Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст



Сторінка5/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 6. Формування політичних партій в західноукраїнських землях

наприкінці ХІХ ст.
book1

1. Русько-українська радикальна партія (РУРП).

В 90-ті рр. ХІХ ст. національно-визвольний рух в Галичині досяг якісно нового ступеня. Прискорився процес формування політичних партій. Першою українською політичною партією на західноукраїнських землях була Русько-українська радикальна партія (РУРП) утворена у Львові 1890 р. Засновниками та лідерами були Іван Франко (1856-1916), Михайло Павлик (1853-1915), Юліан Бачинський (1870- після 1934 (заарештований у 1934 р. подальша доля невідома)), В’ячеслав Будзиновський (1868-1935), Євген Левицький (1870-1925) та ін. У своїй діяльності РУРП прагнула поєднувати відстоювання соціальних інтересів українських селян Галичини з захистом національних прав українського народу. Виходячи з цього члени РУРП розробили програму партії, яка складалася з двох частин.

І. Програма-мінімум – найближчі завдання партії.

Економічні завдання:



  • Підвищення добробуту трудящих;

  • Усунення економічного гноблення і будь-якої експлуатації;

  • Економічне піднесення краю.

Національні вимоги:

  • Створення української автономії у складі Австро-Угорської імперії (питання про державну самостійність ще не ставилося).

Політичні вимоги:

  • Запровадження загального безпосереднього таємного голосування;

  • Скасування політичних привілеїв панівної верхівки;

  • Ліквідація постійного війська ті заміна його ополченням;

  • Здійснення мирної зовнішньої політики.

ІІ. Програма-максимум – завдання на довгострокову перспективу.

Перехід до соціалізму: запровадження колективної праці і колективної власності на засоби виробництва. Досягнути поставленої мети потрібно було еволюційним шляхом.e:\підручник\юліан бачинський.jpg


Юліан Бачинський

Але у 1895 р. програма партії була доповнена окремим пунктом: «Здійснення соціалістичних ідеалів можливе лише при повній політичній самостійності русько-українського народу». Цей пункт програми з’явився після виходу книжки одного з «молодших» лідерів радикалів Ю.Бачинського «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), у якій на підставі аналізу економічного розвитку він виявив суперечності, що заважають вільному розвиткові українського народу, і дійшов до висновку, що політична самостійність України є необхідною передумовою її економічного та культурного піднесення та й узагалі передумовою самої можливості її існування.

Ідею самостійності України підтримав і один із «старих» лідерів РУРП І.Франко, якій мріяв об’єднати всі демократичні сили і спрямувати їх діяльність на служіння інтересам українського народу. Поступово ідея повної політичної незалежності України стала панівною в західноукраїнському національно-визвольному русі.



Документи та матеріали.

Із програми Русько-української радикальної партії (1890 р.)

Зваживши, що теперішні економічні, політичні та культурні потреби нашого простого народу й інтелігенції такі, що обидві наші старші партії – народовська і москвофільська … не в змозі заспокоїти тих потреб, - ми, русько-українські радикали, порозумівшися … виступаємо отсе як нова партія під назвою Русько-українська радикальна партія з ось якою програмою:

1) У справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціалізму, тобто хочемо колективного устрою праці і колективної власності засобів продуктивних.

2) У справах політичних хочемо цілковитої волі особи, слова, сходин і товариств, друку і сумління, забезпечення кожній одиниці, без різниці статі, як найповнішого впливу на рішення всіх питань політичного життя … надання кожному народові можності найповнішого розвою культурного.

Завдання:

1) Прочитайте документ.



2) Які не вирішені питання стали причиною появи Русько-української радикальної партії?

3) В яких галузях життя ставила перед собою завдання РУРП?

4) Як можна оцінити політичні прагнення членів РУРП? Порівняйте їх із сьогоднішніми політичними правами громадян України.

book1


2. Українська соціал-демократична партія (УСДП).

Наприкінці ХІХ ст. в Європі поширюються соціалістичні ідеї і виникають соціалістичні партії. Однією з найбільших була Австрійська соціал-демократична партія. У 1898 р. була утворена Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), яка поширювала свій вплив і на Наддніпрянську Україну. h:\фото\семен вітик.gif




Семен Вітик, один з лідерів УСДП

У вересні 1899 р. частина радикально налаштованих членів РУРП, вийшла з партії, й створила окрему Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Її лідерами були Микола Ганкевич (1867-1939), Семен Вітик (1876-1934; за ін. даними 1937), Юліан Бачинський та ін. УСДП стояла на позиціях незалежності й соборності України. Мала на меті створити вільну державу українського народу - Українську Республіку. Вони продовжували прагнути до соціалізму, але змінили свою думку щодо досягнення поставленої мети. Українські соціал-демократи вважали, що досягти соціалізму можна без революції та диктатури, а шляхом реформ та легальних парламентських методів боротьби. Спиралися на промислових та сільськогосподарських робітників. УСДП була нечисленною і значного впливу в суспільно-політичному житті регіону не мала.

book1


3. Українська національно-демократична партія (УНДП).

Провідну роль у Галичині відігравала Українська національно-демократична партія (УНДП), що утворилася внаслідок злиття двох важливих політичних течій – національно-радикального крила Русько-української радикальної партії та народовців – членів Народної ради. Установчий з’їзд партії відбувся у грудні 1899 р. Ініціатором проведення узгоджувальної акції між українськими партіями Галичини виступив М.С.Грушевський, який разом з І.Франком став ідейним лідером українського національного руху. Лідерами УНДП окрім Є.Левицького, І.Франка та М.Грушевського були Іван Труш (1869-1941), Володимир Охримович (1870-1931) та ін.

Виробленням ідейно-політичної платформи нової партії займався часопис «Будучність», редагований Є.Левицьким, В.Охримовичем, І.Трушем, в якому були опубліковані проекти програми і статуту партії. Керівним органом партії був Народний комітет, а друкованим органом – тижневик «Свобода».

Ідейно-політична платформа УНДП була поєднанням радикальної та народовецької програми. Її творці вдало використавши теоретичне надбання українських радикалів та багаторічний досвід народовців створили програму центристської партії.


Програмна мета:


  • Виховання почуття єдності з російськими українцями, що відстоювали право на автономію у складі майбутньої конституційної федералістської Росії;

  • Утворення окремої національної провінції з окремою адміністрацією і національним сеймом;

  • Пробудження серед українців Закарпаття такого ж національного духу, що й у Галичині і на Буковині.

Постулат незалежності України не був чітко визначений у програмі партії, а ідея незалежності розглядалася як дуже віддалена перспектива. Центральне місце у програмі партії займала автономістська ідея як найбільш реальна вимога тогочасної політики. Партія наголошувала на необхідності проведення глибокої політичної та економічної організації українського суспільства. Продовжуючи традиції народовців, УНДП продовжувала активно впливати на культурно-освітнє життя Галичини. Найбільш актуальними напрямками її діяльності в цій галузі були вимоги реформування системи шкільництва і утворення українського університету.

Утворення УНДП ознаменувало перехід українського суспільства до нового, вищого етапу розвитку. Базуючись на національній платформі, вона об’єднала різні верстви українського суспільства і стала першою реальною силою, що змогла протистояти польському націоналістичному натиску в Галичині.



dramamsk


Висновки.

На західноукраїнських землях були створені сприятливі умови для консолідації та організації політичних партій. Перша така партія була створена у 1890 р. – Русько-українська радикальна партія (РУРП). Її організаторами були І.Франко, М.Павлик та ін. Партія мала свою програму, в якій були завдання мінімум і максимум. Кінцевою метою було повне визволення українського народу. І.Франко мріяв об’єднати всі демократичні сили і спрямувати їх діяльність на служіння інтересам українського народу.



Спільними зусиллями народовців і радикалів була створена Українська національно-демократична партія (УНДП) 1899 р. у Львові. Ідейними лідерами партії стали Є.Левицький, І.Труш, І.Франко та ін., а також М.Грушевський, який і був ініціатором об’єднання двох національних течій в одну. У 1899 р. утворюється й Українська соціал-демократична партія (УСДП). На чолі цієї партії стояли М.Ганкевич, Ю.Бачинський та С.Вітик. Усі ці партії боролися за політичну самостійність України.

hh00625_

Питання для самоконтролю

1) Яка партія першою виникла на західноукраїнських землях?

2) Назвіть лідерів РУРП.

3) В чому полягала програмна мета РУРП?

4) Поясніть назву книги Ю.Бачинського «Україна уярмлена». Як ви її розумієте?

5) Яка політична партія поєднала в собі ідеї радикалів та народовців? Назвіть їх спільну мету.

6) Назвіть лідерів новоутвореної партії.

7) Які вимоги висувала УНДП у культурно-освітній галузі?

8) Чим ідеї УСДП відрізнялися від ідей УНДП?

9) Хто першим висунув ідею самостійності України? До якої політичної партії він входив?

10) Закінчить речення:

«Українська соціал-демократична партія була утворена у … р. Її ідейними лідерами були … ».

11) Заповніть таблицю

«Виникнення політичних партій в Західній Україні у ІІ половині ХІХ ст.»

Назва політичної партії

Дата заснування




Лідери




Програмна мета

РУРП (Русько-українська радикальна партія)
















УНДП (Українська національно-демократична партія)
















УСДП (Українська соціал-демократична партія)

















ph02736g

Словник термінів.

Політична партія – організація, яка виражає інтереси певної групи населення і обстоює ці інтереси за допомогою участі в політиці.

an00790_


Віконце допитливих.

Михайло Грушевський про національне життя українців Галичини.

Національна і політична свідомість вийшла з інтелігентських кругів, охопила широкі народні маси, навчила їх стояти на варті своїх прав, боротися за свої економічні, культурні і національні інтереси, добиватися їх дотримання, об'єднуючись і організовуючись. Шлях опозиції, по якому спрямувалися прогресивні українські течії, у протилежність ранішому урядовому народництву 1848 — 1850-х років, відучив галицьких українців від очікування яких-небудь благодіянь від уряду або чогось ще, навчив будувати свою долю власними руками і йти напролом, не звертаючи уваги на те, яке враження справляють їх дії на сильних і влада імущих. Все те, чого галицьке українство добилося впродовж останніх десятиліть, було завойоване власними силами в боротьбі зі всілякими перешкодами, які споруджувало польське владицтво, що має в своєму розпорядженні величезні можливості. Маючи своїм прихильником центральний уряд, тримаючи в своїх руках все державне управління Галіції і крайове самоврядування, розпоряджаючись величезною земельною власністю, всілякими грошовими і культурними коштами, поляки щосили боролися з українським рухом, але все-таки не змогли зупинити грандіозний похід української народної маси.

Все це сильно підняло самопочуття українського суспільства Галіції і зробило для нього можливим подальше розширення національних прав не ціною поступок перед пануючими кругами і урядом, що входило в політику «старших» поколінь, а організованою боротьбою, вимушуючи серйозно зважати на національні вимоги українців незалежно від того, чи будуть згодні на які-небудь поступки польські правлячі сфери Галіції. А найважливіше, — що навіть незалежно від відносин до нього уряду українське суспільство в самому собі відкрило сили і засоби для свого національного розвитку, і у момент найбільшого розвитку суспільно-політичного руху в українському суспільстві і в українському народі воно знаходило в собі засоби культурного і національного руху і енергію національної творчості.

З цієї точки зору російська Україна значно відстає від Галіції як в сенсі слабкішої самодіяльності, так і ще більше в сенсі украй несприятливих зовнішніх умов, хоч і тут останнє десятиліття відмічене дуже значним рухом українське життя.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\j0241037.wmf


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

І. Історичний тренінг.

1. Назвіть лідера «хлопоманів».

2. Хто з названих осіб брав участь у польському визвольному повстанні?

М.Чернишевський, Т.Рильський, А.Потебня, В.Антонович, А.Красовський, М.Костомаров.

3. Що таке громади?

4. Яку україномовну літературу забороняв публікувати Валуєвський циркуляр?

5. «Братство тарасівців» виступало за автономію чи за повну державну незалежність України?

6. Хто є зайвим у наведеному переліку?

А.Желябов, І.Липа, М.Кибальчич, Я.Стефанович.

7. Драгоманов обґрунтував ідею автономії чи повної незалежності України?

8. Що таке «Нова ера»?

9. Хто був автором брошури «Україна уярмлена»?

10. Яка течія наприкінці 80- в 90-х рр. ХІХ ст. відігравала провідну роль в українському національному русі на Закарпатті?

11. Хто очолив Наукове товариство ім. Т.Шевченка у 1897 р.?



12. Коли утворилася національно-демократична партія в Західній Україні (УНДП)?

ІІ. Відгадай – хто Я?

e:\підручник\антонович владимир бонифатьевич.bmp

1. Видатний український історик, археолог, етнограф. Закінчив медичний та історико-філологічний факультети Київського університету. Був одним з організаторів і головою Київської громади. Належав до угруповання так званих «хлопоманів». У 1881 р. очолив Історичне товариство Нестора Літописця при Київському університеті. Був одним з ініціаторів угоди між галицькими народовцями і польсько-австрійськими політичними колами, яка дістала назву «Нова ера». Автор багатьох праць з історії України, археології, етнографії. Пишався тим, що він «перевертень» і готовий був все ділити з українським народом.
2. Український поет. Вийшло кілька збірників ліричних віршів. Серед них збірник під назвою «Україні», що пронизані патріотичними мотивами. Був одним з активних діячів «Братства Тарасівців». М.Г.Чорнописький казав: «… прожив життя як послідовний гуманіст, як безмежно відданий своєму народові син, який не розміняв золота своєї душі на «п’ятаки мідних правд» і збагатив скарбницю української літератури тривкими художніми цінностями; його творчий досвід став у пригоді багатьом письменникам пізнішого часу».


3. Визначний український історик, археолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч. Походить із давнього духовного роду відомого ще з XVII ст. У 1886 р. закінчив 1-шу Тифліську класичну гімназію. За сприянням І.Нечуя-Левицького надрукував свій перший літературний твір «Бехаль-Джугур». У 1890 р. закінчив історичне відділення історико-філософського факультету університету Св. Володимира у Києві. У 1894 р. призначений на посаду ординарного професора кафедри історії Львівського університету. Сприяв переходу науки в Галичині до організованого систематичного вивчення історії України. Йому належить 10-томна фундаментальна праця з історії України.

4. Відомий український громадсько-політичний діяч, літературознавець, історик, публіцист, фольклорист, економіст, філософ. Був одним із найактивніших діячів Південно-Західного відділення Російського географічного товариства і особливо київської Громади. Став жертвою репресій царського уряду, звільнений з університету і перебував під негласним наглядом поліції. Змушений був виїхати за кордон. Вважав себе соціалістом, але заперечував марксистську теорію як помилкову, нездійсненну і шкідливу для українського політичного життя. Його громадська діяльність мала значний вплив на народовський та радикальний рухи в Галичині.



5. Український письменник і композитор, відомий під псевдонімами Демко Маковійчук, Семен Хрін, Данило Малка. Один із засновників української літератури на Буковині. Автор понад 1000 віршів, багатьох оповідань і нарисів, драм, комедій і оперет. Писав про історичне минуле українського народу, про життя і побут західноукраїнського селянства та інтелігенції. Активно діяв на ниві українського національного відродження. Був прихильником народовців.
6. Український громадсько-політичний діяч, публіцист і письменник. Спільно з І.Франко видавав журнал «Громадський друг». За свої погляди був п’ять разів ув’язнений, засуджений 30 разів. Рятуючись від чергового ув’язнення, 1879 р. виїхав до Женеви, де разом з Драгомановим і Подолинським видавав журнал «Громада». Був редактором народовецької газети «Батьківщина». Став одним із засновників РУРП.

IІІ. Тестові завдання.

1. Позначте назву, яку погордливо вживали поляки щодо В.Антоновича, Т.Рильського та ін.

а) «лотромани», б) «схизматомани», в) «україномани», г) «хлопомани».

2. Позначте дати польського повстання:

а) 1861-1862 рр., б) 1862-1863 рр., в) 1863-1864 рр., г) 1864-1865 рр.

3. Позначте назву першого українського журналу, який виходив у 1861-1862 рр.:

а) «Грунт», б) «Основа», в) «Підстава», г) «Стержень».

4. Коли було видано антиукраїнський валуєвський циркуляр:

а) 1861 р., б) 1862 р., в) 1863 р., г) 1864 р.

5. Позначте назву друкованого органу Київської громади:

а) «Київський телеграф», б) «Київський телепат», в) «Київський телескоп»

6. Вкажіть прізвище першого голови Південно-Західного відділу Російського географічного товариства:

а) В.Антонович, б) Г.Галаган, в) М.Драгоманов, г) М.Зібер.

7. Позначте назву німецького міста, в якому імператор Олександр ІІ у 1876 р. підписав антиукраїнський указ:

а) Баден-Баден, б) Бонн, в) Емс, г) Єна.

8. Позначте назву практичних дій «Південних бунтарів» під проводом Я.Стефановича:

а) «Вінницька змова», б) «Уманська змова», в) «Черкаська змова», г) «Чигиринська змова». 9. Позначте прізвища членів «Братства Тарасівців»: (3 правильні відповіді)

а) В.Антонович, б) Б.Грінченко, в) М.Драгоманов, г) І.Липа, д) М.Міхновський, е) О.Русов.

10. Позначте назву частини західноукраїнських діячів, які орієнтувалися на Російську імперію:

а) «москвофіли», б) «петербургофіли», в) «русофіли», г) «слов’янофіли».

11. Автором брошури «Україна уярмлена», де вперше доводилась історична необхідність здобуття Україною незалежності був:

а) Ю.Бачинський, б) В.Будзиновський, в) О.Колесса, г) Є.Левицький.

12. Оберіть правильні назви партій, які були створені у 1899 р.

а) ліберальна, б) консервативна, в) національно-демократична, г) соціал-демократична.








1

2

3

4

5

А
















Б
















В
















Г
















Д
















13. Установіть правильну хронологічну послідовність:

а) зародження руху народовців,

б) перетворення ЛТШ на НТШ,

в) утворення народовської Народної ради,

г) утворення РУРП,

д) ухвалення конституції Австрійської імперії.

14. Позначте назву культурно-освітнього товариства створеного у 1868 р.

а) «Знання», б) «Культура», в) «Просвіта», г) «Розум».


15. Позначте дату відкриття в Чернівцях університету:

а) 1875 р., б) 1880 р., в) 1885 р., г) 1890 р.







1

2

3

4

5

А
















Б
















В
















Г
















Д
















16. Установіть відповідність:

а) С.Воробкевич 1) Засновник кооперативного руху в

Галичині,

б) В.Нагірний 2) Засновник товариства «Сільський

господар»,

в) О.Кониський 3) Ініціатор створення НТШ,

г) Є.Олесницький 4) Один з лідерів радикального руху,

д) М.Павлик 5) Один з членів «Буковинської трійці».



17. Прочитайте визначення і напишіть поняття, яке відповідає його змісту.

«Найбільш активна й організована частина тієї чи іншої соціальної групи населення,

яка виражає і захищає її інтереси».

18. Прочитайте факти біографії громадсько-політичного діяча і запишіть його прізвище:

«Роки життя – 1834-1888. Народився на Буковині. Тривалий час служив офіцером в австрійському війську. Писати почав німецькою мовою, згодом перейшов на український. Один із зачинателів української літератури на Буковині. Член «Буковинської трійці». У 1885 р. почав видавати українську газету «Буковина». Автор багатьох віршів, поем, повістей, драматичних творів, перекладів».


19. Прочитайте уривок і напишіть рік, коли відбулась описана подія:

«Юліан Бачинський опублікував брошуру «Україна уярмлена», в якій доводив історичну необхідність здобуття Україною повної політичної незалежності. Ця брошура відіграла важливу роль у розвитку національної самосвідомості і національно-визвольного руху як західноукраїнських землях, так і на Наддніпрянщині».
20. Підпишіть правильно імена і прізвища відомих діячів українського національно-визвольного руху.
1. 2. 3. e:\підручник\картинки\дмитрий лизогуб.bmpe:\підручник\картинки\валериан осинский.bmpe:\підручник\картинки\августин волошин.jpg


e:\підручник\картинки\драгоманов.jpge:\підручник\картинки\павел игнатьевич житецкий.bmpe:\підручник\картинки\михаил павлик.bmp

4. 5. 6.




e:\підручник\иван франко.jpg

7. 8. 9.


ІV. Термінологічна розминка.

Дайте визначення термінам і поняттям.

а) Громади;

б) Національна свідомість;

в) Москвофіли;

г) Хлопоманство;

д) Радикалізм;

е) Соціалізм;

є) Соціалістична революція;



ж) Народництво;

з) Народовці.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал