Та жорстокого поводження




Сторінка12/22
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.82 Kb.
ТипПрограма
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22
для підлітків 13–18 років – відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття стосовно дорослих, сексуальні порушення, несфор- мованість соціальних ролей і своєї ролі в родині, почуття власної непотрібності. В поведінковій сфері відзначаються спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання покинути власну домівку, агресивне поводження, запобігання тілесній й емоційній інтимності, непослідовність і суперечливість поводження.
Сексуальне зловживання дитиною всім їbЖорстоке поводження з дітьми не вичерпується фізичним та психологічним насильством однією з його найдеструктивніших форм є сексуальне насильство щодо дітей та підлітків обох статей. Сексуальне зловживання дітьми це найскладніша форма насильницького поводження, яку часто неправильно розуміються та оцінюють. Термін сексуальне зловживання охоплює дії від небажаного (проти волі об’єкта) генітального торкання доз вал- тування, а також залучення дітей та підлітків до секс-індустрії (проституції, утому числі ритуальної, порнографії тощо).
Серед родичів найчастішими фігурами, що здійснюють насильство, виступають батько, вітчим, опікун. Жертвами сексуального насильства частіше за все стають дівчата, але іноді від нього страждають і хлопці. Факти свідчать, що, по-перше, тільки мала частина батьків, що перебувають в статевих стосунках з дочкою, страждає психічними розладами і патологічними потягами по-друге, чітко простежується тенденція до збільшення числа випадків інцесту в процесі дорослішання дівчинки. В цій ситуації чинником може виступити природна взаємна привабливість дочки і батька, що обумовлюється не тільки особливостями її раннього розвитку, алей природною емоційною близькістю батька та дитини.
В цьому сенсі здається, нібито до певної межі виправдані теорії, що акцентують увагу на взаєминах батько – донька та підкреслюють ролі дорослого-«жертви» та дитини-«спокусника». Однак у випадку інцесту дитину завжди вважають жертвою, оскільки вона не може повністю усвідомити всі наслідки того, що сталося, на відміну від дорослого, який несе всю повноту відповідальності. Крім того, за інцестними стосунками стоять порушення всієї структури емоційних відносин у родині, а не лише особливості взаємодії між дорослим та дитиною.
Сексуальне насильство в родині майже завжди поєднується з іншими формами зловживань, ідо нього залучені всі її члени. Батько стає активним правопорушником, а роль матері зводиться до пасивної співучасті. Матерів таких випадках схильні не помічати, витісняти очевидну інформацію щодо інцесту тане вдаватись до будь-яких дій, щоб припинити сексуальну активність чоловіка (частіше за все внаслідок хронічної депресії або страху, що ситуація може відбитися на ній самій. Вони несвідомо відмовляються

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
114
бачити зовсім прозорі натяки, однозначно зрозумілі для будь-якої сторонньої особи. Наприклад, батько залишається з донькою в кімнаті наодинці, звідти лунають зойки типу Тато, я не хочу, нероби цього, а потім дочка вибігає вся в сльозах, у розірваному платті і відмовляється розповісти, що відбулося. Мати при цьому може щиро думати, що батько карає доньку за погані оцінки.
Чому ж мати не помічає проблему тане перешкоджає інцесту Справа втому, що коли мати виявляє інцестні сексуальні стосунки, її сприйняття родини повністю руйнується, і вона вимушена визнати сімейну ситуацію абсолютно ненормальною, ганебною та неприйнятною. Це дуже важко, адже тим самим перекреслюються всі попередні роки сімейного життя, і жінка має визнати, що свого часу вона зробила глибоко помилковий вибір партнера. Щоб уникнути цих переживань мати переконує себе у неможливості виникнення
інцестних стосунків, стає абсолютно пасивною та відмовляється від будь-якої відповідальності за сімейну драму. Навіть коли дитина намагається розповісти матері про свої переживання, та може демонструвати недовіру до слів дитини, карати її, звинувачувати доньку чи сина в брехні. Звичайно, дитина не може повірити в те, що мати дійсно нічого не помічає, і розцінює її поведінку як зраду.
Підліток існує в атмосфері нестачі емоційної близькості, прив’язаності між членами родини, в умовах порушеного сімейного функціонування, коли лише інцестний зв’язок може забезпечити дитину справжньою турботою та увагою. В таких родинах зникають межі поколінь, які підтримували відмінності між соціальними та психологічними ролями дітей та батьків. Інцест стає гомеостабілізаційним механізмом, який дозволяє задовольнити всі потреби, втому числі й генітальні.
У родинах з інцестом нема взаємної довіри та прихильності членів родини один до одного, тобто це сім’ї без любові. Члени такої сім’ї зазвичай рідко торкаються одне одного (мається на увазі дружній дотик, і будь-який тілесний контакт розцінюється як сексуальний натяк. В таких родинах завжди багато секретів одне від одного, повністю зруйновано комунікацію. Постійно наявний неусвідомлений страх розпаду сім’ї та загального нещастя. Як наслідок, дітям відводиться роль осіб, які мають піклуватися за батьківські стосунки та втішати дорослих. Поступово діти звикають нести на собі відповідальність за збереження родини та погоджуються на будь-які закиди збоку батьків, піклувальників чи інших родичів. Атмосфера в родині, де немає гармонійної подружньої комунікації, згодом стає все напруженішою, розлучення починає здаватися неминучим, що дуже лякає дитину. Сама обстанова провокує інцест дитина погоджується на задоволення будь-яких потреб дорослих для збереження цілісності родини.
Коли дитина переходить сексуальний бар’єр, життя очевидно змінюється. Насамперед спадає напруга в родині, і усі починають почуватися краще. Родина зберігається. Крім того, дитина починає отримувати винагороду матеріальну чи емоційну подарунки, схвалення, потурання тощо, а її статус в ієрархії сімейних відносин стає привілейованим. Таким чином, інцестна активність є способом досягнення відчуття безпеки та комфорту в міжособистісних стосунках для всіх членів родини.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
115
В інших сім’ях інцест слугує для панування дорослого та підкорення дитини, яка пізніше втрачає здатність адекватно оцінювати характер міжособистісних стосунків та відзрізняти любов від насильства. Д. Кемпбел показав, що коли дитина відчуває на собі генітальну перевагу дорослої людини, в неї зростає пасивна схильність до підкорення, порушується нормальне просування до гетеросексуальних стосунків в підлітковому віці та розвиток стате- ворольової ідентичності.
Сексуальна поведінка підлітка стає способом отримання уваги від дорослих, у зв’язку з чим наслідками переживання насильства стають проміскуїтет, ексгібіціонізм, надмірна та хвороблива мастурбація тощо, які супроводжуються почуття провини та самозвинуваченням. Крім цих проявів, досвід сексуального зловживання в сімейних стосунках частіше за все супроводжується ще цілою низкою симптомів, серед яких можна визначити:
• порушення статеворолоьвої ідентифікації, виникнення відхилень в уявленнях щодо сексуального образу свого тіла, страх перед зрілою сексуальністю та гетеросексуальними контактами з перевесниками, що веде до формування переверзій, в першу чергу педофілії (останнє найхарактерніше для хлопців – жертв сексуального зловживання та насильства);
• депресивні розлади та суїцидальні наміри. Спостерігається істотне зниження інтересу до того, що раніше займало дитину, виникають думки про смерть або спроби самогубства депресивні переживання. Чим молодша дитина, тим рідше виникають суїцидальні тенденції, але депресія виявляється у формі скарг Не хочеться їсти, нецікаво грати. Доки в дитинине сформовані уявлення прожиття і смерть, спроби самогубства майже не виникають, тому в дітей, молодших зароків, суїцидальні тенденції виявляються вкрай рідко, на відміну від підлітків почуття провини та відповідальності зате, що сталося;
• низька самооцінка. Діти, що постраждали від сексуального насильства, відчувають безпорадність, власну провину, зневіреність у своїх силах та зазвичай погано ставляться до себе. Більшість з дівчат очікують, що тепер до них будуть ставитися як до повій;
• аутодеструктивна поведінка (поведінка, спрямована на руйнування власної особистості алкоголізація, наркотизація, схильність до небезпечних пригод тощо. Займаючись самокатуванням, заподіюючи собі шкоду, фізичний біль, дитина нібито допомагає собі повернутися до реального життя, тому що у своїх думках та почуттях вона постійно перебуває в пережитій травматичній ситуації. По-перше, терпіти фізичний біль легше, ніж відчувати душевні страждання. По-друге, діти карають себе, оскільки вважають себе поганими. Часто можна спостерігати те, що Берлінер охарактеризував як прихильність до садис- тичних любовних об’єктів, яка призводить до відчуття безцільності життя та суїцидальної поведінки;
• зневіра у можливостях дістати допомогу, порушення довіри долю- дей. В дитини постійно наявне відчуття небезпеки. Вона боїться дорослих, до того жне тільки чоловіків, від яких частіше за все ви-

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
116
ходить насильство, алей жінок їх лякають нові життєві ситуації та зміни;
• почуття відторгнення, відстороненості, несхожості на інших і самотності. Особливо болісно ці почуття переживають підлітки, яким у силу їхнього віку хочеться бути схожими на однолітків, відчувати належність до якої-небудь групи;
• розвиток фобій та обсесій (нав’язливих станів. Їх може бути багато, і часто вони мають сильний ступінь виразності. Деякі діти не в змозі перебувати одні в кімнаті, бояться темряви, дорослих людей, навіть тих, кого знають, бояться йти по вулиці тощо. Крім того, може розвиватись підвищена збудливість або надмірна пильність. Так, діти стають гіперактивними, вони не можуть усидіти на місці, постійно виявляють занепокоєння. Може виникати й нав’язлива пильність, коли дитина постійно перевіряє, чи її речі на місці, чи закрито квартиру, чи немає сторонніх осіб поруч (особливо в замкненому просторі) тощо. Дитину переслідують нав’язливі спогади, образи, думки. Вони можуть виникати спонтанно, убудь- яку годину дня і ночі, без зв’язку з контекстом травми. Наприклад, під час шкільних уроків, на заняттях перед очима може виникнути картина насильства, і дитина знову опиняється в полоні негативних переживань і страхів. Цей стан може бути настільки сильним, що дитина на певний час цілком утрачає відчуття реальності і не може адекватно реагувати на зовнішні збудники, відповідати на питання та зауваження вчителів чи однокласників. У маленьких дітей, що зазнали сексуального насильства, нав’язливі спогади можна спостерігати в ігровій діяльності, коли вони знову і знову повертаються до програних ситуацій, подій, сюжетів. В таких повторюваних іграх малюки виглядають байдужими, не посміхаються і очевидно не отримують задоволення від гри;
• посттравматичний стресовий синдром (ПТСС). Дитина, постраждала від сексуального насильства, може тривалий час перебувати в стані посттравматичного стресу і виявляти такі три типи поведінкової реакції) експресивний дитя виявляє сильні емоції, може плакати, кричати, ридати або сміятися, тремтіти, розгойдуватися, але головне – воно не може контролювати свої емоції) контрольний дитя намагається стримувати себе, і зовні його поведінка не відрізняється від звичайної, або воно навіть виглядає спокійніше, ніж звичайно) шоковий дитина здається приголомшеною, пригніченою, важко зрозуміти, що з нею відбулося.
Зазначені типи поведінкових реакцій можуть переміняти один одного.
Симптоми ПТСС можуть бути хронічними або змінюватися протягом тривалих періодів. В один період домінують симптоми надмірного збудження і дратівливості, частішають нав’язливі спогади, нічні кошмари тощо. В інші періоди постраждала дитина може виявляти відносно нечислені симптоми або бути емоційно скованою і замкненою;

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
117
• амнезія (дитина нібито відмикає свою пам’ять на минулі події. Якась частина життя наче випадає з її пам’яті;
• дисоціація. Це – екстремальна форма адаптації дитини. Вона наче відокремлює себе від тіла і занурюється у свої думки, досягаючи відчуття емоційної байдужості досвіту. Такий стан може находити на дитину раптово, навіть під час гри, якщо хтось її скривдив або щось нагадало їй травматичну подію. Стан вимкнення буває дуже короткочасним, але якщо дитина не знайде інших, конструктивніших способів адаптації і буде часто практикувати подібний захисний механізм, то це може привести до роздвоєння або множинності особистості (це відбувається, щоправда, вкрай рідко стокгольмський синдром – формування незворотної потреби жертви бутив зв’язку з насильником з метою отримання любові та уваги внаслідок психологічного травмування в процесі віктимізації;
• низький рівень шкільної успішності та інтелектуального розвитку;
• алкоголізація та наркотизація (дослідження, проведені в США, показали, що, як мінімум, кожен другий наркоман був жертвою сексуального насильства);
• девіантна та деліквентна поведінка, втому числі надмірна агресивність. В дітей виникають різкі спалахи роздратування, вони не контролюють себе, б’ються, жорстоко поводяться з тваринами, виявляють сильний гнів або лють, безглуздо трощать різні предмети (наприклад, ламають ляльки, виривають їм очі, руки, ноги. Помічено також, що хлопчики частіше виявляють агресивні сплахи щодо інших, дівчата ж зазвичай спрямовують агресію проти себе схильність до гомосексуальних стосунків (окремо слід зазначити, що понад 70% гомосексуалістів-педофілів самі пережили в дитинстві агресію збоку дорослого чоловіка регресу поведінці. Дитина втрачає здатність або не бажає робити те, що вона раніше засвоїла або звикла робити. З іншого боку, виникають поведінкові реакції, типові для ранішого віку (в молодшого школяра розвивається енурез або втрачається зв’язність мовлення, підліток починає грати в ляльки або інші дитячі іграшки);
• неконтрольована сексуальність або відраза до сексу. У дитини, що постраждала від сексуального насильства, може істотно змінитися подальший психосексуальний розвиток. Це може привести її до крайніх форм від відрази і страху щодо близьких, інтимних відносин до постійної потреби в безладних сексуальних контактах;
• інтенсивний психологічний дістрес, що виникає при зіткненні з чимось, що символізує травму. Спогади можуть виникати асоціативно, коли щось, що нагадує пережиту травму, знову актуалізує переживання. Наприклад, зустріч з людиною, зовні схожою на ґвалтівника, навколишнє оточення, звуки або запахи, зв’язані з подією, що травмує, можуть знову його візуалізувати, що приводить до важкого, стійкому дістресу;
– повторювані кошмарні сни про подію. Підлітки часто усні заново переживають сцени насильства вони знову і знову опиняються в тій са-

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
118
мій обстанові, відчувають той самий страх і прокидаються серед ночі. Іноді їм сниться трохи видозмінена ситуація травми наприклад, вал- тівником стає зовсім інша людина, або насильство відбувається в якомусь незнайомому місці, або протягом усього сну дитина намагається утекти від переслідувача. У маленьких дітей сни мають символічний характер. Їх теж мучать кошмари, але героями є нереальні люди, яких вони бояться, а певні образи, що їх уособлюють вампіри, чорти, кістяки, злі вовки, Баба Яга, Змій Горинич і ін. Дитям сниться, що хтось їх б’є, убиває, лякає. Уночі вони часто просипаються і плачуть почуття, начебто те, що відбувалося під час травматичних подій, відбувається знову в сьогоденні. У підлітків і дітей молодшого шкільного віку можуть виникати ілюзії, галюцинації, особливо у вечірній час або при слабкому освітленні. Відчуття повторення ситуації насильства можуть підсилюватися результаті сп’яніння, а також упер- ший момент пробудження від сну. У маленьких дітей такі почуття можуть виникати від соматичних спогадів, тобто виникнення в пам’яті відчуттів у визначених частинах тіла фізіологічна реактивність. У дітей можуть бути почервоніння шкіри, підвищене серцебиття, гіпервентиляція легень (задишка) і інші фізіологічні реакції на ситуації, що актуалізують психотравму. Наприклад, раптова блювота як реакція на показане в телевізійній передачі сексуальне насильство. У дітей – жертв насильства, часто буває енурез прагнення уникати усього, що зв’язано з травмою. Дитина не бажає думати, почувати, розповідати проте, що трапилося, боїться бувати в тих місцях, що були зв’язані з травмою;
• незадоволення життям. Виникає впевненість у неможливості відчувати задоволення від життя, притуплення емоцій, нездатність любити або ненавидіти. В підлітка складається думка, що немає більше майбутнього, що нічого гарного на нього більше вжитті не чекає усе найкраще залишилося в ранньому дитинстві.
Аналогічні або сильніші симптоми спостерігаються в підлітків, яких експлуатують в сфері надання сексуальних послуг (проституції та порнографії. Вони мають дуже низьку самооцінку, відчувають нестачу впевненості в собі, схильні до самозвинувачень, втрачають віру в майбутнє. Вони відчувають себе непотрібними, нелюбимими тане достойними любові інших людей. Вони набувають безпорадності та стають апатичними й байдужими багато з них вживає алкоголь та наркотики, щоб знизити гостроту переживань.
Сексуальне насильство, що його переживає підліток чи дитина, теж є значущим фактором в формуванні схильності до насильства. K. Kendall-Tacket зазначає, що підлітки, які зазнали зґвалтування, в низці випадків стають сексуально агресивними та схильними до насильницьких діянь стосовно перевесників та молодших дітей. Д. Кемпбел пов’язує це явище з потребою у запереченні траматичного досвіду, самозахисті від тяжчих психічних розладів психозів, депресії, суїцидальних намірів, формування перверзій).
Жінки, які пережили в дитинстві сексуальне насильство всім ї, нездатні до встановлення нормальних дружніх відносин з жінками, чоловіками, своїми дітьми. У таких жінок немає досвіду гарних дружніх відносин з чоловіками

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
119
вони завжди очікують і в той же час бояться насильства. Вони часто стають матерями, які не ніколи не залишають дитину наодинці, контролюють кожен її крок, не дозволяють їй вийти на вулицю та виховують її у повній ізоляції від навколишнього світу, намагаючись захистить від будь-якої травматизації.
Чоловіки, що пережили в дитинстві фізичне і сексуальне зловживання, схильні бути фізично жорстокими та сексуально неуважними зі своїми партнерками-жінками. Деякі чоловіки, спокушені в підлітковому віці владними жінками, залишаються більш-менш імпотентними, іноді безшлюбними через несвідомий страх бути інфантилізованими та поглиненими.
І чоловіки, і жінки, що пережили в дитинстві сексуальне зловживання, страждають різноманітними сексуальними дисфункціями, серед яких психосоматична нездатність до статевого акту. Частина жінок залишаються безшлюбними і ніколи не будує ніяких стосунків з чоловіками, інші встановлюють близькі контакти з геями, які не становлять для них загрози або вступають у лесбійські відносини. Деякі жінки беруть шлюб та живуть нібито нормальним життям, але залишаються абсолютно пасивними або навіть фригідними в сексуальних стосунках. У них виникають труднощі з вихованням дітей, їм складно забезпечувати дітям адекватну сексуальну освіту і захист. Матері багатьох дівчат, що піддавалися інцесту, самі були жертвами інцесту та/або інших зловживань.
Насильство в батьківських стосунках як фактор деструктивного впливу
на становлення особистості дитини
Ще одією формою деструктивного впливу сімейного насильства на формування особистості дитини є спостереження за його постійними проявами в стосунках батьків. Дослідники вважають цей досвідне менш травматичним за безпосереднє переживання насильства. Втім впливу сімейного насильства на дітей, які є постійними його свідками, але не зазнають зловживань збоку батьків, приділяють значно менше уваги. Розрахунки дослідників демонструють, що кожного року до 10 млн. дітей стають свідками насильства у себе вдома, але громадська увага сфокусована здебільшого на дітях, які стали безпосередніми жертвами насильства збоку батьків, піклувальників та інших родичів.
Загалом діти – свідки насильства схильні відчувати провину, сором та страх через впевненість, що саме вони є причиною насильницьких діянь. З тієї ж причини вони хвилюються щодо їхнього попередження в майбутньому. Ці почуття є дуже глибокими, підлітки переживають сум та/або гнів через власне безсилля пред тим, що відбувається в родині та схильні реагувати граничним чином (як надагресивно, такі надпасивно). Реакції іншого типу можуть проявлятись у формах поведінки, притаманних дітям, що постраждали від зловживань (депресивні та/або істеричні розлади):
• діти/підлітки – свідки насильства виглядають знервованими та заляканими для них характерною є надмірна сонливість, болів животі, головні болі психосоматичної природи, а також повернення до раніших форм поведінки (енурез, ссаня пальців тощо. Вони постійно хвилюються через можливість повторення насильства та бояться цього;

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
120
• підлітки, які постійно спостерігають за насильством всім ї, відзначаються низьким рівнем соціалізації, високою конфліктністю, високим рівнем тривожності та підозрілості нездатністю до тривалих і міцних стосунків, низькою самооцінкою та невмінням висловлювати свої бажання. Вони розглядають насильницьку поведінку як найадек- ватнішу модель свого можливого поводження. Підлітки з сімей з насильством набувають досвіду того, що насильством можна здобути бажане, що злість та гнів – це одне й теж саме, що проявляти щирі почуття небезпечно. Спостерігаючи за насильством в родині, діти можуть дійти висновку, що насильство – це єдиний дієвий спосіб, яким розв’язують свої конфлікти й проблеми дорослі. Не маючи перед очима прикладів конструктивного діалогу, обговорення нагальних проблем та висловлення власних почуттів, вони не дістають змоги навчитись формулювати свої емоції та виражати їх у вербальній формі;
• у дітей – свідків сімейного насильства нема або знижена здатність до прийняття зрілих рішень, порушені механізми емоційної регуляції поведінки та нормальний перебіг процесу соціалізації, гармонійного розвитку особистості, адекватного формування ціннісно- мотиваційної та емоційної сфер. Так, діти із родин, де насильства немає, залучаються до насильницьких шлюбних стосунків з частотою, в той час як для дітей з сімей, де насильство практикується постійно, цей показник складає 1:2;
• діти-свідки насильства відзначаються сплутаними, амбівалентними почуттями щодо своїх батьків (і люблю, і ненавиджу, що у майбутньому призводить до сплутаності почуттів до коханих людей та втягнення у залежні стосунки. Водночас, такі діти надмірно прив’язані до матері, вони постійно хвилюються зате, що з нею може статися щось погане. Водночас діти вважають батька своїм батьком незалежно від його поводження. Навіть за умов надмірної жорстокості вони можуть нудьгувати за ним, очікувати на його повернення додому, фантазувати щодо турботи про батька тощо;
• діти з родин, де практикується насильство, переживають почуття страху. Цей страх може виявлятися по-різному: від зануреності в себе і пасивності до насильницького поводження. Дуже часто перехід дитини в безпечну атмосферу сприяє прояву в неї страхів з минулого та – як наслідок – неадекватним поведінковим актам оселя, де є насильство, непрогнозована для дитини, яка не знає, що її очікує вдома. Дім стає лячним місцем, адже дитина не може точно визначити, аніколи відбудеться наступний спалах насильства, ані наскільки сильним він буде. В результаті відчуття вразливості, безпорадності та неможливості контролювати ситуацію призводять до виникнення байдужості до зовнішнього впливу, впертості та незговірливості, а також до агресивних вчинків;
• часто діти поза власним бажанням опиняються втягнутими в конфлікт батьків. Вони дуже хочуть зупинити насильство і конфлікти, які постійно спостерігають у своїй родині. Вони відчувають відповідальність за проблеми своїх батьків, їм приходять думки проте, що вони.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал