Теоретико-методичні основи фізичного виховання



Скачати 220.67 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації10.04.2017
Розмір220.67 Kb.


ЛЕКЦІЯ № 8
ТЕМА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ
ПЛАН
1. Мета і завдання фізичного виховання дітей шкільного віку.
2. Організації, діяльність яких спрямована на фізичне виховання дітей.
3. Формування знань у процесі фізичного виховання.
4. Основи організації фізичного виховання з дітьми шкільного віку.
5. Виховання звички до занять фізичною культурою.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : Універсальна книга, 2004. – 428 с. – ISBN
966-680-142-6.
2. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання : [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська література, 2008. – Т. 2. – 366 с. – ISBN 966-7133-97-4.
3. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Е. С.
Вільчковський. – Л. : ВНТЛ, 1998. – 336 с.
4. Дмитренко Т. І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку : посіб. для дошкільн. відділення пед. ін-тів та учнів дошкільн. відділень пед. училищ / Т. І.
Дмитренко. – К. : Вища школа, 1979. – 242 с.
5. Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста / А. В.
Кенеман, Д. В. Хухлаєва. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1985. – 256 с.
6. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания : учебн. для ин-тов физ. культуры / под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Физкультура и спорт,
1976. – Т. 2. – 256 с.
7. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання / С. Ф. Русова. – Л. ; Краків ; Париж :
Просвіта, 1993. – 127 с.
1. Мета і завдання фізичного виховання дітей шкільного віку.
До шкільного віку відносяться діти від 6–7 до 17–18 років. Відповідно до існуючої системи загальної освіти цей віковий період поділяється на три етапи: молодший, середній і старший.
Сьогодні склалася науково обґрунтована система фізичного виховання, розрахована на залучення до фізичної культури усього підростаючого покоління. Основа цієї системи – обов’язковий курс фізичного виховання.
Під час вивчення предмета „Фізична культура” реалізуються навчальні, розвивальні, оздоровчі, пізнавальні та виховні цілі.
Навчальні цілі полягають у вивченні учнями рухливих і народних ігор; елементів спортивних ігор, окремих видів спорту, основ техніки виконання загальнорозвиваючих, стройових, гімнастичних, акробатичних, легкоатлетичних, ігрових і танцювальних вправ, художньої і ритмічної гімнастики, вправ ковзаняра, лижника та плавця; в отриманні знань, умінь і навичок дотримання режиму дня, особистої гігієни, загартування організму, ведення здорового способу життя та підвищення працездатності.
Розвивальні та оздоровчі цілі полягають у розвитку в учнів основних фізичних якостей і рухових здібностей; умінь і навичок використання фізичних вправ для запобігання порушення постави, зняття втоми; в отриманні основ знань про фізичну культуру, власне здоров’я як важливі компоненти загальнолюдської культури і формування особистості; рухової активності, яка є основою розвитку людського організму, його органів і систем; в отриманні елементарних знань про рухливі, народні і спортивні ігри, гімнастику, акробатику, легку атлетику, художню і ритмічну гімнастику, плавання, ковзанярський і лижний спорт.
Пізнавальні цілі полягають у розвитку і розширенні кругозору, елементарних уявлень учнів про фізичну культуру, спорт, туризм, основи здоров’я та здорового способу життя; в

2 ознайомленні з українською народною фізичною культурою, спортивними традиціями, національними іграми, забавами, визначними спортивними діячами, вченими, тренерами, спортсменами, командами, їх виступами на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи та
інших міжнародних змаганнях.
Виховні цілі полягають у вихованні в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами; цікавістю до українських народних ігор національних, народних і олімпійських видів спорту; бережливого сталвення до власного здоров’я; формуванні стійких мотиваційних установок на здоровий спосіб життя як одну з основних умов зміцнення власного здоров’я; формуванні усвідомленої індивідуальної установки на необхідність розвивати свої фізичні якості та рухові здібності; вихованні морально-вольових і психологічних якостей особистості.
Будь-яка усвідомлена діяльність можлива лише за умови чіткого визначення її мети.
Мета це очікуваний результат діяльності, до якого прагне людина.
Мета фізичного виховання у шкільні роки – зміцнити здоров’я, підвищити рівень фізичного стану, фізичну підготовленість і працездатність, задовольнити потреби окремих учнів і суспільства у формуванні духовно і фізично розвиненої людини та її активної життєвої позиції.
Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних та взаємопов’язаних завдань.
У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.
Освітні завдання полягають в тому щоб:
1) зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання нагромаджені у сфері фізичної культури;
2) забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових вмінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;
3) навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.
Оздоровчі завдання передбачають:
1) забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку.
2) зміцнення і збереження здоров’я;
3) удосконалення будови тіла і формування постави;
4) забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.
Виховні завдання повинні забезпечити соціальне формування особи, виховання членів суспільства, відданих його ідеалам, які відстоюють його інтереси.
Шкільний вік – один із найскладніших етапів вікового розвитку організму людини.
Розвиток передбачає процес кількісних та якісних змін в організмі людини, котрі призводять до ускладнення організації та взаємодії всіх його органів та систем. Розвиток містить: ріст, диференціювання органів і тканин та набуття організмом характерних для нього форм. Усі ці фактори знаходяться між собою у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності.
Характерна особливість процесу росту дитячого організму – нерівномірність та хвилеподібність.
Молодший шкільний вік сенситивний до навчальної діяльності. Підвищенню сприйнятливості сприяють авторитет вчителя, віра у правдивість усього, чому навчають, старанність.
Середній шкільний вік сенситивний до позанавчальних справ, які доступні дітям і в яких вони можуть проявити себе та свої нові можливості. Їх приваблює спільна діяльність з однолітками. Значною мірою проявляється потреба у самоствердженні та готовність до дій.
Старший шкільний вік сенситивний до усвідомлення та освоювання свого внутрішнього світу і характеризується величезною внутрішньою роботою, пошуку перспектив життєвого шляху, розвитком відчуття відповідальності, прагненням володіти собою, збагаченням емоційної сфери.

3
У шкільному віці продовжується інтенсивний розвиток форм і функцій організму, які значною мірою залежать від умов життя і якості психологічної діяльності учнів, зокрема від використання засобів фізичної культури.
Молодший шкільний вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату. Довжина тіла збільшується у цей період більше, ніж маса. Завершується розвиток кісткового скелета.
Суглоби рухливі, зв’язковий апарат еластичний, скелет містить велику кількість кісткової тканини. Хребет дуже гнучкий та рухливий. У цей період відбувається окостеніння кистей рук. Тому, слід стежити за симетричним розвитком лівої і правої рук, що важливо для правильного фізичного розвитку дитини. М’язи та зв’язковий апарат слабкі – потрібне значне напруження м’язів, щоб утримувати тіло у вертикальному положенні (неправильне положення тіла, однобічне навантаження, велике м’язеве напруження призводить до викривлення хребта).
М’язева система розвивається інтенсивно, але нерівномірно – відстають у розвитку дрібні м’язи. У 7–8–річної дитини м’язи складають 27% маси тіла. М’язева сила рук збільшується приблизно на 2 кг щорічно. У 10 років сила правої руки складає в середньому 16–17 кг.
Розвитку м’язів сприяють різноманітні рухи. Бажання бігати, лазити стрибати – фізіологічна потреба дитини. До 9–11 років відбувається формування взаємодії м’язів-антагоністів, що підвищує координаційні здібності дітей. Цей вік сприятливий для спрямованого розвитку рухливості в основних суглобах.
Майже повністю завершується морфологічний розвиток нервової системи, закінчується ріст та структурна диференціація нервових клітин. Проте у функціональної відношенні мозок ще розвинений слабо. Дедалі більше зростає роль другої сигнальної системи. Діяльність нервової системи характеризується переважанням процесів збудження. Висока реактивність і збудженість, а також висока пластичність нервової системи сприяють кращому і більш швидкому засвоєнню рухових навичок, складних за координацією рухів. Рухи дітей у цьому віці досить швидкі, але не точні. Під час сильних та монотонних рухових подразнень у них знижується стійкість до зовнішнього впливу. Уникнути цього можна шляхом внесення різноманітності у заняття фізичними вправами, включенням рухливих ігор. Сприйняття чіткіше (порівняно з дошкільнятами) – краще засвоюють абстрактні поняття, швидше запам’ятовують. Однак, увага нестійка і зосереджується більше на тому, що справляє сильне враження. Діти цього віку легко збуджуються, вони дуже емоційні. Недостатня сила і врівноваженість нервових процесів, перевага збудження над гальмуванням можуть призвести до швидкої втоми клітин головного мозку, і таким чином, до загальної втоми.
Змінюється та вдосконалюється серцево-судинна і дихальна системи. Серцевий м’яз дитини 7–8 років ще слабкий. Триває процес розвитку серця і його складного нервового апарату, тому спостерігаються різні коливання пульсу, порушення ритму серцевих скорочень через незначні причини. Водночас серце швидко пристосовується до фізичних навантажень. З віком поступово сповільнюється ЧСС. У дітей віком 7–8 років ЧСС – 80–92 уд./хв, у 9–10 років – 76–86 уд./хв.
Збільшується окружність грудної клітки і досягає до 64 см. Дихальні м’язи відносно слабкі. Недостатня глибина дихання компенсується більшою частотою дихання – до 20–22 рази/хв. ЖЕЛ від 7–10 років збільшується з 1300 до 2000 см
2
. У дівчат значно менші показники. Спостерігається диференціація типів дихання – у хлопчиків починає формуватись діафрагмальне, у дівчаток – грудне дихання. У 7–8 років дихання дітей часто ускладнюється через вузькість носових ходів або внаслідок зростання пухкої аденоїдної тканини.
У практиці фізичного виховання показники функціональних можливостей дитячого організму є основним критерієм у виборі фізичних навантажень, структури рухових дій, методів дії на організм. Для молодших школярів природною є потреба у руховій активності, тому важливо забезпечити дітям достатній обсяг рухової активності, що відповідає їхньому віку та індивідуальному стану здоров’я.
Мета фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку – збереження і зміцнення здоров’я, розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості дітей.

4
Завдання предмету „Фізична культура” для молодших школярів полягають у наступному:
1) розвиток в учнів основних фізичних якостей та рухових здібностей;
2) формування життєво важливих рухових навичок та вмінь;
3) набуття елементарних знань у галузі фізичної культури, гігієни та здорового способу життя;
4) виховання інтересу і звички до занять фізичними вправами;
5) виховання бережливого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності і особистості;
6) формування основ здорового способу життя та безпеки життєдіяльності;
7) формування усвідомленої індивідуальної установки на необхідність розвивати свої фізичні якості та рухові здібності;
8) вихованя морально-вольових і психологічних якостей особистості.
Завдання фізичного виховання:
Враховуючи інтенсивність, неодночасність, нерівномірність росту і розвитку дитячого організму важливе значення мають оздоровчі завдання:
1. Охорона життя, боротьба з захворюваністю, загартування, підвищення протидії організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища.
2. Співдія своєчасному і гармонійному розвитку всіх систем організму, розширення його функціональних можливостей. Формування правильної постави і стопи, розвиток швидкості, спритності і витривалості.
Поряд з вразливістю дитячсого організму йому притаманні велика пластичність, високий рівень обмінних процесів. Дитина чудово пристосовується до умов, які змінюються та фізичним навантаженням, добре сприймає та засвоює доступні їй знання і вміння. Тому важливо вирішувати і освітні завдання:
1. Прививати навики особистої і загальної гігієни.
2. Фрмувати життєво необхідні рухові дії (ходьба, біг, стрибки), а також рухи, які складають основу для подальших занять плаванням, ходьбою на лижах, їздою на велосипеді та
ін.
3. Формувати початкові знання повязані із фізичними вправами та інтерес до них.
Одночасно вирішуються і виховні завдання:
1.
Виховання морально-вольових якостей (чесності, рішучості, сміливості).
2.
Співдія розумовому, естетичному і трудовому вихованню.
Середній шкільний вік
До середнього шкільного віку фізіологи, педагоги, психологи відносять дітей віком від
11 до 15 років. Цей вік ще називають підлітковим періодом або епохою отроцтва (Отрок – це хлопчик-підліток віком між дитиною і юнаком). Навчання в загальноосвітніх навчальних закладах припадає на 5–9 класи і, як вже було вказано – це є освітній етап фізичного виховання. Як свідчить досвід вчителів, цей етап доцільно розділити на 2 періоди: 5–7 і 8–9 класи. У ці періоди по різному вирішуються освітні завдання ФВ.
У середньому шкільному віці посилено починають функціонувати залози внутрішньої секреції, які стимулюють діяльність усіх органів і систем, викликають перебудову всього організму. Внаслідок цього – значне прискорення росту організму і поява ознак статевого дозрівання.
Середній шкільний вік характеризується інтенсивним ростом та збільшенням розмірів тіла, головним чином за рахунок подовження ніг. Швидко ростуть кістки верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється ріст хребців у висоту. Дівчата 3 11 до 13 років в середньому виростають на 8–10 см, а маса їхнього тіла збільшується на 4,5–9 кг. Хлопчики теж виростають за рік на 8–10 см. Внаслідок того, що ріст тіла у довжину переважає над ростом в ширину, змінюються пропорції тіла. Для підліткового віку характерний період видовження.
Процес окостеніння триває. Надмірні навантаження прискорюють процес окостеніння і можуть уповільнити ріст трубчастих кісток у довжину. Хребет дуже рухливий.

5
Швидкими темпами розвивається м’язева система. Оскільки, ріст м’язових волокон не встигає за більш швидким ростом трубчастих кісток, спостерігається натягування м’язів. Вони стають довгими і тонкими. У 13 років відмічається різке збільшення маси м’язів за рахунок потовщення м’язових волокон. Також спостерігається у цьому віці збільшення кількості міофібрил (м’язових волокон) та внутрішньо-м’язових сполучно-тканинних волокон
(саркоплазми).
Розміри серця у дітей швидко збільшуються, покращується його іннервація. Але розвиток кровоносних судин дещо відстає від розвитку серця, через що збільшується величина кров’яного тиску.
Морфологічна структура грудної клітки така, що рухомість ребер обмежена. Внаслідок чого дихання у дітей середнього віку часте і поверхневе. З часом збільшується сила грудних м’язів. Після 14 років дихання стає повним. Поступово зменшується частота дихання (22-26 уд./хв.). Прискорення росту та поява ознак статевої зрілості у дівчаток починається на 1–2 роки швидше, ніж у хлопчиків. Ця обставина істотним чином впливає на різницю в розмірах тіла, а також у функціональних можливостях хлопчиків та дівчаток.
До 11 років пропорції тіла дівчаток та хлопчиків однакові, але обсяг грудної клітки у дівчаток менший на 1,2–2 см, на 100-200 см
3 менша ЖЕЛ. 3 11 до 13 років дівчатка випереджають хлопчиків за показниками ваги, росту, ОГК. Серце дівчат менше за вагою та обсягом, грудна клітка менш розвинена, ЖЕЛ дівчат становить 60–70 % ЖЕЛ хлопчиків, дихання частіше і глибше, але сила дихальних м’язів менша. У дівчаток відносно довгий тулуб, короткі ноги, масивніший тазовий пояс.
В 12–13 років відбувається найінтенсивніший період розвитку кори головного мозку.
Зокрема, посилюється аналітико-синтезуюча діяльність кори. В 13–14 років досягає високого рівня зрілості руховий аналізатор. У підлітків підвищується здатність аналізувати і точно сприймати різні рухи. Це створює сприятливі умови для успішного навчання різним руховим діям.
Статевий розвиток призводить до змін в поведінці підлітків. Для них характерні неврівноваженість, схильність до конфліктів з оточуючими. Учнів цього віку відрізняє велика нервова збудливість, бурхливі прояви почуттів, часта зміна настрою. Особливо чутливі вони до несправедливих рішень, дій. Педагогу слід терпляче та наполегливо формувати в учнів витримку, вміння володіти своїми емоціями. Найкраще це досягається в процесі гри. В цьому віці групові ігри замінюють командними та спортивними. Хлопчики-підлітки часто переоцінюють свої можливості. А у дівчаток, навпаки, спостерігається невіра у свої сили.
Організація оптимального рухового режиму в цей період може забезпечити гармонійний розвиток організму.
Мета ФВ дітей середнього шкільного віку: цілеспрямоване формування (на грунті глибоких знань і переконань) мотивації піклування про власне здоров’я, працездатність; формування навичок організації режиму повсякденної рухової активності. На думку Б.М.
Шияна, учні цього віку повинні усвідомити, що культура ставлення до власного здоров’я і рівня фізичної підготовленості є складовою частиною загальної культури осіб і значною мірою визначає її соціальний і моральний статус.
Освітні завдання:
1) Озброєння школярів знаннями прикладного характеру, необхідними для впровадження здорового способу життя і оптимального рухового режиму, проведення самостійних занять фізичними вправами, дотримання правил самоконтролю та запобігання травм.
2) Навчання техніці основних видів рухів, що виконуються у різних за складністю умовах.
У 5–7 класах засвоюються нові, складні фізичні вправи переважно прикладного характеру, у 8–9 класах головна увага приділяється вдосконаленню рухів і розширенню діапазону їх застосування. При цьому акцентується увага на точність орієнтації в просторі і часі, точність м’язових відчуттів, рівновагу; відчуття часу, приладдя, середовища; здатність швидко переключатися від виконання одних рухів до виконання інших,

6 3) Формування навичок, необхідних для виконання обов’язків інструктора, судді, помічника вчителя на уроках.
Оздоровчі завдання спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку організму шляхом згладжування негативних явищ, пов’язаних із періодом статевого дозрівання й акселерації. Ці завдання можна сформулювати наступним чином:
1) Загартування організму, підвищення його загальної опірності до факторів фізичної втоми, температурних впливів зовнішнього середовища.
2) Забезпечення оптимального розвитку рухових якостей.
Необхідно у дітей середнього шкільного віку розвивати бистрість, швидкісно-силові якості, спритність, гнучкість (рухливість у суглобах), рівновагу, витривалість до короткочасних статичних зусиль і помірних фізичних навантажень. На початку і в середині цього вікового періоду найбільшу увагу слід приділяти розвитку бистроти, в кінці періоду розвитку швидкісно-силових якостей. При виконанні вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, треба стежити за тим, щоб вони не виконувались надто різкою. Перед вправами на гнучкість слід проводити ретельну розминку, а після їх закінчення – застосовувати вправи на закріплення зв'язок та м'язів, а також їх послаблення. Слід продовжувати роботу на формування постави.
3) Закріплення навичок правильної постави у різноманітних умовах рухової діяльності, корекції особливості тіло будови (м’язових об’ємів, маси тіла та ін.), якщо у цьому виникає необхідність.
До виховних завдань ФВ дітей середнього шкільного віку належать наступні:
1) формування свідомого ставлення до власного здоров’я і рівня фізичної підготовленості, розвитку і виховання рухових якостей;
2) формування у підлітків установки на співробітництво, взаємодію з однолітками;
3) виховання вольових якостей витримки, вміння володіти своїми емоціями.
Реалізація вказаних завдань ФВ повинна сприяти підвищенню рівня особистої фізичної культури підлітків.
Відомі науковці Бальсевич і В.А. Запорожанов (1987) розробили наступні якісні
показники рівня фізичної культури учнів середнього шкільного віку:
1. Знання основних правил тренування та вміння застосовувати їх під час самостійних занять фізичними вправами.
2. Знання основних правил, прийомів і методів самоконтролю і вміння їх застосовувати на заняттях фізичними вправами.
3. Різнобічна фізична підготовленість на рівні вікових нормативів.
4. Систематична рухова активність.
5. Володіння широким колом рухових вмінь.
6. Стійка звичка до щоденних занять фізичними вправами у різних формах.
7. Усвідомленість в біжучих спортивних подіях в місті, країні, за кордоном.
8. Знання і вміння показати не менше 200 вправ швидкісного і швидкісно-силового характеру.
Отже, завданнями фізичного виховання учнів середнього шкільного віку є
наступні:
1. Задоволення потреби в руховій активності.
2. Навчання техніці фізичних вправ.
3. Розширення фонду рухових вмінь і навичок, в яких акцентується увага на:
 точність орієнтації в просторі і часі, точність м’язових відчуттів, рівновагу;
 відчуття часу, приладдя, середовища;
 здатність пов’язувати в єдину систему рухові дії, швидко переключатися від виконання одних рухів до виконання інших.
4.Забезпечити оптимальний рівень розвитку рухових якостей.
У цьому періоді не рекомендують великі силові навантаження. Останні прискорюють процес окостеніння і можуть негативно позначитися на рості трубчастих кісток в довжину.

7
У зв’язку із збільшенням величина кров’яного тиску нерідко виникає задишка, відчуття стиснення в області серця. У результаті цього підлітки не спроможні витримувати тривалого часу інтенсивні навантаження щодо бігу, плавання. Вправи, які спричинюють значне навантаження на серце треба чергувати з спеціальними заспокійливими вправами.
Наприклад – інтенсивний біг рекомендується чергувати з ходьбою.
Зважаючи на поверхневе дихання, корисно давати спеціальні дихальні вправи для розвитку грудної клітки. За їх допомогою амплітуда дихальних рухів може бути значно підвищена. Треба вчити дихати глибоко, ритмічно, без різких змін темпу.
Відносно довгий тулуб, короткі ноги, масивніший тазовий пояс у дівчаток погіршують
їх досягнення в бігу, стрибках та в інших вправах порівняно з хлопчиками. Менший розвиток м’язової системи в дівчаток, особливо плечового пояса позначається на можливостях виконувати вправу у метанні, підтягуванні, упорах, лазінні. Проте, як правило, їм краще вдаються вправи, пов’язані з додержанням ритму, пластичності, точності рухів.
У фізичному вихованні підлітків важливо враховувати статеві відмінності хлопчиків і дівчаток: вправи, однакові для хлопчиків і дівчаток, виконуються з різним числом повторень або в різних умовах.
Рухова діяльність підлітків має бути диференційована не лише відповідно до статі, а й
із урахуванням їх біологічного віку. Звідси перевага на уроках з фізичного виховання групового та індивідуального методів організації учнів.
Дітей цього віку відрізняє велика нервова збудливість, бурхливі прояви почуттів, часта зміна настрою. Особливо чутливі вони до несприятливих рішень, дій. Так, нечітке суддівство в
іграх нерідко сприймається ними як підсуджування. У цих випадках вони можуть нагрубити товаришам, педагогу. Вчителю слід терпляче та наполегливо формувати в учнів витримку, вміння володіти своїми емоціями. Найкраще це досягається в процесі гри. В цьому віці групові
ігри відходять на другий план, їх змінюють командні та спортивні. Крім розвитку рухових навичок гри потребують обов'язкового додержання дисципліни, виконання правил, а також формують вольові та моральні якості.
Хлопчики-підлітки часто переоцінюють свої рухові можливості. Вони намагаються розібратися в усьому самі, зробити все своїми силами. У дівчаток, навпаки, спостерігається невіра у свої сили. Тому, на гімнастичних уроках треба чітко налагодити та забезпечити страхування. Для дівчаток завдання мають бути посильними, з ретельним виконанням підвідних вправ.
Підлітки дуже чутливі до оцінки дорослими їх особистості, діяльності. Вони гостро реагують на будь-яке обмеження їхньої гідності, не терплять повчань, особливо тривалих. Не слід поспішати з покаранням учнів. Їм треба надати можливість заспокоїтись, інакше покарання не дасть бажаного результату. Педагогу треба також мати почуття міри у використанні заохочення.
Старший шкільний вік
До старшого шкільного віку відносять учнів віком 16–17 р., їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах припадає на 10–11 класи. Цей віковий період називають періодом ранньої юності. Останній етап ФВ школярів має назву: результативний етап спеціальної спрямованості.
Старший шкільний вік характеризується відносно спокійним і рівномірним протіканням процесів росту і розвитку (закінчується статеве дозрівання). Уповільнюється ріст тіла у довжину і збільшується у ширину, збільшується маса тіла. Закінчується процес окостеніння більшої частини скелета. Інтенсивно розвивається грудна клітка, особливо у юнаків. Пропорції тіла наближаються до показників дорослих. Скелет здатний витримати значні навантаження.
Спостерігається швидкий приріст м’язової маси та асиметрія у силі м’язів лівої та правої половини тіла. М’язи еластичні, мають гарну нервову регуляцію.
Продовжується ріст маси серця. Збільшується скоротлива здатність серцевого м’яза.
Ударний та хвилинний об’єми крові також збільшуються. Покращується нервова та гуморальна регуляція серцево-судинної системи.

8
Різниця між юнаками та дівчатами сягає максимуму. Так, дівчата старшого шкільного віку мають на 10–12 см нижчий зріст і на 5–8 кг меншу масу тіла, ніж хлопці. В дівчат значно менше зростає м’язова маса, помітно відстає у розвитку плечовий пояс. Проте, інтенсивно розвивається тазовий пояс і м’язи тазового дна.
Грудна клітка, серце, легені, сила дихальних м’язів, ЖЕЛ, максимальна вентиляція легенів, об’єм споживання кисню менше розвинені у дівчат, ніж у юнаків. Функціональні можливості органів дихання та кровообігу у них значно нижчі. У дівчат грудний тип дихання, а у хлопців – черевний. У зв’язку з менструаціями для дівчат характерне періодичне послаблення працездатності організму.
У 15–17 років завершується розвиток ЦНС. Набагато покращується аналітична діяльність кори головного мозку, сприйняття стає більш осмисленим. Підвищується здатність до розуміння структури рухових дій і до точного відтворення рухів. Учні старших класів здатні виконувати різні фізичні вправи на основі лише словесних вказівок вчителя.
У цьому віці спостерігається також і велика різниця основних антропометричних показників між учнями однієї статі і віку. Тому, необхідно проводити індивідуальну оцінку фізичного розвитку старших школярів, з метою оптимізації рухового режиму, харчування, навчання і відпочинку.
Мета ФВ: забезпечення всебічної фізичної підготовки до вступу в доросле життя, практичного використання набутих у школі знань, умінь і навичок для зміцнення здоров’я, розвитку рухових якостей, організації корисного дозвілля та активного відпочинку.
Якщо хлопці і дівчата навчаються після закінчення 9 класу в СПТУ або ВНЗ І рівня акредитації, то ФВ повинно сприяти кращому і більш швидкому опануванню відповідною професією, озброєнню цієї категорії учнівської молоді знаннями, вміннями, навичками, які вони в майбутньому повинні використовувати у професійній діяльності.
Особливості методики ФВ студентів ВНЗ І–ІV рівнів акредитації розглядаються на IV курсі, тому в даній лекції мова буде йти про учнів Х–ХІ класів загальноосвітніх навчальних закладів.
У ФВ старшокласників вирішуються такі освітні завдання:
1) Озброєння школярів знаннями прикладного характеру, необхідними для підготовки до праці, служби в армії, придбання професії, гармонійного розвитку майбутньої матері.
2) Навчання і вдосконалення техніки фізичних вправ. У цей період акцентується увага не стільки на навчання новим руховим діям, скільки на вдосконалення раніше вивчених фізичних вправ. У хлопців пріоритет надається атлетичній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ. Пріоритет у дівчат надається ритмічній гімнастиці, спортивним іграм, циклічним видам фізичних вправ.
3) Формування навичок організації самостійних занять фізичними вправами, навичок судді та інструктора з окремих видів спорту.
Щодо здатності до самостійного аналізу фізичних вправ у старшокласників, то її вчитель повинен всебічно розвивати. Навчання фізичних вправ він може будувати, спираючись на знання, зокрема набуті учнями на уроках фізики, біології, хімії.
Оздоровчі завдання спрямовані на підвищення функціональних можливостей організму, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Дані завдання можна сформулювати таким чином:
1) Зміцнення і збереження здоров’я, підвищення працездатності старшокласників.
2) Забезпечення оптимального розвитку рухових якостей.
У старшому шкільному віці існують сприятливі умови для розвитку силових можливостей юнаків і дівчат. В зв’язку з швидким приростом м’язової маси, опорно-руховий апарат здатний витримувати значні навантаження. Виправдане застосування великих навантажень і вправ, що потребують статичних зусиль. Найбільш корисні вправи з обтяженням, що виконуються з прискоренням. Вони сприяють найбільшому приросту швидкісно-силових якостей. Дівчата повинні обережно підходити до виконання вправ з елементами натужування, які створюють великий внутрішньочеревний тиск, шкідливо

9 впливають на органи малого таза (наприклад, піднімання й перенесення великої ваги, стрибки з великої висоти тощо).
У даний період виникають сприятливі умови і для розвитку витривалості школярів до динамічної праці, оскільки продовжується ріст маси серця, збільшується скоротлива здатність серцевого м'яза, збільшується ударний і хвилинний об'єми крові, поліпшується нервова та гуморальна регуляція серцево-судинної систем. Вправи для тренувань загальної та швидкісної витривалості служать основою підвищення працездатності школярів, розвивають вольові якості. Важливо розвивати динамічну витривалість не тільки юнакам, а й дівчатам.
Недостатність і нерегулярне застосування вправ на витривалість призводять до послаблення серцевого м'яза, і будь-яка інтенсивна праця може зумовити перевантаження і хворобу серця.
3) Удосконалення будови тіла (регулювання м’язових об’ємів, маси тіла, виправлення постави).
До виховних завдань ФВ учнів старшого шкільного віку належать наступні:
1) Виховання почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності в Україні.
2) Виховання активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.
3) Виховання вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, рішучості,
ініціативності.
Контрольні якісні показники ФК учнів старшого шкільного віку:
1. Знання теоретичних основ фізичного тренування та вміння застосовувати їх в практиці самостійної та колективної фізичної підготовки.
2. Знання медико-біологічних основ фізичного тренування та вміння застосовувати їх під час фізичної активності та діагностики свого стану.
3. Знання основ біомеханіки рухів людини і вміння аналізувати техніку фізичних вправ.
4. Переконання в необхідності систематичної рухової активності.
5. Володіння руховими вміннями і навичками в межах вікових норм.
6. Досягнення рівня фізичної підготовленості, передбаченого віковими нормативами.
7. Знання не менше 300 вправ загальнорозвивального характеру, не менше 200 вправ, спрямованих на розвиток силових якостей, не менше 200 вправ, спрямованих на розвиток гнучкості і профілактики порушень постави, не менше 50 видів засобів тренування витривалості: володіння техніко-тактичними прийомами не менше ніж в 5 видах спортивних
ігор і 10 інших видів спорту.
8. Вміння користуватися тренажерами та організовувати з їх допомогою самостійне фізичне тренування.
9. Систематично здійснювати фізичне тренування (не менше 3 раз в тиждень) і займатися іншими формами оздоровчої фізичної активності.
10. Не палити і не вживати алкоголю.
Отже, завданнями фізичного виховання учнів старшого шкільного віку є наступні:
1. Навчання і вдосконалення техніці фізичних вправ.
2. Забезпечити оптимальний рівень розвитку рухових якостей.
- розвиток силових якостей;
- підвищення рівня витривалості.
Методика проведення уроку мало чим відрізняється від занять з дорослими. Динаміка навантажень у багатьох випадках набуває рис, характерних для спортивного тренування. Зміст уроків, дозування навантажень, оцінка фізичної підготовки мають бути диференційовані з урахуванням статі учнів.
Юнаки та дівчата дуже чутливі до сприйняття своєї зовнішності, будови тіла. Вони зіставляють свої фізичні дані з даними одноліток, оцінюють, наскільки їхня зовнішність відповідає стереотипу чоловіка чи жінки. Необхідно пробуджувати та підтримувати інтерес учнів до фізичної досконалості, до занять різноманітними видами спорту. Слід підготувати повідомлення на тему "Ідеал гармонії форм тіла" з конкретними рекомендаціями, як його досягнути.

10
Юнаки тяжіють до переоцінки своїх сил. На початку бігу, наприклад, вони часто беруть надто високий темп, що несприятливо діє на організм. Дівчата частіше недооцінюють свої сили, недостатньо впевнені в собі при виконанні вправ, які потребують сміливості, рішучості. До того ж дівчата відрізняються більшою, ніж юнаки, емоційною збудливістю, їм властива підвищена чутливість. Вчитель повинен роз'яснювати школярам шкідливість перенапруження сил. Ніколи не слід примушувати учнів тренуватися з максимальною
інтенсивністю. Навантаження при тривалих вправах не повинно перевищувати 80–85% змагального.
2. Організації, діяльність яких спрямована на фізичне виховання дітей.
У відповідності до закону України „Про фізичну культуру і спорт” фізичне виховання населення здійснюється у виробничій, навчально-виховній та соціально-побутовій сферах.
Фізичне виховання дітей реалізується у навчально-виховних закладах, в державних та громадських установах соціально-побутової сфери та в установах виробничої сфери батьків.
Провідне місце у фізичному вихованні дітей займають дитячі дошкільні заклади і
загально-освітні школи.
В них фізичне виховання здійснюється на підставі програмно-нормативних вимог, затверджених Міністерством освіти і викладених у навчальних програмах. Фахівцями цих закладів проводяться обов’язкові заняття фізичною культурою, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня та фізкультурно-масові заходи.
Крім того фізичне виховання дітей здійснюється у спортивних школах при різних громадських товариствах та відомчих. Вони проводять навчально-тренувальні заняття з виду спорту, органузовують проведення змагань. Організовують роботу в оздоровчо-спортивних літніх таборах.
На фізичне виховання дітей впливають і ЖЕКи. Вони організовують клуби (спортивні та фізкультурні) і займаються обладнанням спортивних майданчиків на своїй території.
Парки культури і відпочинку здійснюють обладнання майданчиків та проводять ігри, забави, спортивні св’ята.
Будинки школярів – показові виступи, шахи, змагання.
Туристичні станції – дитячі екскурсії.
3.
Формування знань у процесі фізичного виховання.
Оцінюючи значення фізичної культури у шкільному віці, необхідно враховувати її необхідність у вирішенні завдань загальної фізичної освіти і фізичного розвитку. Необхідно виходити з того, що рухова активність – природна потреба організму, що росте, неодмінна умова фізичного розвитку, зміцнення здоров’я та підвищення опору організму несприятливим умовам.
Фізична культура у шкільному віці має особливо велике значення для формування необхідних у житті рухових вмінь, навичок, оволодіння основами їх практичного використання у різних умовах рухової діяльності. У навчанні рухових дій у цьому віці можна виділити етапи, сприятливі для швидкого і повноцінного засвоєння нових рухових дій. У процесі цілеспрямованого використання цієї особливості створюються найкращі умови для всебічного розвитку рухових якостей. Набуті у шкільному віці рухові вміння і навички, а також, фізичні, інтелектуальні, вольові та інші якості стають базою для швидкого і повноцінного оволодіння професійно-трудовими, військовими та іншими спеціальними руховими діями, подальшого фізичного вдосконалення у зрілому віці. Не менше значення має внесок шкільної фізичної освіти у розвиток особистості молодих людей, формування їхнього світогляду та життєвої позиції, моральних рис, інтелектуальної й естетичної культури, вольової зосередженості.
Основним компонентом фізичної освіти є відповідні знання. Методика їх формування не тільки ґрунтується на загально-педагогічних положеннях, а й визначається специфікою предмета.
До методики формування знань у процесі фізичного виховання ставляться такі вимоги:
1. Методика повинна забезпечувати повноцінність засвоєння знань без шкоди для рухової активності учнів. Цього можна досягти при органічному поєднанні теоретичного

11 матеріалу із змістом практичної діяльності. Наприклад, гігієнічні правила виконання фізичних вправ повинні викладатися в процесі їх вивчення; формування знань правил спортивних ігор доцільно виконувати на прикладі роз’яснення допущених учнями в двосторонній грі помилок. Окремі теоретичні дані можуть подаватися у вигляді коротких повідомлень (3–5 хв) на початку уроку. Теми методичного характеру, із записуванням учнями матеріалу, краще планувати на вступних уроках.
2. Методика повинна передбачати реалізацію міжпредметних зв’язків, тобто використання знань учнів з інших предметів (фізики, біології) для розуміння причинно- наслідкових залежностей між окремими компонентами техніки рухової дії, впливу фізичних вправ на організм.
3. Використання методів активізації пізнавальної діяльності учнів (самостійної роботи, завдань для самоконтролю, взаємоаналізу дій товаришів тощо).
4. Забезпечення контролю, що дозволяє вносити корективи в дії учнів та використовувану методику. Формами контролю можуть бути нагляд, опитування, спеціальні завдання щодо застосування знань на практиці.
Перед викладанням теоретичного матеріалу вчителю необхідно психологічно підготувати учнів до сприйняття певної інформації. Яка б методика викладання знань не застосовувалась на уроці, обов’язковою має бути умова – заінтересованість учнів у надбанні знань, формування у школярів бажання дізнатись про деталі явища, що вивчається, або виконуваної дії, активізація застосування набутих теоретичних знань у практичній діяльності.
До основних методичних прийомів формування інтересу до навчального матеріалу відносяться:
1. Новизна, різноманітність засобів, методів, способів організації учнів на уроках.
2. Постановка конкретних задач навчання, які можуть бути виконані вже до кінця уроку або системи уроків.
3. Забезпечення точного і глибокого розуміння кожним учнем змісту і значення кожної навчальної теми в цілому, кожного розділу програми.
4. Застосування ігрового і змагального методу на етапі вдосконалення рухів, що вивчаються.
5. Постійне спонукання учнів до самостійних занять фізичними вправами у позаурочний час, шляхом використання системи заохочень.
6. Регулярний контроль досягнень учнів в засвоєнні знань, формуванні рухових навичок, розвитку основних рухових якостей.
7. Широке використання наочних і технічних засобів навчання, нестандартного устаткування та інвентаря.
8. Проведення уроків із музичним супроводом.
Перевірка знань може відбуватися в ході уроку, після викладання певної теми, а також наприкінці навчального року. При поточному опитувані для вчителя важливо не стільки виставити оцінку, скільки з’ясувати, в якому обсязі школярі засвоїли матеріал, чи є прогалини в їхніх знаннях, які питання вимагають додаткового вивчення.
Коли проводити опитування учнів, вчитель вирішує сам. При виставлені підсумкових оцінок успішності з фізичної культури необхідно звернути увагу на рівень засвоєних знань.
Критеріями оцінки знань є їх глибина, розуміння сутності питань і вміння використовувати одержані знання.
4.Основи організації фізичного виховання з дітьми шкільного віку.
Діяльність адміністрації і педагогічного колективу загальноосвітньої школи у здійснені фізичного виховання учнів регламентується положеннями Закону України „Про фізичну культуру і спорт” і Державної Програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні.
У статті 12 „Фізкультурно-оздоровча діяльність у навчальній сфері та фізичне виховання” вказується: У навчально-виховній сфері фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей та молоді, з урахуванням стану здоров"я, рівня фізичного та психічного розвитку.

12
У складі педагогічних колективів різних закладів освіти обов’язково передбачаються посади фахівців з фізичного виховання.
Органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають навчально-виховні заклади, забезпечують необхідні умови для проведення щоденних фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми, морально і матеріально заохочують колективи та фахівців з фізичного виховання, які досягли успіхів у збереженні і зміцненні здоров’я дітей.
Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання.
Фізичне виховання шляхом проведення обов’язкових занять здійснюється в навчально- виховних закладах відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку.
У середніх загальноосвітніх закладах уроки фізичної культури обов’язкові та проводяться не менше З разів на тиждень.
Навчально-виховні заклади з урахуванням місцевих умов, інтересів та запитів учнів самостійно визначають зміст форми і засоби їхньої рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а також організовують поза навчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів.
Місцеві органі державної виконавчої влади можуть водити додаткові уроки фізичної культури за умови виділення коштів відповідних бюджетів.
Концепція Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні проголошує, що освітня галузь „Фізична культура і здоров’я” передбачає сприяння фізичному розвитку учнів, зміцнення їхнього здоров’я, формуванню життєво необхідних рухових вмінь і навичок. Одним з важливих завдань цієї освітньої галузі є повідомлення учням знань про здоровий спосіб життя, засоби зміцнення і збереження здоров’я.
З метою оцінки і забезпечення кращої фізичної підготовленості школярів, згідно з постановою Кабінету міністрів України від 15.01.96 №80 „Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України”, прийняті показники стану фізичних якостей, які введені до базової програми фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл.
Виходячи із положень концепції про фізичне вихованні дітей та учнівської молоді в
Україні та нормативних документів, адміністрація школи організовує процес фізичного виховання учнів.
У першу чергу складаються акти про прийом приміщень, обладнання та інвентаря та їх відповідність правилам техніки безпеки і охорони здоров’я школярів.
За наказом директора, згідно з медичними показниками стану здоров’я, встановлюється належність учнів до різних медичних груп, а також порядок обліку та проходження медичних документів.
Адміністрація приймає рішення про використання вчителями різних форм позакласної фізкультурно-спортивної роботи, крім тих, які обов’язково обумовлені базовою навчальною програмою.
Адміністрація сприяє створенню серед учнівської молоді осередків спортивного клубу
„Гарт”, їх самоврядування та участі школярів у спортивних змаганнях і фізкультурно- оздоровчих заходах і святах.
Педагогічні працівники школи і вчителі фізичної культури під контролем адміністрації, зобов’язані використовувати всі необхідні форми і методи фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями, які сприяють зміцненню здоров’я, кращій фізичній підготовці і формуванню життєво- необхідних рухових навичок та умінь, культури рухів, забезпечують нормальну діяльність систем організму.
При цьому адміністрація спирається на результати вивчення стану викладання на уроках, методичного забезпечення і використання різноманітних форм фізкультурно- спортивної та оздоровчої роботи з учнями, державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості школярів, виконання учнями римог і нормативів базової навчальної програми.
5.
Виховання звички до занять фізичною культурою.

13
До найраціональніших методів формування звички до фізичних вправ належать методи: а) що забезпечують усвідомлене засвоєння знань, вмінь і навичок; б) що розвивають інтерес до занять фізичною культурою; в) що сприяють розвитку самооцінки рухів; г) що забезпечують урахування індивідуальних особливостей учнів при самостійному виконанні домашніх завдань з фізичної культури; д) що виховують звичку до активного відпочинку в режимі дня.
Сама ж звичка – це сформована дія, виконання якої за деяких обставин стає потребою людини.
На уроці навчання загально-розвиваючих вправ слід проводити в такій послідовності: спочатку 4–5 вправ пропонують всьому класу, далі слід виконувати вправи, які кожний підготував вдома для розвитку індивідуальних якостей. Вчитель при цьому вибірково оцінює виконання, враховуючи новизну вправи, допомагає уникнути тих або інших помилок. Важливо добитись, щоб учні при виконанні ранкової гімнастики вдома паралельно із засвоєнням рухових дій запам’ятовували порядок їх виконання, правильно визначали дозування.
Ряд вправ на розвиток рівноваги, спритності, гнучкості викликають у деяких учнів відчуття страху, що заважає в подальшому впровадженню їх у побут школяра. Розсіяти цей страх допомагають роз’яснення, що сприяють наполегливості, сили волі, сміливості. Важливо також при цьому дотримуватись принципу посильності виконання вправ, поступового переходу від простих до складних дій. Порушення такої послідовності, включення на перших порах складних вправ може призвести до невиконання їх і навіяти невпевненість у своїх силах, погасити інтерес до занять фізичною культурою.
Гарний результат дає включення до занять елементів гри, романтики; створення ситуації, яка потребує прояву вольових якостей. Навчаючи лазіння по канату або вправ на колоді, учнями ставиться завдання: „Сьогодні ви маєте врятувати людину. На вершині скелі знаходиться ваш товариш, він потрапив під сніговий обвал. До скелі можна підійти лише вузькою колодою, яка висить над прірвою”. Виходять 6–7 учнів, викликаних учителем. Перед ними перевернуті гімнастичні лавки. За сигналом учні проходять по лаві. При підведенні підсумків учитель вказує кожному на помилки й дає домашнє завдання для оволодіння прийомами подолання перешкод.
Для одних таке завдання буде тижневим, для інших – місячним, але воно сприятиме виробленню звички постійно включати до своїх занять вправи на збереження рівноваги і т.п.
У ході формування звички займатися фізичною культурою слід використовувати розмітку спортивного залу, роз’яснюючи учням користь її використання в самостійних вправах.
Викликає інтерес і сприяє закріпленню звички раціонально користуватися фізичними вправами елемент новизни. Так, при закріпленні вже відомої вправи її можна виконувати в різному темпі, з різних положень і т.п., рекомендувати виконувати їх у різних умовах – на відпочинку в лісі, в туристичному поході і т.п. Його джерелами можуть бути: а) завчасна (до початку уроку) підготовка спортивного залу, спортмайданчику, необхідного
інвентаря згідно з темою уроку і з конкретними завданнями формування звички; б) економне використання часу на підготовку учнів до уроку; в) короткі пояснення вчителем нового матеріалу; г) збільшення моторної щільності уроку шляхом поділу класу на 10-12 груп по 3-4 учні.
Встановлено, що обов’язковою складовою успіху у формуванні вказаної звички є відповідна спрямованість у використанні засобів виховання. Так, метод прикладу можна використовувати як у навчальній, так і у позакласній роботі для конкретизації мети занять фізичною культурою, постановки перед учнями близької та далекої перспективи. Методи коригування і стимулювання, інструкції, заохочення й покарання активізують мислення та дії учнів; громадська думка сприяє виконанню навчальних і виховних завдань.
В оцінкових судженнях учнів провідне місце посідають такі якості дорослої людини і підлітка, як сила, спритність, витримка і т.п. Володіючи такими якостями, вони розцінюють це як шлях до самоутвердження в класі. Педагог повинен використовувати це як стимул до
фізичного
вдосконалення, орієнтуючи учнів на позитивний приклад товаришів, батьків і вказуючи шляхи цієї
мети – заняття у спортивних секціях, планування рухового режиму і т. ін. Підхід тут мусить бути суто індивідуальним. Одних можна зацікавити виконанням обов’язків судді й інструктора на заняттях груп ЗФП, спортивних секцій, інших – туристичними походами, третіх слід включати в організацію фізкультурних свят і зустрічей з ветеранами спорту і т.п. Потрібно зважати на те, що

14 школярі охоче займаються такими видами фізичної культури, які їм доступні, де вони з успіхом можуть докласти свої здібності.
Для закріплення звички до занять фізичною культурою надзвичайно корисні групові завдання; їх виконання створює сприятливі умови для взаємодопомоги і взаємоконтролю при виконанні ранкової зарядки, під час фізкультурних пауз, виконання домашнього завдання. До того ж діяльністю такої мікрогрупи вчителю легше керувати.
У формуванні звички займатися фізкультурою чималу роль відіграє систематичний контроль вчителя за виконанням фізичних вправ школяра в режимі дня. Одним з видів контролю є аналіз записів у щоденниках самоконтролю учнів. Аналіз щоденників можна проводити за такою схемою: визначення правильності записів порядку виконання вправ, дозування їх відповідно до
індивідуального фізичного розвитку школяра та завдань вчителя; перевірка правильності проведення самоконтролю та врахування фізичного стану організму, дотримування гігієнічних вимог; перевірка систематичності занять фізичною культурою в режимі дня.
Використання прийомів самоконтролю, взаємоконтролю та контролю з боку вчителя, ведення щоденників рухової активності допомагають учням оволодівати вміннями самоспостереження за своїм фізичним розвитком, характеризувати вплив вправ на організм, вміло чергувати розумову та фізичну працю.
Винятково важливою є та обставина, що система використання засобів фізичної культури у шкільному віці забезпечує тривале (протягом 10-12 років) планомірне і регулярне фізичне виховання підростаючого покоління, досягнення ним досить високих рівнів загальної фізичної підготовленості до будь-якої суспільно корисної діяльності, а також базової професійно- прикладної та спортивної підготовленості.
Схема формування потреби до ФВ.
Соціально-педагогічне значення спрямованого використання засобів фізичної культури у шкільному віці полягає у наступному:
1.
Створюється фундамент гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, фізкультурної освіти і виховання.
2.
Накопичуються передумови для успішного оволодіння виробничо-трудовими, військовими та іншими спеціальними руховими діями.
3.
Підтримується поточна фізкультурна і розумова працездатність, яка забезпечує успішність на навчальних заняттях, а у перспективі – ефективність будь-якої громадсько-корисної діяльності.
4.
Раціонально організовується дозвілля дітей, елементи фізичної культури запроваджуються у побут поступовим залученням до спортивної діяльності.
5.
Поступово підвищується моральна, інтелектуальна, естетична і трудова культура підростаючого покоління.
Внутрішні
мотиви
ЗАНЯТТЯ ФВ
Зовнішні
мотиви

ІНТЕРЕС

ПОТРЕБА

ЗВИЧКА
Знання
(техніка, доцільність виконання)
Практичне
виконання
Стимулювання
(заохочення, покарання)
Багаторазове
виконання
Багаторазова
реалізація звички


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал