Тема: Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Іван Сірко Мета



Скачати 178.74 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір178.74 Kb.
8 клас

«Так ось вона, Січ! Ось те гніздо,

звідки вилітають усі ті горді й дужі,

як леви! Ось звідки розливається

воля й козацтво на всю Україну»

(М.Гоголь «Тарас Бульба»)



Тема: Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Іван Сірко
Мета: з’ясувати особливості розвитку Січі у складі гетьманщини, охарактеризувати роль Запорізької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини ХVІІ ст., розглянути діяльність видатного кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка; продовжити формування навичок критичного мислення, удосконалювати навички роботи з підручником, атласами та контурними картами, історичними джерелами; виховувати почуття патріотизму, гордості за героїчне минули Української держави, інтерес і повагу до історичного минулого своєї держави.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:

• розповідати про становище Запорізької Січі у складі Гетьманщини в ІІ пол. ХVІІ ст.;

• на основі історичних джерел та свідчень характеризувати та оцінювати діяльність видатного кошового отамана Івана Сірка;

•висловлювати власну думку щодо значення Запорізької Січі в українському державотворенні ІІ пол. ХVІІ ст.;

• показувати на карті місцезнаходження Чортомлицької Січі;

• застосовувати та пояснювати на прикладах терміни і поняття “ Запоріжжя та “Чортомлицька Січ ”.


Тип уроку: . комбінований.

Основні поняття: Запоріжжя, Чортомлицька Січ.

Обладнання: підручник, атласи, ілюстративний матеріал, мультимедійні засоби

Структура уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1.Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій пол. ХVІІ ст.

2.Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства.

3.Іван Сірко—видатний кошовий отаман Запорізької Січі.



V. Узагальнення та систематизація знань, вмінь, навичок.

VІ. Підсумки уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Фронтальне опитування

1)якими були адміністративно-територіальний устрій Лівобережної Гетьманщини?

2)давайте проаналізуємо соціальну структуру Лівобережної Гетьманщини. Які стани були найбільш привілейовані, а які майже безправними?

3)давайте пригадаємо чи входило Запоріжжя до складу Гетьманщини за Б.Хмельницького? Яку позицію займало січове низове козацтво.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. Ми сьогодні з вами познайомимося з матеріалом без вивчення якого неможливо збагнути повністю історію козацтва в добу Руїни. Це Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Ми неодноразового згадували запорожців вивчаючи Гетьманщину, а сьогодні детально розглянемо її становище в Добу Руїни, а також одного з найвідоміших кошових отаманів Запорізької Січі—Івана Сірка. Хто він національний герой, що боровся за незалежність та самобутність Української держави? Чи самовпевнений непоступливий політик, який переслідував тільки особисті цілі? На ці запитання ми і зможемо дати відповідь опрацювавши матеріалу сьогоднішнього уроку. Історія будь-якого народу, як і життя людини, має героїчні і трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. І оскільки саме в героїзмі найповніше виявляються національний характер народу, його душевна краса, його талант; ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття національної гордості. В історичному минулому українського народу було неповторне й легендарне явище, його святиня – Запорізька Січ,що стала синонімом свободи, незалежності, людської і національної гідності. Це про неї так писав М.Гоголь: «Так ось вона Січ. Ось те гніздо звідки вилітають усі ті горді і дужі як леви. Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну» ( епіграф уроку)

А поет Дмитро Павличко так сказав про козаків:



« Забули ясні зорі козацький хоровід,

Бої на Чорнім морі, гармати Жовтих Вод

Забула вже Європа ту силу молоду,

що біля Конотопа розбила вщент Орду.

Забули вже портати в Парижі та Москві,

Як шану віддавати козацькій хоругві.

Забули,тугодуми, як воля січова

Творила віщі думи, збирала в кров слова.

А ми заспіваймо, забути не даймо,

Що слава козацька жива.
Проблемне питання.

—Чи можна стверджувати, що в 1660-1670рр. Запорізька Січ відігравала руйнівну роль для Української держави, чи навпаки сприяла зміцненню її позицій і авторитету?

На це запитання ми зможемо дати відповідь наприкінці уроку.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

1. Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій пол. ХVІІ ст.

Робота над термінами.

Запорожжя—землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніпровських порогів.

Розповідь учителя.

Давайте пригадаємо. Де розташовувалася Запорізька Січ до Національно-визвольної війни?

Взагалі скільки всього за часів козацтва існувало Січей?

Запорізькій січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни. Саме на визволених територіях запроваджувався козацький устрій. Одначе за рядом історичних обставин добре нам відомих, між Запоріжжям та Гетьманщиною загострюються стосунки. Це навіть спричинило зміну її розташування. У 1652 році запорожці перенесли свою столицю з ближче до Дніпрових плавнім, неподалік гирла р. Чортомлик.



Робота з контурними картами.

Знайдіть в атласах (с. 3) та позначте в контурних картах Чортомлицьку січ (1652-1709).

Давайте подивимося уважно в атласи, що було головною причиною зміна розташування Січі у ІІ пол. ХVІІ ст.?

2. Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства.

Робота з підручником

Опрацюйте відповідний пункт параграфа і дайте відповіді на запитання:



  1. Охарактеризуйте роль Запорізької січі в українському державотворенні.

  2. Проти кого в основному здійснювалися походи запорожців? Чому?

Чи можемо ми сказати, що зовнішньополітична діяльність Запорізької Січі в даний період була непослідовною? Це якось відбивалося на відносинах запорожців з Гетьманщиною

Релаксаційна хвилинка

А зараз заплющіть очі, Я пропоную вам, під звуки козацької музики, здійснити уявний політ по маршруту « Кременчук – Запорізька Січ». Я бажаю вам щасливої дороги, аби ви ще більше поглибили знання про минуле нашого народу. ( Звучить мелодія). Ми наближаємося до Запорізької Січі. Розплющіть очі та скажіть, що ви побачили перелітаючи, яка картина постала у вашій уяві? ( Відповіді учнів)



3. Іван Сірко—видатний кошовий отаман Запорізької Січі.

Рольова гра

Постать в історії (заслуховується повідомлення учнів, а також звертається увага учнів на портрет І.Сірка).

1.. Виступ Біографа (Біографія Сірка) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича, на початку XVIIст. був неписьменним. Брав участь у Визвольній війні. На історичній арені з’явився у званні козацького полковника і протягом 26р. (1654-1680р.) фігурував і в політиці, й військовій справі. Брав участь у 55 битвах і тільки в трьох не здобув перемоги. При цьому він був надзвичайно хоробрим і спритним: з десятками козаків розбивав сотні ворогів, а із сотнями молодців перемога ва полки. Його ім’я оточував ореол непереможності, вороги боялися його більше, ніж вогню, бурі, мору. Польський хроніст Коховський дав таку характеристику Сіркові: „ Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах , що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари вважали його шайтаном. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Влітку він перебував на порогах, а взимку – на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі мав природний знак, ніби штамп пурпуру.

3.Найбільш вдалими були такі його походи:

1675р. – спільний похід І. Сірка, донських козаків та черкесів проти турків і татар;

1667р. – похід на Крим, узяття Кафи, звільнення 2тис. невільників;

1677р. – перемога над турками в першому Чигиринському поході;

1679р. – похід у пониззя Дніпра, руйнування турецьких укріплень.

Дипломат.Він відзначає, що І. Сірко підтримував зв’язки з російським царем, польським королем, турецьким султаном, кримським ханом, молдавським господарем і не рідко на Січі закручував такі вузли, які потім доводилося розв’язувати в Москві чи Варшаві, у Бахчисараї чи в Константинополі. Він діяв у найскладніший момент, коли Україна відокремилася від Польщі й не злилася з Росією.

Психолог.(характеризує особливості характеру)

Сірко – це справжній тип запорожця. Хоробрий, відважний, завзятий, не завжди вірний своїм союзникам. Міг показати своє козацьке молодецтво. Він міг моментально захопитися новою справою, а потім відмовитися від неї й прийти до іншого рішення. Він говорив: ‹‹нестаток закон міняє›› - і часто діяв відповідно до цієї приказки. Сірко, як справжній запорожець, вважав себе людиною вільною і ні від кого не залежною, людиною, що залишала за собою право вирішувати питання війни і миру й самостійно встановлювати стосунки з ближніми та далекими сусідами. Усе життя Сірко воював, але, попри це, не озлобився на людей. Він відзначався великодушністю, рідкісною безкорисливістю і тому ніколи не переслідував слабкого ворога. У мирний час він ніколи не брав здобичі. Завжди відстоював православну віру, незалежність людини, піклувався про звільнення з турецької й татарської неволі якомога більшого числа християн, незалежно від того, були це великороси, українці, поляки чи литовці.



Мистецтвознавець. (розкриває історичний сюжет і особливості роботи художника І. Є. Рєпіна над картиною ‹‹Запорожці пишуть листа турецькому султанові››. )Відомий художник кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана Івана Сірка, залишивши два варіанти картини на той самий сюжет. Цей варіант нині зберігся у Державному російському музеї в Санки-Петербурзі. Він цікавий, зокрема, тим, що всі його персонажі списані з відомих людей того часу. Для образу писаря позував український історик, дослідник козацтва Дмитро Яворницький. Вродливий життєрадісний Іван Сірко – патріот України генерал Драгомиров. худорлявий військовий суддя у чорній шапці й золотистій сорочці – колекціонер, власник чудового зібрання українських старожитностей Василь Тарнавський, а молодий козак у круглій шапці – син Тарнавського.

Фольклорист.

Фольклорна традиція пов’язує з ім’ям Івана Сірка й написання легендарного листа турецькому султанові. народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мохаммеда IV визнати залежність Від Туреччини й підкоритися йому, ‹‹непереможному лицареві››, запорожці на чолі з Іваном Сірком склали такого дотепного листа. У ньому , зокрема, було таке:

‹‹Запорізькі козаки турецькому султану. Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський Колесник, єрусалимський броварник, олександрійський коза луп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день – такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас...!

Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким››.

На основі повідомлення, історичного джерела та відео презентації складіть таблицю діяльності І.Сірка.

Діяльність Івана Сірка

Особливості діяльності




Значення діяльності





Робота з джерелом.

Польський хроніст Веспасіан Каховський про І.Сірка

Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: «Сірко йде». Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним. Обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку—на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру.



Запитання до документа

1)як характеризує І. Сірка польський хроніст? На що він звертає увагу?

2)Кого І.Сірко вважав головним ворогом?

V. Узагальнення та систематизація навчальних знань, вмінь, навичок.

Бесіда за запитаннями.


  1. Де розміщувалася Запорізька січ і яку вона мала назву у даний період?

  2. Чому між Січчю та Гетьманщиною вже за життя Б.Хмельницького виникали суперечності?

  3. Які цілі ставили перед собою запорожці, здійснюючи походи проти Османської імперії та Кримського ханства?

  4. Поміркуйте, чому Сірко нерідко завдавав шкоди державним інтересам гетьманщини?

  5. Давайте опишемо історичний портрет І.Сірка—військового і політичного діяча.

  6. Учні разом вчителем повертається до проблемного питання поставленого на початку уроку:

—Чи можна стверджувати, що в 1660-1670рр. Запорізька Січ відігравала руйнівну роль для Української держави, чи навпаки сприяла зміцненню її позицій і авторитету?

VІ. Підсумок уроку.

Заключне слово вчителя.

В Українські козацькій державі запорозька січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Проте за хорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. Цим користувалися сусідні держави. Запорізька Січ перебувала під постійним контролем речі Посполитої й Московії, а фактично здійснювало самостійну політику, керуючись лише власними інтересами, які часто йшли урозріз з інтересами гетьманської України.

У 1660-1670-ті рр. найвидатнішим кошовим отаманом на Січі був І.Сірко. він уславився успішною боротьбою з турецько-татарськими нападниками. Проте у своїх діях керувався не державними інтересами, а власними уподобаннями, що часто оберталося трагедією для України.

Оцінювання роботи учнів на уроці та виставлення відповідних оцінок.



VІІ. Домашнє завдання.

1)Опрацювати текст §28 підручника;

1) Скласти розповідь «Один день на Чортомлицькій Січі».

Діяльність Івана Сірка



Особливості діяльності




Значення діяльності




Робота з джерелом.

Польський хроніст Веспасіан Каховський про І.Сірка

Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: «Сірко йде». Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним. Обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку—на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру.



Запитання до документа

1)як характеризує І. Сірка польський хроніст? На що він звертає увагу?

2)Кого І.Сірко вважав головним ворогом?

‹‹Запорізькі козаки турецькому султану. Ти – шайтан турецький, проклятого



чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар?

Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати;

твого війська ми не боїмося, землею, водою будемо битися з тобою.

Вавилонський ти кухар, македонський Колесник, єрусалимський броварник,

олександрійський коза луп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня,

татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка,

самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда,

кобиляча с...а, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт!

Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі,

год у книзі, а день – такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас...!

Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким››.

Виступ Біографа(Біографія Сірка) народився на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича, на початку XVIIст. був неписьменним. Брав участь у Визвольній війні. На історичній арені з’явився у званні козацького полковника і протягом 26р. (1654-1680р.) фігурував і в політиці, й військовій справі. Брав участь у 55 битвах і тільки в трьох не здобув перемоги. При цьому він був надзвичайно хоробрим і спритним: з десятками козаків розбивав сотні ворогів, а із сотнями молодців перемога ва полки. Його ім’я оточував ореол непереможності, вороги боялися його більше, ніж вогню, бурі, мору. Польський хроніст Коховський дав таку характеристику Сіркові: „ Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах , що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари вважали його шайтаном. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Влітку він перебував на порогах, а взимку – на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі мав природний знак, ніби штамп пурпуру.

3.Найбільш вдалими були такі його походи:

1675р. – спільний похід І. Сірка, донських козаків та черкесів проти турків і татар;

1667р. – похід на Крим, узяття Кафи, звільнення 2тис. невільників;

1677р. – перемога над турками в першому Чигиринському поході;

1679р. – похід у пониззя Дніпра, руйнування турецьких укріплень.

Дипломат.Він відзначає, що І. Сірко підтримував зв’язки з російським царем, польським королем, турецьким султаном, кримським ханом, молдавським господарем і не рідко на Січі закручував такі вузли, які потім доводилося розв’язувати в Москві чи Варшаві, у Бахчисараї чи в Константинополі. Він діяв у найскладніший момент, коли Україна відокремилася від Польщі й не злилася з Росією.

Психолог.(характеризує особливості характеру)

Сірко – це справжній тип запорожця. Хоробрий, відважний, завзятий, не завжди вірний своїм союзникам. Міг показати своє козацьке молодецтво. Він міг моментально захопитися новою справою, а потім відмовитися від неї й прийти до іншого рішення. Він говорив: ‹‹нестаток закон міняє›› - і часто діяв відповідно до цієї приказки. Сірко, як справжній запорожець, вважав себе людиною вільною і ні від кого не залежною, людиною, що залишала за собою право вирішувати питання війни і миру й самостійно встановлювати стосунки з ближніми та далекими сусідами. Усе життя Сірко воював, але, попри це, не озлобився на людей. Він відзначався великодушністю, рідкісною безкорисливістю і тому ніколи не переслідував слабкого ворога. У мирний час він ніколи не брав здобичі. Завжди відстоював православну віру, незалежність людини, піклувався про звільнення з турецької й татарської неволі якомога більшого числа християн, незалежно від того, були це великороси, українці, поляки чи литовці.

Мистецтвознавець. (розкриває історичний сюжет і особливості роботи художника І. Є. Рєпіна над картиною ‹‹Запорожці пишуть листа турецькому султанові››. )

Відомий художник кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана Івана Сірка, залишивши два варіанти картини на той самий сюжет. Цей варіант нині зберігся у Державному російському музеї в Санки-Петербурзі. Він цікавий, зокрема, тим, що всі його персонажі списані з відомих людей того часу. Для образу писаря позував український історик, дослідник козацтва Дмитро Яворницький. Вродливий життєрадісний Іван Сірко – патріот України генерал Драгомиров. худорлявий військовий суддя у чорній шапці й золотистій сорочці – колекціонер, власник чудового зібрання українських старожитностей Василь Тарнавський, а молодий козак у круглій шапці – син Тарнавського.

Фольклорист.

Фольклорна традиція пов’язує з ім’ям Івана Сірка й написання легендарного листа турецькому султанові. народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мохаммеда IV визнати залежність Від Туреччини й підкоритися йому, ‹‹непереможному лицареві››, запорожці на чолі з Іваном Сірком склали такого дотепного листа. У ньому , зокрема, було таке:

‹‹Запорізькі козаки турецькому султану. Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський Колесник, єрусалимський броварник, олександрійський коза луп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день – такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас...!

Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорізьким››.

І свої, й чужі вважали його людиною видатного військового таланту. Польський король говорив про нього:

‹‹Сірко - воїн славний і в ратній справі великий мастак››.

Українські літописці Граб’янка, Самовидець, Величко називали його сильним і великим проводирем.

Інші історики порівнюють його з Чингісханом чи Тамерланом.



Татари називали Сірка ‹‹урусшайтаном››, тобто руським дияволом, а татарські матері лякали його ім’ям своїх дітей. Турецький султан наказав молитися в мечетях про його загибель.

Кошовий отаман Іван Сірко в оцінці Д. Яворницького – великий полководець, найголовніший запорізький діяч XVIIст., непересічний і разом з тим типовий представник славетного запорозького козацтва.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал