Тростянецька районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет



Скачати 474.6 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/4
Дата конвертації11.05.2017
Розмір474.6 Kb.
  1   2   3   4

Тростянецька районна державна адміністрація
Відділ освіти

Районний методичний кабінет

Збірник текстів

для проведення
районного конкурсу


Випуск 4



2010

2



Упорядник: Шабельник Н.В., методист навчальних предметів районного методичного кабінету відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації.
Комп’ютерна верстка та дизайн: Дудка І.С., методист з інформаційно- видавничої діяльності інформаційно-методичного центру районного методичного кабінету.

Збірник містить тексти для проведення районного конкурсу «Майстер української орфографії».
Тексти для конкурсу, що подані в збірнику, популяризують вивчення державної мови, сприяють формуванню патріотичних почуттів учнівської молоді.
Для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, учителів української мови й літератури, класних керівників.









Надруковано в інформаційно-методичному центрі районного методичного кабінету відділу освіти Тростянецької райдержадміністрації.
Тираж 25 примірників.

3
Зміст
Від упорядника…………………………………………………………………. 4 5 клас …………………………………………………………………………… 5 6 клас……………………………………………………………………………. 8 7 клас……………………………………………………………………………. 12 8 клас……………………………………………………………………………. 16 9 клас……………………………………………………………………………. 21 10 клас………………………………………………………………………….. 26 11 клас…………………………………………………………………………... 32
Для нотаток……………………………………………………………………... 39

4
Від упорядника

За переконанням доктора філологічних наук Ореста Ткаченка, «душею кожної держави є нація. Народ, не об’єднаний однією мовою, нацією ще не став. Тим самим захитується в своїх основах його держава. Тому кожна держава, дбаючи про своє майбутнє, першорядної уваги надає поширенню державної мови, в Україні – української».
Зважаючи на важливість національно-мовної проблеми в Україні, зокрема її східної частини, де особливо відчутний взаємовплив української та російської мов, у
2002 році в Тростянецькому районі започатковано районний конкурс «Майстер української орфографії».
Ми не були першовідкривачами цього заходу. Подібний конкурс уже давно набув загальнонаціонального статусу і належить до наймасовіших видовищ в
Польщі: тисячі сміливців (від двірників до міністрів) одночасно сідають за парти, щоб перевірити свою грамотність. Професор-філолог перед мікрофоном диктує їм текст, а телебачення транслює це дійство в прямому ефірі на всю країну.
9 листопада 2008 року, у рамках відзначення Дня української писемності та мови, на українському радіо (Перший і Третій («Культура») канали) прозвучав
Диктант національної єдності. Його організатори – Національна радіокомпанія
України та Ліга українських меценатів. Цей диктант писали ті, хто шанує рідну мову, хто хоче, щоб українці в Україні говорили державною мовою, хто бажає зберегти рідне слово і залишити його дітям і онукам.
У нашому районі конкурс проводиться з нагоди Дня рідної мови. Звання
«майстра української орфографії» виборюють учні 5-11 класів. Дітям пропонуються тексти, що сприяють утвердженню української мови як державної в Україні, популяризують вклад видатних культурних діячів у її розвиток, традиції, духовність українського народу.
Прагнемо, щоб цілком природно сприймали майбутні покоління слова: українське суспільство, українська держава. І – українська мова.
Учасники конкурсу доводять, що вони патріоти землі, на якій живуть, що вони люблять і шанують її мову, що їм не байдужа доля українства.
Переможці конкурсу отримують нагороди – грамоти відділу освіти
Тростянецької районної адміністрації та словники української мови – разом із своїми вчителями. Тобто вшановуються не лише юні «майстри», а й їхні наставники.
Популярність стає винагородою і для школярів, і для вчителів-філологів.
Матеріали збірника стануть у пригоді вчителям української мови й літератури, класним керівникам під час підготовки до відзначення Дня української писемності та мови, Дня рідної мови й інших державних свят.
Шабельник Н.В.,
методист навчальних предметів
районного методичного кабінету відділу освіти
Тростянецької районної державної адміністрації


5
5 клас

УЧИТИСЯ МОВИ
Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову. Багату, розвинену, гнучку … Нею можна висловити все : від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань. Проте наша мова легко до рук не дається.
Ви бачили, мабуть, великий концертний рояль. Він красивий, блискучий, сяє клавішами й золотими літерами. Ось до нього підходить хтось із вас, боязко доторкається до клавіші. Лунає глибокий, м’який звук. Як хочеться, щоб це був не окремий звук, а мелодія ! Хочеться заграти щось красиве. Але якщо ви не вчилися грати, нічого не вийде. Треба довго вчитися, наполегливо тренуватися, щоб легко й плавно полилася мелодія.
Отак і з мовою. Постає вона перед нами в усій своїй красі й принадності в піснях і віршах, казках і оповіданнях майстрів.
А.Коваль

СОЛОВ’ЇНА МОВА

Існує така легенда : коли повертаються навесні солов’ї в рідні гаї, ліси, садки, вони надзвичайно гарно починають виспівувати. І цим чарівним, заворожувальним співом вони приваблюють до себе солов’їх. Ті ж уважно слухають співи солов’їв, кожна вибирає собі пару, прислухаючись до неповторного голосу птаха, який їй найбільше сподобався. Створюються пари, в’ються гнізда. І на деякий час припиняються співи, коли солов’їха висиджує пташенят.
А вже які прекрасні співи розпочинаються після народження маленьких пташенят! Солов’ї співають так гарно, як ніколи. Вони радіють пташенятам і своєму щастю. Батьки навчають солов’ят свого співу. І тоді ніколи солов’ята не закують як зозулі, не закаркають як ворони, не зацьвірінькають як горобці.
Мову, якої навчили їх батьки, вони не зрадять ніколи. Тому й нам не треба забувати своєї чарівної української мови, даної у спадок величними предками.
С.Ковалів

СЛОВО ДИХАЄ
Хто сказав, що слово не дихає? Хто думає, що мова не пахне? Вслухаймося!
Як щемно українське слово дихає – Дніпром і Десною, Буковиною і Карпатами! А як пахне метка наша мова! Волинськими духмяними смерічками, полтавськими запашними соняшниками, гарячими київськими чорнобривцями, донецькою степовою материнкою.
Якщо ти проживеш в Україні хоча б тільки один день, обов’язково відчуєш її смак, її пахощі. А коли живеш тут роками і десятиліттями, то вмиваєшся її росою, витираєшся її рушниками, дивишся в її дзеркала, слухаєш її дзвони. І тоді стає вона для тебе лагідною матінкою.

6
Щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. У слові рідної мови захована якась таємнича сила. Тому й називаємо ми нашу мову найбільшим духовним скарбом. Як найціннішу спадщину, як заповіт поколінь передає кожна мати своїй дитині любов до рідної мови.
За І.Вихованцем
ЛЮБОВ І ПОВАГА ДО МОВИ РІДНОГО НАРОДУ
Вивчення рідної мови потребує багато зусиль і наполегливості. За дослідженнями мовознавців, англієць витрачає в середньому вісім років життя, щоб навчитися грамотно писати рідною мовою. Іспанцям легше, бо їм потрібно для цього лише три роки. Найбільше праці для оволодіння всіма тонкощами рідної мови докладають японці. Вони навчаються правопису й після закінчення інституту чи університету. Буває, що для написання одного імені дорослому японцеві необхідно знати сто шістдесят ієрогліфів.
Найбільший скарб для нашого народу – українська мова. Її називають співучою, солов’їною, чарівною. Чутлива до краси і добра, вона озивається в піснях, що славляться в усьому світі.
Коштовними діамантами сяє наша мова в казках, легендах, переказах, думах, прислів’ях, приказках.
Тож оволодівай цим скарбом, поглиблюй свої знання. Зумій виховати в собі любов і повагу до мови рідного народу.
За В.Шведом

ПРО КОРИСТЬ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ
Чоловік загубив кому і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли нескладні думки.
Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, рівно, з однією
інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не радувало, він до всього ставився без емоцій.
Потім він загубив знак питання і перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися: в космосі, на землі чи навіть у власній квартирі.
Ще через кілька років він загубив двокрапку і перестав пояснювати людям свої вчинки.
Врешті у нього залишились одні лапки. Він не міг висловити жодної власної
ідеї, весь час тільки когось цитував – так він зовсім розучився думати і дійшов до крапки.
Бережіть розділові знаки!
О.Каневський


7
КАЗКОВИЙ АЛФАВІТ
Жили у казковому царстві звуки. Букв тоді ще не було.
Вирішили звуки провести вибори царя. Голосні обрали царем [а], а приголосні
– [б] . Почалися суперечки. Приголосних було більше, тому вони перемогли. Царем став [б]. Звісно, він догоджав приголосним, садовив їх на почесні місця. А голосні тулилися по кутках.
Не захотіли голосні терпіти принижень, змовилися й утекли. Зчинився в царстві переполох, бо без голосних замість слів виходили якісь чудернацькі звукосполучення.
Зрозуміли приголосні, що не обійтися їм без голосних, і вирушили на пошуки.
Довго блукали. Змучившись, написали такого листа: «Шановні голосні! Просимо вибачити нас!»
Голосні повернулися додому, і всі звуки зажили в злагоді.
Саме тоді звукам і спало на думку створити склад букв. Його назвали алфавітом.
З того часу звуки почали позначати на письмі літерами.
Царем обрали звук [а], царицею стала літера А. У алфавіті ця буква стоїть на почесному першому місці.
З журналу

ВЕЛИКА ТАЇНА СЛІВ
Як відомо, взаємини з людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншим жестом. Але найчастіше – це привітання, а далі жвава розмова або поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти – звуками, учені – поняттями, то всі разом вони послуговуються мовою, словом як основним засобом вияву наших думок. Не можна навчитися думати, не вміючи говорити, і навпаки.
Що ж потрібно, аби оволодіти вмінням говорити? Знати мову замало, треба ще усвідомлювати, як і про що розмовляти. Опанувати мистецтво ведення бесіди людство намагається здавна. На основі багатовікового досвіду воно виробило основні правила бесіди.
Ще стародавній філософ Епіктет пояснював, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити. Недарма
Бог дав нам лише один язик і аж два вуха».
А в Київській Русі дітям князів та дружинників рекомендувалося вести бесіду таким чином: «У присутності старших мовчати, мудрих слухати, без лукавого наміру розмовляти, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом».
Уміння слухати та доречно відповідати – це і сьогодні одна з неодмінних якостей гарного співрозмовника.
За О.Корніякою

8
ЖИВЕ НАША МОВА...

Одним із найбільших скарбів, які успадковує народ від своїх предків, є його рідна мова – схованка людського духу, багата скарбниця, у яку народ складає своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Це генетичний код нації, котрий поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє. Мова – така ж жива
істота, як і народ, що її витворив. І коли він забуде мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від інших народів.
Живе наша мова – і живий наш дух, наша пісня, наша історія, наша єдність.
Живе наша мова – і з нами наші князі й гетьмани, наші письменники і вчені, наші державники й оборонці.
Живе наша мова – і з нами разом усі українці, яких доля розкидала по світу.
Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів.
Бо наша мова – це ми, українці. Добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра. Там, де була колиска наших предків.
За матеріалами часопису «Шкільний світ»




6 клас

ЧАРУЮЧА СИЛА РІДНОЇ МОВИ

Українську мову можна порівняти з безкраїм могутнім океаном, що котить бурхливі хвилі своїх лексиконів. Мова мого народу схожа на барвисту, дивовижну, розкішну й запашну квітку, що приваблює своєю неповторністю ароматів.
Рідна мова – співуча й мелодійна, як народна пісня, бо ввібрала в себе шум осіннього багряного листя, гомін зелених дібров, запах вишневих садків, журавлиний клич.
Сила рідного слова чаруюча й магічна. І хоч століттями воно бідувало, переслідувалось і заборонялось, а все ж таки вистояло, відродилось і хвилює найтонші струни людського серця.
Наша мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа рідної мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й української землі.
Слова мови не тільки несуть якусь інформацію, а й впливають на людей, виховують.
Тож у багатстві рідної мови, в діючих її законах – чаруюча й таємнича сила.
Д.Павличко



9
ЯКОГО КОЛЬОРУ НАША МОВА?

Наша мова – це насамперед багатство кольорів. То якого ж кольору слова?
Вимовляємо слово «мама» – і перед нами постає ніжне, усміхнене обличчя, карооке мерехтіння її очей. З яким кольором можна порівняти це слово ? Хіба що чимось золотим віє від її постаті, вишневим від її губ та яблуками-антонівками пахне від її рук. І за всім цим щемко постає інше слово «рідна», яке либонь зовсім позбавлене кольору. Це слово таке багате, тепле, як усі кольори разом узяті.
Слово «осінь» – жовте, бо дозрівають у цей час усі груші та яблука в садках.
Воно жовте і туге, мов віск.
Слово «пролісок» – біле, мов залишки не розталого снігу. І пахне од нього торішнім перепрілим листям.
Слово «зозулька» – зелененьке, мов перші ніжні листочки на вербах, бо коли зозуля починала кувати в цьому році, то зелень на деревах була молода і свіжа.
Пролетіла над подвір’ям ворона, пронесла в дзьобі галузку. То вона понесла своє чорне слово. Бо слово «ворона» – чорне.
За Є. Гуцалом

ПОКАЗНИК КУЛЬТУРИ ЛЮДИНИ
Мова є показником культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей володіють досконало рідною мовою. Причиною цієї прикрості є насамперед те, що в результаті злиття української і російської мов утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, бо засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу.
Славнозвісний поет Максим Рильський закликав: «Пильно й ненастанно політь бур’ян». А «бур’яну» ж у нашій мові так багато! Навіть ті, хто на уроках досить вправно спілкується рідною мовою, після уроків вживають українсько- російську суміш. Крім того, в мову вкрадаються так звані «сучасні» вислови, які є вульгарними. Слова «класно», «кльово», «круто», «балдьож» і подібні можуть свідчити тільки про духовну убогість співрозмовника, відсутність національної свідомості.
Треба докласти всіх зусиль, щоб позбутися шкідливих мовних звичок.
Говорити слід правильно. Треба взяти все краще з надбання наших предків, щоб відродилась і розквітла Україна, щоб усміхнулась доля нашому народу.
За М.Волощаком
БЕРЕГИНЯ

Берегинею наші пращури називали богиню, що берегла їх від усякого лиха і дарувала добро. Згодом так стали називати в народі жінок, які берегли і підтримували домашнє вогнище.
Мандрівників завжди вражала врода українських дівчат, їхня охайність і співучість. Чимало чужинців вважало за честь вибрати тут собі дружину.
Відзначалася також висока освіченість українських жінок, їхня здатність до творчої праці.

10
Але насамперед жінка – берегиня роду, турботлива і ласкава мати. «Матуся»,
«неня», «ненечка» – так називають цю найріднішу для кожного людину. До чужих людей ішли за розумом, до матері за серцем. Слово нені і лікувало, і повертало сили після хвороби, і захищало від злих сил, і давало наснагу. «Материна молитва із дна моря виймає», – говорили в народі.
Матусина божа любов покривала і боронила запорожців у далеких походах.
Рідну неньку згадували вони у своїх молитвах. За продовження козацького роду билися січовики з ворогами. Берегинею ж цього роду і була мати.
Шанобливе і трепетне ставлення до неї – запорука того, що нашому роду ні за яких обставин не буде переводу.
За В.Супруненком

МОВА ВЕЛИКОГО НАРОДУ
Рідне слово! Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними! Скільки в тобі чарівних звуків і животворного трепету і вогню!
Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби.
Зародившись десь на світанні спільного слов’янського життя, українська мова на рідній споконвічно українській землі витерпіла страшні лихоліття. Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон. Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави.
Мова... Яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами... Ти квітуєш пелюстками слів у морозних думках полину, даєш поетові дужі крила, щоб зміг піднятися у височінь, ученим ти відкриваєш мудрість людської душі. Ти повна сил, як кремезний дуб, широколистий, тобі рости і не в’янути.
З журналу

ВІЧНЕ СЛОВО
Мова – це не мертвий камінь, а ніби дивовижне дерево, що росте, зацвітає, змінюється.
Саме Тарас Шевченко виплекав це величне дерево української мови, підживив його своєю дивовижною книгою «Кобзар». Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя, писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість віршів написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далечінь українських степів.
І боляче сьогодні чути, як дехто говорить: «Яка різниця, яким язиком говориш? Хіба від цього добавиться хліба і ковбаси?»
Ні, хліба і ковбаси не додасться, але хочемо нагадати вислів відомого мовознавця, перекладача, автора перших правописів, професора Івана Огієнка. Він стверджував: «Мовне каліцтво є початком каліцтва душі».

11
Усе минає, а слово залишається. Залишається і несе крізь час голоси людських душ. Це одне з найбільших див нашого світу. Диво написаного, надрукованого, вимовленого слова, яке пережило століття й покоління.
З журналу

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

Належна культура мовлення – це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури людини.
Умій слухати себе та інших з погляду нормативності мови. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікатно.
Культура мовлення суспільства – це найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина – тривожні симптоми духовної хвороби народу.
Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як плями на службовому мундирі.
Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів.
Тому висока культура мовлення – життєва необхідність для народу. Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за її чистоту.
Почни із себе. Для початку – говори неквапливо, дотримуйся пауз, частіше заглядай у словник, читай вголос, заучуй напам’ять художні твори, привчи себе до систематичного самоконтролю і самоаналізу.
За В.Іванишиним і Я.Радевичем-Вінницьким
СВІТ ПОСТАВ ЗІ СЛОВА

Світ постав зі Слова, і Україна постала зі Слова, і Слово зростало у великого поета, українського пророка Тараса Шевченка, який усе своє життя, свій талант, своє слово віддав рідному народові. Слово Тарасове підхопила Леся Українка, яка зуміла у слабких, тендітних руках утримати цю грізну зброю.
Слово, як плуг, орало правічний перебіг життя, із чорноземної скиби його виростали поети, і в кожного на устах у часи недолі і радості була своя пісня –
Україна.
Ми пізнаємо світ не тільки через органи слуху, дотику, смаку а й через слово.
Саме воно здатне переносити і передавати величезний обсяг інформації з минулого у сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. У слові – інтелект і мудрість народу, його
ідеали, його прагнення. З нього починається духовне життя людини. «Слово стало тілом і оселилося між нами, повне благодаті й істини», – читаємо в Біблії.
Слово омите дощем і осяяне сонцем. Слово вічне, як вічна під небесами земля.
Слово пророче, воно світить Україні через морок віків і воєнні дими, через невільницький плач і пелену сліз. Слово живе, бо зродилося з любові. Слово сильне,

12 бо зросло на вірі. Слово віще, бо несе на крилах надію. Слово чесне, бо освячене правдою.
Слухаймо це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось, із дум синів і дочок народилося.
За матеріалами часопису «Шкільний світ»
7 клас
УЧІТЬСЯ СПІЛКУВАТИСЯ
Щоб добре говорити, ви повинні мати не лише предмет розмови, але й уміти висловлюватися. Від чого це залежить ? Від вибору слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають дуже бідний словник. Говорячи, часто замовкають, підшукуючи слова. Через це їх мова малоцікава. Збагачуйте свій словниковий запас.
Тренуватися щодо цього можна таким чином. Прочитайте якийсь невеличкий твір, а потім спробуйте його вголос переказати. Практикуйте такі заняття систематично.
Не вживайте грубих і вульгарних слів. Нерідко молоді люди в компанії вживають грубі, вульгарні, а часом і лайливі слова. Вони не думають про те, як негарно виглядають, якщо дивитися на них із сторони. Крім того, ця погана звичка може погано відбитись на всьому їхньому житті.
Набагато гіршою, ніж вульгарність у виразах, є вульгарність у мисленні, і зневажається вона також набагато більше.
Не зловживайте іноземними й загальними фразами. Деякі люди, які хочуть справити враження високоосвічених, надмірно пересипають свою мову іноземними словами, абстрактними поняттями. Їм не завадило б усвідомити мудре прислів’я:
«Малі люди вживають великі слова, а великі люди – малі».
За матеріалами журналу
«Українська мова і література в школі»
МОВО РІДНА, СЛОВО РІДНЕ...

Мова – душа народу. Як же так сталося, що ми збайдужіли до своєї душі?
Розкажу бувальщину. Десятирічний американський хлопчик українського походження вперше подорожує Європою зі своїм татом. Після кількох днів перебування в Києві він запитує: «Тату, коли ми були в Парижі, всі французи говорили французькою, коли ми були в Кракові, всі поляки говорили польською.
Чому ж тут, у Києві, більшість українців говорять російською?»
А чи взагалі розмовляють українською мовою українські юнаки і дівчата?
Розмовляють, але ...
У сучасної молоді знання української мови найчастіше обмежується українськими жартами, простеньким віршиком зі шкільних часів, парою цитат із пісень Ірини Білик чи «Воплів Водоплясова» та анекдотами «про хохла».
Для багатьох в Україні українська мова, на жаль, стала іноземною. Від 1959 до
1989 року українці мали право звільняти своїх дітей від вивчення рідної мови. І

13 мільйони батьків скористалися цим правом. Ганебно, але факт. У 1989 році 5 мільйонів українців відмовилися від рідної мови. А скільки їх сьогодні ?
Український письменник, наш земляк Б.Антоненко-Давидович писав:
«Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання.
Це не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини».
Однак наша мова легко, без зусиль сама до рук не дається. Мови потрібно вчитися. Наполегливо, щоденно, з радістю.
Т.Бабійчук


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал