Тетяна Кучера, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»



Скачати 289.97 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації02.02.2017
Розмір289.97 Kb.
  1   2   3

УДК 608.1:129:179.9
Тетяна Кучера,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії,
ДВНЗ Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
БІОЕТИКА: ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ
Етика це відповідальність за все живе
А. Швейцер
Kuchera Tetyana, PhD in Philisophy, Docent at Philosophy Department of the
Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman.
Bioethics: an overview of the most actual problems.
Bioethics is the study about the moral side of human activities in medicine and
biology. The article reviews the formation of bioethics as a science, its subject,
basic principles, directions and objectives of its development. Particular attention
is paid to practical issues of bioethics, such as — transgenic plants, human
cloning, euthanasia, abortion, artificial insemination .
Key words: Bioethics, reverence for life, dignified death, euthanasia, physical and
intellectual integrity of the individual, cloning, genetic engineering, abortion,
reproductive technologies, sterilization.
Кучера Татьяна. Биоэтика: обзор самых актуальных проблем.
Биоэтика — учение о нравственной стороне деятельности человека в
медицине и биологии. В статье рассматривается становление биоэтики
как науки, предмет, основные принципы, направления и задачи ее разви-
тия. Особое внимание уделяется практическим проблемам биоэтики,
таким как — трансгенные растения, клонирование человека, эвтаназия,
аборты, искусственное оплодотворение.
Ключевые слова биоэтика, благоговение перед жизнью, достойная
смерть, эвтаназия, физическая и интеллектуальная целостность лич-
ности, клонирование, генная инженерия, аборт, репродуктивные техно-
логии, стерилизация.
1. Становлення біоетики як науки
Наукова революція ХХ ст. істотно змінила уявлення про природу людини та особливості її існування. Основним пріоритетом розвитку сучасного суспільства стали науки прожиття. Саме їм приділяють підвищену увагу не тільки науковці, ай громадськість та політичні діячі.
За допомогою науки, використовуючи її результати, світ можна змінити не тільки на краще. Досить згадати трагічні наслідки використання ядерної енергії. Якщо в ХХ столітті людство в повній мірі відчуло на собі позитивні і негативні наслідки досягнень у галузі хімії та фізики, то ХХІ століття видатні науковці сучасності назвали століттям біологічної небезпеки.
Дедалі все більшого розмаху набирає рух проти неконтрольованого використання сучасних біотехнологій, неетичного відношення до живих об’єктів та природи взагалі. Наука впритул підійшла до межі, за якою приховано таємницю життя і Т. Кучера, 2014
ТЕТЯНА КУЧЕРА
68
неможливо передбачити, чим може закінчитися вільне маніпулювання цією таємницею.
Характерною особливістю сучасності є глобалізація. Глобалізація економіки, політики, науки та культури, кризових явищ. Оцінюючи нинішній стан довкілля та стійкі тенденції
розвитку науки і техніки, екологи все частіше вживають термін глобальна екологічна криза.
В наш час людство усвідомило, що досягти істинного прогресу без високої моралі, моральних норм та правил неможливо. Вони потрібні не тільки для того, щоб захистити кожну окрему людину, хвору чи здорову, дитину чи пристарілого, алей саме життя на Землі.
Глобальна криза сучасної цивілізації є, в першу чергу, кризою світогляду. Необхідною умовою вирішення багатьох проблем людства є духовне відродження. Досягнення гармонії у внутрішньому світі, гармонія в соціальних проявах і у взаємо- зв’язках з навколишнім середовищем — це найголовніші проблеми сьогодення. Людина ХХІ століття повинна керуватися світоглядними принципами Єдність у різноманітті та Доповнення замість протиставлення».
В добу глобалізації однією із важливих і конструктивних
ідей є формування особистості з глобальним типом свідомості,
яку можна назвати ноосферою свідомості. Зміст її полягає в усвідомленні особистістю своєї нерозривної єдності з природою, своєї виняткової ролі в процесі еволюції, відповідальності за сьогодення та майбутнє планети.
Фатальне втручання людини в біосферу нашої планети, яка є
надзвичайно близькою до екологічної смерті, майже як людський організм, коли в ньому поширюється ракове захворювання,
спричиняє виникнення нової науки біоетики — моста між науковими фактами, науковим прогресом та етичними цінностями.
Термін біоетика ввів у 1927 р. Фріц Ягр у статті «Біоетич- ний імператив, як поняття про моральні засади використання лабораторних тварині рослин. Сучасне уявлення про біоетику
(етику життя) запропонував американський онколог, біохімік, відомий вчений-гуманіст Ван Ренсселер Поттер (1911–2001) в році у статті Біоетика — наука виживання. В наступному році вийшла його книжка Біоетика міст в майбутнє, в якій розроблено предмет, мету та завдання біоетики. Він вважав, що
«людству терміново потрібна нова мудрість, що стала б наукою проте, як використовувати знання для виживання людини та покращання її життя. Наука виживання повинна бути непросто наукою, а новою мудрістю, що об’єднає два найбільш важливих та необхідних елементи — біологічне знання та загальнолюдські
цінності. Виходячи з цього, для її позначення, я пропоную новий термін — Біоетика 1
Поттер Ван Ранселер. Биоэтика: мост в будущее. — К, 2002. — С. 9.
БІОЕТИКА ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ
69
Термін біоетика утворено з двох слів грецького походження життя та «ethos» — звичай. Перша складова терміна показує нате, що етичні цінності не можна розглядати поза біосферою, її об’єктами і процесами. Друга — вчення про цінності, ідеали, характер, мораль, цілі та вчинки людини,
правила поведінки індивідів у суспільстві. Також під етикою розуміють і моральні стандарти.
Біоетика — це наука, яка визначає норми поведінки людини у сфері життя та здоров’я відповідно до раціональних і моральних засад, новий вид мудрості, що вказує, як саме використовувати наукове знання для забезпечення соціальних благ.
Біоетика захищає фундаментальні людські цінності — право на життя, автономію та свободу вибору, доповнює їх етичними принципами благоговіння перед життям та моральною відповідальністю за все, що живе.
Біоетика або етика життя — це розділ прикладної етики,
філософської дисципліни, яка вивчає проблеми моралі стосовно людини та всього живого, вона визначає, які дії, спрямовані
прямо чи опосередковано на об’єкт живої природи з моральної
точки зору, є можливими, а які — неприпустимі.
Біоетика — це органічне поєднання сучасних досягнень біологічних наук та медицини з духовністю, мораллю. Її виникнення було зумовлене посиленням уваги доправ людини за умов створення новітніх медичних технологій, що породжують велику кількість проблем та потребують розв’язання як з погляду права, такі з точки зору моралі.
Біоетика повинна стати наукою про виживання людства. В
сучасному суспільстві вона стала ознакою цивілізованості.
Біоетика — породження цивілізації кінця ХХ століття, її
виникнення пов’язане з інтенсивним розвитком біомедичного знання, величезними змінами в медичній практиці. Саме з другої половини ХХ століття змінив медицині мають принципово новий характер. Сучасна медицина не тільки підтримує життя,
але також має реальну можливість давати життя (штучне запліднення, визначати та змінювати його якісні параметри
(генна інженерія, транссексуальна хірургія, відсувати час смерті (реанімація, трансплантація, геронтологія. Тобто медицина кінця ХХ століття може маніпулювати життям людини, керувати ним (наприклад, генетично коректувати особливості людини, знищувати життя на стадії ембріона, припускати донорство органів без дозволу самого донора, припинятиме- дичну допомогу безнадійно хворому. Подібні можливості суперечать моральним цінностям та принципам, що існують в суспільстві. У силу цих суперечностей і сформувалася біоетика як система знань про межі дозволеного маніпулювання життям та смертю людини.
Виникнення біоетики обумовлено також і наслідками загальної кризи європейської культури і відповідних їй форм сві-
ТЕТЯНА КУЧЕРА
70
домості. До цієї кризи призвели як об’єктивні обставини й умови (у першу чергу прірва, що збільшується між можливостями науково-технічного прогресу і рівнем моральної свідомості, такі суб’єктивні (наприклад, консерватизм розвитку основних форм духовності людини і малої рухливості її
психологічної структури. Трансформація сучасної медицини та охорони здоров’я супроводжується пошуком нових ідеалів духовності та гуманізму. В світлі застосування сучасних медико-біологічних технологій і змін в організації системи медичних послуг стає очевидною необхідність вироблення нових,
нетрадиційних ціннісних і етичних підходів до рішення проблем, сконцентрованих, насамперед, навколо відношення людини до життя і живого взагалі.
Біоетика, як галузь сучасного знання, набуває особливого евристичного змісту, якщо розглядається не тільки як фахова етика медиків і біологів, а, в першу чергу, як особливий світогляд, визначений історичним етапом розвитку європейської
культури, коли розуміння феномена життя одержує нову прос- торово-часову розмірність і внутрішні перспективи для свого розвитку. Таке розуміння дає змогу включити в сферу морального не тільки відношення між людьми, ай відношення людини до рослині тварин, навколишнього середовища, до самої
себе, до своєї чуттєвості, тілесності, духовності.
Однією з засад такого більш широкого розуміння предмета біоетики є осмислення традиції одухотворення природи і любові до усього живого в українській і російській етико- філософській думці. Ці ідеї розглядали мислителі, відомі нам за філософськими напрямами космізму і всеєдності, антропології та християнського соціалізму (Г. Сковорода, П. Юркевич,
Ф. Достоєвський, Л. Толстой, В. Соловйов, В. Вернадський та
інші). Серед них можна виділити концепцію М. Федорова,
творця оригінальної філософії загальної справи, що передбачив багато теоретичних пошуків сучасної біоетики. Його інтегральне вчення охоплює ідеї регуляції природи, свідомого управління всіма природними силами, одухотворення природи
і перемоги над смертю.
Теоретичними засадами біоетики є філософська антропологія
(М. Шелер), феноменологія (Е. Гуссерль) і особливо філософія персоналізму, що наголошують на особливій цінності людини як
істоти духовної, особистості, яка є унікальним створінням та має
власну гідність і цінність. Поряд із цими філософськими напрямами істотно відображують сутність біоетики вчення Томи Ак- вінського та неотомізм, які вважають, що людина залишається людиною і тоді, коли вона з певних причин позбавлена здатності
використовувати свої розумові здібності 2
Терешкевич Г. Т. Філософські основи біоетики // Здоровий спосіб життя Зб. наук. ст. Вип. 19./ Ред. — Ю. М. Панишко. — Л “ПП Бодлак” 2007. — С. 36–41.
БІОЕТИКА ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМУ європейській культурі принципи біоетики, як етики життя, розроблялися в багатьох теологічних та філософських вченнях. Їхнім синтезом стала філософсько-етична концепція,
розроблена Альбертом Швейцером (1875–1965) — німецьким філософом, лікарем, місіонером, лауреатом Нобелівської премії миру (1952) За місіонерську діяльність. У своїй праці
«Культура та етика, що вийшла друком в 1923 р, він обґрун- тував нову етику — етику благоговіння перед життям.
Благоговіння — це безмежна відповідальність за все живе:
добром є те, що сприяє збереженню і розвитку життя, а злом те, що знищує життя або перешкоджає його збереженню та розвитку. Великий гуманіст стверджував, що етичною, моральною людиною зможе вважати себе тільки той, хто буде поважати будь-яке життя і приходити на допомогу всім, хто знаходиться в небезпеці, виявляти інтерес до кожної людини,
її долі та віддавати всю людську теплоту тим, хто її потребує.
3
А. Швейцер вважав, що помилкою усіх існуючих етик було те, що вчені розглядали ставлення людини до людини, коли в дійсності мова повинна йти проте, як людина має ставитись до всього, що її оточує. Етика це відповідальність за все живе. Бла- гоговіння перед життям не дозволяє людині нехтувати інтересами світу, формує новий погляд на поняття життя, новий світогляд та стиль мислення, ніби гвинт пароплава, який врізається у воду, благоговіння перед життям неухильно штовхає людину вперед. Найважливішим у Всесвіті визнається Життя, при цьому Людина є лише однією з ланок ланцюга усього живого. Нове мислення означає визнання відповідальності жителів нашої планети за збереження і продовження життя на Землі.
Контекст, у якому виникає біоетика, у другій половині
ХХ століття, можна охарактеризувати різними соціальними та культурними феноменами, серед яких можна відзначити) швидкий прогрес біомедичних наук) зростаюче усвідомлення факту існування незаперечних прав людини (як наприклад, право на справедливість, яке ґру- нтується на гідності особи) необхідність переосмислення зв’язку між людиною та зовнішнім середовищем.
Вчені пропонують різні варіанти класифікації історичного розвитку, генезису біоетики. Найбільш раціональною та сприйнятною для розуміння може бути класифікація, запропонована проф. Си- луяновою І. В. Згідно з цією класифікацією, зараз існує декілька моделей (етапів) біоетики, кожна з яких визначає становлення та розвиток моральних принципів, що складають ціннісно-норматив- ний зміст сучасної біомедичної етики. До них відноситься) принцип не зашкодь (модель Гіппократа Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М Прогресс, 1992. — С. 218.
4
Швейцер А. Культура и этика. — М Прогресс, 1993. — С. 307–308.
ТЕТЯНА КУЧЕРА 2) принцип роби добро (модель Парацельса);
3) принцип виконання обов’язків» (деонтологічна модель) принцип поваги прав та гідності людини»
5
Моральною основою, на яку має спиратися сучасна біоетика, є вимоги Нюрнберзького кодексу 1947 року, що був сформульований уході судового процесу в справі 23 нацистських лікарів, звинувачених у військових злочинах і злочинах проти людства під час другої світової війни.
Висунуті судом десять моральних етичних і правових»
вимог показували злочинний характер експериментів, що проводилися на людях. Разом з тим, Нюрнберзький кодекс вводив розмежування двох типів клінічних досліджень терапевтичних і нетерапевтичних.
Перші виправдані тою мірою, якою спрямовані на збереження життя та покращання стану хворого. Другі — нетерапе- втичні (або експериментальні, це такі, що не мають цінності
для людини, яка служить їх об’єктом.
Кодекс забороняє проведення експериментів, що загрожують пацієнту смертю або непоправною шкодою.
Упродовж наступних років під впливом ідей Нюрнберзького кодексу, було прийнято ряд документів, що регламентували експерименти на людині. Це, зокрема, Женевська декларація лікарів (1948), Міжнародний кодекс медичної етики (1949),
Гельсінсько-Токійська Декларація (1964, 1975 рр.) щодо проведення медико-біологічних досліджень за участю людей, що була суттєво уточнена в 2002 році, документи Швейцарського колоквіуму на тему Експерименти на людині, документи
ООН про громадянській політичні права, прийняті в році, Конвенція про захист праві достоїнства людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини концепція про права людини в біомедицині (1996) та інші.
Важливу роль у контролі над дотриманням етичних вимог при експериментах на людині відіграють такі міжнародні
об’єднання, як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ),
Всесвітня медична асоціація (ВМА) та інші.
У 1975 році ВООЗ прийняла постанову про Захист людської особистості та її фізичну й інтелектуальну цілісність з урахуванням досягнень біології, медицини і біохімії. Ця постанова вимагає суттєвого удосконалення морально-етичних і
правових норм, які регулюють медичну діяльність. Уроці був прийнятий і затверджений глобальним комітетом ВООЗ Звіт міжнародних рекомендацій для проведення медико-біологічних досліджень з участю людей».
Це повинно забезпечити охорону прав людини та сприяти соціальному добробуту. Біоетика ставить моральні обмеження на ті експерименти над здоров’ям людини, що небезпечні для Силуянова И. В. Этика врачевания. — МС БІОЕТИКА ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ
73
її життя, вона все активніше долучається до вироблення мора- льно-правових засад збереження людського життя. Останнім часом, у зв’язку з актуалізацією питання про клонування тварин та органів людини, проблема набула особливої гостроти.
Виникла необхідність більш широкого формулювання питань зв’язку природничих наук з етикою.
Біоетика спирається на цінності культури, що складалися протягом тисячоліть в антропогенезі та знаходили своє відо- браження в міфології, релігіях світу, у філософії.
2. Предмет та основні принципи біоетики
Біоетика пов’язана з медичною етикою, деонтологією (вивчає
ставлення лікаря до пацієнта) та медичним правом, в ній переплітаються інтереси вчених, медиків, біологів, провізорів, релігієзнавців, екологів, соціологів, психологів, політиків та економістів.
Основні напрями біоетики — глобальний, медичний, екологічний, біологічний — предметно сформувалися вході її історичного розвитку. Але теоретично найбільш глибоко розроблена медична та екологічна біоетика. Вони перетинаються утому розумінні, що медична етика переважно пов’язана з безпосередніми рішеннями, правом вибору пацієнтів і лікарів у
їхньому прагненні продовжити життя. Екологічна етика має
стійке уявлення стосовно того, що ми повинні робити, щоб зберегти екосистеми в такій формі, яка буде сумісна з тривалим існуванням людського роду.
Предметом розгляду біоетики є насамперед новітні досягнення біології та медицини, з погляду визначення міри їхньої небезпеки для людини і суспільства, як зараз, такі в перспективі. Біоетика спрямована на розроблення моральних та законодавчих заходів, що зможуть відгородити суспільство і людство в цілому,
від небажаних, а іноді навіть згубних наслідків упровадження в практику нових медико-біологічних технологій.
Поряд із цим вузьким аспектом склалося значно ширше її
розуміння. Центральною проблемою стало ставлення до життя та смерті. Життя бачиться самоцінним, вищою цінністю. Під життям розуміється не лише людське життя, але і життя будь- яких живих організмів, біоценоз, біосфера тощо. Біоетика в її
широкому значенні має філософську спрямованість, оцінює
результати розвитку нових технологій в медицині та біології в цілому, включає вколо своїх проблем етичні норми ставлення до феномена життя.
У коло досліджень біоетики органічно вписується історія становлення відносин людини з природою, закріплена в ментальних культурах у міфології, епосі, народній звичаєвості Вековшинина С. В, Кулиниченко В. Л. Биоэтика: начала и основания (Философ- ско-методологический анализ). — К Сфера, 2002. — С. 7.
ТЕТЯНА КУЧЕРА
74
Також біоетика розглядає коло проблем утвердження правлю- дини (втому числі і як пацієнта) на життя, на здоров’я, на відповідальне і вільне самовизначення власного життя.
Завданням біоетики за ВР. Поттером має бути розвиток реалістичного розуміння пізнання з метою розробки рекомендацій у сфері суспільної політики, для цього він навіть розробив «Біоетичне кредо особистості»
7
Біоетика повинна відповідати наступним вимогам.
По-перше, необхідна єдність науки і гуманістичних цінностей.
По-друге, треба, щоб гуманістичні цілі ставилися вище за дослідницькі.
По-третє, необхідне регулювання наукових досліджень з позицій гуманістичних цінностей. Регулювання має включати і
заборони на деякі види експериментів за участю людини, що можуть бути небезпечними для її життя.
По-четверте, необхідна розробка правил біомедичних робіт з урахуванням прав людини, включаючи юридичні норми
8
Можна відзначити такі особливості біоетики стосується людини безпосередньо її життя і здоров’я, середовища, в якому вона живе раціональна керує поведінкою з урахуванням моральних цінностей, які спираються на гідність людської особи універсальна стосується усіх людей незалежно від культури чи релігії, оскільки її основою є винятково людський розум міждисциплінарна спирається на досягнення різних дисциплін біології, медицини, права, філософії, екології.
Біоетика, як етика життя, об’єднує біологічні знання в загальнолюдські цінності. І взагалі — біоетика як втілення ідей
Альберта Швейцера і Олдо Леопольда відображає світ більш широкий, ніж медицина і екологія. Біоетика повинна будуватися на міждисциплінарній та мультидисциплінарній основі.
Біоетиці слід рухатися в напрямку досягнення балансу між суспільною політикою у відношенні задоволення культурних апетитів з фізіологічними потребами людини. Саме біоетика повинна визначити, що є моральним або аморальним стосовно живого, взагалі життя. Біоетика вимагає включити до етичного відношення ставлення людини до природи як до живої іс- тоти.
Важливими є такі фундаментальні засади біоетики. Людське життя становить абсолютну, фундаментальну цінність, воно недоторканне. Це життя особи, яка є цінністю сама по собі, а не засобом чи знаряддям в руках інших. Не все, що технічно можливе, допустиме з морального погляду. Свобода наукових досліджень і гідність особи ідуть в Поттер Ван Ранселер. Биоэтика: мост в будущее. — К, 2002. — С. 209.
8
Фролов ИТ От теории к практике и от нее к новой теории. /Биоэтика: пробле- мы, трудности, перспективы (материалы круглого стола. // “Вопросы филосо- фии”. — 1992, № 10, С. 6.
БІОЕТИКА ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ
75
парі. Тут не йдеться про якусь недовіру, чи тим більше опір науково-технічному розвитку, а лише проте, щоб цей розвиток служив людині, а не був засобом маніпуляцій чи руйнування. Життя вивчаємо з метою лікування, а не маніпуляцій.
Природною і першочерговою метою медицини й науково- технічного прогресує охорона життя, а не маніпулювання ним чийого нищення. Це випливає з того, що втручання, що не суперечить природі — дозволено (приймання ліків, хірургічні операції втручання, що суперечить природі — недозволене, недопустиме (аборт, евтаназія. Принцип цілісності. Цей принцип біоетики виправдовує
втручання в людський організм з метою видалення хворого органу з наміром збереження цілісності даного організму. Основна ідея полягає втому, що благо цілого є визначальним порівняно до частини, тому частини можуть послугувати на користь цілого. У християнській антропології є потреба зосередити увагу на духовній меті існування людини, для якої кожний окремий орган підпорядкований не тільки доброму функціонуванню тіла, алей для добра особи. Принцип подвійного наслідку. Цей принцип біоетики ми можемо застосовувати в діях, що мають два чи більше наслідків, серед яких, один є поганий чи небажаний, а інший — добрий. До певної міри цей принцип виправдовує можливість непрямого вбивства, непрямого аборту, непрямої матеріальної
співпраці, але варто не забувати, що моральне зло, спричинене в результаті цих виправданих дій, залишається. Наприклад,
хворого лікують від лейкозу — небажаним побічним наслідком цього лікування є облисіння, якого при лікуванні не вдається уникнути. Цей принцип вимагає виконання чотирьох умов для того, щоб виправдати певну діючи вчинок вчинок, сам по собі, повинен бути добрим або принаймні
нейтральним;
– намір особи, що виконує певний вчинок, є спрямованим лишена добрий наслідок поганий наслідок не є засобом для досягнення доброго наслідку (передбачаю поганий наслідок, але не хочу добрий наслідок повинен пропорційно перевищувати або принаймні вирівнювати погані наслідки (між добром, якого прагнемо і злом, що передбачаємо, є пропорційність. Закон повинен стояти насторожі добра особи. Охорона особи і захист найслабших і невинних від несправедливої агресії. Тому жодне цивільне право, яке не узгоджується з цим основоположним добром (тобто з тим, що життя — це перше і
основне добро) не може бути визнане за морально правильне. Повага автономії передбачає повагу особистості, індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям,
ТЕТЯНА КУЧЕРА
76
навіть відмовитись від лікування, на цьому принципі ґрунту-
ється концепція інформованої згоди. Принцип незаподіяння шкоди — медичний працівник не повинен шкодити пацієнтові. Принцип допомоги і сприяння — діяти для покращення стану пацієнта, його благополуччя, виявляти милосердя і благодіяння. Принцип справедливості спрямований на дотримання справедливого розподілу як соціальних благ (наприклад, можливостей ефективної охорони здоров’я), такі соціальних навантажень (наприклад, податків).
За І. Бойком, в світі існує три моделі біоетики.
Модель 1 — ліберальна, коли будь-які обмеження відсутні.
Модель 2 — утилітарна, коли дозволено те, що корисно і
вигідно для більшості людей.
Модель 3 — «персоналістична», де людська особа вважається цілісністю надприродною і недоторканою
9
Біоетика як наука про етичне ставлення до всього живого розглядає проблеми міжособистісних (приватних, професійних) стосунків людей (приміром, проблему біотехнології, допустимість маніпулювання людським матеріалом, а також проблеми взаємозв’язку людини з іншими живими організмами, зокрема тваринами (форми стосунків з тваринами, форми
їх використання, права людини у відношенні до тварин,
обов’язки людей перед тваринами тощо).
Узагальнюючи наукові, суспільні та релігійні погляди, національні особливості, традиції, біоетика створює сукупність моральних принципів, норм та правил, яких повинні дотримуватися фахівців своїй професійній діяльності, пересічні громадяни у побуті.
Найважливіші з них закріплюються відповідними законодавчими актами, знаходять своє відображення в міжнародних документах, конвенціях, деклараціях, хартіях. Відповідно до змін соціально-економічних умов життя суспільства, державної політики та суспільної думки, ці принципи, норми та правила з часом також змінюються.
Бурхливий розвиток біотехнологій, який зараз відбувається,
обумовив піднесення біоетики. І це природно, бо неконтрольоване використання досягнень сучасної біологічної науки може призвести до небажаних наслідків, і навіть тоді, коли вони використовуються на благо, постає чимало важливих питань щодо їх співвідношення з правами людини, тварин, законами природи.
Зокрема в Україні з’явилось чимало біоетичних проблем,
пов’язаних з трансплантацією органів й тканин, використанням, з метою лікування, стовбурових клітин та ембріональних Бойко І. Біоетика. — Львів, 2007. — С. 7
БІОЕТИКА ОГЛЯД НАЙАКТУАЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ
77
тканин, екстракорпоральним заплідненням, використанням трансгенних організмів для харчових цілей, етичного ставлення до свійських і диких тварин.
У кожному конкретному випадку вирішенню цих питань повинна передувати ретельна біоетична експертиза.
Нині глобальна біоетика розвивається в таких напрямках. Етика медичних професій (лікарі, медичні сестри, адміністратори, технічні співробітники. Етика клінічних досліджень та експериментів на тваринах з терапевтичною і не терапевтичною метою. Соціальна етика медицини (соціальна справедливість,
соціоетичні зобов’язання, розподіл ресурсів охорони здоров’я,
біоетичні проблеми медицини праці, спорту, багатонаціонального суспільства, демографічного розвитку. Етика охорони навколишнього середовища. Етична оцінка біоправа як юридичної регламентації
втручання в організм людини, геномі біосферу його проживання. Етична модифікація поведінки певних груп населення на основі розроблення і впровадження глобальних навчально- освітніх програм з метою запобігання захворюванням, спричиненим неправильним способом життя (ВІЛ-інфекція/СНІД,
інфекційні захворювання з водним, харчовим і повітряно- крапельним шляхом передачі)
10
Зацікавленість, яку виявляють вчені-медики та біологи, лікарі України до біоетики, підтвердив І Національний конгрес з біоетики, який відбувся 17-21 вересня 2001 року в Києві. Його програма охопила всі основні напрямки біоетики філософські,
теологічні та правові засади, біоетичні аспекти загальної медичної генетики, попередження вроджених вад розвитку, біоетику в різних галузях клінічної медицини, при клінічних випробуваннях нових ліків, приладів та обладнання, при проведенні експериментальних досліджень на тваринах, а також біоетичні принципи щодо збереження довкілля. У вересні р. відбувся ІІ Національний конгрес із біоетики, в жовтні р. ІІІ Національний конгрес з біоетики, у вересні 2010 р.
ІV Національний конгрес з біоетики та у вересні 2013 р. V Національній конгрес з біоетики, що пройшли під девізом Наука без совісті спустошує душу, вони не тільки підтвердили зрос- таючий інтерес до проблем біоетики в Україні, алей надали
імпульс для подальшої роботи в цій галузі.
Правовою основою для проведення клінічних досліджень,
де об’єктом впливу є людина, варто розглядати такі документи Гельсінська декларація про права людини (1964 р) та її до Бойко М. Г. Генетично модифіковані рослини рух через несприйняття. / Глобальна біоетика сучасні виміри, проблеми, рішення Матеріали III Міжнародного симпозіуму з біоетики, Україна, Київ Упор. ОМ. Лисенко, С. В. Вєковшиніна. К Сфера — 2004. — С. 34.
ТЕТЯНА КУЧЕРА
78
повнення, Конституцію України, Основи законодавства
України про охорону здоров’я» (1992 р, закони України Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини р, Про наукову і науково-технічну експертизу р, наказ МОЗ України від 23. 09. 2009 р. № 690 «Про
Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів і Типове положення про комісію з питань етики, спільний наказ МОЗ і АМН України № 313/59 від 01. 12. 2000 р. Про подальший розвиток медичної генетики і біоетики в Україні».
Створена і активно працює Українська асоціація з біоетики,
яка із залученням вчених КМАПО систематично проводить широке обговорення актуальних питань біоетики на міжнародних симпозіумах
11
В Україні діють Комітети з біоетики на всіх рівнях — національному, галузевому, локальному. Завданням Комітетів є захист прав, безпеки та благополуччя суб’єктів випробування, біоетична експертиза всіх проектів, яка включає дослідження, що проводяться за участю людей, налагодження зв’язків з громадськістю,
встановлення контактів з міжнародними організаціями, які опікуються цією справою. Комісії з біоетики в своїй діяльності повинні керуватися принципами незалежності, компетентності,
плюралізму, справедливості та прозорості права та інтереси особистості повинні бути вищі за інтереси науки або суспільства.
Велику роль у поширенні біоетичних знань відіграє громадська організація Українська асоціація з біоетики (2000), до складу якої входять філософи, біологи, медики.
Основна ідея біоетики — захист прав, свободі гідності людини та живих організмів — є новою, до якої поки що не звикли не тільки медики та біологи, ай все наше суспільство, через що виникає чимало труднощів та проблем.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал