Тема 1: педагогічна майстерність І особистість керівника закладу освіти. План



Скачати 313.77 Kb.
Дата конвертації02.12.2016
Розмір313.77 Kb.
Тема 1: ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ.

ПЛАН

1. Сутність педагогічної майстерності керівника закладу освіти, її елементи.

2. Особливості менеджера освіти.

3. Система самовиховання, шляхи роботи над собою.

4. Фактори ефективності педагогічної діяльності.

5. Стимулювання росту професійної майстерності педагога.



ЛІТЕРАТУРА

1. Виговська О. Місія директора// Директор школи, ліцею, гімназії. 2002. №1-2.-С.95-110.

2. Гриньова М., Штепо О. Модель менеджера освіти // Підручник для директора. - 2003. - №7-8. - С.25-33.

3. Жерносек І. Професіограма директора школи нового типу: ліцею, гімназії, колегіуму // Управління освітою. - 2004. - жовтень. - С.8-9.

4. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л .І.Федулової. -К.:Либідь,2003.-448с.

5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища шк., 2004. - 422с.

6. ТевлінБ. Резерви підвищення професійної майстерності вчителів // Завуч. - 2004. - №11. - С.3-6.

7. Шкурко Я. Комунікативні характеристики жінки-директора // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2004. - № 4. - С.80-86.



1. Сутність педагогічної майстерності керівника закладу освіти, її елементи.

Майстерність завжди розкривається в діяльності, причому и діяльності ефективній. Саме таке розуміння майстерності і прийняте в педагогіці. Дехто з науковців визначає майстерність як «найвищий рівень педагогічної діяльності., який виявляється в тому, що у відведений час педагог (керівник) досягає оптимальних результатів».

Натрапляємо й на таке визначення майстерності: «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва та особистих якостей керівника». Справді, зовні майстерність виявляється в успішному розв'язанні різноманітних управлінських завдань, високому рінні організованого навчально-виховного процесу, та сутність її в тих якостях особистості менеджера, які породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише в уміннях, а й у тому сплаві властивостей особистості, її позиції, які й дають керівнику змогу діяти продуктивно і творчо.

І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос (автори підручника «Педагогічна майстерність) вважають, що педагогічна майстерність -це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності, професійна компетентність, педагогічні здібності та педагогічна техніка.

Гуманістична спрямованість:

- домінанта на розвиток педагогічного колективу;

- бачити особистість, відчувати, розуміти й допомагати;

- у кожній малій справі бачити велику мету;

- «вирощувати» особистість через відкриття, а не насаджування;

- відповідати за свій вплив;

- відчувати моральне задоволення від розвитку педагогічного колективу.

Професійна компетентність:

- комплексність знань (теорія управлінської діяльності, педагогіка, психологія, методики викладання окремих предметів, економіка);

- особистісна забарвленість знань;

- постійне оновлення знань.



Педагогічні здібності:

- комунікативні - професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й мати задоволення від спілкування;

- перцептивні - професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати й розуміти іншу людину;

- динамізм особистості - здатність активно впливати на іншу особистість;

- емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;

- оптимістичне прогнозування - передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

- креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.



Педагогічна техніка - це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, це прийоми володіння собою (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою й уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними й невербальними засобами). Вона має такі складові: зовнішня і внутрішня техніка.

2. Особливості менеджера освіти.

Менеджер - це людина, що обіймає постійну управлінську посаду й наділена повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує за ринкових умов. Це категорія працівників, які професійно здійснюють управління людьми, вони відповідальні за отримання результатів від конкретних зусиль інших людей, котрі працюють як індивідуально, так і об'єднані у групи чи організації.

Професіоналізм - це головне для керівника, важливі також набута освіта й постійне поповнення знань, життєвий досвід, прагнення до нововведень, здоровий глузд на науковому ґрунті.

Окрім того менеджеру необхідно формувати авторитет серед своїх підлеглих, що дає змогу впливати на поведінку інших. Приступаючи до виконання обов'язків, менеджер може не мати великого авторитету в колективі. Але під час роботи як один із результатів і як соціально-психологічний показник ефективності формується авторитет керівника. Якщо керівником стає людина з нестійким і остаточно не сформованим характером, даремно очікувати, що зрештою її характер урівноважиться. Підлеглим інколи вистачає кілька тижнів, щоб з'ясувати, чи можна назвати керівника гідною особистістю. Вони можуть пробачити йому багато чого: некомпетентність, беззахисність, погані манери. Але вони ніколи не простять йому відсутності порядності.

Безперечно, кожна людина - це особистість зі своїми думками, поглядами й характером. Але для менеджера цього недостатньо. Справжній керівник чи менеджер повинен завжди чітко і якісно організовувати роботу на основі сучасних методів. Так, керівник, якому завжди відомо, чого люди не вміють роботи, але ніколи не знає, що вони вміють, руйнує загальний дух організації. Також людину не слід призначати на керівну посаду, якщо її більше цікавить питання, хто правий, а не питання, що правильно. Підносити особистість вище від вимог до її роботи неприпустимо. Керівник, який ставить запитання: «Хто правий?», заохочує підлеглих піклуватися насамперед про власну безпеку, замість того, щоб коригувати свої дії, таким чином виправляючи допущені помилки. Не заслуговує на керівну посаду й людина, яка побоюється сильних підлеглих. Це свідчить про слабкість керівника.

Таким чином, професійна діяльність менеджера освіти висуває перед людиною високі соціально-психологічні та психофізіологічні вимоги, адже управління людьми є одним з найбільш складних видів праці, які актуалізують його суб'єктно-об'єктні властивості, що безпосередньо пов'язані з комунікацією.

Вимоги до діяльності менеджера освіти.

1. Діагностичні.

2. Прогностичні.

3. Проектувальні.

4. Координаційно-регулюючі (організаторські).

5. Комунікативні.

6. Мотиваційні.

7. Емоційно-вольові.

8. Оцінні.

9. Когнітивні (гностичні).

10. Мовні.

11. Моральні.

12. Фізіологічні.

13. Фізичні.

Перелічені вимоги окреслюють комплекс якостей, які необхідні професіоналу-керівнику освітянського закладу для виконання управлінських функцій.

- аналітико-синтетична здатність мислення;

- комунікабельність;

- емпатія;

- рефлексія;

- енергійність;

- творчі сили;

- стійкість поглядів і принциповість;

- витримка й терпимість до індивідуальних особливостей характеру оточення;

-уміння викривати недоліки й помилки, критичність і самокритичність, нетерпимість до слабкості, особливо власної;

- спроможність побачити, підтримати нове, конструктивне за будь-якої ситуації тощо.

Анкетне опитування педагогічних працівників системи освіти щодо якостей особистості, які заважають керівникові бути лідером, показало, що найбільш вагомими негативними якостями є

1. Грубість, нетактовність (34 %).

2. Некомпетентність (21 %).

3. Невміння організовувати роботу відділу (18 %).

4. Відсутність вимогливості (10 %).

5.Безініціативність, м'якість характеру, суб'єктивне ставлення до людей та їх вчинків (8 %).

6. Невміння довести справу до кінця, недисциплінованість (6 %).

7. Формальне, поверхове ставлення до роботи (3 %).

Як ви вважаєте чи відрізняються характеристики жінки-керівника від чоловіка-керівника? Цікаве дослідження було проведено Ярославом Шкурко (кандидатом психологічних наук). За даними вченого директора шкіл (чоловіки і жінки) характеризуються однаково високими показниками терпимості до дискомфорту, вмінням бути самими собою та вмінням не претендувати на свободу підлеглого. Водночас жінки-директори шкіл характеризуються

- наявністю більшої стійкості в умовах стресових ситуацій, що виникають у процесі управлінської діяльності директора школи (13 % проти 4,3 %);

-майже втричі більшими показниками, що характеризують успішність індивідуального підходу до підлеглих (34,8 % проти 13 %).

Він зазначає, що звертає увагу виражене вміння жінок-директорів шкіл відчувати до людини, що потребує психологічної допомоги, теплі почуття, симпатію, щиру повагу, зацікавленість у її розвитку як особистості.

3. Система самовиховання, шляхи роботи над собою.

Самовиховання - це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети.

Для керівника педагогічного закладу робота над собою - необхідна передумова набуття і збереження професіоналізму. Без такої роботи з розвитку власної майстерності не уявляли собі навіть найталановитіші педагоги. А.С.Макаренко неодноразово підкреслював: «Майстром може стати кожний, якщо йому допоможуть, і якщо він сам працюватиме», «наскільки він оволодіває майстерністю, - залежить від власної наполегливості».

З чого починається самовиховання керівника?

1.З визначення власних індивідуальних особливостей («Я-реальний»). Самопізнання як процес цілеспрямованого отримання інформації про розвиток якостей своєї особистості - складна психологічна дія, якої треба спеціально вчитися. «Пізнай себе - і ти пізнаєш світ», - говорили древні, підкреслюючи важливість і складність цього процесу. Яким чином людина пізнає себе? Через самоспостереження, самоаналіз, самооцінювання. Відповідно людина чітко визначає позитивні і негативні якості своєї особистості.

2. Зіставлення «Я-реального» з «Я-ідеальним». Для цього у людини повинен бути професійний ідеал (модель ідеального керівника навчального закладу). За допомогою порівняння визначається спільне і відмінне між тим, ким я є сьогодні і тим, ким я хочу бути в майбутньому.

3.Визначення необхідності і можливостей окреслення напрямків подальшого саморозвитку. Цей етап здійснюється за допомогою таких методів, як самопрогнозування, самопроектування, самомоделювання.

4. Вибір та впровадження методичних засобів реалізації програми бажаних змін: самонаказ, самопереконання, самонавіювання, самосхвалення, самозаохочення, самоосуд.

5. Визначення результатів роботи над собою (вторинні процедури самопізнання та інтегрального саморозгляду) у разі необхідності -самокорекція.



Система самовиховання



Етапи самовиховання

Способи самовиховання

1.

Самопізнання

самоспостереження

самоаналіз

самооцінювання


2.

Планування роботи над самозобов'язання

самозобов’язання

особисті плани роботи над собою

девіз життя


3.

Реалізація програми

самопереконання

самонавіювання

самонаказ

самосхвалення

самозаохочення

самоосуд


4.

Контроль і корекція

самоконтроль

самозвіт


самооцінка

4. Фактори ефективності педагогічної діяльності.

Сьогоднішній час вирізняється бурхливою змінною динамікою життя, наявністю непередбачених, складних ситуацій, зміною поглядів, ставлень до світу, людської моралі, поведінки. Саме в такій атмосфері росте нове покоління і щоб вести його за собою педагогу потрібно:



  1. Постійно змінюватися, як того вимагає сьогодення.

2. Зберігати та накопичувати власну енергію для повноцінного людського життя.

3.Сприймати світ не як суцільну катастрофу, а як виняткову можливість жити в ньому, тобто мати позитивну «Я - концепцію».

Останнє знаходиться у прямій залежності від того, чи є для педагогів їхня діяльність значущою, чи є вони її суб'єктами і чи отримують у ній визнання.

У психолого-педагогічній літературі з проблем управління освітою однією з головних функцій керівника визначається його вміння створити в колективі особливу атмосферу, яка сприяє розвитку педагогічної майстерності вчителя.

Дня 97 % як вчителів, так і учнів позитивний настрій має неабияке значення. Для цього керівнику навчального закладу обов'язково треба стати психологом, як кожному, хто має владу над іншими.

Скільки таких директорів у наших школах?

Серед керівників шкіл дослідниками виявлено 34 % таких, які прагнуть підтримувати у колег хороший та бадьорий настрій. Слід визнати, що сьогоднішні вчителі втрачають інтерес до своєї роботи, від 70 % до 83 % вчителів переживають стреси, нервові зриви, в емоціях 39 % вчителів переважає апатія. В чому причини? Економічний фактор хоч і значний, але не є єдиний чинник негативного стану вчителів: для однієї половини з них таким чинником є неналежні відносини з колегами, для другої - взаємини, стиль спілкування, співпраці з керівниками шкіл.

Визначимо основні фактори ефективності педагогічної діяльності:

1. Визначення керівництвом успіху вчителя; створення у колективі атмосфери поваги і довіри до вчителя, вияв уваги до його потреб і запитів.

2. Під час контролю діяльності вчителів з боку адміністрації акцент робити на позитивне; всебічне сприяння самоутвердженню вчителя в колективі, підвищенню його фахової підготовки.

3. Розробка механізмів організації праці, її оплати та оцінки.

4. Авторитет керівника.

5. Керівник має знати рівень освіченості, професійної підготовки кожного вчителя, його інтереси та здібності.

5. Стимулювання росту професійної майстерності педагога.


  1. Існують різні форми підвищення професійної майстерності педагогів. Серед них такі традиційні форми, як атестація вчителів, організація громадських оглядів надбань педагогічного досвіду, ярмарки педагогічної творчості, творчі звіти вчителів тощо. Водночас усе частіше в шкільній практиці використовують нетрадиційні форми. Чому їх називають нетрадиційними?

1. Вони спрямовані на максимальну активізацію практичної діяльності педагогів.

2. Роблять роботу динамічною, активно-творчою.

3. Ці форми носять інноваційний характер: у процесі їх використання впроваджують інтерактивні методики.

Інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.

Суть інтерактивних методик у тому, що навчання педагогів відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників. Вони виключають домінування керівника над підлеглими Нетрадиційні форми - це методичний фестиваль, педагогічна олімпіада, аукціон, педагогічний КВК, ігрове консультування тощо.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття „педагогічна майстерність керівника навчального закладу".

2. Дайте характеристику елементам педагогічної майстерності.

3. Доведіть, що вимоги до діяльності менеджера освіти окреслюють комплекс якостей, які необхідні професіоналу-керівнику.

4. Розробіть програму самовиховання.

5. Запропонуйте інші фактори ефективності педагогічної діяльності.



Тема 2:ТЕХНІКА РОБОТИ КЕРІВНИКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ПЛАН

1. Естетика педагогічної праці.

2. Педагогічний імідж керівника закладу освіти.

3. Культура невербального спілкування.

4.Культура саморегуляції, аутотренінг в системі професійного саморегулювання.

ЛІТЕРАТУРА

1.Божко Л. Формування позитивного іміджу педпрацівників // Психолог. - 2004. - №7. - С.4-9.

2.Захаров М.Г. Организация труда директора школы. - М.: Просвещение, 1971. - 176с.

3.Гулак І. Культура сучасного керівника // Завуч. - 2005. - №26. - С.2-5.

4.Естетика: Навчальний посібник / За редакцією В.О.Лозового. - К: ХРІНКОМ 1НТЕР, 2003. - 205с,

5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища шк., 2004. - 422с.

6.Пенькова О. Проблема іміджу: соціокультурний і психолого-педагогічний аспекти // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.47-48.

7. Шакуров Р.Х. Директор школы и педагогический коллектив. - К.: Радянська школа, 1975. - 143с.



1. Естетика педагогічної праці.

Слово «естетика» - грецького походження, у перекладі означає -той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Термін «естетика» увійшов до науки в середині 19 ст. Вперше його застосував німецький філософ А.Баумгартен для позначення нового розділу в філософії. Естетику почали розглядати як науку, що вивчає лише «філософію прекрасного», або філософію мистецтва.



Естетика - це наука про красу, це наука про естетичне в дійсності, про сутність і закони естетичної свідомості, пізнання і естетичну діяльність людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва.

«Краса - могутній засіб виховання чутливості душі, - писав видатний український педагог Василь Сухомлинський. - Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Доречним є назвати красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання».



Естетика педагогічної праці керівника навчального закладу це є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Глибоко це питання було розкрито в працях чеського педагога Яна Амоса Коменського, який з особливою вимогливістю ставився до добору педагогічних кадрів, у тому числі й керівників. Він зазначав: „Не можна довіряти справу виховання недосвідченій людині, а тим більше людині поганій через її моральність, і жодною мірою тому, чия духовність і совість сумнівні".

Естетика управлінської праці керівника навчального закладу виражається саме в поглядах на життя, суспільство, колег та учнів з точки зору вихованої людини. Дотримання етичних норм дає керівнику моральне право на виховання та поради іншим. Він має бути взірцем для наслідування, викликати позитивні емоції своїм зовнішнім виглядом, манерами, спілкуванням. Мова йде саме про естетику поведінки, тобто про таку організацію повсякденного життя і взаємин з іншими людьми, яка узгоджується з прийнятими в суспільстві уявленнями про красу та добрий смак. Я.А.Коменський зазначав: „Свій авторитет перед іншими керівник має підтримувати чистотою морального, естетичного життя, гуманним поводженням з кожним і невтомною активністю під час виконання своїх обов'язків; він повинен стежити за тим, чи йдуть за ним колеги, учителі та вихователі". Особливо Я.А.Коменський наголошував на об'єктивності та справедливості керівника навчального закладу. Окрім того, сама школа, на думку чеського педагога, повинна бути привабливим місцем як зовні, так і всередині.

Заслуговують на увагу думки А.П.Чехова щодо вихованої людини, культурної людини: „Треба бути ясним розумово, чистим морально і охайно фізично". Справжня вихованість проймає усі стосунки людини з довколишнім світом, характеризує увесь внутрішній і зовнішній спосіб її повсякденного життя. По суті, вихованість - це не що інше, як мистецтво жити з іншими людьми по-людському і бути людяним у будь-якому прояві своєї натури.

Вихована людина - це людина, що гармонійно поєднує в собі внутрішню і зовнішню культуру. Під внутрішньою культурою ми розуміємо насамперед духовне багатство людини: розумовий і моральний розвиток, її життєві інтереси. Ясний розум, здатний самостійно розібратися в складному питанні, відшукати правильний вихід у конкретній життєвій ситуації, піддати сумніву поверхову думку чи застаріле уявлення. Моральна чистота задумів і вчинків, повага до особистості іншої людини, доброта і співчутливе ставлення до людей, особливо до старших і молодших за віком. Почуття власної гідності, яке не дозволяє вчинити безчесно, поводитися нескромно.



Зовнішня культура - це дотримання загальноприйнятих у цьому суспільстві правил поведінки. Це ввічливість, уміння спілкуватися і розмовляти з людьми, охайність у побуті, у своєму зовнішньому вигляді. Правильно кажуть: в тому, як поводиться людина зовні, завжди так чи інакше відбивається її внутрішня культура.

Естетика педагогічної праці керівника навчального закладу забезпечує формування педагогічного іміджу керівника.



2. Педагогічний імідж керівника закладу освіти.

Останнім часом питання іміджу ( англ. image - образ) людей, що обіймають високі посади в державному управлінні, політиків, бізнесменів, громадян, які працюють з певним колективом, набуло особливого великого значення. Вчені-соціологи та психологи ретельно аналізують і вивчають його. Адже розуміння його важливості нерідко відіграє вирішальну роль у досягненні успіху в різних життєвих ситуаціях. Особливо значущим у висновках теоретиків є твердження, що імідж, а, отже, й успіх залежить від себе самого.

Імідж (за тлумачним словником) - це рекламний представницький образ кого-небудь (наприклад, громадського діяча), що створюється для населення.

Імідж для педагога-керівника важливий навіть більше, ніж для будь-якого іншого фахівця, тому що саме він впливає на формування уявлень, установок, цінностей вихованців та вчителів і в свою чергу сприяє формуванню іміджу освітнього закладу. Педагогічний імідж керівника закладу освіти - емоційно забарвлений стереотип сприйняття образу педагога в свідомості вихованців, колег, соціального оточення, в масовій свідомості.

Важливо пам'ятати, що створення іміджу потребує значних зусиль і клопіткої праці. Це насамперед визнання особистої відповідальності за самого себе, за свої дії та обставини, в яких ти перебуваєш. Складові іміджу:

- володіння мистецтвом спілкування (навички грамотного листування, уміння вести ділову й дружню розмову, знання правил етикету на прийомах і ділових зустрічах, презентаціях тощо, чітка артикуляція);

- зовнішній вигляд (відповідно до обставин);

- манери поведінки;

- уміння контролювати себе: яке враження ви справляєте на інших, особливо тих, з ким спілкуєтесь у даний момент.

Власний позитивний імідж великою мірою залежить від такого потужного фактора, як зовнішній вигляд. Уміння одягатися не кричуще, а скромно, проте модно і зі смаком, відповідно до обставин викликає в партнерів повагу і віру у вашу надійність. Зовнішній вигляд допомагає людині привернути до себе увагу, створити позитивний настрій. Керівник всім своїм зовнішнім виглядом повинен викликати прихильність до себе у колег та учнів. У манері одягатися виявляється одне з головних правил: красиво виглядати значить проявляти пошану до навколишніх людей. Правильний вибір одягу допомагає досягти професійного успіху. Розумно поєднуючи вимоги моди зі своїм зовнішнім виглядом, слід дотримуватись такого правила:

1. Зовнішня естетична виразність. «Я повинен бути естетично виразним, - писав А.С.Макаренко, — тому я ні разу не вийшов з нечищеними чобітьми або без ременя. Я не допускав до уроку вчителя неохайно одягненого. Тому у нас увійшло у звичку ходити на роботу в найкращому костюмі».

2.Елегантність.

3.Відповідність моді. Однак, бути одягненим дуже модно-ознака поганого смаку, відставати від моди неприпустимо, тому одягатися треба по моді, але так, щоб це не впадало в очі.

4.Відповідність віку, фігурі, ситуації.

Водночас справжній керівник не стане підкреслювати одягом свою привабливість, він демонструватиме на роботі свій розум, професійні навики і здібності.

Натомість можна бути гарно вдягненим і уміти красиво викласти підготовлену заздалегідь промову, але ви не справите на співрозмовників належного враження, якщо ваші очі «бігають», коліна тремтять, руки нервово рухаються, ви сутулитесь, тобто тіло робить те, що «наказує» мозок. Іноді постава, жести, міміка, інтонація - невербальні елементи комунікації можуть сказати значно більше, ніж слова. Отже, важливо, щоб зовнішній і внутрішній образ були в гармонії.

Слід зауважити, що не всі задоволені тим враженням, яке вони справляють своїм іміджем на товариство, повагу і увагу якого прагнуть заслужити, оскільки не завжди правильно обирають роль і манеру поведінки під час спілкування. Часто людина має величезні потенційні творчі здібності, талант і працелюбність, але через відсутність відповідного іміджу не досягає поставленої мети, не може посісти жаданої посади. Це є наслідком низької самооцінки самого себе, втрати віри у свої сили і можливості. У цій ситуації не варто звинувачувати когось; потрібно пам'ятати, що ви самі себе поставили в таке становище, в якому з вами могли вчинити тільки так.

Можна, звичайно, залишити все без змін. Це найпростіше і найлегше, ніж кинути виклик обставинам, що склалися. А кинути виклик - означає вдосконалювати свій імідж, прагнути змін на краще.

Для створення позитивного іміджу необхідно завжди дотримуватися таких основних правил:

1. Продумайте найменші деталі справи, ділової зустрічі, оскільки навіть одна помилка може звести все нанівець.

2. Запізнення, неправильно сказане або написане прізвище, неперевірені факти, одяг, що не відповідає обставинам, далека від усталених норм поведінка не викличуть до вашої особи такого ставлення, на яке ви сподіваєтесь.

3. Пам'ятайте, що враження створюється переважно на невербальному рівні, тому стежте за своїми емоціями.

4. Те, що бачите і розумієте ви, необов'язково бачать і розуміють інші, тому поважайте думку співрозмовника, навіть якщо вона не збігається з вашою.

5. Для створення позитивного іміджу слід попередньо визначитися щодо типу свого темпераменту, аби мати змогу поступово позбавитися тих рис, які вам заважають. Про темперамент знали ще в Давній Індії, давньому Китаї й Тибеті. У 2 столітті н.е. Гален, давньоримський лікар, виходячи з учення Гіппократа, описав чотири основних типи темпераменту: холеричний (від грецького жовч), меланхолічний (від грецького чорна жовч), сангвінічний (від латинського кров) і флегматичний (від грецького лімфа).

Найбільше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях, коли раптово треба розв' язувати якусь проблему - чи то сталося нещастя, чи якась інша пригода.

Холерик - це боєць, невживчивий, наполегливий, інколи безкомпромісний, упертий у досягненні мети. Він відзначається різкою зміною настрою, він швидко збуджується, буває агресивним, не контролює своїх рішень і дій. Запальний, готовий піти на будь-який ризик, часто безрозсудний і під час гніву через дрібницю може зламати власну долю.

Флегматик - повна протилежність холерика. Це трудівник повільний у почуттях і думках, ретельний у діях. Він дещо тугодум і, знаючи це, розсудливо намагається уникнути ситуацій, які вимагають швидкої реакції. Флегматик важко переходить до іншого виду діяльності. За несприятливих умов ним оволодіває апатія.

Сангвінік - швидкий, кмітливий і винахідливий, нерідко дотепний. Водночас для нього характерні швидка зміна настрою, рішень, непродуманість дій.

Меланхолік схильний до депресії, зовні завжди стриманий, часто вважає, що його недооцінюють ті, з ким він спілкується, і глибоко переживає це. За несприятливих умов може бути замкненим і відчуженим.

Слід знати свій тип темпераменту, свої позитивні та негативні якості та вдосконалювати себе.

Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися зі своїми негативами і сформувати позитивний імідж, варто звернутися до спеціаліста-іміджмейкера. Він навчить глибше пізнавати власну індивідуальність, виділяти в собі позитивне і боротися з негативними проявами, проконсультує щодо того, як добирати найбільш доцільні форми і манеру поведінки, успішно проводити ділові зустрічі тощо.

Імідж не може бути сформованим раз і назавжди. Якщо сьогодні він влаштовує вас, то завтра можлива ситуація, яка потребуватиме його коригування («Вік живи - вік учись»). Цей процес повинен бути неперервним. Слід пам'ятати, що педагогічний імідж керівника навчального закладу — це не тільки важлива складова особистого успіху, але й престижу освітньої установи, котру він очолює.



3. Культура невербального спілкування.

Важливим елементом іміджу є невербальне спілкування, про що вже ми зазначали вище. Розглянемо докладно невербальні засоби. Скористуємось схемою О.Кузнецової. Ця схема свідчить про широку палітру засобів вираження людиною свого ставлення, і керівник мусить працювати над розширенням і вдосконаленням репертуару впливу невербальними засобами. Звісно, не всі вони рівнозначні, проте кожен із них «зчитується» підлеглими, посилюючи або нейтралізуючи враження від слів керівника.




Дослідження засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більшу вагу у спілкуванні, ніж слово. Так, коли ви висловлюєте слова подяки і водночас супроводжуєте висловлювання жестом негативної оцінки (похитування головою), то 85% сприймуть цю інформацію за змістом жесту, а не слова. Отже, до зовнішньої техніки керівник мусить бути дуже уважним. Розглянемо деякі з її елементів.

Жест керівника мусить бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага віддається округлій і скупій жестикуляції. Пригадаємо, що жести бувають описовими та психологічними; відкритими та закритими. Варто звернути увагу і на такі поради: близько 90% жестів слід робити вище пояса, бо жести, зроблені руками нижче пояса, нерідко мають значення невпевненості, невдачі. Лікті не повинні триматися ближче, ніж за 3 см від корпуса. Менша відстань символізуватиме нікчемність і слабкість авторитету.

Правильно обрані поза та жести можуть впливати на результат розмови або переговорів. Не варто розмахувати руками, метушливо поправляти щось у своєму одязі, зачісці, часто дивитися на годинник, діставати з кишень різні предмети (записник, ручку тощо), тим самим підкреслюючи свою невпевненість, знервованість. Слід пам'ятати, що, скажімо, жест запрошення, позбавлений слів, означає наказ, а той, що супроводжується словами, - запрошення. Можна навчитися розпізнавати жестикуляцію, щирі ц нещирі жести, визначати за ними, по-дружньому чи вороже ставиться до вас співрозмовник. При цьому важливо не забувати, що такі самі спостереження ведуться і за вашою поведінкою.

Коли співрозмовник енергійно жестикулює, дуже близько підходить до вас, він вторгається у ваш простір і викликає неприємні відчуття. Це притаманно переважно особам владним і рішучим, а врівноважена, стримана людина таких ситуацій не допускає. Відстань, на яку можна наближатися до співрозмовника, визначається правилами етикету і залежить від характеру взаємин. Близьким людям можна навіть обнятися при всіх, а діловим партнерам краще розмовляти, перебуваючи на відстані витягнутих рук.

Найвиразнішими на обличчі людини є очі. «Порожні очі - дзеркало порожньої душі» (К.Станіславський). Керівнику слід уважно вивчати можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності м'язів обличчя та очей («бігаючі очі»), а також і неживої статичності («кам'яне обличчя»).

Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про духовне здоров'я і моральну силу особистості.

Як саме досягти зовнішньої виразності? Існують такі шляхи:

- навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, розвивати вміння «читати обличчя», розуміти мову тіла, часу, простору у спілкуванні;

- прагнути розширити особистий діапазон різник засобів шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, візуального контакту, організація простору) і самоконтролю зовнішньої техніки;

- домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки відбувалося органічно з внутрішнім переживанням, як логічне продовження думки і почуття керівника.



4. Культура саморегуляції, аутотренінг в системі професійного саморегулювання.

Самопочуття керівника навчального закладу не є особистою справою, оскільки настрій його відбивається Й на учнях, і на колегах, і на батьках. Кожне слово керівника не тільки несе інформацію, а й передає ставлення до неї. Оскільки праця керівника навчального закладу завжди емоційно напружена, «це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил», (А.СМакаренко), то керівник повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я. Його тон має бути мажорним, для цього слід досягти внутрішнього спокою, впевненості у своїх силах і силах колективу. При цьому слід прислухатися до застереження А.С.Макаренка: «Він (тон) ні в якому разі не повинен мати характеру піднесеної, постійної бурхливості, істеричної напруженості, яка завжди неприємно б'є в очі і яка загрожує при першій невдачі зірватися і перейти в розчарування».

Щоб досягти гармонії із собою та оточуючим слід володіти різними способами керування психічним станом, серед них - самонавіювання. Досягають його за допомогою аутогенного тренування, що полягає у виконанні спеціальних вправ, спрямованих на формування в людині навичок свідомого впливу на різні функції організму.

Оскільки навіювання найкраще здійснювати на фоні загального м'язового розслаблення і психічного спокою, аутотренінг зазвичай складається з трьох етапів:

- розслаблення (вхід у стан релаксації);

- самонавіювання (вплив на певні установки за допомогою спеціальних формул);

- вихід із стану релаксації.

Розглянемо, як досягається розслаблення, релаксація.



Перший крок - вибір зручної пози: заплющити очі і зосередитися на своєму емоційному стані, усвідомивши його («Я схвильована, мені потрібно заспокоїтися»).

Другий крок - зосередження на обличчі, слід прийняти спокійний, розслаблений вираз і спрямувати думки на щось приємне. Це дасть змогу заспокійливо вплинути на емоційні центри, а переключення думок на інше - поглибити стан спокою.

Третій крок - посилення стану спокою шляхом уявного самомасажу шкіри обличчя і кистей рук. Внаслідок такого самомасажу чола, носа, щік, губ, підборіддя зменшується збудження, емоційна напруженість спадає.

Четвертий крок - розслаблення язика і гортані. Це необхідно для того, щоб перервати думки про ситуацію, що травмує, послабити збудження внутрішнього мовлення.

П'ятий крок - регуляція дихання. Дихати слід так, ніби ви спите. Треба стежити, щоб розслаблення супроводжувалося відчуттям задоволення, що дасть можливість зсунути маятник коливання емоцій з нуля до відчуття позитивного емоційного переживання.

Саме на тлі набутого стану розслаблення можна здійснювати самонавіювання, тобто формувати в собі спеціальні емоційні реакції: оптимізм, життєрадісність, впевненість тощо. Пригадаємо основні правила складання програми самонавіювання. Наприклад: Я хочу бути впевненим, я хочу бути спокійним, я хочу бути життєрадісним, я хочу гарно виступити перед колегами, я хочу позитивно на них вплинути, я хочу їх переконати. Я можу бути впевненим, я можу бути спокійним, я можу бути життєрадісним, я можу гарно виступити перед колегами, я можу позитивно на них вплинути, я можу їх переконати. Я буду впевненим, я буду спокійним, я буду життєрадісним, я буду гарно виступити перед колегами, я буду позитивно на них впливати, я буду їх переконувати. Я впевнений, я спокійний, я життєрадісний, я гарно виступлю перед колегами, я позитивно на них вплину, я їх переконаю. Я добре володію собою. Настрій бадьорий. Мені подобається працювати з колективом. Я керівник. (Відчути це).

Завершується аутогенне тренування виходом із стану релаксації, який здійснюється під рахунок.

Для успішного самонавіювання потрібні систематична робота, тренування психофізичного апарату, який поступово стане слухняним знаряддям у педагогічній діяльності.

Професійна діяльність керівника освіти може призвести його до душевних втрат через надмірні психічні навантаження. їх можна зменшити власними зусиллями. Керівнику потрібно дбати про своє здоров'я, нервову систему, як дбає співак про свій голос, а піаніст - про руки.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає естетика управлінської праці керівника навчального закладу?

2. Дайте характеристику основним складовим іміджу керівника закладу освіти.

3.Доведіть, що культура невербального спілкування має велике значення у створенні позитивного іміджу.



4.Назвіть шляхи досягнення зовнішньої виразності.

5.Розробіть програму самонавіювання, відповідно до вашої майбутньої професійної діяльності (керівник навчального закладу).

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал