Та юридичного



Pdf просмотр
Сторінка18/30
Дата конвертації25.12.2016
Розмір8.04 Kb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   30
Обставини, які підлягають доказуванню під час досудового
розслідування злочинів, пов'язаних із знищенням, підробкою або
зміною номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Макаренко М.М., здобувач наукової лабораторії з проблем досудового розслідування ННІПФПСКМ НАВС
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Чернявський С.С.
Боротьба з правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху є важливим загальнодержавним завданням. У вирішенні цього завдання особливе місце займає діяльність Державтоінспекції та інших служб органів внутрішніх справ, яка спрямована на швидке і повне розкриття дорожньо-транспортних злочинів та встановлення винних осіб за умови додержання законності. Більшість питань, які виникають по такій категорії кримінальних проваджень, вимагає від осіб, що проводять досудове слідство, високих професійних якостей. Крім юридичної підготовки, їм необхідні знання в галузі криміналістики, судової медицини, психології, організації дорожнього руху та ін.

160
Незаконне заволодіння автотранспортними засобами з їх подальшою легалізацією шляхом підробки або знищення ідентифікаційних позначень як різновид кримінального бізнесу завдяки своїй прибутковості вважається надзвичайно привабливим для злочинців.
Розслідування будь-якого злочину згідно з нормами кримінального процесуального законодавства розпочинається з відкриття кримінального провадження, а саме внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після чого починається початковий етап, який охоплює період досудового розслідування, під час якого проводяться слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, встановлюються обставини події, ознаки злочину, які необхідні для визначення слідчих ситуацій, побудови версій, планування розслідування, розшуку та затримання злочинця тощо [1, с. 366].
Специфіка початкового етапу розкриття і розслідування протиправної діяльності, передбаченої ст. 290 КК України, обумовлена комплексом обставин, які необхідно встановити на етапі проведення попередньої перевірки, що передує відкриттю кримінального провадження.
Слід зазначити,що метою кримінального процесуального доказування
є встановлення об’єктивної істини. Її досягнення можливе лише тоді, коли при кримінальному провадженні з достатньою повнотою і достовірністю будуть встановлені всі факти і обставини, які мають значення для правильного вирішення матеріалів. Сукупність таких фактів і обставин утворюють предмет доказування [2, с. 18].
Предмет доказування визначений ст. 91 КПК України – це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожному кримінальному провадженню і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені,

161 пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру [3].
Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об'єктивне дослідження дозволяють встановити пізнавальну програму у конкретному провадженні, що значно підвищує ефективність кримінального судочинства [4].
Список використаних джерел:
1.
Лісова А. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування зґвалтування /
А. Лісова // Право України. – К., – 2011. - № 8. – с. 366-373.
2.
Стахівський С.М. Теорія і практика кримінального процесуального доказування:
Монографія / С.М. Стахівський. – К., 2005. – 271 с.
3.
Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про несення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство з 19 листоп. 2012 р. (офіц. текст). – К. : Паливода А. В., 2012. – 382 с. (із змінами, внесеними від 13.05.2014 р., підстава № 1261-VII).
4.
Теория доказательств в советском уголовном процессе.– М.,1973. -736 с.
Належний правовий порядок обшуку та огляду житла, іншого
володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську
діяльність як елемент favor defensionis

Малахова О.В., аспірант кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія»
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Гловюк І.В.
У кримінальному процесі України процесуальна рівність сторін кримінального провадження досягається за допомогою функціонування
інституту сприяння захисту – favor defensionis, що спрямований на урівноваження комплексу прав та можливостей сторін для відстоювання власних тверджень і заперечення доводів свого опонента. Вважаємо, що favor defensionis як засіб, який покликаний компенсувати переважаюче становище сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, охоплює не лише додаткові права та певні переваги підозрюваного, обвинуваченого, але й правові гарантії діяльності адвоката, який бере участь у кримінальному судочинстві в якості захисника. Кримінально- процесуальні гарантії адвокатської діяльності забезпечують ефективне виконання адвокатом функції захисту у кримінальному процесі.
Однією із важливих гарантій адвокатської діяльності є особливий правовий режим проведення обшуку та огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, який би забезпечив належний правовий захист від неправомірного втручання в адвокатську діяльність та порушення адвокатської таємниці.
КПК України не передбачає правового порядку проведення обшуку та огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність. Натомість в п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказується, що проведення стосовно адвоката слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників,

162 прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та
Севастополя. Отже слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження, при необхідності проведення обшуку житла,
іншого володіння адвоката, зобов’язаний узгодити дане клопотання з
Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором
Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Але залишаються не вирішеними низка питань.
По-перше, не визначено чи зобов’язаний слідчий узгоджувати клопотання про проведення обшуку житла, іншого володіння адвоката, де він здійснює адвокатську діяльність, з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Вважаємо, що слідчий зобов’язаний узгодити дане клопотання з прокурором, який здійснює нагляд за досудовим провадженням. По-друге, не встановлено строк, протягом якого Генеральний прокурор України, його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та
Севастополя повинен розгляну дане клопотання. На нашу думку, таке клопотання повинно бути розглянуто прокурором негайно. Він зобов’язаний перевірити матеріали кримінального провадження, що дають підстави для проведення такого обшуку та узгодити дане клопотання. По- третє, не визначено, протягом якого строку слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання. Враховуючи невідкладний характер такої слідчої дії, як обшук, вважаємо, що клопотання про його проведення повинно бути розглянуто в суді в день його надходження. По-четверте, не вказано хто повинен бути присутнім при розгляді даного клопотання в суді. На нашу думку, розгляд даного клопотання, здійснюється за участю слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Вважаємо, що розгляд такого клопотання повинен здійснюватися в порядку ст. 234 КПК України. Крім того, необхідно уточнити, що розгляд клопотання про проведення обшуку житла, іншого володіння адвоката, де він здійснює адвокатську діяльність здійснюється слідчим суддею за місцем провадження досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в ухвалі про проведення обшуку житла, іншого володіння адвоката, де він здійснює адвокатську діяльність в обов’язковому порядку зазначає перелік речей та документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення даної слідчої (розшукової) дії. Зазначимо, що слідчий суддя, суд, приймаючи рішення про перелік речей та документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час обшуку, зобов’язаний враховувати, положення ч. 6 ст. 46, ч.1 ст. 161 КПК
України, які вказують, що документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Вважаємо, що в Главі 37 КПК України, яка визначає порядок кримінального провадження щодо окремих категорій осіб, у тому числі й щодо адвоката, передбачити окрему правову норму яка б визначала процесуальний порядок обшуку чи огляду житла, приміщення, іншого володіння адвоката.

163
Отже, процесуальний порядок проведення обшуку чи огляду житла,
іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, потребує подальшого нормативного реформування для забезпечення ефективного захисту неправомірного втручання в адвокатську діяльність та порушення адвокатської таємниці, що є необхідною умовою для ефективного викання захисником функції захисту у кримінальному процесі.
Список використаних джерел:
1.
Кримінальний процесуальний кодекс України : затверджений Законом України від
13.04.2012 № 4651-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 11.
2.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI
[Електронний ресурс].

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17
Грошове стягнення як захід забезпечення кримінального
провадження та його відмінність від адміністративного штрафу

Мартинців А.М., здобувач кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Прикарпатського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Басай В.Д.
Грошове стягнення як захід забезпечення кримінального провадження потрібно відмежовувати від адміністративного штрафу, який застосовується за ухилення від явки або злісну неповагу до суду і передбачений ст.185-3 та ст.185-4 КУпАП [3].
Одним із випадків накладення грошового стягнення на учасника кримінального провадження є ситуація, коли підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому законом порядку викликаний
(зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття. Грошове стягнення за неприбуття на виклик слідчого чи прокурора названих учасників провадження накладається у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. За неприбуття на виклик слідчого судді чи суду - у розмірі від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч.1 ст.139 КПК)
[4]. Ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2014 року становитиме 1301 грн. [2]. Тобто грошове стягнення за неприбуття на виклик слідчого чи прокурора учасників кримінального провадження накладатиметься в розмірі від 325,25 до 650,5 грн., а за неприбуття на виклик слідчого судді чи суду - у розмірі від 650,5 до 2602 грн.
Відповідно до ст. 185-3 КУпАП неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

164 громадян (від 340 до 1700 грн.); а злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 185-4 КУпАП передбачає, що за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн.) [3].
Аналізуючи дані норми бачимо, що мова в них йде про фактично ті ж порушення. Проте норми КУпАП – це норми загальної дії, котрі стосуються і адміністративного, і цивільного, і кримінального процесу, а ст. 139 КПК України є нормою, котра застосовується виключно в кримінальному процесі при накладенні грошового стягнення [1, с.16].
Вважаємо, що у випадку порушення кримінально-процесуальних норм має застосовуватись кримінально-процесуальна відповідальність, а саме її штрафна санкція – накладення грошового стягнення на учасника кримінального провадження. Крім того відмінність є також у розмірі відповідальності, оскільки розмір грошового стягнення, що накладається за вчинення кримінально-процесуального правопорушення, є значно більший в порівнянні з розміром адміністративного штрафу. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 139 КПК України на свідка та потерпілого за одноразове ухилення від явки в суд може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 650,5 до 2602 грн., а за злісне ухилення згідно ч. 2 ст. 139 КПК настає адміністративна відповідальність, а саме штраф у розмірі від 340 до 1700 грн. [4]. Хоча злісніть ухилення є фактично тяжчим проступком. Злісність в ухиленні від явки, яка є обов’язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП [3], проявляється у навмисному усуненні, неодноразовій відмові від участі у слідчих та процесуальних діях. Факт злісного ухилення повинен підтверджуватись документами, які підтверджують офіційні виклики перекладача. Як докази відсутності злісності в ухиленні від явки можуть бути надані різні юридичні документи – лікарняні листи, документи щодо відрядження та ін..
Таким чином, грошове стягнення є санкцією кримінально- процесуальної відповідальності, заходом забезпечення кримінального провадження і його не слід ототожнювати з адміністративним штрафом. У разі невиконання або неналежного виконання кримінально-процесуальних обов’язків слід накладати на учасника кримінального провадження виключно грошове стягнення, а не адміністративний штраф.
Список використаних джерел:
1.
Толкаченко А.А. К вопросу о возможности наложения денежного взыскания на адвоката-представителя потерпевшего за нарушения порядка в судебном заседание /
А.А. Толкаченко // Вестник МОВС. – №2/4. – 2007г. – С.16.
2.
Про Державний бюджет України на 2014 рік: закону України від 16 січня 2014 р. //
Відомості Верховної Ради. – 2014. – № 9. – Ст.93.
3.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.
[Електронний ресурс].

Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/
4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI
[Електронний ресурс].

Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

165
Форми зловживань владою або службовим становищем, що
вчиняються працівниками ОВС

Боднар В.Є., здобувач наукової лабораторії з проблем досудового розслідування ННІПФПСКМ НАВС
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Чернявський С.С.
Зловживання владою або службовим становищем – це умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
За таких умов важливого значення набуває комплексне наукове дослідження різних форм зловживань працівників ОВС та суміжних з ними злочинів. Отже, зловживання владою або службовим становищем, як правило, поєднується з учиненням:
1) службового підроблення (ст. 366 КК України) – складання, видачею службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Це найбільш поширена категорія злочинів.
Здебільшого працівники ОВС зловживають владою або службовим становищем та вчиняють службове підроблення у таких формах: внесення до статистичних карток неправдивих відомостей про направлення до суду кримінальних проваджень; складення фіктивних протоколів огляду та вилучення речового доказу; складення фіктивних протоколів про адміністративні правопорушення; незаконної реалізації добровільно зданої зброї та привласнення отриманих грошових коштів; підроблення матеріалів кримінальних проваджень; видача дозволів на придбання та зберігання зброї; видача довідки за фактом вчинення злочину для отримання страхового відшкодування; видача паспорта; незаконна реєстрація авто; безпідставне вилучення металобрухту та підроблення документів про подальше місце його знаходження. Вид офіційного документу, який підробляють залежить від органу чи підрозділу внутрішніх справ, у якому працює особа, яка вчиняє злочин. В одних випадках таке підроблення вчиняється з метою покращення показників в роботі, а в інших – з метою отримання незаконної винагороди.
2) незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України). Злочин здебільшого вчиняється у формі виготовлення, придбання, зберігання та збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
3) викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК
України). Ці злочини вчиняються в результаті того, що працівники ОВС здійснюють виявлення, розкриття та розслідування злочинів у сфері обігу

166 наркотичних засобів, психотропних речовин та мають доступ до зазначених предметів.
4) порушення недоторканості житла (ст. 162 КК України). Працівникам
ОВС з метою виконання службових обов’язків у випадках передбачених законом мають право проникати до житла чи іншого володіння особи.
Водночас в окремих випадках це здійснюється незаконно і поєднується з вчиненням інших злочинів.
5) несанкціонованих збуту або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації (ст. 361-2 КК України).
Об’єктивна сторона злочину полягає в несанкціонованому збуті або розповсюдженні комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.
Збутом комп’ютерної інформації з обмеженим доступом є її оплатна чи безоплатна передача хоча б одній особі, яка не має доступу до цієї
інформації, а розповсюдженням - розміщення в АС чи комп’ютерній мережі з наданням вільного доступу до неї або інші дії, які створюють можливість вільного доступу до неї невизначеного кола осіб.
Збут або розповсюдження комп’ютерної інформації з обмеженим доступом слід вважати несанкціонованими, якщо ці дії вчинені без дозволу (згоди) власника інформації. Несанкціоновані збут або розповсюдження містять ознаки як в тому випадку, коли вони вчинені особою, якій в установленому порядку було надано доступ до відповідної
інформації, так і у випадку вчинення їх особою, яка такого доступу не мала [1].
6) несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої
інформації, особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК України).
Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно- обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї полягають у несанкціонованій зміна, знищенні або блокуванні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.
7) приховування злочину (ст. 396 КК України). Приховування злочинів у виконанні спеціальних суб’єктів здійснюється, як правило, шляхом бездіяльності. Не важко уявити також ситуації, коли слідчий огляді місця події умисно не фіксує, не долучає до кримінального провадження; слідів вчинення злочину (слідів ніг, відбитків пальців рук і т.п.), знарядь злочину
(ножа, „відмички» і т.п.), при обшуку не вилучає предметів, здобутих злочинним шляхом, чи тих же знарядь та засобів вчинення злочину, не викриває місця переховування злочинця після його встановлення, а співробітник оперативного підрозділу не реалізовує матеріали оперативно- розшукової справи, що свідчать про наявність складу злочину, або ж викривають конкретну особу, яка його вчинила. На практиці приховування злочинів досить часто здійснюється через поєднання ухилення від

167 виконання обов’язку (бездіяльності) з активними діями з фальсифікації доказів чи імітування роботи з розкриття та розслідування злочинів [2, с.
205-207].
8) Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України). Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Врахування вище вказаних різних форм зловживань працівників ОВС та суміжних з ними злочинів буде корисно, насамперед для виявлення, розкриття та розслідування таких злочинів.
Високий рівень латентності цих злочинів частково обумовлений тим фактом, що працівники правоохоронних органів, які покликані протидіяти злочинності в ОВС не завжди розуміють, що протиправні діяння певного виду, учені працівниками ОВС є злочинними. Крім того, аналіз основних форм зловживання владою або службовим становищем в ОВС дозволяє встановити спосіб вчинення злочину, особу, яка його вчинила, а також дає уявлення про типові сліди суспільно небезпечного діяння.
Таким чином, особливість зловживання владою або службовим становищем в ОВС полягає в тому, що у більшості випадків такі протиправні дії супроводжуються вчиненням інших злочинів у сфері службової діяльності, проти правосуддя, авторитету органів державної влади, власності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку тощо.
З введенням в дію нового КПК України з появою нових норм та
інститутів можна прогнозувати видозміну форм зловживання владою та службовим становищем. Так, наприклад зловживання владою та службовим становищем може бути поєднане з незаконними діями щодо
Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на зазначене під час розробки підзаконних нормативно-правових актів для ефективного функціонування КПК України необхідно максимально запобігти можливим зловживання зі сторони працівників правоохоронних органів, розробивши ефективні системи захисту та контролю за кримінально- процесуальної діяльністю.
Список використаних джерел
1.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.
М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та допов. – К. : Юридична думка,
2012. – 1316 с.
2.
Тулаєв О. С. Характеристика сучасних форм зловживань владою або службовим становищем, учинених працівниками органів внутрішніх справ / О. С. Тулаєв //
Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1 (86). – С. 204–
211.


168


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   30


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал