Тема 1: Предмет, завдання і методи вікової психології План



Сторінка6/8
Дата конвертації04.01.2017
Розмір1.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Теми курсових робіт з вікової психології

  1. Шкільні страхи молодших школярів та їх психокорекція.

  2. Психологічні проблеми сором’язливості.

  3. Особливості становлення самооцінки у дошкільному віці.

  4. Психологічні аспекти розвитку мовлення в дошкільників.

  5. Мотивація навчальної діяльності підлітків.

  6. Адиктивна поведінка в підлітковому віці та її профілактика.

  7. Психологічні особливості неповнолітніх правопорушників.

  8. Вікові особливості уваги школярів.

  9. Емоційна-особистісна сфера дошкільників з неповних сімей.

  10. Причини та наслідки шкільної дезадаптації.

  11. Статево обумовлені особливості поведінкових проявів старшокласників.

  12. Психологічні особливості депресії в ранньому юнацькому віці.

  13. Механізми психологічного захисту та її прояви у спілкуванні.

  14. Психічні стани дітей дошкільного віку.

  15. Негативні переживання дітей у початковій школі.

  16. Акцентуації характеру підлітків і особливості спілкування.

  17. Дослідження феномену брехливості.

  18. Діагностика психологічної гот готовності дитини до шкільного навчання.

  19. Творчість в іграх дітей дошкільного віку.

  20. Психологічні аспекти самотності.

  21. Заздрість як психологічна реальність.

  22. Брехня як психологічний феномен у дошкільників.

  23. Інтелектуальна готовність дітей до навчання в школі.

  24. Особливості розвитку уяви у дітей дошкільного віку.

  25. Психологічні аспекти обдарованості дошкільників.

  26. Розвиток вольової регуляції дошкільників.

  27. Розвиток сенсорної сфери в ранньому дитинстві.

  28. Розвиток творчої активності в ранньому юнацькому віці.

  29. Особливості учіння в ранньому юнацькому віці.

  30. Розвиток саморегуляції в ранньому юнацькому віці.

  31. Розвиток діагностичної позиції у студентів-психологів.

  32. Інтимно-особистісні стосунки (дружба, кохання) в юнацькому віці.

  33. Психологічні особливості сприймання художніх творів в юнацькому віці.

  34. Особливості професійної ідентифікації студентів психологів.

  35. Казка і психічний розвиток особистості.

  36. Особливості навчальних інтересів школярів.

  37. Вплив проблемної сім'ї на соціалізацію підлітків.

  38. Особливості агресивної поведінки молодших школярів.

  39. Мотиви навчання старшокласників.

  40. Формування в учнів уявлень про самого себе в процесі навчання.

  41. Властивості уваги дитини шкільного віку та успішність навчання.

  42. Формування та розвиток Я-концепції у дітей.

  43. Образ самого себе у дошкільників (6 рік життя).

  44. Дослідження знаково-символічної діяльності дошкільника.

  45. Формування самосвідомості у дітей дошкільного віку.

  46. Розвиток творчих здібностей особистості в дошкільному та молодшому шкільному віці.

  47. Мотиви навчання молодших школярів.

  48. Розвиток самооцінки в дошкільному та підлітковому молодшому шкільному віці.

  49. Психологічний аналіз спілкування в молодшому шкільному, підлітковому, ранньому юнацькому віці.

  50. Прояви соціальної дезадаптації в підлітковому віці.

  51. Міжособистісні стосунки в ранній юності.

  52. Смислова і механічна пам'ять в навчальній діяльності школяра.

Список літератури

  1. Вікова та педагогічна психологія. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. ─ К., 2001.

  2. Вікова психологія. / За ред. Г. С. Костюка. ─ К., 1986.

  3. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. ─ К., 1998.

  4. АвраменкоО. М. Психологічні особливості п’ятикласників. ─ К., 1958.

  5. Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання. ─ К., 2001.

  6. Алєксєєва М. І. Мотиви навчання учнів. ─ К., 1974.

  7. Алєксєєва М. І. Психологія ранньої юності. ─ К., 1971.

  8. Анненков В. П. Особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді. ─ К., 1999.

  9. Баєв Б. Ф. Психологічне вивчення учнів. ─ К., 1977.

  10. Балацька Л. К. Розвиток уяви в молодших школярів. ─ К., 1969.

  11. Бех І. Д. Від волі до особистості. ─ К., 1995.

  12. Веденов О. В. Виховання волі у дитини в сім'ї. ─ К., 1954.

  13. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання. Юнацтво. ─ К., 1982

  14. Вовчик-Блакитна М. В. Підготовка молоді до сімейного життя. ─ К., 1984.

  15. Волков Б. С. Психология ранней юности. ─ М., 2001.

  16. Карпенко Н. В. Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку: методичні рекомендації. ─ К.: Інститут змісту і методів навчання. ─ 1996. ─ 60 с.

  17. Кирпичнко Т. В. Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків. ─ К., 2001.

  18. Киричук О. В. Формування в учнів активної життєвої позиції. ─ К., 1984.

  19. Кузьменко В. Ч. Відверті розмови дитячого психолога з батьками. ─ К., 2002.

  20. Кулачківська С. Є., Ладивір С. О. Особливості психічного розвитку в умовах екологічної кризи. ─ К., 1995.

  21. Кульчицька О. І. Розвиток моральних почуттів у дітей середнього віку. ─ К., 1968.

  22. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. ─ К., 1999.

  23. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. ─ К., 1990.

  24. Максимова Н. Ю.Психологія адитивної поведінки. ─ К., 2002.

  25. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку: Пер. з болгар. ─ К.: Вища школа, 1978. ─ 170 с.

  26. Моргун В. Ф. Проблема періодизації розвитку особистості в творчості Г. С. Костюка // Психологія. ─ К., 1985.

  27. Нікооленко Д. Ф., Проколієнко Л. М. Важкий вік. ─ К., 1966.

  28. Особистісні кризи студентського віку: Збірник наукових праць. / За ред. Т. М. Титаренко. ─ Волинь, 2001.

  29. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. ─ К., 1996.

  30. Питання дитячої та педагогічної психології. / За ред. П. Р. Чамати, Д. Ф. Ніколенка. ─ К., 1956.

  31. Поліщук В. М. Виховання особистості: повсякдення і стереотипи. ─ Глухів, 2004.

  32. Проколієнко Л. М., Ніколенко Д. Ф. Сімейне виховання. Підлітки. ─ К., 1985.

  33. Про становище сімей в Україні. ─ К., 1990.

  34. Психологія життєвої кризи. / Відп. ред. Т. М. Титаренко. ─ К., 1998.

  35. Психологія розвитку. / Л. В. Калашникова, О. М. Гурова, В. Г. Зубченко, І. Л. Уличний. ─ Кіровоград, 1999.

  36. Психология человека от рождения до смерти. ─ СПб., 2002.

  37. Селецький А. І. Психопатологія дитячого віку. К.: Вища школа, 1987, С. 120-123.

  38. Психолого-педагогічний аналіз уроку. / Скрипченко О. В., Лисянська Т. М., Скрипченко Л. О. ─ К., 1999.

  39. Скрипченко О. В. Психічний розвиток учнів. ─ К., 1974.

  40. Скрипченко О. В. Розумовий розвиток молодшого школяра. ─ К., 1971.

  41. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості у междах і за межами буденності. ─ К., 2003.

  42. Титаренко Т. М. Такие разные дети. ─ К., 1989.

  43. Ткаченко О. М. Принципи і категорії психології. ─ К., 1979.

  44. Фридман Л. М. Психология детей и подростков. ─ М., 2003.


Словник
Аа

Абстрактне мислення ─ один із найскладніших, специфічно людських видів мислення, що передбачає розуміння та використання понять, термінів та інших абстрактних категорій.

Автоевтаназія ─ дії приреченої людини, спрямовані на прискорення власної смерті.

Агресивність ─ емоційний стан або особистісна риса людини, що характеризується грубістю, нестриманістю, прагненням невмотивовано заподіяти шкоду іншим людям.

Агресія ─ дія чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості нападу тощо.

Адаптація ─ в широкому розумінні ─ пристосування до подразників, зовнішніх умов існування. Найчастіше проявляється в людини як сенсорна ─ зміна чутливості як реакція пристосування аналізатора на подразник, і соціальна ─ процес та результат активного пристосування людини до нових умов соціального середовища.

Адаптація (як механізм соціалізації) ─ пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адекватність ─ філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб’єктивних образів психіки людини об’єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні співвідношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Акме (в психології) ─ вершина розвитку особистості, досягнення найвищої точки її розвитку.

Акселерація ─ явище прискорених темпів фізичного розвитку та фізіологічного дозрівання дітей та підлітків, що вивчається з ХХ століття.

Активність (як фактор психічного розвитку) ─ умова і результат психічного розвитку індивіда, що виявляється в його діяльності.

Активність особистісна ─ здатність особистості до виконання певного виду діяльності та цілеспрямованого перетворення нею навколишнього середовища і самої себе.

Акцентуація рис характеру ─ надмірне посилення окремих рис характеру людини, крайній варіант норми, що може викликати особистісні проблеми.

Амнезія дитинства ─ феномен психіки людини, що виявляється в забуванні подій перших 3-4 років життя.

Анальна стадія (за Фройдом) ─ друга стадія психосексуального розвитку, впродовж якої чуттєва насолода дитини пов’язана з процесами дефекації.

Амбівалентність емоційна ─ суперечливе переживання людиною двох протилежних емоцій чи почуттів одночасно до одного об’єкту (любові і ненависті, радості і суму), поведінкова ─ прагнення до одночасних дій в двох протилежних взаємовиключних напрямках.

Андрогінність ─ поєднання в психіці людини водночас жіночих та чоловічих властивостей. Андрогінна особистість вбирає в себе кращі статево рольові ознаки, тому має високі показники психологічної гнучкості та адаптивності.

Анкетування ─ метод психологічно чи соціального дослідження, що здійснюється на основі письмового опитування значної кількості людей за певним підбором запитань ─ анкетою.

Аутосоціальність ─ перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Афект неадекватності ─ негативний емоційний стан, переживання суб’єктом уявної несправедливості і неадекватної образи в ситуації невдачі при запереченні власної провини та відповідальності.
Бб

Базова довіра (за Е. Еріксоном) ─ позитивне емоційне ставлення дитини до оточуючого соціального світу, що формується при наявності психологічної атмосфери любові, тепла і підтримки зі сторони дорослих.

Бесіда (як діагностичний психологічний метод) ─ метод отримання інформації на основі усного спілкування із досліджуваним за гнучким планом.

Білінгвізм дитячий ─ одночасне оволодіння дитиною двома мовами.

Біографічний метод ─ метод психології, що базується на з'ясуванні впливу життєвих подій на психологічні якості особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку ─ базові індивідні властивості людини, що виступають основою, вихідним чинником становлення особистості.

Близькість (за Е. Еріксоном) ─ тип тісних позитивних емоційних стосунків особистості з іншою людиною, що приносить взаємне задоволення, сприяє формуванню ідентичності та збереженню індивідуальності.

Бондінг ─ підтримуючий емоційно-тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.

Вв

Важковиховуваність ─ явища несприймання чи опору дитини виховному впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних корекційних психолого-педагогічних заходів.

Вербальний ─ словесний, мовний.

Вередливість дитяча ─ один із проявів неслухняності, що виявляється у швидкій та недоречній зміні бажань дитини.

Вибір професії ─ свідоме формування людиною власних професійних інтересів для оптимальної самореалізації в трудовій діяльності.

Вік ─ 1) тривалість життя живої істоти;

2) конкретний період цього життя.



Вік психологічний ─ конкретний, обмежений в часі етап психічного розвитку індивіда, що характеризується сукупністю закономірних типових психологічних змін та якостей.

Віковий годинник ─ внутрішній часовий графік життя особистості, за яким вона визначає відповідність своїх життєвих подій ключовим соціальним подіям періоду дорослості.

Вікова психологія ─ галузь психологічної науки, що вивчає закономірності розвитку та функціонування психіки людини на всіх етапах її онтогенезу. Внутрішні етичні інстанції (як новоутворення дошкільного віку) ─ засвоєні дошкільником моральні норми, які регулюють його поведінку у відповідності до соціальних вимог і діють у дитини й при відсутності контролю дорослих.

Внутрішній план дій (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого школяра) ─ спроможність дитини здійснювати попереднє, мислене планування подальших дій.

Внутрішня позиція школяра (як новоутворення психіки дитини молодшого шкільного віку) ─ сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.
Гг

Гендер ─ соціальна характеристика людини, що виявляється в певній стереотипній поведінці, яка відповідає маскулінним (чоловічим) чи фемінінним (жіночим) ознакам.

Гендерна роль ─ існуюча в даній культурі модель статевої поведінки, яку засвоює індивід в процесі соціалізації.

Гендерна соціалізація ─ засвоєння та відтворення індивідом притаманних певному соціальному довкіллю статевовідповідних нормативів поведінки.

Генеративність (за Еріксоном) ─ прагнення дорослої людини психологічно увічнити себе шляхом здійснення довготривалого і значимого внеску в оточуючий світ.

Генітальна стадія (за З. Фройдом) ─ стадія психосексуального розвитку індивіда, впродовж якої формуються та виявляються зрілі гетросексуальні відносини.

Гермінальна фаза розвитку людини ─ перший відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається від зачаття і триває до кінця 2-го тижня вагітності, характеризується утворенням зиготи, її дробінням, просуванням до матки і вживлянням (імплантацією) в маткове середовище.

Геронтогенез ─ заключний період життя людини, що починається після 60-ти років.

Гернтопсихологія ─ галузь вікової психології, що вивчає психологічні особливості людей похилого віку.

Гетеросоціальність ─ завершальна стадія соціального розвитку, в якій людина прагне створити та підтримувати зв'язки з представниками обох статей.

Гомосоціальність ─ друга стадія соціального розвитку, в якій дитина надає перевагу спілкуванню з представниками своєї статі.

Гордість за досягнення (як психічне новоутворення особистісної сфери дітей раннього віку) ─ переживання дитиною позитивних емоцій радості, гордості внаслідок успішно виконаних дій.

Гра (як провідна діяльність дошкільнят) ─ діяльність, в якій діти імітують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю і стосунки.

Група референтна ─ реальна чи уявна суспільна формація, на норми, цінності якої орієнтується певний індивід, та в якій він може найкраще виразитись як особистість.

Гуління ─ стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомій грі базовими фонемами (типу «гу», «агу»). Завданням цієї стадії є розробка мовленнєвого апарату дитини.

Дд

Дезадаптація шкільна ─ різновид соціальної соціальної дезадаптації, що виявляється в ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання.

Депресія ─ тривалий негативний емоційний стан людини, емоційний розлад, що супроводжується почуттям пригніченості, тотальної адаптації, зниженням активності в усіх сферах психічного та фізичного життя людини. Депресія виникає внаслідок фізичних, психічних захворювань або як реакція на складні життєві обставини.

Девіантна поведінка ─ поведінка, що відхиляється від правових та моральних суспільних норм. Девіантна поведінка є однією із ознак важковиховуваності дитини

Делінквентна поведінка ─ різновид девіантної, поведінка протиправного, злочинного характеру.

Децентрація мислення (як новоутворення пізнавальної сфери дошкільників) ─ здатність дитини до врахування думок чи позиції інших людей при вирішенні мислених завдань.

Децентрація емоційна ─ спроможність особистості відволікатись від власних емоційних переживань і сприйняти емоційний стан іншої людини.

Дивергентне мислення ─ різновид мислення, який передбачає наявність багатьох однаково правильних і рівноправних відповідей на одне і те ж питання.

Дискретність психічного розвитку ─ ознака розвитку психіки, що виявляється в його умовному розподілі на певні відрізки ─ періоди, епохи та фази.

Дисморфоманія підліткова ─ надмірна зацикленість підлітків на своїй зовнішності, невдоволеність, пошуки, вигадування її вад чи недоліків. Підліткова дисморфоманія виникає внаслідок тиску соціальних стереотипів та неадекватної самооцінки.

Дисморфофобія підліткова ─ категоричне несприймання підлітками своєї зовнішності, патологічна зацикленість на її вадах чи недоліках (здебільшого уявних, надуманих).

Дистрес ─ негативний емоційний стан людини, що викликається надто довготривалим чи надміру сильним психофізіологічним напруженням і пригнічує всю життєдіяльність людини. Дистрес може виникати внаслідок попереднього переживання стресу.

Дитинство ─ епоха початкового фізичного, психічного розвитку і фізіологічного дозрівання, протягом якого відбувається підготовка індивіда до дорослого життя. Середня тривалість дитинства ─ від зародження до 10 років.

Дифузна (невизначена) ідентичність (за Марсіа) ─ уникнення юнаком процесу особистісного самовизначення, що супроводжується тривожністю та невпевненістю в собі.

Діяльність ─ внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети.

Довготривала пам'ять ─ один із видів пам'яті за тривалістю збереження інформації, що забезпечує утримання мозком знань, вмінь та навичок, будь-якої інформації на тривалий період (місяці, роки, десятиріччя) і володіє величезним об'ємом.

Довільність пізнавальної сфери (як новоутворення пізнавальної сфери молодших школярів) ─ здатність дитини підпорядковувати роботу всіх пізнавальних процесів та уваги усвідомленій меті, використовуючи вольове зусилля для їх організації та роботи.

Дозрівання ─ лінія розвитку, що веде до стану зрілості.



Доопераційна стадія (за Ж. Піаже) ─ етап когнітивного розвитку дитини, що триває з 2 до 7 років і виявляється через розвиток мовлення та виконання простих розумових операцій.

Дорослість ─ епоха життя людини, що настає після юності й характеризується високим ступенем зрілості та самостійності особистості в умовах іі повноцінної реалізації в суспільстві (через професійну, громадську діяльність, створення сім'ї та виховання дітей тощо).

Дорослості почуття ─ базове новоутворення особистісної сфери підліткового віку, якому властиве суб'єктивне почуття готовності і можливості підлітка виконувати соціальні норми та обов'язки, характерні для дорослих.

Дошкільний вік ─ період онтогенезу, що триває від 3 до 6 років і умовно завершується вступом дитини до школи. Через потужну пізнавальну активність дітей цього віку має синонімічну назву ─ вік «чомучок».
Ее

Евтаназія ─ дій медика чи іншого суб'єкта, спрямовані на прискорення смерті безнадійно хворої людини.

Егалітарний шлюб ─ тип шлюбу, в основу якого покладено принцип створення рівних умов для самореалізації кожного партнера, незалежно від його статі.

Егоїзм ─ негативна риса характеру людини, що виявляється як надмірна зосередженість на своєму «Я» при цілковитому ігноруванні інтересів інших людей.

Егоцентризм ─ специфічна орієнтація людини на саму себе, зосередженість на власних психічних проявах. Егоцентризм буває тимчасовим віковим, але в умовах неправильного формування особистості може переростати в егоїзм. За змістом егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері людини (сприймання, мислення надміру суб’єктивного характеру), моральній (оцінка намірів та вчинків інших людей через проекцію власної особистості) та комунікативній (передача суб’єктом інформації іншим людям із накладанням власних поглядів).

Егоцентричне мовлення ─ особливість мовлення дітей раннього і дошкільного віку, промовляння вголос думок, що виглядає як розмова дитини із собою.

Егоцентричне мислення ─ розумова позиція людини, що характеризується її нездатністю прийняти точку зору іншого, відмінну від власної. За змістом егоцентричне мислення протилежне децентричному. Як віковий, цей вид мислення характерний для дітей раннього та дошкільного віку.

Ейджизм ─ негативне упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.

Екзистенційний вакуум (за В. Франклом) ─ кризовий стан, спричинений втратою особистістю життєвого мотиву, а саме сенсу життя.

Експеримент (в психології) ─ один із основних методів наукового пізнання психіки, що передбачає вивчення певних психічних проявів в спеціально створених або контрольованих умовах із активною роллю дослідника. Екстраверсія ─ властивість особистості, що виявляється в більшій спрямованості психічної сфери людини (почуттів, інтересів) на зовнішній свій, ніж на себе. Екстраверсія протилежна інтроверсії.

Ембріональна фаза розвитку людини ─ другий відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається з 2 тижнів від зачаття і триває до кінця 2-го місяця, під час якого зародок за короткий термін відтворює основні етапи філогенезу і, формуючи спадкові ознаки, набуває специфічно людського вигляду.

Емансипація ─ процес та результат здобуття людиною особистісної незалежності. В психології в основному йдеться про дитячу емансипацію (психологічне відокремлення дитини від значимих дорослих) та гендерну (здобуття особистісної незалежності жінок від чоловіків чи навпаки).

Емпатія ─ розуміння та прийняття станів, почуттів та ставлень іншої людини, виявляється як співпереживання, співчуття.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал