Тема суспільно-політичний та національний рух в наддніпрянській україні у 50-60-х рр. ХІХ ст



Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.03 Mb.
  1   2   3   4   5
Розділ 6. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ.
Тема 1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У 50-60-Х РР. ХІХ СТ.
Тема 2. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У 70-90-Х РР. ХІХ СТ.
Тема 3. ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В ІІ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.e:\підручник\валуэв петр александр..bmpe:\підручник\основатели тайной старой громады.jpg
Тема 4. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 60-Х – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 70-Х РОКІВ ХІХ СТ.
Тема 5. ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ В СЕРЕДИНІ 70-Х – В 90 –Х РОКАХ ХІХ СТ.e:\підручник\николай михновский.jpg

e:\підручник\франко.jpg

Тема 6. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХІХ СТ.


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ.
e:\підручник\антонович.jpg


e:\підручник\основа.jpge:\підручник\костюм 2.jpg

d:\малюнки\pub60cor\j0295069.wmf

Основні дати до розділу

1859 р. – зародження громадсько-політичного та культурного руху «хлопоманів» на Наддніпрянщині

1859 р. – заснована газета «Київський телеграф»

1861 р., січень – 1862 р., жовтень – виходив перший український часопис «Основа»

1861 р. – початок діяльності «Київської громади»

1861 р. – засновано культурно-освітнє товариство «Руська бесіда» у Галичині

поч. 60-х рр. ХІХ ст. – виникнення організації «Земля і воля»

60-80-ті рр. ХІХ ст. – поширюється загальноросійський визвольний рух на українських землях

1863-1864 рр. – польське повстання

1863 р. – Валуєвський циркуляр

1867 р. – прийняття конституції Австро-Угорською імперією

1868 р., 8 грудня – заснування «Просвіти» у Львові

поч. 70-х рр. ХІХ ст. – активізується діяльність народників в Україні

1870 р. – створення Руської ради в Галичині

70-ті рр. ХІХ ст. – виникнення радикального руху в Галичині

1873 р. – засновано Історичне товариство Нестора Літописця

1873 р., вересень – у Києві виник гурток народників «Київська комуна»

1873 р. – створення Літературного товариства ім. Т.Шевченка (ЛТШ)

1874 р., весна – «ходіння в народ» народників

1875 р. – в Наддніпрянщині виник гурток «Південні бунтарі»

1875 р. – засновано Чернівецький університет

1875 р. – створення першої політичної організації в Одесі «Південноросійський союз робітників»

1876 р. – Емський указ Олександра ІІ

1876-1877 рр. – діяльність «Таємної дружини» Я.Стефановича, так звана «Чигиринська змова»

1879 р. – вибори до галицького сейму

1880 р. – створення «Південноросійського робітничого союзу»

1882-1907 рр. – вихід журналу «Киевская старина»

1885 р., січень – почала виходити українська газета «Буковина»

1890 р. – компромісна угода народовців з польськими політичними колами і австрійським урядом, т.зв. «Нова ера»

1890 р. – створення Русько-української радикальної партії (РУРП)

1891 – 1898 рр. – діяльність «Братства Тарасівців»

1892 р. – ЛТШ перейменовано у Наукове товариство ім. Т.Шевченко (НТШ)

1894 р. – розкол народовців

1895 р. – вихід праці Ю.Бачинського «Україна irredenta» («Україна уярмлена»)

1897 р. – заснована Загальна українська безпартійна демократична організація (ЗУБДО)

1899 р. – Августин Волошин видав перший підручник української мови на Закарпатті

1899 р., вересень – створення Української соціал-демократичної партії (УСДП)

1899 р., грудень – створення Української національно-демократичної партії (УНДП)



Тема 1. Суспільно-політичний та національний рух в

Наддніпрянській Україні у 50-60-х рр. ХІХ ст.

book1


1. Діяльність гуртка «хлопоманів».

В ІІ половині ХІХ ст. Україна залишалась поділеною між двома імперіями, не мала своєї державності. Її землі були розділені між різними губерніями Росії та намісництвами Австро-Угорщини, створеними без врахування національного складу населення. Росія розділила українські землі на 9 губерній, а решта територій окремими шматками входила до сусідніх російських губерній. Царська Росія вела на цих землях політику жорстокого національного гніту. В Україні переслідувалась національна культура, проводилась політика русифікації. Царизм не визнавав існування українського народу.

На Правобережній Україні стан речей ускладнювався й ставленням поляків до українців, які виступали за відновлення незалежності Польщі, але при цьому не визнавали існування окремої української нації. Таке ставлення до українців викликало розмежування серед самих поляків та сполонізованої української шляхти, особливо це стосувалося молоді. Усвідомивши, що належить служити «народу, серед якого живеш», вони вийшли з польських студентських організацій і заснували українську громаду. Таким чином у 1859 р. серед студентів Київського університету зародився громадсько-політичний та культурний рух, що дістав назву «хлопоманство» - прихильники селян. Рух «хлопоманів» мав також вплив на молодь Лівобережжя, зокрема Харкова, Полтави, Чернігова й Одеси та інших міст.

Серед засновників руху - В. Антонович, Т.Рильський, Б.Познанський, К.Михальчук, П.Житецький, П.Чубинський. Ідеологом руху був Володимир Антонович (1834-1908), який сформулював його основні програмні засади. Відповідаючи полякам на висунуті звинувачення у зраді й перехід на чужий бік, у своїй знаменитій «Сповіді» він стверджував, що українському народові чужі прагнення польської радикально налаштованої інтелігенції, спрямовані на відновлення Польської держави і закликав сучасників полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами, повернутися до народності. Також «хлопомани» відкидали звинувачення їх в сепаратизмі, оскільки не підносили питання про відокремлення України від Росії, вважаючи, що в своїй більшості неграмотне селянство не готове до сприйняття цієї ідеї.e:\підручник\антонович.jpg

Головною метою своєї діяльності «хлопомани» вважали:


  • Ліквідацію царизму та кріпацтва;

  • Встановлення демократичної республіки на основі добровільного й рівноправного співжиття росіян, українців, поляків;

  • Активне служіння народу;

  • Освіта українського селянства.


Володимир Антонович
Утілення в життя цих задумів вони вирішили розпочати з поширення знань серед українських селян, з піднесення їхньої національної свідомості. Регулярно відвідуючи села для просвітницької роботи, хлопомани, як правило, вдягали бідний селянських одяг, дотримувалися народних традицій і звичаїв, говорили виключно українською народною мовою. Для декого з них ці подорожі на село завершилися арештом і слідчою справою. Молоді київські гуртківці потрапили під негласний нагляд поліції.

book1


2. Виникнення громад.



  1. Складаємо тези до питання «Виникнення громад»
    Тези – коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій, та посилань. У тезах переважають загальні положення.


    1. Уважно прочитайте текст, на підставі якого необхідно скласти тези.

    2. З’ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі.

    3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з’ясували зміст тексту в цілому і його головну думку.

    4. Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного ланцюжка, за допомогою якого послідовно розкрита думка.

    5. Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тексту) і запишить.

Як і інші слов’янські народи, українці під впливом революційних подій в Європі пройшли три основних етапи свого національного відродження. На початковому – фольклорному - етапі представники передової інтелігенції збирали історичні документи, фольклор, предмети старовини, прагнучи обґрунтувати самобутність українського народу. Другому – культурницькому – етапові притаманний сплеск відродження національної мови, її дедалі ширшого використання в літературі, освіті. Третій – політичний – етап характеризується зростанням національних організацій і обстоюванням національно-зорієнтованих вимог, зокрема самостійності.e:\підручник\основа.jpg



Перший український часопис "Основа"

Після розгрому першої української організації такого спрямування – Кирило-Мефодіївського братства – в Україні впродовж багатьох років не вдавалося створити нових національно-демократичних організацій. Проте провідні діячі цього братства – М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш, а згодом і Т.Шевченко, відбувши судові покарання, з’їхалися до Петербурга. Тут вони згуртували навколо себе однодумців і створили так звану «Українську громаду». Вони відмовилися від широких політичних планів і мрій, зосередивши головну увагу на актуальних та першорядних завданнях. Одним з таких завдань було збереження й подальший розвиток молодої української національної культури, збереження самобутності української нації, захист її від русифікації та полонізації.

З ініціативи П.Куліша громадівці налагодили в Петербурзі видавництво українських книжок. Саме тут друкувалися антикріпосницькі вірші Т.Шевченка, повісті молодої української письменниці М. Вовчок, твори Г.Квітки-Основ’яненка, І.Котляревського, П.Куліша, нотні записи українських пісень. На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського тут почав виходити перший у царській Росії український часопис – «Основа», засновниками якого були заможні українці Василь Тарновський і Григорій Галаган. e:\підручник\павел игнатьевич житецкий.bmp




Павло Житецький


Михайло Погодін

«Основа» за короткий період свого існування, від січня 1861 – до жовтня 1862 р., виступала засобом спілкування, збуджувачем національної свідомості української інтелігенції. Тираж журналу становив у різні часи від 800 до 1000 примірників. Вийшло всього 12 номерів 1861 р. та 10 номерів 1862 р. Вона відстоювала право української нації на вільний і всебічний розвиток. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, спогади, літературна критика і публіцистика, рецензії тощо. Тут вперше надрукована праця М.Костомарова про «дві руські народності», у якій автор намагався схарактеризувати особливості українського етносу, його принципову відмінність від росіян, захищав самостійність української літератури. На сторінках «Основи» відомий український філолог Павло Житецький виступив проти великодержавної, антиукраїнської концепції російського академіка Михайла Погодіна, який у своїй статті намагався довести думку про виключно російську добу Київської Русі, до якої українці не причетні узагалі, і тому українського народу, української мови ніколи не існувало. П.Житецький відстоював думку, що Київська Русь – це держава українського народу, що його культурні традиції не переривалися в усі часи, а риси української мови наявні ще в писемних джерелах ХІІ - ХІІІ ст. e:\підручник\букварь.jpg e:\підручник\михаил погодин.bmp

Таким чином, «Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.




"Буквар южноруський" Т.Шевченка

Окрім «Української громади» на початку 1861 р. починає діяти «Київська громада», створена за ініціативою «хлопоманів», що припинили своє існування в наслідок переслідування владою. До складу «Київської громади» крім В.Антоновича та його однодумців, увійшли студенти Київського університету І.Касьяненко. М.Драгоманов та ін. Члени новоствореної громади зосереджували свою увагу насамперед на агітаційно-пропагандистській та просвітницькій діяльності в недільних школах.

Заохочені прикладом киян молоді інтелігенти Харкова, Чернігова, Полтави, Одеси також засновували свої громади, значно розширили мережу недільних шкіл. Члени українських громад, як і «хлопомани», звернули свою увагу на українське село, народні звичаї та традиції. Вони з головою поринули в історію, створивши справжній культ українського козацтва. Побачили світ «Буквар южноруський» Т.Шевченка, «Граматика» П.Куліша та інші видання. Це романтичне й позбавлене політичного забарвлення поєднання ідеалізму, народництва та шанування всього українського дістало назву українофільства.


book1

3. Польське повстання 1863-1864 рр.


Андрій Потебня, учасник польського повстання


Андрій Красовський, учасник польського повстання

Реформа 1861 р. не розв’язала найбільш гострих і невідкладних проблем соціального та національного розвитку не тільки українського, а й усіх народів Російської імперії. Одним із виявів цього стало польське повстання, яке почалося у січні 1863 р. Підготовкою повстання керував Центральний Національний Комітет, який мав тісні зв’язки з польською еміграцією в Західній Європі, головним чином у Парижі. Повстанці ставили метою звільнення Польщі з-під російської влади, відновлення Польської держави в межах 1772 р., ліквідацію кріпацтва, скасування станів з їхніми привілеями. Планувалося, що земля перейде у власність селян, а за її викуп платитиме держава. До повстанців приєдналися офіцери російських полків, що дислокувалися у Польщі, немало серед них було й українців. Так в лавах польських повстанців, героїчно загинув брат відомого українського філолога Олександра Потебні Андрій Потебня. Активним учасником польського повстання був і український суспільний діяч, полковник Андрій Красовський, який за пропаганду серед солдат та селян був засуджений на 12 років каторги. Повстання охопило також Литву, Білорусь, Правобережну Україну. У Києві було організовано комітет, членами якого стали чимало студентів Київського університету. Товариство «Земля і воля», створене 1862 р. у Петербурзі, розповсюджувало відозви на підтримку повсталих. Допомагати полякам закликав у «Колоколі» О.Герцен. e:\підручник\берг федор руководил подавлением восстания в польше.bmp e:\підручник\андрей потебня.jpg


Федір Берг, керував придушенням польського повстання 1863-1864 рр.

Проте сили повсталих були обмежені – не більш як 20 тис. погано озброєних вояків – і російська армія легко їх розбила. Не справдилися надії поляків і на підтримку з боку українського селянства. Деякі з польських панів, намагаючись привернути до себе українських селян, видавали їм так звані «золоті грамоти», в яких проголошували, що саме вони, а не цар, дарували селянам землю і свободу. Проте мало хто з українських селян приєднався до повсталих, зате близько 300 тис. добровільно боролися з ними. Учасників польського повстання чекала кара значно суворіша, ніж у 1831 р. Намісник Королівства Польського Ф.Берг за для придушення повстання вдавався до жорстоких репресій та терору. Багато було страчено або заслано до Сибіру. Єдиним завоюванням повстанців було те, що на початку березня 1864 р. уряд оголосив укази про селянську реформу, яка проводилася на більш вигідних для селян умовах, ніж в інших землях імперії.

book1


4. Валуєвський циркуляр 1863 р.

Російський уряд жорстоко переслідував не лише поляків, а й українців, зокрема членів просвітницьких громад: влада розглядала рух громадівців як продовження польського. У Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові та інших містах пройшли арешти. Найактивніші учасники громад, у тому числі П.Чубинський, О.Кониський, В.Лобода, були заслані на північ Росії. Закривалися недільні школи. В підтримку теорії М.Погодіна, російський царизм переслідував українську мову, в російській пресі поширювалися ідеї про те, що Україна ніколи не мала своєї історії, ніколи не була окремою державою, не має своєї мови. Міністр внутрішніх справ Петро Валуєв писав у листі до міністра народної освіти про те, що «ніякої малоросійської мови не було, немає та й не може бути».

Щоб запобігти зростанню українського національного руху, у 1863 р. Валуєв видав сумнозвісний циркуляр про заборону видання українською мовою наукових, релігійних та освітніх праць, а також діяльність недільних шкіл. Малоросійською «говіркою» дозволялося друкувати лише художні твори. Громади були розпущені. Припинив своє існування часопис «Основа».e:\підручник\валуэв петр александр..bmp



П.О.Валуєв, міністр внутрішніх справ, автор славнозвісного Циркуляру

Документи та матеріали.



Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуєва

про заборону української мови (18 липня 1862 р.)

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти видавати книги для початкового читання, букварів, граматик, географій і т.д. …

В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. … ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, …

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, … міністр внутрішніх справ визнав за необхідне … дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити. ...



Завдання:

1) Прочитайте документ.



2) Визначте, виходячи з отриманих вами даних, в чому автор вбачає «тривожне становище суспільства»?

3) Як ви вважаєте, чому царський уряд боявся розповсюдження української наукової та педагогічної літератури серед селянства?

4) До яких наслідків призвела поява Валуєвського циркуляру?

dramamsk


Висновки.

Після реформи 1861 р. національна політика російського уряду не змінилася. Як і раніше, він заперечував сам факт існування українського народу як окремої етнічної спільності. Соціально-економічний і політичний лад Російської імперії також викликав невдоволення широких мас громадськості. Це зумовлювало подальший розвиток суспільно-політичного руху.

Представники українського національного руху не мали змоги висувати радикальних завдань на найближчий час, тому українська еліта взяла курс на культурно-просвітницьку діяльність, на пробудження в українцях національної свідомості, а не на політичну боротьбу за відродження державності.

Організаційною формою українського руху у 60-90 – х рр. ХІХ ст. були напівлегальні об’єднання інтелігенції, які увійшли в історію як громади. Перша з них виникла у Петербурзі 1859 р. за ініціативою колишніх кирило-мефодіївців В.Білозерського, М.Костомарова, Т.Шевченка та ін., що протягом 1861 – 1862 рр. видавали перший український журнал «Основа», в якому увага була зосереджена на захисті української мови, праві здобуття освіти рідною мовою, виданні навчальної і науково-популярної літератури. Ще одним піонером громадівського руху став гурток «хлопоманів», очолений Володимиром Антоновичем, якій вів активну роботу із збирання етнографічного матеріалу.

Незабаром, на початку 1860-х рр., громади з’явилися в Києві, Чернігові та ін. містах. Вони зосереджували свої зусилля на видавничій справі, заснуванні недільних україномовних шкіл для дорослого населення, вели агітаційну роботу проти національних утисків і соціальних обмежень в освіті, організовували публічні лекції, бібліотеки, поширювали твори Т.Шевченка, П.Куліша та ін. українських письменників. Громади уникали політичної боротьби і неодноразово заявляли, що їх діяльність позбавлена політичних цілей.

На відміну від громад, польський визвольний рух мав на меті відновити Польську державу. Це вилилося у повстання 1863-1864 рр., яке охопило й Правобережжя. В ньому взяли участь й українці А.Потебня, А.Красовський. Але масової підтримки з боку українців повстання не отримало. Не визнання поляками права українського народу на самовизначення, відштовхнуло від них українську інтелігенцію. Що ж до українських селян, то вони традиційно не довіряли польській шляхті і не пішли за нею. До травня 1864 р. повстання було придушене.

Підозри царського уряду щодо нелояльного ставлення до нього громад посилилося після Польського повстання. Пробудження національного самоусвідомлення українців вважалося смертельно небезпечним для майбутнього імперії. В липні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав циркуляр, що забороняв публікацію українською мовою шкільних підручників та релігійних видань та тій підставі, що такої мови не існує. Трохи раніше були закриті недільні школи. Заборона не поширювалася на художню літературу. Таким чином, Валуєвський циркуляр був спрямований на те, щоб завадити українському руху перетворитись з заняття нечисленних інтелектуалів на масове явище.
hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Якою була національна політика російського царизму щодо України?

2) Поясніть термін «хлопоманство». Коли воно зародилося?

3) Назвіть активних учасників руху «хлопоманів» , хто його очолював?

4) Хто є автором праці «Сповідь»?


МЕТА

«хлопоманів»


5) Заповніть схему:

6) Вкажіть хронологічні рамки повстання в Польщі.



7) Поясніть мету польського повстання.

8) Розкрийте ставлення українців до польських повстанців.

9) Що таке «громада»?

10) Коли та де виникла перша українська громада?

11) Назвіть прізвища активних учасників громадівського руху у 60-х рр. ХІХ ст.

12) Заповніть пропуски.

«У …. Році громадівці заснували свій журнал …. . Видання якого велося за кошти заможних українців …. та …. ».

13) Заповніть схему «Виникнення громад»

? рік – створення першої української громади в ?




???

Лідери


Цілі, програмні положення


    • __?__

    • __?__

    • __?__
    Шляхи досягнення цілей


???



Заснування Київської громади … р. (міста …)
Лідери


???

Цілі



    • ???

    • ???











Шляхи досягнення цілей

14) Закінчить речення.



« У … р. царський міністр внутрішніх справ … … видав сумнозвісний ….».

15) Робота з картою

а) розгляньте карту № 15 «Суспільно-політичне життя на українських землях у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.» та назвіть міста де діяв гурток «хлопоманів» та українські громади.

б) яку територію охопило польське повстання 1863-1864 рр., порівняйте з повстанням 1830-1831 рр.



ph02736g


Словник термінів.

Громади – культурно-просвітницькі організації свідомої української інтелігенції, що мали на меті формування у народу української національної свідомості, займалися освітньою та науковою діяльністю.

Національна свідомість – фактор самозахисту і виживання нації, її розвитку і утвердження серед інших рівноправних народів світу.

Репресії – каральна міра, покарання.

Сепаратизм – прагнення до відокремлення; рух національної меншості за відокремлення та утворення власної держави.

Терор – політика залякування супротивників, в тому числі й шляхом їх фізичного знищення.

Хлопоманство – це народницько-культурна течія української інтелігенції у Правобережній Україні у 50-60-х рр. ХІХ ст., яка прагнула зближення з народом.

Циркуляр – письмове звернення, розпорядження, що розсилається підвідомчим установам чи підлеглим посадовим особам.
Карта № 15


an00790_
Віконце допитливих.

«Сповідь» Володимира Антоновича до поляків.

Якщо ви хочете бути послідовними демократами і служити народу, то мусите визнати, що більшість народу Правобережної України становлять українські селяни. Отже, поляки-шляхтичі мають перед судом совісті два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятись його інтересами, повернутись до його національності і невтомною працею і любов’ю спокутувати те зло, що було завдано українському народові їхнім класом, або залишитись в ролі визискувачів чужої праці і ворогів національного розвитку свого народу.




Володимир
Антонович
Я – перевертень і пишаюся цим так само, як пишався б в Америці, якби з плантатора перевернувсь на аболіціоніста чи в Італії з папіста став би чесним працьовитим слугою спільної народної справи… сподіваюсь, що працею і любов’ю заслужу коли-небудь, що українці признають мене сином свого народу, бо я все готовий розділити з ними.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал