Татарчук ірина Романівна Теоретико-емпіричне обґрунтування соціально-психологічного портрета студента



Pdf просмотр
Сторінка3/7
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
Висновки до Розділу 1

У цілому нинішня модель ідеального студента — це молода людина з добрими інтелектуальними, духовно-культурними і моральними здібностями
і потенціями, яка має схильність та інтерес до науки і спроможна самостійно, творчо, продуктивно мислити. На жаль, нинішні реалії не завжди сприяють зростанню інтелектуальних можливостей студентів, розвитку почуттєвої сфери, диверсифікації схем мислення. Внаслідок зниження якості підготовки у секундарній ланці освіти значна частина студентів недостатньо ерудована, малоінтелігентна, з недостатньо сформованим почуттям відповідальності, працелюбності й самовимогливості.
Дійсно, сучасне покоління студентів, що виросло у специфічних умовах постмодерністської епохи, приходить у вищий навчальний заклад зі своїми особливостями і запитами. Для того, щоб ця молодь змогла набути необхідних компенсацій, оволодіти інтелектуальними і соціальними навичками, затребуваними на ринку праці і в сучасному суспільстві, необхідно усвідомити ці її характерні особливості і переглянути методи і зміст вищої освіти, змінити саму атмосферу навчання, з тим щоб якомога більше сприяти успіху студентів.
Образ не є якимось моментальним знімком об‘єкта, предмета чи події.
Його формування – складний процес, що розгортається в часі, в ході якого відображення стає все більш і більш адекватним об‘єкту, предмету чи події, що відображаються. І на кожній його фазі виявляються нові властивості предмета й уточнюються вже виявлені. Основна функція „Я-образу‖ полягає в тому, щоб не просто дати індивідові відповідні відомості про себе, а допомогти виробляти ефективні життєві орієнтації, у тому числі й орієнтації в соціальному середовищі. Ці функції є важливим фактором детермінації процесу самовизначення особистості.


38

Розділ 2 Теоретико-емпіричне обґрунтування становлення студента як
повноцінної особистості

2.1. Становлення особистості студента у системі ціннісних орієнтацій

Однією з актуальних проблем сучасної психологічної науки є проблема ціннісних орієнтацій молоді. Ця тема достатньо складна, включає дослідження ряду аспектів, а саме: вікові психологічні особливості молоді, соціологічні проблеми освіти і виховання, вплив колективу, сім'ї та інше.
Події 80-90-х років XX століття, розпад СРСР, проголошення і розбудова незалежної України не могли не вплинути не тільки на економічні та політичні відносини, а й на систему цінностей. Минуле отримало якісно нову оцінку: виявилося, що безліч людей протягом тривалого часу віддавали свої знання, енергію, навіть інколи саме життя заради примарної мети. Таким чином, дослідження системи цінностей та ціннісних орієнтацій особистості, груп, соціальних верств в нових історичних умовах є дуже важливим, так як дозволяє науково керувати соціальними, соціально-психологічними процесами в суспільстві. Молоді, в тому числі студентській, належить особлива роль у суспільстві, адже саме її представники сьогодні - це керівники держав, урядів, науковці, економісти, юристи і т. д. - те покоління, яке буде творити історію завтра. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому. Тому дослідження цієї проблеми є дуже актуальним на сучасному етапі. В умовах певної кризи соціальних ідеалів, зневіри частини населення у оптимістичні перспективи для України і світу в цілому дуже важливим є виховання молоді на засадах тих суспільно-корисних цінностей, які є загальнозначущими, вічними, неперехідними - Добро, Благо, Любов. В умовах існування складних глобальних проблем одним із основних

39
принципів життєдіяльності кожної особистості має стати гуманізм. Саме він повинен бути стрижнем ціннісних орієнтацій особистості в сучасному світі.
Цінність - це значимість чого-небудь на відміну від існування об'єкта чи його якісних характеристик. Поняття "цінність" стало предметом широких теоретичних досліджень (особливо в 60-70-ті роки ) багатьох наук - філософії, соціології, психології, педагогіки, естетики, етики, політики та ін.
В філософії, чи в її спеціальному розділі, що займається проблемою цінностей, - аксіології - це область, що розглядає об'єктивну дійсність і відношення до неї людини, в соціології - це проблема загальносоціальних регулятивних механізмів, де цінності суспільства розглядаються як складові суспільної свідомості і культури, що виконують по відношенню до особистості нормативні функції, в соціальній психології - це сфера дослідження соціалізації індивіда, його адаптації до групових норм і вимог, а в загальній психології - вивчення вищих мотиваційних структур життєдіяльності.
Для реалізації потреб і інтересів мають бути відповідні об'єкти
(цінності). Це предмети навколишньої дійсності, явища природи й життя, продукти діяльності й виробництва, матеріальні й духовні блага, соціальні факти й історичні події, суспільні процеси, фундаментальні поняття, моральні норми, закони, заборони, принципи, ідеали, ідеї тощо. Особистість критично оцінює, аналізує і сприймає їх як позитивні чи негативні для себе, корисні чи ні, як такі, що задовольнятимуть чи не задовольнятимуть її конкретні потреби. Якщо в них можуть бути реалізовані ці потреби, вони виступають для людини життєво значущими, цінними [44].
Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбуваються у всіх основних сферах життєдіяльності особи, реалізовуючись за допомогою навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь.
Основними соціально- психологічними регуляторами цього процесу і одночасно показниками

40
положення молоді в суспільстві і в структурі історичного процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми і установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб,
інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки. Молодість — це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування
— характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік. У віковій психології молодість характеризується як період формування стійкої системи цінностей, становлення самосвідомості і формування соціального статусу особи. Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік
інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати власну оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінального рішення. Разом з тим в цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попередньому віку. Це пов'язано з тим, що період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповною включеністю молодої людини в систему суспільних відносин. Соціальна зрілість є цілісністю усвідомлення і реалізації в діяльності особи її основних соціальних і психологічних якостей і властивостей.
Ймовірно, багато помилок у вихованні молоді визначаються тим, що ми прагнемо вирішувати окремі питання (професійної підготовки, моральної стійкості, уміння дотримуватися законів і інші), не сформувавши головного: уміння розмірковувати над непростими проблемами сучасного життя і діяти в ній, орієнтуючись на загальнолюдські цінності і своє власне вдосконалення.
Поняття «ціннісні орієнтації» з‘явилось в літературі врезультаті досліджень, що виконувались на стику різних наук. Б. Ананьєв, зокрема, відзначав, що ціннісні орієнтації – це своєрідний центр, у якому сходяться пошуки соціологів, соціальних психологів і психологів [45]. Очевидно, що

41
саме цим і обумовлюється різноманітність його визначень. Та все ж більшість дослідників віддає перевагу такій інтерпретації: «Ціннісні орієнтації – це, насамперед, надання переваги чи заперечення певних смислів як засад життєорганізації і (не)готовність поводитись згідно з ними. Ціннісні орієнтації, отже, визначають загальне спрямування інтересів особистості;
ієрархію індивідуальних переваг і взірців; цільову й мотиваційну програми; рівень домагань і престижних переваг; уявлень про те, що має бути, і механізми селекції за критеріями значимості; міру готовності й рішучості
(через вольові компоненти) через реалізацію власного «проекту» життя» [46].
В соціально-психологічних дослідженнях ціннісні орієнтації часто аналізуються у зв‘язку з життєдіяльністю особистості, її статусу в соціальній структурі суспільства [47], у зв‘язку з формуванням ціннісного ставлення та професійної спрямованості [48], у зв‘язку з духовними [49], політичними, соціально-економічними трансформаціями [47; 50].
Та все ж проблема формування, функціонування та особливостей психологічної структури ціннісних орієнтацій як цілісного утворення особистості залишається маловивченою.
Численні дослідження засвідчують досить складну, багатокомпонентну структуру феномена ціннісних орієнтацій. Так, В. Ядов на вищому диспозиційному рівні припускає крім ціннісних орієнтацій ще й виокремлення «життєвих принципів та концепцій життя» [51]. М. Казакіна, аналізуючи зміст ціннісних орієнтацій школярів як компонентів їх життєдіяльності, виокремлює різні форми активності особистості: мотиви і вчинки, життєві цілі, самооцінку, моральні ідеали, реальну поведінку, ті чи
інші способи участі у різних видах діяльності, основні життєві відносини тощо [52]. Таким чином, різні елементи ціннісних орієнтацій становлять, з одного боку, «етапи усвідомлення особистістю системи цінностей, яка існує поза нею, і перетворення їх під впливом цілої низки факторів на систему внутріособистісної соціальної орієнтації, а з іншого боку – відображають

42
структурний ієрархічний характер системи цінностей, яка оточує особистість» [53].
Проблема формування цінностей молодої людини у процесі її навчання
є однією з найактуальніших в умовах розбудови та інтеграції Української держави до європейського простору. Сучасне суспільство орієнтується на виховання творчої, ініціативної особистості, яка має активну життєву та громадянську позицію. Концепція національного виховання головною метою розвитку наскрізної системи виховання молодого покоління України визначає наповнення її «гуманітарним змістом, котрий узгоджується з кращими надбаннями цивілізації, орієнтований на соціалізацію, безпосередній розвиток людини й відповідає потребам її самореалізації та актуальним завданням відродження національної культури, становлення
Української держави» [54].
Аналіз проблеми формування цінностей студентів у навчальному процесі доцільно проводити у контексті концептуальних засад педагогічної науки, запропонованих О. Сухомлинською: «Сучасні цінності – актуальна
ідеологічна, ідейна проблема, проблема формування світогляду, що виступає
інтегративною основою діяльності як окремого індивіда, так і будь-якої малої чи великої соціальної групи, колективу, нації, зрештою, всього людства»
[55].
У результаті дослідження Е. Научитель змалювався ціннісно- орієнтаційний портрет студента І курсу ВНЗ. Це людина, для якої головне в житті – здоров‘я (63% респондентів), гарні друзі (40%), впевненість у собі
(39%), любов (36%), свобода (22%), матеріально забезпечене життя (21%), розвиток (19%), цікава робота (18%). Разом із тим, 32% студентів вважають, що робити із творчості та розваг мету існування просто не достойно [65].
Отже, проблема цінностей продовжує досліджуватися сучасними науковцями. Проте, сьогодні в період економічної і політичної нестабільності в Україні і в світі, потрібний постійний моніторинг ієрархії особистісних

43
цінностей молоді, адже саме від неї залежатиме перспектива розвитку суспільства. Дослідження (2008 р.), в якому взяли участь магістри різних факультетів Бердянського державного педагогічного університету (в кількості 30 осіб віком від 24 до 27 років) [66] показало реальну картину тому, що молодь вже має певний життєвий і трудовий досвід, професію, багато хто – власну сім‘ю, а незабаром саме вони поповнять лави викладачів вищої школи і самі стануть носіями соціальних норм та ідеалів. Цінності розташувалися наступним чином (табл. 2).
Таблиця 2
Особистісні абсолютні, ―вічні‖, соціальні цінності сучасної молоді

№ за рейтингом
Цінність
Індекс за 10-бальною шкалою
Кількість виборів із 30 можливих
1
Любов
6,70 26 2
Правда
5,10 21 3
Доброта
4,30 20 4
Чесність
4,00 20 5
Справедливість
3,75 20 6
Мудрість
3,60 18 7
Віра
3,30 18 8
Оберіг життя
3,25 20 9
Гідність
2,70 15 10
Надія
2,45 18 11
Милосердя
2,35 15 12
Щирість
2,20 11 13
Прощення
2,15 17

44


На перше місце серед вічних цінностей (6,7 б.) молодь поставила
―любов‖, причому підкреслено в широкому розумінні, маючи на увазі кохання як її складову частину. Наведемо деякі обґрунтування вибору:
- Любов – найвища життєва цінність людини, задля якої людина
існує.
- Без любові я не уявляю свого життя, вона наповнює його сенсом.
- Любов – бо це почуття вічне і прекрасне, без нього не може бути життя, все навколо було б сірим і моторошним.
- Без любові до будь-чого неможливо творити і, взагалі, існувати.
Якщо з самого початку починати якесь діло без любові, то і результати будуть невтішні.
- Любов спонукає особистість до самовдосконалення, дозволяє поглянути на себе очима інших людей.
- Любити – означає без останку жертвувати собою заради іншої людини або справи і бачити зворотній результат у такій любові.
- Любов є основою для формування усіх інших цінностей. Любов надихає, вселяє віру у найкраще, дає надію, робить людину великодушною.
- Любов вічна і всесильна. Любов – не пристрасть, не жага, не самолюбство.
14
Свобода
1,95 12 15
Благородство
1,75 13 16
Нетерпимість до зла
1,45 9
17
Сумління
1,35 9
18
Краса
1,25 9
19
Великодушність
1,05 11

45

- Без любові не буде навколо краси, поваги, чистих почуттів, сім‘ї, дітей. Також є любов до Батьківщини, природи тощо. Без цього світ не буде
існувати.
- Я вважаю, що тільки любов врятує наш прагматичний і жорстокий світ.
Серед вічних цінностей друге місце посіла ―правда‖ (5,1 б.). В розумінні магістрів – це аргументи і факти без усіляких об‘єктивних чи суб‘єктивних викривлень. Обґрунтування вибору:
- На основі правди люди будують свої стосунки, не можна жити в брехні.
- ―Краще гірка правда, ніж солодка брехня‖. Не терплю брехні, адже це недовіра і неповага до оточуючих.
Наступні за рейтингом цінності в межах 4-3 балів (4,3 б. – 3,25 б.) названо такі: ―доброта‖, ―чесність‖, ―справедливість‖, ―мудрість‖, ―віра‖,
―оберіг життя‖. Свій вибір молодь обґрунтовує наступним чином:
- До усіх треба ставитися добре. Якщо буде доброта у моєму сімейному колі, то буде добро на усій землі.
- Саме доброта породжує милосердя.
- Чесність допомагає людям у порядному житті.
- Поважаю в людях чесність, тоді й ставлення інше, і спілкуватися приємно.
- Чесним потрібно бути і перед собою, і перед іншими людьми.
- У сучасному суспільстві найбільше для мене не вистачає справедливості, адже не маєш влади і можливостей, не маєш і справедливості.
- Мене пригнічує, коли оточуючі несправедливі у ставленні до інших у тій чи іншій ситуації.
- Справедливість – одна з важливих цінностей: якби люди не були справедливими один до одного, то в світі мабуть був би хаос.

46

- Мудрість – це багатство кожної людини.
- Мудрість – це властивість, яка є не у усіх людей. Найчастіше вона притаманна літнім людям, які дуже багато побачили в цьому світі.
- Мудрість – дуже рідкісна людська якість, і мені нечасто траплялися в житті дійсно мудрі люди. Виховати цю якість дуже важко або навіть неможливо.
- Без мудрості – нікуди. Якщо людина мудра, то вона й щаслива, може усього добитися.
- Вірити людям, у Бога (якщо хтось вірує), не розповідати плітки.
Якщо не вірити людям – тобі теж не будуть вірити.
- Без віри у справу, в її кінцевий результат не варто починати щось робити. Якщо сама людина не вірить в себе, свою справу і свої можливості, то нічого не вийде.
- Якщо у людини є віра у що-небудь, вона зможе добитися усього в житті.
- Потрібно оберігати життя, бо немає нічого ціннішого за нього.
Наступні цінності з індексом в межах 2 балів (2,7 б. – 2,15 б.) – це
―гідність‖, ―надія‖, ―милосердя‖, ―щирість‖, ―прощення‖. Обґрунтування:
- Як каже прислів‘я: „Надія вмирає останньою‖. Якщо сподіватися, то легше досягнути мети.
- Милосердя – дуже багато людей потребують нашої допомоги, не обов‘язково матеріальної.
- Щирість – тип поведінки, коли людина залишається сама собою.
- Щирість, тому, що дуже не люблю людей ―з подвійним дном‖, які кажуть одне, а думають інше.
- Прощення, бо всі ми не без гріха.
- Не можна тримати в собі образи, адже вона „з‘їдає‖ людину, слід прощати, щоб там не було, оскільки кожний помиляється, і має на це право.

47

Цінності, які отримали індекс у межах 1 балу (1,95 б. 1.05 б.) – це
―свобода‖, ―благородство‖, ―нетерпимість до зла‖, ―сумління‖, ―краса‖,
―великодушність‖. Наведемо деякі з обґрунтувань:
- Для кожної людини свобода – це найголовніша умова для нормального повноцінного життя, адже без свободи людина не може забезпечити повноцінне існування усіх інших життєвих цінностей.
- З кожним наступним поколінням благородних людей стає дедалі менше, що проявляється в поганій поведінці молоді, в її невихованості.
- Необхідно з сумлінням ставитися до роботи та обов‘язків. Останнє місце за рейтингом серед вічних цінностей з індексом 0,2 бали посіла
―досконалість‖.
Ці зміни, які відбулися протягом останніх десяти років у свідомості сучасної молоді, варто враховувати в сучасній практиці навчання й виховання підростаючого покоління, бо вони є джерелом формування
ієрархії мотивів і реально впливають на поведінку юнаків і дівчат.
У сучасній філософській літературі проблему цінностей розглядають О.
Дробницький, О. Здравомислов, І. Зеленкова, В. Сагатовський, Т. Титаренко,
Н. Чавчавадзе, І. Фролов. У психології система цінностей особистості досліджується Г. Андрєєвою, Л. Божовичем, І Кулагіною, К Платоновим, С.
Рубінштейном, Л. Фрідманом таін. Розгорнутий аналіз концептуальних підходів до феномену цінностей знаходимо в дослідженнях В. Гречаного, М.
Добриніна, О. Леонтьєва, В. Сержантова та ін. [54].
В українській педагогічній науці узагальнено можна виокремити 2 підходи до трактування поняття «цінність»: згідно з першим, цінність існує незалежно від особистості, тобто є об‘єктивною катогорією; відповідно до другого підходу, цінність може існувати тільки в межах співвідношення суб‘єкта і об‘єкта, тобто є суб‘єктивно-об‘єктивною категорією. Деякі з дослідників вважають, що різні об‘єктивні властивості предметів, явищ, переживань набувають характеру цінності тоді, коли їх пізнає людина [54].

48

Зокрема, за словами І. Беха, «поняття «особистісні цінності» пов‘язується з освоєнням конкретними індивідами суспільних ціннотей, а отже, за ним закріплюється значущість, особистісний смисл для людини певних об‘єктів, подій, явищ тощо» [56].
Отже, очевидно, що у самому понятті «цінність» вже виражене певне ставлення до предметів, явищ або їх властивостей, їхня оцінка. У результаті сформованої у суспільній практиці певної оцінки явище набуває статусу цінності. Поняття цінності розкриває, на мій погляд, здатність певних об‘єктів природної і соціальної предметності бути необхідними для
існування й розвитку суспільства в цілому або окремої особистості, тобто задовольняти суспільні, особистісні потреби та інтереси. Виконуючи роль соціального регулятора в історії людського суспільства, цінності й ті оцінки, на основі яких вони формуються, є складним результатом впливу історичних та соціальних причин на індивідуальну і суспільну свідомість. Протягом
історії людства відбувається відбір загальнозначущих, найбільш важливих для окремої особистості та людської цивілізації в цілому цінностей, які прийнято називати загальнолюдськими або гуманістичними.
Проблемі ціннісних орієнтацій як важливого психологічного конструкта належить одне з провідних місць у дослідженні людської поведінки та її саморегуляції. Цінності зорієнтовують діяльність індивіда, а також істотно впливають на процес його становлення як особистості. Вони є багатоаспектним психологічним утворенням, яке системно характеризує культурних розвиток людини [57].
Ціннісні орієнтації індивіда визначають шлях привласнення духовного потенціалу суспільства, перетворення культурних цінностей у стимули і мотиви поведінки. Особистість як системна структура рис людини продукується суспільними відносинами, в які вона вступає у процесі власної діяльності і взаємин із довкіллям. Із соціальною природою людської діяльності пов‘язаний вплив, зуовлений суспільними нормами, самооцінкою

49
й зустрічною оцінкою кожного з боку суб‘єктного оточення. Складний механізм соціальних цінностей особистості, зовнішніх і внутрішніх чинників поведінки визначають виникнення, напрямок та способи здійснення конкретних форм діяльності. Цінність - будь-який об‘єкт (у тому числі
ідеальний), що має життєво важливе значення для суб‘єкта (індивіда, групи, етносу). В широкому розуміння у ролі цінностей можуть виступати не тільки абстрактні привабливі смисли чи ситуативні вартості, а й конкретні матеріальні блага. Цінності як одне з центральних особистісних утворень виявляють свідоме ставлення людини до соціальної дійсності, й у цій своїй функціональній ролі визначають широку мотивацію її поведінки та впливають на всі аспекти діяльності. Відтак природно, що володіння системою цінностей, що характеризується індивідуальним наповненням, набуває статусу життєорієнтаційних принципів та настановлень, котрі неподільно пов'язані із спрямованістю конкретного діяння [57].
Зміст освіти, як зазначає відомий український дидакт О. Савченко, - головний засіб цілеспрямованого навчання. Сучасні погляди на його структуру передбачають такі складові: знання, вміння, навички, які відбивають досвід репродуктивної і творчої діяльності, а також емоційно- ціннісних відносин [58]. Зміст освіти - один з компонентів процесу навчання.
У ньому може бути виокремлена певна система: аксіологічної інформації, яка засвоюється у вигляді аксіологічних знань; аксіологічних умінь і навичок, в яких особистість засвоює вже відомі способи діяльності; досвіду відповідної творчої діяльності й досвіду формування оцінок і ціннісних суджень щодо світу, людей, себе. Це дає змогу сформувати у того, хто навчається емоційно- ціннісні ставлення, що є основою для формування цінностей, зокрема, гуманістичних.
Отже, до змісту освіти мають бути введенні елементи, що розкривають гуманістичні цінності, а відбір та структурування всього змісту освіти мають здійснюватись з урахуванням психологічного механізму формування

50
цінностей особистості (наприклад, у процесі навчання потрібно висвітлювати факти, сюжети про те, якими були потреби, мотиви, інтереси людей, які створили ті чи інші цінності і прагнули втілити їх у життя, як вони ставились до світу і діяли в конкурентному часі та простору в сучасних умовах).
Такі підходи також зумовлюють відбір відповідних технологій навчання студентів, які б спрямували їхню пізнавальну діяльність на засвоєння «соціальних знань» - понять, правил, оцінок, норм, цінностей на формулювання власних ціннісних суджень, опанування спеціальних аксіологічних прийомів (актуалізації особистісних цінностей, вибору способів впливу з метою перетворення вихідних ситуацій на бажані вирішення аксіологічних пізнавальних завдань в умовах ситуації вибору тощо). При цьому пізнавальна діяльність повинна мати особистісний смисл, відповідну мотивацію.
У цьому контексті важливими є дослідження В. М‘ясищева, який стверджував, що цінності, які виявляються в оцінках (ціннісних судженнях),
є результатом поєднання дії мислення (застосування засвоєних раніше аксіологічних знань) і почуття [59]. Аналогічні твердження належать І.
Майзелю, який вважає, що в цінності, як і в поведінці людей завжди зливаються раціональні й емоційно-ірраціональні начала [60]. Очевидно, що формування цінностей студентів у процесі навчання неможливе без відповідного рівня засвоєння аксіологічних знань (когнітивний компонент), опанування спеціальними, аксіологічними прийомами (операційний компонент), формування ставлення до явищ і процесів внутрішнього і зовнішнього світу (емоційно-чуттєвий компонент).
Аналіз психолого-педагогічних досліджень ,які стосуються змісту цінностей, механізму їх формування у студентів та шляхів досягнення поставленої мети у процесі навчання дав змогу визначити 3 рівні сформованості гуманістичних цінностей молодої людини відповідно до компонентів процесу їх формування:

51

рівень засвоєння знань про ті соціальні норми (принципи, оцінки), що повинні бути підставою для перетворення гуманістичних цінностей на особистісні орієнтації; рівень володіння аксіологічними прийомами й уміннями, серед яких, зокрема, вміння порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти та діяльність людей, спираючись на власну систему цінностей; виявляти суперечності в позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль у подіях і процесах, тенденції і напрями розвитку людства; оцінювати різні версії і думки про події і явища, визнаючи, що деякі джерела інформації можуть бути необ‘єктивними; рівень, коли наявне певне ставлення до явищ і процесів внутрішнього світу, яке базується і де термінується системою гуманістичних цінностей молодої людини [54].
У психолого-педагогічній літературі (Л. Божович, Г. Залеський, І.
Кулагіна, В. Столін, Л. Фрідман та ін.) виокремлюються такі структурні елементи особистості, як спрямованість, потреби, мотиви, емоційність, активність, саморегуляція, спонукання, воля та ін. У процесі аналізу структурних компонентів особистості стає очевидним, що спрямованість, потреби, мотивація (як стійка система мотивів), спонукання є психологічною основою виникнення особистісної системи цінностей і опосередковано залежить від неї. Активність, саморегуляція, воля та інші компоненти особистості є своєрідними «реалі заторами» ціннісної системи в практичній діяльності, що перетворюють аксіологічну спрямованість особистості на її ціннісні орієнтації, які регулюють поведінку людини.
Під впливом викликів зовнішнього світу і власних потреб особистості в неї формуються мотиви, стимули, які особистість усвідомлює у вигляді різноманітних інтересів до об‗єктів навколишньої дійсності, інших людей, свого внутрішнього світу. Стійкий розвинений інтерес сприяє формуванню певної спрямованості особистості, її часто пов‘язують (дехто з психологів

52
навіть ототожнює) з психологічною установкою на певну діяльність, спосіб реагування, готовністю до певної поведінки тощо. Наявність установки особистості сприяє виникненню у неї емоційно-ціннісного ставлення до об‘єктів реальності (подобається-не подобається, важливо-не важливо та ін.).
Отже, той чи інший об'єкт (матеріальна річ, явище, риса характеру тощо) набувають у свідомості людини статусу цінності (меншої чи більшої вартості). Цей процес передбачає ще декілька ланок (формування ціннісних орієнтацій, переконань, ідеалів тощо) і завершується утворенням у людини певних відносно стійких моделей поведінки й діяльності [54]. На рис.2 стрілками показано динамічно існуючі постійні зв‘язки між елементами процесу, що перебувають у постійному русі, змінюються та сприяють збагаченню внутрішнього світу людини (див.рис.2)










Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал