Тема. Зустріч в Домі Книги: ознайомлення першокласників з бібліотекою



Сторінка9/13
Дата конвертації05.12.2016
Розмір3 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема. Підсумкова гра «Бібліо-ерудити».

Книга є мати всіх речей і



вчитель всякому доброму вмінню.
Мета: закріпити знання та навички користуванням довідковим апаратом книг, каталогами, картотекою и та довідковою літературою.
Хід уроку
Бібліотека стала вашим надійним другом, розкрила перед вами свої багатства, ви давно навчилися вибирати книги самостійно, навчились користуватись довідковою літературою, каталогами. Багато чому ви навчились на бібліотечних уроках. Але сьогодні у нас не просто бібліотечний урок, а урок-гра «Бібліо-ерудити». Сьогодні ми з вами пограємо і дізнаємось, чи ви дійсно є знавцями книжкових багатств. Клас поділяється на дві команди.

Розминка:

„каталог"

а) старовинний одяг;

б) список книжок;

в) будівельний матеріал;

"газета"

а) стародавня монета;

б) періодичне видання;

в) географічна назва;

„том"


а) с/г знаряддя;

б) міфічне створіння;

в) окрема книга якось твору;

„абонемент"

а) відділ бібліотеки;

б) документ;

в) архітектурна споруда;

1. Заморочки з бочки:


  1. Де вперше було відкрито бібліотеку в Україні? (Софійський собор)

  2. Хто з князів часів Київської Русі відкрив першу бібліотеку? (Ярослав Мудрий)

  3. Назвіть першого українського книгодрукаря? (Іван Федоров)

  4. Які види каталогів ви знаєте? Чим вони відрізняються? (Алфавітний і систематичний)

  5. На які два види поділяють усі словники? (Мовні та енциклопедичні)

  6. Як називається перша сторінка книги, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання. (Титульна)

  7. Що у перекладі означає слово «енциклопедія» (Коло знань)

  8. Книжка, що містить короткі відомості наукового характеру з певних питань? (Довідник)

  9. Що таке анотація? (Коротка характеристика книги)

  10. Для чого в книзі потрібні коментарі? (Додаткові відомості про описані в книзі події, історичних діячів і митців)

  11. Які покажчики ви запам’ятали? (алфавітні, предметні, іменні, географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій тощо).

  12. Що означає шифр книги? (Розділ, у якому книжку треба знайти на книжковій полиці).

2. Практичні завдання:

2.1 Знайти:



  • Знайти одну із книг за алфавітним каталогом.

  • Значення слів за енциклопедіями.

2.2. Знайти інформацію за допомогою довідкової літератури:

a) За якими словниками можна знайти назву, тлумачення і будову слів пергамент і каталог



3. Олімпіадні завдання

1. В час правління Єгипетських фараонів використовували для написання документів матеріал, який отримав свою назву від рослини, з якої був зроблений. Назвіть його. (Бамбукіос, папірус, лікопоуіум).

2. Як називається документ, написаний у вигляді малюнків і образів: піктографія, ідеографія чи клинопис.

3. Народ, якому належить перша азбука: греки, українці, болгари чи фінікійці.

4. Країна, де вперше була надрукована книга: Китай, Греція, Росія чи Німеччина.

5. Назва першой російської друкованої книги Івана Федорова: “Апостол”, “Азбука” чи “Євангеліє”.

6. Країни, де вперше придумали папір: Україна, Греція, Франція, Китай.

7. В якому столітті з’явилися перші енциклопедії в Європі: у 19, у 16, у 18, у 15.

8. В якому столітті з’явилися перші рукописні словники у східних слов’ян: у 15, у 13, у 17, у 18.

Дискусія:


  • Чи зможе Інтернет замінити бібліотеку (книгу)?

Островська О.П.
8 клас
Тема. Необхідність та практичність картотек.
Мета: з’ясувати роль періодичних видань у суспільному житті;

закріпити теоретичні знання на практиці;

навчитися користуватися картотеками газетних та журнальних статей під час пошуку потрібної статті;

навчитися знаходити статті у фонді періодичних видань за адресою на картотечних картках.


Обладнання: систематичні картотеки газетно-журнальних статей.
Хід уроку
Бібліотекар.

Періодичні видання містять дуже багато корисної і цікавої інформації. Щоб можна було скористатися цією інформацією у будь який час для цього у бібліотеках створюється система картотек. Кількість їх залежить від кількісного складу, потреби, обсягу і змісту бібліотечних фондів, а також від складу читачів бібліотеки, їх запитів та рівня інформаційної роботи бібліотеки. В бібліотеках найбільш поширені такі картотеки:

1. Краєзнавча картотека - література рідного краю.

2. Картотека заголовків художніх творів - картки розташовані по алфавіту заголовків.

3. Картотека нових надходжень.

4. Картотека реєстрації періодичних видань.

5. СКС.

6. Тематичні картотеки.


Як створюється картотека і для чого вона потрібна? Картотеки вміщують бібліографічні описи статей із газет, журналів, книг на різні теми. Коли до бібліотеки надходять періодичні видання бібліотекар уважно перечитую кожну статтю, і якщо стаття несе в собі інформацію яка може бути використана у навчанні та для інших потреб на таку статтю заводиться каталожна картка.

Кожна назва статті може доповнити список літератури, сприяти докладнішому висвітленню теми, яка вас цікавить.

Конкретизуємо етапи пошуку інформації за картотеками:

• сформулювати питання, яке цікавить;

• визначитися з темою картотеки;

• знайти картку з описом потрібної інформації;

• скласти бланк-замовлення на статтю;

• знайти у фонді періодичних видань потрібне джерело.

Розглянемо картку в картотеці. Визначимо, чим вона відрізняється від карток у каталогах.

У картці в каталозі (каталожній) зазначається:

• автор;


• назва книги;

• вихідні дані.



Головні елементи: автор та назва книги.

У картці в картотеці зазначається:

• автор;


• назва статті;

• адреса статті.



Головні елементи: назва і дата виходу періодичного видання.

Знайшовши потрібну статтю в картотеці, треба зорієнтуватися, де знаходиться фонд періодичних видань, і за адресою статті знайти її в потрібній газеті чи журналі.

У бібліотеках фонд періодичних видань повинен відокремлюватися, виділятися. Газети в основному залі зберігаються два роки, журнали — п'ять. Потім газети і журнали зберігаються в книгосховищах. Тоді вже бібліотекар працює з бланками-замовленнями на потрібну статтю, шукає її в книгосховищі і надає читачеві.

(Далі учням пропонується ознайомитися з фондом періодичних видань, подивитися картотеки.)
Після цього картки розміщуються в картотеках відповідно до тем і розділів картотек.
Картотека журнальних і газетних статей, звичайно, складається так само, як і систематичний каталог, по відділах галузей знання, рідше – по предметній ознаці, тобто відповідно до рубрик предметного каталогу. Універсальна (систематична) картотека статей — головна серед усіх наявних у бібліотеці картотек. У ній оперативно відбиваються зведення про статті, опубліковані за останні 3—5 років у періодичних і триваючих виданнях по всіх галузях знання. Матеріали тут розташовані в систематичному порядку (як і в систематичному каталозі даної бібліотеки). Однак широта й різноманіття описуваних статей нерідко диктують необхідність деталізувати схему картотеки, ввести в неї додаткові рубрики особливо з питань внутрішньої й зовнішньої політики держави. З метою надання допомоги читачам у розшуку потрібних рубрик схема універсальної картотеки подається у виді плаката, що вивішується в бібліотеці в зручному для огляду місці. Крім того, в останній каталожній шухляді розміщається алфавітно-предметний покажчик розділів, також покликаний прискорити пошук потрібних матеріалів.

Читач, що освоївся з побудовою систематичного каталогу, зможе легко орієнтуватися й у систематичній картотеці журнальних і газетних статей. Алфавітно-предметний покажчик до систематичного каталогу буде служити одночасно і посібником до користування картотеки журнальних і газетних статей, тому що індекси відділів каталогу і картотеки збігаються. Систематична картотека журнальних і газетних статей служить важливим доповненням до систематичного каталогу книг

Велику допомогу в розшуку необхідної літератури читачеві можуть зробити тематичні картотеки, що містять опис видань по найбільш актуальних проблемах і питаннях. Тематичні картотеки мають відомості про найбільш коштовну літературу і зберігаються, звичайно, на кафедрах (пунктах) видачі книг у відділах обслуговування бібліотек.

До спеціальних бібліографічних картотек відносяться картотеки рецензій, заголовків художніх творів, персоналій, спеціальних видів видань (друкованої графіки, нот, карт і т. д.).

Для читачів, що використовують у своїй роботі чи вибирають по каталозі визначену книгу, дуже важливо знати, чи були опубліковані в печатці рецензії на цю книгу. Для задоволення цих потреб бібліотека веде картотеку рецензій. Оскільки, як правило, читач не знає, де і коли були опубліковані рецензії, хто їхній автор і т. п., у картотеці картки з описами групуються не за алфавітом прізвищ авторів рецензій, а за алфавітом авторів рецензіруємих книг (чи їхніх заголовків, для книг без указівки автора).

Тому й опис складається за особливою формою: на перше місце виноситься опис рецензіруємої книги і нижче, із нового рядка, після слова «Ред.» (рецензія) приводиться опис самої рецензії, з указівкою її автора, заголовка й видання, у якому опублікована рецензія. У картотеці заголовків художніх творів відбиваються зведення про окремі, найбільш популярні у читачів книги.

Корисною для читачів є картотека персоналій, де зібрані зведення про друковані матеріали, присвячені життю й творчості державних і суспільних діячів, видних представників науки, техніки і культури. Кожну персональну рубрику відкриває розділова картка, на якій зазначені прізвища, ім'я і по батькові, дати життя, характер діяльності того чи іншого обличчя. У самій же рубриці в першу чергу описані твори названого діяча, а потім — література про нього. Матеріал у картотеці розташовується за абеткою.

У картотеці нових надходжень зазначені видання, що поповнили бібліотеку протягом останнього часу (одного — трьох місяців). Працюючи над твором, чи доповіддю, просто зацікавившись книгами визначеної тематики, потрібно звернутися до каталогів і картотек. І потрібна книга обов'язково знайдеться.


А тепер, щоб засвоїти матеріал, ви користуючись системою картотек, повинні будете зробити бібліографічну підбірку (список) статей на теми за вибором:

  • “Місто в якому я живу”

  • “Давні промисли та ремесла нашого народу”

  • “Історія книгодрукування”

  • “Новорічні свята”


Домашнє завдання.

Підібрати питання для пошуку інформації за допомогою періодичних видань.



Скрипник Л.Б.
8 клас
Тема. Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки.
Бібліотекар.

Культура читання - це вміння швидко знаходити в бібліотеці потрібні книжки або статті. А для цього необхідні основи бібліографічних знань, інформаційної та довідково-бібліографічної роботи.


Кожний учень повинен уміти працювати з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки, основу якого складають:

- алфавітний каталог;

- систематичний каталог;

- предметний каталог;

- тематичні картотеки;

- довідкова література;

- бібліографічні посібники;

- рекомендаційні списки, пам'ятки.


Алфавітний каталог - це бібліографічне джерело, де бібліографічні картки розташовані за алфавітом прізвищ авторів книг (або статей), тому тематика книг тут різна: разом можуть стояти і підручник, і художня книга, і наукова книга. Є спеціальні видання.

Іноді в алфавітному каталозі відступають від алфавітного порядку: наприклад, твори одного автора розкладають за жанрами:

• Повне зібрання творів.

• Зібрання творів.

• Твори.

• Вибрані твори.

• Окремі твори (за алфавітом заголовків).
Якщо у книги є 2—3 автора, то картки з бібліографічними описами розкладаються на прізвище кожного з авторів книги. Картки підручників, словників, довідників і книг, де не вказано прізвище автора на титульному аркуші, оформлюються за заголовком книги.

Щоб полегшити пошук книг в алфавітному каталозі, вводяться посилочні та довідкові картки. (Демонструється алфавітний каталог, учні вчаться користуватися ним)


Систематичний каталог

Систематичний каталог складніший. Систематичний каталог - це бібліографічне джерело, де бібліографічні картки розташовані за системою знань. Ця система знань називається бібліотечно-бібліографічною класифікацією (ББК). За цією системою кожній науці і цілим групам наук належить свій номер (від 1 до 99).

Розділи відокремлюються каталожними роздільниками, на яких вказано назву відділу. Зацікавившись книгами на певну тему, потрібно у відповідному ящику каталогу переглянути всі картки і відібрати потрібні.

Картки в каталозі розміщуються згідно розділам ББК («Таблиці ББК»). Кожна галузь знання отримує цифрове позначення.

На основній каталожній картці у правому нижньому кутку на першому місці проставляється індекс відділу, в якому книга на полиці, а додаткові індекси пишуться в такій послідовності, за якою вони подані в таблицях ББК.

Для того, щоб виділити літературу про видатних людей: вчених, діячів та мистецтва, техніки тощо в систематичному каталозі створюються персональні розділові картки, де вміщені короткі відомості про життя тієї чи іншої особи.

На розділових картках усі необхідні дані записують чітким бібліотечним почерком чорною тушшю, або друкуються на друкарській машинці.
Предметний каталог

Картки в ньому розташовуються за алфавітом предметних рубрик. Предметні рубрики — це короткі словесні вирази предмета друкованих творів

В систематичному каталозі предмет розглядається з точки зору визначеної галузі знань.

У предметному каталозі: література про предмет збирається в одному місці. Наприклад: література про місцезнаходження: вугілля розташовується в Систематичному каталозі в розділі «Гірнича справа», про використання вугілля — в розділі «Енергетика». А в предметному каталозі ця література буде зібрана під предметною рубрикою «Вугілля».


Картотеки

Крім каталогів в бібліотеках є картотеки, за допомогою яких ви можете знайти необхідні твори. Які картотеки поширені в бібліотеках?

Картотека — це систематизоване зібрання карток, що містять дані довідкового чи іншого характеру. Картотека доповнює каталоги, розкриває фонд бібліотеки ширше.
Поширені картотеки:

1. Краєзнавча картотека — література рідного краю.

2. Картотека заголовків художніх творів — картки розташовані по алфавіту заголовків.

3. Картотека нових надходжень.

4. Картотека періодики (газетно-журнальних статей) — схожа на систематизований каталог.
Тематичні картотеки (з найактуальніших проблем сьогодення). Наприклад. Картотека з народознавства, «Валеологія» тощо. (Демонструються картотеки, учні вчаться користуватися ними)
Довідкова література - це важливий елемент інформаційного апарату бібліотеки.

Сюди належать:


- енциклопедії;

- довідники;

- словники.
У шкільній бібліотеці мають бути окремі полички, на яких розташована довідкова література. (Продемонструвати учням знахоження цих полиць.)

Найбільш популярними і значними є ЕНЦИКЛОПЕДІЇ.


Енциклопедії - однотомне або багатотомне видання, яке містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї або з усіх галузей знання і практичної діяльності викладені у вигляді коротких статей, розміщених в алфавітному або систематичному порядку.

Серед універсальних багатогалузевих енциклопедичних видань найбільш капітальними і всеохоплюючими за своєю тематикою є:



  • "Большая советская энциклопедия" (БСЭ) у 30-ти томах;

  • "Малая советская энциклопедия" (МСЭ) у 10-ти томах.

  • "Українська радянська енциклопедія" (УРУ) у 12-ти томах.

Крім енциклопедій універсального характеру видаються галузеві енциклопедичні видання (енциклопедії, довідники та енциклопедичні словники, які відображають диференціацію сучасної науки, розвиток її основних напрямків). "Географічна енциклопедія України", "Фізична енциклопедія", "Энциклопедический словарь юного техника", "Популярная медицинская энциклопедия", "Кратка литературная энциклопедия".


Цінним додатком до енциклопедичних видань є статистичні дані, ілюстрацій ні матеріали: карти, плани, схеми, креслення, репродукції картин, фотознімки, портрети, зображення монет, прапорів тощо.
Матеріал в енциклопедіях розташовано в алфавітному порядку. Якщо точно знаєш, як пишеться слово, значення якого ти хочеш знайти, то нічого кращого, ніж алфавітний порядок розташування немає. Потрібно тільки підійти до полиці з енциклопедіями та взяти том на потрібну букву. Необхідно звернути увагу на те, що на корінці кожного тому вказані, так звані, «спрямовуючі слова» - перше і останнє слова тому. Якщо слів на одну букву дуже багато, то цій букві присвячено декілька томів. Але зустрічаються і труднощі з алфавітним розташуванням слів. Так, назви деяких статей складаються з 2, 3 або 4 слів. То на яку ж букву шукати потрібне? Тут необхідно оцінювати ситуацію. Наприклад, «теорію відносності» можна шукати на букву «т», але це невірно, тому що теорій є багато і вони розташовані за своїми назвами. Тому потрібно шукати на букву «в».

(Демонструються зразки, учні вчаться користуватися енциклопедіями)
На широку читацьку аудиторію розраховані словники.

Словник - довідкове видання, що містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ним понять або з перекладом на іншу мову.

Словники, бувають філологічні і термінологічні і виконують дві функції: нормативну тобто фіксують значення і вживання слів, і інформаційну - відображають знання і практичну діяльність людини, культуру суспільства в певну епоху.


Особливе місце посідають мовні (лінгвістичні) словники.

Серед великої кількості різних типів основними є одномовні алфавітні тлумачні словники, котрі пояснюють значення вживання граматичні і фонетичні особливості слів. "Короткий тлумачний словник української мови", "Словник скорочень в українській мові", "Словник іншомовних слів" ін.



(Демонструються зразки, учні вчаться користуватися словниками)
Довідники - книжки, що містять короткі відомості з певних питань. В довідниках подаються тільки необхідні терміни або поняття і тому в довідниках інформація носить науковий характер. Наприклад, «Довідник з математики», який містить лише основні формули, теореми, цифри, графіки. На відміну від енциклопедій та словників у довідниках (у більшості випадків) є зміст.

В залежності від призначення довідники бувають: політичні, наукові, виробничі та навчальні. (Демонструються зразки, учні вчаться користуватися довідниками)


З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Їх так багато, що навіть за все життя їх не можна перечитати. Та засмучуватись не варто, адже прочитати всі книги не можливо і не обов’язково.

Головне орієнтуватись у цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. А допоможе нам у цьому бібліографія. Слово бібліографія” має давньогрецьке походження „бібліо” – книга, „графо” – пишу. Серед її продукції - списки літератури, бібліографічні покажчики.

За допомогою бібліографічного рекомендаційного списку, ви зможете вибрати собі за інтересом потрібну книгу для читання. Наприклад: списки літератури „Що читати влітку”, „Цікава математика”.

Щоб вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу для підготовки до уроку чи твору, скласти для себе список книг на обрану тему – це можна зробити за допомогою бібліографічних покажчиків.

По формі і зовнішньому вигляді бібліографічні покажчики схожі на звичайні книжки. Проте коли відкриємо і почнемо читати, відразу помітимо різницю – їх неможливо читати, тому що це перелік книг.

Пишуть бібліографічні покажчики не письменники, а працівники наукових бібліотек – бібліографи. Бібліографічні покажчики – це книги про книги. За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики.

Та все ж таки більшість їх є тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.

Книжка – це геніальний винахід людства, який заслуговує нашої уваги і любові. Вміти читати — справжнє мистецтво, якому можна і необхідно вчитися. Кожна бібліотека відкриває читачам свої скарби за допомогою довідково-бібліографічного апарату бібліотеки. Тож, навчитися ним користуватися – найперше завдання кожного учня.



Пальчевська О.М.
8 клас
Тема. Структура наукової книги.
Мета: розширити знання про структуру книги;

ознайомити зі структурою довідкового апарату наукової книги;

виховувати бережливе ставлення до книг.
Обладнання: книги, які містять всі елементи, що вивчаються на уроці.
Хід уроку
Бібліотекар.

Повторимо те, що вже знаємо, й ознайомимося з новими елементами структури книжки. Отже, перед вами книжка. Перше, що ми бачимо — це обкладинка. Вона буває м'якою або твердою, з картону (тоді її називають палітуркою). Хто пригадає, як прикрашали старовинні книжки?


Учні.

У стародавні часи палітурки робили зі шкір тварин і прикрашали їх малюнками із золота. Для дуже цінних книг на палітурки кріпили металеві застібки. Деякі книжки по краях обрамляли кутиками, вирізаними з металу.


Бібліотекар.

У сучасних книжках іноді поверх твердої палітурки є ще одна паперова обкладинка, на ній зазвичай розміщено певний малюнок і зазначено ім'я автора та назву книги. Це суперобкладинка. Отже, першими важливими елементами книжки є обкладинка (або палітурка) і суперобкладинка.

Відкриємо книжку. Зліва — зворотний бік палітурки, справа — перша сторінка книжки. Ці два аркуші створюють форзац.

Такий самий форзац є і в кінці книжки. Він може бути просто білим або кольоровим. Іноді на ньому буває малюнок.

Перегорнемо ще одну сторінку. На лівій стороні розміщено фронтиспіс, на правій — титул. Яке слово для вас невідоме?
Учні.

Фронтиспіс.


Бібліотекар.

Фронтиспіс — малюнок, розташований поруч із титулом на лівій стороні. Він відображає характер усієї книжки, іноді містить портрет автора або головного героя твору.

Що таке титул? Назвати елементи титулу, які відомі вам із молодших класів.
Учні.

На титулі надруковано прізвище автора, назву книги, внизу зазначено вихідні дані: місто, видавництво, де надруковано книгу, рік ви­дання.


Бібліотекар.

На титульній сторінці може бути печатка — екслібріс, що в перекладі з латинської означає «із книг». Це книжковий знак власника книги.

До чиїх рук книжка не потрапила б, завжди видно, кому вона належить. На бібліотечних книжках ставиться печатка з назвою бібліотеки або установи, якій вона належить.

Якщо книжка складається з декількох розділів, то перед кожним може бути свій титул, тоді він називається шмуцтитулом. Отже, шмуцтитул — окремий аркуш у книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту розділу (частини). Часто на початку кожного розділу є невеликий малюнок, який називається заставкою. Малюнок у кінці розділу — кінцівка.

Тепер звернемося до науково-довідкового апарату книжки. Апарат книги — це її обладнання. Воно допомагає читачеві, якщо читач знає, як апарат обладнано, і вміє ним користуватися. Апарат книги — відомості наукового, довідкового або пояснювального характеру, якими супроводяться видання творів художньої літератури, наукових праць і т. ін.
Науково-довідковий апарат книги – зміст, допоміжні покажчики (предметний, іменний, покажчики таблиць, ілюстрацій, географічних назв тощо), колонтитул, колонцифра, анотація, вступна стаття, передмова, післямова, коментарі, словники, списки літератури, резюме у багатотомних зібраннях творів іноді додається хронологія життя і творчості письменника.

Науково-довідковий апарат книги включає при потребі бібліографічне посилання на джерела цитат, запозичень тощо; книжкові бібліографіч­ні покажчики — систематизовані списки видань на тему книги або її частини. Структура і зміст науково-довідкового апарату книги визначається типом видання. В академічних виданнях науково-довідковий апарат книги складається переважно з різних коментарів (текстологічного, історико-літературного, словникового). У науково-довідковому апараті книги багатотомної серії «Бібліотека української літератури» вміщено вступну статтю, примітки, пояснення слів тощо.

Майже в усіх книгах є зміст. Із цим поняттям ви вже ознайомилися в початкових класах. Пригадайте, про що можна дізнатися зі змісту, яке його значення для читача. {Відповіді учнів.)

У молодших класах, як правило, ви користувалися дитячою художньою літературою. Зараз ви дедалі частіше зустрічатиметеся з науковою та науково-популярною книжкою, знайомство з якою досвідчений читач починає саме зі змісту. У деяких наукових книгах у змісті є розділи, підрозділи, глави, параграфи, їх позначають римськими та арабськими цифрами, великими й малими буквами.



Зміст — важливий супутник у подорожі науковою книгою. Він допоможе швидко знайти в ній потрібний матеріал. Зміст у підручнику допо­магає перевірити себе, коли готуєшся до іспитів. Перечитуючи його, відразу бачиш, які розділи пам'ятаєш, а які забув. Зміст наукових книг до­кладний, але стислий і точний. Автор наукової книжки не пише у змісті: «Розділ 8, або розповідь про те, як мореплавець Колумб плив в одну сторону, а приплив в іншу...». Зміст із довгими і цікавими назвами розділів буває в романах, оповіданнях, тобто в художній літературі.

Важливою частиною апарату книги є анотація. Це слово вам також відоме. Пригадайте, що таке анотація? (Відповіді учнів.)


Бібліотекар.

Отже, анотація пояснює тему книги, вказує жанр або форму, іноді дає відомості про автора. Анотацію розміщують в книзі на звороті титулу або на клапані суперобкладинки. Вдала анотація повинна привернути увагу читача до книжки, але не обіцяти того, чого в ній немає.

У багатьох книжках є передмова або вступна стаття (іноді і те, й інше).
У наукових книжках передмова або вступна стаття часто необхідні, щоб пояснити, яке значення має теорія автора. Якщо йдеться про стару книгу, необхідно вказати, чому застаріли її положення. Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризують історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книжки. У збірниках визначають принципи відбору творів для них. У книжках, що перевидаються, обґрунтовують потребу цього, вказують ті зміни й доповнення, які внесено.

Подібну до передмови роль відіграє в книжці вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставлять і розв'язують у книзі.

ї завдання — підготувати читача до зрозуміння та засвоєння матеріалу.

Іноді замість передмови в кінці книги вміщують післямову, яку пише сам автор чи упорядник, перекладач чи редактор. За змістом вона близька до передмови, але тому, що читають її переважно тоді, коли твір чи книгу вже прочитано, в ній немає порад, як їх слід читати. Завдання післямови — дати відповіді на ті запитання, які можуть виникнути в процесі читання, доповнити, показати значення книги в сучасному житті. Якщо у загалом цінній книзі автором допущені якісь фактичні неточності чи висловлені хибні положення, автор післямови розкриває їх і дає правильне тлумачення.

У наукових збірниках у кінці кожної праці іноді подається резюме — стислий висновок, перелік її основних положень.
Іноді в кінці книги вміщують коментарі (від лат. — тлумачення) — додаткові відомості про згадувані у книзі події, історичних діячів, митців то­що. У коментарях до художніх творів іноді характеризується творча лабораторія автора, історія написання, наявні варіанти й редакції, авторська самооцінка й судження критиків. Розрізняють історико-літературні, текстологічні, реальні й лінгвістичні (мовні) коментарі.

У коментарях звичайно вказують джерела публікації, йдеться про зміни, які вносили в текст сам автор чи редактор, тощо. У реальному коментарі дають фактичні довідки про час і місце описуваних автором подій, розшифровують наявні в книзі алегорії та натяки, дають пояснення про згадуваних людей, організації тощо. Лінгвістичний коментар — це переважно переклад вжитих автором іноземних слів, тлумачення застарілих чи малозрозумілих висловів тощо. Він може податися чи в кінці сторінки під основним текстом, чи в кінці книги. Цінним довідковим матеріалом є авторські і редакційні примітки. Перші іноді становлять нерозривну частину тексту, другі дають характеристики різних подій, політичних партій і діячів, довідки про з'їзди, конференції, наради, про газети або журнали, що згадуються у творі. Примітки подають або в кінці твору, або внизу сторінок як виноски. Вони додатково роз'яснюють певні положення книжки чи доповнюють текст.


Працюючи над книгою, читач повинен стежити за тим, де починається і де закінчується висвітлення того чи іншого питання, виявляти основні думки і зосереджувати на них особливу увагу.

Знайти головні думки книги іноді допомагає друкарське виділення найбільш важливих положень і висновків автора особливим шрифтом — жирним, напівжирним, курсивом, у розрядку і т.д.

Для того щоб читач міг легше орієнтуватись у тексті книги, скоріше знаходити в ній потрібні матеріали, деякі книги мають допоміжні покажчики.

У збірках віршів і малих жанрів, коли в них багато творів, крім переліку їх у змісті, додається ще алфавітний покажчик, який дає змогу швидко знайти потрібний твір. Алфавітні покажчики є, наприклад, у Шевченковому «Кобзарі».

Предметні покажчики орієнтують у термінах і поняттях, ужитих у книзі. У предметнім покажчику в алфавітному порядку дається перелік усіх предметів, понять, термінів, про які йде мова у книзі, теж із зазначенням відповідних сторінок книги. Це дає змогу швидко підібрати матеріали на потрібну тему, знайти відповіді на важливі питання.

У зібраннях творів, антологіях, збірниках, монографічних дослідженнях уміщують іменні покажчики. Вони допомагають знаходити ті сторінки, на яких ідеться про певних людей, іноді в них наводяться їхні імена та по батькові, дати життя, важливі факти біографії, назви основних творів тощо. Бувають ще покажчики географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій, псевдонімів тощо.

У підручниках, у книгах на суспільно-політичні теми і в дослідженнях із різних галузей науки в кінці часто подають списки літератури з відповідних питань. Ці списки можуть бути досить повними, але частіше — це перелік основних чи рекомендованих для вивчення праць, які дають змогу поглиблювати знання. Їх часто використовують при підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт. У методичних посібниках наводять списки літератури до кожної з рекомендованих для дослідження тем. Тому, добираючи літературу до якоїсь теми, потрібно дізнатися, чи є методичні посібники, які допоможуть раціоналізувати й полегшити її вивчення.
Велике значення в книгах має ілюстративний матеріал. Фотографії, малюнки, креслення, карти доповнюють зміст, полегшують його сприймання. Бувають книги майже повністю побудовані на ілюстративному матеріалі — атласи, альбоми, каталоги та ін.

Малюнки в книзі вміщують безпосередньо в тексті або на окремих аркушах. Для друкування ілюстрацій використовується досконала поліграфічна техніка, яка дозволяє ілюструвати книги прекрасними кольоровими малюнками та фотографіями. Досить часто книги прикрашають віньєтками та орнаментами.


Підсумок уроку. Запитання.

  • Що вказують на титульній сторінці?

  • Що таке анотація?

  • Назвіть науковий апарат книги.

Завдання

Розглянути комплекти книг на партах. Знайти книги, в яких є покажчики. Знайти книги, в яких є вступна стаття, післямова.


Домашнє завдання.

Знайти в бібліотеці книги з вивченими елементами структури апарату книги.



Скрипник Л.Б.

8 клас


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал