце.



(З газети).


Зразок


Людина, на яку я хочу бути схожою


Диво-спогад лине до мене...
Немає вже моєї бабусі, але її очі, обличчя, ніжна і тиха розмова і зараз бентежать душу.
З усмішкою на устах, випромінюючи радість, зустрічала вона мене біля свого дому. Я добре пам'ятаю її високу струнку постать, трохи схилену від старості. Ясно-сірі очі завжди посміхалися з-під посивілих, красиво зігнутих брів. Високе чоло обрамляло густе хвилясте волосся, старанно підібране шпилькою. Воно в бабусі завжди було гарне — важке, сиве, з відблисками темного срібла. Лягало на плечі великими хвилями, підкреслюючи привабливість тонких рис обличчя. Погляд у бабусі був пильним і глибоким. Такий погляд ніколи не старіє, а залишається вічно юним.
Подумки ще раз вдивляюсь у такі знайомі риси бабусиного обличчя. Пригадую її мудрі оповідки про своє життя, таке цікаве і складне. Багато років працювала вона на заводі, виховувала дітей та онуків.
У моїх спогадах бабуся постає живою. Так і бачу її усміхнені сірі очі, такою і пам'ятатиму її завжди.


Найкраща подруга


У ляльковому театрі було багато дітей. Поряд зі мною сиділа невисока симпатична дівчинка. Більшість малюків були в театрі з батьками, а дівчинка прийшла сама і з цікавістю оглядалась довкола. Вже тоді я помітила в очах дівчинки сміливість і самостійність. Вона мені відразу сподобалась і ми познайомились.
Так я зустріла свою найкращу подругу Оксану. Зараз ми — нерозлийвода.
Моя подруга дуже гарна. Довге смолисте волосся чудово підкреслює контур обличчя і гармонійно поєднується з карими добрими очима, завжди привітними і спокійними.
Погляд в Оксани уважний і веселий. її очі завжди випромінюють радість. Носик — довгий, тонкий і трохи кирпатий. Він кумедно морщиться, коли дівчинка сердиться. Ротик — невеликий, стиснутий. Губи у подруги кольору стиглих вишень, такі ж пухкі і соковиті.
Оксана невисокого росту, проте струнка, мов молода берізка.
З нею любить спілкуватися весь наш клас. Вона старанна і наполеглива. Дуже добре вчиться. Завжди усіх підбадьорює. Коли вона щебече своїм дзвінким голосочком, навколо щезає будь-який смуток.
В Оксани — музична душа. Коли вона грає на фортепіано, її довгі тендітні руки просто, як крила птаха, підтримують політ музики.
Можу з упевненістю сказати, що мені надзвичайно пощастило: я маю справжню подругу. Так хочеться товаришувати з нею все життя.


Твір-опис зовнішності людини за картиною


Портрет — один із провідних жанрів малярства, присвячений зображенню конкретної людини.
Український портретний живопис бере свій початок у глибині століть. Маємо портрети князів, гетьманів, патріархів, простих людей XI—XVIII ст. Знайомі нам і портрети Т. Шевченка, особливо його автопортрети. Бачили портрети І. Франка, Лесі Українки, майстерно виконані українським художником І. Трушем, М. Коцюбинського (художник М. Жук).
Види портретів: індивідуальні, парні, групові; на весь зріст, поясні, погрудні.
Кожен із живописних жанрів вирізняється своїми особливостями і вимагає неабиякого обдарування художника. Відомо, що один із найскладніших жанрів — портретний. У портреті художник не тільки передає схожість (без чого не буде портрета), а й розкриває суть людини, її внутрішній світ, думки і почуття. Для цього художник-портретист використовує всі засоби живописного вирішення. Він створює образ за допомогою і точного малюнка, і композиції, і найтонших колірних відношень, і фактури, і колірного та тонального контрасту. Для створення контрасту художник використовує фон, наприклад, природу, або робить його нейтральним, різко протиставляючи йому постать або обличчя людини.

Зауваги
♦ Уважно розглянь картину.


♦ Кого ти бачиш на ній? На фоні чого змальовано героїню? З яких деталей це видно?
♦ Спочатку передай загальне враження, яке викликає зовнішність людини.
♦ Це портрет індивідуальний, парний чи груповий?
♦ Які деталі портрета виписано найвиразніше? Що найбільше кидається у вічі (обличчя, одяг, постава тощо)?
♦ Опиши в загальних рисах одяг.
♦ Постарайся якомога детальніше змалювати обличчя, бо це — головна частина портрета. Використай для опису художні засоби.
♦ В описі підкреслюй, якими тонами, кольорами та мазками виділено ту чи іншу деталь портрета.
♦ У висновках вислови припущення, чому художник вибрав саме цю людину, що він хотів сказати глядачам.

Зразок

Картина М. Божія "Медсестра"


Перед нами портрет медсестри. Це — струнка, симпатична дівчина з напрочуд лагідним і милим обличчям. Її виглядом художник підкреслив людяність і благородство професії медика. Особливої чарівності образові дівчини надає ледь помітна усмішка.
Медсестра стоїть у приміщенні лікарні. На картині видно зеленкувато-сизу панель стіни, біля неї — стілець та кімнатна рослина.
Світло з невидимого вікна заливає постать жовтавим струменем, золотить волосся, підкреслює ніжний рум'янець на щоках, на свіжих повних устах. Біленький халат на тендітній дівочій постаті й такого ж кольору чепчик на голові у поєднанні із загальним добором фарб малюнка створюють радісний, бадьорий настрій, передають душевну чистоту й благородство зображеної людини.
Цікаво, що вбрання героїні не відволікає нашої уваги від її обличчя. Навпаки, і одяг, і обрис рук у кишенях халата, і пружні плечі стрімко спрямовують наш погляд на блискучі усміхнені очі під стрільчастими бровами, на свіже ніжне обличчя.
Вроду дівчини художник змалював з особливою любов'ю, та ми переконані, що його цікавить не врода сама по собі. Медсестра гарна не тільки обличчям, але й світлими думками і благородними вчинками. У неї чуйне і щире серце. Адже вона приносить людям добро. Ось у чому найвища краса змальованого образу!


http://skripnikmarina.ucoz.ua/_pu/0/s55616820.jpg


Замітка в газету

Газетні жанри: замітка, стаття, нарис, інтерв'ю, репортаж.

Замітка - газетний жанр, в якому стисло, виразно та оперативно повідомляється про конкретні факти, події та явища.
У самій назві закладено її суть: замітити, тобто поставити мітку, виділити щось із нашого життя, загостривши на ньому увагу. Замітка пишеться тоді, коли немає потреби в аналізі подій.

Важливі риси:
- актуальність (факти, подані в замітці, повинні бути цікавими);
- точність (події мають відповідати дійсності).
Обсяг замітки - від десяти до ста рядків.
Мета замітки - інформувати, тобто повідомити, дати уявлення про те, що саме сталося, де й коли.
Діловий тон виключає вживання епітетів, порівнянь та інших художніх засобів.

Щоб написати замітку, треба:
- виділити факт, який необхідно подати;
- визначити тему та основну думку;
- підібрати заголовок;
- подумати, на які запитання має відповідати замітка (Що? Де? Коли? Хто? Як? Чому?)

Факти (події) для замітки:
- екскурсія в музей;
- культпохід в кіно;
- класні збори;
- толока;
- ремонт класу;
- вибори шкільного парламенту;
- допомога дитячому садку тощо.

Словничок.
Нещодавно, у залі, в приміщенні..., відбулися, встановлено, розпочав роботу, серед учасників, з нагоди...

Зразок складання замітки

Моя бабуся


Навколо мене багато добрих, приємних людей. Але мені хочеться, щоб увесь світ дізнався про мою бабусю.
Вона ще дуже молода, особливо молоді її очі. Ніхто так не вміє голубити, пригортати мене до себе, як вона.
Коли я хворію, бабця і пожаліє, і розрадить, і підтримає. Як я люблю слухати, коли вона каже, що я - її найкраще онучатко. Вона часто повторює: "Недарма в народі кажуть, що справжні діти - це онуки!"
А які моя бабусенька казочки знає! В жодній книжці таких не знайдеш!..
У неї добрі ласкаві очі. Я люблю, коли вона примружує їх та загадково посміхається. Це означає, що вона готує мені якийсь сюрприз.
Щодня я молю Бога, аби моя бабуся жила вічно. Доки живуть наші бабусеньки, доти ми - їх онучата...


Мій день у школі


До школи я завжди приходжу на кільканадцять хвилин раніше, аби мати змогу поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні та домашні новини. Та ось лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу.
Я дуже люблю своїх учителів і шаную їхню мудрість. Кожен урок не схожий на інший. З учителями у клас приходить якийсь новий непізнаний світ. Коли ми бачимо усміхнені очі вчителя, наші серця починають битися частіше, а якийсь невидимий двигунчик рухає наші олівці та ручки. Інколи час збігає так швидко, що нас дратує дзвінок на перерву.
А які милі нам ці короткі перерви! Чого тільки не встигаємо упродовж них зробити: і пошептати на вушко подрузі, і забігти у бібліотеку, і вкусити печеного пиріжка або просто побавитись іграшкою.
Інколи чуємо, як учні нарікають, що у школі їм скучно. Я з цим не згодна. Адже ми - частинка школи. Від нас залежить, чи буде шкільне життя цікавим. Якщо бути уважним на уроці та розумно активним на перервах і після уроків, то й не зауважиш, як минають шкільні дні. Напевно, окремим учням ліньки покумекати, як знайти себе у шкільному вирі. Але я впевнена, що у школі мені завжди буде добре і цікаво...


Небайдужість урятувала дитину


Увечері 23 лютого харківський школяр Денис Панченко повертався з тренування. У глибині двора, за засніженим дитячим майданчиком, він почув тихеньке дитяче схлипування. Пішов на плач. Схлипування віддалялося. Денис побрів через глибокий сніг. Понад годину блукав хлопець сусідніми дворами, намагаючись за тихеньким плачем наздогнати дитину.
Що могло робити самотнє маля так пізно у дворі? Як з'ясувалося, п'ятирічна Оленка загубилася ще вранці в універмазі. Звісно, мама підняла на ноги міліцію. Та хто ж знав, що дитинча саме піде розшукувати свою домівку, потрапить у інший район і, перелякавшись, почне ховатись у дворах?
Хлопчик привів маля до себе додому, де Денисові батьки відігріли й нагодувати дівчинку. Вже за 20 хвилин за Оленкою приїхала її мама разом із працівниками міліції.
Невідомо, чи дожила б дитина до наступного морозного ранку, якби не Денисові небайдужість і наполегливість.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал