Тема психіка людини як чинник її безпеки



Скачати 98.72 Kb.

Дата конвертації07.06.2017
Розмір98.72 Kb.

1
Тема 3. ПСИХІКА ЛЮДИНИ ЯК ЧИННИК ЇЇ БЕЗПЕКИ
Оглавление
§3.1 Психіка людини і проблема людського чинника ............................................... 1
§ 3.2. Особливості перебігу психічних процесів. Пам'ять ........................................ 3
§ 3.3. Психічні властивості людини. Темперамент та його типи ............................. 5
§ 3.4. Психічні стани людини. Стрес і стресові реакції організму ........................... 8
§3.5. Добір кадрів за психофізичними показниками ............................................. 10
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ......................................................................... 11
















§3.1 Психіка людини і проблема людського чинника
1.
Психіка — це здатність мозку людини відображати об'єктивну дійсність у вигляді відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів.

2 2.
Психіка є властивістю розвиненої нервової системи.
3.
Центральна нервова система людини складається із спинного мозку, двох великих півкуль головного мозку, зв'язаних із проміжним мозком, середнього мозку, заднього мозку, довгастого мозку, мозочка.
4.
Встановлено, що функція лівої півкулі головного мозку — оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рисунок тощо. Ушкодження цієї частини мозку — це причина порушення мови, втрата логіки у судженнях і т.п.
5.
Функція правої півкулі головного мозку — оперування образами, орієнтація у просторі, розрізняння музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь тощо. Ушкодження цієї частини мозку — причина різкого збіднення емоційного життя людини.
6.
Однакова розвиненість функцій обох півкуль головного мозку відкриває широкий простір розвитку особистості.
7.
Розвиток психіки — результат еволюції нервової системи.
8.
Психіка людини проявляється у її психічних діях: психічних процесах, психічних станах і психічних властивостях.
9.
Психічні процеси — це короткочасні психічні дії, пов'язані із отриманням, переробкою та зберіганням інформації. До них належать пам'ять і мислення, емоції і воля, відчуття і сприйняття, здатність володіти собою тощо.
10.
Психічні стани — це психічні дії середньої тривалості, пов'язані із душевними переживаннями, котрі впливають на життєдіяльність. До них належать настрій, депресія, стрес, закоханість і т.п.
11.
Психічні властивості — це довготривалі, порівняно сталі психічні дії, які закріплюються у процесі життєдіяльності й характеризують її здатність відповідати на впливи з боку життєвого середовища адекватними реакціями.
До них належать: темперамент, інтелект, здібності, характер тощо.

3 12.
Небезпеки, викликані неадекватними діями людини, яка є найважливішим елементом системи
«ЛЮДИНА—МАШИНА—
СЕРЕДОВИЩЕ», пов'язують із людським чинником.
13.
Статистика свідчить, що у системі «ЛЮДИНА—МАШИНА—
СЕРЕДОВИЩЕ» неадекватні дії людини є причиною близько 75% нещасних випадків, у той час, коли на техногенні фактори їх припадає і5^, а на природні фактори — 10%.
14.
Людський чинник є причиною а) 80-90% порушень режиму роботи ТЕС; б) 70-80% нещасних випадків на транспорті; в) 50-65% аварій літаків; г) понад 50% нещасних випадків у побуті.
15.
Актуальними залишається вислів давньогрецького філософа Сократа:
"Хочу зрозуміти, чому так стається — людина знає, що є добре, але робить так, що отримує зворотний результат".
16.
Людський чинник може проявляти себе лише у певні періоди діяльності: він є наслідком недосвідченості працівника, її необережності, втоми (як фізичної, так і психічної"), проявом емоцій (хвилювання, втрата уваги тощо).
17.
Людський чинник може також проявляти себе постійно: через ушкодження або дегенерацію сенсорних і рухових центрів вищих відділів нервової системи, через недостатню координованість рухів, внаслідок захворюваності на наркоманію, алкоголізм або відсутність мотивації, аутизм.
§ 3.2. Особливості перебігу психічних процесів. Пам'ять
1.
Пам'ять — це здатність мозку людини фіксувати, кодувати, зберігати і відтворювати у разі потреби раніше одержану інформацію.
2.
Відомо, що сучасна людина щохвилини отримує інформацію у кількості близько 1 мільйона біт. Разом із тим щохвилини людина може освоїти не більше 50 тисяч біт інформації (5% від тієї кількості, що надходить).

4 3.
Людська пам'ять працює вибірково, що підтверджує висновок відомого
українського філософа, лауреата Шевченківської премії 2005 року Сергія
Кримського: "Людина сприймає дійсність селективно, вибірково, за параметрами своїх потреб і життєвих орієнтацій".
4.
Відомо, що головний мозок людини (масою приблизно 1300 г) має близько 200 млрд. нервових клітин і 300 млрд. з'єднань між ними. Разом з тим установлено, що в людському мозку постійно діє лише близько 200 млн. нервових клітин (0,1% від загальної кількості). Це явище отримало назву
ПАРАДОКСУ РЕЗЕРВУВАННЯ. Для порівняння: ступінь резервування мозку людиноподібних мавп становить 5-6 (у них "задіяно" близько 14-20% нервових клітин головного мозку).
5.
Парадокс резервування свідчить про високу надійність і невичерпні можливості подальшого розвитку розумових здібностей людини, в тому числі й пам'яті.
6.
За своєю структурою пам'ять людини поділяють на генетичну (вона зберігає безумовні рефлекси та інстинкти і передається спадково),
репродуктивну (набуту в навчанні), зарезервовану (фактично ще не вивчену фізіологами).
7.
За формою пам'ять поділяють на миттєву (інформація у ній зберігається протягом 10-60 секунд, але її важко затримати і відтворити), оперативну
(інформація у ній зберігається декілька хвилин і піддається підсвідомому відбору), довготривалу, де інформація зберігається протягом років та десятиліть.
8.
За видами пам'ять поділяють на рухову, зорову, слухову, образну, емоційну, символічну (словесну і логічну).
9.
Можливості людини щодо використання пам'яті визначаються її фізичним та психічним станами, тренованістю, професією, статтю, віком.
10.
До 20-25 років пам'ять більшості людей тренується і поліпшується, до
30- 40 років вона залишається на досягнутому рівні, а після 45-50 років

5 поступово йде на спад. Але професійна пам'ять зберігається навіть у похилому віці.
11.
Пам'ять є найважливішою характеристикою пізнавальних здібностей людини.
12.
Запам'ятовуванню інформації сприяє високий рівень розумової діяльності і тренованість людини, висока мотивація навчання, висока емоційність внутрішнього світу людини.
13.
Щоб якнайкраще запам'ятати деякий матеріал (наприклад, матеріал лекції), слід керуватися такими правилами: а) краще повторювати матеріал лекції частіше і потроху, ніж рідше і багато; б) краще прочитати матеріал лекції 2 рази уважно, ніж 10 разів неуважно, поверхово; в) треба чергувати складний матеріал із більш доступним, цікавий із менш цікавим, використовуючи при цьому всі види пам'яті: зорову, словесну, образну, емоційну.
§ 3.3. Психічні властивості людини. Темперамент та його типи
1.
Темперамент (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — це
індивідуальні особливості людини, що виявляють себе у силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, а також у порівняно більшій або меншій стійкості її настроїв.
2.
Історія виникнення вчення про темперамент бере початок у Давній Греції, де засновник сучасної медицини Гіппократ (V-IV ст. до н.е.) взявся пояснити особливості поведінки людини, виходячи із домінуючої у ті часи теорії
Аристотеля щодо побудови речовини з чотирьох елементів-властивостей.
3.
За Аристотелем, першо-цеглинами Всесвіту є 4 елементи: сухість, холод, вологість, тепло. При своєму поєднанні сухість і вологість утворюють землю, холод і вологість — воду, вологість і тепло — повітря, тепло і сухість —

6 вогонь. Гіппократ за аналогією висунув гуморальну (рідинну) теорію
темпераменту, пов'язуючи наявність в організмі жовтої жовчі ("hole") із холеричним типом темпераменту, наявність слизу ("phlegma") із флегматичним типом темпераменту, наявність чорної жовчі ("melas hole") із меланхолійним типом темпераменту, а наявність крові ("sanguis") — із сангвіністичним типом темпераменту.
4.
За спостереженнями Аристотеля, кожний холерик нестримний у своїх діях, кожний флегматик упертий у діях, меланхолік — малоактивний,
сангвінік — барвистий у мові.
5.
Термін ТЕМПЕРАМЕНТ увів у вжиток давньоримський лікар Гален (130-
200 pp. н.е.), автор праці "Про частини людського тіла". На відміну від
Гіппократа, Гален нараховував уже 13 типів темпераменту, дотримуючись, як
і Гіппократ, наївної гуморальної теорії, яка так і не знайшла фізіологічного обґрунтування.
6.
Пізніше пошуки фізіологічної основи темпераменту продовжувалися. У
ІХ-ХХ століттях їх шукали у морфологічних особливостях людської голови
(Ф.Галль), у товщині нервових волокон (В.Бехтерев), у конституції людського тіла (Е.Кречмер, Ушьям Шелдон), але безуспішно.
7.
Нобелівський лауреат, російський фізіолог Іван Павлов фізіологічні
основи темпераменту знайшов у специфіці функціонування великих півкуль головного мозку, яка визначає умовно-рефлекторну діяльність людини.
8.
За Павловим, САНГВІНІК — людина із сильним рухливим, урівноваженим типом нервової системи; ХОЛЕРИК — людина із сильним рухливим, але неврівноваженим типом нервової системи; ФЛЕГМАТИК — людина із сильним, урівноваженим, але інертним типом нервової системи;
МЕЛАНХОЛІК— людина із слабким гальмівним типом нервової системи.
9.
У сучасній практиці тип темпераменту визначають шляхом тестування.
Найбільшої популярності набрав тест Г.Айзенка (коло Айзенка):

7 10.
У сучасній психології виділяють уже 72 типи темпераменту — цілу періодичну систему.
11.
У нормальних умовах темперамент проявляє себе лише в особливостях
індивідуального стилю діяльності (індивідуальній системі прийомів і способів дій, характерних конкретній особі), який не з'являється стихійно, а виробляється поступово, іноді протягом усього життя.
12.
В екстремальних умовах вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво зростає, бо попередні засвоєні форми поведінки стають неефективними і виникає потреба у додатковій мобілізацій організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними зовнішніми впливами.
13.
У масових професіях властивості темпераменту, впливаючи на діяльність, тим не менше, не визначають її продуктивності, бо одні психічні властивості можуть бути компенсовані іншими.
Рис. 3.1. Коло Айзенка

8 14.
У професіях, де діяльність відбувається в екстремальних
умовах, пов'язаних зі значним ризиком прояву небезпек та великою відповідальністю (льотчик-випробувач, диспетчер аеропорту, оператор швидкоплинних процесів тощо), вимоги до психіки, зокрема, темпераменту, визначають професійну придатність.
15.
Найефективнішою є організація робочих пар у складі: холерик - сангвінік, сангвінік - меланхолік, меланхолік - флегматик.
16.
Оволодівати властивостями свого темпераменту, навчитися їх компенсації можна, розпочавши це у дитячі роки, розвинувши під час навчання і виховання, завершивши у процесі трудової діяльності.
§ 3.4. Психічні стани людини. Стрес і стресові реакції організму
1.
Стрес (від анг. stress — напруга) — це сукупність захисних психічних реакцій, які виникають в організмі людини у відповідь на несподівану напружену ситуацію, спричинену діями зовнішніх факторів
(стресорів). Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем людського організму. Доведено, що стресові реакції мають гормональне обґрунтування.
2.
У певної групи людей дія стресорів викликає надлишкове виділення наднирковою залозою гормону — адреналіну. Належність до цієї групи визначають як Л-тип нервової системи. Його проявами є підвищена тривожність, загострення почуття відповідальності, працелюбство ("до нестями").
3.
В іншої групи людей дія стресорів викликає надлишкове виділення наднирковою залозою іншого гормону — норадреналіну.
Належність до цієї групи визначають як ЯЛ-тип нервової системи. Його проявами є підвищена внутрішня напруженість, недовірливість, скритність і владолюбство.
4.
Існує проміжний А+НА-тші нервової системи, проявами якого є тривожна недовірливість, підвищена емоційність, емоційні спалахи, коли

9 спостерігаються коливання настрою від безмежної радості до глибокого відчаю.
5.
Вироблення адреналіну наднирковими залозами кроликів, а
норадреналіну — наднирковими залозами левів першим виявив американський дослідник Гудол у 60-і роки XX століття. Відповідно у літературі належність до А-типу нервової системи іноді асоціюють із "кроликами", а належність до НА-типу — із "левами".
6.
Переважне виділення
адреналіну або
норадреналіну наднирковими залозами людини першим виявив шведський дослідник
М.Франкенхойзер у 1960 році.
7.
Теорію стресу як специфічної психічної реакції організму на сильні подразнення розробив видатний канадський учений Ганс Сельє у 1936 році.
8.
За теорією Г.Сельє, на дію стресорів організм відповідає
типовими реакціями, у складі яких можна виділити 3 стадії: 1 — тривога; 2
— збудження; 3 — виснаження.
9.
На стадії тривоги несподівана дія стресора може викликати раптове зниження психічних функцій організму — шок. Шок може супроводжуватися виконанням інстинктивних захисних дій, котрі є неадекватними ситуації (непотрібна метушня, заціпеніння тощо).
10.
На стадії збудження (визначеного Г.Сельє як стрес) спостерігається підвищення психічних функцій організму до рівня, вищого за звичайний. Утім, на цій стадії стресової реакції може виникати психогенна
анестезія, котра може тривати від декількох хвилин до кількох годин (не сприйняття фізичного болю, здатність розвинути неочікувано велику фізичну силу тощо).
11.
На стадії виснаження нервової системи (визначеної Г.Сельє як
дистрес) можуть спостерігатися фізіологічні порушення (спазми судин,

10 головний біль, гіпертонічний криз тощо). На цій стадії людині, як правило, потрібна фахова допомога лікаря, психолога.
12.
Наслідками частих надмірних стресових перевантажень, дистресів є численні хронічні хвороби: виразка шлунку, рак, діабет, очні хвороби, гіпертонія. Вважають, що дистрес — причина неврозів, на які страждає близько 85% населення Землі.
13.
Зменшення наслідків стресових навантажень можливе за рахунок профілактичних та охоронних заходів: психологічного розвантаження, помірних фізичних навантажень, гігієни праці, належного професійного відбору.
§3.5. Добір кадрів за психофізичними показниками
Для забезпечення безпеки праці важливим є вибір людиною сфери професійної діяльності і спеціальності, що якнайкраще відповідає її
психофізичним властивостям.
Є люди, які за всю свою професійну діяльність жодного разу не були травмовані, але непоодинокі випадки, коли у тих самих умовах інша людина травмується кілька разів на рік.
Причини травматизму поділяють на антропофізіологічні
і психофізіологічні. У свою чергу, психофізіологічні причини складаються з тих, що носять тимчасовий характер (визначаються психічними процесами й психічними станами), та з тих, що мають постійний характер (визначаються психічними властивостями людини).
В Україні перелік робіт, де є потреба у професійному доборі працівників, затверджено спільним наказом Мінохорони здоров'я України і
Держнаглядохоронпраці України від 23 вересня 1994 року №263/121.
Вимога щодо стійкості до випливу стресорів і здатності витримувати значне психофізичне навантаження висувається до працівників, зайнятих на підземних роботах (5-а у переліку вимог), до працівників, що виконують верхолазні роботи (5-а у переліку вимог), до працівників, котрі виконують

11 аварійно-рятувальні й пожежні роботи (6-а у переліку вимог), до працівників, зайнятих управлінням усіма видами транспорту (7-а у переліку вимог), до операторів енергопостачальних систем (5-а у переліку вимог), до працівників, зайнятих у видобуванні нафти і бурильних роботах (4-а у переліку вимог), до працівників, зайнятих у металургії та доменному виробництві (3-а у переліку вимог).
Вимога щодо належного рівня зорової і слухової пам'яті висувається до працівників, зайнятих на підземних роботах (3-а у переліку вимог), до працівників, що виконують верхолазні роботи (3-а у переліку вимог), до працівників, котрі виконують водолазні роботи (3-а у переліку вимог), до працівників, котрі працюють на електроустаткуванні із напругою до 1000 В
(4-а у переліку вимог), до працівників, котрі використовують вибухові матеріали (4-а у переліку вимог), до працівників, котрі здійснюють управління всіма видами транспорту (5-а у переліку вимог), до авіадиспетчерів (4-а у переліку вимог).
Пізнання особливостей психіки людини та характерних рис її прояву — це шлях до підвищення безпеки її життєдіяльності.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1.
З'ясуйте роль нервової системи і людського чинника в забезпеченні життєдіяльності людини.
2.
Поясніть, у чому полягає актуальність вислову Сократа: "Хочу зрозуміти, чому так стається — людина знає, що є добре, але робить так, що отримує зворотний результат"?
3.
Чому пам'ять вважається найсуттєвішою характеристикою пізнавальних здібностей людини? Схарактеризуйте шляхи реалізації різних форм і видів пам'яті.
4.
Якими є основні типи темпераменту, як і де чому вони виявляються?
Визначте свій тип темпераменту за колом Айзенка.

12 5.
Якими основними типовими реакціями відповідає організм на дію зовнішніх факторів (стресорів)? У чому полягає користь і небезпека стресу?
Які види професійної діяльності потребують професійного добору кадрів за психологічними показниками?
Тема 3. ПСИХІКА ЛЮДИНИ ЯК ЧИННИК її БЕЗПЕКИ
Психіка людини і проблема людського чинника
Особливості перебігу психічних процесів. Пам'ять
Психічні властивості людини. Темперамент та
його типи
Психічні стани людини. Стрес і стресові реакції
організму
Добір кадрів за психофізичними показниками

ЛІТЕРАТУРА
1.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Запарний В.В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для студентів ВЗО. — К., 2005. — 320 с.
2.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми.
1999,—301 с.

13
ПСИХІКА
ТЕМПЕРАМЕНТ
ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ
ХОЛЕРИК
ПСИХІЧНІ СТАНИ
МЕЛАНХОЛІК
ПСИХІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ
ФЛЕГМАТИК
ЛЮДСЬКИЙ ЧИННИК
САГВІНІК
ПАМ'ЯТЬ
СТРЕС
НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ
І ПОНЯТТЯ ТЕМИ № 3:

14


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал