Тема заняття: петро могила – творець помісної української церкви



Скачати 126.69 Kb.
Дата конвертації30.03.2017
Розмір126.69 Kb.
Тема заняття: ПЕТРО МОГИЛА – ТВОРЕЦЬ ПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Мета: схарактеризувати історичні умови життя і діяльності П.Могили; показати його діяльність на церковних посадах;розкрити його діяльність як відновлювача церковної слави Князівського Києва; розкрити його шлях у пошуках релігійного компромісу між православними та греко-католиками; вдосконалювати навички учнів давати характеристику історичного діяча; виховувати почуття патріотизму, інтересу і поваги до історичного минулого України.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Обладнання: зошити, портрети діячів, проектор, презентація.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть давати характеристику історичній особі, розкривати роль П.Могили у розвитку православної церкви

ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності

ІІ. Вивчення нового матеріалу

План.


  1. Походження П.Могили

  2. Освіта

  3. Церковна кар’єра

  4. Просвітницька діяльність

  5. Пошуки релігійного компромісу

  6. Літературна спадщина

ІІІ. Закріплення нових знань

ІV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово учителя.

В цьому навчальному році ми з вами вивчаємо новий предмет «Видатні постаті України». Про кого ми вже вели мову?



  • Володимир Великий

  • Ярослав Мудрий

  • Данило Галицький

  • Феодосій Печерський

  • Василь-Костянтин Острозький

А сьогодні ми поведемо мову про видатну особу України – Петра Могилу – творця помісної української церкви.

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

По ходу уроку учні роблять записи в зошити. Робота на уроці супроводжується показом презентації.

Слово учителя.

Петро Могила належить до людей, чиї імена символізують відродження нації. Поряд з іншими культурними діячами XVII ст. він стояв біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії. Величезною була його роль і в оновленні православного богослов'я, що майже не змінювалося впродовж багатьох століть.

Петро́ Моги́ла (рум. Petru Movilă; 31 грудня 1596, Сучава — 1 січня 1647, Київ) — молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року


  1. Походження П.Могили

Петро Могила народився 21 (30) грудня 1574 p., за іншими відомостями — 31 грудня 1596-го (10 січня 1597 р.) в аристократичній валасько-молдавській православній сім'ї Мовил. Це слово не лише співзвучне українському "могила" (тобто високий надмогильний пагорб — курган), а й тотожне йому за змістом. Батько Петра, Симеон, у 1601—1606 pp. був князем придунайської Валахії, а потім посідав престол Молдавського князівства. Його родичами були князі Потоцькі, Вишневецькі, Корецькі..

  1. Освіта

? Після загибелі батька у 1607 р. Петро Могила з матір'ю перебрався до Речі Посполитої і навчався у Львівській братській школі, яку щедро обдаровував його батько. По її закінченні, приблизно в 1612 p., Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах. Спочатку він здобув освіту в Польській академії в Замості, а згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії та в Парижі.

В історичній літературі містяться відомості про його навчання в Сорбонні.

Петро Могила вільно володів грецькою та латинською мовами і досить швидко опанував богословську науку.

3.Церковна кар’єра



Учитель:Після повернення в Річ Посполиту високоосвічений, енергійний і честолюбний Петро Могила стає офіцером королівських військ і, незважаючи на православне віросповідання, перебуває під заступництвом коронного гетьмана С. Жолкевського. Він мріє про військову славу й бере участь у жорстоких боях із турками на Цецорських полях 1620 р. й під Хотином 1621-го. За виявлену мужність і неабиякі особисті якості, король Сигізмунд III хотів навіть поставити П. Могилу князем у Молдові. Та князівство, хоч турецьку навалу і стримали, залишилося під владою Османської імперії.

Саме в боях під Хотином Петро Могила зблизився з П. Сагайдачним та іншими козацькими ватажками. А невдовзі тісні стосунки склалися в нього і з відновленою православною Київською метрополією на чолі з Іовом Борецьким. Від 1622-го Петро Могила — частий гість у Києві, на околиці якого він купує кілька маєтків.



А як розвивається його церковна діяльність?

Мало відомо про період життя Петра Могили, починаючи від його участі в Хотинській битві та до посвяти у сан києво-печерського архімандрита. Могила почав часто відвідувати Київ і брати активну участь у справах православної віри. Київський історик С. Голубєв вважає, що окрім православного виховання цьому посприяли й часті зустрічі Петра Могили з митрополитом Іовом Борецьким, його наставником ще за часів навчання в Львівській братській школі. Спілкування з Іовом остаточно завершило формування поглядів Петра Могили і, по суті, визначило напрям його подальшої життєвої діяльності.

Протягом 1622-27рр. Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, який знаходився на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського, у грудні 1627 року на цю посаду було посвячено Петра Могилу. У цей час йому виповнилося тридцять років. В такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, попереднє іночество Петра Могили та його особисте багатство. 1628 року польський король Сигізмунд III затвердив Могилу на цій посаді.

М. Костомаров так оцінював перші кроки Петра Могили: « Новий архімандрит зразу ж виявив свою діяльність на користь монастиря, завів нагляд над священнослужителями у селах лаврських маєтків, малограмотних наказав учити, а впертих і своєвільних піддавати покаранням: оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення печер, підпорядкував лаврі Пустинно-миколаївський монастир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій рахунок при лаврі богадільню для жебраків і задумав завести при Печерському монастирі вищу школу.»

Петро Могила стає однією з головних постатей церковного, політичного і культурного життя України.

У квітні 1632 року помер король Сигізмунд III. Польський королевич Владислав, щоб забезпечити собі більшість при голосуванні, склав спеціальний меморіал, у якому пропонувалося вирішити козацькі питання, віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі й навіть львівське єпископство. 8 листопада 1632 року Владислав був обраний королем і, зваживши на ситуацію, задовольнив прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «Статтях для заспокоєння руського народу». Цим документом надавалася повна свобода переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним миторополитам поверталась Луцька єпархія, запроваджувалася нова у Мстиславі, а також заборонялося чинити всілякі образи православним людям.

Тут же, у Варшаві, 12 березня 1633 року митрополитом було обрано Петра Могилу.

Невдовзі було отримане благословіння й патріарха константинопольського, причому патріарх надавав новому митрополиту звання «екзарха святого константинопольського трону».

Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув сподвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Вся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви



  1. Просвітницька діяльність.

Петро Могила, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колеґій. Ще задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей і за свої кошти відправляв їх за кордон на навчання.

Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колеґію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Автор «Історії Русів» з цього приводу писав, що гетьман Сагайдачний:"спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і пещерах.".

Колеґія була організована за зразками єзуїтських навчальних закладів.

З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 року була відкрита філія колеґії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь, де вона проіснувала до кінця 17 століття, а 1636 року Могилою була заснована колеґія в Кременці. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними.

Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 року між Річчю Посполитою і Гетьманщиною колегії надавався статус академії і вона отримувала рівні права з Ягеллонським університетом. Після входження українських земель у склад Московського царства статус академії був підтверджений у грамотах російських царів Івана V 1694 року та Петра I 1701 року. За час існування Києво-Могилянської академії, з її стін вийшло багато відомих випускників. До вихованців належали гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель та Максим Березовський, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи, оскільки, згідно з європейською традицією, викладання проводилось латиною.

Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито. Натомість у 1819 року в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія.



Учитель: хто із відомих людей навчався в цій академії? (портрети )

  • Іван Мазепа

  • Пилип Орлик

  • Павло Полуботок

  • Іван Скоропадський,

  • Іван Самойлович

  • Феофан Прокопович

  • Архітектор Іван Григорович-Барський

  • Композитор Артемій Ведель

  • Філософ Григорій Сковорода

  • Науковець Михайло Ломоносов

Учитель: Після перетворення в Київську духовну академію навчальний заклад зберіг свою міжнародну репутацію як центр православної релігійної освіти.

  1. Пошуки релігійного компромісу

Учитель: Багатогранною була діяльність П.Могили, але основною залишалася церковна православна.

Період діяльності П.Могили був дуже складним - діяла Берестейська унія. Як до цього ставився П.Могила?

Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії православної церкви в Україні. В 1596 році була підписана Берестейська унія, в результаті якої більшість православних єпископів визнала верховенство Папи Римського, а Київська православна митрополія віднововила свою єдність з Римо-Католицькою Церквою. Ті православні ієрархи та священники, які не визнали унії, фактично опинилися поза законом. Вірні і більшість монастирів також виступили проти унії. Проте у здійсненні її положень була зацікавлення світська влада, тому утиски православних, які не хотіли визнавати зверхність Риму, стали звичним явищем. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних — тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на це примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші — рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів і розірвати зв'язки зі східними патріархами та Москвою.

29 червня 1629 року у Києві мав бути скликаний помістний собор, предметом обговорення якого мало стати питання примирення уніатів і православних. Але позитивних наслідків собор не дав.

Перехід митрополії під керівництво П. Могили означав поразку консервативних сил в українському православ'ї. Перемога дісталася освіченим, раціонально мислячим і ліберальним щодо західної культури силам, які в попередні роки згуртувалися в Києві навколо І. Борецького. До того ж П. Могилу підтримували православна шляхта, добре обізнана з європейською культурою, переважна частина киян і королевич Владислав,



а як відроджувалися церковні святині?

Завдяки старанням П. Могили православні були юридично зрівняні у правах з уніатами й римо-католиками. Для українського духівництва, шляхти, міщанства й козацтва, а також особисто для митрополита це було великою перемогою.

З приходом на митрополичу кафедру П. Могили в історії українсько-білоруського православ'я і Києва почалася нова доба. Цей сильний і обачливий лідер з'явився на культурному обрії України в той період, коли за підтримки Сигізмунда III і Владислава IV почались інтенсивні пошуки компромісів між уніатами та православними. Їх ініціював М. Смотрицький, але його папістська позиція останніх років життя не знайшла розуміння у православних колах. Проти визнання верховенства Рима рішуче виступав і Петро Могила. Втім, це не заважало йому не гірше за М. Смотрицького розуміти необхідність змін у східній церкві, зміцнення в ній дисципліни, підвищення її освітнього рівня і престижу.

Зусилля П. Могили сприяли відродженню Кирилівського монастиря. Тоді ж православним повернули Софійський собор, Видубицький і Пустинно-Миколаївський монастирі

Петро Могила приділяв велику увагу пошукам, розкопкам і відновленню давніх святинь Києва. Насамперед, це стосується Десятинної церкви, зруйнованої за часів Батия. Біля фундаменту цього храму знайшли мармурові саркофаги з останками св. Володимира і його дружини Анни. Голову рівноапостольного князя було перенесено в Успенський собор Києво-Печерської лаври. На території, яку раніше займала Десятинна церква, митрополит приблизно в 1635 р. спорудив невеличку каплицю на честь св. Миколая.

Неподалік Десятинної було відновлено Трьохсвятительську церкву. Капітальної перебудови зазнав і храм Спаса на Берестові. Завдяки зусиллям П. Могили основні храми й монастирі Києва, відремонтовані й перебудовані, знов опинились у руках православних.





  1. Літературна спадщина

Питання: Які літературні твори залишилися нам в спадок від П.Могили?

Петро Могила приділяв велику увагу розробленню та оформленню православної догматики. Відомі твори митрополита, видані друкарнею Києво-Печерської лаври. Серед них найважливіше значення мали "Православне сповідання віри" (1640), "Літос" (1644), "Короткий катехізис" (1645), а також опублікований незадовго до смерті П. Могили "Євхологіон, албо Молитослов, или Требник" ("Великий требник Петра Могили", 1646), в якому були упорядковані, узгоджені й нормативно оформлені обряди й догмати православної церкви.

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг «Євангеліє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Ефхологіон» (1646) та ін.

Могилянське богослов'я піднесло Київ на рівень найважливіших теологічних центрів християнського світу, підтверджуючи метафоричне визначення міста як "Другого Єрусалима". Тут під егідою митрополита в 30—40-х роках XVII ст. зросла нова генерація мислителів, які знали давні й нові європейські мови й мали належну філософську підготовку.

Тож не дивно, що фундаментальні праці П. Могили разом із працями київських учених, які продовжували його напрям, — І. Гізеля, Д. Туптала, С. Яворського, Ф. Прокоповича, становили підґрунтя богословської освіти в Україні й Російській імперії аж до середини XIX ст.

Питання: Як закінчився життєвий шлях П.Могили?

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала цього як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).

За кілька днів до смерті первосвятитель склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колеґію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, трактати Авіценни та ін. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.

Питання:

-Які церковні посади обіймав Петро Могила?

- Яке значення його діяльності на ціх посадах?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово учителя:

Завдяки невтомній діяльності П. Могили та його однодумців Київ у другій чверті XVII ст. перетворився на центр православної європейської освіченості й богословської культури. Місце конфесійної нетерпимості попередніх десятиліть заступили ідейна толерантність і прагнення до культурно-духовного синтезу. Митрополитові була близькою ідея зближення східної і західної церков, навіть їхнє об'єднання на конфедеративних засадах (із визнанням Києва церковним центром, рівним Риму й Константинополю, як свого часу пропонував М. Смотрицький, і закріпленням за його духовним главою звання патріарха). Але досягати примирення він аж ніяк не хотів ціною поступок у принципових організаційних, догматичних і обрядових питаннях



Увічнення пам'яті

Києво-могилянська академія

Пам'ятник Петру Могилі на території Києво-Печерської Лаври

Пам'ятник Петру Могилі в селі Михайлівка-Рубежівка



(демонстрація фільма)

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАНЯ

Вивчити матеріал конспекту. Підготувати презентації, повідомлення. Почати підготовку до уроку « Богдан Хмельницький - уособлення ідеї нової козацької України»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал