Тема. Моральне виховання в родині. Мета



Скачати 327.18 Kb.
Дата конвертації09.05.2017
Розмір327.18 Kb.


Тема. Моральне виховання в родині.

Мета. Розкрити основні напрямки та завдання морального виховання дітей молодшого шкільного віку в родині; ознайомити батьків з ефективними формами та методами виховання загальнолюдських цінностей у школярів.

Хід зборів

Бесіда.

  • Людська особистість – це органічне, нерозривне ціле, в якому переплітаються та взаємодіють часом найрізноманітніші, але найтіснішим чином пов’язані якості – і гарні, й погані.

  • Кожна мати, кожен батько прагнуть виростити свою дитину, своє майбутнє, такою людиною, яка була б наділена лише позитивними якостями – доброю, щирою, сердечною, здатною на співчуття, розуміння ближнього, - всіма тими чинниками, які ми називаємо людяністю, моральністю, загальнолюдськими цінностями. І це не дивно: адже тільки на таку людину, близьку їм не лише фізично, а , насамперед, духовно, - зможуть розраховувати батьки в літньому віці; лише така особистість зможе принести користь суспільству, державі, стати її гідним громадянином.

  • Кожна дитина – особливий, неповторний індивідуум. Є батьки, які впевнені: бувають діти самі по собі хороші й самі по собі погані. Але це помилкова думка. «Самих по собі» дітей не буває. Визначальну роль відіграє батьківський вплив. І всі враження дитини, його світосприймання, світовідчування залежать майже цілком від сім`ї. якщо взяти такі риси характеру, як доброта, чуйність, щедрість, жадібність, байдужість, егоїзм, гуманність, замкненість, товариськість та ще багато важливих рис особистості, неважко побачити, що всі вони лежать на межі «я» і «не я», на лінії зіткнення та взаємодії особистості з навколишнім світом.

  • Здавалося б, уявлення про те, що інша людина для себе таке ж «я», як твоє для тебе, природне. Але між знанням та відчуттям цього існує певна дистанція. І, можливо, у максимальному скороченні її і полягає найголовніша задача виховання. Звідси народжується інтерес, повага до ближнього, визнання за ним права на власну думку, увага до його потреб. А поруч із цим стоять вимоги чесності, товариського ставлення, добросовісного виконання своїх батьківських обов’язків – цілий комплекс різноманітних почуттів: естетичних, етичних, вольові якості характеру тощо. З одного боку, дитина дуже чуйна, довірлива, товариська, наївна, відкрита, щедра. З іншого боку, їй властиві егоїзм та егоцентризм. І не лише властиві, але і в певній мірі необхідні. Тому що дитині в безмежному світі потрібно скоріше вичленити себе із навколишньої дійсності, створити своє індивідуальне «я». це відбувається інтенсивно, і хоча слабшає з часом, але все ж триває багато років та періодично дає перехід кількості в якість у вигляді відомих вікових криз.

  • Без уваги до самого себе, без жаги самоутвердження людська особистість не почне складатися.

  • Немає таких батьків, які свідомо добивалися, щоб їх дитина росла черствою, грубою, злою. Ні, її щиро хочуть бачити лагідною, чуйною, доброю і по мірі сил, вільного часу, педагогічної інтуїції займаються плеканням позитивних якостей. Але в одних батьків, здавалося б, всупереч їх старанням, нічого не виходить. В інших же, навпаки, без особливих зусиль все йде як слід. Значить, у цих, інших, інша, більш здорова атмосфера в родині. Але, окрім того, успішність виховання означає, що дитина від народження зайняла вірне місце в емоційній структурі сім`ї, що близькі знайшли та утвердили у спілкуванні з нею вірний тон.

  • Дитина – ще не доросла людина. Її слід любити. Більш того, її треба поважати, про що часто не здогадуються найніжніші батьки, примудряючись суміщати пристрасну прихильність до дитини з приниженням її гідності, ігноруванням її суджень, думок, прагнень. Дитина болісно сприймає таке ставлення, особливо в молодшому підлітковому віці, коли світовідчуття загострюється і відбувається інтенсивне формування моральних основ юної особистості. Ніякої зневаги, ніякого прагнення з боку дорослих не повинно бути. Під пригніченням ми розуміємо постійні нагадування дитині про її залежне положення, зловживання своєю владою над нею, надмірні покарання тощо. Звичайно, дитина має слухатися батьків, але не бути рабом, а підкорятися родинній дисципліні, яка, як правило, накладає певні обов’язки на всіх членів сім`ї. дитина не повинна відчувати якусь особливу виключність свого положення серед дорослих – ні в хороший, ні в поганий бік, а бути членом невеликого, але міцного колективу. Вона повинна мати право на власне дитяче життя, але ні в якому разі не позбавляти особистого життя батьків, не перетворюватися у єдиний сенс їх існування.

  • У міру того як дитина навчається доброті, уважності, чуйності, як формуються у неї поняття про позитивне та негативне, складається і моральна категорія її совісті.

  • Переживання сина через недостойну поведінку – переживання у вищій мірі благотворні. Знаючи це, багато батьків прагнуть за всякого зручного випадку посилити відчуття сорому в дитини шляхом довгих докорів та пояснень, від чого їй та чому має бути соромно. Але совість, сором – чуття потаємні, їх рідко виставляють напоказ, а навпаки, намагаються приховати від сторонніх. Дотик до цього сокровенного має бути тактовним, обережним та коротким. Поки ви тривало соромите та урезонюєте дитину, совість, замість того щоб заговорити голосніше, часто зовсім замовкає, змінюючись нудьгою та роздратуванням.

  • Подекуди ми недооцінюємо значення виховання особистості – самобутньої, своєрідної. Іноді ми передчасно починаємо «підганяти» дитину під уявний зразок, примушуючи її бути «як усі»: «Так ніхто не чинить!», «Подивися, хіба хто-небудь себе так поводить?». Добиваючись слухняності, ми для зручності посилаємося на авторитет суспільної думки. Також ми не завжди визнаємо права дитини на самостійність мислення, на самобутність поглядів: « Вважаєш, інші дурниці за тебе?», «Рано тобі ще розмірковувати».

  • Звичайно, не можна привчати дитину нехтувати думкою оточуючих, але не можна прищеплювати їй і безумовне підкорення цій думці, навіть всупереч самій собі. Адже суспільна думка у масштабах дитячого життя може бути різною.

Підсумки зборів.

  • Василь Сухомлинський писав: «…Вища мудрість батьківської любові полягає в тому, як ми, батьки і матері, вміємо розкрити перед нашими дітьми справжні джерела радощів життя, у чому бачать і відчувають діти радощі буття. Дитяче щастя за своєю природою егоїстичне. До тих пір, поки вона не відчула, не пережила на власному досвіді, що найважливіше джерело її особистої радості – це праця і піт старших, вона буде глибоко переконана в тому, що мати і батько існують лише для того, щоб приносити їй радість.

  • Учити дитину бачити і відчувати людей – це одна з найважливіших речей у важкій справі виховання людини. Батьківська любов повинна бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чулість серця до навколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині і, зазвичай, насамперед до самої людини. … Виховання людського благородства в дитячому серці починається з максимального олюднювання її ставлення до людей, одухотворення цього ставлення чистими, високими почуттями поваги до людини, і насамперед поваги до матері й батька.

  • Переживаючи безкорисливу радість творення добра, дитина набуває дорогоцінного багатства душі: вона відчуває серцем, коли й де товаришеві, другові, милій людині, що живе поруч, треба допомогти. Дитина, що зазнала потреби робити добро, потреби в людині, - стає дуже проникливою, сприйнятливою, чутливою до навколишнього світу, до людей, до вчинків, подій, до стосунків між людьми.

  • …Що ж ми залишаємо в серцях своїх дітей, батьки? – давайте частіше ставити самим собі це запитання. Будемо залишати в їх серцях моральні цінності, створені, добуті, вистраждані нашим народом за його багатовікову історію, за століття його боротьби, що утверджує високу гідність Людини. Будемо пам’ятати завжди, що найвища й найпочесніша творчість у нашому суспільстві – це творення людини».

  • Керуймося цими порадами, і діти стануть ближчими до нас і більш відкритими для добра.

Тема. Заохочення і покарання дитини в сім`ї.

Мета. Обговорити із батьками проблему заохочення і покарання дитини в сім`ї; розказати про види покарань і заохочень у сімейному вихованні, про значення покарання і заохочення дітей в сім`ї; сприяти розумінню батьками розумного ставлення до методів і прийомів виховання дітей в сім`ї; формувати у батьків культуру заохочення і покарання дитини в сім`ї.

Хід зборів

Бесіда

  • Шановні батьки! Розмова про заохочення і покарання дитини в сім`ї не випадкова. На адресу дітей дуже часто можна почути: «Як тобі що сказав?», «Роби, що тобі говорять» та ін. Це не просто слова. Це – метод виховання. Батьки вважають, що їх справа наказувати, а дитина повинна підкорятися.

  • Та вони забувають або зовсім не думають про те, що вільна особистість не може сформуватися в сімейному рабстві.

  • Виявляючи свою батьківську владу, вони не думають про те, що в їх силі слабкість: переконати свою дитину, бути авторитетом набагато важче, ніж нав’язати їй свою волю і примусити підкорятися батькам.

  • Насильство і примус у вихованні лише шкодять. Зовні підкоряючись наказу, дитина залишається при своїй думці, а до вказівок батьків ставитися ще більш вороже.

  • Так у стосунки дітей і батьків приходить відчуженість.

  • Насильство і примус у вихованні позначаються і н характері дитини. Вона стає нещирою, брехливою, звикає кривити душею. Це призводить до того, що вона перестає бути жвавою і життєрадісною, ховає від усіх таємницю свого існування в рідному домі, стає похмурою і скритною, уминає спілкування з однолітками, сторонитися спілкування із учителем, боячись сказати що-небудь не так.

  • Головний метод виховання – це переконання. А для цього говоріть із своєю дитиною, спілкуйтеся із нею, шукайте приклади позитивного підтвердження ваших думок, будьте тактовні, ваші прагнення стануть її прагненнями.

  • У тих сім`ях, де батьки вміло користуються у вихованні дитини покаранням і заохоченням , рівень тривожності її набагато нижче, а результати учбової діяльності набагато вищі.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення ситуацій.

Ситуація 1. Одна мама розказує іншій: «Ми свого і б’ємо, і караємо, а він уроки за п’ять хвилин зробить і – на вулицю. Увечері прийде – починаємо перевіряти, а він вже спить на ходу. Наступного дня приходить – знову погана оцінка».

Ситуація 2. Батьки постійно ставили хлопчика за всі провини в куток. Одного разу будучи ще лише в 4 класі, він сказав своєму батькові: «Ще раз поставиш у куток, втечу до бабусі. Із вами більше жити не буду».

Ситуація 3. У сім`ї народилася маленька дитина. Старший син – учень третього класу різко змінився: став плаксивим, все частіше і частіше почав виявляти агресію по відношенню до батьків, маля також стало предметом агресії. А одного разу, коли мама попросила посидіти із малюком, третьокласник відповів: «Я в няньки не наймався!» батьки були страшно обурені, прослідувало покарання за провину.

Підсумки зборів.

  • Шановні батьки пам’ятайте: покарання – це спричинення шкоди тому, хто спричиняє шкоду. Похвала – педагогічний домкрат. (В.Кротов.)

  • А на закінчення нашої сьогоднішньої зустрічі, пропонуємо вам ознайомитись із «Законами батьківської істини».

Пам`ятка для батьків

«Закони батьківської істини»

Закон 1. Цініть любов своєї дитини. Пам’ятайте, від любові до ненависті лише один крок, не робіть необдуманих кроків!

Закон 2. Не принижуйте свою дитину. Принижуючи її саму, ви формуєте у неї уміння і навичку приниження, яке вона зможе використовувати по відношенню до інших людей. Н виключено, що ними будете ви.

Закон 3. Не погрожуйте своїй дитині. Погрози дорослого породжують брехню дитини, призводять до боязні і ненависті.

Закон 4. Не накладайте заборон. У природі дитини – дух бунтарства. Те, що категорично заборонено, дуже хочеться спробувати, не забувайте про це.

Закон 5. Не опікайте своєї дитини там, де можна обійтися без опіки; дайте можливість маленькій людині самостійно стати великою.

Закон 6. Не йдіть на поводі у своєї дитини, умійте дотримувати міру своєї любові і міру своєї батьківської відповідальності.

Закон 7. Не читайте своїй дитині безконечні нотації, вона їх просто не чує!

Закон 8. Будьте завжди послідовні в своїх вимогах. Добре орієнтуйтеся в своїх «так і ні».

Закон 9. Не позбавляйте свою дитину права бути дитиною. Дайте їй можливість побути пустуном і непосидою, бунтарем і шибеником. Період дитинства швидкоплинний, а так багато потрібно устигнути спробувати, перш ніж станеш дорослим. Дайте можливість своїй дитині бути нею під час дитинства, інакше період дитинства триватиме і в його дорослому житті. Це може обернутися серйозними наслідками і для вашої дитини і для вас, батьки!

Тема. Режим дня в житті школяра.

Мета. Розказати батькам про здоров`я дитини і шкільні навантаження; показати батькам необхідність дотримання дітьми правил гігієни і виконання режиму дня школяра; переконати батьків у необхідності формувати у дитини звички виконання режиму дня; розкрити прийоми збереження психічного і фізичного здоров`я дитини за допомогою режиму дня.

Хід зборів

Бесіда.

  • Ваша дитина стала школярем. Вступ до школи змінює весь уклад її життя. Відбувається перестройка у психіці, яка завершує дошкільний період розвитку. «Ігрове» ставлення до світу змінюється на «серйозне». Зростає повага до дитини в сім`ї, змінюються права, стають серйознішими обов’язки. «Хорошими людьми стають більше від вправ, ніж від природи», - писав Демокріт.

  • Однією з причин, які приводять до погіршення фізичного здоров`я і емоційного стану дитини, може бути недотримання режиму дня школяра. Деякі батьки украй скептично ставляться до самого поняття «режим». А даремно.

  • Видатний російський фізіолог Іван Павлов не раз казав, що ніщо так не полегшує роботу нервових клітин головного мозку, як постійне дотримання розпорядку життя. Особливо такий режим дня надзвичайно важливий для маленьких школярів. У режимі дня всьому відведено свій час. А інакше робота лагодитися не буде, не піде на користь навчання. Дитина постійно відчуватиме втому, не зможе концентрувати увагу під час занять.

  • Виконання режиму дня дозволяє дитині зберігати фізичну і психічну рівновагу, що дає можливість дотримування емоційної рівноваги. Адже ми, дорослі, чудово знаємо, що саме цей вік характеризується емоційною нестійкістю, яка веде до хронічної втоми і стомлюваності. Ці постійні симптоми призводять до зниження працездатності дитини. Низька працездатність характеризується:

  • зниженням кількості правильних відповідей на уроці і вдома після того, як дитина вивчила матеріал уроку;

  • підвищенням кількості помилок разом з добре вивченим правилом;

  • неуважність дитини, швидкою стомлюваністю;

  • зміною почерку дитини у зв’язку з погіршенням регуляції фізіологічних функцій.

  • Безумовно, не можна працювати без стомлення, але ж завдання сім`ї полягає в тому, щоб попередити перевтому і сприяти такій організації життя дитини, яка дозволить уникнути впливу стомлення на її здоров`я. Щоб скласти режим дня дитини, треба, безумовно, враховувати її індивідуальні особливості, відвідування нею гуртків. І обов’язково необхідно керуватися рекомендаціями гігієністів, педагогів, психологів.

Педагогічний практикум для батьків.

Статистика.

  • Лише 20 – 25 % першокласників, що переступають щорік шкільний поріг, залишаються здоровими після першого року навчання в школі.

  • До кінця першої чверті худнуть 30 % першокласників.

  • 15 % першокласників скаржаться на головні болі, втому, сонливість, відсутність бажання вчитися.

  • Третина учнів-першокласників мають різні порушення постави, які посилюються в перший рік навчання.

  • 10 % дітей, що поступають у перший клас, мають порушення зору.

  • 20 % дітей входять до групи ризику у зв’язку з схильністю до короткозорості.

  • Лише 24 % першокласників витримують нічний норматив сну.

  • Щодня діти недосипають від 1,5 години до півгодини.

  • Отже, правильно організувати режим дня молодшого школяра – означає:

  • забезпечити йому достатній за тривалістю сон із чітко встановленим часом підйому та відходу до сну;

  • забезпечити регулярне й вітамінізоване харчування;

  • встановити певний час для приготування уроків;

  • виділити час для відпочинку на відкритому повітрі, творчої діяльності, вільних занять, хатньої роботи.

  • Звичайно, важко привчити дитину дотримуватись всіх пунктів режиму, та якщо проявити наполегливість, їй буде все легше і легше це робити.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів.

  • Режим дня учня початкової школи може бути наступним:

7.00 – 7.30 – підйом, ранкова гімнастика, прибирання ліжка, водні процедури;

7.30 – 7.50 – сніданок;

7.50 – 8.20 – дорога до школи;

8.20 – 12.30 – заняття у школі;

12-30 – 13.00 – дорога до додому;

13.00 – 13.30 – обід;

13.30 – 15.30 – післяобідній відпочинок (сон для дітей 6 – 7 років);

15.30 – 16.00 – прогулянка;

16.00 – 17.30 – виконання уроків (кожні 35 хвилин перерви по 5 – 10 хвилин);

17.30 – 19.00 – прогулянка;

19.00 – 20.30 – вечеря, розваги;

20.30 – 21.00 – підготовка до сну;

21.00 – 7.00 – сон.

- Звичайно, можливі деякі відхилення від режиму. Але розумні відхилення, які не зашкодять дитині.



Тема. Про дружбу і колективізм.

Мета. Формувати у батьків розуміння значення дружби і почуття колективізму в житті дитини; сприяти формуванню у батьків інтересу до справ класу і взаємостосунків у дитячому колективі.

Хід зборів

Бесіда.

  • Шановні батьки! Великі можливості представляє молодший шкільний вік для виховання відносин, заснованих на принципі колективізму і дружби. За декілька років молодший школяр накопичує при правильному вихованні, важливий для свого подальшого розвитку досвід діяльності в колективі і для колективу. Формування таких якостей – процес поступовий. Спільна робота в класі сама пособі ще не робить групу дітей колективом. Першокласники ще не відчувають себе часткою єдиного колективу, вони в якомусь смислі відособлені і незалежні один від одного. Вони ще не всі доброзичливі один від одного, нерідко у них можна помітити вияви відчуженості, заздрісності, наївних хвастощів. Першокласники прагнуть добре виконувати свої особисті шкільні обов’язки і не стільки думають про взаємодопомогу, скільки про те, щоб їм не заважали сусіди по парті. Якщо першокласники допомагають один одному, то звичайно це відбувається не за власною ініціативною, а по прямій вказівці учителя. Більше того, це відбувається через учителя ( учень, у відповідь на прохання вчителя позичає зайвий олівець товаришу, передає олівець вчителю, а той вже – учню). Колектив починає складатися тоді, коли під впливом спеціальної роботи вчителя діти уперше починають виявляти доброзичливу цікавість до успіхів і невдач, досягнень і помилок однокласників, починають відноситися до учбової діяльності як справи всього класу, коли діти уперше починають приймати близько до серця думку про клас в цілому, коли слова «наш клас» перестають бути для них вираженням лише самого факту сумісного перебування в класному приміщенні, коли, урешті, свої особисті успіхи вони розглядатимуть як частку спільних успіхів. Велике значення в створенні колективу має участь у посильних громадських колективних справах. Саме тут дитина набуває основного досвіду колективної громадської діяльності. Якщо учбова діяльність молодших школярів ще може мислитися як індивідуальна діяльність, то суспільна діяльність по самій своїй суті колективна. Цим і визначається її величезне виховне значення.

  • Неабияке значення в цьому плані мають і колективні ігри дитини. Гра виховує не лише волю, організованість, винахідливість, ініціативність (що і самі по собі важливі), та гра створює колектив, виховує почуття товариства, відчуття ліктя, уміння керуватися в своїй поведінці інтересами колективу.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення ситуацій.

Ситуація 1. Всім класом діти виїхали на природу. Вони грали, співали пісні, обговорювали справи класу, будували плани на майбутній рік. Нарешті настав час обіду. Всі діти розташувалися на поляні, розклали свою їжу. Дві дівчинки встали і відійшли від класу, сховалися в тіні дерев і стали їсти вдвох. На запрошення учителя взяли участь у спільній їді відповіли відмовою.

Ситуація 2. Дитина приводить у дім своїх друзів, але батьки безцеремонно виставляють їх за двері. Коли дитина починає з`ясовувати, чому вони це зробили, батьки заявляють, що в дім потрібно приводити лише тих дітей, яких вони вважають їй рівнею для дружби.

Підсумки зборів.

(Коментар результатів анкетування учнів і батьків).

Тема. Діти і телебачення.

Мета. Звернути увагу батьків на виховні можливості телебачення, на достоїнства і недоліки спілкування дитини із телевізором; показати вплив телевізійних переглядів на психіку маленької дитини; розказати, що слід молодшим школярам дивитися по телебаченню і як обговорювати із дітьми побачене.

Хід зборів

Бесіда.

  • Шановні батьки! Телебачення й інші засоби масової інформації впливають на молодшого школяра, виступаючи могутнім двигуном його виховання і розвитку. Діти досить багато часу проводять біля телевізорів, дивляться передачі дитячі й дорослі. Для більшості дітей телебачення стало великим другом, що допомагає пізнати багато нового і цікавого. Визнаючи безперечну користь, яку може надати телебачення у вихованні дітей, необхідно пам’ятати, що цю користь треба ще зуміти витягнути. А для цього важливо уявити собі, яке місце в режимі дня повинен посісти перегляд телепередач, які передачі слід дивитися молодшим школярам, яку виховну роботу необхідно проводити після того, як діти подивилися ту або іншу передачу. Час, який йде на перегляд телепередач, нерідко віднімається від виконання уроків, читання, прогулянок і та ін. Отже, в цьому випадку можна говорити лише про відносну користь телебачення. Тому час, що йде на перегляд телепередач, повинен бути визначений режимом дня школяра. Для молодшого школяра це 3-4 передачі на тиждень. Далеко не всі батьки і матері відразу погодяться із цією вимогою, визнають її педагогічно доцільною. Батьки, дозволяючи дитині дивитися багато передач поспіль, вважають, що таким чином відволікають їх від поганого впливу вулиці, неробства. Тому вони навіть заохочують щоденне сидіння дітей біля телевізора, вважаючи це не лише цікавим, але й корисним заняттям. Внаслідок цього для деяких школярів перегляд передач стає потребою, їх нестримно вабить до телевізора, і заради нього вони поспішають всі справи зробити скоріше або зовсім кидають все, як тільки зажевріє екран. Батьки користуються цією пристрастю дитини, щоб примусити її сісти за уроки, примусити виконати домашню роботу або своє розпорядження.

  • Вони кажуть: «Не зробиш – не дозволю дивитися телепередачу». Однак добиваючись своєї мети, примушуючи щось виконати, батьки забувають, що і учбові заняття, і домашні обов’язки саме тому часто виконуються нашвидкуруч, абияк. У цей час всі думки дитини поглинені майбутньою передачею, прагненням за будь-яку ціну отримати право дивитися телевізор. Це вже завдає очевидної шкоди вихованню, заважаючи формуванню добросовісного і відповідального ставлення до праці і навчання. Тривалий перегляд передач погано впливає н нервову систему і зір дітей. Нервова система часто не витримує великого емоційного навантаження, підвищеної чутливості до екранного світла. Особливо це стосується дітей ослаблених, вразливих.

Ось результати соціологічних досліджень.

  • 2/3 наших дітей у віці від 6 до 12 років дивляться телевізор щодня;

  • Час щоденного перегляду телепередач дитиною в середньому складає більш 2-х годин;

  • 50 відсотків дітей дивляться телепередачі поспіль, без жодного вибору і винятків;

  • 25 відсотків дітей у віці від 6 до 10 років дивляться одні і ті ж телепередачі від 5 до 40 разів підряд;

  • 38 відсотків дітей у віці від 6 до 12 років при визначенні рейтингу свого проведення часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на повітрі і спілкування із сім`єю.

  • Можливо, ви подумаєте, що ця статистика не відноситься до наших дітей? Марно. Я хочу зачитати вам результати опитування дітей нашого класу.

  • Отже, телепередачі повинні посісти обмежений час у режимі дня дитини. Вона повинна твердо знати, що певний час відводиться для прогулянок й ігор, уроків, читання, перегляду телепередач. Батьки разом із дітьми проглядають програму телепередач на тиждень, намічають, що дивитимуться діти. Інколи це спеціальна передача для молодших школярів, інколи те, що дивитимуться і дорослі. Вранці, йдучи на роботу, батьки ще раз нагадують дитині, що до певного часу треба закінчити всі уроки, щоб подивитися намічену передачу.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення питань.

  1. Сім`я отримує квартиру і наповнює її предметами побуту. Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

  2. Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

  • У виховному значенні ефективні передачі, які організують діяльність дітей. В телепередачах пояснюють, як власноруч зробити саморобку, пропонують цікаві вікторини, розповідають про щось нове для дитини або незрозуміле. Телепередачі допомагають не лише розширювати загальний кругозір дітей, але й формувати їхні індивідуальні інтереси. Діти, що захоплюються малюванням, можуть дізнатися багато цікавого про живопис; діти, що люблять тварин, черпають цікаві відомості про їх звички і життя, і таким чином отримують матеріал для організації діяльності, пов’язаної з предметом захоплення.

  • Батьки далеко не завжди можуть дати дітям відповіді на всі запитання, розвивати їх всебічно. У цьому значною мірою можуть бути корисні телепередачі, якщо вміло і цілеспрямовано їх використовувати.

Бесіда.

  • Якщо перегляд телепередач недостатньо педагогічно коректується, то засвоєння нових відомостей і фактів для молодшого школяра представляє певне утруднення. Більшість дітей вже через 2-3 дні не можуть розповісти про зміст передачі, яку подивилися. Молодшому школяреві нерідко важко самостійно осмислити отриману інформацію, визначити і висловити своє ставлення до тих фактів і подій, явищ, про які він дізнався із передачі. Перед батьками тепер стоїть особливе завдання по формуванню у дитини уміння користуватися засобами масової інформації, звички звертатися до тих відомостей, які вона отримує із цих джерел. Тому систематичне обговорення із дітьми побаченого по телевізору необхідне, інакше переглянуті передачі не матимуть суттєвого впливу на дитину, а в деяких випадках будуть просто шкідливі.

  • Батькам важливо знати, що дитина запам’ятала та зрозуміла, що справило на неї особливе враження. Добре, якщо батьки дозволять дитині для перегляду дитячих передач запросити своїх товаришів. Діти зможуть обмінятися враженнями, разом брати участь в якій-небудь корисній справі, кожний з них виявить свої уміння, знання.

  • Необхідно прятати про те, що вплив телебачення на дітей різко відрізняється від впливу на психіку дорослих. Першокласники не можуть чітко визначити, де – правда, а де – брехня. Вони сліпо довіряють всьому тому, що представлено на екрані. Їхніми емоціями і відчуттями легко маніпулювати. Лише з 11 років діти починають менш довірливо ставитися до того, що відбувається на екрані.

Підсумки зборів.

  • Як зробити так, щоб діти якомога менше чули від батьків: «Знову уроки увечері робиш? Чим ти займався, знову біля телевізора сидів»? Скористайтесь наступними порадами.

  1. Зверніть увагу, скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора? Яким передачам віддає перевагу?

  2. Чи ставить дитина запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити із вами передачу?

  • Пам’ятайте: телебачення має бути не метою, а засобом розвитку вашої дитини.

Тема. Взаємовідносини в сім`ї.

Мета. Обговорити з батьками проблему взаємовідносин у сім`ї, значення в житті людини розвитку емоційної сфери, позитивних емоцій; сприяти придбанню практичних навичок спілкування у сім`ї.

Хід зборів

Бесіда.

  • Шановні батьки! Будь-якій людині потрібно, щоб її розуміли і визнавали; щоб вона відчувала себе необхідною; щоб її успіх був оцінений оточуючими людьми; щоб вона могла розвиватися і реалізовувати свої можливості, щоб, завдяки всьому перерахованому, вона навчилася поважати себе.

  • Завдяки чому людина, особливо маленька, може бути щасливою? Передусім вона щаслива від того психологічного середовища в якому вона живе і зростає. Яке воно, це середовище?

  • З раннього дитинства малюка виховує все, що його оточує: люди, речі, природа, суспільні явища. Але у всі періоди дитинства і юності, незважаючи на різноманітні впливи, найвідповідальнішою є роль батьків.

  • Сімейні взаємовідносини… Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою, душевного спокою. З іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.

  • Правильно роблять ті дорослі, які велику увагу приділяють повсякденному спілкуванню з дитиною. Вони розповідають багато цікавого, читають книжки, складають казки, обговорюють події дня.

  • Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, правильно будувати спілкування володіють не всі батьки. Розмовляючи з колегою по роботі, ми відповідним чином підбираємо слова, намагаємося передбачити реакцію співбесідника, а спілкуючись із власними дітьми, керуємось, як правило, принципом: кажу все, що хочу.

  • Слово – могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо в конфліктних ситуаціях.

  • Василь Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері – лагідним, добрим, уважним, розумним, сердечним чи дратівливим, сварливим, злим – залежить і виховання у дітей почуття відповідальності.

  • Відомий педагог неодноразово вказував на емоційність мовлення. «Як важливо, - підкреслював він, - щоб у кожному слові вихователя трепетала, хвилювалась, раділа і обурювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дається тільки життям…»

  • Стежте за власним мовленням. Пам’ятайте, що воно – відображення вашої особистості. Намагайтеся говорити спокійно, доброзичливо. Не зловживайте словами «повинен», «треба». Зверніть увагу на те, чи говорите дітям «дякую», «вибач», чи вистачає вам терпіння шукати все нові і нові слова для роз’яснення і переконання.

  • Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домінувати у відносинах дітей і батьків. Не помічати «дрібниць» означає зовсім не проти «дрібниць». Їх слід виправляти, реагувати на них, але інколи вміти і не бачити.

  • Пам’ятайте, що діти люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати власні судження, тобто вони хочуть брати участь у спілкуванні. Будьте уважними до мовлення дитини, адже мова, як відомо, - знаряддя культури спілкування. Ненав’язливо поправте малюка, який неправильно промовив слово чи побудував фразу, причому краще робити це по ходу розмови, так, щоб не переривати спілкування.

  • Важливо формувати у дітей навички ввічливого спілкування: вміти вислуховувати співбесідника, з повагою ставитися до його думки; вживати слова ввічливості відповідно до ситуацій, звертання: «пробачте, чи не скажете…»; «перепрошую, скажіть, будь ласка, …»; «вибачте…»; «спасибі…» «дякую…»; «щиро дякую…»; «велике спасибі…» тощо.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення ситуацій.

Ситуація 1. Ваша дитина знову отримала погану оцінку по предмету. Напередодні вона довго вчила, а результат плачевний.

Ситуація 2. Ви багато разів повторюєте своїй дитині: «Роби уроки!» дитина не реагує.

Ситуація 3. Ваша дитина нічого вам не розказує, і лише від сторонніх людей ви дізнаєтеся, що вона поводиться в школі погано.

Ситуація 4. Ваша дитина б’ється з іншими дітьми, в школі на неї постійно скаржаться.

Підсумки зборів.

  • Сім`я – особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. І якщо учень не ділиться з батьками своїми помислами, не розказує про свої справи, батькам варто задуматися над тим, чи справа їхня «машина сімейного виховання».



Тема. Методи виховання.

Мета. Ознайомити батьків з основними методами та принципами виховання дітей; сприяти формуванню взаєморозуміння та взаємоповаги між дітьми та батьками в родинах; виявити та проаналізувати особливості виховання дітей у сім`ях.

Хід зборів

Бесіда.

  • Відхилення в поведінці школярів можуть бути викликані особливостями сімейного виховання. Як відомо, родина – це мала соціальна група людей, що перебувають у родинних стосунках і мають визначені міжособистісні стосунки.

  • Аналізуючи особливості сімейного виховання, у першу чергу, розглядають особливості стосунків усередині родини: взаємини між батьками, дорослими різного покоління, між дорослими і дітьми.

  • За певних умов такі взаємини в родинах можуть служити основною причиною неправильного виховання. При неправильних типах виконання мова йде про надмірну або недостатню виразність відповідної ознаки виховного процесу.

  • У розпорядженні батьків і вчителів безліч засобів виховання. Серед них такі, як вплив виховним словом, переконання, організація життя і діяльності дітей, створення виховної ситуації, схвалення й осуд. Які шляхи, правила застосування кожного з них?

  • Слово – найтонший інструмент людського спілкування. Як змусити його служити мистецтву виховання? Виховання – це форма спілкування між дітьми й дорослими, а засобом спілкування є слово, то осудливе, суворе й холодне, то заохочувальне, приязне, підбадьорливе, то іронічне, глузливе, саркастичне: воно володіє величезною силою, яку ми часто недооцінюємо. Грубий окрик лякає і озлоблює маленьку людину, а ваша легка іронія з приводу важко завойованої гарної оцінки несподівано для нас убиває і синову радість, і віру у свої сили, і прагнення до нових перемог. Зате якою прихованою радістю та гордістю (у підлітковому віці діти не люблять виявляти почуття) світяться його очі після вашого спокійного схвального зауваження. О, це ще тільки початок! Ось побачите, на що я здатний!

  • Слова живуть не тільки в ту мить, коли вони звучать, а й багато років по тому: ваша манера спілкування з дітьми, тон стосунків між членами родини мають велике значення для створення певного стилю життя, який швидко закріплюється у вашому домі й передається часом від покоління до покоління.

  • Треба продумано і вимогливо ставитися до кожної спеціальної розмови з дітьми. Перш ніж починати розмову, поміркуйте, що конкретно ви скажете синові або дочці. Значення має не тільки кожний доказ, аргумент, а й тон: спокійний, доброзичливий чи трохи з іронією, а то й обурення; будете ви вимагати чи радити; коли ви хочете поговорити – одразу після вчинку чи навмисне трохи відкладете розмову; як збираєтеся розмовляти – віч-на-віч чи при товаришах, членах родини, удома, під час прогулянки, дорогою в кіно; спеціально організуєте розмову («Сьогодні мені треба з тобою поговорити») чи скористайтеся слушною нагодою, ніби між іншим. А можливо, поміркувавши, ви взагалі поки утримаєтеся від будь-якої розмови, щоб поспостерігати, як далі буде поводитись дитина.

  • І нарешті, традиційна вимога просити вибачення й обіцяти виправитися… «Не робіть з дітей клятвопорушників, не примушуйте давати обіцянки виправитися, - радила видатний педагог та дружина А.С.Макаренка – Г.С.Макаренко. – це зовсім непросто – виправитися, і обіцяючи це, діти вже часто не бувають упевнені, що дотримають слова. І тим самим ми мимоволі виховуємо брехунів». У результаті, ми добиваємося не ліквідації конфлікту з дитиною, чого, власне, прагнули, а створення умов для нового конфлікту.

  • Мета ж виховного впливу інша – добитися усвідомлення аморальності свого вчинку, такого ставлення до нього, яке б виключало подібні дії. Моральність мотивів поведінки не повинна заслонятися відчуттям страху. Забороняючи що-небудь дітям, треба не погрозами покарання підкріплювати це, а соціально-моральними доказами. Якщо дитина хоче нарвати квітів у громадському місці, не слід говорити їй: «Не роби цього, бо тебе оштрафують». Краще зауважити: «Поміркуй… Якщо всі люди, які тут гуляють, захочуть зірвати по квітці… незабаром не залишиться жодної квіточки, яка могла б тішити наше око».

  • Наступний важливий метод виховання – організація життя і діяльності дітей, коли формуються доброзичливість, комунікабельність, товариськість та інші необхідні в суспільстві якості, навички та звички. Кінцевий результат виховання виявляється насамперед у поведінці, вчинках, діяльності людини. Цим же вимірюється рівень її вихованості. І щоб те, того ми в ході розмов навчаємо дітей, до чого закликаємо, реалізувалося в їхньому повсякденному житті, навчанні, ставленні до людей, потрібна «відповідна гімнастика поведінки» (А.С.Макаренко).

  • В основі педагогічного впливу лежить дуже важливий принцип морального виховання – оптимістичний підхід до дитини, віра в потенційні можливості її особистості. І дуже важливо, щоб у процесі виховання об’єднувались зусилля родини і школи, які з різних боків знають дитину.

Педагогічний практикум для батьків.

Ситуація для обговорення.

«…Третьокласник приховав від батька кілька двійок, підшкрябавши у щоденнику. З батьківських зборів повертається додому прикро вражений батько. Розсерджений несподіваними неприємностями, він, незважаючи, що вже пізно – син якраз лягає спати, - кличе його. У цю мить батько стурбований, мабуть, не стільки тим, як боротися зі злом, стільки непереборним бажанням вилити гнів на винуватця переживань. На дитину посипалися докори у жорсткій невдячності й погрози, що на день народження він не одержить уже обіцяних, довгоочікуваних подарунків.



«Завтра ж вибачся перед учителями, пообіцяй, що більше не будеш», - категорично закінчив батько. «Не буду я просити в них вибачення, і ніяких подарунків мені від вас не треба!» - ледь не плачучи, кричить син. «Не будеш – переведемо до іншої школи», - підвищує тон батько. «То й переводьте, мені байдуже!»

Запитання для дискусії.

  1. Чи правильно батько вчинив із сином?

  2. Які педагогічні помилки зробив батько хлопчика?

  3. Які якості формує батько у синові таким «вихованням»?

  4. Як слід було, на вашу думку, вести себе батькові в ситуації, що склалася?

  5. Які поради ви дали б батькові школяра?

  6. Чи були з вами та вашою дитиною потрібні конфлікти?

Виступи батьків по обміну досвідом.

Підсумки зборів.

  • Вплив сім`ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім`ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким має повністю довіряти.

  • Батьки мають впливати на дітей передусім своєю особистістю. Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають вплив на дітей. Важливе те, що особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.

  • Сучасна сім`я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку.


Тема. Увага вимагає уваги.

Мета. Показати батькам важливість і значущість проблеми розвитку дитячої уваги; ознайомити батьків із методами і прийомами розвитку уваги молодшого школяра.

Хід зборів

Бесіда.

  • Шановні батьки! Багато в чому результати навчання безпосередньо пов’язані з пізнавальними процесами, які формують здатність до інтелектуальної діяльності молодших школярів.

  • Увага як пізнавальний процес входить обов’язковим компонентом до структури будь-якого психічного процесу.

  • У молодшому шкільному віці відбуваються значні зміни в розвитку уваги. Якщо в перші місяці шкільного життя дітей цікавлять не стільки власне учбові заняття, скільки все, що із ними пов’язано і що оточує їх, то поступово інтереси починають «прив’язуватись» до того, що вивчають у школі, причому до одного більшою мірою, а до іншого – в меншій. У зв’язку з цим дитина стає уважнішою до одних видів роботи і відрізняється неуважністю до інших. Зрозуміло, що така мимовільна увага, залежна головним чином від безпосередніх інтересів дитини і значною мірою пов’язана з наочністю та конкретністю матеріалу, його яскравістю, з тим, наскільки він зачіпає емоційну сферу.

  • Однак з перших же днів шкільного життя дитина змушена займатися тим, що не викликає безпосереднього інтересу і що вимагає довільної уваги. Для того, щоб така увага склалася, необхідна організація дій дитини і зокрема її домашніх занять. Впорядкованість часу занять, суворе дотримання певного порядку дій, особисте робоче місце – все це організовує увагу дітей, допомагає їм зосередитися.

  • Сконцентрованість або інтенсивність уваги у молодших школярів може бути досить великою. Занурена в яку-небудь роботу, дитина може «не чути» вказівок або виклику учителя. Проте триває така зосередженість, звичайно, недовго. Стійкість уваги молодшого школяра ще невелика. Ось чому так важливо урізноманітнювати учбову роботу – одноманітна робота стомлює увагу дитини, інтерес до неї падає. Слабо розвинений у дітей, що приходять в школу, розподіл уваги. Першокласники, варто лише заговорити вчителю, або припиняють свою роботу, щоб його вислухати, або продовжують роботу, та при цьому не розуміють жодного слова із того, що сказав учитель, тому що їх увага цілком спрямована на те, що роблять вони самі. Але подивіться на третьокласників: вони вже можуть стежити і за чистотою письма, і за своєю позою при роботі, і за словами вчителя, зверненими до класу. Але навчилися діти розподіляти свою увагу не самі по собі: перед ними в навчанні постійно виникало таке завдання, їм приходилось вчитися вести одночасний контроль за декількома діями.

  • Важливо зазначити, що коли увага добре розвивається, то відповідно розвиваються і її такі важливі властивості, як концентрація, стійкість, розподіл, перемикання, збільшення обсягу засвоєної інформації, а також виникає звичка бути уважним, навіть якщо при цьому складаються несприятливі умови.

  • Уміння концентрувати свою увагу допомагає дитині зосереджено і, не відволікаючись, на сторонні справи працювати на уроці, протягом тривалого часу виконувати одноманітну і рутинну роботу.

  • Уміння переключати увагу допомагає переключатися на різні види діяльності, пропоновані учителем на уроці.

  • Однією з головних проблем початкової школи є недостатній розвиток у школярів процесів довільної уваги. У сім`ях цьому також приділяється недостатньо уваги. Адже довільна увага – це звичка, виховання якої розпочинається в сім`ї.

  • Дитина не уміє тривалий час займатися однією і тією ж справою, не уміє грати із іграшками, не має інтересів і захоплень – все це може привести до не сформованості довільної уваги і згодом до проблем в учбовій діяльності.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення типових помилок учнів, пов’язаних з неуважністю:

  1. У дітей недостатньо розвинена довільна увага, то вони замінюють у письмових роботах приголосні або голосні букви близькі за акустичними ознаками («зуки» - «жуки»).

  2. У дітей недостатньо розвинена стійкість уваги, то вони пропускають букви і цифри в словах, реченнях і прикладах («трва» - «трава»).

  3. Дитина добавляє в слова букви, це пов’язано з нестійкістю довільної уваги («тарава» - «трава»).

  4. Дитина переставляє склади в словах, це пов’язано з нестійкістю уваги.

Підсумки зборів.

  • Скарги на недоліки уваги у молодшого школяра нерідкі; часто саме в них бачать причину не цілком успішного його навчання. Що ж можуть зробити батьки, щоб краще впоратися із труднощами, які виникають при цьому? Гадаю, ці поради допоможуть вирішити ці проблеми.

Тема. Трудове виховання дітей у родині.

Мета. Розповісти про роль праці у формуванні особистості дитини, про значення прикладу сім`ї у вихованні трудових навичок дитини; обговорити із батьками проблему формування трудових умінь дитини в сім`ї; довести батькам необхідність формування у дитини потреби виконання трудових обов’язків в сім`ї.

Хід зборів

Бесіда.

  • Шановні батьки! Ви добре розумієте, що умовно, яка визначає щастя кожної людини, є включення її в суспільно корисну діяльність.

  • Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. Серед життєвих цінностей головне місце належить праці. Тільки в праці та за допомогою праці задовольняються людські потреби, формується суспільство і сама людина.

  • У родині діти вперше ознайомлюються з працею і безпосередньо беруть уній участь. Значний виховний вплив на них сімейного середовища зумовлюються глибиною взаємної прив’язаності батьків і дітей.

  • Для трудового виховання дітей у родині має значення вже той факт, що батьки працюють. Дитині необхідно знати, що їхня трудова діяльність потрібна людям. Особистий приклад батьків – робота на виробництві та вдома, розподіл домашніх обов’язків – формує у дитини почуття відповідальності за доручену справу.

  • Важливу роль у трудовому вихованні підростаючого покоління відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомагати дорослим. На жаль, батьки часто розцінюють таку допомогу як малозначущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Ти мені заважаєш!» або «Я поспішаю, сам швидше впораюсь!». Діти в такій ситуації відчувають себе ображеними. Досить дорослим кілька разів відмовитися від допомоги, і дитина вже боятиметься її пропонувати. Зникає бажання працювати, і вона вже байдуже спостерігає за роботою дорослих.

  • У вихованні позитивного ставлення до праці не слід обмежуватися залученням дітей до якогось одного виду трудової діяльності. Звичайно, багаторазово виконуючи якусь роботу, дитина набуває певного досвіду, досить швидко вдосконалює трудові навички, досягаючи помітних успіхів. Однак така рання «спеціалізація» збіднює трудові інтереси дітей, гальмує процес формування в них інших якостей.

  • Буває, що батьки, «піклуючись» про дитину, прагнуть повністю звільнити її від домашніх обов’язків, вважаючи, що «виросте, тоді й працюватиме». Обмежуючи діяльність дитини грою та розвагами, дорослі, самі того не усвідомлюючи, значно збіднюють її потреби, інтереси, не кажучи вже про те, що за такого виховання ніде взятися трудовим навичкам та вмінням. Значно уповільнюється процес формування вольових якостей. Самоконтроль, самооцінка тут відсутні.

  • Трапляється й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають надавати їй допомогу в оволодінні трудовими навичками. Дорослі не враховують, що дитині не властиві від народження трудові здібності, вміння. Вона постійно вчиться дивитися й слухати, тримати в руках предмети й оперувати ними, одягатися і прибирати ліжко, підмітати підлогу, прасувати білизну й пришивати ґудзики, доглядати за квітами. Цих видів домашньої праці дітей слід навчати повсякденно, планомірно і методично.







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал