Теорія І практика перекладу



Скачати 153.53 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації05.01.2017
Розмір153.53 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Кафедра німецької філології



ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ

РОБОЧА ПРОГРАМА
нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра на базі диплома молодшого спеціаліста напряму підготовки 6.020303 Філологія «Мова і література (німецька)»
Луцьк 2015

2
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія і практика перекладу» для студентів напряму підготовки 6.020303 Філологія «Мова та література
(німецька)»
”29” серпня, 2015 р. – 15 c.


Розробник:
Застровський О.А., кандидат філологічних наук, доцент кафедри німецької філології

Рецензент:
Новак Г. Ф., кандидат філологічних наук, доцент кафедри німецької філології



Робоча програма навчальної дисципліни затверджена на засіданні
кафедри німецької філології
протокол № 2 від 9 вересня 2015 р.


Робоча програма навчальної дисципліни
схвалена науково-методичною комісією інституту іноземної філології

протокол № 3 від 7.10. 2015 р.

Робоча програма навчальної дисципліни
схвалена методичною радою університету
протокол № 3 від 18. 11. 2015 р.
© Застровський О.А., 2015

3
Вступ
Програма навчальної дисципліни «Теорія і практика перекладу», складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра на базі диплома молодшого спеціаліста напряму 6.020303 Філологія «Мова та література (німецька)».
Теоретичний курс «Теорія і практика перекладу» належить до фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін в системі підготовки бакалаврів із мови та літератури (німецька). Головним завданням курсу є надання студентам знань з актуальних питань перекладознавства, закріплення ними навичок та вмінь володіння основним термінологічним апаратом з тематики курсу.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Співвідношення між мовами на усіх мовленнєвих рівнях. Лексичні трансформації для подолання труднощів перекладу.
2. Передача власних назв, інтернаціоналізмів та слів-реалій на іншу мову.
3. Переклад окремих частин мови.

1. Опис навчальної дисципліни курсу

Характеристика
навчальної дисципліни
Найменування
показників
Галузь знань,
напрям підготовки,
освітньо-
кваліфікаційний
рівень
денна форма навчання
Кількість кредитів 4 0203 Гуманітарні науки нормативна
Модулів 4
Рік підготовки 1
Змістових модулів 3
Семестр 1
ІНДЗ: -
Лекціїї 34 год.
Загальна кількість годин
120 6.020303 Філологія
«Мова і література
(німецька)»
Практичні (семінари) 20 год.
Самостійна робота 58 год. консультації 8 год.
Бакалавр на базі диплома молодшого спеціаліста
Форма контролю: екзамен –
І сем.
2. Мета та завдання навчальної дисципліни

2.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Теорія і практика перекладу» є набуття теоретичних знань із перекладознавства й розвиток практичних вмінь з метою інтерпретації текстів різних стилів, а також

4 підготовки студентів до написання курсових, дипломних та магістерських робіт.
2.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Теорія і практика перекладу»
є ознайомлення студентів зі станом сучасного перекладознавства, з основними проблемами перекладу з німецької мови на українську, полегшує студентам практичне застосування
іноземної
(німецької) мови та створює основу для науково-дослідницької роботи магістрів. Закріплення та введення в практику теоретичних положень курсу здійснюється на семінарських заняттях, в процесі написання рефератів та виступів на науковій студентській конференції.
2.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
основні теоретичні поняття перекладознавства як «усний/письмовий переклад», «відповідник/еквівалент», «трансформація», «вихідна мова/мова перекладу» тощо, найбільш відомі праці та провідних науковців, основні перекладацькі прийоми, що слугують адекватності перекладу тощо.
вміти:
аналізувати існуючі переклади з метою виявлення застосованих автором засобів, самостійно застосовувати перекладацькі прийоми на практиці.
Студенти мають оволодіти навичками свідомого вибору лексико-граматичних зacoбiв для ефективної передачі відповідної інформації, враховуючи мету та завдання перекладного тексту, уміти правильно писати курсові, дипломні та магістерські роботи з перекладознавства.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 години / 4 кредити
ECTS.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1: Співвідношення між мовами на усіх мовленнєвих
рівнях. Лексичні трансформації для подолання труднощів перекладу.
Тема 1. Основні труднощі перекладу. Переклад – це акт двомовної комунікації. Перекладач є посередником між носієм мови і тим, хто не володіє нею. Якщо не брати до уваги такі суб’єктивні фактори як ерудиція перекладача та його рівень знання мов, які беруть участь у процесі комунікації, то переклад залежить від співвідношення (подібності/різниці) конкретних мовних систем: мови оригіналу МО (з якої здійснюється переклад – Ausgangssprache) та мови перекладу МП (на яку здійснюється переклад – Zielsprache).
Тема 2. Співвідношення німецької та української мов на фонетичному, лексичному, граматичному та словотворчому рівнях. Умови існування, побуту та трудової діяльності народів різняться, як різняться й темпи та шляхи їхнього історичного та соціокультурного розвитку, що й знаходить відображення у специфічних „мовних картинах світу”, у своєрідності мовних систем. Відмінності у способі структурування, членування дійсності

5 виявляються, наприклад, у тому, що в основу позначення предмета в різних мовах можуть бути закладені різні ознаки, якості, наприклад: Mundharmonika
губна гармошка, Eisbär – білий ведмідь, Taschentuch – носовичок. В німецькій мові для позначення минулого часу існує три дієслівних форми
(Präteritum, Perfekt, Plusquamperfekt), а в українській – одна. Часові форми у німецькій мові, на відміну від української, можуть позначати не лише момент дії, а й співіснування (узгодження) різних дій у часі: їхню одночасність чи послідовність. Цей неповний перелік відмінностей між системами німецької та української мов потрібно доповнити розходженнями у словотворчому аспекті.
В німецькій мові найпродуктивнішим способом словотворення є словоскладення (Komposition) – в українській – префіксація та суфіксація; в українській мові розвинута система суфіксів прикметників, завдяки яким утворюються відносні прикметники, в німецькій мові розряд відносних прикметників розвинуто слабо. В німецькій мові широко застосовується утворення слів у процесі мовлення, для української мови таке застосування словотворення не характерне.
Отже, не зважаючи на багато спільних рис, у різних мовах спостерігаються
істотні відмінності на всіх рівнях: фонетичному, лексичному, граматичному, словотворчому.
Тема 3. Класифікація лексичних трансформацій. Різниця у смисловій структурі та внутрішній формі слів МО та МП, їхньому співвідношенні, наявність в мовах сталих кліше, функція лексичної одиниці в контексті фрази чи більшого фрагменту тексту, ретроспективний/проспективний зв’язок з
іншими лексичними одиницями, участь у контекстуальному словотворенні
(для нім. мови) та ін. призводять до необхідності здійснення у процесі перекладу різноманітних трансформацій, які дозволяють подолати ті чи
інші існуючі лексичні труднощі. Розкриття контекстуального значення слова за допомогою лексичної трансформації здійснюється шляхом заміни лексичної одиниці МО на слово чи словосполучення МП іншої внутрішньої форми, яке реалізує у даному контексті те значення іншомовного слова, яке потрібно передати.
Семантичні перетворення, які називають трансформаціями, мають творчий характер та у більшості випадків не можуть бути зафіксовані у двомовних словниках.

Змістовий модуль 2: Передача власних назв, інтернаціоналізмів та слів-
реалій на іншу мову.
Тема 4. Передача антропонімів, топонімів та астронімів. Серед лексичних труднощів перекладу з іноземної мови на рідну основне місце займає передача іншомовних власних назв. Власні назви як специфічні мовні знаки займають особливе місце у системі лексичних засобів мови та мають особливе призначення у процесі комунікації. На відміну від загальних назв, вони не мають у своєму значенні понятійного знаку та не закріплюються за одною певною особою чи предметом. В науковій літературі власні назви

6 поділяються на декілька груп: 1) антропоніми – імена, по-батькові, прізвища людей; призвіська, псевдоніми; 2) топоніміка та гідроніміка – географічні назви; 3) астроніміка – назви зірок, комет, планет; 4) назви газет, журналів, фільмів, творів художньої літератури, опер, балетів тощо.
Тема 5. Назви творів мистецтва, газет, журналів. Особливу групу власних назв утворюють назви різноманітних художніх творів: книжок, опер, балетів, п’єс, кінострічок, картин, архітектурних споруд. Назви багатьох творів мистецтва вже перекладалися і тому перш за все необхідно з’ясувати, під яким ім’ям вони війшли в культуру носіїв мови перекладу.
Тема
6.
Інтернаціоналізми та
„хибні друзі перекладача”.
До
інтернаціональної лексики (інтернаціоналізмів) відносяться слова, які зустрічаються у багатьох неспоріднених мовах (не менше ніж у трьох), мають загальне походження, подібну звуко-літерну форму і повністю чи частково співпадаючє значення. Цей клас слів утворився внаслідок взаємовпливу мов у процесі культурно-історичного та науково-технічного розвитку людства. Багато інтернаціоналізмів мають латинські чи грецькі корені, проте, це надзвичайно різнорідний за походженням та складом прошарок лексики.
Тема 7. Слова-реалії. Предметний, місцевий та часовий розподіл слів-реалій.
У перекладознавстві терміном „реалія” позначають слова, що називають специфічні предмети, явища, які пов’язані з побутом, історією, культурою певного народу. Також реалії визначають як „слова (та словосполучення), що називають об’єкти, які притаманні життю (побуту, культурі, соціальному та
історичному розвитку) одного та чужі для іншого народу; як носії національного та/або історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповідників (еквівалентів) у іншій мові, а, відповідно, не підлягають перекладу на „загальних засадах” та вимагають особливого підходу.”

Змістовий модуль 3: Переклад окремих частин мови.
Тема 8. Складні слова німецької мови. Переклад складних слів на українську мову.
У німецькій мові словоскладення
є провідним способом словотворення. Значна частина словникового складу німецької мови – складні слова. Більшість з них – іменники.
Специфіка німецьких складних іменників полягає у тому, що вони є не лише засобом номінації предметів та явищ (Schreibtisch, Rundgang, Teekanne,
Rennpferd, Kühlschrank та ін.), а й здатні виражати найрізноманітніші логіко- семантичні відношення, тобто можуть виражати відношення, що передаються вільним словосполученням.
Отже, складний іменник у німецькій мові є ніби двоприроднім утворенням, що виконує лексичні та синтаксичні функції.
Тема 9. Тексти різних типів та їхній переклад.




7
4. Структура навчальної дисципліни

Кількість годин
у тому числі
Назви змістових
модулів і тем
Усього
Лек.
Практ.
(Семін.)
Лаб. Конс.
Сам.
роб.
Контр.
роб.
1 2
3 4
5 6
7 8
Змістовий модуль 1. Співвідношення між мовами на усіх мовленнєвих рівнях.
Лексичні трансформації для подолання труднощів перекладу.
Тема 1. Основні труднощі перекладу.
13 4
2
-
1 6
-
Тема 2. Співвідношення німецької та української мов на фонетичному, лексичному, граматичному та словотворчому рівнях.
13 4
2
-
1 6
-
Тема 3. Класифікація лексичних трансформацій.
13 4
2
-
1 6
-
Змістовий модуль 2. Передача власних назв, інтернаціоналізмів та слів-реалій
на іншу мову.
Тема 4. Передача антропонімів, топонімів та астронімів.
10 3
2
-
1 4
-
Тема 5. Назви творів мистецтва, газет, журналів.
10 3
2
-
1 4
-
Тема 6.
Інтернаціоналізми та
„хибні друзі перекладача”.
11 3
2
-
1 5
-
Тема 7. Слова-реалії.
Предметний, місцевий та часовий розподіл слів-реалій.
11 3
2
-
1 5
-
Змістовий модуль 3. Переклад окремих частин мови.
Тема 8. Складні слова німецької мови.
Переклад складних слів на українську мову.
20 5
3
-
1 11
-
Тема 9. Тексти різних типів та їхній переклад.
19 5
3
-
-
11
-
Усього годин
120
34
20
-
8
58
-



8
5. Теми практичних (семінарських) занять


з/
п
Тема
К-сть
годин
1.
Співвідношення між мовами на усіх мовленнєвих
рівнях.
Лексичні
трансформації
для
подолання
труднощів перекладу.
1. Переклад та перекладач. Взаємозв’язок між мовою оригіналом та мовою перекладу.
2. Співвідношення німецької та української мов на фонетичному, лексичному, граматичному та словотворчому рівнях.
3. Види лексичних трансформацій.
6 2.
Передача власних назв на іншу мову.
1. Класифікація власних назв.
2. Антропоніми як найпроблемніша група власних назв.
3.
Способи передачі власних назв.
Транскрипція, транслітерація та переклад.
4. Географічні назви. Передача топонімів, гідронімів та астронімів.
5. Способи перекладу назв творів мистецтва, газет, журналів тощо.
4 3.
Передача інтернаціоналізмів та слів-реалій на іншу
мову.
1. Що таке інтернаціоналізми та джерело їх утворення.
2. „Хибні друзі перекладача”. Як такі слова вводять перекладача в оману.
3.
Часткова чи повна втрата значення слів-
інтернаціоналізмів.
4. Передача інтернаціоналізмів-абревіатур.
5. Описовий переклад.
2 4.
Слова-реалії німецької мови.
1. Класифікація слів-реалій. Предметний, місцевий та часовий розділи слів-реалій.
2. Предметний розділ слів-реалій.
3. Місцевий та часовий розділи.
2 5.
Передача слів-реалій на іншу мову.
1. Способи передачі слів-реалій на іншу мову.
2. Описовий переклад як один зі способів передачі слів- реалій.
2 6.
Передача складних іменників німецької мови.
1. Переклад німецьких складних іменників на українську мову.
2

9 2. Переклад контекстуальних складних іменників.
3. Переклад німецьких складних прикметників.
7.
Передача похідних слів німецької мови.
1. Переклад похідних слів німецької мови.
2. Переклад німецьких віддієслівних дериватів та інших частин мови.
2
Разом
20

6. Самостійна робота


з/
п
Тема
К-сть
годин
1
Різні типи текстів.
1. Інформаційно-термінологічні тексти.
2. Інформаційно-експресивні тексти.
3. Художні тексти.
9 2
Переклад текстів різних типів.
1. Переклад наукових та навчально-наукових текстів
(лінгвістика, медицина, історія тощо).
2. Тексти інструкцій та їхній переклад.
3. Переклад законодавчих текстів.
4. Договірні тексти.
9 3 Переклад інформаційно-експресивних текстів.
1. Діловий лист.
2. Інформаційна журнальна стаття.
9 4 Реклама. Траурні тексти, мемуари.
9 5 Переклад художніх текстів.
1. Народна казка.
2. Байка.
8 6 Пародія та гумористичне оповідання.
7 7 Вірші.
7
Разом
58

Самостійна робота включає укладання словника термінів по курсу «Теорія і практика перекладу» та словника лексичних відповідників за опрацьованим матеріалом, написання реферату за опрацьованим матеріалом (на одну з тем курсу чи з тем для самостійної роботи).
Тематика рефератів

1. Definitionen des Begriffes der Übersetzung.
2. Vorgang des literarischen Übersetzens.
3. Phasen der literarischen Übersetzung.

10 4. Treue der Wiedergabe.
5. Übersetzungswissenschaft neben anderen Wissenschaften.
6. Interdisziplinäre Aspekte der Übersetzungswissenschaft.
7. Übersetzungsgeschichte, Literatur- und Sprachgeschichte.
8. Vergleichende Textanalyse und Interpretation.
9. Übersetzungskritik und Rezeptionsprobleme.
10. Funktion der Übersetzung in den Nationalliteraturen.
11. Funktion der Übersetzung in der Weltliteratur.
12. Sozio-ökonomische Probleme des Übersetzens.
13. Bibelübersetzung von Martin Luther.
14. Übersetzungsproblem im 20. Jahrhundert.
15. Sprachliche Probleme der literarischen Übersetzung.
16. Wesen und Bedeutung der Stiluntersuchung.
17. Methodik der Stiluntersuchung.

7. Методи навчання

До основних методів навчання належать: метод повної фiзичної реакцiї, сугестивний метод, драматико-педагогiчний метод, мовчазний метод, груповий метод, технологiя навчальної дiяльностi у парах.

8. Форма підсумкового контролю успішності навчання

Навчальний курс складається з чотирьох кредитів, які закінчуються
екзаменом у І семестрі.

Питання для підсумкового контролю:
1. Переклад та перекладач. Взаємозв’язок між мовою оригіналом та мовою перекладу.
2. Співвідношення німецької та української мов на фонетичному, лексичному, граматичному та словотворчому рівнях.
3. Види лексичних трансформацій.
4. Класифікація власних назв.
5. Антропоніми як найпроблемніша група власних назв.
6. Способи передачі власних назв. Транскрипція, транслітерація та переклад.
7. Географічні назви. Передача топонімів, гідронімів та астронімів.
8. Способи перекладу назв творів мистецтва, газет, журналів тощо.
9. Що таке інтернаціоналізми та джерело їх утворення.
10. „Хибні друзі перекладача”. Як такі слова вводять перекладача в оману.
11. Часткова чи повна втрата значення слів-інтернаціоналізмів.
12. Передача інтернаціоналізмів-абревіатур.
13. Описовий переклад.
14. Класифікація слів-реалій. Предметний, місцевий та часовий розділи слів- реалій.

11 15. Предметний розділ слів-реалій.
16. Місцевий та часовий розділи.
17. Способи передачі слів-реалій на іншу мову.
18. Описовий переклад як один зі способів передачі слів-реалій.
19. Переклад німецьких складних іменників на українську мову.
20. Переклад контекстуальних складних іменників.
21. Переклад німецьких складних прикметників.
22. Переклад похідних слів німецької мови.
23. Переклад німецьких віддієслівних дериватів та інших частин мови.

9. Методи та засоби діагностики успішності навчання

Специфіка викладання курсу полягає у використанні двох видів контролю: поточного і підсумкового.
Поточний контроль включає в себе:
– опитування;
– тестування;
– аналіз текстів;
– самостійна робота.

10. Розподіл балів, які отримують студенти

Шкала оцінювання:
Поточний контроль
Підсумковий контроль
40
60
Модуль 1
Модуль 2
Модуль 3
Модуль 4

З
М
1
З
М
2
З
М
3
Самостійна
робота
Тематичні
контрольні
роботи
Екзаменаційний тест
Усна відповідь
5 5
5 10 5+5+5=15
30
30

Критерії оцінювання знань студента
на практичних (семінарських) заняттях
Бали
Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень студента
5
Студент має системні, глибокі знання, виявляє неординарні творчі здібності в навчальній діяльності, вміє ставити і розв’язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, аргументувати власні судження теоретичними і фактичними положеннями, підсумувати сказане висновками. Студент вільно володіє спеціальною термінологією, грамотно ілюструє відповідь прикладами, вміє комплексно застосовувати знання з інших дисциплін.
4
Знання студента є достатньо ґрунтовними, він правильно

12 застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати зв’язки між явищами, фактами, робити висновки. Відповідь повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями.
3
Студент демонструє посередні знання основних положень навчального матеріалу. Відповідь у цілому задовільна. Студент здатний аналізувати, порівнювати, робити висновки, наводити окремі приклади на підтвердження певних думок, застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях.
2
Студент демонструє низький рівень знань, здатний частково відтворити теоретичний матеріал відповідно до тексту підручника або лекції викладача, повторити за зразком певну операцію.
1
Студент може розрізняти об’єкт вивчення, фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, з допомогою викладача виконує елементарні завдання.
Критерії оцінювання самостійної роботи студентів
(максимум – 10 балів)

Бали
Критерії оцінювання
10
Реферат виконано на високому рівні. Автор ерудований у досліджуваній проблемі, вміє критично оцінити наукові факти, бачить перспективу дослідження. Простежується самостійність суджень і творчий підхід до написання такого виду робіт.
Основні положення дослідження аргументовані й проілюстровані прикладами. Результати відбиті в таблицях, схемах, діаграмах.
8
Автор компетентний у досліджуваній темі, вміє виділити проблемну ланку в роботі, аналізувати й інтерпретувати факти, володіє науковою термінологією. Подекуди зустрічаються певні технічні огріхи.
6
Якісний індикатор простежується досить чітко. Автор володіє
інформацією, проте немає системності у викладі матеріалу.
Відсутня самооцінка одержаних результатів. Зустрічаються стилістичні й орфографічні огріхи.
4
Робота репродуктивна. Виклад матеріалу безсистемний. Наявні посилання недоречні. Автор використовує чужу думку при аргументації своєї точки зору.
2
Якісний індикатор простежується нечітко. Тема неактуальна, оскільки проблема достатньо повно висвітлена в літературі. В роботі багато зайвої інформації, відсутні посилання.
0
Студент не підготував реферат.



13
Критерії оцінювання знань студентів на іспиті

Іспит складається з двох частин:
1) написання підсумкового екзаменаційного тесту (максимум – 30 балів) та 2) усна відповідь (максимум
– 30 балів).
В оцінці знань студентів враховується:
1) достатність обсягу відповіді (повна, недостатньо повна, неповна);
2) обізнаність з основними поняттями, принципами, законами, правилами навчальної дисципліни;
3) логічність викладу матеріалу;
4) обґрунтованість власних міркувань;
5) уміння інтегрувати та диференціювати знання теоретичного матеріалу та застосовувати їх при виконанні практичних завдань.
Відповідь вважається повною (30 балів), якщо студент повністю оволодів матеріалом, обізнаний з усіма поняттями і термінами навчального курсу і адекватно оперує ними під час відповідей на поставлені питання, а також посилається на наукові дослідження з навчальної дисципліни, ознайомлений зі спеціальною літературою; демонструє здатність аналізувати факти, аргументувати власні судження теоретичними і фактичними положеннями, підсумувати сказане висновками.
Відповідь вважається недостатньо повною (20 балів) за умов непоганого володіння знаннями з навчального предмету. Відповідь студента має бути правильною і обгрунтованою. Студент повинен продемонструвати знання теоретичного матеріалу, навички самостійної навчально-пізнавальної діяльності, здатність викладати матеріал в певній логічній послідовності.
Допускаються незначні помилки, які не впливають на загальне розуміння викладеного матеріалу.
Відповідь вважається неповною (10 балів), якщо продемонстровані знання з предмету носять фрагментарний і поверхневий характер. Теоретичні і фактичні знання відтворюються репродуктивно, без глибокого осмислення, аналізу, порівняння, узагальнення. Студент обізнаний з літературними джерелами з навчальної дисципліни, але не може дати достатньо критичної їх оцінки; допускає суттєві помилки, які порушують логіку викладення матеріалу.
Іспит вважається нескладеним за умов неправильної або неповної відповіді, яка свідчить про нерозуміння поставленого завдання. Студент не володіє понятійно-категоріальним апаратом, необізнаний з літературою з навчальної дисципліни і допускає грубі помилки у викладенні матеріалу.

14
Шкала оцінювання (національна та ECTS)
Оцінка за національною шкалою
Сума балів
за всі види
навчальної
діяльності
Оцінка
ECTS
для екзамену,
курсової
роботи
(проекту),
практики
для заліку
90 – 100
A
Відмінно
82 – 89
B
75 - 81
C
Добре
67 -74
D
60 - 66
E
Задовільно
Зараховано
1 – 59
Fx
Незадовільно
Незараховано
(з можливістю повторного складання)


11. Методичне забезпечення

Застровський О.А. Актуальні питання перекладознавства: методична розробка для студентів РГФ спеціальності «Мова та література (німецька)» /
Застровський О.А. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки,
2009. – 72 с.
12. Список джерел

1. Алексеева И.С. Письменный перевод. Немецкий язык: Учебник /
И.С. Алексеева. – СПб.: Изд-во «Союз», 2006. – 368 с.
2. Вісник Сумського держуніверситету: Серія „Філологічні науки”. – Суми:
СДУ, 2003. – № 4 (50). – 254 с.
3. Гильченок Н.Л. Практикум по переводу с немецкого на руський /
Н.Л. Гильченок. – Спб.: КАРО, 2006. – 368 с.
4. Голованова И.А. Проблема эффективности упражнений предназначенных для самостоятельной работы. // Актуальные проблемы преподавания перевода и иностранных языков в лингвистическом вузе
/
И.А. Голованова. - М., - 1996. - С. 108-117 5. Застровський О.А. Актуальні питання перекладознавства: методична розробка для студентів РГФ спеціальності «Мова та література
(німецька)» / О.А. Застровський. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту
ім. Лесі Українки, 2009. – 72 с.
6. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад / Зорівчак Р.П. – Л., 1989. – 216 с.

15 7. Кам’янець В.М. Відтворення німецьких власних назв українською мовою
// Іноземна філологія / В. М. Кам’янець. – Вип. 111. – Л. ЛНУ, 1999. – С.
262–270.
8. Кияк Т.Р. Теорія та практика перекладу (німецька мова). Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Кияк Т.Р., Огуй О.Д.,
Науменко А.М. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 592 с.
9. Кісель О.Д. Internationale Organisationen / Кісель О.Д. – К.: Демід, 2002. –
92 с.
10. Ковганюк С. Практика перекладу / С. Ковганюк. – Харків: Наука, 1989. –
219 с.
11. Латышев Л.K Технология перевода: учеб. пособие по подготовке переводчиков (с нем. яз.) / Л. К. Латышев. – М: НВИ – ТЕЗАУРУС, 2000.
– 280 с.
12. Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі / за ред.
С. О. Швачко та ін. – Суми: СумДУ, 1999. – 195 с.
13. Немецко-русский и русско-немецкий словарь
«ложных друзей переводчика» / Составил К.Г.М. Готлиб. – М.: СЭ, 1972. – 448 с.
14. Огуй О.Д. Актуальні проблеми німецько-українського перекладу /
Огуй О.Д. – Чернівці: Рута, 2004. – 256 с.
15. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика / Рецкер Я.И. –
М.: „Международные отношения”, 1974.
16. Словарь немецких личных имён. / Сост. Т.С. Александрова, Д.О.
Добровольский, Р.А. Салахов. М.: «Русский язык», 2000.
17. Krüger-Lorenzen. Deutsche Redensarten und was dahintersteckt. Wilhelm
Heyne Verlag, München, 1990.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал