Тема. Місце лінгвістики в системі наук. Основні розділи мовознавства. Методи мовознавства



Скачати 345.83 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір345.83 Kb.

Практичне заняття №1


Тема. Місце лінгвістики в системі наук. Основні розділи мовознавства. Методи мовознавства

Студент повинен знати:

  • визначення термінів мовознавство, метод;

  • основні проблеми "Вступу до мовознавства";

  • взаємозв’язок мовознавства й філософії;

  • основні методи дослідження мови;

  • об’єкт дослідження порівняльно-історичного методу;

  • чим зіставний метод відрізняється від порівняльно-історичного;

  • у яких методиках застосовується структурний метод і чим він відрізняється від описового;

  • методику дистрибутивного аналізу;

  • суть трансформаційного аналізу.

Студент повинен вміти:

  • визначати різницю між конкретним і загальним мовознавством;

  • виділяти лінгвістичні дисципліни в межах мовознавства;

  • доводити зв'язок між суспільними, природничими науками і мовознавством;

  • характеризувати методи дослідження мови;

  • розкривати суть і завдання лінгвістичних методів.

План


  1. Сцецифіка науки про мову.

  2. Предмет, об’єкт і завдання курсу "Вступ до мовознавства".

  3. Виникнення мовознавчої науки. Основні етапи лінгвістичних досліджень.

  4. Загальне і часткове мовознавство. Теоретичне та прикладне мовознавство.

  5. Зв’язок мовознавства з іншими науками.

  6. Методи мовознавства.

Література

Основна

Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч.посіб. – К.: Вища шк.., 2006. – С. 5-16.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 8-19.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 7-16.

Левицький А.Е., Сингаївські А.В., Славова Л.Л. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 3-17.

Додаткова

Головин Б.П. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1993. – С. 4-24, 189-205.

Горнунг Б.В. Место лингвистики в системе наук и использование в ней методов других наук // Вопросы языкознания. – 1960. – №4. –
С. 31-36.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – С. 6-11, 16-44.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – С. 4-32.

Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М.: Вища шк., 1967. – С. 44-53.

Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 2000. – С. 7-17, 34-36.

Ющук І.П. Вступ до мовознавства. – К.: Вища шк., 2000. – С.5-8.
Завдання

  1. Підготувати доповідь (запропоновані теми треба розподілити між студентами).

Теми доповідей:

  • Роль учених Давньої Індії і Давньої Греції у формуванні мовознавства;

  • Історія арабського мовознавства;

  • Зародження і розвиток порівняльно-історичного мовознавства;

  • Основні представники порівняльно-історичного мовознавства;

  • Розвиток зарубіжного мовознавства у ХХ ст.;

  • Розвиток вітчизняного мовознавства у ХХ ст.;

  • Проблеми сучасної мовознавчої науки в Україні.

  1. Виписати основні напрями мовознавства із навчального підручника (Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 20-35).

Практичне заняття №2


Тема. Семіотика – наука про знаки.

Студент повинен знати:

  • види мовних і позамовних знаків;

  • структуру знакового процесу;

  • виміри і рівні знакового процесу.

Студент повинен вміти:

  • відрізняти вербальні і невербальні засоби спілкування.


План

  1. Поняття про знак. Види мовних і позамовних знаків.

  2. Структура знакового процесу.

  3. Виміри і рівні знакового процесу.


Література

Основна

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 338-41.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 29-31.

Додаткова

Панов Е.Н. Знаки, символы, языки. – М.: Просвещение, 1980. –
С. 3- 46.
Завдання

  1. Розробити наочність до теми "Невербальні (несловесні) засоби спілкування": паркінесика (міміка і жести); світлофор; живопис; графіка; скульптура; балет; архітектура; музика; мова квітів.

  2. Знайти інформацію про:

  • графічні засоби спілкування:

  • азбука Морзе;

  • азбука Брайля;

  • ручна азбука для глухонімих.

  • спеціалізовані системи сигналізації:

  • дорожні знаки;

  • морська сигналізація;

  • сигналізація прапорцями, ракетами.

Практичне заняття №3


Тема. Соціальні, ідеологічні теорії походження мови.

Студент повинен знати:

  • у чому різниця між походженням мови взагалі і походженням конкретної мови;

  • причини, які викликають зміни в мові;

  • що таке диференціація та інтеграція мов;

  • до чого може призвести кантактування мов;

  • що таке піджини і креольські мови, шо спільне і відмінне між ними;

  • що таке схрещення мов, і як називаються сліди переможеної мови в мові-переможниці.

Студент повинен вміти:

  • розкривати суть існуючих гіпотез щодо походження мови;

  • висловлювати свою точку зору щодо інопланетного і божественного походження мови;

  • давати характеристику щодо функціонування мов у первіснообщинному, феодальному, капіталістичному, тоталітарному суспільствах.
План

  1. Доісторичний стан мови. Лінгвістична палеонтологія.

  2. Причини інтересу вчених щодо спроби простежити походження мови.

  3. Найважливіші гіпотези про походження мови.

  4. Закономірності розвитку мов.

  5. Мова як засіб міжнаціонального спілкування. Штучні міжнародні мови.

Література

Основна

Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч.посіб. – К.: Вища шк.., 2006. – С. 22-24.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 70-86.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 39-55.

Левицький А.Е., Сингаївські А.В., Славова Л.Л. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 25-28.

Додаткова

Баранникова Л.И. Введение в языкознание. – Саратов: Просвещение, 1973. – С. 329-368.

Булаховській Л.А. Нариси з загального мовознавства. Серія друга. // Булаховській Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. – К.: Просвіта, 1975. – Т.1. – С. 166-237.

Головин Б.П. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1963. – С. 151-168.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Высш.школа, 1987. – С. 45-80.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Академия, 1987. – С. 186-220.

Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1967. – С. 20-31, 465-473.

Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 2000. – С. 10-14, 26-56, 224-268.

Ющук І.П. Вступ до мовознавства. – К.: Вищ.школа, 2000. – С. 9-10, 13-16.
Завдання

  1. Підготувати доповідь (запропоновані теми треба розподілити між студентами).

Теми доповідей:

  • Звуконаслідувальна гіпотеза походження мови;

  • Звукосимволічна гіпотеза походження мови;

  • Вигукова гіпотеза походження мови;

  • Гіпотеза соціального договору;

  • Гіпотеза трудових вигуків;

  • Гіпотеза жестів;

  • Гіпотеза походження мови Ф. Енгельса;

  • Сучасні гіпотези про походження мови.

  1. Заповніть таблицю "Закономірності розвитку мов", використовуючи матеріал навчальних підручників:

  • Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 78-86.

  • Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 45-55.

Практичне заняття №4


Тема. Закономірності розвитку письма.

Студент повинен знати:

  • у чому полягає значення письма в історії суспільства;

  • етапи розвитку графічного письма;

  • принципи орфографії.

Студент повинен вміти:

  • відрізняти ідеографію від піктографії;

  • розкривати суть буквено-звукового письма.


План

  1. Основні етапи розвитку письма.

  2. Предметне письмо.

  3. Піктографічне письмо.

  4. Ідеографічне письмо

  5. Фонографічне (звукове) письмо.

  6. Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян.

  7. Історія української писемності.

  8. Графіка. Принципи орфографії.

  9. Технічний спосіб документування.

  10. Цифри та комп’ютерні системи запису як специфічні види писемності.

  11. Кодування інформації та класифікація знаків.

Література

Основна

Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч.посіб. – К.: Вища шк.., 2006. – С. 33-39.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 166-176.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 164-179.

Левицький А.Е., Сингаївські А.В., Славова Л.Л. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 30-31.

Додаткова

Головин Б.П. Введение в языкознание. – М.: Академия, 1963. – С. 8-14, 169-182.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Высш.шк., 1987. – С. 139-155.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высш.шк., 1987. – С. 238-261.

Реформатский А.А. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1967. – С348-381.

Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вищ.шк., 2000. – С. 20-212, 219-242.

Ющук І.П. Вступ до мовознавства. – К.: Центр навчальної літератури, 2000. – С. 54-63.

Завдання

  1. Розробити наочність до тем:

  • Форми предметного письма (камінцеве, вузликове, черепашкове).

  • Малюнкове письмо (піктографія).

  • Ідеографічне (ієрогліфічне) письмо

  • Фонографічне (звукове) письмо.

  1. Проаналізуйте співвідношення літер і звуків в українській графіці.

  2. Які основні принципи орфографії виокремлюють в існуючих системах фонографічного письма? Поясніть дію кожного із цих принципів.

Практичне заняття №5


Тема. Фонетика як розділ мовознавства. Голосні та приголосні звуки, їх класифікація. Зміни звуків у мовному потоці. Фонетична транскрипція

Студент повинен знати:

  • об’єкт вивчення фонетики;

  • три аспекти вивчення звуків;

  • загальну характеристику мовленнєвого апарату.

Студент повинен уміти:

  • відрізняти загальну фонетику від конкретної, описової та історичної;

  • характеризувати голосні та приголосні звуки.


План

  1. Фонетика як наука про звуковий склад мови.

  2. Теоретичне і практичне значення фонетики.

  3. Три аспекти вивчення мовних звуків.

  4. Активні і пасивні мовні органи.

  5. Поняття артикуляції.

  6. З якою акустичною ознакою пов’язані відмінності в таких парах слів: вороня – вороння, синю- синню?

  7. Голосні звуки та їх класифікація.

  8. Приголосні звуки української мови та їх класифікація.

  9. Зміни звуків у мовному потоці:

а) асиміляція, типи асиміляції;

б) дисиміляція звуків;

в) спрощення в групах приголосних;

г) подовження приголосних.



  1. Фонетична транскрипція.


Література

Основна

Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 4 –17.

Зиндер Л. Р. Общая фонетика. – Л.: Учеб.лит,1979. – С. 4 –14, 56- 63.

Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Сучасна українська літературна мова. – Л.: Просвіта,1973. – С.90-92.

Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 52-72.

Карпенко Ю. О. Фонетика. – Одеса: КОМ, 1986. – С.3 – 7.

Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 109-133.

Поливанов В. Д. Мягкие согласные // Труды по восточному и общему языкознанию. – М.: Восток,1991. – С.385- 387.

Сучасна українська літературна мова. Фонетика. – К: Просвіта., 1969, с. 43 – 49.



Тоцька Н. І. Голосні фонеми української мови. – К.: Просвіта,1973. – С. 28 – 65, 96- 107.

Додаткова

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк. – 1986. – С.28-36, 41-44, 64-77.

Доленко М.Т. та ін. Сучасна українська мова. – К.: Вища шк. 1987. – С.23-25, 25-36.

Сучасна українська мова. / За ред. Грищенка А.П. – К.: Вища шк. 1997. – С.11-17, 27-50.



Сучасна українська літературна мова / За ред. Плющ М.Я. – К.: Вища шк. 1994. – С.24-43.

Завдання

  1. Виконайте вправу №4 (Плющ М. Я., Леута О. І., Гальона Н. П. Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ. – К.: Вищ.щкола, 1995.)




Мал. 1


  1. Перемалюйте схему (мал. 1). Цифри на схемі замініть відповідними назвами мовного апарата. Опишить роботу мовного апарата в цілому і функцію окремих мовних органів.

  2. Виконайте вправи 63, 75 зі збірника: Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи. – К.: Вища шк., 1995. – 151с.

  3. Поясніть зміни звуків у мовному потоці в словах: станція, літній, зжувати, безшумний, боротьба, хоч би, анекдот.

  4. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поділіть їх на склади. Охарактеризуйте кожний склад.

Подарунок, зустріч, Київ, відгалуження, авіація, роса, чорноморський, птах, ось, олімпіада, атом, доньчин, морквяний, знімаєшся, об’їжджений, сестра, ластівка, чайка, кішка, рідний, земля, поясни, дудка, гучно, дійсний, сузір’я, громіздкий, невістчин.

  1. Користуючись орфоепічним словником, поставте наголос у поданих нижче словах. Перевірте, чи зміщується наголос при зміні слова. Чи можливі варіанти наголошення?

Заробіток, приспів, випадок, зокрема, байдуже, партнер, серденько, читання, завдання, гуртожиток, водяний, волелюбний, кілометр, разом, дівчинонька, кажу, алфавіт, було, ясний, помилка, заголовок, сестра, вікна, посмішка, одинадцять, бюлетень, завжди, атлас, приятель.

  1. Законспектуйте статтю Найдеш О.В. "Звукозображальність мови: звуконаслідування, звукосимволізм, синестезія".

Стаття

Найдеш О.В.
ЗВУКОЗОБРАЖАЛЬНІСТЬ МОВИ: ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ, ЗВУКОСИМВОЛІЗМ, СИНЕСТЕЗІЯ
У численних лінгвістичних дослідженнях значення і форма мовних одиниць розглядається як одне ціле синтетичного початку, який не поділяється на відповідні частини, тобто форму і зміст, або, зокрема, значення, тобто "форма" завжди означає "значеннєву форму", а "значення – це не що інше, як цілий комплекс функцій, які мають лінгвістичну форму".

Образно зауважив з цього приводу Ф. де Соссюр: "Мову можна порівняти з аркушем паперу. Зміст – його лицьовий бік, а звук – зворотний; не можна розрізати лицьовий бік, не розрізавши зворотного. Так і у мові: не можна відокремити ні змісту від звука, ні звука від змісту" [1, c. 27].

Проблема вивчення взаємозв’язку "звук–зміст" надзвичайно глибока, багатогранна і неоднозначно висвітлюється в лінгвістиці та психолінгвістиці. Наука, яка вивчає зв’язок між формою та змістом мовного знака зветься фоносемантикою (ФС), а предметом її вивчення є звукозображувальна система мови, [1, с. 5]. Якщо фонетика і фонологія мають відношення до вивчення звука, а семантика (семасіологія) вивчає значення (зміст), то фоносемантика займається тим, що в традиційних термінах називається "зв’язком між звуком і значенням". Оскільки цей зв’язок виявляється в звуконаслідувальних (ономатопоетичних) і звукосимволічних словах, то й історія фоносемантичних ідей – це вивчення звуконаслідування і звукосимволізму.

Фоносемантика базується на звукозображальності, або фонетичній умотивованості. Звукозображальність є властивістю слова, яка полягає в наявності необхідного суттєвого, повторюваного та відносно стійкого недовільного зв’язку між фонемами слова й ознакою об’єкта-денотата, яка вбачається в основі номінації. Звукозображальність має два різновиди: звуконаслідування та звукосимволізм (фоносимволізм).

Звуконаслідування передбачає умовне відтворення (репродукція, копіювання) звуків природи і звучань, що супроводжують деякі процеси (тремтіння, сміх, свист тощо), а також криків тварин (наприклад, мяу, гав-гав, кукуріку). Під час різнотипного звуконаслідування утворюються слова, звукова оболонка яких у тій чи іншій мірі нагадує предмети чи явища, які називаються (наприклад, муркотіти, гавкати, кукурікати). Відношення між звучанням і значенням обмежувалося тривалий час вивченням звуконаслідування, звуконаслідувальних слів. Вагомий внесок в дослідження звуконаслідувальної лексики та в розвиток теорії "звукових жестів" і "мімології" зробили праці Є.Д. Поливанова, Н.І. Ашмарина,
Д.В. Бубриха, М.К. Дмитрієва, В.І. Абаєва, М.О. Баскакова,
Л.М. Харитонова, О.М. Газова-Гінзберга. Серед багатьох відомих теорій походження мови, є також звуконаслідувальна теорія, згідно з якою мова виникла внаслідок наслідування людиною природних звуків, поступового надання їм схематичного та умовного вигляду.


Питання ономатопеї аналізується і розробляється в зарубіжній лінгвістиці, передусім в роботах Е.Вінклера, Е.Фенца, Г.Штреле (Lautmalerei, Klangmalerei), Г.Лейбніца, Г.Гілмера, Г.Гемпля, І.Ведгевуда, Г.Пауля (Schallnachahmung), В.Гумбольдта, В.Вундта (Lautnachahmung), Д.Вестермана, А.Фреліха, Х.Марчанда, Г.Віссемана [3, с. 36-39].

Лінгвістичний енциклопедичний словник (1990) дає таке визначення звуконаслідуванню: "закономірний не довільний фонетично вмотивований зв’язок між фонемами слова та звуковою (акустичною) ознакою денотата (мотивом), що лежить в основі номінації".

Звукосимволізм (фонетичний символізм) – це явище закономірного недовільного фонетично умотивованого зв’язку між фонемами слова та незвуковою (неакустичною) ознакою денотата, яка лежить в основі номінації. Інакше кажучи, денотатом номінації при звуконаслідуванні є предмети, явища, процеси, яким притаманна здатність формувати звуки, що підсвідомо асоціюються з названими предметами, явищами тощо. А при звукосимволізмі (ЗС) денотатом номінації є предмети, явища, процеси, яким не властиве звукотворення [2, с. 10].

У сучасних мовах звукосимволізм має статистичний характер. Найважливіші компоненти психофізіологічної основи звукосимволізму – це синестезія і кінеміка. Синестезія є феноменом сприйняття, який полягає в тому, що враження, яке відповідає даному подразнику і специфічне для даного органу відчуття, супроводжується іншим, додатковим відчуттям чи образом, яке часто характерне для іншої модальності [3, с. 51-54].

Вивченням проблем ФС, явища звукового символізму займалися такі зарубіжні науковці (лінгвісти, філософи, психологи, психолінгвісти): Г.Лейбніц, Й.Гердер, В.Гумбольдт, В.Вундт, Г.Пауль, К.Бюлер, Д.Вестерман, Ш.Баллі, В.Скалічка, О.Єсперсен, Б.Малмберг, Д.Ферс, С.Улльман, Е.Партрідж, Х.Марчанд, Е.Сепір, І. і М. Тейлори, Л.Блумфілд, Д.Болінджер, Р.Якобсон, З.Ертель, Г.Германн, Г.Мюллер, А.Зіберер, А.Дебруннер, В.Мюс, Ж.Петерфальві тощо.

Вітчизняна психолінгвістика у сфері дослідження і вивчення фоносемантичних явищ представлена іменами М.Панова, А.Штерн, О.Журавльова, О.Леонтєва, Б.Журковського, О.Журинського, Є.Поливанова, В.Солнцева, Д.Шмельова, О.Газова-Гінзберга, В.Левицького, В.Шаховського, В.Вороніна, В.Панфилова, В.Русанівського, О.Пузирьова, О.Михальова тощо.

Енциклопедичний лінгвістичний словник (1990 р.) характеризує звукосимволізм як "закономірний, не довільний, фонетично вмотивований зв’язок між фонемами слова та незвуковою (неакустичною) ознакою денотата (мотивом), що знаходиться в основі номінації".

Література:

1. Воронин С.В. Основы фоносемантики. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1982. – 242.

2. Левицкий В.В. Звуковой символизм. Основные итоги. – Черновцы, 1998. – 130

Практичне заняття №6


Тема. Фонологія. Поняття фонеми. Фонематична транскрипція. Історичні чергування фонем у морфемах.

Студент повинен знати:

  • фонеми і їх варіанти;

  • морфонологію як розділ мовознавства;

  • фонетичні та історичні чергування фонем, їх відмінність.

Студент повинен уміти:

  • визначати склад фонеми в українській мові;

  • правильно писати слова, в яких відбувається чергування голосних і приголосних фонем;

  • пояснювати фонетичні та історичні чергування фонем;

  • записувати фонематичну транскрипцію.


План

  1. Фонологія як розділ мовознавства.

  2. Фонеми і їх варіанти.

  3. Склад фонем української мови.

  4. Фонематична транскрипція.

  5. Морфонологія як розділ мовознавства.

  6. Фонетичні та історичні чергування фонем, їх відмінність.

  7. Чергування голосних фонем.

  8. Чергування приголосних фонем:

а) зміна /г,к,х/ на /ж,ч,ш/;

б) зміна /г,к,х/ на /з¢,ц¢,с¢/;

в) чергування твердих передньоязикових і м’яких відповідників;

г) чергування передньоязикових зубних із шиплячими;

д) чергування однієї приголосної фонеми із сполученням двох.
Література

Основна

Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 4 –17.

Зиндер Л. Р. Общая фонетика. – Л.: Учеб.лит, 1979. – С. 4 –14,
56- 63.

Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Сучасна українська літературна мова. – Л.: Вищ.шк,1973. – С.90-92.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 52-72.

Карпенко Ю. О. Фонетика. – Одеса: Учеб.лит, 1986. – С.3-7.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 109-133.

Поливанов В.Д. Мягкие согласные // Труды по восточному и общему языкознанию. – М.: Просвещение, 1991. – С.385-387.

Додаткова

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1986. – С.77-92.

Доленко М.Т. та ін. Сучасна українська мова. – К.: Вища шк., 1987. – С.40-41, 42-50.

Сучасна українська мова. / За ред. Грищенка А.П. – К.: Вища шк., 1997. – С.17-27, 57-70.



Сучасна українська літературна мова / За ред. Плющ М.Я. – К.: Вища шк., 1994. – С.44-63.
Завдання

  1. Виконайте вправи №12, №43 зі збірника: Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи. – К.: Вища шк., 1995. –151с.

  2. Запишіть речення фонетичною та фонематичною транскрипціями. Встановіть у підкреслених словах співвідношення між буквами, фонемами, звуками.

1. Змалку кохайтесь в освіті, змалку розширюйте ум, бо доведеться у світі великих навчатися дум (Грабовський). 2. Ми, українці, нація, яка споконвіку прагне багато знати, а це утверджує нашу віру у вічне життя на цій землі (Гоян). 3. Вечоріло. В хатинці було холодно, вогко й темнувато (Винниченко).

  1. Подані слова згрупуйте відповідно до типів чергувань голосних. Поясніть, чим зумовлені такі чергування.

Сльоза, вечеря, півень, дьоготь, текти, пшоно, прати, копійок, кисень,брова, стій, летіти, півня, стерти, копієчка, ліктя, женити, Канів, стояти, бренькіт, осіб, Канева, осінь, Київ, чорнобривий, політ, лікоть, жонатий, оселі, нігтя, стирати, ніготь, бриніти, пшениця, сліз, дьогтю, особа, витікати, перу, кисню, звечора, Києва.

  1. Поясніть, чому у поданих словах фонеми /о/, /е/ не чергуються з /і/. Згрупуйте ці слова відповідно до правил.

Олівець, кілок, дзвінок, мороз, ворона, колос, берег, зелень, торг, жовтий, морква, водовоз, діжечка, доленька, кінець, чобіток, город, сорок, борг, кров, джерел, велет, товстий, ниточка, зірочка, вихователь, автор, закон, мислитель, стілець, тихесенький, порт, модель, чверть, жертва, екзамен, молот, сором, словник, салон, готель.

Практичне заняття №7


Тема. Лексикологія як учення про слово.

Студент повинен знати:

  • завдання лексикології української мови, її зв’язок з іншими розділами мовознавства;

  • формування лексичної системи української мови;

  • класифікацію української лексики зі стилістичного погляду.

Студент повинен вміти:

  • визначати лексичне і граматичне значення слова;

  • знаходити в тексті однозначні і багатозначні слова;

  • відрізняти слова з прямим і переносним значенням;

  • пояснювати історизми, архаїзми та неологізми;

  • підбирати до слів антоніми;

  • будувати синонімічні ряди;

  • знаходити відмінність між омонімами і багатозначними словами.


План

  1. Предмет і завдання лексикології української мови, її зв’язок з іншими розділами мовознавства.

  2. Лексичне і граматичне значення слова. Основні типи лексичних значень слів.

  3. Однозначні та багатозначні слова.

  4. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень.

  5. Омоніми. Типи омонімів.

  6. Пароніми.

  7. Синоніми та їх типи.

  8. Антоніми.

  9. Формування лексичної системи української мови.

  10. Запозичені слова у складі української лексики.

  11. Класифікація української лексики зі стилістичного погляду.

  12. Активна лексика СУЛМ.

  13. Неологізми, історизми та архаїзми.


Література

Основна

Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 90-113.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 182-246.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – С. 181-250.

Левицький А.Е., Сингаївські А.В., Славова Л.Л. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 44-56.

Додаткова

Великий тлумачний словник української мови / Укл. і гол. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2001.



Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: Світ, 1996. –
С.140-150.

Булаховській Л.А Нариси з загального мовознавства. – К.: Рад.школа, 1959. – С. 37-49, 62-75.

Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово: Слово і його значение. – Харків: Прапор, 1993. – С. 4-31.

Орфографічний словник української мови / Уклали С.І. Го-ловащук, М.М.Пещак, В.М. Русанівський, О.О.Тараненко. – К.: Довіра, 1999. – 992 с.

Тлумачний словник української мови / Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2002. – 672 с.

Український орфографічний словник / Уклад.: М.М. Пещак та ін. – 3-те вид., переробл. і доповн. – К.: Довіра, 2002. -1006с.

Український орфографічний словник: Орфографічний словник української мови: Близько 143000 слів / За ред. Л.М. Полюги. – З-те вид., переробл. і доповн. – К.: Довіра, 2002. – 1006 с.

Уфимцева А.А. Лексическое значение. – М.: Просвещение, 1986. – С. 5-65.

Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник сучасної української мови / За ред. В. Бусла. – К.: Аконіт, 1998.
Завдання


  1. Поясніть основні значення таких часто вживаних слів: вибирати, дружина, знаряддя, криза, крутий, малий. Перевірте правильність своїх пояснень за "Коротким тлумачним словником української мови".

  2. Випишіть із художньої літератури 8 речень, де б слова чорний, білий, вільний, тримати вживалися в прямому і переносному значенні.

  3. Знайдіть у поданому тексті старослов’янізми. Поясніть їх стилістичне використання.

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю

Святая сило всіх святих!

Пренепорочная, благая!

Молюся, плачу і ридаю:

Воззри, пречистая, на їх,

Отих окрадених, сліпих

Невольників.

(Т.Шевченко).

  1. Складіть статті для тлумачного й орфографічного словника української мови слів добрий, город, щастя, перо.

Практичне заняття №8


Тема. Самостійні частини мови

Студент повинен знати:

  • граматичні значення і способи;

  • граматичні категорії;

  • основні критеріїв наукової класифікації частин мови;

  • історію питання про частини мови;

  • характеристику основних частин мови та своєрідність їх виявлення в мовах світу.

Студент повинен уміти:

  • визначати граматичну будову мови як універсальне явище;

  • сформувати поняття про частини мови як про засіб категоризації явищ реального світу;

  • показати різницю в розумінні й інтерпретації дійсності, яка виявляється в наявності різних частин мови в різних мовах світу.


План

  1. Граматичне значення. Граматичні категорії слів.

1.1. Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.

1.2. Граматичне значення.

1.3. Граматична категорія.

1.4. Поняття морфеми. Види морфем.

1.5. Способи і засоби вираження граматичних значень.

1.6. Історичні зміни в морфемній будові слова.



  1. Частини мови

2.1. Поняття частини мови. Критерії виділення частин мови.

2.2. Частини мови в різних мовах. Суть основних частин мови.

2.2.1. Морфологічна будова мови як система підсистем (мікросистем).

2.2.2. Поділ слів на частини мови.



2.2.3. Взаємопереходи в системі частин мови.


Література

Основна

Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4-е изд. – М.: Высш. шк. – 1983. – С. 133-490.

Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. –1974. – С. 175-186.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – Киів-Одеса: Либідь. – 1991. – С. 170-173.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М.: Просвещение. – 1987. – С. 232-235.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. –
С. 257-300.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – С. 220-240.

Реформатский А.А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение. – 1967. С. 243-263, 317-324.

Ющук І.П. Вступ до мовознавства.. – К.: Вища школа, 2000. –
С. 93-108.

Додаткова

Булаховській Л.А. Нариси з загального мовознавства. – К.: Вища школа, 1959. – С. 240-246.

Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наука, 1988. – С. 14-19.
Завдання

  1. Випишіть із творів художньої літератури речення, в яких інфінітив виконує різноманітні функції. Граматично обґрунтуйте його статус у системі частин мови.

  2. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ. – К., 1995. – Впр. 192, 193.

  3. Виписати з морфологічного словника 20 множинних іменників, визначити їх лексико-семантичний розряд.

  4. Дібрати текст (210-250 слів), з’ясувати функції прикметників та їх синтаксичну роль.

  5. Зробіть морфологічний розбір виділених слів: Мова розглядається як свідомий витвір людей.



Практичне заняття №9


Тема. Службові частини мови. Вигук.

Студент повинен знати:

  • критерії визначення службових частин мови;

  • історію питання про службові частини мови та вигук;

  • характеристику сполучника, прийменника, частки, вигука та своєрідність їх виявлення в мовах світу.

Студент повинен уміти:

  • знаходити службові частини мови та вигук у реченні;

  • робити морфологічний аналіз слів;

  • застосовувати теоретичні знання на практиці.


План

  1. Прийменник.

  2. Сполучник.

  3. Частка.

  4. Вигук.

Література

Основна

Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4-е изд. – М.: Высш. шк. – 1983. – С. 133-490.

Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. –1974. – С. 175-186.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – Киів-Одеса: Либідь. – 1991. – С. 299-301.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М.: Просвещение. – 1987. – С. 232-235.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. –
С. 302-305.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987. – С. 220-240.

Реформатский А.А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение. – 1967. С. 243-263, 317-324.

Ющук І.П. Вступ до мовознавства.. – К.: Вища школа, 2000. –
С. 93-108.

Додаткова

До теми "Прийменник"

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 274-298.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук.думка, 1988. – С. 23-30.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1972. – С. 370-384.

Іваненко З.І. Семантична структура прийменникових конструкцій // Мовознавство. – 1978. -№3. – С.13-22.

Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. –1973. – №3. – С. 12-23.

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія. – Ч.ІІ. – К., 1964. – С.131-152.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. –С. 246-251.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук.думка, 1969. – С.474-500.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища шк., 1997. – С.455-469.

Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – С.200-208.

Український правопис. – К.: Наук.думка, 1990. – С.43-44.

До теми "Сполучник"

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993. – С.300-308.

Булаховський Л.А. Сполучники і сполучні групи (речення) / Вибрані праці: В 5 т. – Т.2. – К., 1977. – С.498-543.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Наук.думка, 1982. – С. 125-128.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук.думка, 1988. – С. 23-30.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч.І. – К.: Вища шк., 1972. – С.384-386.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. –С.252-257.

Міляновський Е. Шкільний довідник з української мови. – Тернопіль, Підручники і посібники, 2001. – С. 154-158.

Слинько І.І. Сполучник чи сполучне слово? // Українська мова і література в школі. – 1984. – №4. – С.31-36.

Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг.ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук.думка, 1969. – С.514-524.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С.296-299.

Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – С.208-213.

Український правопис. – К.: Наук. думка, 1990. – С.44-45.

До теми "Частка"

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993. – С.308-317.

Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М.: Высш. шк.,1986. – С.544-555.

Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наук.думка, 1980. – С.16-17.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук.думка, 1988. – С23-30.

Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.176-179.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч.I. – К.: Вища шк., 1972. – С.386-390.

Козачук Г.О. Українська мова – для абітурієнтів. – К.: Вища шк., 1993. – С.190-196.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. – С.257-260.

Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг.ред. І.К.Білодіда. – К.:Наук.думка, 1969. – С.501-513.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С.299-302.

Сучасна українська літературна мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – С.213-217.

Український правопис. – К.: Наук.думка, 1990. – С.45-48.

Ющук І.П. Українська мова. – К.: Вища шк., 1976. – С.199-204.

До теми "Вигук"

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С.318-328.

Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М.: Высш.шк., 1986. – С. 611-624.

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988. –С.34-40.

Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І.. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – К.: Вища шк., 1989. – С.183-187.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1972. – С.393-396.

Курносова Н.О. Про знаковий статус вигуків // Мовознавство. – 1990. – №2. – С.67-68.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. –С.260-261.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук.думка, 1969. – С.525-535.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища шк., 1997. – С.480-487.
Завдання


  1. Побудуйте речення, увівши один із прийменників, потрібний для вираження відношень між дієсловом та іменником. Укажіть тип відношень.

1. Пливе (коло, обабіч, на) шляху жовта і червона пшениця і аж на горбку зупиняється (біля, від, поруч) озерця рожевого маку (Ст.).
2. (Всупереч, незважаючи на, хоча й) спеку й духоту, косарі співали косарських пісень (Неч.-Лев.). 3. (Через, у зв'язку, по) сумному голосу, (через, у зв’язку, по) задуманому личку можна помітити, що дівчина не жила (без, від, з приводу) лиха (Мирн.). 4. І до кінця свого віку Джеря йшов (всупереч, на зло, проти) панів (Неч.-Лев.). 5. Він розсівся (перед, під, край)столом, недбало, незалежно (Зб.). 6. Геть (понад, побіля, перед) морем, над хвилями синіми в’ються, не спиняться чаєчки білії (Л.Укр.). 7. Краплі сонця проривалися (з-під, поміж, через) листя і сипалися гарячими плямами на доріжки, на зелену траву (Неч.-Лев.). 8. Мені так приємно було дістати ваш лист (коло, під, перед) Новий рік, та ще з ялинкою (Коц.).
9. Б’ється, як риба (через, у, об) лід (Нар. тв.).


  1. Запишіть прийменники у три колонки за будовою (прості, складні, складені).

Заради, над, з-перед, між, напередодні, крім, серед, у відношенні до, крізь, побіля, в плані, просто, осторонь, зі, близько, у зв’язку з, наприкінці, згідно з, поза, з-проміж, слідом за, довкруг, об, починаючи від, після, вглиб, ради, паралельно з, піді, замість, на чолі, задля, в напрямі до, виключаючи, за, в силу, неподалік від, щодо.

  1. З наведених текстів випишіть сполучники, розподіливши їх за значенням на сурядні і підрядні.

І. Коли француз, німець, поляк та інші відомі всьому світу, ми, мов яке дике плем’я, забуте і затерте, починаємо піднімати з темряви голову й лізти на гору, на слизьку гору, щоб звідтіля і нас побачили. А ті, що раніше вилізли і зайняли свої місця в світовій колисці, – не пускають нас, бо бояться, що ми зіпсуємо мізансцену...

Горе наше, що ми не маємо ще сильної інтелігенції, що ще багато людей вважають нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорити. Джерело, з котрого тече ця мова, чудове й величезне – тридцять мільйонів народу, який, правда, ще не знає, хто він, але обов’язково дізнається!

І. Карпенко-Карий

ІІ. Козацька старшина, що колись, вибираючи, на її голови груддям кидали, щоб не зазнавалася, позадирала тепер голови вгору, а прості козачі до самої землі понагинала... Дряпіжники, сутяжники, всякі військові товариші розкинули свої тенета і, як зайців, ловили в них просту темноту... Не стало вже й гетьмана. Та й навіщо він тоді, кому він тоді здався?!



П. Мирний

  1. Знайдіть частки, класифікуйте їх за функціонально-семантичними ознаками.

На човнику й веслі від нас від'їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село, через тини, заглянуло літо. Так, наче казка, говорить моя мати. Ще вона каже, що найбільше див у світі робиться влітку на світанні, це саме тоді, коли мені так хочеться спати. От і зараз, насурмонений і заспаний, я стою посеред хати, не знаючи, де й що шукати... Я дивлюсь на вишні, в них справді то тут, то там паленіють розпуклі щічки. А мати вже показує, що на покручі гороху з’явився ще сонний перший цвіт, а на ранній груші шаріють грушки, оті, що віясто придивляються до землі. І все це диво зробило літо за одну-однісінську ніч та й пішло собі далі, щоб на світанні, коли я сплю, знову заглянути до нас. Як би мені припильнувати його?

М. Стельмах

  1. Назвіть вигуки, які мають етикетне значення (привітання, прощання тощо), придумайте з ними речення.

  2. Зробіть морфологічний аналіз слів: би, ой, а.



Практичне заняття №10


Тема. Словосполучення та речення.

Студент повинен знати:

  • чим відрізняється словосполучення від речення;

  • аналіз простого речення;

  • класифікацію складного речення.

Студент повинен уміти:

  • визначати головне і залежне слово у словосполученні;

  • знаходити граматичну основу;

  • відрізняти просте речення від складного;

  • робити синтаксичний розбір речень;

  • складати схеми складного речення.


План

  1. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця.

  2. Типи синтаксичних словосполучень.

  3. Типи підрядного зв'язку у структурі простого речення.

  4. Речення. Основні ознаки речення.

  5. Типи речень за метою висловлення.

  6. Структурно-семантичні типи речень.

  7. Складне речення (складнопідрядне, складносурядне, безсполучникове).

Література

Основна

Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4-е изд. – М.: Высш. шк. – 1983. – С. 135-150.

Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. –1974. – С. 2189-235.

Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. – Киів-Одеса: Либідь. – 1991. – С. 301-315.

Кодухов В.И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М.: Просвещение. – 1987. – С. 236-247.

Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000. –
С. 307-319.

Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Выс.школа, 1987. –
С. 167-185.

Реформатский А.А. Введение в языковедение. – М.: Просвещение. – 1967. С. 324-346.
Додаткова

Ващук. В.О. Важкі випадки вираження підмета і його стилістичні особливості // УМЛШ. – 1970. – №12. – С. 3-6.

Козачук Г.О. Підмети, виражені словосполученням // УМЛШ. – 1982. – №1. – С. 6-11.

Москаленко Н.А. Підмети, виражені словосполученням // УМЛШ. – 1970. – №9. – С. 5-7.

Кислякова Н.А. Співвідносні форми присудка // УМЛШ. – 1980. – №10. – С. 4-6.
Завдання

  1. Зробіть повний синтаксичний розбір речень.

1. Горять багряні грона на калина (Д. Луценко). 2. Зорі пронизують душу тонкими голками (О. Мамчич). 3. Нехай свіча горить у кожній хаті на берегах священного Дніпр. (В. Осадчий).

  1. Випишіть із художньї літератури 5 складних речень. Складіть схеми.

  2. Увести до самостійно складених речень подані слова й словосполучення в ролі вставних.

Певна річ, отже, слід сподіватися.

  1. З поданого тексту випишіть словосполучення. Визначте головне та залежне слово.

Мороз пече, під ногами шкварчить і співає соловейком сніг. Сонце полум’яніє, по-зимовому низько стоячи над головою. Місяць висить на протилежному боці неба, як білясте крижане денце, надгризене на третину. Мороз дошкуляє. Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну Щедрий вечір.

Проти сонця у затишку легенька пара притулилась до таловинка. Еге, та це ж і водичка там! Стане напитися горобцеві на Новий рік. Прикмета показує на врожай.

А сонце вже низенько над обрієм. Червоні смуги, що стелить воно на білому снігу, помітно гублять яскравість кольорів. Голі дерева й електричні стовпи кладуть упоперек вулиці сині тіні. Місяць трохи ожив, не дочекається, щоб сонце зовсім скотилося за гору. Пливтиме тоді він гордий через усю новорічну ніч...

А навкруги пливе вечір, новеньким золотом поблискує у височині місяць, мороз притискає й паморозить іскристу від снігу землю. Над селом у морозяному повітрі народжуються чарівні звуки.

Місячна морозяна ніч завмирає, прислухаючись до кроків Нового року.

Ю. Яновський

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал