Тема розвиток освіти та науки на українських землях



Сторінка1/4
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4
Розділ 4. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ.

c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\архитектура\дворец потоцкого нач. 19 в..bmp

Тема 1. РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА НАУКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ .


Тема 2. НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА І ТЕАТР.
Тема 3. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\щепкин м.с..bmp

c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\герб киевского университета.bmp

Тема 4. ТРАДИЦІЙНО-ПОБУТОВА КУЛЬТУРА У СЕЛІ ТА МІСТІ.


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ.
c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\архитектура\колоннада бельведера одесса.bmp75d52f39c1e0dommarcevich


c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\картинки\фонтан змея софиевка.bmp

c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\квитка-основяненко.bmp


d:\малюнки\pub60cor\j0295069.wmf


Основні дати розділу

1784 р. – відновлення роботи Львівського університету

1798 р. – вийшла друком «Енеїда» Івана Котляревського

1805 р. – заснування й початок роботи Харківського університету

1815 р. – засновано перший аматорський театр у Полтаві

1817 р. – закриття Києво-Могилянської академії

1834 р. – засновано Київський університет

1843 р. – розпочала роботу «Комісія для розбору давніх актів» у Києві

1848 р. – відкриття кафедри української мови і літератури при Львівському університеті
Тема 1. Розвиток освіти та науки на українських землях.book1
1. Особливості розвитку культури.

Багата українська культура з ІІ половині ХVІІІ ст. почала виявляти ознаки занепаду. Це давалося взнаки і в колишній Гетьманщині, і в Правобережній Україні, зокрема у західних землях. Поступово занепадала традиційна українська культура західних міст. Книгодрукування, яким колись пишалися Львів, Острог, Перемишль, згасло. Літературна мова ледь жевріла в церковнослов'янщині. Поступово у Східній Україні єдиним засобом літературного спілкування стає російська, у Західній — польська й латинська, у Закарпатті — латинська й угорська мови.

Царський уряд, ліквідувавши політичну автономію України, поставив собі на меті повністю нівелювати й український народ, влити його у великоросійську націю

Намір російського самодержавства асимілювати Україну здійснювався у двох напрямках: політичному та ідеологічному. Якщо політичний виражався у ліквідації залишків державності, то ідеологічний напрям мав три об'єкти політичний лад, релігію та історію. Треба було переконати свій народ, близьких та далеких сусідів, що найкращий лад для України — самодержавний, що їхня національна ідентичність з росіянами підтверджується релігійною єдністю — православ'ям — і що Україна — це Південна Росія, Малоросія, споконвічна російська земля, яка не має власної історії, мови, культури

Помітний вплив на формування суспільно-політичних поглядів середини ХІХ ст. спричинило Кирило-Мефодіївське товариство, проголосивши ідею слов'янської федерації. Товариство активізувало зацікавленість суспільства історією слов'ян, їхніми мовами, культурою. М. Костомаров і його однодумці вважали, що саме рідна мова має стати важливою підоймою народної освіти.

Прогресивна західноукраїнська інтелігенція ідею національного відродження пов'язувала з просвітою народу на засадах мови, літератури, духовного розвитку

Проголосили цю платформу члени гуртка, що склався у Львові на початку 30-х років і був названий сучасниками "Руською трійцею".

Великим історичним здобутком української літератури кінця XVIII — початку XIX ст. було впровадження у культурне життя нації нової української літературної мови, заснованої на живій мові народу, його фольклорі та певних "книжних" елементах, успадкованих з минулого.

Проте як ніхто інший підніс і розширив національну самосвідомість українського народу Тарас Шевченко. Поезія великого співця України будила національно-патріотичні настрої української молоді, доти зрусифікованої або спольщеної, інертно-байдужої до рідної мови та культури.

book1

2. Розвиток освіти.

У І половині ХІХ ст., незважаючи на асиміляторську політику російського та австрійського урядів, розвиток української культури вийшов на новий рівень.

Хоча запровадження української мови в освітніх закладах у Наддніпрянській Україні було неможливим, мережа освітніх установ розширювалася.



Освіта

Наддніпрянська Україна

Західноукраїнські землі

Початкова

Парафіяльні училища для дітей «нижчих станів», повітові училища для дітей «купців, ремісників та інших міських обивателів»

Елементарні школи: у селах - парафіяльні однорічні, у містечках – тривіальні трикласні, у великих містах – чотирикласні головні та нормальні школи

Середня

Гімназії. Навчання було платним. Здійснювалося російською мовою. Спеціальна заборона приймати до них вихідців із кріпосних селян. Усього в Наддніпрянщині в І половині ХІХ ст. діяло 19 гімназій, де навчалося 4 тис. учнів.

Гімназії. Навчання було платним. Здійснювалося німецькою мовою. Усього в Східній Галичині діяло вісім гімназій, на Закарпатті – дев’ять, у Північній Буковині – одна.

Вища

Києво-Могилянська академія (ліквідована 1817 р.), Харківський (1805) та Київський (1834) університети. Ліцеї у 9-річному курсі поєднували гімназичний та університетський курси: Волинський (1805), Рішельєвський (1818), Гімназія вищих наук (1820)

Львівський університет, Реальна (торговельна) академія (1817), Львівська Технічна академія (1844), Кременецький ліцей (1805). Викладання здійснювалося німецькою мовою.

Розвивалася жіноча освіта, яка існувала окремо від чоловічої. Були засновані Харківський, Полтавський, Одеський, Київський і Керченський інститути шляхетних дівчат.

Однак вища і середня освіта мали елітарний характер. Здобути її могли тільки заможні верстви населення. До того ж царський уряд обмежував доступ до вищої і середньої освіти представникам простолюду. Обмеженою була й можливість дістати навіть початкову освіту, оскільки початкових шкіл в селах не вистачало. Тому зростала кількість неписьменних.e:\підручник\18_52.jpg

У Західній Україні після революції 1848-1849 рр. почали відкриватися недільні школи для дорослих, де викладання велося українською мовою. Хоча українська мова викладалася в школах, вивчення її тут не було обов’язковим.




Бібліотека та музей Оссолінських у Львові. Із літографії К.Ауера

Важливим науковим осередком Західної України стала культурно-освітня установа під назвою «Львівський інститут Оссолінських». Засновником був граф Максиміліан Оссолінський – польський просвітитель, бібліограф, літературознавець та історик. Інститут мав бібліотеку музей та друкарню. В бібліотеці були книги з історії, філософії, літератури, географії і права. Музей славився археологічними пам’ятками, нумізматичними експонатами, колекцією стародавньої зброї, картинами, гравюрами та скульптурами. Інститут Оссолінських був просвітницьким центром того часу.

book1

3. Києво-Могилянська академія.

У кінці XVIII — на початку XIX ст. у Києві продовжувала існувати духовна академія, яка підготовляла вчене духовенство. Поряд з богословськими дисциплінами в ній викладали математику, природознавство, фізику, географію, історію, астрономію, давні і нові мови, а також «початкові правила медицини». Частина студентів Київської академії для продовження своєї освіти вступала в університети, Петербурзьку медико-хірургічну академію та інші вищі учбові заклади.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\коево-могилянка.bmp


Києво-Могилянська академія (сучасний вигляд)
У 1814 р. вийшов новий статут для духовних академій, згідно з яким вони призначались виключно для богословської освіти і підготовки духовенства. Програма Києво-Могилянської академії була дуже урізана за рахунок вилучення точних і гуманітарних наук, у зв’язку з цим у ній помітно скоротилась кількість слухачів.

У 1817 р. вона була закрита. Замість неї створена руська православна духовна семінарія, з 1819 р. – духовна семінарія, яка проіснувала до початку 1920 р. Відновив свою роботу навчальний заклад лише у 1919 р.



4. Харківський університет та його наукова діяльність.book1

У 1805 р. був заснований та розпочав свою роботу Харківський університет.




Харківський університет, фото ХІХ ст.

Одним із засновників Харківського університету був відомий вчений, винахідник, освітній і громадський діяч В.Н.Каразін (1773-1842 рр.). Університет складався спочатку з чотирьох факультетів: словесного (пізніше історико-філологічний), юридичного, математичного і медичного. Першим ректором університету був професор словесності І.С.Рижський. З самого початку свого існування університет став значним центром освіти і науки в Україні та Півдні Росії. Він провадив навчальну і наукову роботу, контролював школи Харківського учбового округу, до складу якого входили губернії Лівобережної і Південної України, Крим, Земля Війська Донського і Кавказ, і здійснював цензурний нагляд за всіма виданнями, які виходили в межах округу. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\архитектура\харьковский университет.bmp

Проте царський уряд відпускав на утримання університету так мало коштів, що він довго не міг розгорнути нормальної навчальної роботи, ні діяльності своїх допоміжних закладів. Відсутність клінік, лабораторій та інструментів протягом ряду років не давала змоги налагодити роботу медичного відділу, на якому в 1809 р. було тільки три студенти.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\срезневский измаил иванович.bmpc:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\василий каразин.bmp




Василь Каразін

В університеті працювали талановиті професори, які стояли на рівні досягнень науки того часу. Серед них слід назвати професора математики Т.Ф.Осиповського, який працював в університеті з часу його заснування, а в 1813-1820 рр. він був його ректором. Йому належить тритомний «Курс математики». Праці Осиповського відіграли визначну роль в розвитку математичної науки. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\михаил остроградский.bmp


І.І.Срезневський

Початок дослідження питань хімії в Харківському університеті поклав О.І.Ходнєв. Важлива роль в розвитку хімії в університеті належала М.М.Бекетову. В галузі природничих наук великих результатів досяг професор В.М.Черняєв, який у своїх працях обґрунтував значення лісів України для господарства й екологічної рівноваги; в розвитку геологічних наук – професор Н.Д.Борисюк, який створив гідрогеологічну карту Харківщини, що допомогла налагодженню водопостачання міст. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\потебня о.о..bmp


М.В. Остроградський

З 1842 по 1847 р. кафедру славістики в Харківському університеті очолював Ізмаїл Іванович Срезневський, який пізніше перейшов у Петербурзький університет. Він одним з перших почав займатися вивченням української народної творчості, багато працював над історією російської мови.


О.О.Потебня

За час з 1805 по 1851 р. Харківський університет закінчило до 3 тис. чоловік, з яких близько 500 стало вчителями і 66 дістало згодом професорське звання. Найвидатнішими серед останніх були лікар Ф.І.Іноземцев; математик М.В.Остроградський, праці якого присвячено аналітичній механіці, гідромеханіці, математичній фізиці, математичному аналізу і теорії диференціальних рівнянь, створив ефективну школу прикладної механіки; філолог О.О.Потебня, який розробляв питання теорії словесності, фольклору, етнографії, фонетики, граматики.
book1

5. Київський університет.

c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\герб киевского университета.bmp

Відкритий у 1834 р., Київський університет ім. Св. Володимира спочатку мав один факультет з двома відділами - історико-філологічним і фізико-математичним. В наступному році відкрився юридичний факультет, а в 1840 – медичний. Першим ректором Київського університету був видатний український вчений природознавець, філософ, історик, фольклорист і письменник М.О.Максимович (1804-1873 рр.).




Сучасний герб Київського університету
При Київському університеті існував музей старожитностей; згодом було відкрито фізичний, мінералогічний, зоологічний та інші кабінети, створено ботанічний сад, збудовано університетську обсерваторію та анатомічний театр.

У 1845-1846 рр. співробітником університетської археографічної комісії працював Т.Г.Шевченко, на честь якого університет було перейменовано у 1939 р. e:\підручник\київський ун-т.jpg

В різні часи в університеті викладали історики та філологи М.Максимович, М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, математики В.Єрмаков, М.Боголюбов, фізик М.Авенаріус, хімік С.Реформатський, медик М.Скліфасовський та багато інших. Серед відомих випускників імена письменників М.Старицького та М.Рильського, композитора М.Лисенко.


Київський університет, фото ХІХ ст.

Посилення кріпосницької реакції в Росії після поразки революції 1848 р. в Західній Європі торкнулося і вищих учбових закладів. Згідно з «Правилами», введеними у 1849 р., в університетах скоротились програми суспільних наук. Було припинено викладання філософії; логіку і психологію почали викладати професори богослов’я. харківський і Київський учбові округи були на кілька років передані в підпорядкування генерал-губернаторам.

У задумі організації цих університетів малися на увазі поширення «общерусской» культури. Але фактично ці навчальні заклади відіграли протилежну роль: дали змогу не тільки російській, але й місцевій молоді ознайомитися як із офіційно викладеною, так зі своєю історією.




Документи та матеріали.

Микола І з приводу відкриття Київського університету.

«Університет – це мій твір, але я перший покладу на нього руку, якщо здається, що він не відповідає своєму призначенню. А призначення університету – поширювати російську культуру».



Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) Яке основне призначення університету на думку російського імператора?

3) На основі отриманих знань з попередніх тем (національно-визвольний рух), доведіть або спростуйте те, що університет виконував своє призначення.


book1

6. Львівський університет.

Робота Львівського університету була відновлена у 1784 р. за наказом австрійського імператора Йосифа ІІ. Університет складався з філософського, теологічного, юридичного факультетів. Термін навчання становив 4 роки. Викладання в університеті проводилося латинською, німецькою, польською мовами. На початку 40-х років ХІХ ст. на всіх факультетах навчалося 1184 студента, серед яких було близько 400 українців.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\львовский университет.bmp


Львівський університет (сучасний вигляд)
Австрійський уряд не чинив перешкод для вступу українців лише на богословський факультет, щоб готувати з них сільських священиків.

1805 року уряд перевів університет зі Львова до Кракова. Замість нього у Львові протягом 1805-1817 рр. існував ліцей з філософським, хірургічним, юридичним і теологічним відділами. Але програма ліцею не відповідала вимогам, що ставилися перед вищою освітою, і тому у 1818 р. університет у Львові відновили. У 1825 р. була відкрита кафедра польської мови та літератури. При Львівському університеті з 1848р. працювала кафедра української мови і літератури.



book1

7. Розвиток історичної науки.

Серед інших галузей наук певного розвитку в Україні набрала історія. З середовища українського дворянства вийшла анонімна «Історія Русів», що стала відомою у 20-х рр. ХІХ ст. в рукопису і була надрукована в Москві у 1846 р. Вона дає огляд історії України з давніх часів до 1769 р. «Історія Русів» була написана художньою образною мовою, привернула увагу Пушкіна, Шевченка та багатьох інших письменників і учених (більш докладніше у § 4).c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\бантыш-каменский.bmp

У 1822 р. вийшла в світ написана істориком Д.М. Бантиш-Каменським «Історія Малої Росії» у 4 томах, у якій відбулася перша спроба наукового дослідження історії України.




Д.М.Бантиш-Каменський


Титульна сторінка "Історії Русів"

Протягом 1842-1843 рр. надрукована 5-томна праця М.А.Маркевича «Історія Малоросії», в якій викладається історія України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Головним джерелом для написання твору стала «Історія Русів» та праці Д.М. Бантиш-Каменського. 3 та 5 томи містять документальні додатки, примітки, опис джерел, списки генеральної старшини та вищого духовенства, хронологічні таблиці зберігають певне довідкове значення. Науковий інтерес становить зібрана Маркевичем колекція документів з історії України XVII – XVIII ст. микола маркевич


Микола Маркевич

У 30-50-х рр. ХІХ ст. цілий ряд праць опублікував історик А.О.Скальковський, «Хронологічний огляд історії Новоросійського краю», «Історія Нової Січі або нового Коша Запорозького» та ін. У них був зібраний великий фактичний матеріал з історії Запорізької Січі та Новоросії. Проте він висвітлював події української історії з позиції російської офіційної науки. Негативно оцінював гайдамацький рух. Але під час співпраці з журналом «Киевская старина» погляди Скальковського зазнали певної еволюції.

Важливе місце в українській історіографії І половини ХІХ ст. займають праці О.М.Марковича. Він опублікував збірку документів сімейного архіву, зокрема частину щоденника свого діда – «Щоденні записки генерального підскарбія Я.Маркевича», а також дослідження про дворянський стан Чернігівської губернії. У своїх працях Маркович подає стислий виклад історії козацтва, торкається питання про закріпачення селян Лівобережної України.e:\підручник\михайло максимович.jpg




Михайло Максимович, фото

Видатним істориком 30-50 рр. ХІХ ст. був М.О.Максимович. Досліджуючи історію Київської Русі, він рішуче боровся проти норманістських поглядів щодо походження слов’ян і Давньоруської держави. Чимало праць він присвятив історії українського козацтва, визвольній боротьбі українського народу проти Речі Посполитої. Багато зробив Максимович і для розвитку археології в Україні. Йому належать такі праці як «Нарис Києва», «Листи про гетьмана Б.Хмельницького», «Археологічні записи про Київ та околиці». Максимович поклав початок українській фольклористиці, видавав збірки пісень. Як мовознавець опублікував низку статей про класифікацію слов’янських мов.

Максимович був ще і відомим ботаніком. Перебуваючи професором Київського університету він висловив думку, що людина спроможна пізнати матеріальний світ. Він був одним із ранніх попередників еволюційної теорії англійського вченого Чарльза Дарвіна.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\бодянский осип максимович.bmp

Ще одним видатним українським істориком, етнографом та письменником цього періоду є М.І.Костомаров, колишній кріпак, автор багатьох праць з історії України таких як «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Гетьманство Юрія Хмельницького» та багато ін. історичні дослідження присвячені вивченню історії українських земель XVI – XVIII ст. Характерною особливістю цих праць є те, що вони базуються на документальних матеріалах.


О.М.Бодянський
Поряд з цим в Україні значно розширюється джерельна база історичної науки, створюється ряд архівосховищ. У 1843 р. у Києві почала роботу «Комісія для розбору давніх актів», активними учасниками якої були М.Максимович, М.Костомаров, Т.Шевченко, М.Берлінський та ін. Вона зібрала і видала протягом року значну кількість історичних документів, ряд літописів та інших джерел з історії України.

Розширенню джерельної бази історії України сприяла видавнича діяльність О.М.Бодянського. Зокрема, він надрукував «Історію Русів», «Літопис Самовидця» та багато інших джерел.



dramamsk


Висновки.

Колонізаторська, антиукраїнська політика царизму, незважаючи на всі зусилля її організаторів та виконавців, була неспроможна знищити волелюбні змагання українського народу. Ідеї національного відродження хоч і поступово, але невпинно поширювалися.

Переконливе свідчення цього — зміни у сфері освіти, культури. Продовжував свою славну освітянську діяльність Львівський університет, який знов розпочав працювати у 1784 р., де у наслідок революції 1848 р. в Австрійській імперії було відкрито кафедру української мови та літератури.

У 1805 р. в Харкові був відкритий вищий навчальний заклад — університет. Важливою подією в історії української науки й культури стало заснування у 1834 р. Київського університету св. Володимира. Його першим ректором став відомий природознавець, історик та етнограф М. Максимович. Він відіграв провідну роль у створенні Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, де працювали, зокрема, М. Костомаров, Т. Шевченко, М. Берлінський. Завдяки їхнім зусиллям був створений архів, що містив багато цінних документів з історії України. Визначні вчені працювали в Харківському університеті. Серед них — славіст І. Срезневський, хімік В. Каразін, математики Т. Осиповський та М. Остроградський.



Вагомий внесок у дослідження історії України зробили М. Костомаров, М. Маркевич, М.Максимович та інші. Започаткувавши українську школу істориків, вони науково обґрунтували історичну самобутність українського народу, його культури.

hh00625_

Питання для самоконтролю

1) Які ви знаєте вищі і середні навчальні заклади:

Середні Вищі

1. _____________? 1. ____________ ?

2. _____________? 2. ____________ ?

2) Кого із видатних українських істориків того часу ви знаєте?

3) Складіть розповідь про культурно-освітню установу – інститут Оссолінських.

4) Правильно проставте авторів історичних праць:

1. М.Костомаров, а) «Руїна»,

2. М.Максимович, б) «Історія Малої Росії»,

3. А.Скальковський, в) «Історія Нової Січі»,

4. М.Маркевич, г) «Богдан Хмельницький»,

5. Д.Бантиш-Каменський, д) «Історія Малоросії»,

е) «Нарис Києва»,

є) «Листи про гетьмана Б.Хмельницького».

5) Заповніть таблицю «Розвиток науки»

Імена вчених




Галузь діяльності та наукові дослідження











6) Які навчальні заклади поєднували викладання за гімназичним та університетським курсами?

7) Хто був першим ректором Київського університету?

8) Який громадський діяч і вчений був ініціатором створення Харківського університету?

9) Які зміни відбувалися у Львівському університеті в І половині ХІХ ст.?

10) У яких галузях науки здобув визнання Михайло Максимович?

11) Опрацюйте карту № 7 та назвіть які ще середні та вищі навчальні заклади діяли в Україні

у І половині ХІХ ст.? Які наукові товариства крім вище згаданих були відкриті та

працювали? Чим, на вашу думку, вони займалися?



ph02736g


Словник термінів.

Славістика – сукупність наукових дисциплін про мови, літературу, фольклор, історію, матеріальну та духовну культуру слов’янських народів.

Теологія – сукупність релігійних доктрин та вчень про сутність та дії Бога.

Філологія – область знань, що вивчає писемні тексти та на основі їх змістовного, мовного та стилістичного аналізу вивчає історію та сутність духовної культури даного суспільства.


an00790_


Віконце допитливих.

Шукачі давнини.

Так само, як на Наддніпрянщини, на Західній Україні учені духовники шукали давні документи, щоб боронити права своїх церков і монастирів, щоб мати готові докази проти претензій своїх противників. Але історичних джерел знаходили небагато. Полетика писав: «Всюди стараюся розшукувати свідоцтва, що відносяться до української історії, але мало їх знаходжу. До цього часу не маємо повної історії нашої батьківщини. Вірні й важливі сліди її погубилися завдяки спустошенню нашої країни».

У ці часи зростають досліди місцевої історії, появляються статті й цілі праці, що виясняють минуле міст, містечок і навіть сіл. Це було ще можливо виконати. При цьому автори цікавляться тими пам’ятками минулого, що збереглися в цілості чи руїнах, - замками, городищами, печерами, будовами невідомого походження, незрозумілими написами. Не знаходячи вияснення в історичних хроніках, вони охоче зверталися до народних переказів і легенд і там шукали відповіді на свої питання. Так зростають досліди над народною словесністю, народжуються етнографія і мовознавство.
Карта № 7



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал