Тетяна Лупенко (Чернівці) семантика польових структур у контексті аналізу мовної картини світу



Скачати 64.55 Kb.

Дата конвертації30.03.2017
Розмір64.55 Kb.

85
УДК 811.111
Тетяна Лупенко
(Чернівці)
СЕМАНТИКА ПОЛЬОВИХ СТРУКТУРУ КОНТЕКСТІ
АНАЛІЗУ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ
Розглядаються теоретичні засади польової концепції в лексичній
семантиці. Виокремлюються основні типи семантичних полів та
визначаються їх основні структурні ознаки.
Ключові слова лексична семантика, семантичне поле, ядро,
периферія.
The theoretical fundamentals of the fi eld concept in lexical semantics
are considered; the main types of semantic fi elds are determined and
their principal structural features are defi ned.
Key words: lexical semantics, semantic fi eld, nucleus, periphery.
Рассматриваются теоретические основы полевой концепции
в л ексической семантике. Выд еляются основные типы
семантических полей и определяются их основные структурные
особенности.
Ключевые слова лексическая семантика, семантическое поле,
ядро, периферія
Семантичне поле – це сукупність мовних (здебільшого лексичних) одиниць, які поєднуються спільністю змісту (інколи також спільністю формальних показників) і відображають понятійну, предметну чи функціональну схожість позначуваних ними явищ [5, с. 6]. Початкове теоретичне осмислення поняття поля в мові з’явилося у працях Й. Тріра, Г. Ібсена [5], де воно й отримало назву семантичне поле. Метою даного дослідження є огляд теоретичних засад польової концепції в лексичній семантиці та виявлення її співвіднесеності з дослідженнями мовної картини світу. Виокремлення семантичного поля кольоропозначень у німецькій мові та вивчення його якісного та кількісного складу не втрачає актуальності, незважаючи на численні праці, присвячені
даній проблематиці у різних мовах, оскільки колірна ознака є однією з трьох найважливіших характеристик об’єкта, поряд із формою та розміром. Застосування саме польової концепції в лексико- семантичних дослідженнях виправдане численними науковими розвідками уданому напрямку проте, перш ніж використовувати вищезазначений підхід до конкретного лексичного прошарку (у нашому дослідженні це – колоративи), варто визначити основні теоретичні засади польової концепції.
Основними ознаками семантичного поля, з точки зору Й. Тріра та Г. Ібсена, є наявність спільної інтегральної ознаки, яка зазвичай виражається лексемою з узагальненим значенням (наприклад, ознака сприйняття світлової хвилі людським оком у вигляді того чи іншого колірного образу в семантичному полі колоративів), та окремих диференціальних характеристик, за якими одиниці поля відрізнятимуться одна від одної (відтінок, яскравість/тьмяність, насиченість кольору. Інколи інтегральна семантична ознака може одночасно виконувати функцію диференціальної ознаки. Таку семантичному полі родинних зв’язків (батько, мати, син, дочка) інтегральна семантична ознака «кровні/родинні відносини стає диференціальною під час переходу до семантичного поля, яке включає в себе інші типи стосунків між людьми на зразок колега, товариш, начальник, «одногрупник» тощо. Такий приклад переходу значення свідчить про переплетення зв’язків між семантичними полями в лексиці [5, с. 11]. На такого роду взаємодію полів у межах усього словникового складу мови вказує також належність багатозначного слова до різноманітних польових структур (наприклад, багатий, заможний, забезпечений і багатство,
гроші, діаманти). Отже, можна стверджувати, що семантичне поле характеризується співвіднесенням слів та їх окремих значень до одного відрізка дійсності (денотата, системним характером денотативних зв’язків, взаємозалежністю та взаємовизначеністю лексичних одиниць, відносною автономністю поля, неперервністю змістового простору, видимістю та психологічною реальністю для пересічного носія мови [5, с. 12]. Крім власне семантичного поля, виокремлюють також
морфологічно-семантичні поля, для слів-елементів яких, поряд із семантичною близькістю, характерна наявність спільного афікса
чи основи. В морфологічних полях окремі їх елементи групуються навколо основного слова (ядерної лексеми поля. Такими є омографи, омофони, пароніми, слова–похідні від одного кореня, утворені за допомогою однакових афіксів чи з однакової форми закінченнями. Психолінгвісти та психологи досліджують так звані асоціативні поля, для яких характерне об’єднання навколо слова-стимулу певних груп слів-асоціатів, які, незважаючи на різноманітний їх складу різних інформантів, виявляють значну схожість. Так, елементи одного асоціативного поля часто характеризуються семантичною близькістю, наприклад, reich,
wohlhabend; gut gehend; erfolgreich. Виокремлюють також граматичні поля, як-от поле стану ММ. Гухман, А. В. Бондарко), яке репрезентується в мові граматичними (морфологічними) одиницями й вільними словосполученнями на межу синтагматики і парадигматики) [1]. Існують і синтагматичні поля-словосполучення та інші синтаксичні одиниці, що виявляють семантичну сумісність їх компонентів та сукупність структурних моделей речень, об’єднаних спільністю семантичного завдання, зокрема, семантичне поле імперативності, в яке входять усі структурні моделі, за допомогою яких виражаються накази [1]. У синтагматичних полях слова пов’язані з центральним членом асоціаціями, що базуються на формальній чи семантичній схожості, часто на обох. Термін синтаксичне поле був уперше впроваджений В. Порцігом. Цим терміном позначалися словосполучення та синтаксичні комплекси, в яких чітко визначалася можливість семантичної сумісності компонентів, а та обставина, що водному випадку розглядався зв’язок між суб’єктом і предикатом або предикатом і об’єктом, відігравала другорядну роль [4, с. Щодо семантичних полів, то лінгвісти виокремлюють два їх типи предметні та понятійні. Елементи предметного поля об’єднуються згідно з їх належністю до однієї предметної області денотата. Понятійне (сигнифікативне) поле поєднує слова за їх належністю до однієї сфери уявлень (понять. Філософія тлумачить поняття як форму мислення, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів та явищ в їх протиріччі та розвитку. Розрізняють поняття у широкому розумінні та наукові
поняття. Поняття в широкому розумінні формально виокремлюють спільні ознаки предметів та явищі закріплюють їх у словах. Наукові поняття відображають суттєві та необхідні ознаки, а слова, що їх виражають, є науковими термінами.
Як мовознавча категорія поняття являє собою думку, що відображає в узагальненій формі предмети та явища дійсності шляхом фіксації їх властивостей і відношень. Ці властивості й відношення виступають у понятті загальними та специфічними ознаками, співвіднесеними з класом предметів та явищ.
Прикладом понятійних полів можуть служити поля духовного стану (відчуттів, радості, смутку тощо, процесів мислення, сприйняття (бачення, відчуття запахів, слуху, можливості, необхідності) тощо. Як видно з наведених визначень, понятійне поле відрізняється від предметного (денотатного) поля більшим ступенем абстракції значень його складових.
Уперше термін семантичне поле був введений у науковий обіг Г. Ібсеном уроці. Аналіз визначень семантичного поля свідчить, що критерієм взаємозв’язку лексичних одиниць (далі –
ЛО) та включення їх до того чи іншого угруповання є лексичні значення в цілому [5, с. 119], семантична ознака, різноманітні значення певного слова чи варіанти його значення, компоненти значення тощо. Таким загальним елементом може виступати поняття, тема, певна ситуація. Термін семантичне поле чимраз частіше замінюється іншими, вужчими лінгвістичними термінами лексичне поле, синонімічний ряд, лексико-семантичне поле тощо. Це видається цілком виправданим, оскільки кожний із цих термінів насправді чіткіше задає тип мовних одиниць, які входять до складу поля, і/або тип зв’язку між ними. Саме тому в багатьох наукових працях зданої проблематики всі вищезазначені терміни часто використовуються взаємозамінно, як термінологічні синоніми.
Ознаки, які є твірними для семантичного поля, поділяються на дві основні групи (1) ознаки, що так чи інакше пов’язані з лексичним значенням, тобто лінгвістичні ознаки; (2) ознаки, орієнтовані на понятійну, предметно-тематичну сферу та інші сфери, тобто екстралінгвістичні ознаки. Семантичні поля об’єднують слова за спільністю їх значення, яке виражається центральним членом поля. У центрі уваги, таким чином, перебувають значення
слів та їх зв’язки в полі. При цьому семантичні поля можуть містити слова, які належать до однієї частини мови, та слова, які належать до різних частин мови, що поєднані спільним значенням і словотвірною ознакою.
Першим кроком до визначення семантичного поля є знаходження його ключового або центрального слова, а через нього й поняття, яке попередньо ніби окреслює контур майбутнього об’єднання ЛО. Таку методику виокремлення семантичних полів часто називають семантико-логічною. Предметом сучасних досліджень у теорії поля є ЛО, які об’єднуються на основі спільності вираженого ними значення (семантичний принцип, спільності виконаної ними функції (функціональний принцип) чина основі комбінації принципів. Спільними рисами досліджень у сфері польової структури мовних явищ можна назвати такі. Вивчення певної сукупності елементів мовив напрямку від змісту до форми, спільність семантичних функцій. Наявність повноти та максимальної інтенсивності ознаку центрі структури (ядра чи домінанти поля) та їх розрядження та ослаблення на периферії. Виокремлення макро- та мікрополів.
4. Взаємодія однорідних і різнорідних елементів поля, їх семантичні зв’язки, часткове перехрещення елементів поля, наявність спільних сегментів, динамічність польової структури.
Якщо говорити про художні твори, то вибір для аналізу предметного чи понятійного лексичного поля значною мірою залежить від типу й жанру аналізованого текстового фрагмента. Таку казках чи детективах, де в основі сюжету перебувають операції з предметами, найбільший інтерес для дослідження становлять денотатні поля, які містять значну кількість одиниць, пов’язаних між собою різними зв’язками. Щодо любовних, історичних романів, психологічних драм, поетичних творів, які описують сферу відчуттів і почуттів персонажів, то вони, цілком очевидно, перебувають на значно вищому щаблі абстрактного, а отже, являють собою широке поле для діяльності дослідників сигніфікативних (понятійних) полів.
Основними типами структурних зв’язків у семантичному полі є
входження, сходження та розходження. Входження включає в себе

90
гіперо-гіпонімічний (родо-видовий) зв’язок, перетин, синонімічний, градуальний та партитивний зв’язки. Входження означає, що лексична одиниця входить до угруповання, маючи щонайменше одну спільну сему з іншими елементами цього угруповання. Так, ЛО reich, prächtig,
hinreißend, herrlich можна віднести до одного понятійного поля, оскільки вони мають таку ідентичну сему.
Сходження включає в себе родовий зв’язок, тяжіння, темпоральний, локальний, інструментальний, асоціативний та ремінісцентний зв’язки. Наприклад, слова wohlhabend, Geld,
Diamant не мають жодної ідентичної семи, проте, що абсолютно очевидно, належать до одного понятійного поля, оскільки між ними явно простежується тяжіння та асоціативний зв’язок. Розходження
поєднує антонімічний зв’язок, несумісність та протидію, наприклад,
Wohlstand – Armut, reich – arm тощо.
Наступна властивість поля – наявність специфічної структури. Поле має особливу структуру «ядро-периферія», для якої характерна максимальна концентрація «полетвірних» ознаку ядрі й неповний набір таких ознак (з можливим ослабленням їх інтенсивності) на периферії. Ядерні лексеми найбільш пристосовані до виконання функцій поля. Це обов’язкові складові поля вони, як правило, найчастотніші й найбільш однозначно виконують функцію поля. Однак границя між ядром і периферією, так само які між іншими зонами поля, нечітка, розмита внаслідок складних семантичних відношень між елементами поля. Численні дослідження, проведені у цій сфері, свідчать, що всі члени поля перебувають у різного роду семантичних відношеннях, котрі варіюють у залежності від досліджуваної групи слів. Отже, незмінним параметром понятійного поля можна вважати його нерівномірність, яка виявляється в неоднорідній структурі поля (наявність ядра та периферії) й у нерівнозначності семантичних відношень, у яких перебувають його елементи. Крім того, всередині кожного поля існують мікрополя
– мікросистеми, яким притаманна відносна самостійність, яка виявляється в наявності зв’язків між мікросистемами всередині поля та поза ним (зв’язки між мікросистемами різних полів. Процес виокремлення понятійного поля видається доволі складним і проходить у кілька етапів (1) визначення імені поля (2) виявлення вихідного мінімуму на основі імені поля (використання
з цією метою тлумачних, синонімічних, польових словників (3) виокремлення із корпусу словника компонентів поля, в тлумаченні яких є або слово-ідентифікатор, або одиниці вихідного мінімуму На думку Ю. Н. Караулова, вимоги до імені поля як до окремої одиниці словника зводяться ось до чого по-перше, воно неповинне бути багатозначним по-друге, воно неповинне бути емоційно забарвленим, експресивним, метафоричним по-третє, воно неповинне бути терміном по-четверте, воно повинне передбачати певний денотат по-п’яте, воно повинне володіти асоціативної чи семантичною прозорістю по-шосте, за інших рівних умов воно має демонструвати найвищу частотність у групі близьких слів [3, с. 153]. З усього вищепереліченого випливає, що раніше наведене як приклад понятійне поле reich являє собою чудовий об’єкт для аналізу, оскільки його ім’я повністю відповідає зазначеним вимогам. Необхідно також зазначити, що на 2-му і 3-му етапах слід враховувати, що специфіка поля як способу існування об’єкта характеризується явищем атракції, яке полягає втому, що завдяки існуванню даної групи елементів із загальною ознакою до неї включаються нові елементи з такою ж самою ознакою [3, с. У працях з теорії поля особлива увага звертається на взаємозв’язок і неперервність мовних явищ, різнорівневу взаємодію. Усе вищезазначене дозволяє зробити висновок, що семантичне поле володіє такими основними властивостями. Семантичне поле інтуїтивно зрозуміле носію мови й характеризується психологічною реальністю для нього. Семантичне поле автономне й може бути виокремлене як самостійна підсистема мови. Одиниці семантичного поля пов’язані тими чи іншими системними семантичними відношеннями. Кожне семантичне поле пов’язане з іншими семантичними полями мови і в сукупності з ними утворює мовну систему.
Насамкінець зазначимо, що використання положень теорії поля в лексичній семантиці є, безперечно, перспективним напрямом у лінгвістичних дослідженнях, позаяк такий підхід дає змогу систематизувати досліджувані лексичні прошарки, з’ясувати синтагматичній парадигматичні зв’язки між елементами поля та здійснити комплексне дослідження всіх характеристик
досліджуваного лексичного масиву.
Список літератури
1. Бондарко А. В. Полевые структуры в системе языковой категоризации / А.В.Бондарко // Теория, история, типология языков: материалы чтений памяти В. Н. Ярцевой. Вып. I. / отв. ред. ДБ. Никуличева. МС. Буданова Е.А. Метод анализа языковой картины мира на когнитивных основаних учебно-метод. пособие: в 2 ч.
[Электронный ресурс / Е.А.Буданова. – Ярославский гос. пед. у-т им. КД. Ушинского, 2007. Режим доступа: http://cito-web.
yspu.org/link1/metod/met41/met41.html.
3. Караулов Ю. Н. Общая и русская идеография / Ю.Н.Караулов. М Наука, 1976. – 255 с. Порциг В. Членение индоевропейской языковой области: перснем В. Порциг.– Мс. Щур Г. С. Теории поля в лингвистике / Г.С.Щур. – МЛ с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал