Тема 1: Предмет, завдання і методи вікової психології План



Сторінка7/8
Дата конвертації04.01.2017
Розмір1.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Епоха онтогенезу людини ─ відносно обмежена одиниця вікової періодизації психічного розвитку людини, що характеризується перебудовою всіх систем організму, в тому числі психіки. У віковій психології визначають такі епохи життя людини ─ дитинство, дорослішання та дорослість.
Жж

Життєвий план ─ сукупність близьких та віддалених у часі цілей людини, а також програмування способів їх досягнення. Вперше життєвий план формується в юнацькому віці.

Життєвий шлях ─ індивідуальна історія становлення і розвитку особистості в певному суспільстві.
Зз

Задатки ─ вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи в цілому, що складають природну основу для розвитку певних психічних структур (здібностей, темпераменту, характеру тощо).

Затримка психічного розвитку ─ відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричиняється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами. В умовах спеціального організованого суспільного колекційного впливу затримка психічного розвитку може усуватись.

Знання ─ результат пізнавальної діяльності людини, сукупність достовірної засвоєної людиною інформації про оточуючий світ чи самого себе.

«Зняття з п'єдесталу» ефект ─ зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей та поведінки батьків.

Зона найближчого розвитку ─ категорія вікової та педагогічної психології, вперше запропонована Л. С. Виготським, що розуміється як потенційні можливості дитини, її здатність виконувати певні дії спочатку при допомозі дорослих, а згодом ─ самостійно.

Зрілість особистісна ─ сукупність розвинених фізіологічних, розумових, вольових, моральних та соціальних якостей людини, що дозволяє їй успішно адаптуватись та реалізуватись в навколишньому середовищі.

Зрілість пенсійна ─ новоутворення психіки людини похилого віку, що виявляється в позитивному сприйманні перспективи виходу на пенсію, готовності до завершення професійного циклу.

Зрілість психологічна ─ системна якість особистості, що відображає досягнення стану її повної функціональності, адаптивності та відповідальності.

Зростання ─ лінія розвитку, що виявляється у поступовому прогресивному збільшенні.
Іі

Ігрова діяльність ─ різновид онтогенетичних діяльностей, в якому значимим є сам процес виконання ігрових дій, а не кінцевий результат, та який має на меті засвоєння суспільного досвіду окремим індивідом. В дорослому віці набуває форм інтелектуальної, ділової чи спортивної гри.

Ідентифікація (в психології) ─ 1) механізм соціалізації, що діє на основі уподібнення дитини значимому дорослому; 2) механізм психологічного захисту, який працює як привласнення, перенесення людиною значимих якостей іншої особистості на свою психічну сферу.

Ідентичність (психосоціальна тотожність) ─ баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю й поведінкою.

Імітація дитяча ─ здатність дитини копіювати рухи, жести, міміку, голос іншої особи. Імітація здебільшого виявляється в ігровій діяльності та спілкуванні дитини.

Імпульсивність дитяча ─ особливість дитячої поведінки дитини, що виявляється в її слабкому контролі та вольовій регуляції, вчинки зумовлюються переважно безпосередніми бажаннями та примхами. Інволюція особистісна ─ процес «зворотного» розвитку окремих якостей особистості, їх спрощення та згорання.

Індивід (індивідуум) ─ людина як окремий представник біологічного виду Homo sapiens, носій вродженої бази для формування особистості.

Індивідуалізація (як механізм соціалізації) ─ свідомі пошуки та вияви своїх неповторних специфічних особистісних якостей.

Індивідуальність ─ Сукупність своєрідних неповторних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших осіб. Індивідуальність проявляється на індивідному рівні ─ фізичні та фізіологічні ознаки (зовнішність, зріст) і особистісному ─ психологічні якості (інтелект, характер, здібності тощо).

Індивідуальні особливості психічного розвитку (в контексті вікової та педагогічної психології) ─ варіації вияву вікових норм психічного розвитку стосовно конкретної людини.

Індивідуальний стиль діяльності ─ вироблена і закріплена своєрідність здійснення особистістю певної діяльності. Індивідуальний стиль діяльності формується під впливом таких факторів, як властивості нервової системи людини, умови її навчання та виховання, особливості початку діяльності та адаптація до неї.

Індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності ─ новоутворення пізнавальної сфери юнацького віку, що виявляється як стійка своєрідна система набуття, накопичення, переробки та використання особистістю інформації.

Інтеграція особистісна ─ 1) поєднання цілей, переконань, життєвих прагнень людини в струнку логічну систему; досягнення інтеграції є показником особистісної зрілості; 2) механізм соціалізації, що діє як прагнення до максимально повного вираження особистісних рис людини у її взаємодії з іншими особами.

Інтелект ─ відносно стійка структура розумових здібностей та надбань людини. До складу інтелекту відносять перцептивні, мнемічні, мислені, імаживативні якості людини, особливості її уваги тощо; таким чином, інтелект виступає як інтегроване поняття.

Інтеріоризація ─ процес та результат переходу зовнішніх вимог, знань у внутрішні психічні досягнення індивіда.

Інтроверсія ─ властивість особистості, що характеризується переважною спрямованістю психіки людини на свій внутрішній світ. Інтроверсія є протилежною до екстраверсії.

Інтерв'ю ─ метод психології, що виявляється в отриманні ін. формації про певні психологічні особливості людини шляхом її усного опитування за заздалегідь підготовленим планом.

Інтимність (за Р. Стернбергом) ─ компонент кохання, що виявляється у психологічній привабливості іншої людини як особистості.

Інтроспекція ─ історичний синонім психологічного методу самоспостереження.



Інфантилізм ─ збереження в психіці та поведінці людини якостей, що характерні для більш ранніх періодів її розвитку, «надмірна дитячість». Інфантилізм зазвичай виявляється у несамостійності прийнятті рішень та дій, надмірному почутті незахищеності, зниженій критичності до себе, неадекватному егоцентризмі.

Іпохондрія ─ надмірна зацикленість людини на стані свого здоров'я, стурбованість через уявні хвороби або перебільшення реальних проблем фізичного стану людини. Іпохондрія більш характерна для людей похилого віку.
Кк

Кар'єра ─ рух і становище людини як суб’єкта праці в системі громадських, економічних і ділових відносин, зумовлені її особистісними можливостями, ресурсами та соціально-економічною ситуацією.

Когнітивний ─ синонім до поняття «пізнавальний»; той, що пов'язаний із знанням.

Комплекс неповноцінності ─ система негативних ставлень індивіда до себе, переконаність у відсутності або низькому рівні розвитку значимих якостей. Комплекс неповноцінності, як правило, супроводжується заниженою самооцінкою.

Комплекс пожвавлення ─ новоутворення психіки кінця фази новонародженості, що виявляється як позитивна емоційно-рухова реакція впізнавання та радості дитини при появі значимого дорослого.

Комплексний метод ─ організаційний метод вікової психології, специфікою якого є поєднання регулярного системного вивчення досліджуваних різних вікових груп впродовж певних проміжків часу.

Комунікація ─ функція людського спілкування, що характеризується обміном інформацією між учасниками цього спілкування.

Конвергентне мислення ─ вид мислення, в основу якого покладена спроможність до вироблення єдино правильної точки зору. Конвергентне мислення є протилежним дивергентному, іноді вживається як синонім ригідного мислення.

Конкретних операцій стадія (за Ж. Піаже) ─ період когнітивного розвитку дитини, що характеризується початком використання в мисленні логіку, аналіз, оцінку, також появою та розвитком здатності класифікувати предмети, формуванням уявлення про збереження кількості речовини.

Конфлікт ─ неспівпадання, суперечливість несумісних виявів свідомості однієї людини (внутрішній конфлікт особистості) чи інтересів, прагнень кількох людей чи груп (міжособистісний або груповий конфлікт).

Конформність ─ властивість особистості змінювати, пристосовувати свої погляди, поведінку у відповідність до вимог навколишнього соціального середовища. Конформність як ситуативний прояв є природнім явищем, а як особистісна ознака зумовлює пасивну життєву позицію індивіда.

Криза психологічна ─ явище загострення внутрішніх суперечностей психіки, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми, відмиранням старих психологічних структур та появою нових.

Криза нормативна (вікова) ─ криза психічного розвитку людини, що має більш-менш плановий, передбачуваний характер з типовими причинами та симптомами. Розрізняють наступні вікові кризи: новонародженості, 1-го року, 3-ох років, 6 (7) років, 13 років, 17 років. У дорослості найбільш типовою є криза середини життя.

Криза ненормативна ─ криза, спричинена складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають на плановий і автономний щодо вікових криз характер.

Критицизм підлітковий ─ схильність підлітків критично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.

Кристалізований інтелект ─ здатність до оперативної переробки людиною інформації та гнучкого використання в нових умовах.
Лл

Лабільність ─ рухливість, здатність до швидких змін.

Латентна стадія (за З. Фройдом) ─ стадія психосексуального розвитку, що характеризується пригніченням сексуальної енергії, яка спрямовується на навчання і рухливі ігри.

Лепетання ─ 1) незв'язне, нерозбірливе мовлення немовляти; 2) стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомому вимовлянні окремих складів і призначена для тренування мовленнєвого апарату дитини.

Локус контролю ─ якість людини, що характеризує її схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім факторам (обставинам, оточуючим людям тощо) чи внутрішнім (власним зусиллям, здібностями і т.п.). Відповідно, локус контролю буває екстернальним (зовнішнім) чи інтернальним (внутрішнім).

Лонгітюдний метод ─ організаційний метод вікової психології, спрямований на дослідження психологічних особливостей одних і тих же досліджуваних впродовж тривалого часу (місяці, роки, десятки років). Синонімічна назва методу ─ поздовжній зріз.

Любов ─ вище людське почуття, що виявляється в стійкій свідомій прихильності особистості до когось чи чогось, спричиненій визнанням достоїнств цього об’єкту.

Мм

Макросередовище (як компонент соціального середовища) ─ країна з її політичними, економічними, етнічними особливостями, регіон, місто чи село, в якому проживає індивід.

Максималізм юнацький ─ надмірні вимоги молодих людей до моралі і поведінки себе та інших, категоричне ставлення до дійсності. З набуттям життєвого досвіду юнацькі вияви максималізму згладжується.

Маскулінність ─ набір рис людини, які суспільство традиційно вважає чоловічими.

Метод вікової психології ─ це спосіб наукового вивчення змісту та механізмів психічного розвитку людини.

Метод психології ─ спосіб наукового вивчення функціонування психіки.

Мікросередовище (як компонент соціального середовища) ─ безпосереднє суспільне оточення індивіда, його сім'я, друзі, знайомі та побутові умови проживання.

Мнемічна діяльність ─ робота пам'яті як пізнавального процесу.

Мнемотехніка ─ сукупність прийомів покращення роботи пам'яті.

Молодший шкільний вік ─ період розвитку дитини, що триває від 6 до 10 років життя і відповідає початковій стадії навчання в школі.

Мотивація ─ система мотивів, що визначає коняре ні форми діяльності або поведінки людини.

Мрія ─ особлива форма уяви людини, створення образу бажаного майбутнього. Мрія завжди емоційно позитивно зафарбована, але для її досягнення потрібні час та зусилля.

Моторика ─ рухи, що здійснюються скелетно-мускульною системою людини.

Мудрість ─ експертна система знань людини, що є зорієнтованою на практичну сторону життя та забезпечує вироблення зважених суджень і прийняття поміркованих рішень.
Нн

Навіювання ─ процес впливу на емоційну сферу психіки людини, що пов'язаний з її зниженою критичністю сприймання інформації.

Навчання ─ цілеспрямована взаємодія вчителя та учня, спрямована на формування та зростання компетентності учня.

Навчальна діяльність ─ провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності.

Наочно-дійове мислення ─ різновид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, що відбувається на основі здійснення рухових операцій (дій) з реальними предметами. Як провідний вид мислення, наочно-дійове характерне для раннього віку.

Наочно-образне мислення ─ вид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, при якому відбувається оперування образами конкретних предметів чи явищ дійсності.

Наслідування ─ форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб.

Настанова ─ стан готовності людини до певної психічної активності, як-от думок, емоцій, ставлень чи вчинків, дій.

Навчання ─ набуття людиною чи твариною певного психофізичного досвіду та здатність його ефективно використовувати.

Невроз ─ одна із основних форм нейропсихічних розладів, що спричинюється порушенням особливо значимих життєвих стосунків людини і супроводжується перевантаженням нервової діяльності людини. Невроз критично сприймається хворими і не виводить з ладу інтелект, що відрізняє його від психозу.

Негативізм дитячий ─ нелогічна протидія дитини впливу дорослих, що виявляється в безпосередньому опорі, демонстративній відмові виконувати її вимоги (пасивна форма негативізму) чи виконані дій, протилежних до вимог вихователів (активна форма негативізму). Негативізм дитини може бути ознакою вікової кризи психічного розвитку або наслідком педагогічних прорахунків дорослих у вихованні.

Немовляти період ─ віковий етап розвитку дитини, що починається по завершенню фази новонародженості (близько 4-6 тижнів) та триває до одного року і супроводжується формуванням істотних надбань як фізичного, так і психічного розвитку. Передумовою виникнення психічних новоутворень періоду немовляти є забезпечення провідної діяльності даного віку ─ безпосереднього емоційного спілкування з дорослими.

Нерівномірність психічного розвитку ─ особливість розвитку психіки людини, що виявляється в фазах чергування прискореного розвитку певних психічних функцій та уповільненого розвитку інших в конкретному віковому періоді.

Несвідоме ─ рівень вияву психіки людини, який знаходиться поза контролем свідомості; зміст несвідомого має вплив на всю психіку і життєдіяльність індивіда, але механізми цього впливу наукою остаточно не з’ясовані. Вагома роль несвідомому надана в психоаналітичній концепції З. Фройда.

Новоутворення психічні ─ прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, один із критерії адекватності психічного розвитку людини.

Новонародженості фаза ─ початковий відрізок постнатального життя людини, що триває близько 1-1,5 місяця після її народження і характеризується тісним взаємозв’язком фізичного та психічного розвитку. Норма психічна ─ відносний стандартний показник, що визначає прийнятність та адекватність розвитку і вияву психіки людини.
Оо

Образ «Я» ─ узагальнене суб’єктивне уявлення людини про свої якості.

Онтогенез ─ індивідуальний розвиток життєвого організму від зародження до смерті.

Опанувальна поведінка ─ тип конструктивного реагування особистості на стресову ситуацію, що передбачає усвідомлення та позитивне розв’язання життєвих суперечностей і труднощів.

Оральна стадія (за З. Фройдом) ─ перша стадія психосексуального розвитку, якій притаманне отримання немовлям сексуального задоволення через процеси годування ─ смоктання, а згодом кусання та жування.

Особистість ─ одна із центральних психологічних категорій, якість індивіда як свідомої, залученої до повноцінних суспільних взаємин особи. Особистість є набутою якістю індивіда, вона формується за рахунок взаємодії біологічного, соціального факторів та активності самої людини.

Очікування соціальні ─ система вимог, норм поведінки окремого індивіда при виконанні певної соціальної ролі. Очікування соціальні санкціонують та впорядковують систему стосунків та взаємин в суспільстві, хоча мають неформальний характер.

Пп

Педагогічна психологія ─ галузь психологічної науки, що зосереджена на вивченні психологічних особливостей навчання, виховання та педагогічної діяльності і особистості вчителя.

Переддошкільний період ─ див. ранній період.

Перцептивна діяльність ─ сукупна дія процесів відчуття та сприймання.

Підкріплення (в біхевіоризмі) ─ вплив на дитину соціуму, що підсилює вірогідність повторення попередньої поведінкової реакції.

Підлітковий період ─ перехідний від дитинства до дорослості вік, що триває від 10 (11) до 15 років і охоплює навчання дитини в основній школі.

Підліткова реакція групування ─ потреба підлітка до приналежності до групи, що виражається через його прагнення перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти з ними.

Підліткова реакція емансипації ─ прагнення підлітків звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління.

Підліткова реакція опозиції ─ протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих.

Підліткова шкільна дезадаптація ─ уповільнене, ускладнене пристосування підлітка до умов навчання в основній школі (5-9 класи).

Підсвідомість ─ структурний компонент психіки людини, вияв несвідомого, який містить інформацію-спогади, що в даний момент знаходиться за межами свідомості, але легко може бути туди переведена.

Поведінка ─ сукупність дій тварин або вчинків людини, зовнішній вияв психічної діяльності. У тварин поведінка має переважно інстинктивний характер, у людини є, як правило, показником усвідомлених дій.

Покликання ─ усвідомлення людиною свого життєвого призначення і спрямування, що надає осмисленості, доцільності її діяльності. Покликання виступає одним із факторів вибору професії.

Порівняльний метод ─ метод вікової психології, що використовується для виявлення динаміки певної психічної функції через її одночасне дослідження у представників різних вікових періодів ─ дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Синонімічною назвою методу є поперечний зріз.

Постнатальна стадія ─ розвиток людини після її народження і до смерті.

Потреба у самоствердженні підліткова ─ спрямованість підлітка на пошуки, виявлення та реалізацію своєї індивідуальності, унікальності в системі соціальних зв’язків.

Початкова шкільна дезадаптація ─ уповільнене і ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, спричинене здебільшого низьким рівнем шкільної зрілості дитини.

Праксометричний метод (метод аналізу процесу та продуктів діяльності) ─ метод психології, змістом якого є виявлення психологічних особливостей людини шляхом розгляду та аналізу її творів, листів, малюнків, технічних виробів і інших результатів діяльності.

Предметно-маніпулятивна діяльність ─ провідна для раннього віку діяльність, що виявляється як система дослідницьких дій, маніпуляцій дитини з предметами, спрямована на вивчення їх функціонального призначення.

Пренатальна стадія ─ розвиток дитини в утробі матері від зачаття до народження. Пренатальна стадія людини в нормі триває близько 265-280 днів і поділяється на гермінальну, ембріональну та фетальну фази.

Природжені ознаки ─ нейропсихічні ознаки, що формуються під час пренатального розвитку дитини та впродовж її народження.

Природжені передумови психічного розвитку людини ─ особливості пренатального (дородового) розвитку дитини та наслідки процесу її народження, що разом із спадковістю складають біологічну основу психічного розвитку.

Провідна діяльність ─ це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв’язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень. Кожному віковому періоду притаманна єдина неповторна провідна діяльність.

Професійна адаптація ─ пристосування фахівця до умов професійної діяльності на початку її розгортання.

Професійна самооцінка ─ оцінка суб’єктом праці самого себе як фахівця, своїх професійних можливостей, якостей, досягнень і місця в професійному середовищі.

Професійна самосвідомість ─ комплекс уявлень людини про себе як професіонала, цілісний образ себе як фахівця, система ставлень до себе як професіонала.

Професійне «вигорання» ─ стійкий стан фізичного, емоційного та розумового виснаження суб’єкта праці, що супроводжується цинізмом та знеціненням професійних досягнень.

Професійне «плато» ─ зупинка у побудові кар’єри особистістю, стабільний період професійної діяльності зі збереженням досягнутих надбань.

Професійний цикл ─ процес розгортання трудової кар’єри людини, що включає в себе здобуття професійної кваліфікації, працевлаштування, власне трудову діяльність і побудову кар’єри та закінчується виходом на пенсію.

Професіоналізація ─ процес оволодіння людиною певною професією, перехід в ряди професіоналів.

Професіонал ─ людина, яка успішно адаптувалася до професії та оволоділа психологічними засобами праці.

Професіоналізм ─ системна якість особистості, що виявляється як високий рівень оволодіння професійною діяльністю, внесення індивідуальних здобутків у професію, стимуляція в суспільстві інтересу до своєї праці.

Професійні деструкції ─ поступово накопичувані стійкі негативні зміни особистості суб’єкта праці та змісту і структури його діяльності.

Психічний розвиток ─ процес закономірної онтогенетичної зміни психіки, що виявляється в накопиченні її кількісних та якісних структурних перетворень.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання ─ інтегральна характеристика рівня психічного розвитку дошкільника, що зумовлює можливість його успішного пристосування до умов шкільного навчання.

Психосоматизація ─ перехід психологічних проблем на рівень організму, виникнення тілесних захворювань психогенного походження.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал