Тема розвиток освіти та науки на українських землях



Сторінка2/4
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4
Тема 2. Нова українська література і театр.book1
1. Розвиток нової української літератури та мовознавства.


Складаємо простий або розгорнутий план на тему «Розвиток

нової української літератури та мовознавства»

  1. Зверніть увагу на тему плану, який ви повинні скласти. Уважно прочитайте текст і виберіть з нього лише той матеріал, який відповідає темі плану.

  2. Розпочинайте складати план лише тоді, коли з’ясуєте зміст матеріалу в цілому.

  3. Залежно від того, який вид плану (простий або розгорнутий) необхідно скласти, оберіть один з двох запропонованих шляхів:

а) якщо потрібно скласти простий план, то переділіть текст на логічно завершені частини; знайдіть у кожній з них головну думку; чітко,

б) якщо план розгорнутий, у кожній з логічно завершених частин тексту вирізніть декілька положень, які розкривають головну думку; сформулюйте і запишіть головні думки у вигляді пунктів плану. А положення, що їх розкривають як підпункти.

4. Перед тим, як записати план, перевірте, чи всі головні ідеї тексту знайшли у ньому відображення.

На початку ХІХ ст. панівні кола як Російської, так і Австрійської імперії, щоб повністю денаціоналізувати український народ, усіма засобами намагалися знищити його першооснову – рідну мову. російський царизм заборонив навчання українською мовою, усілякого переслідування зазнавали українські пісні, звичаї, народний епос. Усупереч цим шовіністичним намаганням, представники національно-свідомої української інтелігенції наполегливо боролися за збереження й подальший розвиток народних традицій. Велику роботу в цьому напрямку проводили М.Максимович, І.Срезневський, О.Павловський та ін.



Аналогічні процеси відбувалися й на західноукраїнських землях, що перебували в складі Австрійської імперії. У цей час першу в Галичині граматику української мови підготував І.Могильницький. Його дослідження підтримав професор Львівського університету І.Лавринський, який уклав 6-томний українсько-польсько-німецький словник, здійснив переклад польською мовою «Повісті минулих літ».e:\підручник\64214536.jpg


Український письменник Іван Котляревський

Важливим чинником відродження української національної свідомості була мова. Розмовна мова неосвічених українських селян в ХІХ ст. здавалася грубою, примітивною та обмеженою на відміну від французької, німецької та інших мов. Проте окремі українські літератори, хоч і у вигляді курйозних літературних експериментів, почали робити спроби культивувати її. Однією з таких спроб стала «Енеїда» Івана Петровича Котляревського (1769-1838), яка вийшла друком 1798 р. й ознаменувала собою появу нової української літературної мови та сучасної української літератури.


Титульний аркуш "Енеїди" І. Котляревського

«Енеїда» І.Котляревського не втратила інтересу до цього часу. Події далекої минувшини, що відбувалися у Давній Греції, автор описав так, ніби то було в Україні, а герої поеми – українці з давніми грецькими іменами. Мова поеми легка, жива, соковита – у всьому пізнається козацький дух. Котляревський написав перші українські сучасні п’єси, зокрема «Наталку Полтавку» (надрукована 1838 р.), у якій зобразив життя селян, розповів про вірне кохання, щиру дружбу. Героями стали прості люди з своїми радощами, горем. Ще один його твір «Москаль-чарівник», надрукований 1841 р. Саме ці твори Івана Котляревського стали основою започаткування нової української драматургії, тому його і називають «батьком» нової української літератури.


Петро Гулак-Артемовський

У першій третині ХІХ ст. виступив поет і культурно-освітній діяч Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790-1865), який написав кілька десятків віршів та байок. У байці «Пан та собака» (1818 р.) письменник показав підневільне, тяжке становище українського селянства. У творах Гулака-Артемовського висловлювалися думки про «поліпшення» кріпосництва, про усунення його надмірних жорстокостей, але питання про знищення кріпосного права не ставилось. c:\documents and settings\admin\мои документы\загрузки\gulak_artemovsky.jpg


Петро Гулак-Артемовський
Чільне місце в українській літературі І половини ХІХ ст. посідає видатний прозаїк нової української літератури, відомий громадсько-культурний діяч Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (1778-1843). Головним творчим принципом вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність. Писав українською та російською мовами. Його перу належать такі твори як комедія «Сватання на Гончарівці» (1835), п’єса «Шельменко-денщик» (1840), повісті «Маруся» (1834), «Сердешна Оксана» (1841), «Конотопська відьма», «Пан Халявський» та багато інших.

Григорій Квітка-Основ’яненко носить почесне ім’я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-цнотливими і побожними героями є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість Григорія Федоровича справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи.e:\підручник\євген гребінка.jpgc:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\квитка-основяненко.bmp




Григорій Квітка-Основ’яненко

Український байкар Євген Гребінка

Талановитим байкарем цього періоду був Євген Павлович Гребінка (1812-1848). У 1834 р. вийшла збірка байок українською мовою «Малоросійські приказки», де він піддає критиці негативні сторони кріпосницького ладу, висміює хабарництво та бюрократизм («Ведмежий суд», «Рибалка», «Вовк і Огонь», «Рожа та Хміль», та ряд інших). Гребінці належить цілий ряд творів, написаних російською мовою «Брати», «Ніжинський полковник Золотаренко», «Чайковський» та ін.. Деякі його українські та російські вірші стали народними піснями «Чорні очі» («Очи черные»), «Пісня» («Молода еще девица я была»). Крім того, Є.П.Гребінка брав активну участь у викупі Т.Г.Шевченка з кріпацької неволі і допоміг йому видати у 1840 р. «Кобзаря». Його творчість відіграла значну роль у процесі становлення реалізму в українській літературі. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\гоголь н.в..bmp


Микола Гоголь

Ще одним талановитим письменником, основоположником критичного реалізму був український та російський письменник Микола Васильович Гоголь (1809-1852). Перші літературні спроби почав у 1825-1827 рр. вже у 1831-1832 рр. вийшло 2 книги «Вечорів на хуторі біля Диканьки», в яких Гоголь створив поетичний образ України, поєднав реальне життя з фантастичною вигадкою, наповнив їх веселим життєрадісним гумором. У повісті «Миргород» (1835) зобразив героїчні характери запорожців, які піднялись на боротьбу за національну незалежність. Також Гоголь працював над історією України і загальною історією. Перебуваючи в Італії, почав писати драму з історії Запоріжжя (збереглися уривки). У творчості Миколи Гоголя виявилася його любов до України, знання історії України, української народної творчості й побуту, мови, звичаїв народу. Захоплення українською народною творчістю відобразилось в статті «Про малоросійські пісні» (1834) та в листах до І.І.Срезневського та М.О.Максимовича.


Збірник віршів Т.Г.Шевченка


Тарас Шевченко

Українським письменником того часу, який так само, як Гоголь цікавився історією України та відображав її бурхливі події у своїх творах був Тарас Григорович Шевченко (1814-1861), видатний український поет і прозаїк, художник, ідеолог та символ українського націоналізму. Творчість цього українського генія мала величезний вплив на духовний розвиток та національне самоусвідомлення українського народу. У своїх творах Т.Шевченко вів нещадну боротьбу проти царизму і кріпосництва. Він писав як українською так і російською мовою. У 1840 р. виходить перша поетична збірка «Кобзар». У 1841 р. видано поему «Гайдамаки». Драма «Назар Стодоля», написана Шевченком у 1842 р., є зразком історичного соціально-побутового твору. Її було опубліковано П.Кулішем у 1862 р. після смерті автора Національно-визвольними мотивами пройняті поезії, що увійшли й до збірки «Три літа», зокрема поеми «Сон» (1844), «Єретик» (1845), «Великий льох» (1845), «Кавказ» (1845), «І мертвим, і живим…» (1845). Геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших і найпривабливіших символів українського національного руху. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\картинки\шевченко.bmp


Український письменник Пантелеймон Куліш

Найактивнішим діячем українського суспільно-політичного руху того часу був Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897), відомий український письменник і вчений. Літературну діяльність почав у 1840 р., писав українською і російською мовами. Користувався переважно прийомами романтизму і «етнографічного реалізму». У ранніх творах відбилося захоплення історією України й народною творчістю: поема «Україна» (1843), повість «Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят років тому» (1843 р., російською мовою), й інші. Куліш намагався виробити ідеологічну програму для українського народу, мріяв про розбудову державності на Україні, наполягав на ідеї рівноправного єднання України і Росії щодо України. Відомим історичним твором Пантелеймона Куліша є «Чорна Рада, хроніка 1663 року» (1845-1857), яким він поклав початок українській історичній романістиці.

book1

2. Український фольклор І половини ХІХ ст.

В Україні продовжувала розвиватися усна народна творчість. Народ створював пісні, казки, прислів’я, спрямовані проти кріпосницької неволі, оспівував борців проти поміщицького гніту Лук’яна Кобилицю, Устима Кармалюка. В одній з пісень розповідається про тяжку щоденну панщину:

Отамани з батогами,

З нагаєм гуменний

На роботу цілий тиждень

Гонять, мов скажені.

Селяни створювали пісні про народну помсту ненависним панам. Так, в одній з пісень розповідалося про те, як селяни с. Дорогинців Ніжинського повіту Чернігівської губернії за жорстоку експлуатацію і звіряче знущання над ними вбили поміщика Селивановича.

Ой косили косарики


Та й радили раду, e:\підручник\745b6c9cfbe1.jpg

Та й убили Саливона

За усю громаду.

В народі продовжували жити думи і пісні, створені в минулі століття. Кобзарі і лірники несли їх в маси народу, передавали слова і мелодії з уст в уста. Широко відомими в народі були видатні кобзарі Андрій Шут, Іван Крюковський, Федір Грищенко-Холодний і особливо Остап Вересай.




Український кобзар Остап Вересай

Остап Микитович Вересай (1803-1890) походив з родини кріпаків. На четвертому році життя осліп. П’ятнадцятирічним юнаком пішов у науку до кобзарів і, маючи добрий голос і слух, блискуче опанував кобзарське мистецтво. В репертуарі Вересая було багато історичних пісень і дум: «Як три брати з Азова втікали», «Невольницька», «Дума про бурю на Чорному морі» та ін. Улюбленою піснею Остапа Микитовича була сатирична пісня «Про правду і кривду», за виконання якої кобзаря не раз заарештовували.


Кобзар Андрій Шут. З рисунка П.Куліша і гравюри Л.Жемчужникова в «Живописній Україні», 1861

Саме фольклор був чистим, невичерпним джерелом самобутньої, повнокровної національної культури. Тому чимало шанувальників народних традицій на початку ХІХ ст. ходило по селах, розшукувало, збирало й потім друкувало перлини народної мудрості.

Так, у 1819 р. після величезної пошукової роботи великий гуманіст, фольклорист Микола Андрійович Цертелєв (Церетелі), грузин за походженням, надрукував першу збірку українських історичних дум «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень».

Документи та матеріали

Микола Цертелєв про українську пісню.


Обкладинка збірки "Малоросійські пісні" видана М.Максимовичем
У передмові до своєї збірки він наголошував, що робить надзвичайно важливу й патріотичну справу: «Якщо ці вірші, не можуть слугувати поясненням української історії, то принаймні в них видно поетичний геній народу, його дух, звичаї старих часів і, нарешті, ту чисту моральність, якою завжди відзначалися українці й яку вони старанно зберігають і сьогодні, як одиноку спадщину по предках, яка врятувалася від жадності сусідніх народів».

Завдання.

1) Прочитайте документ.



2) Як оцінює українців та їхню усну народну творчість автор?

Таким само глибоким почуттям патріотизму перейняте перше видання ліричних народних пісень, підготовлене першим ректором Київського університету Михайлом Олександровичем Максимовичем під назвою «Малоросійські пісні» (1827), яке з часом дослідники назвали «золотою книгою



українознавства». Він продовжив роботу в цьому напрямку і вже у 1834 р. вийшла збірка «Українські народні пісні», а у 1849 р. «Збірник українських пісень».

Значний внесок у вивчення та поширення народного фольклору внесли М.Костомаров, Й.Бодянський, І.Срезневський та інші дослідники української старовини.

На західноукраїнських землях фольклорним виданням був альманах «Русалка Дністрова», виданий «Руською трійцею» у Буді (суч. Будапешт, Угорщина) 1837 р. Він містив українські народні пісні з передмовою І.Вагилевича про Морозенка, Коновченка, Довбуша, про взяття козаками Варни, веснянки, колядки; твори учасників гуртка та інші матеріали.

book1

3. Друкування.

Величезне значення для розвитку української культури мало друкування. На початку ХІХ ст. загальна кількість друкарень в Україні становила лише близько двох десятків. Значна частина написаних книг і періодичних видань друкувались переважно в Москві та Петербурзі, а з відкриттям університетів в університетських друкарнях, тобто у Харкові і Києві. Наприкінці 30-х рр. в Україні, як і в усій Росії відкрились губернські друкарні, де друкувались офіціальні «Губернские ведомости» (з 1838).


Кобзар першої половини ХІХ ст. (з "Молодика")
У І половині ХІХ ст. на території України, переважно в Харкові, з’явились періодичні видання (газети і журнали): «Украинский вестник» (1816-1819), «Харьковский Демокрит» (1816), «Харьковские известия» (1817-1824) та ін.; альманахи «Украинский альманах» (1834), «Молодик» (1843-1844), «Ластівка» (1841; вийшов у Петербурзі), «Киевлянин» (1840-1841, 1850; виходив у Києві). У деяких з цих журналів, наприклад в «Украинском вестнике», крім літературних творів, були вміщені статті з історії України. Реакційно-монархічні погляди знайшли своє відображення в альманахах «Сніп» (1841) та «Южный русский сборник» (1848). book1

4. Розвиток театрального мистецтва.

Відбулися зрушення в театральному мистецтві України. Перші професійні трупи на Наддніпрянщині виникли в кінці XVIII ст. на початку ХІХ ст. На Лівобережній Україні виступали переважно російсько-українські трупи, на Правобережній – польсько-російсько-українські, в Галичині існували постійні німецький і польській театри.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\щепкин м.с..bmp




М.С.Щепкін


Василь Гоголь-Яновський засновник аматорського театру в с. Кобинці (батько М.В.Гоголя)

Новий театр, за європейськими зразками, який побачила Україна, нажаль, був не український. У першій чверті ХІХ ст. на території Наддніпрянщини виникають професійні російські театри: у 1805 р. – в Києві, у 1809 р. – в Одесі, у 1810 р. – в Полтаві, у 1812 р. – в Харкові. У Харкові і Полтаві з’явились і перші українські трупи, засновані І.Котляревським та Г.Квіткою-Основ’яненком. Вистави п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» Котляревського в очолюваному ним Полтавському театрі з 1819 р. за участю великого актора Михайла Семеновича Щепкіна (1788-1863) відкрили історію українського національного професійного театру. З особливим талантом Щепкін грав у п’єсах Василя Гоголя-Яновського (батько М.В.Гоголя) і Івана Котляревського. З великим успіхом виступав видатний артист Карпо Трохимович Соленик (1811-1851), який був творчо близький до Щепкіна. Соленик грав у класичних комедіях: «Ревізор» М. Гоголя, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова, «Москаль-чарівник» І.Котляревського. Репертуар e:\підручник\василий_гоголь-яновский.jpg

професіонального театру в Україні складався з п’єс російською і українською мовами. Особливою любов’ю глядачів користувалися п’єси Котляревського і Квітки-Основ’яненка.

Існував також аматорський театр у с. Кобинці, керівником і режисером якого був В. П. Гоголь-Яновський. Аматорський театр був заснований і у Полтаві у 1815 р. директором якого став І.Котляревський.

Українські поміщики також створювали у своїх маєтках кріпосні театри – драматичні та музичні, де виступали актори-кріпаки. Відомими на той час були театри Д.Ширая на Чернігівщині, М.Рєпніна, Д.Трощинського – на Полтавщині.

У Кам’янці-Подільському був польський театр під керівництвом Антона Змієвського. В той же час польський театр був і у Києві під управою Ленковського, де виставлялись твори «Україна або Заклятий замок», «Олена або Розбійники на Україні», деякі ролі в них грали українською мовою.

Театральні вистави у Галичині українською мовою з’явилися тільки в добу національного відродження, яке розпочала «Руська Трійця». Йосиф Лозинський видав у 1834 р. збірку обрядових весільних пісень «Руське весілля», яке театралізували вихованці семінарії. Це була перша спроба ввести народну мову на сцену.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\крепостной театр.bmp




Кріпосний театр

У 1848 р. галицькі українці побачили перші публічні вистави рідною мовою. Вони відбувалися в 1848-1850 рр. у Коломиї, Львові і Перемишлі. Початок зробив парох Коломиї отець Іван Озаркевич, який склав аматорську трупу, переробив «Наталку Полтавку» і виставив її на сцені у Коломиї під назвою «На милування нема силування» у травні 1848 р.

За прикладом львівських аматорів пішли і перемишльські українці, які відіграли ту саму переробку. Репертуар складався і з таких творів як «Козак і мисливець», «Москаль-чарівник», «Проциха» та ін. У виставах брали участь українці, поляки, німці. Талановитими акторами цього періоду були Соломея Чайківська, Іван Вітошинський, Трешкевич, Юлія Панькевич та ряд інших.



dramamsk


Висновки.

Особливе місце в розвитку духовних засад українського національного руху, української культури належить, безумовно, Тарасові Шевченку. Важко знайти інший приклад, коли б творчість і особистість однієї людини такою повною мірою віддзеркалювали б національну ідею, національний дух. Те, що в історії народу, який змагався за свою свободу й державність, таке видатне місце посів саме поет, не було випадковим. Культурна діяльність була практично єдиною цариною, де українці могли виявити свою самобутність.



У розглядуваний період серед талановитої плеяди українських письменників виділяються такі широковідомі постаті, як І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Куліш. Виникають російські професійні театри — у Києві (1805 р.), Полтаві (1810 р.), Харкові (1812 р.). Великою популярністю користувався в Полтаві український театр, на сцені якого виступала аматорська група під керівництвом І. Котляревського. У 1819 р. тут поставили «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника». Існував також аматорський театр у с. Кобинці, керівником і режисером якого був батько Миколи Гоголя В. П. Гоголь-Яновський. Широку популярність мали українські бандуристи, кобзарі, лірники.


hh00625_


Питання для самоперевірки

1) Історичний тренінг.

  1. Назвіть декілька повістей Григорія Квітки-Основ’яненка.

  2. В яких містах Наддніпрянщини було започатковано професійні театри?

  3. На чолі якого театру стояв Іван Котляревський?

  4. Хто був автором п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник»?

  5. Хто був автором фольклорного збірника «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень», виданого у 1819 р.?

  6. Коли було створено Полтавський театр?

  7. Назвіть міста Західної України де почали діяти аматорські театральні трупи?

  8. Скільки збірників українських народних пісень видав Михайло Максимович?

  9. Чим уславився Остап Вересай?

  10. Хто був автором п’єс «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик»?

  11. Назвіть реакційно-монархічно налаштовані українські альманахи, що виходили в І половині ХІХ ст.

  12. Назвіть українського письменника І половини ХІХ ст. чиї вірші стали народними піснями, наприклад «Чорні очі».


2) Назвіть представників української літератури того часу:

1. _________________ , 2. ___________________ , 3. ___________________ ,

4. _________________ , 5. ___________________ , 6. ___________________ , 7. _________________



3) Розгляньте карту № 7 та вкажіть міста України де діяли найбільші друкарні.

4) Правильно проставте авторів літературних творів.

1. Т.Шевченко а) «Малоросійські приказки»

2. П.Куліш б) «Шельменко-денщик»

3. П.Гулак-Артемовський в) «Україна»

4. І.Котляревський г) «Конотопська відьма»

5. Є.Гребінка д) «Назар Стодоля»

е) «Кобзар»

є) «Наталка Полтавка»

ж) «Пан та собака»

з) «Чорна Рада»

і) «Сватання на Гончарівці».

5) Назвіть відомих кобзарів на українських землях.

1. ____________ , 2. ___________ , 3. ____________ , 4. ___________ .

6) Розгляньте карту № 7 та назвіть, в яких ще містах діяли аматорські театри, українські професійні театри та театральні трупи селян-кріпаків


ph02736g


Словник термінів.

Кобзар – український народний співак, що акомпанує собі на кобзі (бандурі).

Реалізм – художній метод, який полягає в правдивому відтворенні дійсності.

Театр – вид мистецтва, якій відображає світ у художньо-сценічних образах; відображає особливості становлення людини, її душевний стан, ідеали і суперечності суспільства.

Фольклор – народна поетична творчість; сукупність народних традицій, поглядів, звичаїв, обрядів, вірувань, що набули художньо-творчого мистецького оформлення.




an00790_
Віконце допитливих.

Прем'єра вистави «Наталка Полтавка» І. Котляревського відбулася 1819 р. Глядачі «Наталки Полтавки» були вражені: замість давне обридлих палаців і альтанок вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки.

З великим успіхом і не раз «Наталка Полтавка» йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишинева, Мінська, Риги, Таллінна, Вільнюса, багатьох міст Сибіру, Середньої Азії, Кавказу. Згодом «Наталку Полтавку» бачили і вітали Париж, Лондон, Загреб, Нью-Йорк, Відень, Сідней, Торонто. Кілька пісень із п'єси включив до своїх концертів відомий негритянський співак Поль Робсон. «Сонце низенько» та інші українські пісні І. Котляревського у його виконанні постійно звучали в найбільших театрах світу.

У наш час «Наталка Полтавка» з незмінним успіхом іде на сценах Італії, Німеччини, США, Англії, Угорщини. Усі ці факти красномовно засвідчують, що праматір українського театру й драматургії стала міцним надбанням світової театральної й музичної культури.

Доречи! Микола Васильович Гоголь, великий український письменник, все життя страждав від почуття провини, а також, особливо в останні роки від страху бути похованим живцем у вісні. Ці страхи стали реалію, коли через багато років могила письменника була відкрита, з’ясувалось, що його скелет лежав на боку. Він дійсно був похований у стані летаргічного сну!!!





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал