Тема 1: Предмет, завдання і методи вікової психології План



Сторінка8/8
Дата конвертації04.01.2017
Розмір1.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Пубертатний період ─ вік, впродовж якого відбувається статеве дозрівання, хронологічно зазвичай відповідає підлітковому періоду.

Пубертатний «стрибок» ─ явище прискорених темпів статевого дозрівання, що розгортається в підлітковому віці.
Рр

Ранній (переддошкільний) період ─ етап онтогенетичного розвитку людини, частина епохи дитинства, що триває від 1-го до 3-ох років.

Ретардація ─ явище уповільнених темпів фізичного та фізіологічного розвитку дитини, підлітка чи юнака, відставання від середньостатистичної норми.

Референтна група ─ група значимих, авторитетних для особистості людей, у спілкуванні з якими можливе її максимальне саморозкриття.

Рефлексія ─1) самоаналіз, самопізнання людиною внутрішніх психічних актів та станів; 2) (як новоутворення психіки молодшого школяра) ─ здатність дитини до самоаналізу розумової діяльності та поведінки.

Ригідність ─ негнучкість, жорсткість мислення чи поведінки людини за необхідності адаптуватись до змін.

Рівень актуального розвитку ─ наявні у дитини можливості виконувати вимоги дорослих самостійно. Термін, введений Л. С. Виготським, і поряд із поняттям зони найближчого розвитку використовується для визначення оптимальної організації навчання дітей певного віку.

Розвиток ─ процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін, рух вперед від простого до складного, від нижчого до вищого. Розвиток ─ загальнонаукова категорія, вікова психології спеціалізується на вивченні психічного розвитку.

Роль соціальна ─ суспільна функція особистості, відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в залежності від її статусу чи становища в системі міжособистісних стосунків.
Сс

Самоактуалізація ─ 1) прагнення людини до найбільш повного прогресивного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, потенціалу психіки та організму; 2) результат цього процесу.

Самовизначення юнаків ─ центральне особистісне новоутворення юнацького періоду, результат формування життєвого плану особистості, що виявляється у виборі професії, умов подальшого життя тощо.

Самоконтроль (як новоутворення молодшого шкільного віку) ─ спроможність до свідомого управління та регуляції дитиною власної психічної та поведінкової активності.

Самопрезентація ─ дії людини, спрямовані на пред’явлення власних якостей у суспільстві, самоподача.

Самореалізація ─ конструктивне виявлення та втілення людиною свого особистісного потенціалу, його розвиток та збагачення.

Сенс життя ─ центральний життєвий мотив людини, що відображає призначення її життя, самореалізацію.

Сенситивний період ─ чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості.

Сенсомоторна стадія (за Ж. Піже) ─ перший етап когнітивного розвитку, що триває до двох років і характеризується пізнанням дитиною дійсності за допомогою елементарних дій з конкретними предметами.

Сиблінги ─ брати та сестри, що мають спільних кровних батьків.

«Скидання масок» ефект ─ більш глибоке пізнання молодятами один одного в звичних родинних умовах, що супроводжується побудовою реалістичного образу шлюбного партнера.

«Скляної скелі» ефект ─ невидимі і формально не позначені бар'єри, що перешкоджають кар’єрному зростанню жінок. Цей ефект породжується гендерними стереотипами, пануючими у суспільстві.

Соліпсизм немовляти ─ період абсолютного егоцентризму дитини першого року життя.

Сором ─ почуття, що відносяться до групи моральних і виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона дотримується в своєму житті. Сором розвивається у дітей під впливом критичних зауважень оточуючих людей.

Соціалізація ─ процес засвоєння соціального досвіду індивідом, що забезпечує його інтеграцію в суспільстві.

Соціальна ситуація розвитку ─ особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників кожного вікового періоду.

Соціальний статус ─ становище людини в суспільстві, визначена соціальна роль.

Соціальний фактор психічного розвитку ─ сукупність зовнішніх суспільних і психологічних умов, з якими зіштовхується і взаємодіє індивід в ході становлення своєї особистості.

Соціальні стереотипи ─ розповсюджені в суспільстві судження, що мають узагальнений характер.

Спадковість ─ здатність живих організмів відтворювати родовий розвиток. В психології спадковість розглядається як компонент біологічного фактору психічного розвитку індивіда.

Спадковість соціальна (у тлумаченні Г. С. Костюка) ─ сукупність культурних досягнень людства, накопичених в процесі його історичного й суспільного розвитку.

Спостереження (у психології) ─ метод цілеспрямованого сприймання зовнішніх виявів поведінки людини у звичних для неї умовах без активного втручання дослідника.

Спрямованість особистості ─ сукупність потреб, інтересів, прагнень, життєвих цінностей та орієнтацій особистості, що визначає мотивацію її діяльності.

«Спустілого гнізда» ефект ─ переживання людиною своєї занедбаності та ізольованості через залишання її батьківського дому дорослими дітьми.

Стагнація особистісна ─ застій в особистісному розвитку людини, спричинений її зацікавленістю на минулому та несприйманням подальших змін ідентичності.

Старість ─ заключний період життя людини, що завершує дорослість і характеризується деяким зниженням життєвої активності, послабленням психічних функцій та процесів.

Статус психологічний ─ становище, яке займає індивід або група серед інших представників соціуму, а також система прав та обов’язків, що визначається цим становищем. Статус може мати формальні вияви ─ показник належності людини до певної соціальної групи (школяр, студент) та неформальні ─ показник міжособистісних взаємин чи ставлень (статус лідера, ізольованого тощо).

Стереотип ─ консервативне загальноприйняте уявлення про щось чи когось. З однієї сторони стереотипи спрощують адаптацію людини в суспільстві, з іншої ─ пригнічують прояви індивідуальності особистості.

Стрес ─ стан психофізіологічного напруження, що виникає у людини в складних умовах повсякденного життя чи нестандартних ситуаціях. На відміну від дистресу стрес несе позитивне значення для людини, оскільки забезпечує мобілізацію для подолання життєвих проблем.

Стресогенний фактор ─ ситуація, подія, що спричинює стресову реакцію людини.

Суперечності психіки ─ неузгодженість, конфліктність між певними психічними проявами індивіда. Якщо ця неузгодженість розгортається між психікою індивіда та його оточенням, то виникає зовнішня суперечність, якщо між компонентами психіки самої людини ─ внутрішня.

Супідрядність мотивів (як психічне новоутворення дошкільників) ─ спроможність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш вагомими.

Сюжетно-рольова гра ─ форма ігрової діяльності, що передбачає наявність сюжету (відтворюваний зміст реальної дійсності) та відповідних ролей (імітація дитиною певної діяльності).


Тт

Текучий інтелект ─ здатність інтелекту людини засвоювати нові знання.

Теоретичне ставлення до знань (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого шкільного віку) ─ усвідомлення дитиною значимості знань, отриманих в початковій школі, для подальшого вивчення основ наук.

Тератогени ─ фактори пренатального розвитку дитини, що викликають відхилення у її фізичному та психічному розвитку. До найтиповіших тератогенів відноситься алкоголь, наркотичні речовини, медичні препарати.

Термінальна фаза ─ останній відрізок життя людини, передсмертний період. Тести ─ вид випробовувальних методик, що оцінюють ступінь розвитку та вияву окремих психічних рис та властивостей людини. За змістом оцінюваних об’єктів тести умовно поділяються на інтелектуальні, особистісні та тести досягнень.

Тестування ─ метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані задачі або запитання, які мають визначену шкалу оцінювання. Правильне проведення та інтерпретація тестування вимагає участі кваліфікованого психолога.

Тривожність ─ схильність індивіда до переживання тривоги, що виникає внаслідок уявної чи реальної дії загрозливого фактора. Тривожність буває ситуативною (реакція на скороминучу небезпеку) та патологічною (постійне перебування у стані тривоги або надмірний її ступінь). Патологічна тривожність є показником дезадаптації людини в певних соціальних умовах.

Трудова діяльність ─ один із онтогенетичних видів діяльності людини; процес свідомого виконання індивідом конкретної праці. Для дорослих праця виступає провідною діяльністю.
Уу

Умова психічного розвитку ─ сукупність біологічних та соціальних особливостей розвитку певного індивіда. Умови мають варіативний характер на відміну від загальних факторів психічного розвитку.

Упертість дитяча ─ один із проявів неслухняності, безпричинний невиправданий опір дитини вимогам дорослого. Упертість може проявитись у дитини як реакція на незадоволенні потреби.
Фф

Фаза психічного розвитку ─ одиниця поділу онтогенезу, що характеризується змінами лише певної сфери психіки.

Фактор психічного розвитку ─ вихідна обов’язкова детермінанта психічного розвитку людини, що має загальний характер для всіх індивідів. Вікова психологія оперує трьома базовими факторами психічного розвитку індивіда ─ біологічною основою, соціальним середовищем та активністю самої людини.

Фалічна стадія (за З. Фройдом) ─ третя стадія психосексуального розвитку, в якій джерелом отримання насолоди та задоволення дитини є її геніталії.

Фемінність (жіночність) ─ сукупність фізичних, психічних та поведінкових властивостей, які суспільство визначає як суто жіночі.

Фетальна фаза розвитку людини ─ останній етап пренатального (утробного) розвитку дитини, що починається з третього місяця вагітності і триває до народження. Впродовж фетальної фази відбувається подальший розвиток та вдосконалення всіх життєвих систем та функцій дитини у підготовці до народження та самостійного життя.

Філогенез ─ історичний процес розвитку всіх живих організмів на Землі. Психологія акцентує увагу на філогенетичному виникненні та розвитку психіки та відповідних її форм поведінки.

Формальних операцій стадія (за Ж. Піаже) ─ етап когнітивного розвитку індивіда, під час якого усувається залежність мислення від безпосереднього досвіду індивіда, формується спроможність до оперування абстрактними поняттями, висування гіпотез і формування умовисновків.
Хх

Хобі-реакція підліткова ─ схильність підлітків переймати та розповсюджувати інтереси, захоплення ровесників, яка має поверховий та швидкоплинний характер.

Хранитель родини ─ місія представників середнього дорослого віку, що виявляється у збереженні сімейних традицій, налагодження зв’язку між членами родини різних поколінь.

Хронологічний вік ─ паспортний вік людини, кількість прожитих років.
Цц

Ціннісні орієнтації ─ 1) вибіркова відносно стійка система інтересів та потреб особистості; 2) система індивідуальних критеріїв для оцінки вчинків чи прагнень інших людей особистістю.
Шш

Шкільна зрілість дошкільняти ─ прийнятий рівень фізичного і психічного розвитку шестирічної дитини, що забезпечує її адекватне пристосування до умов шкільного навчання.

Шпитальність дитяча ─ явище відставання психічного та фізичного розвитку дитини немовлячого чи раннього віку, що спричинене дефіцитом спілкування з дорослими. Дитяча шпитальність часто проявляється у вихованців дитячих будинків чи дітей, що зростають у неблагополучних сім'ях.

Шлюбна адаптація вторинна ─ надмірне звикання членів подружжя один до одного, послаблення подружнього кохання і пригнічення неповторного характеру шлюбного союзу.

Шлюбна адаптація первинна ─ процес пристосування членів подружжя до шлюбного життя, який полягає в поступовому взаємному узгодженні її думок, почуттів та поведінки.
Юю

Ювеналізм ─ розповсюджений в суспільстві культ молодості, переоцінка її переваг.

Юнацька субкультура ─ особливий етико-естетичний пласт, який визначає стиль життя, мислення молодих людей і відрізняється своїми звичаями, нормами та цінностями від уподобань дорослих.

Юнацький період ─ етап життя людини, що триває від 15 до 21 року і характеризується завершенням або стабілізацією основних систем психічного та фізичного розвитку. Юнацький період поділяється на дві фази ─ ранню юність (15-18 років) та власне юність (18-21 рік).
Яя

Я-концепція ─ відносно стійка усвідомлена система уявлень та ставлень індивіда до самого себе. Я-концепція формується завдяки процесам самоусвідомлення.

Я-образ ─ складовий компонент самосвідомості, що складається з уявлень та знань особистістю власних якостей та особливостей. Я-образ втілюється в Я-реальному (уявлення про себе теперішнього). Я-ідеальному ( уявний образ втілення найкращих якостей в собі) та Я-динамічному (набір якостей, які людина прагне змінити чи набути найближчим часом).

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал