Тема Розвиток і виховання. Заняття Розвиток і виховання. Фактори, що впливають на формування особистості Мета



Скачати 94.15 Kb.
Дата конвертації24.03.2017
Розмір94.15 Kb.
Тема 4. Розвиток і виховання.
Заняття 1. Розвиток і виховання. Фактори, що впливають на формування особистості
Мета: cформувати в студентів поняття про розвиток; розкрити суть поняття виховання, його складові частини. Охарактеризувати фактори, які впливають на формування особистості. Розвивати увагу, пам'ять, мислення. Виховувати професійну спрямованість, інтерес до майбутньої професії.
План

  1. Поняття розвитку.



  1. Фактори, що впливають на формування особистості.



Запитання до самоконтролю

1. Чим обумовлюється виникнення, становлення і розвиток педагогіки як науки?

2. Які стадії і чому пройшла педагогіка у своєму розвитку?

3. Які Вам відомі шляхи і засоби виховання в народній педагогіці?

4. Який внесок у розвиток педагогіки зробили українські просвітителі, письменники і педагоги?

5. Опишіть основні джерела педагогіки.

6. Охарактеризуйте предмет педагогіки.

7. Які функції педагогіки?

8. Назвіть і охарактеризуйте основні категорії педагогіки.

9. Охарактеризуйте систему педагогічних наук.

10. З якими науками і як саме зв’язана педагогіка?

11. Охарактеризуйте завдання педагогіки на сучасному етапі.

12. Опишіть основні напрями і течії зарубіжної педагогіки.
Література

Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. – Київ «Академвидав», 2006. – С.27-33.



1. Поняття розвитку

Головним чинником формування особистості дитини є виховання.

Що ж таке виховання?


Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Виховання є найширшим поняттям педагогіки.

У педагогіці поняття «виховання» вживають:



  • у широкому соціальному,

  • у широкому педагогічному,

  • у вузькому педагогічному,

  • в гранично вузькому педагогічному значеннях.

Виховання в широкому соціальному значенні - процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу.

Під впливом середовища особистість може не лише формуватися, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприйнятливість до цих явищ.


Виховання в широкому педагогічному значенні — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні — цілеспрямована виховна діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі дітей (наприклад, виховання здорової громадської думки).

Виховання в гранично вузькому значенні — спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком і відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.
Отже, саме під впливом виховання відбувається процес формування особистості, і завдяки вихованню розвиваються природні задатки і здібності.

Виховання вносить у долю людини різний внесок: від незначного до максимально можливого.

Вихованням можна багато досягти, але повністю змінити людину не можна. Гасло «виховання може все», з яким неодноразово виступала педагогіка, себе не виправдало.



Спеціальні дослідження показали, що виховання здатне забезпечити розвиток певних якостей, лише спираючись на закладені природою задатки. Виховання малят мавпи в однакових з дитиною умовах показало, що малята мавпи, маючи такі самі контакти з людьми, отримуючи добре харчування і догляд, тим часом не набувають жодної психічної якості, властивої людині.
Що ж являє собою розвиток як процес?

Розвиток – це процес становлення і формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і виховання відіграє провідну роль.
У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв'язки з навколишнім світом. Як індивіда її характеризують передусім біологічні особливості, які є передумовами соціального розвитку. Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання.

Процес розвитку є безперервним.

Він пов'язаний із набуттям соціальних особливостей, що характеризують людину як суспільну істоту.

Для 1.5 місячної дитини – однією з перших соціальних дій є: усмішкою вітає близьких людей.



Далі - оволодіває мовою, нормами спілкування, знаннями, уміннями та навичками трудових дій; розвивається його самосвідомість, формується моральна спрямованість поведінки, прагнення до самовдосконалення.

У цьому процесі дитина як біологічний індивід перетворюється на людину як особистість.


Говорячи про розвиток, розрізняють такі поняття, як:

  • анатомо-фізіологічний (фізичний) розвиток;

  • психічний (розумовий);

  • соціальний (суспільний).


Фізичний розвиток – полягає у зміні біологічних систем організму – кістково – м’язевої, дихальної, серцево – судинної, кровоносної, та інших.

Психічний (розумовий) розвиток - розвиток певних психічних процесів: пам'яті, здатності виконувати різні мислительні операції ( аналіз, синтез, узагальнення та інші ).

Соціальний (суспільний) розвиток - соціалізація людини, тобто формування її як людини під впливом взаємоз'вязків з колективом, суспільством, сім'єю.

2. Фактори, що впливають на формування особистості
Фактор – це умова, причина будь – якого процесу.

Розвиток людини, формування її як особистості відбувається шляхом взаємодії трьох основних факторів:

  1. спадковості;

  2. середовища;

  3. виховання.

Спадковість – відтворення у нащадків біологічної схожості з батьками.

Це сукупність певних задатків, яка отримується від обох батьків, які здатні передаватися від покоління до покоління.



Носіями спадковості є гени.
По спадковості передаються: колір шкіри, очей, волосся, особливості нервової системи, тип обміну речовин, задатки до певної діяльності (тобто природні задатки).
Задатки — потенціальні можливості для розвитку здібностей.

Спеціальні задатки — це задатки до певного виду діяльності. Спеціальними є задатки музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні та ін.

Успадковані людиною задатки можуть реалізуватись або не реалізуватися. Все залежить від того, чи одержить людина можливість для переходу успадкованої потенції в конкретні здібності.



Другий фактор – середовище – це реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини.
Розрізняють такі види середовища:

  • близьке середовище (домашнє,сімейне);

Саме близьке середовище (сім'я, родичі, друзі) переважно визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій дитини, створює умови для розвитку її природних задатків.

  • географічне (природне середовище: клімат, різні природні умови);

впливає насамперед на спосіб життя людини та характер її трудової діяльності.

  • соціальне ( суспільство з усіма його компонентами, які впливають на формування особистості).

Процес соціалізації людини відбувається у ході спільної діяльності і спілкування.



Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.
Соціалізація може бути регульованою і стихійною. Вона здійснюється як у навчальних закладах, так і поза ними.
Спілкування з ровесниками є неодмінною умовою соціалізації дитини.

Третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості є виховання.

Виховання регулює вплив спадковості й середовища з метою реалізації соціальної програми розвитку особистості.

На відміну від соціалізації, яка відбувається в умовах стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем, виховання розглядається як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації.


Виховання виконує дві основні функції: упорядковує увесь спектр впливів на особистість і створює умови для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості.

Виховання має сильні і слабкі сторони.



Сила виховного впливу полягає в цілеспрямованості, систематичності та в кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання в тому, що воно вимагає свідомої участі людини.

Оцінка ролі виховання

Роль виховання оцінюється по-різному, причому діапазон цих оцінок дуже широкий — від ствердження його повного безсилля і безглуздя до вирішальної ролі.

Без сумніву, виховання не може вплинути на особливості таких фізичних рис, як колір очей, волосся, шкіри, загальну конституцію дитини. Проте може вплинути на її загальний фізичний розвиток, адже шляхом спеціального тренування і вправ можна зміцнити й загартувати здоров'я людини, що, в свою чергу, відіб'ється на її активності та працездатності.

Природні задатки можуть розвинутись у здібності лише під впливом виховання і залучення людини до відповідного виду діяльності. Для розвитку задатків і перетворення їх у здібності, і навіть для розвитку таланту, потрібні працездатність і працелюбність. Останні є тими якостями, що досягаються у результаті виховання.

Спеціальні дослідження показали, що виховання здатне забезпечити розвиток певних якостей, лише спираючись на закладені природою задатки.

Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови, якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою, тобто коли розвиток набуває характеру саморозвитку.

Ось чому Л.М. Толстой порівнював розвиток людини з тим, як росте плодоносне дерево. Адже в буквальному смислі людина його не вирощує — воно саме росте. Вона лише копає землю, вносить добрива, обрізає зайве гілля, тобто створює необхідні зовнішні умови, які сприяють його саморозвитку. Сам же розвиток відбувається за своїми внутрішніми законами.

Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Кожен, хто бажає до них приєднатися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням.

Розуміння ролі активності самої людини у власному розвиткові дозволяє педагогу цілеспрямовано організовувати діяльність школяра, ставити його в позицію активного діяча, озброювати такими способами діяльності, які дають змогу активно виявляти свої сили; вивчати його особистісну своєрідність, розкривати потенціальні можливості, тобто розумно спрямовувати процес розвитку особистості.



Отже,

Виховання – це провідний фактор розвитку особистості.

Як вирішальний чинник розвитку виховання виконує такі функції:

1. Організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість;

2. Підбирає зміст навчання і виховання, який сприяє розвитку і формуванню особистості;

3. Усуває негативні впливи на розвиток особистості;

4. Ізолює особистість від негативних умов для її розвитку.


Виховання створює умови для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей впродовж життя особистості.

Виховання не може змінити конституцію тіла людини, але може навчити людину пристосувати цю конституцію до життя, що зробить особистість здоровою, загартованою.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал