Тростянецька районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет



Скачати 474.6 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/4
Дата конвертації11.05.2017
Розмір474.6 Kb.
1   2   3   4
У ВАС Є ЩО СКАЗАТИ?
Кожна людина зацікавлена в тому, щоб уміти правильно й гарно говорити, оскільки це дає можливість установлювати й підтримувати добрі стосунки з людьми в різних колективах: у сім’ї, в школі, на підприємстві, в громадських та інших організаціях.
Для того, щоб вас уважно слухали, необхідно завжди мати в запасі щось нове, причому розповідати цікаво, захоплююче. А для цього треба бути спостережливим, цікавитися культурою і спортом, наукою і технікою, мати певні захоплення і заняття.
Якщо ж ви нічого не читаєте, не буваєте в театрі, не дивитеся фільмів, не відвідуєте музеїв, виставок, то немає жодної надії на те, що навчитеся гарно говорити. Це нагадувало б ситуацію, коли людина теоретично повністю опанувала техніку скульптурного мистецтва, а на практиці вона не має матеріалу, на якому можна було б випробувати ту техніку.
Народна мудрість стверджує: «Говори тоді, коли маєш що сказати». Говорити беззмістовно – це те ж саме, що язиком горох молотити.
Мова постійно змінюється. В ній з’являються нові слова й мовні звороти, а старі відживають своє і зникають. Деякі нові слова швидко стають модними і дуже поширюються, але не всі вони відповідають духові рідної мови. Тому, вживаючи їх, треба бути обережними.
Запам’ятайте повчальний афоризм: «У людини два вуха і один язик, щоб слухати удвічі більше, ніж говорити».
За І.Томаном
НАВЧАННЯ У МИНУЛОМУ

Грамотній людині і в лісі світло, а невченій і посеред степу ніч. З давніх-давен це добре розуміли люди. «Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», – говорили діди своїм онукам.
Як же проходив процес навчання у минулому? Дітлахів відправляли вчитися після того, як закінчувалися всі сільськогосподарські роботи. На початку зими церква святкує день пророка Наума. Ця днина і вважалася найкращою для оволодіння грамотою. «Батько Наум наведе на ум», – зауважували старі люди.
Малюків, що готувалися до школи, називали «кашоїдами». Напередодні
Наума мати варила кашу в горщику, який прикривали новим рушником і відносили до школи, де учні швидко з нею порались.

14
Різні траплялися учні. Декому і каша не допомагала як слід оволодіти грамотою. Тоді суворий учитель наганяв науку в голову за допомогою ляпасів і почубеньків. Найбільш ледачі заслуговували покарання різками.
Але в одному були впевнені і вчителі, і школярі, і батьки нема науки без муки. Юні запорозькі лицарі муку цю приймали хоч і не з насолодою, однак з гідністю.
За В.Супруненком

УСВІДОМЛЕННЯ РІДНОЇ МОВИ
Здебільшого люди не замислюються, гарна своя мова чи погана, багата чи бідна, легка чи важка для засвоєння. Дитині байдуже, яку мову дорослих вона має засвоїти: українську чи китайську, якщо вона засвоює її в своєму оточенні.
Діти починають усвідомлювати систему рідної мови приблизно з дворічного віку. До речі, дівчатка раніше, а хлопчики трохи пізніше. Часто буває, що дорослі вільно читають іноземними мовами, але не можуть розмовляти. Діти навіть у ранньому віці вміють досить вільно розмовляти кількома мовами.
Маловірогідними здаються розповіді про те, нібито виховані тваринами в лісі діти, повернувшись у людське товариство, не лише розуміють людську мову, але й розмовляють нею.
Пригадуєте оповідання Редьярда Кіплінга про хлопчика Мауглі? Вихований у вовчій зграї, він знав не лише мову вовків, але розумів і «мову джунглів». Це, звичайно, вигадка. Хоча відомі випадки, коли діти виживали серед диких звірів у лісах Африки та Індії. Ученими підтверджено, що повернення таких дітей до людського способу життя призводить до негараздів.
За А.Білецьким
ЯК ВИНИКЛИ НАШІ ЛІТЕРИ?
Перший у світі алфавіт створили фінікійці. У ньому було двадцять дві букви, що позначали тільки приголосні звуки. Знаки були прості і швидко запам’ятовувались. Писали справа наліво. Алфавіт виявився таким зручним, що незабаром його запозичили всі сусідні народи.
А грецькі мудреці здійснили справжній переворот. Вони вигадали спеціальні літери для голосних звуків. Відтоді слово на письмі передавалося цілком, а не тільки приголосними звуками.
Літери, якими користуємося ми, створив понад тисячу років тому болгарський священик, учений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм.
Вони придумали нові абетки – кирилицю та глаголицю. Кирилиця складалася
із сорока трьох букв і точно передавала на письмі звуки мови. В її основі лежав грецький алфавіт. Звуки, однакові в слов’янській та грецькій мовах, передавалися грецькими літерами. Для звуків, які були у слов’янській мові, брати створили дев’ятнадцять знаків простої форми. Єдина вада кирилиці – це те, що вона містила шість грецьких літер, зайвих для слов’янського письма. Глаголиця мала тридцять вісім букв. Вона дуже відрізнялась від кирилиці. Літери були схожі між собою, химерно закручені.

15
Так виникла та писемність, якою ми зараз користуємося. Тож коли будете читати свої улюблені книги, згадуйте про те, скількох пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими, як зараз.
З журналу
МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!
Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім’я народу.
Розмовляй рідною мовою скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали.
Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона мати.
У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Хай звучить у ній українське слово з теле- і радіоприймачів.
Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги до української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.
Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову. І сам ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови.
Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, нації, державності. За нас цього ніхто не зробить. Це наш
історичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо! В
ім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.
За І.Огієнком

МОВА ЄДНАЄ ВСІХ
Ми будуємо свою незалежну державу і бажаємо, щоб нас визнавали країни
Європи. Ми живемо в Україні й тому слід знати, поважати та розмовляти своєю державною мовою.
У статті 10 Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська». На жаль, на півдні та сході України українська мова не подолала психологічний бар’єр неприйняття. Не звучить вона з вуст молодих людей ні калиново, ні барвінково, ні солов’їно. Говорять сяк-так, суржиком або зовсім цураються її. Але не може бути духовності без мовленнєвої культури. Чому про це забувають?
«Рідна мова дорога людині, як саме життя», – говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати народ. Підкреслюючи значення слова в людському житті, інша народна мудрість ставить його поряд із хлібом.
Словесність – початок усіх наук, адже через слово відкриваємо таємничість і складність життя. Мова – це джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Слово – це собор, і в його святості

16 палахкотять, як свічки, праведні душі поетів. Із блакитного купола благословляє нас небо. І хоралом віри зливаються голоси наших предків в одну пісню.
Станьмо на захист рідної мови в Україні та за її межами, у великих містах і невеликих селищах. Станьмо на міських площах і сільських майданах, у невеликих капличках і величних церквах. Хай щира молитва встає над нами і лине до
Всевишнього як сповідь, як звіт, як клятва: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни…»
За матеріалами часопису «Шкільний світ»

8 клас
ВІРНА ПОМІЧНИЦЯ
Ми з дитинства навчаємося мови. Не залишайте цього потрібного для думки заняття і далі.
Мова розвивається, вдосконалюється. І, звичайно, розвивається і вдосконалюється її серцевина – граматика. Мова відгукується на зростаючі духовні запити людини, сприяє піднесенню нашої загальної культури.
Любіть мову. Бережіть її – вірну помічницю у вашому зростанні. Шануйте граматику – незмінного диригента незліченного оркестру слів.
Світ мови оточує нас від народження. У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідної мови. Придивіться, яку велику цікавість до мови виявляє дитина з перших літ свого життя. Як вона допитується в дорослих: «Чому це так називається?» Викликає також подив здатність малюків до творення цікавих слів. На жаль, потім з якоїсь причини зацікавленість окремих дітей мовою згасає. І водночас настають непоправні втрати в розвитку здібностей. Мова нікому не прощає недбалого ставлення до неї.
Юний друже! З опануванням мови з’являється потреба глибше й повніше виявити себе, примножити наші духовні надбання. Заглиблюючись у неї, ми розвиваємо своє мислення й виховуємо в собі творче ставлення до праці. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь мови серцем і розумом ! І скрізь на шляхах зростання з тобою, любий читачу, крокує мова, перших слів якої навчила тебе мати й перлини якої тобі відкрила перша вчителька. Мова веде тебе на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства. Вона – твій найкращий друг, наставник і постійний порадник.
І.Вихованець
ДУХОВНА ПОТРЕБА

Слід повернути народу мову в усій її понятійній красі і повноті, треба повернути весь комплекс тих духовних цінностей, які вона вбирала в себе упродовж тисячоліть, треба розбудити нашу генетичну та історичну пам’ять через глибоке вивчення, осмислення народної пісенної спадщини, обрядів, вірувань, а потім терпеливо і мудро причащати дітей цілющою росою нашої мови, розквітлої ще раз, почутої заново, щоб кожне слово зазвучало в ній неповторним акордом.

17
У той час, коли Україна від найменшого корінчика по верховіттях небес була напоєна піснею, коли з нею народжувались, виростали і відходили в ірій, коли пісня була такою ж насущною необхідністю, як вода і хліб, тоді сам устрій життя був зовсім інший, люди по-іншому розуміли своє призначення у світі.
Чому за два покоління матері раптом перестали співати колискових ? Рабам не потрібні пісні вільного народу, вони заважають їм утішатися тим мізером, який ще залишився від багатющого скарбу предків. Та й убога душа не здатна відгукуватися солов’їним співом на красу землі, на урочисте пробудження її у сонячному промінні, на згасання крайнеба в тихому горінні вечорової зорі.
Горять в огні часу храми і фортеці, пергаменти літописань, розсипається на порох матеріальна культура, іржавіють і розчиняються у землі знаряддя праці. Але залишаються майже в первозданному вигляді мова і пісня – незнищенні скарби, котрі, хоч і забарвлені відтінками епох, пошарпані вітрами віків, несуть у собі безсмертну душу народу. В них його історія і майбутнє. Відродження наше має починатися з повернення сім’ї у стихію народної традиції, з любовного і грунтовного вивчення у дитячих садках казки, приказки, з повернення народній поезії, кращим зразкам української літератури, писемним та історичним пам’яткам належного місця у школі.
М.Чумарна


З НАРОДНИХ ДЖЕРЕЛ
Мова – найдорожчий скарб народу. Як найціннішу спадщину, як заповіт поколінь передає кожна мати своїй дитині любов до народу і рідної мови.
Українська мова – одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку, а справжньою її окрасою є надзвичайна милозвучність.
І як же неприємно буває чути мову неправильну, засмічену, спотворену.
Говорячи суржиком, вживаючи неточно окремі слова, не завжди уважні до слова мовці порушують народну традицію – тримати в чистоті й розвивати рідну мову.
Спілкуючись, людина відчуває потребу розкриватися, висловлювати найпотаємніше. Говорити гарно, задушевно повинен уміти кожен. Голими, сухими словами досягти задушевності неможливо. Для цього до ваших послуг, добрі люди, величезна кількість образних засобів, оволодіння якими зробить вашу мову багатшою, яскравішою, виразнішою.
Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони – то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них – спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поколінь.
А звідки їх добирати? Насамперед з живої народної мови, а також зі словників, з художньої літератури, з висловлювань видатних людей.
«У вигляді мови, - сказав Олесь Гончар, - дано людині великий дар. Не тільки користуватися ним, рідним словом, але й натхненно ростити, оберігати його коріння й леліяти його цвіт, ось тоді воно й буде запашним та співучим, сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності».

18
Тож нехай з бабусиних казок, з батьківської розмови, з мудрих порад учителя, з глибин художньої літератури до вас повернуться живі, соковиті, точні слова!
За А.Бортняком

ЩО ЗА ДУШЕЮ?

Який він, наш національний характер? Що в ньому від дідів-прадідів? Давайте послухаємо авторів далекого минулого, які в своїх мандрівних нотатках, побутових нарисах, щоденниках намагалися передати внутрішній світ українця, вхопити його характерну душевну сутність.
У кожному з українців є частка Григорія Сковороди, Байди, Гонти, Залізняка.
Ці та багато інших героїчних і мудрих наших предків брали участь у формуванні характеру і сучасних українців.
Ось уривок з популярного колись «Журналу для дітей»: «У звичаях українця взагалі більше хорошого, ніж поганого. Він наполегливий, незговірливий і недовірливий, але наполегливість його є наслідком твердості характеру. Якщо українець переконається, що йому бажають добра, що уважно хочуть вникнути у його становище, подивитеся тоді, з якою ласкою він запросить вас до свого вогнища на сінокосі або на рибній ловлі, тоді його пасіка, його дім і душа вам повністю відкриті».
Упізнали себе в цій характеристиці?
Приємно дивувала мандрівників ввічливість українців, їхня повага до старших. Навіть до батьків вони звертаються на «ви». З інших особливостей національного характеру, мабуть, слід виділити гумор, оптимізм, любов до жартів, кепкувань.
Автор нарису «Малоросійське плем’я» писав: «Українець повільний у рухах, як римлянин. Думка його обертається солідно, як думка філософа». Поетичність, душевність теж притаманна саме українцям.
Що ще, які риси характеру ми відкриємо у наших предків, батьків, родичів?
Що візьмемо за взірець, з чим доведеться змиритися, а що, можливо, підправити, підтесати?
За В.Супруненком

З ГОРІХА МОВА
Яке це щастя – пригорнутися душею і серцем до грудей істинно української мови! Яка полегкість – дихати пахощами квіту з глибин тисячоліть! Яка насолода – припасти спрагло до чистого джерела, не замуленого каламуттю, яка тепер, коли ми такі вже вчені, щодня вивергається без міри з усіх каналів телебачення і радіо, періодичних видань, а то й книжок, особливо тих, які від тугих гаманців, а не від високого натхнення. Отож, яка ж це втіха – гортати нещодавно виданий «Словник фразеологізмів української мови».
Чому для мене такі зворушливі, такі бентежні доторки до воістину неоціненних висловів, словосполучень, які на вустах у всього народу? А тому, що вони – з глибинної основи мови. Це ті корені, що тримають правічне й вічнозелене

19 дерево рідної мови, не тільки не дають йому впасти ні за яких буреломів, а й живлять рятівними соками за найстрашніших негод.
Або й так сказати: фразеологізми – це як з горіха зерня. Голос багатьох із них долинає до нас із такої давнини, що й не помислити.
Найперший і найпереконливіший свідок історії України-Русі – її мова.
Багатюща народна творчість в усіх її виявах – золота нить через тисячоліття духовного розвитку, дороговказ до найраніших уявлень наших пращурів, до первинних осмислень ними довколишнього світу й увічнення свого буття в невмирущому слові.
Народ і його мова – невіддільні одне від одного. Поєднані нерозривно. Без одного немає другого. У єдності – їхнє існування. Іншого не дано.
В.Пепа
ЧИЯ МОВА КРАЩА?
Було це давно, ще за старої Австрії далекого 1916 року. У купе вагона швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали чотири пасажири: англієць, італієць, німець та українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмови велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови. Чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє?
Першим заговорив англієць: «Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона,
Ньютона, Дарвіна. Без сумніву, англійській мові належить світове майбутнє».
«У жодному разі, – заперечив німець. – Німецька мова – це мова держав, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, медицини, мова
Гете, Гейне, Шіллера. І тому саме німецька мова претендує на світове панування».
Італієць усміхнувся і тихо промовив: «Панове, ви обидва не маєте рації.
Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання. Нею написано кращі твори епохи Відродження, лібрето знаменитих опер Верді, Россіні. Тому
італійська мова має бути провідною у світі».
Українець довго думав і нарешті сказав: «Я також міг би сказати, що моя мова
– це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального Тараса
Шевченка, проте вашим шляхом не піду. А чи змогли б ви своїми мовами написати невеличкий вірш, у якому всі слова починалися з однакової літери?»
І зазвучала поезія...
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки –
Спить самотній сад.
У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно.
З журналу


20
ЗВУКИ РІДНОЇ МОВИ


Рідне слово – це невід’ємна частина рідного краю. Для українця це закучерявлені темними парками схили Дніпра в Києві, над якими велично здіймається в небо дзвіниця Печерської лаври, неповторні вулиці під тінистими каштанами. Це старовинна архітектура Львова, у якій класичні форми чергуються з пишним декором бароко, а тут і там височать шпилі готичних костьолів. Це золотоверхий Чернігів над срібною Десною, де під склепінням стародавніх соборів спочивають київські князі й видатні діячі давньої України. Це стрункі і строгі хмарочоси індустріального Харкова. Це буйнозелена Волинь із сумними плесами озер.
Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які додавали козакам снаги, нею звучали накази славнозвісного полководця і гетьмана П.Сагайдачного, який вів на бій козацькі полки.
Це мова могутнього військового і політичного об’єднання Запорозька Січ, що довго й завзято боронило свою волю.
У нашій мові – безсмертя духу нашого народу. Століттями гнана й переслідувана, вона все ж існувала в піснях і думах, казках і переказах, гострилася й витоншувалася в приказках і прислів’ях, у самобутніх словах і зворотах.
Ще в 1834 році вчений-мовознавець І.Срезневський писав, що українська мова є однією з найбагатших слов’янських мов, що вона навряд чи поступається чеській достатком слів і виразів, польській – мальовничістю, сербській – приємністю. «Ця мова, – писав він, – дуже поетична, музикальна, мальовнича».
Учений вірив, що мова Хмельницького, Пушкаря, Дорошенка, Палія, Кочубея,
Апостола повинна передати нащадкам славу цих великих людей України.
За А. Матвієнко

ПРИВІТАЛЬНІ СЛОВА

Шановні друзі! Сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, свято української мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ.
Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія
Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Іваном Нечуєм-Левицьким,
Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – мова.
Люди говорять різними мовами. Їх нараховується орієнтовно 6 тисяч. На жаль, філологи застерігають, у ХХІ столітті щонайменше 40 відсотків цих мов вимруть. А

21 це страшенна втрата для людства, бо кожна мова – це геніальний прояв людського духу, унікальне бачення нашого світу.
Сучасне суспільство знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.
Вітаємо вас, дорогі друзі, з Міжнародним днем рідної мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в
ім’я України!
За матеріалами сайтів buket.www.ck.ua та www.vitau.org.ua



9 клас

КУЛЬТУРА МОВИ
З того, як говорить людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів’їв, приказок
і приповідок. У природі не буває людей, що визначались би високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою.
Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі.
Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір’ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що словом можна скарби в землі знаходити, хвороби та всякі недуги лікувати, від лихої людини та звіра оборонитись.
«Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом», – запевняє народна мудрість. Та про тих, хто не стежить за своєю мовою, у народі кажуть: «Не тямить голова, що язик лепече».
Правильно й чисто говорити рідною мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників.
Це – не тільки ознака, але й обов’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично.
Український народ завжди ставився з великою пошаною, вірою й любов’ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневіряння в сумній минувшині і за
єдину зброю, і за єдину втіху. Нашою мелодійною, співучою мовою милувались
іноземці, що побували в Україні.
Ми повинні цінувати нашу мову – нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, незважаючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спадщину.
За Б.Антоненком-Давидовичем


22
РІДНА ЗЕМЛЯ

Тарас Шевченко хліборобську долю вимірював на пропахлій чорноземом ріллі розміреними кроками в ранковий туманець, крізь який падало з його рук золоте зерно, лягаючи в розпушену землю. Хай буйно зелом красується вона в степовому привіллі поряд з давньою могилою. Ніхто ще не наважувався розорювати її або розкопувати. Бо перекази розповідають, що хто ступить на неї з такими намірами, той почує дивний голос, який невідступно супроводжуватиме порушника звичаїв.
Хай добром красується засіяна нива і не марнується хліборобська доля, вітрами бита, дощами омита.
За звичаєм, після першого засіву художник підіймався на могилу, оглядав трудове поле. Червонясто лягало сонце за обрій, сизі присмерки обволікали навколишність. Зринала пісня, трепетними крилами обіймала простір, колишучи спогади та в праці плекані надії. Відчував у пісні незмінну силу, що передавалася в поколіннях, вливалася в кров, як цілюще джерело. Той голос поколінь єднав сівача з рідною землею, вселяв любов до неї. Здавалося, поставав світ в оновленому вбранні, в красі трудового щодення, нагороджуваного щедротами сонця. Яка ж ти мила, земле, що даруєш дива, стелиш на собі шляхи з давнини в прийдешність! Хто ступить ними, той відчує істину буття, пізнає життєву правду і віддасть їй почуття й силу рук, творящих блага. Прийшов сюди митець, щоб оновити душу і збирати, ловити пензлем сонячні розсипи, як збирає орач плідне зерно.
Ранками зустрічав Тарас схід сонця на ниві. Перші промені сонця вітали його, поволі народжуючи тепло. Кожна билинка наповнювалася ним, вбираючи живлющі соки, переливала їх у прикрасу землі. Зором художника і душею хлібороба сприймав барви тієї краси, щоб потім торкнутися до неї пензлем і перенести на полотно народження погожих днів. Підіймаючись над обрієм, сонце дарує нові й нові світло- кольорові щедроти.
Розквітала душа художника в пізнанні нових дарунків сонця.
І.Пільгук


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал