Та жорстокого поводження




Сторінка16/22
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.82 Kb.
ТипПрограма
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22
Навчання шкільної медіації корисне батькам, тому що допомагає їм налагодити спілкування зі своїми дітьми. Усім ї часто виникають конфлікти, що супроводжуються бурхливим сплеском емоцій. Якщо члени сім’ї вміють осмислити, усвідомити свої відчуття, то такі конфлікти не мають руйнівного характеру, бо в подібних ситуаціях конфлікт – прояв емоційної значущості членів сім’ї, їхнього бажання спілкуватися. У таких випадках вимагає корекції лише форма їхнього спілкування. Грамотні з погляду медіаційного підходу до конфлікту члени сім’ї не потребують того, щоб піддавати свої відчуття випробуванням. Сім’я може не перетворюватися на випробувальний полігон, де апробуються військові стратегії для подальшого спілкування з іншими людьми. Сім’я може і повинна залишатися місцем, де рідні люди дістають підтримку і розуміння. Отже, шкільна медіація, спираючись на спадкоємність навчання і впровадження медіації у виховно-освітні установи, починаючи з дитячого садка і закінчуючи вишом, може супроводжувати людину на всіх етапах її життєвого шляху, забезпечуючи допомогу в розв’язанні життєво важливих питань.
Умови проведення шкільної медіації
5
:
Медіацію проводять лише за умови добровільної згоди обох сторін конфлікту.
Для спрямування особина медіацію
обов’язковим є визнання нею факту скоєного та своєї участі в цьому. Це не означає, що людина має повністю визнавати свою провину. Але, якщо вона говорить Мене взагалі там не було – тоді медіація неможлива. Під час медіації не проводять ніяких розслідувань. Тому, якщо одна сторона не визнає своєї участі у конфлікті, медіа-
цію проводити неможливо Коло турботи, проведення програм відновного правосуддя для підлітків. – Петрозаводськ Юніорська спілка Шлях, 2006.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
154
Для медіації підходять випадки, коли:
1) є постраждалий (навіть якщо це злочинне проти людини, а проти власності, то постраждалою стороною може бути організація в особі директора, іншого представника адміністрації) звинувачений визнає свою участь у конфлікті) справа не пов’язана з наркотиками або злочинами, скоєними особою з особливою жорстокістю або в результаті психічних відхилень.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
155
ДОДАТОК 17
МЕДІАЦІЯ У ШКОЛІ ПОКРОКОВО
Картка 1.
Ситуація 1. Віталій забув вдома ручку. Він звернувся з проханням до однокласників. Сашко виручив Віталія, дав йому дорогу ручку. В кінці уроків Віталій повертає поламану ручку. На вимоги Сашка купити нову не реагує. Між хлопцями виникає конфлікт. Він затягується на тиждень. Їм запропонували звернутися дошкільного медіатора.
Ситуація 2. Урок в 9 класі. Хлопчик і дівчинка постійно розмовляють. На зауваження вчителя не реагують. Вчитель підходить і вимагає, щоб хлопець пересів на іншу вільну парту. Той не поспішає. Вчитель вимагає, взявши хлопця за рукав. Хлопець відштовхує руку вчителя і робить заяву, що його костюм коштує більше, ніж вчителева зарплата, і він не дозволить застосовувати до нього силу.
Картка 2.
П’ятикрокова схема медіації (для миротворців)
Крок 1. Вступ
Назвіть себе і попросіть тих, хто конфліктує, назвати свої імена. Подякуйте зате, що вони прийшли.
Поясніть, що є чотири правила, що допомагають розв’язувати суперечки) хотіти і намагатися розв’язати проблему) не кривдити один одного словами або діями) не перебивати) старатися бути якомога чеснішими.
Запитайте кожну сторону, чи згодна вона з правилами чи ні.
Поясніть, що все сказане є конфіденційним, за винятком злочинної поведінки, поведінки, що може зашкодити здоров’ю та життю учасників обговорення.
Крок 2. Прояснення ситуації (не припускає ухвалення рішення) Сторони вирішують, хто почне першим) Попросіть Сторону 1 розповісти її історію) Переформулюйте проблему, про яку Ви дізналися викладіть факти опишіть почуття учасників конфлікту з погляду Сторони Повторіть кроки 2–3 зі Стороною Крок 3. Визначення проблемі інтересів (не припускає ухвалення рішення)
Після того, як кожна зі сторін розповіла свою історію, Ви можете визначити перелік проблемі інтересів кожної зі сторін. Якщо Ви невпевнені, що вони до кінця зрозумілі, поставте більше запитань.
Ви можете сказати тим, хто сперечається Мені хотілося б поставити вам декілька питань, для того, щоб краще зрозуміти проблеми, які ви намагаєтеся розв’язати».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
156
Для прояснення використовуйте неагресивні фрази, наприклад Розкажіть мені більше про Як довго це відбувалося Коли це відбулося Що ви відчували Чому ви так подумали Якого б результат ви хотіли б досягти після нашої зустрічі?».
Після того, як Ви повністю проясните інтереси кожної з конфліктних сторін, назвіть їх кожному зі сперечальників Я чув (-ла), що ти сказав проте, що Це так Я нічого не переплутав(-ла)?...»
Крок 4. Пошук рішення
Рішення проблеми не припускає, що миротворець дає поради, якими скористаються конфліктні сторони. Його завдання – допомогти сперечальникам самим знайти те, що задовольняє обох, рішення, засноване на розумінні інтересів кожного. Пошук рішення відбувається у формі діалогу з кожною зі сторін, якій по черзі ставлять такі запитання Що ви можете зробити для розв’язання проблеми Як ви діятимете в майбутньому, щоб ця проблема не виникала Яке рішення було б оптимальним для вас Для вашого співрозмовника Яке рішення влаштувало б вас обох Чи готові ви ухвалити це рішення і погодитися з запропонованими умовами Чи готові ви виконувати його Чиє це рішення незвичайним і несподіваним?
Крок 5. Закріплення миру
Попросіть кожну зі сторін повідомити друзів, що конфлікт розв’язано. Поясніть, що це допоможе уникнути пліток і спотворення інформації, які можуть стати причинами нового конфлікту. Якщо було досягнуто згоди, закріпіть це (письмово або усно. Привітайте тих, хто сперечався, з примиренням.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
157
ДОДАТОК 18
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС МЕДІАТОРА
«Українського центру порозуміння»
Метою цього Кодексу є визначення основних принципів та цінностей медіації. Недотримання його є несумісним зі званням медіатора Українського центру порозуміння.
В цьому кодексі використовуються такі поняття.
Медіація – це добровільний та конфіденційний процес переговорів, під час якого третя нейтральна сторона (медіатор) сприяє сторонам в пошуку такого варіанту розв’язання конфлікту, який їх задовольняє.
Медіатор – посередник, який надає сторонам кваліфіковану допомогу щодо врегулювання конфлікту шляхом переговорів.
Сторони (сторона) – сторони (чи одна з сторін, які бажають розв’язати суперечку за участі медіатора (посередника).
Цей кодекс складається з таких розділів I – особиста етика, II – професійна етика, III – організаційна етика.
Розділ I. Особиста етика.
1. Принципи етики медіатора базуються на етичних нормах життя суспільства та дотриманні гідності людини. Порушенням гідності медіатора є кожний вчинок, який порушує гідність його/її як людини та негативно впливає на авторитеті довіру до виконуваної професійної діяльності як медіатора. Медіатор виконує свої обов’язки з дотриманням прав та свобод людини, незважаючи на стать, вік, расу, політичні переконання, посади та інші відмінності.
Медіатор Українського центру порозуміння в своєму житті та діяльності керується такими базовими цінностями та ідеями щодо природи людини, сутності конфліктів та пошуку шляхів їхнього розв’язання, відновлення душевної рівноваги віра у взаємозв’язок всіх речей і загальної людяності віра уважливість присутності посередника та його тісний контакт зі сторонами для сприяння ефективному вирішенню конфлікту віра у цілющу функцію посередництва, що втілюється через діалог та взаємодопомогу людей віра у потребу більшості людей жити в злагоді віра у бажання більшості людей змінюватись на краще під час набуття життєвого досвіду віра в здатність більшості людей знайти джерела внутрішньої сили для подолання ворожості, для особистісного зростання та допомоги іншим людям у схожих ситуаціях віра у притаманні всім людям почуття гідності та самовизначення, які супроводжують відповідальне ставлення до вирішення конфлікту.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
158
Розділ II. Професійна етика.
Стаття 1. Добровільність.
a. Процес медіації розпочинається тоді, коли всі сторони добровільно висловили згоду на участь в ньому. Як сторони, такі медіатор, мають право відмовитись від цієї процедури на будь-якому з її етапів.
б. Сторони мають право обирати кандидатуру медіатора чи просити замінити його/її на будь-якій стадії процесу.
Стаття 2. Конфіденційність.
Як сторони, такі медіатор не можуть розголошувати, цитувати, переказувати третім особам, чи як-небудь інакше використовувати інформацію (письмову, усну, пряму чи опосередковану, що стала їм відома під час процесу медіації. Положення цього пункту не розповсюджуються на випадки) коли сторони далина це свою згоду) коли інформація використовується в безособовій формі в середовищі професіоналів з метою навчання та обміну досвідом) коли отримана інформація свідчить про реальну загрозу завдання шкодив такому випадку медіатор повинен поінформувати відповідні органи, часто правоохоронні (в деяких випадках можна поінформувати осіб, яких це стосується).
Стаття 3. Неупередженість.
3.1. Медіатор діє однаково в інтересах обох сторін, незважаючи навік, стать, соціальний статус, расу, колір шкіри, мову, релігію, політичні чи інші переконання, національне та соціальне походження, майнове, соціальне чи інше становище. Медіатор під час участі в процесі переговорів повинен уникати внутрішнього конфлікту інтересів, коли його/її соціальні чи професійні стосунки з будь-яким учасником конфлікту чийого представником, що також бере участь в процесі, можуть вплинути на об’єктивність та призвести до появи упередженого ставлення.
Стаття 4. Нейтральність.
Медіатор не повинен мати особистої зацікавленості в певному варіанті розв’язання конфлікту. Відповідно, медіатор не нав’язує сторонам свої судження чи будь-які варіанти розв’язання спору.
Стаття 5. Взаємовідносини з клієнтом.
Медіатор зобов’язаний:
5.1. Поважати самовизначення сторін (самостійність, волевиявлення) – здатність учасників досягти добровільної згоди. Підтримувати право учасників на особисте життя та конфіденційність, на відповідальне використання інформації, на взаємостосунки, що базуються на довірі. Сприяти розумінню учасниками процесу медіації та особливої ролі медіатора в цьому процесі. Забезпечити справедливу та неупереджену організацію та перебіг кожного з етапів процесу.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
159
5.5. На вимогу учасників надавати їм інформацію щодо своєї кваліфікації, знань та досвіду Надавати консультації всім учасникам процесу на їхнє прохання з питань, що належать до його компетенції.
Розділ III. Організаційна етика.
Стаття 1. Взаємостосунки з колегами.
Медіатор зобов’язаний:
1.1. Поважати досвід, професійну підготовку та ефективність роботи колег та професійних працівників інших сфер, поширювати будь-яку необхідну співпрацю з метою підвищення якості послуг. Поважати різні точки зору та практичний досвід колега також інших професійних працівників, нести індивідуальну відповідальність за публічну критику щодо їхньої роботи. Уникати неконструктивної критики щодо своїх колег. Сприяти отриманню знань та досвіду шляхом обміну інформації з колегами та іншими професіоналами з метою підвищення кваліфікації. Уникати участі в процесі врегулювання конфлікту якщо інший медіатор (медіатори) вже беруть участь в ньому, без попередньої згоди ведучого медіатора та сторін. Надавати своїм колегам інформацію необхідну для сумісної діяльності у випадках, коли в конкретному процесі приймають участь більше, ніж один медіатор.
Стаття 2. Взаємостосунки з Українським Центром Порозуміння
Медіатор, як представник Українського Центру Порозуміння зобов’язується:
2.1. Своїми професійними якостями та відповідальним ставленням до роботи підтримувати репутацію організації та довіру до процесу медіації в цілому. Уникати прямої чи опосередкованої критики методів роботи організації, процесу медіації в цілому, а також уникати інших дій, що можуть нанести шкоду репутації Центру чийого партнерів. Приймати місію організації та сприяти втіленню ідей та цінностей Українського Центру Порозуміння. Виносити на розгляд ради Українського Центру Порозуміння будь- які порушення етичного кодексу.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
160
ДОДАТОК 19
БАЗОВІ ЗАСАДИ ТРЕНІНГУ ЗАМІЩЕННЯ АГРЕСІЇ (ТЗА)
Очевидно, що агресія може проявлятися у різних формах та способах поведінки – від жорстокого, брутального насильства, злісних жартів, само- деструкції та знищення предметів оточення до відносно м’яких виявів негативізму, порушень дисципліни та дружніх змагань у силі».
Скажімо, такі мінімальні вияви агресії як дружні штовхання, постійні запізнення на заняття, ігнорування зауважень вчителя, засмічення приміщень школи єна перший погляд, відносно безпечними. Але вони є свого роду прологом до більш серйозних і загрозливих форм агресивної поведінки. Брак несхвальної оцінки та реакції на мінімальну агресію стане стимулом для посилення рівня деструктивної поведінки і може призвести до таких проявів як напади на ровесників або вчителів, зневажання гідності інших людей.
Отже, основним правилом, яке має стати наріжним каменем будь-якої виховної діяльності, є таке «жодного заохочення для агресії!».
У той же час є небезпека занесення до списку агресивних діянь щонайменших проявів природної активності (або навіть гіперактивності) дитини. Отже, необхідно вміти розрізняти агресію та гру або жвавість, для того щоб визначитися з необхідністю втручання у ситуацію.
Сьогодні є два найвідоміших теоретичних підходи до проблеми агресії, які ґрунтуються на протилежних позиціях. В рамках першого – психобіоло- гічного – підходу, агресію розглядають як невіддільну, вроджену характеристику індивіда, яка є своєрідною фізіологічно обумовленою спадщиною тваринного походження людини як виду. В межах цього напрямку розвивалися етологічна теорія К. Лоренца, психодинамічні теорії (психоаналіз З. Фройда, теорії А. Адлера, Е. Фрома, К. Юна, В. Райха та їхніх послідовників, теорії фізіологічної зумовленості агресії тощо. Теоретики психобіологічного напрямку вважають, що позбутися агресії неможливо, тому слід знайти способи її ефективної та соціально прийнятної актуалізації в спортивних змаганнях, в творчості, добросовісній бізнесовій конкуренції, винаходах тощо. Вони також стверджують, що агресія та агресивність є запорукою творчої самореалізації особистості, вони лежать в основі мотивації досягнень, і тому повне позбавлення агресивних тенденцій є навіть шкідливим. Необхідно знижувати лише деструктивний (зокрема аутодеструктивний) потенціал, закладений в агресивні дії, переводячи його в прийнятніші форми.
Інший теоретичний підхід, який виник в період розквіту біхевіоризму та закріпився в межах когнітивної психології, оснований на тому, що агресія – це форма поведінки, якій людина навчається протягом життя. Найвідомішими є теорії Л. Берковіца, А. Бека та, звичайно, А. Бандури, який ввів поняття вікарного (тобто перейнятого під час спостереження за іншими людьми та кіногероями) навчання агресії.
Американський психолог А. Бандура переконливо показав, що агресив-
на поведінка дійсно є вивченою. Ми засвоюємо її шляхом спостережень, власного досвіду, неодноразового відтворення у поведінці та здобутті схвалення за неї (наприклад, коли батько підбадьорює свого сина Ти ж чоловік,

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
161
ти маєш дати їм всім в пику або коли позитивний герой фільму перемагає всіх поганих персонажей, вбиваючи їх).
Можна говорити протри основні школи агресії батьківський дім, школа, засоби масової інформації.
В сім’ї засвоєння агресивної поведінки дитиною може початися зі спостереження сварок батьків, фізичних покарань, досвіду знущань та образ, примусу показати силу, схвалень за бійки з друзями або за приниження ровесників тощо.
Іншим місцем, де відбувається навчання агресії, є школа. Це пов’язано з агресивним характером неформальних груп однолітків, а іноді із непрофесійною, надто жорсткою, агресивною поведінкою вчителів та вихователів.
Однак найефективнішим є навчання агресивній поведінці через поглинання змісту різних програмі фільмів у ЗМІ, активного залучення до комп’ютерних ігор тощо. Прояви агресії в газетах, коміксах, фільмах, комп’ютерних іграх і програмах телебачення є різноманітними, і вони зазвичай породжують ефекти наслідування (особливо у молодших школярів та підлітків, в яких ще несформований бар’єр критичності щодо екранних ситуацій. Серед найтиповіших наслідків постійного спостереження за агресією та насильством в ЗМІ є такі патерн (поведінкова модель) злочинця – безпосереднє копіювання зразків насильства патерн жертви – посилення тривожності, страхів, підозрілості, надмірна уважність до питань власної безпеки. Найчастіше ця модель формується в дівчат, завдяки тому, що жертвами насильства на екрані зазвичай виступають жінки. Однак останніми роками, через збільшення кінострічок та програм, де головними мужніми героями стають жінки, ця тенденція дещо послаблюється патерн свідка – байдужість до страждань інших, низька емпатія, нерозуміння того, що насильство несе біль. Найчастіше цей патерн спостерігається в надактивних гравців у рольові комп’ютерні ігри з агресивними сюжетами.
Отже, агресія, яку засвоює людина з ранніх років життя, є суспільно підтримуваною формою поведінки, тому її проявів так важко позбутися. Саме меті зниження рівня надагресії і слугує ТЗА – тренінг заміщення агресії – який побудовано на потрійній інтервенції тренінг навичок соціально прийнятної поведінки (ТНСПП);
– набуття навичок контрольованого гніву тренування здатності до моральних висновків.
Американський психолог Харріс ділить людську поведінку на чотири
категорії, відповідно до ставлення особи до інших ідо себе. Такими формами поведінки є:
Поведінка
Ставлення до себе
Ставлення до інших
Асертивна гарне гарне
Байдужа негарне гарне
Агресивна гарне негарне
Маніпулятивна негарне негарне

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
162
Наша поведінка залежить від життєвої позиції. Зазвичай ми щоденно можемо виявляти всі чотири типи поведінки, але один залишається домінантним. За Харрісом, агресивна і байдужа поведінка є природженими, а маніпулятивній та асертивній поведінці людина навчається вході спілкування з іншими.
Більшість людей обирає переважно неагресивну поведінку тому, що вважає агресію аморальною, антисоціальною і неправильною.
Агресивні люди думають інакше, ніж неагресивні. Вони сконцентровані на собі (коли я нервуюся, я не думаю проте, що якогось ображаю, інтерпретують будь-яку поведінку, як ворожу по відношенню до них. Зокрема, нейтральну поведінку також розглядають вони, як агресивну (погляд незнайомої людини, випадковий дотик тощо вони приписують діям оточення нове, відірване від реальності значення, передбачають найгірше, звинувачують інших. Характерною для агресорів поведінкою є ригідність, незмінність поглядів, незалежно від ситуації. Вони не змінюють думок та оцінок, незважаючи навіть на переконливі докази того, що вони неправі.
Отже, зниження рівня агресії передбачає, зокрема, розвиток здат-
ності до перегляду власних поглядів.
В окремих випадках агресивна поведінка має багато спільних рис з хімічними залежностями (від наркотиків, алкоголю, нікотину тощо, а саме вона нерозривно пов’язана з ризиком для життя та здоров’я;
• вона є тривалою, стереотипізованою та незмінною;
• вона дає короткочасне задоволення, але не розв’язує, а лише загострює проблему агресивна особа заперечує наявність в неї проблеми вона описується як поведінка, яку неможливо контролювати;
• тривала ремісія (час, коли особа не проявляла, стримувала агресію) закінчується новими, як правило сильнішими агресивними нападами;
• особа стає агресивною за будь-якої причини, тобто потрібен лише формальний привід вона підтримується оточенням, ЗМІ, комп’ютерними іграми, місцевими традиціями,
• особа концентрується на агресії – хронічні агресори частіше обирають програми або фільми зі сценами насильства чи жорстокості.
Головні витоки схильності особи до агресії, на які можна вплинути в межах ТЗА:
• дефіцит суспільних (соціальних) навичок невміння контролювати гнів специфічний характер мислення та оцінювання себе й навколишнього світу.
Програма багаторівневого втручання, спрямованого на зміну поведінки агресивної молоді, складається з трьох компонентів тренінг (пропрацювання) навичок просоціальної поведінки (поведінковий, конативний аспект тренінг навичок контролю за злістю (емоційний компонент тренінг моральних висновків (пізнавальний компонент).

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
163
Основна ідея ТЗА полягає втому, щоб навчити особу замінювати агресивну поведінку на альтернативну – асертивну, що стає можливим після навчання дитини за перерахованими вище трьома напрямками. Тренінг дещо нагадує дитині шкільне навчання – навіть часовий проміжок кожного заняття дорівнює шкільному уроку і становить 40–45 хвилин. Крім того, практикуються домашні завдання, їхня перевірка і обговорення.
Концепція ТЗА базується на тому, що вдале вивчення зазначених трьох предметів дозволить успішним випускникам програми ефективно трансформувати власну агресію в асертивні дії (наприклад, під час ТНСПП діти крок за кроком вчаться асертивному спілкуваню, тренування контролю гніву допомагає притримати негативні емоції та звернутися до того чи іншого соціального вміння, а тренінг моральних висновків підвищує загальний етичний рівень членів групи, поступово приводячи їх до висновку про неприпустимість та аморальність агресії).
Корекційна робота відбувається в малих групах (4–10 осіб) або індивідуально. Цільова група – діти, схильні до агресивної поведінки, які погоджуються взяти участь у ТЗА. Кількість ведучих залежить від розмірів групи, а також від ризику проявів агресії у групі під час навчання зазвичай накожні учасники має бути один ведучий (отже, у групі з 6–8 осіб має працювати два, а в групі з 9–10 осіб – три ведучі).
Учасники групи сидять по колу. Ведучі сидять так, щоб разом постійно спостерігати за всією групою та мати постійний зоровий контакт між собою. Так забезпечується як індивідуальна безпека ведучих, такі постійне спостереження за роботою кожного члена групи.
Для ТЗА дуже важливими є правила роботи в групі. До них висувають такі вимоги правил має бути мало правила мають бути детально обговорені та погоджені з учасниками правила мають бути сформульовані як інструкції щодо поведінки правила мають бути сформульовані як роз’яснення того, як МОЖНА діяти (слід уникати заперечень, тобто правил, побудованих на тому, що чогось НЕ можна робити правила мають створювати основу для налагодження контактів з молоддю і батьками.
Оптимальні вимоги до кваліфікації ведучого:
• знання процедур ТЗА;
• педагогічні здібності вміння працювати із групою добрі стосунки з молоддю та підлітками;
• вміння навчати моделюванню соціальних навичок, контролюванню гніву і моральним висновкам (оптимально – наявність спеціальної підготовки для ведучих ТЗА);
• навички емпатії, зворотного зв’язку та надання підтримки організаційні та адміністративні здібності наукові звання, освіта, стать, вік ведучого не мають значення.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал