Тема. Навчальний текст як основна форма організації мовлення вчителя-словесника



Скачати 343.41 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір343.41 Kb.
Тематика та зміст лабораторних занять
Лабораторне заняття №1

Тема. Навчальний текст як основна форма організації мовлення вчителя-словесника.

Зміст

  1. Текст як результат дидактичної комунікації.

  2. Навчальний текст як основна форма організації мовлення вчителя-словесника (коментарі за працями Л.Рис, Г.Зоммер, Т.Кудрявцева, Н.Гончарова, В.Русецький, Т.Симоненко). Типологія навчальних текстів.

  3. Техніка аналізу навчальних текстів і комунікативних ситуацій у процесі навчальної взаємодії.

Основна література

    1. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістична генологія: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 248с. (Альма-матер)

    2. Безугла Л.Р., Бондаренко Є.В. та ін. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен/ Під загальн. ред. Шевченко І.С.: Монографія. – Харків: Константа, 2005. – 356с.

    3. Загнітко А. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 289с.

    4. Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. – 219с.

    5. Пшонковская И.А. Стратегии развития критического мышления в парадигме текстологической эвристики. – Режим доступу: http://ito.edu.ru/2005/Moscow/VIII/VIII-0-5148.html. – Заголовок з екрану.

Додаткова література

  1. Бахтин М.М. Проблемы текста в лингвистке, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Художественная литература, 1979. – С. 67-156.

  2. Дмитриевская И.В. Текст как система: понимание, сложность, информативность. – Иваново, 1985.

  3. Колегаева И. Текст как единица научной и художественной коммуникации. – Одесса, 1991.

  4. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление: проблема мирового образования XXI века. – Харьков: Университет внутренних дел., 1999. – 219с.

Проблемні питання

  1. Як називається розділ лінгвістики, що досліджує текстові структури?

  2. Схарактеризуйте текст як одиницю мовлення і як одиницю мови.

  3. Які властивості тексту вам відомі. Дайте коротку характеристику кожній.

  4. З’ясуйте значення поняття «дидактична комунікація», «навчальний текст».

  5. Схарактеризуйте основні типи навчальних текстів та їх значення у навчальному процесі вищої школи.

Практичні завдання



До заняття

Завдання 2. Підготуйте реферативне повідомлення на теми (за вибором магістранта):

    • Текст – результат дидактичної комунікації.

    • Навчальний текст – основна форма організації мовлення вчителя-словесника.

    • Техніка аналізу навчальних текстів і комунікативних ситуацій у процесі навчальної взаємодії.

На занятті

  1. Аналіз комунікативних ситуацій.

  2. Аналіз анотованих наукових джерел.

  3. Слухання реферативних повідомлень.

Методичні настанови

Сучасний учитель-словесник повинен володіти достатнім рівнем професійної мовнокомунікативної компетенції, тобто бути здатним спілкуватися в типових умовах професійної діяльності, володіти потенціалом дидактичного курсу, репрезентувати нормативні та доступні для сприйняття навчальні тексти, бути здатним розв’язувати комунікативні завдання в ситуаціях професійної комунікації.



Готуючись до заняття, опрацюйте рекомендовану літературу з теми. Особливу увагу зверніть на техніку аналізу навчальних текстів і комунікативних ситуацій у процесі навчальної взаємодії.
Лабораторне заняття №2

Тема. Аналіз програм з лінгвістичних дисциплін у вищій школі.

Зміст

  1. Основні завдання вивчення лінгвістичних дисциплін у вищій школі.

  2. Зміст і структура курсів української мови на філологічних і нефілологічних факультетах.

  3. Аналіз вузівських типових і робочих програм з української мови (за традиційним і модульним навчанням):

    • зміст, структура навчальної та робочої програм;

    • основні положення «Пояснювальної записки»;

    • принципи побудови традиційної та модульної програм;

    • наступність і перспективність у вивченні лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін у ВНЗ;

    • структура розділів програми;

    • співвідношення між теоретичними знаннями та практичними уміннями й навичками студентів.

  4. Аналіз вузівських підручників і навчально-методичних посібників з сучасної української мови, ділової української мови, методики навчання української мови.

  5. Складання анотації на навчальну програму, підручник, методичний посібник.

Основна література

  1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К., Либідь, 1993. – 368с.

  2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1989. – 350 с.

  3. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Вища школа, 1987. – 350 с.

  4. Єрмоленко С.І. Синтаксис простого речення у ВНЗ. Програма спецкурсу для філологічних факультетів педагогічних вищих навчальних закладів // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 3. – С. 75-81.

  5. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1972.

  6. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка, 1984. – 255 с.

  7. Караман С. Спецкурс «Актуальні проблеми поглибленого вивчення української мови в гімназіях» // Дивослово. – 1997. – № 11. – С. 58-60.

  8. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту (програма курсу для філологічних факультетів) // Дивослово. – 2006. – № 11. – С. 36-39.

  9. Методика навчання української мови в середніх навчальних закладах / За ред. М. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2004. – 405 с.

  10. Методика навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах (Програма для студентів спеціальності 7.010103 ПМСО Українська мова і література факультетів української філології педагогічних університетів та інститутів) / Укладачі: С.О.Караман, М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2001. – 25с.

  11. Програма факультативу «Етимологія української мови» // Українська мова і література в школі. – С.50-53.

  12. Симоненко Т. Авторська програма спецкурсу «Дидактична текстологія» (програма для студентів філологічних факультетів) // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 2. – С. 43-48.

  13. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 414 с.

  14. Сучасна українська мова. Синтаксис: Підручник / За ред. О.Д. Пономаріва. – К.: Либідь, 1994. – 256 с.

Додаткова література

    1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. – К.: Либідь, 1998. – 557с.

    2. Бабич Н. Д. Психологічні умови викладання і вивчення української мови // Українська мова і література в школі. – 1990. – №8. – С. 26-31.

    3. Мороз О. Г., Сластьонін В. О., Філіпенко Н. І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація. Навчальний посібник. – К., 1997. – 168 с.

    4. Концепція педагогічної освіти. – К.: Міносвіти України, 1998. – 20 с.

    5. Любашенко О. Українська мова як мова навчання та дисципліна у вищій школі // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 7. – С. 39-42.

Проблемні запитання

  1. Які принципи лежать в основі побудови навчальних і робочих програм.

  2. Поясніть реалізацію принципу цільового призначення інформаційного матеріалу в модульній програмі з ділової української мови, ілюструючи свою відповідь прикладами.

  3. Як у модульних програмах з сучасної української мови реалізуються принцип зворотного зв’язку та принцип поєднання комплексних, інтегрувальних і часткових дидактичних цілей?

  4. Чи відповідає інтерпретація лінгвістичних відомостей у чинних вузівських підручниках сучасній парадигмі лінгвістичної науки? Обґрунтуйте свою думку (урахування здобутків психолінгвістики, соціолінгвістики, когнітивної лінгвістики тощо).

  5. Відомо, що шкільна навчальна теорія розробляється на основі наукової, причому шкільна теорія не може осягнути коло знань у певній галузі повністю, а, отже, є її своєрідною проекцією, що здійснюється з урахуванням мети й завдань шкільної освіти, а також вікових особливостей учнів. Проілюструйте цю тезу конкретними прикладами.

  6. Яким ви уявляєте собі підручник для філологічних факультетів вищих навчальних закладів нового покоління?

Практичні завдання

До заняття

Завдання 1. Прочитайте типові програми з таких дисциплін: «Сучасна українська літературна мова», «Ділова українська мова», «Практичний курс української мови», «Основи культури та техніки мовлення», «Методика навчання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах». Законспектуйте основні положення пояснювальної записки до них (одна програма за вибором магістранта).

Завдання 2. Складіть список підручників, рекомендованих студентам для обов‘язкового та додаткового опрацювання однієї з дисциплін (за вибором магістранта).

На занятті

Завдання 1. Складіть анотацію на підручник з сучасної української літературної мови для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.

Завдання 2. Користуючись типовим планом певної спеціальності, заповніть таблицю «Розподіл годин на вивчення мовознавчих дисциплін спеціальності ……. на філологічному факультеті» (спеціальність за вибором магістранта).


Назва

дисципліни


Кредити

Всього

годин



З них аудиторних:

лекцій

практичних

самостійних














































Методичні настанови

Вивчення української мови у вищому навчальному закладі спирається на досягнення мовознавчої науки, Закон про мови та Конституцію України, де законодавчо визнано українську мову державною.

Готуючись до заняття, детально вивчіть «Пояснювальну записку» до програми. Глибокого осмислення потребують поняття мета, завдання вузівського курсу української мови, вимоги щодо знань і вмінь студентів. Важливо зрозуміти, у чому полягають особливості кожної з програм (типової, робочої). Детально проаналізуйте зміст типової та робочої програм, звертаючи особливу увагу на структуру.

Курс сучасної української літературної мови у вищому навчальному закладі тісно пов’язаний з професійною підготовкою вчителя української мови і літератури та іноземних мов, вчителя початкової школи та вихователя дошкільних закладів, будь-якого спеціаліста-гуманітарія.

Завдання цього курсу – подати основні відомості про фонетичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучасної української літературної мови, допомогти студентам опанувати її літературні норми.

Поняття «Сучасна українська літературна мова» слід розуміти як унормовану літературну форму загальнонародної української мови від часів І.П.Котляревського, Т.Г.Шевченка і до нашого часу. Лінгвістичну основу цього курсу становлять теоретичні питання української мови на сучасному етапі її розвитку.

Курс «Ділова українська мова» має на меті допомогти студентам вищих навчальних закладах вести документацію, грамотно й оперативно на сучасному рівні складати будь-які листи і документи. Службова документація охоплює всі сторони виробничої діяльності людини. Якість службового документа безпосередньо впливає на характер цієї діяльності та на її результати. Документи є візитною карткою, додатковою рекламою. Соціальна функція ділового мовлення (писемного й усного) дуже важлива: ділове мовлення обслуговує суспільні відносини людей, служить для взаємозв’язків у галузі політичних, економічних, соціальних і культурних відносин.

Основне завдання «Практичного курсу української мови» і полягає в тому, щоб допомогти студентам оволодіти нормами української літературної мови в її усній і писемній формах, ознайомити їх з тими науковими джерелами, до яких можна звертатися для постійного вдосконалення культури мовлення. Основну увагу на заняттях цієї дисципліни зосереджено на орфографічних, орфоепічних і пунктуаційних правилах. Крім того, розглядаються особливості відмінювання і правопису змінюваних частин мови.

«Основи культури та техніки мовлення» – навчальна дисципліна, курс, який викладається педагогічному факультеті. Прийнято вважати, що коло його проблематики ширше, а ніж в практичній стилістиці, оскільки включає актуальні питання практичної (і загальної) стилістики. Специфіка цього курсу полягає в тому, що він повинен активізувати засвоєні в середній школі та у вузі знання норм і всіх можливих варіантів літературної мови, навчити користуватися ними в різноманітних практичних мовленнєвих сферах (у функціональних і структурних стилях мовлення, для створення відповідного колориту мовлення).

Під засобами навчання розуміють підручники, навчальні посібники, наукову, науково-популярну та довідкову літературу, дидактичні матеріали, журнали, методичні вказівки тощо.

У вищій школі, на відміну від загальноосвітньої, основним засобом навчання в якій є підручник, таку жорстку вимогу ставити недоцільно, оскільки вузівські курси будуються в основному навколо лекційних, практичних і лабораторних занять. Викладач, який створює лекційний курс, може його будувати за власними підходами, структурою, уподобаннями. Він використовує різну навчальну і методичну літературу та рекомендує різноманітні підручники, навчальні посібники, наукові видання, фахові журнали тощо.

Хоч у студентів уміння працювати з книгою сформовані ще зі школи, досвід свідчить про те, що слід спеціально ознайомлювати студентів з уміннями користуватися бібліотечними фондами. Таку роботу мають проводити викладачі, які відповідають за лекційний курс і вже на першій лекції пропонують студентам список основної та додаткової літератури, працівники бібліотеки. У процесі читання лекцій викладач повинен рекомендувати студентам ті літературні джерела, у яких навчальний матеріал викладений найбільш вдало і які розраховані саме на студентів відповідного факультету. Список джерел, які викладач рекомендує як додаткові, особливо необхідний, коли певні питання винесені на самостійне опрацювання студентами.


Лабораторне заняття №3

Тема. Методика побудови кредитно-модульних програм з української мови, методики навчання української мови.

Зміст

  1. Навчальні й робочі програми з української мови, методики навчання української мови для вищої школи, їх структура та зміст.

  2. Відмінності змісту програм з української мови для різних факультетів вищих навчальних закладів.

  3. Практичне застосування знань, умінь складати робочі програми з української мови та методики навчання української мови.

Основна література

  1. Згуровський М. Основні завдання вищої освіти України щодо реалізації принципів Болонського процесу та забезпечення вимог сфери праці // Вища школа: наук.-практ. вид. – 2004. – №5-6. – С.54-61.

  2. Левківський К.М., Сухарніков Ю.В. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти України в контексті Болонського процесу // Вища школа. – 2004. – №5-6. – С. 89.

  3. Ніколаєнко С. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадського суспільства та основа інноваційного розвитку // Освіта України. – 2005. – № 24. (29 березня) – С. 4-8.

  4. Про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців: Тимчасове положення // Наказ МОН України від 23.01.2004. – №48.

  5. Тичина І.І., Грищенко Г.Т. Модульна система вивчення оцінки знань студентів. – К.: УДПУ, 1994. – 162с.

  6. Юцячивене П. Теория и практика модульного обучения. – Каунас, 1989. – 271с.

Додаткова література

  1. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Укл. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков. – К.: Вид-во НМЦВО МОНУ, 2004. – 24с.

  2. Нагаєв В.М. Ефективність підготовки кадрів за модульно-рейтинговою технологією // Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання «Модуль – 2001»: Зб. наук. праць: Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 255-261.

  3. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник за ред. О.Г.Мороза. – К.: НПУ, 2001. – 338с.

  4. Низамов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: Из-во Казанского университета. – 1975. – 190с.

  5. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу / За ред. В.Г.Кременя. – Київ-Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. – 147с.

Запитання та практичні завдання

  1. За якими принципами будуються модульні програми?

  2. Процес побудови модульної програми починається з визначення її структури. З яких частин складається структура модульної програми?

  3. Після етапу побудови структури модуля формують зміст модулів, реалізація якого повинна здійснюватися в чотирьох аспектах. Назвіть та охарактеризуйте їх.

  4. Вивчіть навчальну модульну програму з курсу «Сучасна українська літературна мова» для філологічних факультетів. З яких частин складається структура цієї програми? Охарактеризуйте зміст цієї програми.

  5. Вивчіть навчальну модульну програму з курсу «Ділова українська мова» для фізико-математичного факультету. З яких частин складається структура цієї програми? Охарактеризуйте зміст цієї програми.

  6. Укладіть робочу програму до цього курсу, зважаючи на навчальну програму «Ділова українська мова» для фізико-математичного факультету.

Методичні настанови

Модульна технологія передбачає чітке планування всіх видів діяльності студентів, структурування навчального матеріалу з виділенням окремих модулів й організацією навчальної роботи та контролем рівня знань, умінь і навичок з кожного модуля. Сутність модульної технології навчання полягає в тому, що студент частково самостійно або повністю самостійно має можливість працювати над запропонованою навчальною програмою, яка включає цільовий план дій, банк інформації, навчально-методичне забезпечення поставлених дидактичних цілей.



До психолога-педагогічного забезпечення модульної технології належать: складання модульних навчальних програм і модульного планування; модульний розподіл навчальної дисципліни і виділення оптимального часу на засвоєння кожного модуля; структурування і генералізація навчального матеріалу кожного модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарних курсів; підготовка модульних посібників і підручників; визначення системи контрольних параметрів з кожної навчальної дисципліни; напрацювання адекватних до генералізованої структури знань і вмінь матеріалів для контролю і оцінювання за допомогою комп'ютерних технологій.
Лабораторне заняття №4

Тема. Організація самостійної та індивідуальної роботи за кредитно-модульною технологією.

Зміст

  1. Основні види самостійної та індивідуальної роботи студентів з української мови, методики навчання української мови.

  2. Умови ефективної організації самостійної роботи з української мови, методики навчання української мови.

  3. Аналіз положення про самостійну роботу студентів-філологів.

  4. Розробка планів і практичних завдань для самостійної роботи студентів філологічного факультету з сучасної української літературної мови та методики навчання української мови в загальноосвітніх закладах.

Основна література

  1. Види самостійної роботи студентів в Інтернет // Самостійна робота студентів – Режим доступу: http:// job-career.com.ua/ua/studentsjob.php – Заголовок з екрану.

  2. Володько В.М., Солдантенко М.М. Індивідуалізація навчання студентів // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 3. – С. 95-107.

  3. Григоренко Л. Самостійна робота як фактор підвищення ефективності підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності // Рідна мова. – 2005. – №8. – С. 22-24.

  4. Донченко Т.К. Самостоятельная работа студентов по методике преподавания русского языка // В сб. Пути улучшения подготовки учителей русского языка. – К., 1984. – С.158-162.

  5. Лобода Т.М. Педагогічні умови організації самостійної роботи студентів педагогічного коледжу у процесі викладання української мови. Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2001. – 21 с.: рис. – укp.

  6. Лобода Т.М. Самостійна робота студентів педагогічного коледжу як засіб активізації творчої пізнавальної діяльності у процесі вивчення української мови // Педагогіка і психологія. –1998. – №2. – С. 90 – 95.

  7. Пидкасистый И.П. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. – М., 1980. – 120с.



Додаткова література

  1. Андреев В.И. Педагогическое управление самостоятельной работой студентов на современном этапе. Методические рекомендации для преподавателей / В.И. Андреев, Ф.Л. Ратнер, М.А. Верещагин. – Казань: КГУ им. В.И. Ульянова-Ленина, 2003. – 16 с.

  2. Лукинова Н.Г. Самостоятельная работа как средство и условие развития познавательной деятельности студента : Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 : Ставрополь, 2003 177 c. РГБ ОД, 61:04-13/435-2

  3. Мороз О. Г., Сластьонін В. О., Філіпенко Н. І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація. Навчальний посібник. – К., 1997.– 168 с.

  4. Низамов Р. А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: КГУ, 1975.– 190 с.

  5. Организация учебно-воспитательного процесса в высшем педагогическом вузе: Учебное пособие. – Л., 1984.– 92 с.

  6. Сенашенко В. Самостоятельная работа студентов: актуальные проблемы / В. Сенашенко, Н. Жалнина // Высшее образование в России – 2006. – №7. – С.103-109.

Практичні завдання

  1. Підготуйте реферативне повідомлення на одну з тем (за вибором магістранта):

    • Проблема організації самостійної роботи студентів у теорії і практиці підготовки майбутнього вчителя-словесника.

    • Педагогічні умови організації самостійної роботи студентів педагогічного університету в процесі викладання української мови.

  2. Розробіть план і практичні завдання для самостійної роботи студентів філологічного факультету з сучасної української літературної мови або методики навчання української мови (тема за вибором магістранта).

  3. Укладіть список літератури, рекомендований студентам нефілологічного факультету для самостійного опрацювання однієї з тем курсу «Ділова українська мова» (тема за вибором магістранта).

Методичні настанови

Важливим засобом удосконалення професійної підготовки вчителів для сучасної школи є ефективна організація самостійної роботи студентів. У сучасній вищій педагогічній школі дослідження цієї проблеми здійснюється за такими аспектами: педагогічні основи організації самостійної роботи студентів (Е.В.Гапон, Н.І.Гелашвілі, В.О.Кобзарьов, О.В.Рогова, Л.В.Клименко, Г.Є.Гнитецька); контроль за самостійною роботою студентів (Н.П.Краєвська, Р.К.Машанова, В.М.Єфімов, Л.М.Русакова, З.Н.Ямалдінова, Н.В.Черкезова); керівництво аудиторною і позааудиторною самостійною діяльністю студентів (Н.П.Грекова, Л.І.Заякіна, Л.В.Клименко, Т.В.Степура, Д.Д.Тетеріна); формування навичок самостійної навчальної діяльності (Н.О.Ликова, А.Г.Рамошкене, О.В.Рогова, Д.М.Ситдикова); організація самостійної роботи студентів педагогічних закладів різного рівня акредитації (І.П.Бабакова, С.О.Борисюк, Г.Л.Гаврилова, Н.І.Дідусь, С.І.Марченко, О.С.Маслов, М.І.Сичова, О.І.Яхно); організація самостійної діяльності учнів середніх шкіл і студентів на заняттях української мови (Н.М.Гончаренко, О.М.Горошкіна, С.О.Караман, Г.Р.Передрій, К.М.Плиско, Л.В.Скуратівський, О.Д.Соколова).

Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє побачити існування різних підходів до визначення самостійної роботи. Більш повно педагогічну сутність самостійної роботи, на нашу думку, розкриває трактування її як форми колективної або індивідуальної навчальної діяльності студентів, під час якої вони засвоюють необхідні знання, оволодівають вміннями й навичками, навчаються планомірно та систематично працювати, мислити, формувати власний стиль розумової діяльності.

Проблема підготовки студентів до самостійної роботи і керівництво нею у спрощеному вигляді поділяється на 3 блоки: мотиваційний, технологічний і організаційний. Уміння й навички самостійної роботи у сучасній науковій літературі розуміють досить широко. Це вміння підготуватися до певного виду занять, брати участь у них, працювати з літературними джерелами, планувати час, дотримуватися норм гігієни розумової праці тощо.

Особливого значення набуває самостійна робота студентів з курсу «Методика навчання української мови в загальноосвітніх закладах». Її доцільність зумовлена такими факторами, як обмежена кількість навчальних годин на вивчення цієї наукової дисципліни, відсутність у студентів попередньої методичної підготовки, можливість постійно спиратися на наявні знання з суміжних наук (психологія, педагогіка, сучасна українська мова, лінгвістика тексту тощо).

Метою застосування різних видів самостійної роботи у лінгводидактичній підготовці вчителів-словесників є закріплення знань програмового матеріалу, поданого на лекціях, а також методичних умінь і навичок, сформованих на практичних і лабораторних заняттях. Передбачається також, що під час самостійної роботи набуті студентами знання будуть розширюватися та поглиблюватися. До того ж у них вироблятимуться навички науково-дослідної роботи, необхідні сучасному педагогу.

Існує багато класифікацій типів і видів самостійної роботи студентів. Найбільш обґрунтованою вважається класифікація П.І.Підкасистого, який розмежовує самостійну роботу за зразком, реконструктивно-варіативну, евристичну (частково-пошукову) та творчо-дослідницьку.

Готуючись до заняття, опрацюйте рекомендовану літературу з теми. Особливу увагу зверніть на основні види та умови ефективної організації самостійної роботи студентів з української мови.


Лабораторне заняття № 5-6

Тема. Організація науково-дослідної роботи у системі професійної підготовки студентів-філологів.
Зміст

  1. Завдання і зміст наукової роботи студентів філологічних факультетів.

  2. Загальні вимоги до організації науково-дослідної роботи студентів-філологів.

  3. Роль викладача в організації науково-дослідної роботи студентів.

  4. Робота наукового гуртка та проблемної групи з української мови, методики навчання української мови.

  5. Аналіз положення про навчально-дослідну роботу студентів-філологів.

  6. Аналіз методичних рекомендацій (П.І.Білоусенко, Л.П.Бойко, В.А.Буда, А.В.Оголовець, І.В.Сабадош, О.П.Штонь; М.І.Пентиюк, В.Ф.Дороз) щодо підготовки та написання курсових, дипломних, магістерських робіт з української мови та методики навчання української мови на філологічному факультеті.

  7. Укладання списку тем курсових робіт з сучасної української мови для студентів 4 курсу філологічного факультету.

  8. Аналіз положення про студентський науковий гурток.

Основна література

    1. Артемчук Г.І., Курило В.М., Кочерган М.П. Методика організації науково-дослідної роботи. – К.: Форум, 2000. – 271с.

    2. Бедь В.В., Малишев А.О. Основи наукової організації праці студентів академії. – Ужгород, 2001. – С.12-34.

    3. Вергасов В.М. Активізація пізнавальної діяльності студентів вищої школи. – К.: Вища школа, 1995. – 210 с.

    4. Дороз В.Ф. Курсова робота з методики навчання української мови – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2006. – 128с.

    5. Методичні вказівки до написання курсових, дипломних і магістерських робіт для студентів філологічного факультету / Укладачі: П.І.Білоусенко, Л.П.Бойко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 64с.

    6. Оголевець А.В. Методика підготовки наукового дослідження з української мови. – Полтава.: ПДПУ, 2001. – 44с.

    7. Сабадош І.В. Дипломна робота з українського мовознавства: Методичні рекомендації для студентів українського відділу філологічного факультету університету. – Ужгород, 2003. – 80с.

    8. Спіцин Є.С. Методика організації науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі освіти. – К., 2003. – 206с.

    9. Штонь В.М., Буда В.А. Курсова робота з української мови. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 64с.

Додаткова література

  1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої освіти: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 384с.

  2. Методичні вказівки щодо оформлення бібліографічних виносок при написанні студентами філологічного факультету дипломних та курсових робіт / Упорядник Л.Г.Авксентьєв. – Харків Вид-во ХДУ, 1985. – 17с.

  3. Методичні рекомендації до виконання дипломних робіт студентами педагогічного інституту / Уклад. Г.І. Артемчик, В.С.Демчук, М.Б.Євтух, З.М.Шалік. – К., 1990.

  4. Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. – К.: УДПУ, 1997. – 56 с.

  5. Нагаєв В.М. Управління навчально-творчою діяльністю студентів: модульно-рейтинговий підхід // Наукові записки Кіровоградського ДПУ ім.. В.Винниченка: Зб. наук. праць. – Вип.. 46. – Кіровоград: КДПУ, 2002. – С.35-40.

  6. Філіпченко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 208 с.

  7. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 5-е вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 307с.

Проблемні питання та практичні завдання

  1. Охарактеризуйте види науково-дослідницької діяльності студентів, магістрантів.

  2. Які вимоги ставляться до написання курсової, дипломної, магістерської роботи?

  3. Розкрийте зміст понять «наукова проблема», «науковий факт», «гіпотеза дослідження», «об’єкт дослідження», «предмет дослідження».

  4. Обґрунтуйте рівні творчої готовності студента до науково-дослідницької роботи.

Методичні настанови

Важливим складником професійної підготовки майбутніх учителів-словесників є науково-дослідна робота, яка дає можливість реалізувати на практиці знання та навички, набуті під час вивчення мовознавчих дисциплін. До науково-дослідних робіт належать насамперед курсова, дипломна, магістерська роботи.

Поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» передбачає два взаємопов’язаних елементи:


  • навчання студентів елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

  • наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом викладачів.

Зміст і структура науково-дослідницької діяльності студентів забезпечує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки та послідовності навчального процесу, що зумовлює вибір її методів і форм, поступове зростання обсягу та складності набутих студентами знань, умінь і навичок у процесі виконання ними наукової роботи.

Оскільки креативність є ознакою творчої готовності студента до науково-дослідницької роботи, то виникає потреба у визначенні і цієї дефініції. Креативність (від лат. creatio – створення) – творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і є одним із елементів структури обдарованості як незалежний фактор. Для визначення креативності використовуються різноманітні тести дивергентного мислення, аналіз результативності діяльності. З метою поліпшення розвитку творчого мислення можуть використовуватися навчальні ситуації, котрі характеризуються незавершеністю або відкритістю для інтеграції нових елементів, при цьому учнів заохочують до формулювання великої кількості питань. Отже, креативність – це творчі здібності індивіда, здатність породжувати незвичні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.



Готуючись до заняття, опрацюйте рекомендовану літературу з теми. Особливу увагу зверніть на рівні творчої готовності студента до науково-дослідницької роботи.
Лабораторне заняття № 7

Тема. Методика проведення лекційних занять з лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін.

Зміст

  1. Роль і місце лекції з лінгвістичних дисциплін у вищій школі.

  2. Основні вимоги до лекції.

  3. Підготовка викладача та студентів до лекції.

  4. Методика проведення лекцій з української мови, методики навчання української мови.

  5. Особливості використання лектором лінгвістичних і кінетичних засобів впливу на аудиторію.

  6. Складання плану та розроблення конспекту до однієї з тем курсу «Сучасна українська мова».

Основна література

  1. Корсак К, Зінченко Т. Традиційні уроки та лекції: сучасний стан і перспективи // Вища освіта України. – 2002. – № 3. – С.75-80.

  2. Никандров Н.Д. Организационные формы и методы обучения в высшей школе / В кн.: Проблемы педагогики в высшей школе. – Ленинград, 1992. – 190 с.

  3. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі // Навчально-методичний посібник для студентів та магістрантів вищої школи. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55с.

  4. Ремезовский И.Д. Применение проблемного чтения лекций в вузе: Метод. рекомендации. – К.,1982. – 30 с.

  5. Хуторской А.В. Современная дидактика. Учебн. пособие. 2-е изд., перераб. / А.В.Хуторской. – М.: Высш. шк., 2007. – 639с.: ил.

  6. Штокман И.Г. Вузовская лекция. Практические советы по методике преподавания учебного материала. – К.: Вища школа. – 1981. – 149с.

Додаткова література

  1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1999. – 557 с.

  2. Бондар В. Дидактичне забезпечення управління процесом навчання // Освіта і управління. – 1997. – №2. – С. 85-101.

  3. Низамов Р. А. Формы и методы обучения в вузе / В кн.: Вопросы вузовской педагогики и методики. – Казань, 1971. – Вып. 1.– 186 с.

  4. Низамов Р. А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1995. – 190 с.

  5. Основы вузовской педагогики / Под ред. Н. В. Кузьминой. – Л., 1972. – 310 с.

  6. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. Т.1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).

Проблемні питання та практичні завдання

  1. Поміркуйте, чому систему організації навчання у вищій школі часто називають лекційно-семінарською?

  2. Що спільного і які відмінності у поняттях «форма навчання» і «форма організації навчання»?

  3. Визначте основні ознаки індивідуальної, групової і фронтальної форм організації навчання у вищій школі.

  4. Які типи занять з арсеналу вищої школи є ефективними для вивчення дисциплін циклу української мови на філологічних факультетах?

  5. У яких випадках, на вашу думку, необхідність використання лекцій з сучасної української літературної мови на філологічних факультетах у вищій школі зростає? А у яких зменшується?

  6. Яким ви уявляєте «ідеального лектора»? Якою, на вашу думку, має бути «ідеальна лекція»?

  7. Розробіть тематику лекцій з будь-якого розділу курсу сучасної української мови для студентів філологічних факультетів, обґрунтуйте її доцільність.

  8. Складіть план і конспект лекції з сучасної української літературної мови для студентів 3 курсу філологічного факультету (тема за вибором магістранта).

Методичні настанови

Розмаїття форм і методів організації навчального процесу, застосування інноваційних освітніх технологій у вищій школі, пошуки альтернативних шляхів передачі знань не змогли вплинути на фундаментальність лекційно-семінарської форми організації занять. Сама назва свідчить про те, що одним з базових компонентів є лекція.

Цей термін походить від латинського «lectio», що у перекладі означає читання, а похідне «lector» – читець.

На сучасному етапі лекція виступає і як організаційна форма навчання – «специфічний спосіб взаємодії викладача та слухачів (курсантів, студентів), у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання», і як метод навчання – «монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовній формі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки».

Разом з тим, у методичній літературі висловлюються неоднозначні думки щодо лекції як форми заняття. Прихильники традиційної дидактики вбачають її переваги в тому, що лекція допомагає: у достатньо економній формі сконцентрувати інформацію, передбачену змістом освіти; швидше друкованих видань реагувати на зміни у законодавчій, нормотворчій базі; деякою мірою компенсувати брак новітніх підручників і посібників; класифікувати та коментувати тенденції за значної кількості різних, іноді протилежних, думок на певну проблему; зосередитися на найбільш складних питаннях, у яких важко розібратися самостійно; формувати у тих, хто навчається, уміння слухати й усвідомлювати побачене та почуте, здійснювати такі важливі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння тощо; здійснювати безпосередній контакт, емоційний і виховний вплив викладача на слухачів, чого не може дати підручник; втілювати принцип зв’язку теорії з практикою, висвітлювати результати наукової діяльності як власні, так і колег; найбільш ефективно окреслювати напрямки подальшої самостійної роботи.

Опоненти цієї теорії натомість виставляють протилежні твердження: лекція не відповідає новітнім тенденціям підготовки фахівця, адже на практиці очікують спеціалістів, які мають не тільки певні знання, але й – вміння та навички роботи; лекція провокує репродуктивне навчання, в результаті чого гальмується творче самостійне мислення, а семінарське заняття потім перетворюється на її переказ; на сучасному етапі викладач перестав бути єдиним джерелом знань, а тому набагато ефективнішою є самостійна робота слухача з підручниками, Інтернет тощо; лекція примушує того, хто навчається, залишатися на позиції об’єкта педагогічного процесу; одночасне спілкування з достатньо великою аудиторією не дозволяє здійснювати диференційований підхід, а тим самим робити лекцію цікавою та корисною як для відмінника, так і для того, хто не вирізняється особливими здібностями; лекція регламентована у часі, а тому далеко не завжди можна висвітлити всі питання належним чином; часом лекції перетворюються на диктант, під час якого не всі встигають осмислити сказане викладачем; за відсутності технічних засобів навчання під час лекції активізуються лише слухові аналізатори, в той час як приблизно 80-90% людей переважно отримують і запам’ятовують інформацію через зоровий канал.



Отже, за психологічними чинниками можна констатувати певне порушення законів перцепції; наявність затверджених кафедрою фондових лекцій не дозволяє повною мірою реалізувати індивідуальність викладача.


Лабораторне заняття № 8

Тема. Методика проведення практичних і лабораторних занять з лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін.

Зміст

  1. Основні вимоги до практичних занять із сучасної української мови, ділової української мови (філологічні спеціальності), практикуму з української мови, ділової української мови (нефілологічні спеціальності).

  2. Підготовка викладача та студентів до проведення практичного заняття.

  3. Виконання комплексу мовно-мовленнєвих вправ на практичних заняттях з української мови.

  4. Методи перевірки знань, вмінь і навичок студентів на практичному занятті із сучасної української мови, ділової української мови, практикуму з української мови.

Основна література

    1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1999. – 557 с.

    2. Никандров Н.Д. Организационные формы и методы обучения в высшей школе / В кн.: Проблемы педагогики в высшей школе. – Ленинград, 1992. – 190 с.

    3. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі // Навчально-методичний посібник для студентів та магістрантів вищої школи. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55с.

    4. Хуторской А.В. Современная дидактика. Учебн. пособие. 2-е изд., перераб. / А.В.Хуторской. – М.: Высш. шк., 2007. – 639с.: ил.

Додаткова література

  1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посібник для студентів магістратури. – К., 2003. – 316 с.

  2. Бондар В. Дидактичне забезпечення управління процесом навчання // Освіта і управління. – 1997. – №2. – С. 85-101.

  3. Низамов Р. А. Формы и методы обучения в вузе / В кн.: Вопросы вузовской педагогики и методики. – Казань, 1971. – Вып. 1.– 186 с.

  4. Низамов Р. А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1995. – 190 с.

  5. Основы вузовской педагогики / Под ред. Н. В. Кузьминой. – Л., 1972.– 310 с.

  6. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. Т.1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).

Проблемні питання та практичні завдання

  1. Які показники якості практичного заняття з ділової української мови на нефілологічних факультетах є найголовнішими? Чому?

  2. Поясніть мету, завдання та структуру колоквіуму з методики навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах.

  3. Визначте позитивні та негативні сторони лабораторного заняття зі шкільного курсу української мови та шляхи вдосконалення цієї форми навчання на філологічному факультеті.

  4. Схарактеризуйте основні вимоги до практичних занять із сучасної української мови, ділової української мови (філологічні спеціальності), практикуму з української мови, ділової української мови (нефілологічні спеціальності)?

  5. Яку підготовку викладача та студента передбачає проведення практичного заняття.

  6. Схарактеризуйте методи перевірки знань, вмінь і навичок студентів на практичному занятті із сучасної української мови, ділової української мови, практикуму з української мови

  7. Підготуйте систему вправ для практичного заняття з практикуму української мови для студентів нефілологічного факультету на певну тему (тему оберіть самостійно).

  8. Запропонуйте власний проект методики проведення практичного заняття з української мови для нефілологічних факультетів.

Методичні настанови

Практичне заняття  форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навички практичного застосування знань теоретичного матеріалу шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань.

Мета практичного заняття – поглиблювати, збагачувати та деталізувати знання, виробляти навички професійної діяльності, розвивати наукове мислення та мовлення, перевіряти знання студентів, мати засіб оперативного зворотного зв’язку.

Практичні заняття проводяться відповідно до розробленого тематичного плану й охоплюють весь матеріал. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі (тестах для виявлення рівня знань студентів), практичних завданнях різної складності; наочному матеріалі; методичних вказівках; засобах оргтехніки. Перелічене методичне забезпечення готує викладач, якому доручено проводити практичні заняття, за погодженням з лектором дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням і оцінюванням результатів. Оцінки, отримані студентом на окремих практичних заняттях, враховуються під час виставлення підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Практичне заняття повинно формуватися у такій послідовності: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи (за аналогією з розглянутим раніше алгоритмом), контрольні запитання для закріплення матеріалу, оцінювання рівня сформованості умінь, обговорення перебігу заняття і питання до викладача, оголошення домашнього завдання студентам.



Готуючись до заняття, опрацюйте рекомендовану літературу з теми. Особливу увагу зверніть на підготовку викладача та студентів до проведення практичного заняття.
Лабораторне заняття № 9

Тема. Система методів і прийомів викладання української мови у вищому навчальному закладі.

Зміст

  1. Методи одностороннього подання матеріалу.

  2. Методи ознайомлення з досвідом роботи інших суб’єктів.

  3. Методи проблемного навчання.

  4. Методи спонукання до творчого пошуку.

  5. Методи активізації слухачів.

  6. Методи надання додаткової інформації.

  7. Методи контролю.

  8. Методи самостійної роботи.

  9. Методи виховного спрямування.

  10. Методи модульного навчання: інформаційні; операційні; пошукові; методи самостійного навчання.

Основна література

    1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1999. – 557 с.

    2. Грабовська С.Л. Інтерактивне навчання у вузі: проблеми і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Вип.15. – 4.2. – С.171-176.

    3. Никандров Н.Д. Организационные формы и методы обучения в высшей школе / В кн.: Проблемы педагогики в высшей школе. – Ленинград, 1992. – 190 с.

    4. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі // Навчально-методичний посібник для студентів та магістрантів вищої школи. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55с.

    5. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. Т.1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. – 816. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).

    6. Хуторской А.В. Современная дидактика. Учебн. пособие. 2-е изд., перераб. / А.В.Хуторской. – М.: Высш. шк., 2007. – 639с.: ил.

Додаткова література

  1. Бондар В. Дидактичне забезпечення управління процесом навчання // Освіта і управління. – 1997. – №2. – С. 85-101.

  2. Бордовский Г.А., Извозчиков В.А. Новые технологии обучения: Вопросы терминологии // Педагогика. – 1993. – № 5.

  3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Метод.посібник для студентів магістратури. – К.,2003. – 316 с.

  4. Грабовська С.Л. Інтерактивне навчання у вузі: проблеми і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Вип.15. – 4.2. – С.171-176.

  5. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. – М., 1996. –324с.

  6. Кошманова Т.С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 pp.). – Львів: Вид-во «Світ», 1999. – 486 с.

  7. Низамов Р. А. Формы и методы обучения в вузе / В кн.: Вопросы вузовской педагогики и методики. – Казань, 1971. – Вып. 1.– 186 с.

  8. Низамов Р. А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1995.– 190 с.

  9. Основы вузовской педагогики /Под ред. Н. В. Кузьминой. – Л., 1972.– 310 с.

Проблемні питання та практичні завдання

  1. Назвіть і схарактеризуйте форми засвоєння дисциплін циклу української мови в умовах кредитно-модульного навчання.

  2. Які класифікації методів навчання існують у сучасній дидактиці вищої школи? Чим вони відрізняються?

  3. Чим зумовлюється вибір методу навчання викладачем?

  4. Поміркуйте, яка взаємозалежність між методами та цілями навчання? Методами та змістом навчання? Методами та формами навчання?

  5. Як ви розумієте поняття «метозасоби»?

  6. Чи можуть існувати метаформи навчання, а також інші дидактичні «мета»-елементи, зокрема метадидактика?

  7. Яким методам навчання ви особисто віддаєте перевагу (під час вивчення теоретичних курсів та під час вивчення практичних дисциплін)?

  8. Сформулюйте (за самостійно обраною темою з курсу «Сучасна українська літературна мова») завдання для студентів, виконання якого передбачало б використання методу емпатії (символічне бачення, конструювання правил, прогнозування, гіперболізація, нормотворчість тощо). Напишіть методичні рекомендації для студентів щодо застосування цього методу з метою виконання запропонованого вами завдання.

Методичні настанови

Найважливішими завданнями реформування вищої освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фізичного та морального здоров'я. Вирішення цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту та методів навчально-виховного процесу. Сьогодні вищі навчальні заклади готові впроваджувати сучасні педагогічні технології, популярними серед яких є комп'ютерне та дистанційне навчання, інтерактивні методики навчання, навчання за технологією тренінгу.

Впровадження інтерактивних методик у викладання лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін дає можливість докорінно змінити ставлення до об'єкта навчання, перетворивши його на суб'єкт. Студент стає співавтором лекції, семінарського заняття тощо. Підхід до студента, який знаходиться у центрі процесу навчання, ґрунтується на повазі до його думки, на спонуканні до активності, на заохоченні до творчості та добре відомий ще з праць Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Шаталова, В. Дяченка, С. Шевченка, Ш. Амонашвілі та ін. Цей підхід полягає насамперед у підвищенні навчально-виховної ефективності занять, і як наслідок – у значному зростанні рівня реалізації принципів свідомості, активності та якості знань, умінь і навичок, які набули студенти. У працях зарубіжних педагогів цей новий підхід має назву «навчання за методом участі» (С.Л.Грабовська), «кооперативне навчання» (Т.С.Кошманова), коли створюється можливість обговорення кожної проблеми, доведення, аргументування власного погляду. Це сприяє не лише глибшому розумінню навчального матеріалу, а й розвитку мислення та мовлення. Інтерактивне навчання у вищій школі передбачає докорінну зміну методичних стереотипів, які сформувалися у викладачів.

Психологи та педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до того, хто навчається як одного з принципів організації навчально-виховної роботи. Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість  його гуманізацію, загальнорозвивальний характер.


Лабораторне заняття №10

Тема. Методика оцінювання знань, умінь і навичок студентів з лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін у вищій школі.

Зміст

  1. Діагностика знань та умінь студента, її функції та структурні компоненти.

  2. Види, форми організації та методи контролю навчальних досягнень студентів-філологів, шляхи їх удосконалення.

  3. Умови ефективного використання методів контролю знань, умінь студентів.

  4. Шляхи підвищення об’єктивності контролю.

  5. Модульно-рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів-філологів.

  6. Критерії та норми оцінювання знань, умінь і навичок студентів-філологів.


Основна література

  1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1999.– 557 с.

  2. Бабанский Ю.К., Ильина Т.А. Педагогика высшей школы. – Алма-Ата: Мектеп, 1989. – С. 119-133.

  3. Вакуленко В.М. Основи педагогіки вищої школи України: Навч. посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту ім. Даля, 2001. – С. 168-187.

  4. Дзундза А., Лосєва Н. Вища школа: до проблеми тестування // Освіта і управління. – 2003. – Т.6. – №3. – С. 114-118.

  5. Симоненко Т. Ефективні форми та засоби контролю в роботі над формуванням професійної комунікативної компетенції студентів-філологів // Українська мова і література. – 2004. – №5. – С. 51-54.

Додаткова література

  1. Нагаєв В.М. Ефективність підготовки кадрів за модульно-рейтинговою технологією // Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання «Модуль – 2001»: Зб. наук. праць: Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 255-261.

  2. Нагаєв В.М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-кредитною технологією навчання // Педагогіка і психологія АПН України. – 2000. – №3. – С. 84-88.

  3. Нагаєв В.М. Управління навчально-творчою діяльністю студентів: модульно-рейтинговий підхід // Наукові записки Кіровоградського ДПУ ім.. В.Винниченка: Зб. наук. праць. – Вип.. 46. – Кіровоград: КДПУ, 2002. – С.35-40.

  4. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник за ред. О.Г.Мороза. – К.: НПУ, 2001. – 338с.

Проблемні питання та практичні завдання

  1. З’ясуйте значення понять: «моніторинг навчання», «діагностика знань і вмінь», «методи контролю», «модульно-рейтингова система оцінювання», «критерії оцінювання».

  2. Схарактеризуйте основні види та форми організації контролю знань, умінь і навичок студентів.

  3. Схарактеризуйте методи контролю навчальних досягнень студентів, шляхи їх удосконалення.

  4. Назвіть умови ефективного використання методів контролю знань, умінь студентів-філологів.

  5. Які шляхи підвищення об’єктивності контролю на сьогодні є актуальними?

  6. Складіть тестові завдання з розділу «Фонетика» для студентів нефілологічного факультету.

  7. Розробіть завдання комплексної контрольної роботи з сучасної української мови (розділ «Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія») для студентів філологічних факультетів.

  8. Доберіть завдання практичного характеру для перевірки рівня знань студентів нефілологічних факультетів з розділу «Морфологія».

Методичні настанови

Метою контролю успішності науково-теоретичної та практичної методичної підготовки майбутніх вчителів української мови є виявлення рівня засвоєння студентами знань теорії та методики навчання сучасної української мови, розуміння важливості теорії для планування та проведення навчально-виховної роботи в загальноосвітніх закладах й обсягу вмінь поєднувати набуті знання для вирішення практичних завдань навчання української мови.

Завдання контролю полягає у визначенні рівня теоретичної, методичної підготовки студентів-філологів: глибини та міцності теоретичних знань, володіння термінологією, здатності творчо використовувати знання для вирішення конкретних методичних завдань, володіння основними професійно-методичними вміннями (гностичними, комунікативно-навчальними, конструктивно-планувальними, організаційними).

Педагогічний контроль залежно від часу проведення поділяється на такі види: поточний, тематичний, рубіжний, підсумковий, заключний.



До форм педагогічного контролю відносять екзамени, заліки, усне опитування, письмові контрольні роботи, реферати, колоквіуми, семінари, лабораторні заняття, курсові, дипломні роботи тощо.

Під оцінюванням розуміють спосіб, процес і результат встановлення факту відповідності чи невідповідності засвоєних студентами знань, навичок і вмінь меті та завданням навчання, програмним вимогам.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал