Та жорстокого поводження



Pdf просмотр
Сторінка13/22
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.82 Kb.
ТипПрограма
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22
НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
121
діти. є причиною розладу в родині. У результаті діти опиняються так глибоко втягнутими у конфлікти, що їм важко відокремити свою індивідуальність від особистості власних батьків;
• часто діти втягуються в конфлікт, намагаючись захистити своїх матерів від побиття або знущань. Дитина відчуває гнів до батька, зате, що той заподіює біль матері, а також обурення за матір, що вона не в змозі протистояти батьку та підкорюється насильству. Як наслідок руйнується опанування власної статевої ролі та виникають викривлення статеворольової ідентичності;
• життя в родині, де практикується насильство, дуже напружене. Постійний стрес призводить до того, що діти постійно розгублені, розчаровані, часто виходять із себе навіть при незначних труднощах багато матерів не хочуть травмувати своїх дітей та намагаються приховати від них факти насильства щодо себе. Діти, не маючи чіткої картини того, що відбувається, бачать занепокоєння та засмучення матері, але не розуміють їхньої причини. Без повної інформації щодо ситуації діти (які дорослі в аналогічних випадках) не можуть адекватно реагувати та будувати свою поведінку. Це призводить до розвитку порушень в комунікативній сфері (втому числі, заважає будувати зрілі стосунки з протилежною статтю);
• багато матерів вважають, що неповинні настроювати дітей проти своїх чоловіків, намагаються знайти їм виправдання. Дитина бачить матір у синцях, зі слідами побоїв, але чує Усе гарно, дитинка, насправді татусь нас любить і доходить висновку, що любов обов’язково пов’язана з фізичним болем та покараннями. Дитина, мати якої постійно виправдовує свого чоловіка за заподіяне насильство, часто починає відчувати тривогу, якщо її не б’ють – адже це означає, нелюбов. Отже, жорстоке поводження сприймається як справедливе, а дитина набуває рис віктимності;
• у батьків, яким доводиться віддавати силу на розв’язання власних конфліктів, зазвичай залишається замало часу на виховання та турботу щодо своїх дітей. Як наслідок, в дітей може виникати почуття занедбаності і непотрібності, а також думки, що вони непотрібні нікому, не є важливими людьми, які заслуговують на увагу та турботу. З цією впевненістю вони і йдуть далі по життю;
• у більшості родин, де спостерігається насильство, його наявність не обговорюють відкрито. Крім того, батьки зазвичай наполягають на тому, що не слід обговорювати сімейну ситуацію з вчителями, шкільними психологами або друзями. Як наслідок, діти починають почувати себе ізольованими від перевесників деякі навіть думають, що з ними щось не так через те, що їхнє життя в родині відрізняється від життя їхніх однолітків.
Узагальнюючи, слід сказати, що застосування тілесних покарань та автократична модель виховання викривлює уявлення підлітків щодо допустимості проявів насильства й агресії, призводить до формування впевненості у виправданості застосування насильства. Дитина, яка живе в хворобливій,

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
122
травматичній реальності знаходить полегшення в ненормальному фантазійному житті, проектуючи його на інших людей та їхні тіла у формі фізичного чи сексуального на насильства. В будь-якому випадку така дитина нездатна адекватно оцінювати те, які дії є насильницьким, через глибоке порушення процесу соціалізації внаслідок ушкодженого сімейного функціонування. Крім того, насильство породжує насильство. Людина, що зростала в обставинах, в якій затверджується насильство, схильна до розв’язання конфліктів з іншими дітьми, дорослими або власних внутрішніх конфліктів насильницьким шляхом.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
123
ДОДАТОК 6
ВИЯВЛЕННЯ ПРИХОВАНИХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ДИТИНИ
Виявити та зафіксувати всі ознаки сімейного насильства щодо дітей досить важко, тому фахівці-психологи О. Кочемировська та А. Ходоренко створили методику, яка дозволяє виявити жорстоке поводження з дитиною.
Ця індикативна методика була створена на підставі попереднього вивчення досвіду та потреб спеціалітстів, які стикаються з проблемою попередження насильства всім ї.В ній відокремлено та визначено основні характеристики (психологічні, фізичні та сексуальні) дітей, що потерпають від сімейного насильства. Базова індикативна методика може бути доповнена психодіагностичним тестуванням, глибинним інтерв’ю тощо. Для працівників освіти найважливішими її частинами є:
• базові індикативні таблиці наявності сімейного насильства над дитиною;
• карта спостереження за поведінкою дитини (якщо планується подальша психологічна реабілітація дитини та її направлення до психологічної служби).
Індикативні таблиці наявності сімейного насильства
Ця методика складається з двох таблиці. У першій таблиці відокремлено наочні ознаки насильства над дитиною. У другій – непрямі ознаки насильства щодо дитини. Кожна таблиця складається з чотирьох стовпчиків) перший стовпчик містить у собі характеристики тих чи інших ознак насильства) у другому стовпчику подано спосіб визначення цих ознак. Основні з цих способів – це огляд та безпосереднє спостереження за дитиною, станом її житла, родичами) у третьому стовпчику цієї таблиці фахівець робить відмітку про наявність тієї чи іншої ознаки насильства всім ї (чорнилом або кульковою ручкою) четвертий стовпчик слугує для приміток та нотаток. Нотатки також роблять чорнилом або кульковою ручкою.
При аналізі результатів необхідно пам’ятати, що одна або дві відмітки в таблицях не можуть свідчити про наявність насильства всім ї

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
124
Індикативні таблиці
П.І.Б дитини____________________________________________________
Посада та П.І.Б. особи, що заповнювала таблиці Дата заповнення:
Таблиця1.
Ознака насильства
Спосіб виявлення
Відмітка про
наявність
Примітки
Зсуви й переломи кісток, крововиливи
Спостереження
Забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла, особливо незвичної форми – від ременя, лозини тощо
Спостереження
Опіки, незвичайні за формою та/або походженням (наприклад, від цигарки або розжареного посуду)
Спостереження
Сліди укусів
Спостереження
Брак ваги
Спостереження
Застарілий брудна відкритих частинах тіла (обличчя, руки, волосся)
Спостереження
Алкогольне або наркотичне сп’яніння дитини
Спостереження
Набряк обличчя (внаслідок ляпасів)
Спостереження
Відмова розмовляти
Бесіда
Уповільнене мовлення
Бесіда
Заплакане обличчя дитини, набряклі очі
Спостереження
Поганий запах від дитини
Спостереження
Вагітність малолітньої дитини
Спостереження
Травми молочних залоз, сідниць, нижньої частини живота, ділянки геніталій та анального отвору
Ознайомлення з медичною карткою
Сторонні предмети в геніталіях, анальному отворі чи сечовивідному каналі
Ознайомлення з медичною карткою
Збільшений вагінальний отвір чи почервоніння в ділянці геніталій
Ознайомлення з медичною карткою
Таблиця 2.
Непрямі ознаки сімейного
насильства щодо дітей
Спосіб виявлення
Відмітка про
наявність
Примітки
Відмова показати закриті одягом частини тіла – руки, шию тощо
Спостереження, бесіда
Зачіску зроблено в домашніх умовах непідходящим інструментом (волосся обрізано нерівно, сороче гніздо на голові)
Спостереження,
Незвичний одяг (шарф влітку, рукавички тощо)
Спостереження
Одяг, що не відповідає віку дитини (надто малий або завеликий)
Спостереження
Одяг із застарілими плямами бруду або рваний
Спостереження

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
125
Нема одягу, що відповідає погодним умовам
Спостереження
Відмова від медичної допомоги
Бесіда, опитування
Зухвала, зокрема агресивна та/або сек- суалізована, поведінка дитини
Спостереження, бесіда, опитування
Дитина надмірно мовчазна, скована
Спостереження, бесіда
Дитина апатична, не проявляє жодної емоційної реакції з приводу того, що відбувається
Спостереження, бесіда
Схильність до знущання над тваринами
Опитування, спостереження
Схильність до сексуалізованих виявів прихильності за відсутності інших форм вияву прихильності
Спостереження, опитування
Неналежне медичне забезпечення потреб дитини
Спостереження, опитування
Карта спостереження за поведінкою дитини
П.І.Б дитини_____________________________________________________
Посада та П.І.Б. особи, що заповнювала карту Дата заповнення:
Підкресліть в таблиці порушення поведінки дитини, виявлені протягом спілкування з нею
Характер порушення
Прояв
Агресивність ламає речі, штовхає перевесників, б’є, щипає чи кусає інших людей, плюється, лається
Негативізм робить все навпаки, відмовляється навіть від цікавих занять, часто застосовує слова не хочу або не буду»
Демонстративність відвертається, повертається спиною, здійснює підкреслені рухи, намагається будь-якою ціною привернути до себе увагу, слідкує за реакцією на свої дії негативістського характеру
Емоційна відгородженість уникає дивитись у вічі співрозмовнику, прагне самотності, мало розмовляє, прагне відмовчатись, майже не рухається
Псевдоглухота не виконує прохань або не відповідає на запитання соціального процівника, незважаючи нате, що чує та розуміє зміст звернення
Запальність легка збудливість, імпульсивність, дратівливість, постійна готовність вступити в бійку
Уразливість, дратівливість легко ображається, постійно незадоволений вираз обличчя, легкий перехідна крик та сльози
Конфліктність поведінка, що провокує конфлікт
Нерішучість постійна невпевненість в правильності власних дій, страх помилки, улесливий погляд та страх перед покаранням через помилку
Охочість до дурощів реагує сміхом на слова вчителя, кривляється, перекривлює знайомих
Страхи (які саме)

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
126
Тривога блукання очима, відсторонений погляд, напружена поза, дитина неочікувано та зненацька здригається, демонструє немотивовану боязкість та сторожкість
Скованість рухова скованість в новій ситуації
Егоцентричність дитина сконцентрована на власній особі, вважає, що всі події, пов’язані з нею, з її поведінкою
Дефіцит уваги легко відволікається, не може сконцентруватись на питаннях соціального працівника, їх треба повторювати кілька разів
Рухова розгальмованість
(гіперактивність)
швидко збуджується та довго заспокоюється починає діяти та говорити раніше, ніж повністю почує завдання чи питання не може спокійно сидіти на місці темп рухів прискорений кількість рухів надлишкова
Мовна розгальмованість розмовляє голосно темп мовлення прискорений, говорить швидше, ніж думає, захлинається словами
Нерозуміння складних мовних конструкційне розуміє складні речення або довгі пояснення вчителя, легко стомлюється
Нерозуміння простих мовних конструкційне розуміє прості речення та звернення до себе
«Застрягла» поведінка малює елементи, що постійно повторюються постійно повторює одну і ту ж фразу, довго не може перемкнутись з одного запитання чи завдання на інше, «нав’язливість» при спілкуванні, довго пам’ятає образу
Знижена розумова та фізична працездатність легка стомлюваність
Друга частина карти спостереження (призначена для фахівців- психологів) є низкою незакінчених речень. Як вже зазначено, дитина, яка пережила насильство, схильна приховувати цей факт, а прямі питання можуть завдати їй подальшої травматизації. Отже, для того щоб створити чіткіше уявлення про характер сімейної ситуації дитинине дратуючи її, шкільні психологи можуть застосовувати метод незакінчених речень. Вони підібрані таким чином, щоб в них були представлені теми любові, сімейних стосунків, ставлення до батьків тощо. Аналіз результатів методики дозволяє виявити наявність та характер проблемних зон в сімейному оточенні. Окрему увагу слід приділити тематиці тих речень, які дитина утруднилась, не змогла (або відмовилась) продовжити, а також тих, де тема сімейних стосунків розкрита у найвищому ступені, у надто схвальному тоні, який суперечить іншим даним. Проблема дитини часто міститься саме в ситуаціях, що їх описують подібні речення.
Протягом виконання дитиною завдання, психолог продовжує спостереження, робить необхідні висновки та заносить їх у відповідні бланки.
Незакінчені речення
(українською мовою)
Інструкція: Будь ласка, заверши наведені речення одним чи декількома словами, у будь-якому порядку. Якщо якесь речення викликає ускладнення, повернись до нього пізніше.
Коли я був зовсім маленьким (маленькою) Мої батьки іноді ______________________________________________

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
127
Мені здається, що моя родина Думаю, що мій батько рідко Я завжди хотів(-ла) Мої діти в майбутньому ніколи Знаю, що нерозумно, але боюся Моя мати і я __________________________________________________
Зробив(-ла) би все, щоб забути Якби мій батько захотів Не люблю людей, які Моя мати Я хотів(-ла) би, щоб мій батько Я дуже сильно хочу Настане день, коли Мені б хотілося перестати боятися Думаю, що мій батько Більше всього я хотів(-ла) бив житті Я люблю свою матір, але Я почуваю себе винним(-ою), якщо Мій найяскравіший спогад Мені дуже не подобається, коли батьки Найгірше, що я робив(-ла), це Коли мені хочеться купити щось_________________________________
Мої батьки часто Сподіваюся на Більшість моїх друзів не знають, що я боюся Моя родина поводиться зі мною Найбільше я люблю людей, які Коли я стану дорослим (дорослою) ______________________________
Незаконченные предложения
(на русском языке)
Инструкция: Пожалуйста, закончи предложение одним или нескольки- ми словами
Когда я был совсем маленьким (маленькой) _______________________
Мои родители иногда Мне кажется, что моя семья Думаю, что мой отец редко Я всегда хотел(-а) _____________________________________________
Мои дети в будущем никогда Знаю, что глупо, но боюсь Моя мать и я _________________________________________________
Сделал(-а) бы все, чтобы забыть _________________________________
Если бы мой отец захотел Не люблю людей, которые Моя мать Я хотел(-а) бы, чтобы мой отец Я очень сильно хочу ___________________________________________

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
128
Наступит день, когда Мне бы хотелось перестать бояться Думаю, что мой отец ___________________________________________
Больше всего я хотел(-а) бы в жизни Я люблю свою мать, но Я чувствую себя виноватым(-ой), если ____________________________
Мое самое яркое воспоминание Мне очень не нравится, когда родители __________________________
Самое худшее, что я делал(-а), это _______________________________
Когда мне хочется купить что-то _________________________________
Мои родители часто ___________________________________________
Надеюсь на __________________________________________________
Большинство моих друзей не знают, что я боюсь___________________
Моя семья обращается со мной _________________________________
Больше всего я люблю людей, которые ___________________________
Когда я стану взрослым(-ой) ____________________________________

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
129
ДОДАТОК 7
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ,
ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА
Перший контакт із дитиною, постраждалою від насильства всім ї або свідком насильства є надзвичайно важливим. В цілому загальним принципом бесіди з дитиною – жертвою насильства є отримання повного обсягу інформації вході спонтанної розповіді дитини (але, зрозуміло, що можливості вчителя в цьому плані є обмеженими. Корисну інформацію під час бесіди може надавати зовнішня поведінка дитини та її батьків, їхня міміка, жести, мовні інтонації. Водночас слід пам’ятати, що встановлення довірчого контакту з дитиною і ретельне з’ясування сімейної ситуації потребує довгого часуй спеціальної підготовки, атому покладається на працівників відповідальних соціальних служб. Водночас надання їм первинної інформації щодо стану справу родині є важливим завданням педагога, атому необхідні відомості мають бути зібрані якомога ретельніше (втому числі й шляхом бесіди з дитиною та її сім’єю – якщо це можливо. Таким чином, основна увага вчителя має бути приділена спостереженню за дитиною та її станом, а також тому, щоб заспокоїти дитину та якомога швидше передати інформацію щодо неї до соціальних служб.
Проте коли виникає необхідність поставити дитині ті чи інші запитання, вчитель має пам’ятати, що успішність бесіди з нею залежить від правильного розуміння рівня її розвитку. Складність запитань має відповідати інтелектуальному рівню дитини та її життєвому досвіду крім того, слід пам’ятати, що діти (особливо молодшого віку) надають здебільшого правдиву інформацію, а їхні свідчення є достовірними. Особливу увагу треба звернути на складність виявлення обставин та ознак сексуального насильства, але при підозрі щодо наявності статевих зловживань огляд та опитування треба провадити дуже обережно та делікатно.
Умовою успішності роботи є довіра дитини до педагога, створення ним сприятливої психологічної атмосфери, але встановлення єдності з постраждалою дитиною є складним завданням. Зазвичай дитина не звертається по допомогу самостійно, і це ставить її в залежне становище щодо дорослих людей, перш за все членів власної родини. Спільну роботу з фахівцем дитина може сприймати як вступ до ще одного таємного зв’язку», і це сприятиме формуванню опору цій взаємодії та виникненню страхів, оскільки життєвий досвід навчив дитину розглядати стосунки з дорослими крізь призму небезпеки або загрози. Крім того, протидія контакту з фахівцем може бути обумовлена відтворенням у пам’яті дитини негативних почуттів та переживань.
Водночас вступ вчителя або шкільного психолога в контакт з дитиною дозволяє сфокусувати увагу всіх членів родини на особистості дитини сформувати їхню мотиваційну готовність до подальшої спільної роботи з корекції внутрішньосімейних стосунків та психологічної реабілітації дитини (особливої значущості цей момент набуває в умовах, коли дитина зазнала сексуальних зловживань. Слід також зазначити, що намагання виявити повну картину сімейного насильства передбачає реалізацію низки психокорекційних захо-

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
130
дів, спрямованих на зменшення рівня травматизації дитини та відновлення її психічного стану.
Отже, основним завданням на першому етапі взаємодії з дитиною є забезпечити їй відчуття психологічної безпеки не лише через систему юридичних гарантій, алей нарівні самовідчуття. Первинна бесіда з дитиною, побудована нам якій, недирективній взаємодії, має допомогти фахівцю відповісти на такі запитання. Які негативні прояви наявні в поведінці дитини, і наскільки вони є небезпечними для неї та її оточення. На якому рівні розвитку перебуває дитина, та які її ресурси Наскільки термінової реабілітації вона потребує, та наскільки глибоким має бути втручання. Що в родині заважатиме заходам, спрямованим на допомогу дитині Які можливості має сім’я для зниження рівня насильства щодо дитини. Чи готові члени родини взяти участь в процесі психологічної реабілітації дитини та сімейних взаємин. Яким чином можуть бути залучені заклади освіти (школа, дитячий садок, охорони здоров’я, органи та служби у справах неповнолітніх, кризові центри та служби психологічної підтримки, родичі дитини до участі в реабілітаційній роботі?
Отже, коли дитина розповідає про насильство щодо неї, то
1. Поставтеся до дитини серйозно, покажіть, що ви їй повністю вірите. Залишайтеся спокійними (незважаючи нате, що саме та якими саме словами розповідає дитина, адже вона через нестачу словарного запасу може застосовувати нецензурну лайку та жаргонізми, які чує від батьків чи інших родичів. Заспокойте та підтримайте дитину словами Добре, що ти мені сказала(-в). Ти правильно зробила(-в).
– Ти в цьому невинна (невинний Не ти одна (один) потрапила(-в) в таку ситуацію, це трапляється із іншими дітьми Бувають такі секрети, які не можна зберігати, якщо тобі зробили погано, і я хочу тобі допомогти. Мені треба переказати іншим людям (соціальному працівнику, психологу) інформацію проте, що сталося. Вони захочуть поставити тобі кілька запитань. Вони допоможуть зробити так, щоб ти відчувала(-в) себе в безпеці. Не думайте, що дитина обов’язково ненавидить свого кривдника або сердиться на нього. Батьки залишаються для неї батьками незалежно від того, як вони поводяться з дитиною, яка продовжує їх любити та боїться зашкодити їм своїми словами чи діями. Терпляче відповідайте на запитання та розвіюйте тривоги дитини. Стежте затим, щоб не давати обіцянок, яких ви не можете дотриматись (наприклад, Твоя мама не засмутиться або З тим, хто тебе скривдив, нічого не зроблять»).

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
131
Розмовляючи з дитиною, яка зазнала зловживань збоку інших членів родини. Проводьте бесіду наодинці. Поставте прямі запитання в м’якій формі (наприклад, Чи правильно я розумію, що тобі зробили боляче Розповіси, будь ласка, як саме це сталося. Покажи, де в тебе болить, Мені здається, що тобі не вистачає їжі. Чия правий/права?»).
3. Слухайте, не виносячи суджень (наприклад, не слід переривати дитину, яка описує, що сталося за допомогою брудної лайки – можливо, вона не знає інших слів для опису ситуації. Надайте інформацію про місцеві служби допомоги (якщо це відповідає віку дитини, або родичам, які зацікавлені у розв’язанні ситуації) та якомога швидше передайте відомості щодо інциденту насильства. Скажіть дитині, що насильство всім ї буде повторюватися, але вона вже зробила перший і дуже важливий крок для його подолання . Скажіть дитині, яка зазнала насильства, що ви її підтримуєте, і що вона невинна втому, що трапилося.
Фахівець при спілкуванні з дитиною в жодному разі немає бути нетерплячим та перебивати її робити поспішні висновки намагатися завершити думки дитини, її висловлювання втрачати зоровий контакт з дитиною, жестами та рухами тіла демонструвати неуважність відповідати недоладно змінювати предмет розмови залякувати дитину (втому числі тим, що її родичів буде суворо покарано критикувати дитину або глузувати з неї.
Слід зазначити, що діти можуть досить точно розповісти про події, що відбулись, вже у віці 2–3 років, а трирічні діти здатні давати адекватні свідчення в суді. Загалом діти будь-якого віку можуть розповідати проте, що вони знають, якщо ставити їм запитання у зрозумілій для них формі. Отже, ці факти створюють підґрунтя для побудови бесіди з постраждалою дитиною. Вчитель або шкільний психолог не допитує дитину. Ставлячи запитання, слід враховувати, що для маленьких дітей дуже складно слідкувати за двома (або більше) думками та темами. Діти та дорослі розмовляють різними мовами, отже, необхідно виробити форму діалогу у зрозумілій для дитини формі. Наприклад, маленькі діти не розуміють метафор та застосовують всі слова у їхньому прямому значенні. Загалом діти нездатні давати дорослі пояснення щодо особистих преживань.
4. Слід пам’ятати, що суперечливість у відомостях, що їх надають діти є нормальною. Крім того, дитина далеко не завжди зізнається, що не розуміє поставлене запитання. Необхідно також враховувати, що вміння відтворювати тексти «напам’ять» не означає, що дитина розуміє, що саме вона відтворює.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
132
5. Необхідно враховувати, що реакція дітей на запитання далеко не завжди є відповіддю. Це відбувається, коли відповідь не несе в собі потрібної інформації, або коли дитина розуміє питання інакше, ніж гадав дорослий.
Отже, для успішної побудови первинної бесіди з дітьми молодшого віку вчитель має. Представитись, коротко розповісти про себе. Домовитись з дитиною про правила бесіди та переконатися, що вона їх зрозуміла:
а) Якщо я не зрозумію твоєї відповіді, я поставлю окремі запитання кілька разів»;
б) Скажи мені, якщо не зрозумієш запитання»;
в) Скажи мені, якщо не знаєш відповіді»;
г) Поправ мене, якщо я неправильно тебе зрозумію. Визначити рівень розвитку дитини та її здатність розуміти питання:
а) спитати в дитини день тижня, місяць, пору року або ставити інші прості запитання, які покажуть наскільки дитина орієнтується в навколишньому світі;
б) попросити дитину перерахувати її улюблені кольори та показати предмети відповідного кольору в кабінетів) попросити дитину назвати предмети, більші, ніж… (менші, ніж. Ознайомити дитину з темою бесіди, уникаючи слів на кшталт тяжкий, страшний, насильство, напад тощо, які можуть створити певні настанови. Домовитись з дитиною, що вона говоритиме правду:
а) визначити, чи розуміє дитина різницю між правдою та брехнею. Навести кілька прикладів та попросити дитину визначити, де була правда, а де брехня (наприклад, Ти – дівчинка. Це правда або Якщо я скажу, що в тебе вісім рук, це буде правда чи брехня?»);
б) взяти в дитини письмове зобов’язання говорити правду;
в) сказати, що зараз ви почнете ставити їй різні запитання і нагадати про домовленості за п. 2.
6. Визначити характеристики побутового життя дитини, поставивши їй такі запитання:
а. Як тебе звуть, скільки тобі років, коли в тебе день народження?
б. Де ти живеш?
в. Хто живе разом з тобою?
г. Який твій дім Хто в якій кімнаті живе. Що в тебе було на сніданок А вчора Яка їжа тобі подобається більш за все?
д. В якій школі ти вчишся (який дитсадок відвідуєш)?
е. Як звуть твою вчительку (виховательку)?
є. Що тобі подобається в школі більш за все Чому?
ж. Чиє в тебе найкращий друг Розповіси про нього. Перейти довільної бесіди. М’яко попросіть дитину розповісти вам проте, що трапилося Розкажи мені все, що знаєш про…» або Я чула



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал