Тема №1«Фізична підготовка – складова частина професійної підготовки працівників овс. Правові підстави застосування заходів фізичного впливу» план лекції



Сторінка1/2
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.57 Mb.
ТипЗакон
  1   2
ТЕМА № 1«Фізична підготовка – складова частина професійної підготовки працівників ОВС. Правові підстави застосування заходів фізичного впливу»

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ.


1. Фізична підготовка – складова професійної підготовки працівників ОВС.

2. Вимоги до фізичної підготовки працівників ОВС України.

3. Правові засади застосування заходів фізичного впливу.

4. Висновки.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Ануфрієв М.І., Бутов С.Є. та ін. Основи спеціальної фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ: Навч. Посібник / аг. Ред.. Я.Ю. Кондратьєва та Є.М. Моісеєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003.-338 с.

  2. Закон України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» зі змінами та доповненнями.

  3. Кримінальний кодекс України (зі змінами, внесеними згідно із Законами), 2001.(ст. ст. 36, 37, 38, 39, 118, 124).

  4. Методичні рекомендації з організації службової підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України : із серії “Професійна підготовка кадрів”, затв. Міністром внутрішніх справ України 14 верес. 2011 р. / уклад. : Гіда О. Ф., Мовчан А. В., Васільєв А. С., Новохатній В. В. – К. : МВС України, 2011 – 47 с.

  5. Основи забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ [Текст]: Навч.-метод. О-75 посіб./В.Ф. Гречко, Є.О. Ромас; За ред. Мінченка. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. 180 с.

  6. Положення про організацію професійної підготовки для рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ МВС України : затв. наказом МВС України 13 квіт. 2012 р. № 318.

  7. Спеціальна фізична підготовка, програма навчальної дисципліни, схвалена Вченою радою НАВС 25 червня 2013 року, протокол № 21

  8. Спеціальна фізична підготовка працівників ОВС (матеріали для підготовки до державної атестації): Навчальний посібник / Авторський колектив: В.А. Дідковський, О.В. Кузенков, С.В. Буряк, І.М. Гриньов, О.А. Арсененко, С.С. Чорний. – К: Національна академія внутрішніх справ, 2013. – 108 с.

ВСТУП

Фізична підготовка працівників ОВС - це спеціалізована професійно-прикладна система фізичного виховання, мета якої - збереження здоров'я, творчої та трудової активності, всебічний розвиток фізичних та психічних якостей, спеціально-прикладних та життєво важливих умінь та навичок, необхідних для виконання службових завдань.

Важливість фізичної підготовки, як складової частини професійної підготовки, відображена у наказі МВС України № 318 від 13.04.2012 р. "Про затвердження положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України ".

Наказ затвердив, зокрема, Настанову з фізичної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

В процесі фізичної підготовки вирішують загальні та спеціальні завдання.

Загальні завдання:

- розвиток і вдосконалення фізичних якостей: витривалості, сили, швидкості, спритності;

- виховання сміливості, рішучості, ініціативності, наполегливості, самостійності, впевненості у своїх силах, психічної стійкості;

- залучення працівників до регулярних занять фізичною підготовкою та спортом, удосконалення спортивної майстерності;

- опанування теоретичними знаннями та практичними вміннями самоконтролю за станом здоров'я в процесі занять фізичними вправами ;

Спеціальні завдання:

- оволодіння прийомами самозахисту, рукопашного бою, обеззброєння та затримання осіб, що загрожують громадському правопорядку та особистій безпеці громадян;

- вироблення уміння долати природні та штучні перешкоди, виконувати

спеціальні вправи;

- розвиток силової та швидкісної витривалості, вміння орієнтуватись на

місцевості;

- виховання сміливості, рішучості, винахідливості та наполегливості для досягнення мети.

Спеціальна фізична підготовка (СФП), як складова частина професійної підготовки, формує прикладні знання і навички, що сприяють досягненню об'єктивної готовності співробітника органів внутрішніх справ до успішної професійної діяльності.

СФП передбачає:

- формування спеціальних знань, умінь та навичок самозахисту, обеззброєння та затримання осіб, що порушують громадський порядок, загрожують особистій безпеці громадян і працівників міліції; формування і вдосконалення професійно важливих фізичних якостей (силової та швидкісної витривалості при веденні поєдинків рукопашного бою, швидкості реагування, спритності тощо);

- формування професійно важливих психічних якостей ( психічної стійкості; концентрації та переключення уваги; сміливості, рішучості, впевненості у власних силах тощо);

- забезпечення професійної працездатності і надійності організму (досягнення високого рівня функціонування професійно важливих систем і органів).


1. ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА – СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУРІШНІХ СПРАВ.

1.1. Поняття професійної підготовки працівників ОВС України

Міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Згідно сучасних визначень, міліція (поліція) є силовим компонентом виконавчої влади, який призначений для виконання правоохоронної діяльності. У багатьох країнах світу професія поліцейського визнається поважною і складною діяльністю. Вона потребує перш за все, бажання служити громадянам. Сучасний міліціонер (поліцейський) повинен забезпечити безпеку людей, застосовуючи, коли це необхідно, достатні силові засоби і методи; вміти розрізняти ситуації небезпеки, у застосуванні заходів попередження або примусу; за будь-яких обставин діяти без упереджень, керуючись етичними нормами.

Професійні обов’язки міліціонера здатна виконувати лише людина з усвідомленою високою відповідальністю за результати виконання службових завдань, що володіє комплексом спеціальних знань і практичних навиків, які здобуті у результаті загальної та спеціальної підготовки, та забезпечують постійну готовність працівника міліції до якісного виконання складних, часом небезпечних завдань. Крім того, нові орієнтири вимагають від правоохоронця особливої творчої активності, високого культурного рівня, освіченості, здатності до саморозвитку.

Залишається в силі і традиційне призначення міліції щодо реалізації діючого законодавства і припинення злочинності. Головними пріоритетами, які включені до змісту навчання, залишаються: охорона громадського порядку, боротьба з організованою злочинністю, корупцією, розповсюдженням наркотиків, постійна робота з населенням по попередженню правопорушень.

В умовах ускладнення завдань, що виконують правоохоронні органи, підвищення рівня професійної підготовки співробітника висувається в число пріоритетних напрямків діяльності держави та силових відомств. Але до теперішнього часу в багатьох країнах світу склалися власні підходи до рішення проблеми підготовки кадрів міліції (поліції).

Професійна підготовка в органах внутрішніх справ України являє собою організовану цілеспрямовану педагогічну систему безперервного підвищення готовності особового складу до ефективного вирішення покладених на нього професійних завдань.

Основними завданнями професійної підготовки є:


  • підготовка кваліфікованих фахівців правоохоронної діяльності, здатних на належному рівні забезпечувати охорону громадського порядку, проводити заходи по боротьбі зі злочинністю та захисту законних прав, свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією України;

  • вивчення нормативно-правових актів, які регламентують діяльність ОВС та їх практичне застосування при здійсненні оперативно-службової діяльності;

  • набуття працівниками знань і спеціальних навичок, необхідних для успішного виконання оперативно-службових завдань, та постійне їх вдосконалення;

  • удосконалення навичок керівного складу ОВС з організації управління та навчання підлеглих, упровадження в практику оперативно-службової діяльності досягнень науки та техніки, передових форм та методів роботи, основ наукової організації праці;

  • розвиток у працівників ОВС особистих моральних якостей, почуття відповідальності за власні дії, прагнення до постійного вдосконалення свого професійного та загальнокультурного рівня;

  • навчання працівників ОВС прийомам та способам забезпечення професійної та особистої безпеки при виконанні службових обов’язків, у тому числі в екстремальних умовах;

  • зміцнення зв’язків із населенням, забезпечення працівниками ОВС прав людини та громадянина під час виконання ними службових обов’язків.

Система професійної підготовки працівників ОВС включає в себе:

  • початкову підготовку вперше прийнятих на службу в ОВС працівників (училища професійної підготовки працівників міліції, вищі навчальні заклади МВС України);

  • підготовку у вищих навчальних закладах МВС України;

  • післядипломну освіту;

  • службову підготовку.

Службова підготовка охоплює систему заходів, спрямованих на закріплення та оновлення у плановому порядку необхідних знань, умінь та навичок працівників з метою успішного виконання оперативно-службових завдань.

До системи службової підготовки входять:



  • школа підвищення оперативної майстерності (ШПОМ);

  • функціональна підготовка;

  • тактико-спеціальна підготовка;

  • психологічна підготовка;

  • вогнева підготовка;

  • фізична підготовка;

  • загальнопрофільна підготовка.


1.2. Система фізичної підготовки працівників ОВС України та її місце у системі професійної підготовки

Враховуючи специфіку і спеціальні завдання правоохоронної діяльності, в останні роки достатньо повно відпрацьовано технологію відбору кадрів з урахуванням якостей, які необхідні для кожної конкретної служби органів внутрішніх справ. Але одним із перших завдань, які стоять перед професійною підготовкою працівників міліції, є підвищення вимог до фізичної підготовленості всього особового складу органів внутрішніх справ України.



Фізична підготовка - це навчання рядового і начальницького складу ОВС, яке спрямоване на розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей працівника, збереження його здоров`я, творчої та трудової активності, всебічний розвиток фізичних якостей та формування навичок застосування заходів фізичного впливу, необхідних для виконання оперативно-службових завдань.

Фізична підготовка рядового і начальницького складу ОВС має плановий та системний характер.

До системи фізичної підготовки входять:

загальна фізична підготовка;

спеціальна фізична підготовка;

масові фізкультурно-спортивні заходи та секційні заняття з видів спорту.

На заняттях з фізичної підготовки формуються і вдосконалюються:

рухові якості та навички, необхідні в повсякденній діяльності та при виникненні екстремальних ситуацій;

розвиток швидкості та сили, які забезпечують можливість переслідування працівником міліції правопорушника та перевагу в силовому протистоянні при його затриманні, у тому числі з подоланням природних та штучних перешкод;

навички силового припинення протиправних дій з використанням спеціальних засобів, вогнепальної зброї, прийомів самозахисту та фізичного впливу;

практичні навички самозахисту та особистої безпеки в типових та екстремальних ситуаціях;

практичні навички застосування прийомів самозахисту та фізичного впливу (у тому числі в засобах індивідуального захисту, у літній та зимовій формі одягу, з фізичним та психологічним навантаженням) в умовах, максимально наближених до реальних ситуацій силового протистояння з правопорушниками;

інші питання фізичної підготовки, які виникають у процесі оперативно-службової діяльності.

Заняття з фізичної підготовки проводяться з працівниками ОВС за місцем служби, а також на навчальних зборах та під час оперативно-тактичних і штабних навчань упродовж усього календарного року та з розрахунку не менше двох занять на тиждень по 2 навчальні години (192 навчальні години на рік).

Заняття з фізичної підготовки з курсантами (слухачами) навчальних закладів МВС України проводяться згідно з навчальною програмою, але не менше ніж двічі на тиждень по 2 години з викладачем.

Зміст фізичної підготовки охоплює теоретичні знання, методики розвитку фізичних якостей, практичні навички застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та способів допомоги потопаючому. Основним методом фізичної підготовки є фізичні вправи, виконання яких необхідно поєднувати із дотриманням гігієнічних вимог та заходів запобігання травматизму.

Для забезпечення належного стану фізичного здоров’я працівників та рівня їх фізичної підготовки особовий склад ОВС поділяють на категорії та медико-вікові групи, з урахуванням яких здійснюється організація занять з фізичної підготовки.

Категорія № 1 - начальницький склад апарату МВС України, апаратів ГУМВС, УМВС, особовий склад науково-дослідних установ, навчальних закладів МВС України (постійний склад);

Категорія № 2 - рядовий та начальницький склад міських, районних, лінійних органів, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, патрульної служби, слухачі магістратури;

Категорія № 3 - рядовий та начальницький склад підрозділів швидкого реагування, спеціального та особливого призначення;

Категорія № 4 - курсанти (чоловіки та жінки) ВНЗ МВС України з чотирирічним і п’ятирічним строками навчання.

I медико-вікова група - чоловіки та жінки у віці до 25 років;

II медико-вікова група - чоловіки та жінки у віці 25 - 30 років;

III медико-вікова група - чоловіки та жінки у віці 30 - 35 років;

IV медико-вікова група - чоловіки та жінки у віці 35 - 40 років;

V медико-вікова група - чоловіки у віці 40 - 45 років.

Фізична підготовка рядового та начальницького складу проводиться під постійним наглядом фахівця медичного підрозділу. Висновок про стан здоров`я працівника ОВС робить медичний підрозділ за результатами щорічного медичного обстеження або окремо після перенесеного працівником захворювання, отримання травми чи поранення.

Працівники, які за станом здоров`я не можуть бути допущені до занять з фізичної підготовки в медико-вікових групах, за призначенням лікаря тимчасово займаються лікувальною фізичною культурою, яку забезпечують фахівці медичного підрозділу. Списки таких працівників медичний підрозділ щороку перед початком навчального року подає до підрозділу кадрового забезпечення.

Працівники, які несуть службу в зоні безумовного відчуження та обов’язкового відселення після наслідків Чорнобильської катастрофи, та особи, тимчасово недопущені до занять з фізичної підготовки лікарем за станом здоров’я, звільняються від виконання вправ та складання нормативів із загального розділу фізичної підготовки.

Заняття з фізичної підготовки проводяться в спортивному або форменому одязі залежно від теми заняття, місця його проведення та погодних умов. Форма одягу встановлюється:

на заняттях - викладачем (інструктором) чи особою, що проводить заняття;

на перевірках - особою, що здійснює перевірку;

під час проведення спортивних змагань - згідно з правилами змагань з видів спорту.

Види форми одягу для занять фізичною підготовкою:

форма № 1 - спортивна (плавки, труси, майка, тренувальний костюм, спортивне взуття). За умови, що виключає пошкодження ніг, дозволяється займатися без взуття - на охайних трав’яних, піщаних або дерев`яних майданчиках;

форма № 2 - повсякденна або спеціальна форма одягу, літня, без головного убору, з оголеним торсом або в фуфайці, брюки навипуск або зі змішаної, камуфльованої тканини, напівчеревики або черевики з високими берцями;

форма № 3 - повсякденна або спеціальна форма одягу, у сорочці або кітелі (куртці) з розстебнутим коміром на один верхній ґудзик, без головного убору і поясного ременя, напівчеревики або черевики з високими берцями;

форма № 4 - повсякденна або спеціальна форма одягу, зимова, у пальто або куртці зимовій з розстебнутим коміром на один верхній ґудзик та ослабленим поясним ременем, напівчеревики або черевики з високими берцями.


1.3. Мета і завдання фізичної підготовки

Мета фізичної підготовки в органах внутрішніх справ - збереження здоров'я, творчої та трудової активності, забезпечення належного рівня фізичної готовності та всебічний розвиток фізичних якостей, формування теоретичних знань, спеціально-прикладних та життєво важливих умінь та навичок працівників органів внутрішніх справ, необхідних для виконання оперативно-службових завдань.

Завдання фізичної підготовки розкривають та конкретизують її мету. При цьому кожне завдання містить в собі відповідну частину цільової установки.

При формулюванні завдань враховуються специфічні функції фізичної підготовки, конкретні вимоги до фізичного стану працівників органів внутрішніх справ та інші умови.



У процесі фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ вирішуються загальні та спеціальні завдання.

Загальні завдання :

  • формування гармонійно розвиненої особи;

  • збереження та зміцнення здоров’я, загартовування організму;

  • підвищення рівня загальної працездатності;

  • оптимізація фізичного та психічного стану;

  • виховання звички до регулярних занять фізичними вправами та здатності до перенесення великих фізичних навантажень;

  • усунення недоліків у фізичній підготовленості та цілеспрямований розвиток окремих фізичних якостей;

  • корекція особливостей будови тіла (об'єму м'язів, ваги тіла, осанки тощо)

  • виховання сміливості, рішучості, ініціативності, наполегливості, самостійності, впевненості у своїх силах, психічної стійкості;

  • залучення працівників до регулярних занять фізичною підготовкою та спортом, удосконалення спортивної майстерності;

  • упровадження та вдосконалення різноманітних форм занять фізичними вправами під час праці, навчання та відпочинку;

  • опанування теоретичними знаннями та практичними вміннями самоконтролю за станом здоров’я в процесі групових та самостійних занять фізичними вправами.

Спеціальні завдання:

  • формування спеціальних знань, вмінь та навичок застосування заходів фізичного впливу, прийомів самозахисту та рукопашного бою, обеззброєння та затримання осіб, що загрожують громадському правопорядку, особистій безпеці громадян та працівників міліції;

  • забезпечення особистої безпеки працівників ОВС під час виконання службових обов’язків

  • формування навичок долання природних та штучних перешкод, пересування у різних умовах оперативно-службової діяльності;

  • вироблення уміння виконувати спеціальні вправи;

  • формування і вдосконалення професійно важливих фізичних якостей (силової та швидкісної витривалості, швидкості реагування, спритності тощо);

  • формування професійно важливих психічних якостей (психічної стійкості; концентрації та переключення уваги, швидкості оперативного мислення, точності ймовірного прогнозування тощо);

  • забезпечення професійної працездатності та надійності організму (досягнення високого рівня функціонування систем і органів, які отримують найбільше навантаження у процесі службової діяльності);

  • підвищення витривалості організму працівника до дій у несприятливих специфічних умовах професійної діяльності (в умовах високої та низької температури зовнішнього середовища, високогір'я, у процесі тривалого перебування у приміщенні, кабіні автомашини, літака, при несенні служби в нічний час, при перебуванні у засобах індивідуального захисту, при роботі з представниками специфічного середовища — правопорушниками тощо);

  • формування професійних рис характеру, у першу чергу — сміливості, рішучості, витриманості, впевненості у власних силах тощо.

1.4. Форми організації фізичної підготовки

Фізична підготовка в органах і підрозділах внутрішніх справ організовується і проводиться протягом всього періоду навчання та здійснюється у таких навчальних формах: навчальні і позанавчальні заняття.



Навчальні заняття (теоретичні і практичні) – основна форма підготовки працівників міліції до виконання оперативно-службових завдань, пов’язаних з силовим затриманням правопорушника (злочинця). У навчальних закладах вони проводяться викладачами спеціальної фізичної підготовки, у територіальних органах і підрозділах центрального апарату МВС України – штатними інструкторами фізичної підготовки.

Планові навчальні заняття з фізичної підготовки проводяться з особовим складом у службовий час. Їх зміст визначається поставленою метою, завданнями, обсягом навчального матеріалу з урахуванням службово-посадових категорій та медико-вікових груп працівників.

Навчальні заняття з фізичної підготовки поділяються на теоретичні і практичні і повинні плануватися рівномірно протягом всього періоду навчання, виходячи з бюджету часу, з розрахунку не менше 4-х год. на тиждень.

Теоретична підготовка здійснюється у формі лекцій, семінарських занять, консультацій та надання теоретичних відомостей під час практичних занять.

Лекції складають основу теоретичної підготовки і викладаються за темами, передбаченими програмою. Мета лекції – дати систематизовані основи наукових знань зі спеціальної фізичної підготовки, розкрити стан та перспективи розвитку дисципліни, зосередити увагу на найбільш складних та вузлових питаннях.



Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань, навчальної програми з метою закріплення теоретичних знань, набутих на лекціях і у процесі самостійної роботи.

Основною формою навчальних занять за розкладом є практичні заняття.



Практичні заняття з фізичної підготовки можуть бути комплексної або вибіркової спрямованості. На заняттях вибіркової спрямованості вирішуються навчальні завдання у межах одного розділу чи теми, комплексної – завдання з різних тем та розділів програми.

Практичні заняття з фізичної підготовки проводяться як у спортивних залах, обладнаних інвентарем та спеціальними тренажерами, так і на відкритих майданчиках, смугах перешкод, а також в умовах, що моделюють типові та екстремальні ситуації оперативно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ.



Позанавчальні заняття (додаткові форми спеціальної фізичної підготовки): самостійні заняття (індивідуальні чи групові) проводяться під методичним керівництвом викладачів (інструкторів), і включають в себе ранкову фізичну зарядку, фізичні тренування під час самопідготовки, фізкультурні паузи, тренування перед заступанням на службу, тренування у спортивних секціях, участь у масових оздоровчих, фізкультурних та спортивних заходах, змаганнях із професійно-прикладних та інших видів спорту.

Позанавчальні заняття є важливою запорукою нормального фізичного розвитку особистості працівника міліції, обов’язковою умовою виховання пріоритетних орієнтацій на зміцнення здоров’я і мотиваційним стимулом до регулярних самостійних занять фізичними вправами.

Використання різних форм у процесі фізичної підготовки працівників ОВС створює умови для забезпечення науково обґрунтованого обсягу активної рухової діяльності, необхідного для нормального функціонування організму людини (7 – 10 год. на тиждень).

Самостійні заняття з фізичної підготовки проводяться в обсязі навчальної програми у позанавчальний час (години самопідготовки) індивідуально чи у складі навчальної групи, а також у самостійних спортивних секціях під керівництвом викладачів (інструкторів) кафедр професійної, вогневої та спеціальної фізичної підготовки.

Ранкова фізична зарядка спрямована на зміцнення здоров’я та загартування організму, збереження фізичної та розумової працездатності, підвищення фізичної тренованості курсантів та слухачів.

Тренування перед заступанням на службу проводиться з працівниками ОВС, курсантами та слухачами, які заступають на службу по охороні громадського порядку, а також готуються до участі у навчаннях та відпрацюванні спеціальних операцій, під час інструктажів добових нарядів. Мета тренувань – закріплення навичок застосування заходів фізичного впливу, володіння гумовим кийком, спеціальним засобом КПФ – 02 „тонфа”, швидкісного приготування до стрільби тощо.

Навчально-тренувальні заняття у спортивних секціях із професійно-прикладних та інших видів спорту проводяться з метою підвищення спортивної майстерності на основі різнобічної фізичної підготовки і набуття необхідних професійно-прикладних знань, умінь та навичок.

Масові оздоровчі, фізкультурні та спортивні заходи мають велике виховне значення і є ефективним засобом організації здорового дозвілля курсантів та слухачів. Вони є складовою фізичної підготовки і проводяться у вільний від навчальних занять час, у вихідні та святкові дні.

Всі позанавчальні форми спеціальної фізичної підготовки працівників ОВС, курсантів та слухачів здійснюються при методичному керівництві кафедр (циклів, відділень) професійної, вогневої та спеціальної фізичної підготовки, організовуються та проводяться з урахуванням особливостей їхньої фахової спеціалізації і мають спеціальну спрямованість, яка забезпечується:



  • на самостійних заняттях – розвитком і удосконаленням фізичних якостей та рухових навичок, які є основою для засвоєння програми зі спеціальної фізичної підготовки;

  • на заняттях у спортивних секціях – тренуванням у найбільш важливих професійно-прикладних видах спорту;

  • при проведенні ранкової фізичної зарядки – використанням підготовчих та спеціальних вправ для застосування заходів фізичного впливу, подолання перешкод та прискореного пересування;

  • у системі перевірки фізичної підготовленості – використанням контрольних вправ та нормативів згідно директивних вимог до працівників органів внутрішніх справ.


Питання для самоконтолю

1. Поняття професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України.

2. Система та зміст фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ України.

3. Категорії та медико-вікові групи для організації занять з фізичної підготовки..

4. Мета та загальні завдання фізичної підготовки.

5. Спеціальні завдання фізичної підготовки.

6. Форми фізичної підготовки.

7. Види навчальних занять з фізичної підготовки.


2. ВИМОГИ ДО ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ.

2.1. Документи, що регламентують організацію службової та фізичної підготовки в органах внутрішніх справ та навчальних закладах МВС України

Основними документами, які передбачають планування службової та фізичної підготовки, є:



Примірні тематичні плани зі службової підготовки розробляють:

  • для занять у школі підвищення оперативної майстерності, з функціональної та загальнопрофільної підготовки - структурні підрозділи апарату МВС України спільно з ВНЗ МВС України за напрямами оперативно-службової діяльності;

  • з тактико-спеціальної підготовки - Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС);

  • з вогневої та фізичної підготовки - ДКЗ спільно з ВНЗ МВС України;

  • з тактико-спеціальної, вогневої та фізичної підготовки груп захоплення - Департамент карного розшуку МВС України спільно з ДКЗ та іншими заінтересованими структурними підрозділами МВС України.

Розроблені примірні тематичні плани подаються структурними підрозділами апарату МВС України та НАВС до ДКЗ щороку до 30 червня для узагальнення.

Узагальнені примірні тематичні плани ДКЗ щороку до 20 липня надсилає до структурних підрозділів апарату МВС України, ГУМВС, УМВС, науково-дослідних установ та ВНЗ МВС України для використання в навчанні особового складу.

Тематичний план для проведення занять зі службової підготовки з кожної дисципліни службової підготовки складають керівники навчальних груп з урахуванням примірних тематичних планів, особливостей оперативної обстановки в регіоні обслуговування, рівня освіти та професійної майстерності підлеглих працівників, а також рекомендацій щодо розподілу годин зі службової підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ .

Тематичний план затверджують:



  • в апараті МВС України - керівники департаментів, головних управлінь, самостійних управлінь та відділів;

  • в апараті ГУМВС, УМВС, науково-дослідних установах та ВНЗ МВС України - керівники самостійних управлінь та відділів (структурних підрозділів);

  • у міських, районних, лінійних органах та підрозділах внутрішніх справ - начальник (командир) або його заступники.

Тематичні плани зі службової підготовки завчасно доводяться до особового складу навчальної групи.

Розклад занять зі службової підготовки складається керівником навчальної групи на квартал та затверджується начальником (командиром) органу чи підрозділу внутрішніх справ. При розробленні розкладу занять забезпечується принцип послідовного вивчення тематики кожної навчальної дисципліни.

Розклад занять зі службової підготовки розміщується на стендах загального доступу органу (підрозділу) для вільного ознайомлення з ним особового складу.

План-графік проведення навчальних зборів складається на календарний рік підрозділами професійної підготовки спільно зі структурними підрозділами апаратів ГУМВС, УМВС.

При складанні плану-графіка враховуються рівень тактико-спеціальної підготовки особового складу та можливості разового наповнення училища, навчального центру, базового органу чи підрозділу. Такі ж умови враховуються при визначенні періодичності та терміну направлення працівників на навчальні збори протягом року.

Навчальні збори проводяться на базі училищ, навчальних центрів та в базових органах та підрозділах. Керівники структурних підрозділів апаратів ГУМВС, УМВС за погодженням з управлінням (відділом) кадрового забезпечення можуть організовувати та проводити навчальні збори на власній навчальній базі.

Планова та облікова документація зі службової підготовки зберігається в керівника навчальної групи та після завершення навчального року передається на зберігання до підрозділу документального забезпечення, в якому зберігається один рік.



Наказ про організацію фізичної підготовки видається начальником органу (підрозділу) перед початком навчального року, який починається 1 вересня поточного року. В наказі визначається:

  • завдання фізичної підготовки;

  • дні та місце проведення занять;

  • визначаються навчальні групи (у залежності від службово-посадових категорій та медично-вікових груп) та їх керівники;

  • призначається особа відповідальна за організацію фізичної підготовки. Заняття з фізичної підготовки проводяться в спортивному чи форменому одязі, залежно від теми занять, місця їх проведення та погодних умов.

В органах і підрозділах внутрішніх справ заняття з фізичної підготовки проводить інструктор (позаштатний інструктор), а у навчальних закладах – викладацький склад відповідних кафедр, циклів.

Інструктор (позаштатний інструктор) з фізичної підготовки призначається наказом по органу, підрозділу з числа осіб, які мають, як правило, відповідну фахову освіту (підготовку), досвід роботи в органах внутрішніх справ не менше 1-го року, спортивне звання чи розряд і хист до педагогічної діяльності.

Організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю інструкторів здійснюють працівники апаратів професійної підготовки МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ.

Підготовка та підвищення кваліфікації інструкторів здійснюється на навчально-методичних зборах тривалістю 5-10 днів із звільненням від виконання службових обов'язків на цей час.



Планування фізичної підготовки має забезпечувати виконання поставлених завдань та програм, відповідати умовам службової діяльності працівників і реальним можливостям удосконалення їх фізичних якостей. Організація та результати фізичної підготовки особового складу в органах внутрішніх справ відбиваються в таких документах:

  • наказ начальника органу (підрозділу) про організацію фізичної підготовки;

  • навчальний та тематичний плани з фізичної підготовки;

  • поурочний план та розклад навчальних занять;

  • журнал обліку занять (успішності та відвідування) з фізичної підготовки;

  • план-конспект заняття (для практичних підрозділів);

  • списки медично-вікових груп;

  • відомості здачі нормативів з фізичної підготовки;

  • паспорт спортивної споруди;

  • картка працівника органу внутрішніх справ та цивільної особи про складання тестів з фізичної підготовки;

  • матеріали про проведені навчально-тренувальні збори, методичні, показові заняття, участь у конкурсах, наявність та стан власних спортивних споруд тощо.

Навчальний план складається на рік, в ньому вказана:

  • загальна кількість годин на кожний розділ фізичної підготовки з урахуванням службово-посадових категорій та медично-вікових груп;

  • розподіл годин по місяцях;

  • строки здачі нормативів (з урахуванням кліматичних умов та ін.).

Тематичний план розробляється ГУРОС МВС України.

Поурочний план для кожної категорії працівників розробляє відповідальний за організацію фізичної підготовки, виходячи з тематичного плану, та повинен відображати послідовність відпрацювання навчальних тем.

План-конспект заняття включає дату, місце проведення, вид, навчальні завдання, матеріальне забезпечення і зміст заняття. План-конспект підписує особа, яка проводить заняття та затверджує начальник органу (підрозділу).

За підсумками роботи за рік особа, відповідальна за фізичну підготовку в органі (підрозділі), звітує перед керівником органу (підрозділу) внутрішніх справ та вищим органом з наступних основних питань:



  • організаційні заходи;

  • навчально-методична робота;

  • матеріально-технічне забезпечення;

  • інспектування, надання практичної допомоги;

  • стан роботи з фізичної підготовки та спортивно-масової роботи;

  • висновки і пропозиції щодо удосконалення фізичної підготовки особового складу, розвитку службово-прикладних видів спорту


2.2. Перевірка і оцінка фізичної підготовки рядового і начальницького складу ОВС

Перевірка і оцінка фізичної підготовки рядового і начальницького складу ОВС проводиться з метою:



  • визначення рівня загальної і спеціальної фізичної підготовки працівника або в цілому особового складу органу (підрозділу) внутрішніх справ;

  • вивчення якості організації і методики проведення занять із загальної і спеціальної фізичної підготовки;

  • виявлення в організації фізичної підготовки недоліків та надання практичної допомоги органу, підрозділу внутрішніх справ;

  • проведення наукових досліджень, апробацій;

  • упровадження нових розробок, методик в організації фізичної підготовки.

Результати здачі нормативів і відповідна оцінка з фізичної підготовки заносяться до Паспорта співробітника органів внутрішніх справ та цивільних осіб про складання тестів з фізичної підготовки.

Поточна перевірка (у процесі повсякденної службової діяльності, навчання) здійснюється за необхідності, але не рідше двох разів на рік, начальниками служб, органів, підрозділів, їх заступниками по роботі з особовим складом і безпосередньо проводиться інспекторами (позаштатними інструкторами) з фізичної підготовки.

Підсумкова перевірка проводиться по закінченні кожного навчального періоду. Не менше 50% органів, служб, підрозділів перевіряються комісіями апаратів професійної підготовки МВС, ГУ-УМВС, УМВСТ, а решта – комісіями органів, підрозділів та служб. Перевіряється:


  • індивідуальна фізична підготовка кандидатів на службу в ОВС та навчання;

  • індивідуальна фізична підготовка працівників органів внутрішніх справ;

  • індивідуальна фізична підготовка курсантів (слухачів) навчальних закладів;

  • відповідна документація з організації фізичної підготовки;

  • наявність, стан та використання за призначенням власних спортивних споруд.

Перевірка фізичної підготовки проводиться, як правило, у два етапи. Спочатку перевіряються організація фізичної підготовки, потім виконання практичних вправ. Послідовність виконання практичних вправ наступна: перший день - на швидкість, силу, вправи загальної фізичної підготовки; другий день - вправи спеціальної фізичної підготовки, біг на витривалість. Якщо перевірка здійснюється протягом одного дня, послідовність виконання вправ зберігається. У всіх варіантах проведення перевірки вправи на витривалість і плавання виконується останнім.

Працівники, які не пройшли медичного огляду або мають тимчасові відхилення у стані здоров'я, що підтверджуються медичною довідкою, до здачі нормативів з фізичної підготовки не допускаються і при виставленні оцінки органу не враховуються.

За підсумками перевірки фізичної підготовки працівників ОВС складається довідка у двох примірниках, з яких перший залишається в органі, (підрозділі, службі), що перевіряє, а другий доповідається керівникові органу (служби), що здійснював перевірку. Результати всіх видів перевірок і здачі контрольних нормативів заносяться до паспорту працівника органу внутрішніх справ та цивільної особи про складання тестів з фізичної підготовки.

Індивідуальна оцінка з фізичної підготовки складається з оцінок за загальну фізичну та спеціальну фізичну підготовку і визначається:

"відмінно", якщо отримані оцінки - 5, 5;

"добре", якщо отримані оцінки - 5, 4; 4, 4; 5, 3;

"задовільно", якщо отримані оцінки - 4, 3; 3, 3;

"незадовільно" - у всіх інших випадках, а також у разі відмови від виконання будь-якої контрольної вправи.

Індивідуальна оцінка із загальної фізичної підготовки визначається за результатами виконання трьох контрольних вправ.

У літній період:

біг на 100 метрів;

біг на 1000 або 3000 метрів;

підтягування, згинання та розгинання рук в упорі лежачи або комплексна силова вправа (особа, що перевіряє, вибирає тільки одну вправу).

У зимовий період:

човниковий біг 10 х 10 метрів;

біг на 1000 або 3000 метрів (у разі наявності снігу - біг на лижах 5 км);

підтягування, згинання та розгинання рук в упорі лежачи або комплексна силова вправа (особа, що перевіряє, вибирає тільки одну вправу).



Індивідуальна оцінка із загальної фізичної підготовки визначається:

„відмінно”, якщо отримані оцінки - 5, 5, 5; 5, 5, 4;

„добре”, якщо отримані оцінки - 5, 4, 4; 4, 4, 4; 5, 5, 3; 5, 4, 3; 4, 4, 3;

„задовільно”, якщо отримані оцінки - 5, 3, 3; 4, 3, 3; 3, 3, 3; 5, 5, 2; 5, 4, 2; 5, 3, 2; 4, 4, 2; 4, 3, 2;

„незадовільно” - у всіх інших випадках, а також у разі відмови працівника від виконання будь-якої контрольної вправи.

Індивідуальна оцінка із спеціальної фізичної підготовки визначається за результатами виконання контрольних вправ.

У літній період:

заходи фізичного впливу;

подолання смуги перешкод та виконання спеціальної вправи.

У зимовий період:

заходи фізичного впливу.



Індивідуальна оцінка за оволодіння прийомами фізичного впливу складається з оцінок за виконання п`яти різних завдань:

"відмінно", якщо більше половини оцінок за виконання прийомів -"відмінно", а решта - ,,добре”;

"добре", якщо більше половини оцінок за виконання прийомів - не нижче "добре", а решта - "задовільно";

"задовільно", якщо більшість оцінок - "задовільно" при відсутності незадовільних оцінок або якщо три прийоми виконано на оцінки не нижче ніж "добре" і один - на "незадовільно";

"незадовільно" - в усіх інших випадках.

Виконання прийомів фізичного впливу оцінюється:

„відмінно”, якщо прийом виконаний без помилок, швидко і точно згідно із завданням;

„добре”, якщо прийом виконаний повільно або була зроблена одна помилка;

„задовільно”, якщо при виконанні прийому було допущено не більше двох помилок;

„незадовільно”, якщо не виконаний прийом або будь-який із складових елементів прийому, що описаний у програмі навчання самозахисту без зброї, а також якщо при виконанні допущено більше двох помилок.

При виконанні прийомів фізичного впливу помилками треба вважати невиконання прийому, що описаний у програмі навчання, або будь-якого із його складових елементів; повільне проведення дії; проведення дії із зупинками без злитості рухів; утрата рівноваги.
2.3. Умови та зміст загальної фізичної підготовки

Загальна фізична підготовка – процес удосконалення рухових фізичних якостей, спрямованих на всебічний і гармонійний фізичний розвиток людини. Вона сприяє підвищенню функціональних можливостей, загальній роботоспроможності, є базою для спеціальної підготовки і досягнення високих результатів у вибраній сфері діяльності.

Загальна фізична підготовка спрямована на збереження і зміцнення здоров'я, підвищення рівня загальної працездатності, оптимізацію фізичного і психічного стану, загартовування організму, виховання звички до регулярних занять фізичними вправами та здатності до перенесення великих фізичних навантажень, усунення недоліків у фізичній підготовленості та цілеспрямований розвиток окремих фізичних якостей, корекцію особливостей будови тіла (об’єму м’язів, ваги тіла, осанки тощо). Вона є засобом залучення працівників органів внутрішніх справ до регулярних занять спортом, удосконалення спортивної майстерності, активного відпочинку та змістовного дозвілля.

Загальна фізична підготовка працівників ОВС складається з комплексу гімнастичних та легкоатлетичних вправ, плавання, марш-кидка та лижної підготовки.

Заняття з гімнастики проводяться для розвитку сили, спритності, швидкості, витривалості, координації рухів, орієнтації у просторі, стройової виправки.

Зміст її складають: загально-розвиваючі вправи, комплексна силова вправа, гімнастично-силовий комплекс, вправи на гімнастичних снарядах (перекладині, паралельних жердинах, коні, канаті, гімнастичній лаві, драбині та інших), вправи з гімнастичним інвентарем (гирі, гантелі, палка, скакалка тощо), вправи на тренажерах (атлетична гімнастика).

При складанні нормативів із загальної фізичної підготовки працівники виконують гімнастичні вправи для визначення силових якостей та нормативи з бігу на різні дистанції для визначення швидкісних якостей та фізичної витривалості.

Заняття з легкої атлетики проводяться на стадіоні чи спортивному майданчику, де є бігова доріжка, яма для стрибків.

Підтягування на перекладині. Вихідне положення - вис на прямих руках хватом зверху (долонями вперед) без розкачування, ривків та торкання ногами землі (підлоги).

За командою, наприклад, “Вправу починай!” працівник підтягується руками до положення, коли його підборіддя піднімається вище перекладини. Потім він опускається в положення вису на повністю випрямлені руки. При виконанні вправи дозволяється згинати, розводити та схрещувати ноги. Забороняється розгойдуватися та робити махи ногами для полегшення виконання вправи.

Вправу працівник повторює стільки разів, на скільки в нього вистачає сил.

Час на виконання вправи необмежений. Результат виконання вправи - кількість разів підтягування.

Згинання та розгинання рук в упорі лежачи. Виконується на горизонтальній місцевості, на покритті чи підлозі. Вихідне положення - лежачи в упорі, руки прямі на ширині плечей, тулуб і ноги утворюють пряму лінію, пальці стоп обпираються на підлогу.

За командою, наприклад “Вправу починай!”, той, хто виконує вправу, починає ритмічно з повною амплітудою згинати і розгинати руки. Вправа вважається виконаною, якщо тулуб піднятий на повністю випрямлені руки. Під час згинання рук необхідно торкатися грудьми опори. Не дозволяється торкатися опори стегнами, змінювати положення тулуба і ніг, знаходитись у вихідному положенні та із зігнутими руками більше 3 секунд, лягати на підлогу, розгинати руки по черзі, розгинати і згинати руки не з повною амплітудою.

Час на виконання вправи не обмежений. Результат виконання вправи - кількість разів підняття тулуба.

Згинання та розгинання рук в упорі на брусах. Вправа виконується на паралельних брусах. Вихідне положення - упор на прямих руках, не торкаючись ногами землі (підлоги).

За командою, наприклад “Вправу починай!”, той, хто виконує вправу, починає ритмічно з повною амплітудою згинати і розгинати руки. Положення упору фіксується кожний раз протягом 1-2 секунд. При опусканні вниз руки повинні згинатися повністю. Вправа вважається виконаною, якщо тулуб піднятий на повністю випрямлені руки. Не дозволяється перебувати у вихідному положенні та в упорі із зігнутими руками більше 5 секунд, розгинати руки почергово, а також розгинати і згинати руки не з повною амплітудою. Забороняється також розгойдуватися та робити зайві рухи ногами для допомоги собі.

Час на виконання вправи необмежений, результат виконання вправи - кількість разів підняття тулуба.

Підняття тулуба з положення лежачи виконується на горизонтальній місцевості, покритті, підлозі. Вихідне положення - лежачи на спині, руки витягнуті вздовж тулуба (або перебувають на потиличній частині голови, пальці переплетені), ноги випрямлені і зафіксовані, п`ятки та коліна зімкнуті.

За командою, наприклад “Вправу починай!”, працівник виконує максимальну кількість підйомів тулуба вперед до торкання пальцями рук пальців ніг (або до торкання ліктями колін). Під час виконання підйомів тулуба вперед дозволяється незначне згинання ніг, коли працівник повертається у вихідне положення. При цьому слід також торкатися підлоги лопатками.

Результат - це загальна кількість підйомів тулуба.

Поштовх двох гирь виконується від грудей за командою “Вправу починай!” з положення, коли передпліччя притиснуті до тулуба, а ноги випрямлені. У момент фіксації гирь угорі руки, тулуб і ноги повинні бути випрямлені. Після фіксації гир вгорі особа, що виконує вправу, повинна опустити гирі на груди і зафіксувати їх у стартовому положенні, а потім опустити вниз для виконання наступного підйому.

При відсутності фіксації в поштовху особа, що виконує вправу, повинна знову опустити гирі в положення вису для виконання чергового підйому. Підйом гирь не зараховується при:

поперемінному (почерговому) поштовху гирь від грудей;

відсутності фіксації підйому гирь (менше 1 сек.) у стартовому положенні та вгорі.

Комплексна силова вправа. Виконується на горизонтальній місцевості, покритті, підлозі. На виконання вправи відводиться одна хвилина. Вихідне положення - лежачи на спині, руки витягнуті вздовж тулуба (або перебувають на потиличній частині голови, пальці переплетені), ноги випрямлені і зафіксовані, п`ятки та коліна зімкнуті.

За командою, наприклад “Старт!”, той, хто виконує вправу, протягом перших 30 секунд виконує максимальну кількість підйомів тулуба вперед до торкання пальцями рук пальців ніг (або до торкання ліктями колін). Під час виконання підйомів тулуба вперед дозволяється незначне згинання ніг, коли працівник повертається у вихідне положення. При цьому слід також торкатися підлоги лопатками. Через 30 секунд за командою “Час” працівник займає положення в упорі лежачи і без паузи для відпочинку протягом наступних 30 секунд виконує згинання та розгинання рук до команди “Стій!”.

Результат - це загальна кількість підйомів тулуба та згинань і розгинань рук в упорі лежачи за 1 хвилину.

Гімнастично-силовий комплекс. Виконується на перекладині. Вихідне положення - вис на перекладині.

За командою “Вправу починай!” той, хто виконує вправу, послідовно виконує підтягування, підйом з переворотом, потім опускається в положення вису на перекладині, виконує вихід силою на обидві руки, знов опускається в положення вису і завершує комплекс підняттям ніг до перекладини з положення вису. Комплекс та його повтори виконуються безперервно, за один підхід до снаряду, без урахування часу.

Результат виконання вправи - кількість виконаних комплексів.

Біг на дистанції: короткі - 30-400 метрів, середні - 800-1500 метрів, довгі - 3000 та більше метрів. Вправи виконуються на рівній біговій доріжці з виміряною дистанцією в складі групи не більше 10 осіб.

За командою “На старт” ті, хто виконують вправу, стають на стартову лінію в положення високого чи низького старту і зберігають нерухомий стан. За сигналом стартера або командою “Руш!” вони повинні якнайшвидше подолати задану дистанцію. У разі потреби дозволяється переходити на ходьбу.

Результатом виконання вправи є час з точністю до десятої частки секунди на короткі і до секунди - на середні та довгі дистанції.

Крос проводиться на місцевості згідно з умовами для бігу на довгі дистанції. Старт і фініш, як правило, для зручності обладнуються в одному місці чи поруч. Дистанція для кросу становить, як правило, від 3000 до 5000 метрів.

Результатом виконання вправи є час з точністю до секунди.

Човниковий біг (10 х 10 метрів). Вправа виконується на рівному майданчику з розміченими лініями старту та розвороту через 10 метрів.

Виконується з положення високого старту. За командою “Руш!” той, хто виконує вправу, пробігає 10 метрів, торкається ногою лінії розвороту, повертається кругом і таким же чином пробігає ще 9 відтинків по 10 метрів.

Доріжка, на якій виконується вправа, має бути рівною, у належному стані і неслизькою.

Результатом виконання вправи є час з точністю до секунди.

Стрибок у довжину з місця. Вправа виконується на неслизькій горизонтальній місцевості, на покритті чи підлозі з розміткою в сантиметрах.

Працівник стає носками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, відштовхуючись ногами, і стрибає якомога далі. Місця відштовхування і приземлення мають бути на одному рівні.

Результатом є дальність стрибка в сантиметрах у кращій з двох спроб.

Плавання.

Заняття з плавання спрямовані на розвиток витривалості, сили, формування навичок оволодіння спортивними стилями плавання, надання допомоги потопаючому, виховання витримки та володіння собою.

До програми занять обов’язково включаються:

плавання вільним стилем на дистанцію 100 метрів (залікова вправа);

плавання різними стилями;

транспортування потопаючого та прийоми надання йому допомоги;

стартовий стрибок з тумбочки;

розвороти;

переправи вплав;

пірнання в глибину і довжину;

звільнення від захватів і обхватів у воді;

інші вправи.

Заняття з плавання проводяться на спеціально обладнаних водоймах, водних станціях, у закритому і відкритому басейнах при температурі води та повітря не нижче +20°С.

Керівник заняття з плавання несе особисту відповідальність за організацію занять, забезпечення заходів безпеки, збереження устаткування та інвентарю. Заняття з плавання обов`язково розпочинаються і закінчуються перевіркою наявності особового складу.

Керівник заняття з плавання зобов`язаний:

перевіряти кількість людей до входу у воду, у процесі занять, при виході з води і одразу ж після закінчення занять;

організувати окремо заняття на мілководді з тими, хто не вміє або погано плаває, використовуючи при цьому спеціальні засоби (поплавки, пояси, жилети та ін.);

розподілити учасників запливу по доріжках басейну (водної станції), на кожну доріжку призначити помічника для постійного контролю за плавцями;

навчати працівників стартовому стрибку (на глибині не менше 1,5 метра).

Заборонено стрибати у воду особам, які перенесли захворювання середнього вуха;

припинити заняття, якщо у плавців з`явились ознаки переохолодження.

За командою “Приготуватись!” працівники стають на задній край стартової тумбочки, за командою “На старт!” вони підходять на передній край тумбочки і займають положення старту, за командою “Руш!” або за пострілом стартового пістолета стрибають у воду і пливуть вибраним стилем, кожний по своїй доріжці, намагаючись якомога швидше подолати визначену дистанцію. Виконання вправи може починатися з води. У цьому разі за командою “Руш!” працівники стартують з води, відштовхуючись ногами від стінки басейну або дна.

Плавати можна будь-яким стилем і змінювати його. Дозволяється робити зупинки. Не можна пересуватися по дну ногами і використовувати будь-які допоміжні засоби.

Результатом виконання вправи є час подолання дистанції з точністю до секунди.

Лижна підготовка.

Заняття з лижної підготовки спрямовані на загальне загартування організму, розвиток у працівників витривалості, здатності до швидкого пересування та здійснення маршів на лижах.

Обов’язковою вправою при складанні нормативів з лижної підготовки є біг на лижах на дистанцію 5000 метрів. Способи пересування на лижах вибираються довільно.

Лижні гонки на різні дистанції (1000, 3000, 5000 метрів) із загального чи роздільного старту проводяться на будь-якій місцевості. Старт і фініш можуть обладнуватися для зручності в одному місці.

Результатом виконання вправи є час подолання дистанції з точністю до секунди.

Прискорене пересування (марш-кидок).

Прискорене пересування (марш-кидок) проводиться з метою вироблення у працівників ОВС фізичної витривалості та здатності здійснювати у складі підрозділу швидкий маневр без використання транспортних засобів. Дистанція до 5000 метрів долається шляхом бігу, а до 10000 метрів і більше - змішаним способом (поперемінно ходьба та біг).

Вправа виконується на пересіченій місцевості з розміченими лініями старту та фінішу. Старт і фініш для зручності можуть обладнуватися в одному місці чи поруч один з одним. Кожен працівник повинен бути в повсякденній формі одягу за сезоном і мати при собі вогнепальну зброю (автомат), протигаз, сумку з магазинами, спорядженими навчальними патронами, саперну лопатку. Зброя на весь період виконання вправи перебуває на запобіжнику.

Старт може бути індивідуальним, груповим чи загальним. При індивідуальному старті працівники стартують одноособово, з інтервалом між стартами в 1 хвилину; при груповому старті - по 2-10 осіб з інтервалом 3 хвилини; при загальному - підрозділами з інтервалом 10 хвилин. Перед стартом проводиться перевірка наявності зброї, спорядження та форми одягу. Якщо на момент старту виявлені перевіркою недоліки в озброєнні, формі одягу не усунуті, старт працівникові, групі, підрозділу затримується до повного їх усунення. При цьому час, витрачений на усунення недоліків, входить до часу виконання вправи.

Кожний працівник за командою “Руш!” повинен подолати дистанцію марш-кидка самостійно, без допомоги кого-небудь, у тому числі при груповому чи загальному стартах. Весь особовий склад повинен бути на фініші зі зброєю, спорядженням та у формі одягу, в якій розпочинав виконання вправи.

Результатом виконання вправи є час з точністю до секунди.


2.4. Умови та зміст спеціальної фізичної підготовки

Спеціальна фізична підготовка – процес формування рухових умінь та навичок, розвитку фізичних здібностей людини з урахуванням виду його діяльності. Спеціальна фізична підготовка забезпечує вибірковий розвиток окремих груп м’язів, що несуть основне навантаження при виконанні спеціалізованих для конкретного виду спорту або професії вправ.

У системі професійної підготовки, спеціальна фізична підготовка сприяє досягненню об’єктивної готовності працівника органів внутрішніх справ до ефективних професійних дій у обставинах, коли доводиться надавати допомогу громадянам, долати фізичний опір правопорушників, знешкоджувати злочинців чи затримувати їх, з мінімальним ризиком для власного життя.

Спеціальна фізична підготовка як навчальна дисципліна, що викладається у закладах освіти МВС України, має на меті забезпечити підготовку фахівців правоохоронних органів з високим рівнем всебічної фізичної підготовленості, здатних ефективно виконувати оперативно-службові завдання, непохитно переносити розумові, нервово-психічні та фізичні навантаження без зниження професійної працездатності, при цьому досконало володіючи прийомами фізичного впливу та навичками самозахисту.

Заняття з опанування прийомами самозахисту та фізичного впливу проводяться з метою формування навичок самозахисту, обеззброєння та затримання осіб, що порушують громадський порядок, загрожують особистій безпеці громадян і працівника міліції, спрямовані на розвиток сили, витривалості, гнучкості, а також виховання сміливості, рішучості, ініціативи та впевненості у власних силах.

Прийоми самозахисту та фізичного впливу включають: рукопашний бій, самбо, дзю-до, айкідо, бокс, карате, кікбоксинг та інші види єдиноборств.

Виконання будь-якого прийому завершується затриманням “порушника”, одяганням наручників або зв’язуванням, оглядом та конвоюванням.

Заняття проводяться в залі із спеціальним покриттям (борцівський килим, татамі), на спеціально підготовленому майданчику чи на місцевості з використанням засобів захисту. Крім того, відпрацювання прийомів самозахисту та фізичного впливу за умовами ситуаційних завдань проводиться на спеціальних полігонах (вулиця, квартира, кабінет, транспортний засіб тощо).

Заняття з подолання смуги перешкод спрямовані на формування професійно-прикладних навичок і комплексного розвитку фізичних якостей, виховання психологічної стійкості, оперативного мислення, упевненості в своїх силах, сміливості і рішучості.




Орієнтовна програма навчання працівників ОВС прийомам самозахисту та фізичного впливу

1. Правомірність застосування прийомів самозахисту та фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ. Відповідальність за їх незаконне застосування.

2. Заходи безпеки під час занять з фізичної підготовки, запобігання травматизму.

3. Підготовчі та спеціальні вправи.

Стійки: основна, фронтальна, бойова.

Пересування в стійках, напрямок погляду, спостереження за ситуацією, способи дихання, бойова дистанція. Прийоми самострахування при падінні: уперед, назад, на бік, через руку, жердину.

4. Удари та захист від них.

Удари руками: прямі, бокові, зверху, знизу, навідліг, із розвороту, з пересуваннями та зміною напрямку атаки. Удари ліктем: збоку, знизу, зверху, назад, навідліг. Комбінації ударів руками.

Захист від ударів руками.

Рухом рук: підставлення долонь, зігнутої руки, передпліччя, плеча; відбиви вліво, вправо, уверх, униз, накладки на кулак, плече, передпліччя. Рухом тулуба: ухили ліворуч, праворуч, назад; нирки ліворуч, праворуч. Пересуванням: розрив дистанції, відхід ліворуч, праворуч, назад. Комбінований захист.

Удари ногами: прямий удар уперед, у бік. Бокові удари. Удари знизу, назад. Удари коліном. Комбінації ударів ногами.

Захист від ударів ногами.

Підставкою передпліччя, стегна, гомілки, накладкою ступнею. Відбивом передпліччям, гомілкою. Пересуванням :відходом ліворуч, праворуч, назад, ухилом. Комбінований захист.

5. Кидки та прийоми боротьби лежачи.

Кидки через стегно, плече. Кидки із захопленням ніг ззаду та спереду. Підніжки та підсічки: спереду, ззаду, збоку. Комбінаційні дії, що поєднують кидки з переходом на больові чи задушливі прийоми.

Утримання (збоку, верхи, збоку голови) та звільнення від них. Больові прийоми (важіль ліктя, вузол руки, защіплення ахіллесового сухожилля, защіплення литкового м’яза, важіль коліна). Задушливі прийоми (подвійний задушливий, за допомогою одягу).

6. Больові та задушливі прийоми затримання правопорушника.

Больові прийоми (загин руки за спину при підході спереду та ззаду, важелі руки назовні та всередину, через передпліччя та плече, больовий вплив шляхом дотиснення кисті). Задушливі прийоми (плечем і передпліччям, за допомогою одягу). Техніка конвоювання затриманого під впливом больових прийомів. Взаємодія працівників міліції при затриманні правопорушника.

7. Захисні дії від загрози холодною зброєю.

Захист від удару ножем (палицею, багнетом, сокирою тощо) зверху, знизу, збоку, навідліг, тичком з використанням: ударної техніки руками і ногами; кидків, больових та задушливих прийомів; спеціального засобу - кийка гумового; комбінованого захисту. Взаємодопомога та взаємодія при захисних діях від загрози холодною зброєю.

8. Захисні дії від загрози вогнепальною зброєю.

Обеззброєння та затримання порушника, озброєного пістолетом (загроза спереду, ззаду, збоку). Обеззброєння та затримання порушника, озброєного автоматом, мисливською рушницею. Захист із використанням ударів, больових та задушливих прийомів. Способи затримання правопорушника при спробі дістати зброю з кишені, кобури тощо. Взаємодопомога та взаємодія при захисних діях від загрози вогнепальною зброєю.

9. Звільнення від захоплень за руки, ноги, голову, шию, одяг, спеціальні засоби, а також охоплень за тулуб (спереду, ззаду, збоку) за допомогою ударної техніки руками і ногами; кидків, больових та задушливих прийомів; спеціального засобу - кийка гумового; комбінованого захисту. Взаємодопомога та взаємодія при звільненні від захоплень та охоплень працівника міліції.

10. Техніка і тактика зв’язування, надягання наручників.

Зв’язування у положенні лежачи (під впливом больового прийому).

Надягання наручників у положенні стоячи, стоячи біля стіни (огорожі, дерева, транспортного засобу тощо), лежачи долілиць, стоячи навколішки (під впливом больового прийому, під загрозою застосування вогнепальної зброї). Взаємодія при надяганні наручників.

11. Техніка і тактика проведення зовнішнього огляду.

Зовнішній огляд у положенні стоячи, лежачи долілиць, стоячи навколішки (під впливом больового прийому, під загрозою застосування вогнепальної зброї). Зовнішній огляд декількох осіб у положенні стоячи, стоячи біля стіни, навколішки, лежачи долілиць під загрозою застосування вогнепальної зброї. Взаємодія при проведенні зовнішнього огляду затриманого.

12. Захисні та атакуючі дії з гумовим кийком та спеціальним засобом КПФ 02 (тонфа).

Стійки (очікувальні, бойові - захисна й атакуюча). Удари: зверху, збоку, знизу, тиком, круговий, навідліг (з усіх стійок). Захисні дії (відбиви, підставки, ухили, нирки) при ударах руками, ногами, холодною зброєю. Больові прийоми.

Вилучення правопорушника з автотранспорту за допомогою гумового кийка, тонфи. Комбінації захисних дій і контрударів. Звільнення від захоплень, охоплень та задушливих прийомів за допомогою гумового кийка. Взаємодія при застосуванні гумового кийка, тонфи.


2.5. Організація спортивно-масової роботи



Спортивно-масова робота проводиться з метою залучення працівників до регулярних занять фізичними вправами, оздоровлення, підвищення рівня фізичної підготовленості та організації дозвілля.

Спортивно-масова робота з особовим складом проводиться як у службовий, так і у вільний від служби та навчання час, у вихідні та святкові дні.

Основу її змісту складають фізкультурно-оздоровчі заходи і заняття в спортивних командах та секціях з видів спорту.

Для роботи в спортивних командах та секціях призначаються інструктори (тренери) за видами спорту. Вони зобов'язані планувати і проводити навчально-тренувальні заняття та фізично-виховну роботу, оформляти матеріали на присвоєння спортивних звань і розрядів, переважно службово-прикладного характеру, вести облік роботи спортивної команди, секції.

Для підготовки до змагань в органах внутрішніх справ організуються та проводяться навчально-тренувальні збори з найбільш підготовленими спортсменами.

Спортивні змагання в органах внутрішніх справ та навчальних закладах проводяться згідно з планами-календарями, положеннями, правилами змагань.



План-календар спортивних заходів складається на рік, з урахуванням планів-календарів МВС України та федерацій з окремих видів спорту. В цьому документі визначаються дата, місце проведення заходів, система заліку (особистий, командний, змішаний), відповідальні особи.

Положення про змагання складається для кожного окремого змагання і передбачає висвітлення таких питань:

  • мета і завдання змагання;

  • час і місце проведення;

  • керівництво змаганнями і склад суддівської колегії;

  • склад учасників і умови допуску;

  • вимоги до спортивної форми і екіпіровки;

  • система заліку, порядок визначення переможців і нагородження;

  • порядок і термін подачі заявок;

  • кошторис.

Змагання проводяться згідно правил, розробленим федерацією з певного виду спорту. Без медичного забезпечення та вирішення страхових питань проводити змагання заборонено.

Результати змагань фіксуються в протоколах.

Відрядження працівників на особисто-командні змагання, що проводяться МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, навчальними закладами, спортивними клубами, іншими фізкультурними і спортивними організаціями, здійснюється в установленому порядку.

Спортивно-масова робота передбачає ведення таких обліків і документів як:



  • план-календар спортивно-масових заходів;

  • кошториси витрат на спортивно-масові заходи;

  • протоколи змагань;

  • організація роботи спортивних секцій (наказ, журнал роботи тощо);

  • облік інструкторів, тренерів, спортсменів-розрядників, суддів;

  • матеріали про спортивні досягнення, рекорди, отримання заслужених та почесних спортивних звань;

- підсумкові таблиці участі в спартакіадах, турнірах, чемпіонатах тощо. Працівникам органів внутрішніх справ забороняється виступати за

команди фізкультурно-спортивних товариств інших міністерств і відомств.


Питання для самоконтолю

1. Основні документи по плануванню службової та фізичної підготовки в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

2. Основні документи, які передбачають планування службової та фізичної підготовки в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

3. Види та зміст перевірок фізичної підготовки особового складу ОВС.

4. Порядок визначення індивідуальної оцінки із загальної фізичної підготовки.

5. Порядок визначення індивідуальної оцінки зі спеціальної фізичної підготовки.

6. Зміст загальної фізичної підготовки.

7. Умови виконання вправ «підтягування на перекладині» та «згинання та розгинання рук в упорі лежачи».

8. Умови виконання комплесної силової вправи.

9. Зміст спеціальної фізичної підготовки.

10. Умови виконаня прийомів самозахисту та фізичного впливу.

11. Організація спортивно-масової роботи в органах і підрозділах внутрішніх справ.
3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО

ВПЛИВУ

Тіло людини складається з багатьох мязів, суглобів, мязових та суглобних сполучень, що дозволяє здійснювати рухи найрізноманітніші за траєкторією, напрямком і амплітудою. Разом з тим, амплітуда та напрямок рухів у кожному суглобі обумовлені, зокрема, його анатомічною будовою та мають певні природні обмеження. Спроба подолати такі обмеження за допомогою зовнішніх сил призводить до гострого болю та навіть травмування. Крім того, на окремих ділянках тіла людини розташовані больові точки, вплив на які викликає різкий біль і нездатність чинити активний опір.

Виходячи з цього, больові прийоми – це дії спрямовані на тимчасове обмеження (та навіть припинення) рухомості людини за допомогою больових впливів на чутливі ділянки тіла. До таких ділянок слід віднести больові точки на окремих мязових сполученнях і сухожиллях, суглобні зчеплення, нервові сплетіння та окремі органи людини. Власне больовий вплив здійснюється за допомогою: ударів, стискання, натискання на больову точку або певний орган; згинання, розгинання або скручування у суглобному сполученні у природному напрямку, але з перебільшенням граничної амплітуди руху; згинання, розгинання або скручування у суглобному сполученні у неприродному напрямку.

Природні слабини (зони) структурного характеру тіла людини, можна класифікувати як: загальні, підвищеної чутливості та небезпечні.

Під загальними зонами слід розуміти такі ділянки тіла людини, вплив на які не призводить до травмування.

Зони підвищеної чутливості – зони, вплив на які призводить до травмування противника без смертельних наслідків.



Небезпечні зони – зони , вплив на які може призвести до смерті.

Загальні зони не є життєво важливими, і їх ураження не може призвести до смерті. Однак, точне влучення в ці зони збільшує ефективність впливу за рахунок значної болісності.

Вплив на зони підвищеної чутливості можна класифікувати як жорсткий – він застосовується, коли необхідно миттєво припинити активні спроби опору. Точне влучення, наприклад, по ліктю повністю виводить з дії руку противника на деякий час.

Вплив на небезпечні зони розрахований на безумовне приведення противника до стану нерухомості і може призвести до смертельних наслідків. Належить з особливою обережністю використовувати ці зони в якості уразливих і тільки у випадках безпосередньої загрози життю або здоров’ю громадян або працівника міліції.

В умовах фізичного протиборства вдале застосування больових прийомів змушує противника припинити опір, до того ж, важливою особливістю цієї групи прийомів є можливість дозувати інтенсивність впливу в залежності від поведінки противника, його фізичного та

емоційного стану, тактики двобою тощо. Відтак, досконале володіння



працівником міліції больовими прийомами є необхідним при затриманні та супроводі порушника.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал