Тема Психологія як наука



Скачати 293.72 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації14.03.2017
Розмір293.72 Kb.
  1   2   3

Тема 1. Психологія як наука.
План Предмет та завдання загальної психології. Місце психологічної науки в системі наук. Галузі психології.
3. Науковий етап розвитку психології та його характеристика.
4. Історія психологічної думки в Україні
4.1. Дохристиянські часи – 18 ст.
4.2. Розвиток психологічної думки наприкінці 18 – на початку 20 ст. Тенденції розвитку психологічної думки післяжовтневого перевороту 1917 р.
4.4. Харківська школа (1917-1941).
4.5. Психологічна думка в повоєнні роки.
5. Методи психологічних досліджень.
1.
Психологія – наука, що вивчає процеси активного відображення людиною об’єктивної реальності у формі відчуттів, сприймання, мислення, почуттів та інших процесів і явищ психіки. Протягом багатьох століть психологію вважали лише галуззю описових знань. Та на сучасному етапі психологія визначається як наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Психологія вивчає діяльність людини, її психічні процеси, стани, властивості, закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності, становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки. Іншими словами, психологія – це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності. Психічна діяльність людини, психічні стани, процеси, становлення психічних властивостей людини – усе це становить предмет психології. Іншими словами, предметом психології є закономірні зв’язки суб’єкта з природним і соціокультурним світом, відображені в системі чуттєвих і розумових образів цього світу, мотивів, спонукаючи до дії, а також в самих діях, переживаннях свого відношення до інших людей ідо самого себе, у властивостях особистості як ядра цієї системи. Предметом психології є психіка людини, яка включає в себе велику кількість суб’єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам’ять, уява, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. Їх називають психологічними властивостями і станами особистості, включають до їх складу потреби, мотиви, інтереси, волю, почуття та емоції, здібності і знання, свідомість. Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їх залежність від психічних явищі, в свою чергу, залежність формування і розвитку психічних явищ від них.
Слово „психологія” походить від грецьких слів „psyche” – душа та
„logos” – учіння, наука. Вперше це слово з’явилося в 14 ст. Отже, можна сказати, що психологія – це наука про душу. Психологія є однією з наймолодших наук. Умовно визначення її як науки датують 1879 роком.
Головним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Психологія вивчає великий обсяг явищ, до яких насамперед належать процеси, стани і властивості людини, що мають різну міру складності – від елементарного розрізнення окремих ознак об’єкта, що впливає на органи чуття, до боротьби мотивів особистості. На сучасному етапі психологія стає сферою особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, у промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті тощо. Психологія допомагає людині зрозуміти стан своєї власної душі, а при необхідності свідомо вносити в нього зміни (аутотренінг, нейролінгвістичне програмування, медитація вона необхідна батькам і педагогам, щоб знати, що відбувається в душах дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, коректувати їх психічний розвиток вона просто необхідна для ділової людини, щоб ухвалювати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, уміло впливаючи на їхні симпатії і антипатії, переконання і смаки. У всіх ланках системи освіти (дошкільна освіта, середня загальноосвітня школа, середня спеціальна освіта, вища школа) виникають проблеми, що стосуються психології. Усвідомлення суспільством ролі прикладних знань, які розв’язуються психологічною наукою, привело до ідеї створення розгалуженої психологічної служби в органах народної освіти. Таким чином, психологія розв’язує три групи завдань: науково- дослідні, діагностичні, корекційні.
Науково-дослідні завдання передбачають вивчення об’єкта науки нарізних рівнях а) вивчення вікової динаміки окремих сторін психіки, психофізіологічних функцій, процесів, властивостей б) виявлення взаємозв’язків окремих сторін психіки впродовж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності.
Діагностичні завдання мають наметі) розпізнати й оцінити рівень розвитку психіки на кожному етапі розвитку особистості, ступінь зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини нарізних етапах розвитку 2) оцінити відхилення у психічному розвитку у відповідності із віком і досвідом 3) визначити потенційні можливості психічного розвитку
4) здобути наукові дані для удосконалення діагностування і прогнозування розвитку окремого індивіда.
Корекційні завдання спрямовані на 1) виправлення дефектів у психічному розвитку 2) викорінювання тих причин, що призводять до таких дефектів.
Розв’язуються ці завдання різними шляхами. Зокрема, шляхом 1) психологічних консультацій 2) спеціально організованих тренувань 3) спеціально організованого навчального експерименту та психолого-
педагогічного тренінгу 4) розробки рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини. Ці завдання виконують науковці-психологи, які працюють у спеціальних установах, та практичні психологи.
2. Психологія займає особливе місце в системі наук. Насамперед вона тісно пов’язана з фізіологією, зокрема, з фізіологією вищої нервової діяльності. Фізіологія, як відомо, вивчає механізми здійснення тих чи інших функцій організму, а фізіологія вищої нервової діяльності – механізми функціонування нервової системи, що забезпечують урівноваження організму з середовищем. Знання з цієї галузі науки особливо важливі для практичних психологів щоб у процесі вивчення психічної діяльності людини вони уявляли, на які механізми спираються ці складні форми діяльності, якими апаратами вони здійснюються, у яких системах протікають. Психологія має тісні зв’язки з суспільними науками, такими як історія, етнографія, соціологія, мистецтвознавство та ін. Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути досить повно розкриті без залучення знань про механізми індивідуальної і групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок і орієнтацій, без вивчення психологічних властивостей і особливостей особистості, її здібностей, мотивів, характеру, міжособистісних стосунків тощо. Особливо тісно психологія пов’язана із педагогікою. Розвиток педагогіки передбачає вирішення проблем, які вимагають психологічного дослідження, а саме закономірностей перебігу психічних процесів, особливостей засвоєння знань, формування вмінь та навичок, природи здібностей і мотивів. Усі ці знання мають особливо важливе значення у процесі визначення змісту освіти нарізних ступенях навчання, розробки ефективних методів навчання та виховання тощо. Незаперечним є зв’язок психології і медичних наук, які мають враховувати дані психології при розробці проблем охорони здоров’я, боротьби з захворюваннями. На основі медицини, педагогіки, психології виникли шкільна гігієна, медична психологія, нейропсихологія та ін. У тісному взаємозв’язку психологія перебуває із технічними науками. Координація цих наук важлива для розв’язання таких проблем 1) розробки систем керування 2) підготовки працівників у системі керування 3) створення комп’ютерів, систем комунікації, засобів відображення інформації
4) підготовки людини для роботи в новостворених технічних системах, апаратах 5) проблеми інженерної психології, кібернетики тощо. Отже, психологія має досить тісні зв’язки з іншими науками, водночас зберігаючи свій предмет, теоретичні принципи та методи дослідження. Сучасна психологія є широко розгорненою системою наукових дисциплін, що перебувають нарізних ступенях сформованості і пов’язані з різними галузями. Один із можливих варіантів класифікації галузей психології полягає в принципі розвитку психіки в діяльності. Виходячи з
цього, як основа класифікації галузей психології може виступати одна з вибраних психологічних сторін 1) конкретної діяльності 2) розвитку 3) відношення людини (як суб’єкта розвитку і діяльності) до суспільства (у якому здійснюється його діяльність і розвиток. Психологія – наука багатогалузева і включає в себе такі галузі:
- загальна психологія, що вивчає загальні закономірності психічної діяльності людини та виявляє найбільш загальні психологічні закономірності, теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття та категорії
- педагогічна психологія. Ця галузь вивчає психологічні проблеми навчання і виховання
- соціальна психологія. Вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, включення їх у соціальні групи, психологічні характеристики цих груп
- психологія особистості. Вивчає закономірності формування людини як суб’єкта діяльності
- вікова психологія. Вивчає закономірності етапів психічного розвитку і формування особистості протягом онтогенезу
- порівняльна психологія. З’ясовує основні закономірності становлення людської свідомості виявляє спільне і відмінне у психологічній діяльності людини і тварин.
Можна виділити галузі психології, що вивчають психологічні проблеми
конкретних видів людської діяльності: психологія праці розглядає психологічні особливості трудової діяльності людини, закономірності розвитку трудових навиків. Інженерна психологія вивчає закономірності процесів взаємодії людини і сучасної техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації автоматизованих систем управління, нових видів техніки. Авіаційна і космічна психологія як специфічні галузі інженерної психології аналізують психологічні особливості діяльності льотчика, космонавта. Медична психологія вивчає психологічні особливості діяльності лікаря і поведінки хворого, розробляє психологічні методи лікування і психотерапії. Юридична психологія вивчає психологічні особливості поведінки учасників кримінального процесу (психологія свідчень свідків, психологічні вимоги до допиту тощо, психологічні проблеми поведінки і формування особистості злочинця. Військова
психологія вивчає поведінку людини в умовах бойових дій. Психологія
реклами займається оцінкою потреб або очікувань споживачів, розробкою психологічних засобів дії на людей з метою створення попиту на продукт збуту, неважливо, чи це зубна паста, а чи виборча програма політичного діяча. Психологія релігії намагається зрозуміти і пояснити поведінку віруючих взагалі або представників різних сект.
Клінічна психологія вивчає прояви і причини різноманітних порушень у психіці й поведінці людини, а також психічні зміни, що відбуваються під час різних хвороб. Патопсихологія вивчає відхилення в розвитку психіки, розлад психіки при різних формах мозкової патології. Психофізіологія
вивчає фізіологічні основи психічної діяльності, а диференціальна
психологія – індивідуальні відмінності в психіці людей.
Екологічна психологія займається вивченням найефективніших способів поліпшення умову населених пунктах, де проходить діяльність людини. Особливу увагу вона приділяє проблемам шуму, забруднення середовища токсичними речовинами і їх впливу на психіку людини, проблемам взаємовпливу природи і людини. Дискусійною галуззю є парапсихологія (традиційна психологія звичайно чітко відособлюється від сумнівної парапсихології, яка вивчає прояви і механізми виникнення незвичайних, паранормальних здібностей людини, таких як телепатія, ясновидіння, телекінез і ін. Таким чином, для сучасної психології характерний процес диференціації, що породжує значну розгалуженість психології на окремі галузі, які нерідко значно розходяться й істотно відрізняються одна від одної, хоча й зберігають загальний предмет дослідження – факти,
закономірності,
механізми
психіки. Диференціація психології доповнюється зустрічним процесом інтеграції, у результаті якого відбувається зв’язок психології зі всіма науками (через інженерну психологію – з технічними науками, через педагогічну психологію – з педагогікою, через соціальну психологію – з суспільними і соціальними науками і тощо.
Прикладні галузі психології, або практична психологія, усе ширше входить у наше життя усе частіше в повсякденному житті можна зустріти психологів-практиків. Годфруа виділяє такі прикладні галузі психології клінічний психолог, шкільний психолог, промисловий психолог, педагогічний психолог, психолог-ергономіст, психолог-консультант.
4. Шлях розвитку уявлень про психіку людини можна поділити на два періоди – донауковий та науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. Перші наукові уявлення про психіку виникли в стародавньому Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Римі.
Піфагор - (542-497 рр. до не) трактував душу і розум як комбінацію чисел. Тіло людини він вважав в’язницею душі. Душа – безсмертна субстанція. Вона очищується на землі, а після смерті тіла – переселяється до Бога.
Арістотель (384-322 рр. до не. ) у трактаті Про душу висунув ідею неподільності душі та тіла, вважав душу формою тіла.
Демокріт, Епікур, Лукрецій тлумачили душу як матеріальний орган, яким керує розум. Ці філософи-матеріалісти вважали, що душа не є безсмертною і гине разом з тілом. Середньовічні психологічні погляди формувалися головним чином під впливом теології. Зокрема патристична психологія, що розглядала в єдності душу і тіло, постала як психологія антропологічна. Оскільки досягнення ідеального стану духовності було метою, воно пов’язувалося із стихією становлення, розвитку психічного.
Новою епохою в розвитку психічних знань стало Х ст. У цей період розвивається детермінізм, згідно з яким усі явища породжуються внаслідок дії матеріальних причині законів.
Р. Декарт (1596-1650 ) душу визнавав як щось незалежне від тіла, як особливу сутність, властиву лише людині.
Т.Гоббс (1588-1679) заперечував існування душі як особливої субстанції. На його думку, існує лише механічний рух, який підпорядкований законам психології.
Г.Лейбніц (1646-1716) увів поняття несвідомої психіки та продемонстрував складну взаємодію свідомого та підсвідомого. Стверджував, що світ складається з безлічі душ, так званих „монад”.
Дж. Локк став засновником емпіричної психології. Вважав людську душу чистою дошкою, яка поступово заповнюється знаннями. Французькі матеріалісти ХVIIІ ст. Гельвецій, Гольбах, Дідро ототожнювали душу і тіло та заперечували існування душі як окремої субстанції. У другій половині ХІХ ст. психологію визнали самостійною наукою.
1879 року умісті Лейпциг було створено першу експериментальну лабораторію. Її засновником став В.Вундт. Основними класичними моделями психології є такі
1. Структуралізм. Структуралісти були переконані, що людська свідомість, психіка складаються з фундаментальних елементів. Основним завданням психології вони вважали вивчення цих елементів.
2. Функціоналізм. Представники цього напряму цікавилися роллю поведінки особистості під час її адаптації до оточення. Основна увага приділялася процесу навчання.
3. Гештальтпсихологія. Представники гештальтизму основним предметом психології вважали вивчення процесу організації сприймання. Також вони стверджували, що ціле більше, ніж сума його частин.
4. Біхевіоризм. Біхевіористи основним предметом психології вважали людську поведінку. Засновником біхевіоризму вважається Дж. Уотсон. Він був переконаний, що для вивчення поведінки важливе значення має вивчення умову яких перебуває людина.
5. Гуманістичні теорії. Представники цієї течії вважали, що в центрі досліджень мають бути особистість та її внутрішній світ. Центральною концепцією гуманістичної теорії є потреба в реалізації наших можливостей.
6. Когнітивізм. Вважається однією з найновіших тенденцій у психології. Людина трактується як діяльна особистість, здатна активно сприймати інформацію. Для представників когнітивної психології характерна спрямованість досліджень на перехід від розуміння складного феномена до розуміння простого.
4.1. Дослідження уявлення українців з давніх часів про душу показують, що спочатку наші предки вважали, що після смерті душа не розлучається з тілом, а залишається в ньому, тільки людини переходить до іншого світу.
Тому до могил клали все необхідне для життя. Пізніше серед українців побутувало переконання про безсмертя душі. Вважалося, що після смерті душа віддаляється від тіла і живе окремим життям. У Слові о полку Ігоревім дістало своє відображення порівняння душі з перлиною. Також у ті часи українці виводили своє розуміння душі з порівняння сну і смерті. Під час сну, гадали наші предки, душа тимчасово відлітає від тіла, а потім повертається в нього. А коли душа відлітає від тіла назавжди, настає смерть. На основі аналізу народних казок та інших джерел дослідник І.Огієнко дійшов висновку, що в давнину українському народу були відомі уявлення про переселення душ. Предки вважали, що душа може переселитись у тварину або рослину, тому говорили не вбивай одиноку мушку зимою в хаті
– то, може, душі близьких твоїх родичів. З аналізу літописів І.Огієнко зробив висновок, що для українців з давніх часів душа була святою, а тіло грішним. Люди вважали, що подорож душі на той світ дуже довга й небезпечна. Середньовічні українські мислителі зазнали значного впливу давньогрецьких філософів. Їх ідеї стали провідними для мислителів України-
Руси. Так, Володимир Мономах у своєму творі Повчання розробив правила спілкування своїх дітей з оточуючими людьми. Однією з перших психологічних праць в Україні була робота Кирила Туровського “Притча про душу і тіло. Юрій Дрогобич написав книгу філософсько-психологічного змісту Прогностичне судження. Іван Турбінецький-Рутинець у своїх працях розглядав питання морального виховання, звичаїв українців на землях, які входили до складу Польщі. Під керівництвом Костянтина
Острозького викладачі Острозької школи написали працю Порядок шкільний, де викладалися гуманістичні ідеї стосовно до взаємин між усіма учнями та вчителями. Одні з перших досліджень соціально-психологічного змісту був також Статут Львівських братських шкіл. Вагомою психологічною працею була праця Касіяна Саковича “трактат про душу. В цій роботі він доводив, щонайвищою мудрістю психології є досконале самопізнання, мета якого втому, щоб пізнати закони і властивості своєї природи, уникнути того, що шкодить природі людини. Він стверджував, що душа є формою тіла, вона не вмирає. Значний внесок у розвиток психолого-педагогічної думки зробив Петро
Могила. На основі його ідей були висунуті гіпотези проте, що головні елементи, з яких складаються відчуття, поєднуються за законами асоціативних ідей.
Феофан Прокопович зробив вагомий внесок у психолого-педагогічну думку України. Особливо важливою є його думка проте, що основним почуттям людини є любов. Усі почуття, зазначав він, обертаються навколо двох осей бажати добра і не бажати зла. Дещо занепала психолого-педагогічна думка в Україні через масові вивезення Петром І і Катериною ІІ інтелектуальних сил України до Петербурга, Москви та інших міст Росії. До відомих мислителів того часу належить Григорій Савич Сковорода. На його думку, люди приймають видимий чуттєвий світ за дійсність, це призводить до помилок і мук. За

Г.Сковородою, людина і світ – це дві безодні, він – в тобі, а ти в ньому. Йому належить гуманістичне трактування інтелекту людини, за допомогою якого вона може вдосконалювати індивідуальне і суспільне життя. Ці думки
Г.Сковороди виходили з його загальної концепції проте, що реальний світ є результатом гармонійної взаємодії трьох світів, між якими існує відповідність, гармонія. Важливою для психологів є думка Г.Сковороди про рівновагу. Ця ідея втілилася в положеннях про договір із самим собою, орієнтацію на себе та інших тощо.
Г.Сковорода обґрунтував ідею свободи як передумови щастя людини, правди, добра, справедливості, самопізнання. Він засуджував тиранів та їхніх прислужників, протиставляв їм синів землі з духовними премудростями.
4.2. Одним з яскравих представників того часу був Іван Петрович
Котляревський, який визначив мотиви діяльності педагога доходити до розуму і серця своїх привілейованих побратимів, щоб викресати з цього глухого оточення іскри співчуття до народу. Котляревський закликав педагогів гуманно ставитися до дітей, розвивати в них природні здібності.
Михайло Олександрович Максимович - український природознавець, філософ, педагог, психолог, історик. Йому належить ідея індивідуальної творчості як неповторного вираження психіки людини, що підносить душу і слово до божественних рис людини.
Микола Васильович Гоголь – видатний мислитель, письменник. Йому належать глибокі психолого-педагогічні ідеї. На його думку, світ мертвих душ є своєрідним шифром, до якого необхідно знайти ключ, щоб досягти світу душ живих. Цей ключ треба шукати у власній душі.
Тарас Григорович Шевченко. Психолого-педагогічна спадщина
Т.Шевченка містить цінні думки щодо потреб всебічного розвитку дитини, проблем дошкільного виховання, позашкільної освіти, самовиховання.
Костянтин Дмитрович Ушинський - основоположник педагогічної психології в Україні і Росії. У праці Людини як предмет виховання підкреслював, що педагогіка може розробити план виховання цілісної особистості, тільки спираючись на весь комплекс наук про людину, серед яких центральною є психологія. К.Д.Ушинський У своїх поглядах виходив з ідеї народності виховую чого навчання спрямованого на всебічний розвиток і вдосконалення особистості. Він обґрунтував моральний сенс звичок, які відрізняються від простих навичок (добрі звички є моральним капіталом, закладеним людиною у свою нервову систему.
Олександр Опанасович Потебня - засновник психологічного напряму у вітчизняному мовознавстві. Основним предметом його дослідження була мова як засіб спілкування між людьми, вироблений певним народом. Мовлення розглядалось ним як активний процес, що пояснює ставлення людини до навколишнього світу.
Іван Олексійович Сікорський – український психолог, який не мислив психології поза фізіономікою, яка була провідним напрямом його досліджень. У трактуванні фізіономіки І.Сік орський виходив із тричленного
поділу людської психіки (розум, почуття та воля. Також він обстоював ідею всебічного розвитку підростаючої особистості, поєднання розвитку пізнавальних процесів з емоційними.
Володимир Іванович Вернадський – перший президент АН України. Він обґрунтував положення про взаємовідношення філософії та природничої науки. В.Вернадський високо оцінював роль психологічних знань у загальнонауковому русі. Він вважав, що психологія має зробити вагомий внесок у сцієнтизм, тобто у всебічне охоплення наукою всіх аспектів буття.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал