Та жорстокого поводження



Pdf просмотр
Сторінка10/22
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.82 Kb.
ТипПрограма
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22
Коментарі для ведучого
Перед початком вправи ведучий акцентує увагу на тому, що захід – це не обов’язково лекція або бесіда. Група може розробити сценарій круглого столу, інтерактивний конкурс, елементи тренінгу заміщення агресії, до якого залучити інших учасників тренінгу, провести показову консультацію сім’ї або зустріч з батьками, спробувати самостійно провести тренінгові вправи з числа презентованих під час навчання тощо. Таким чином, учасникам слід не обмежуватися традиційними формами педагогічного впливу, а увімкнути власну фантазію та підготувати захід, який зацікавить цільову групу, на яку він розрахований.
Ведучий також нагадує, щодо цільової групи можна віднести будь-яких учасників виховного чи педагогічного процесу учнів, педагогічний колектив, батьків, вихователів тощо.
Запитання для обговорення
– Які думки виникали в учасників під час підготовки вистави?

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
94
– Нащо варто звернути увагу під час цієї вправи з дитячою та підлітковою аудиторією, аз аудиторією дорослих?
40. Вправа Банк ідей»
Мета:
розробити банк ідей щодо проведення профілактичних заходів шляхом презентації напрацювань учасників.
Час проведення: 60 хв.
Хід вправи
Ведучий наголошує на необхідності представити по черзі напрацьовані учасниками вистави та звертає увагу спостерігачів на необхідність подальшого обговорення презентацій. Кожна мала група коротко презентує власні напрацювання, відповідає на запитання та коментарі учасників інших груп. Час, який надають на презентацію, залежить від кількості малих груп приблизно хвилин з урахуванням короткого обговорення).
Коментарі для ведучого
Ведучий може обрати позицію незалежного спостерігача або активно долучитися до участі у заходах, розроблених в межах тренінгу, але він має жорстко витримувати час, відведений на презентації, так щоб всі групи мали змогу презентувати підготований матеріал. Якщо за результатами роботи не вистачає часу на обговорення після кожної презентації, то загальне обговорення слід перенести.
Запитання для обговорення
Які відчуття були в учасників під час презентацій Що відчували учасники презентацій Спостерігачі Що вдалося продемонструвати з запланованого Що не вдалося Чому Чи досягла поставленої мети кожна з груп Що саме дозволяє застосовувати пропонований захід в роботі щодо попередження жорстокого поводження з дітьми До якого виду профілактики він належить У чому його ефективність Що потрібно, щоб він був ефективнішим Які обмеження до застосування має презентований захід Які складнощі у його реалізації Як їх можна долати Які переваги Які нові ідеї та думки виникли в результаті цієї вправи?
Сесія 12. Підбиття підсумків
Мета сесії:
підбити підсумки роботи на тренінгу, визначити результати роботи групи.
Завдання сесії:
– визначити ступінь відповідності тренінгу потребам учасників, висловлених на початку тренінгу визначити результати підбити підсумки.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
95
Час:
30 хв.
Обладнання:
плакат з першого дня роботи Очікування і побоювання».
Зміст сесії:
– виправдання очікувань і подолання побоювань підбиття підсумків.
41. Підбиття підсумків роботи Вдала переправа»
Мета:
визначити ступінь здійснення очікувань учасників і уникнення їхніх побоювань.
Час проведення: 20 хв.
Необхідні матеріали:
плакат з першого дня роботи Очікування і побоювання».
Хід вправи
Ведучий звертається до учасників з проханням пригадати очікування та побоювання, які визначали у перший день тренінгу. Для наочного підтвердження ведучий прикріплює плакат, який напрацьовували у перший день тренінгу, де всі учасники й ведучі символічно переправилися на інший берег річки. І на цьому етапі учасникам і ведучим необхідно з’ясувати, наскільки ця переправа відбулася вдало. Ведучий пропонує кожному учаснику по черзі підійти до плакату, знайти свої очікування і побоювання, озвучити їх. Якщо очікування здійснилося, то його треба переклеїти на інший бік символічної річки. Якщо очікування не здійснилося, то воно залишається на місці. Якщо побоювання здійснилося, то воно залишається на місці. А якщо воно не виправдалося, то учасник знімає його з плакату.
По закінченні вправи ведучий підбиває підсумки вправи.
Коментарі для ведучого
Якщо єті очікування і побоювання, що залишилися на своїх місцях, то ведучий наголошує, що не завжди вдається задовольнити всі потреби учасників, через те що кожен тренінг має свою мету та специфіку. Якщо це можливо, ведучий коментує чому не було реалізовано конкретні очікування і просить учасника це теж прокоментувати. Аналогічно – у випадку побоювань.
Запитання для обговорення
– Що з зазначених очікувань не здійснилося Як ви вважаєте, чому Які побоювання залишилися Чому Яким чином можна задовольнити невиправдані очікування?
42. Вправа Ритуал прощання»
Мета:
надати можливість учасникам висловити свої враження від тренінгу.
Час проведення: 10 хв.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
96
Хід вправи:
Ведучий пропонує кожному учасникові уколі коротко висловитися про свої враження по закінченні тренінгу.
Коментарі для ведучого
Після завершення висловлень учасників ведучий дякує всім за плідну роботу та наголошує на важливості практичного використання пройденого тренінгу або його елементів у подальшій роботі.
Після цього ведучі тренінгу урочисто вручають сертифікати учасникам групи про участь у цьому тренінгу.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
97
ДОДАТОК 1
ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
Жорстоке поводження та зловживання дітьми в родині розглядають сьогодні як головну причину дитячого травматизму та смертності в усьому світі, а отже, це є однією з найгостріших проблем громадського здоров’я. Незважаючи на свою поширеність, явище жорстокого поводження з дітьми привернуло до себе увагу психіатрів, психологів, соціальних працівників лише всередині ХХ століття, коли травматолог C. Kempe описав синдром побитої дитини (battered child syndrome) – наявність сполучених травм, які неможливо дістати природним шляхом (під час гри або внаслідок падіння з висоти. З 1973 року в США, Канаді та інших країнах проводять постійні дослідження поширеності насильства щодо дітей, розвивається система допомоги дітям, які пережили зловживання, вивчають вплив жорстокості в родині на формування психіки дитини, створюють програми психологічної реабілітації таких дітей. Останніми роками багато уваги приділяють цій проблемі й в Україні.
Зазвичай насильство стосується найуразливіших членів родини, а отже, категорією, яка найбільше потерпає від сімейного насильства (як прямо, такі опосередковано) стають діти. Самі ж діти, які зазнають жорстокого поводження, звертаються по допомогу до психологів та соціальних працівників вкрай рідко через загальну недовіру до дорослих та оточення. А от на вулицю такі діти тікають все частіше – і це якраз і єті самі підлітки, з якими повсякденно стикається суспільство як з правопорушниками, споживачами токсичних речовин або наркотиків, неповнолітніми проституками, або просто бездомними дітьми.
Особливість української ситуації полягає втому, щодо недавнього часу проблема насильства щодо дітей була прихованою, її нібито не було. Зрозуміло, що діти можуть стати жертвами насильства вдома, в школі, на вулиці, але статистичні дані свідчать, що саме сімейне насильство є найбільш значущим негативним фактором, який впливає на зростання соціального сирітства, бездглядності, беспритульності та злочинності неповнолітніх в мирний час.
Слід зазначити, що окремі психоаналітично орієнтовані психологи зазначають, що сімейне виховання не може обійтись без насильства. На їхню думку, покарання та заборонив процесі виховання є необхідним елементом нормального перебігу процесу соціалізації дитини та засвоєння нею системи суспільних норм. Вочевидь, запропоноване тлумачення поняття насильство є надто широким, але ним досить часто прикриваються ті, хто приховує власну виховну безпомічність та вдається до насильницьких дій щодо власної дитини.
Дитині легко заподіяти шкоду. Вона дуже вразлива, що пояснюється її фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих – батьків, піклувальників, вихователів, вчителів. Насильство збоку батьків – це багатобічне явище, яке проявляється у завданні дитині тілесних ушкоджень, створенні та підтримці еконо-

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
98
мічної залежності, морально-психологічному тиску, примушенні до вживання алкоголю та наркотиків, а також до сексуальних контактів (втому числі до проституції та порнографічних дій. Очевидно, щоці форми насильства не можна вважати за необхідні для забезпечення виховного процесу, оскільки є патологічними формами сімейних стосунків, які призводять до деструкції особистості дитини.
Форми та види жорстокого поводження з дітьми
(психологічний аспект)
Жорстоке поводження з дітьми визначають, як навмисні дії (чи бездіяльність) батьків, вихователів, піклувальників та інших осіб, які наносять шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини. Конкретні прояви насильства щодо дітей в родині можуть бути різноманітними, але психологи розділяють їх на чотири основні типи.
Фізичне насильство над дитиною – будь-яке невипадкове нанесення дитині (особі до 18 років) тілесних ушкоджень батьками або особами, що здійснюють догляд та піклування.
Сексуальне насильство над дитиною – використання дитини іншим членом родини для отримання сексуального задоволення.
Сексуальне насильство всім ї є найбільш прихованою, латентною формою насильства, хоча інцестні стосунки та сексуальні зловживання дитиною досить поширені. Фахівці зауважують, що 3–5% пацієнтів психіатричних клінік пережили в дитинстві інцест мало того, за окремими даними, 44% осіб, що пережили сексуальний напад, зіткнулись з ним в родині. В Україні сексуальне зловживання дітьми становить 7–8 тисяч випадків щорічно, до того ж в 75% випадків ґвалтівники знайомі дітям тією чи іншою мірою, а в 45% випадків з них нападником стає родич (частіше за все батько, вітчим, піклувальник. Переважна частина осіб, що скоїли інцест, є психічно здоровими людьми.
Нехтування дитиною (або економічне насильство) – хронічна нездатність батьків або піклувальників забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі, медичному обслуговуванні, освіті, захисті та догляді через ряд об’єктивних причин (бідність, психічне захворювання, недосвідченість, а також без них. До нехтування дитиною належить спричинення або потурання заподіянню шкоди, зокрема надмірні тілесні покарання, приохочення до наркотиків та алкоголю, яке призводить до втрати дитиною самоконтролю та формування в неї стійкої залежності.
Найхарактернішими різновидами економічного насильства щодо дітей є примушення батьками або піклувальниками неповнолітніх до жебрацтва або праці, яка перешкоджає або унеможливлює здобутт дитиною освіти та ставить під загрозу життя, здоров’я, нормальний фізичний та психічний розвиток дитини примушення до протиправних дій в економічній сфері Цей показник можна вважати заниженим через високу латентність сексуального насильства, особливо коли йдеться про порушення статевої недоторканності дитини збоку близьких людей.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
99
• позбавлення та/або погроза позбавлення житла та грошового утримання існування за рахунок дитини (наприклад, дитини-інваліда).
Економічне насильство в родині є дуже небезпечним з погляду криміна- лізації дітей та підлітків – не маючи змоги легально отримувати та витрачати кошти, вони вдаються до жебрацтва, крадіжок, азартних ігор тощо.
Психологічне насильство щодо дитини нестача в родині доброзичливої, здорової атмосфери, яка сприяє емоційному зростанню та росту самооцінки дитини. Може виявлятись в таких формах зневага – послідовна нездатність батьків або особи, яка здійснює догляд, надати дитині належну підтримку, увагу, турботу;
• психологічне жорстоке поводження – хронічне приниження, ображання та висміювання дитини, знущання над нею. До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать поводження з дітьми як з рабами, слугами чи підлеглими поводження з дітьми як зі своєю власністю використання переваг дорослої людини (росту, розмірів та сили) та посилання на них як на аргумент, що підтверджує власну правоту жорстокість щодо інших істот та людей крики, стресогенна поведінка залякування та навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів застосування погроз як аргументу при вихованні. Серед найбільш стресогенних та вразливих для психіки дитини слід назвати погрози кинути або розлюбити дитину, покінчити життя самогубством, заподіяти фізичну шкоду дитині або собі, заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам або пошкодити чи викинути значущі для дитини речі, віддати дитину до міліції, спецшколи, притулку, інших родичів та психіатричної лікарні, принизити дитину в очах важливих для неї людей. Крім того, деформують психіку загрози суворого покарання Богом, судом, силами зла за вчинки дитини приниження та постійне присоромлення дитини незалежно від її дій, підкреслення її недоліків навіть, коли їх нема звинувачення дитини у власних невдачах, скарги на її поведінку, вчинки, дійсні або міфічні вади (втому чилсі особистісні) для тиску на дитину використання дітей як довірених осіб та об’єкту шантажу в конфліктах між батьками відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства непослідовність у виховних діях.
Отже, думка, ніби сімейне виховання не може обійтись без насильства, є неправильною. Насильство збоку батьків – це явище, яке проявляється у

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
100
завданні дитині тілесних ушкоджень, створенні та підтримці економічної залежності, морально-психологічному тиску, примушенні до вживання алкоголю та наркотиків, а також до сексуальних контактів (втому числі до проституції та порнографічних дій. Очевидно, щоці форми батьківської турботи не можна вважати за необхідні для забезпечення виховного процесу».
Види насильства всім ї (законодавчий аспект)
Закон України Про попередження насильства всім ї (далі по тексту – Закон) визначає сімейне насильство як «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини і громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю». Жертвою насильства всім ї, згідно з Законом, є член сім’ї, що постраждав від фізичного, сексуального, психічного або економічного насильства збоку іншого члена сім’ї.
Фізичне насильство усім ї визначається Законом як умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести постраждалу або постраждалого до смерті, викликати порушення фізичного і психічного здоров’я, нанести шкоду його честі й гідності.
Сексуальне насильство всім ї Законтрактує як протиправне зазіхання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї. Слід зазначити, що фахівці розуміють під діями сексуального характеру щодо неповнолітніх залучення дитини за її згодою або без такої згоди до сексуальних дій з дорослим (або людиною, яка старша дитинине менш, ніжна три роки) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.
Психологічне насильство всім ї Закон визначає як насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно викликається емоційна непевність, нездатність захистити себе, і може наноситися або наноситься шкода психічному здоров’ю. Як свідчить практика, діти часто стикаються хоча б з одним з проявів психологічного насильства їх або принижували (втому числі й нецензурною лайкою, або зневажливо критикували їх особистість, або до них застосовували погрози та/чи невиправдані заборони чи обмеження, які не малина меті забезпечення дитині належного рівня життя та розвитку (або навіть перешкоджали цьому) чи утримання від небезпеки для її життя, здоров’я, нормального соціального функціонування. Слід також зазначити, що психологічне насильство супроводжує всі інші форми насильства всім ї, адже побиття або інцест завжди обумовлює не лише фізичне, ай психічне травмування особистості постраждалих.
Економічне насильство всім ї, згідно з Законом, – це навмисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу й іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачені законом права, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров’я.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
101
Фактори, що провокують виникнення жорстокого ставлення
до дітей в родині
Багато батьків, які зловживають дітьми, відіграють на останніх свої ранні переживання, пов’язані з недостатністю емоційного тепла та любові. В переліку особистісних рис жорстоких батьків можна назвати імпульсивність, ригідність (психологічну негнучкість, хронічну агресивність, нарцисизм, інфантильність, низьку самооцінку. Групу ризику також складають неповнолітні батьки та батьки віком до 21 року, що пояснюється не стільки їхнім віком, скільки неадекватним рівнем знань про дитину, відносно низьким рівнем освіти, тяжкою фінансовою ситуацією. Зарубіжні дослідження свідчать, щодо батьків дітей, які зазнали жорстокого поводження, мають психічні патології (депресії, тяжкі тривожні розлади, алкоголізм, гострі маячні реакції, а також пережили значну нестачу батьківської любові у дитячому віці. 15% батьків, хоча й не мають явних психічних розладів, все ж потребують психологічної допомоги.
Серед низки причин, які призводять до формування жорстокого поводження з дитиною в родині, можна назвати психологічні особливості самих дітей, які провокують насильницькі дії збоку батьків. Це не означає, що дитина є винною втому, як до неї ставляться – йдеться проте, що батьки, які не можуть прийняти певні особистісні, соматичні, психічні особливості власних нащадків, зривають на них своє невдоволення. Такими рисами можуть бути фізичні та психічні аномалії, природжені аномалії розвитку дитини, які не лише утруднюють виховання, ай украй обурюють та дратують нарцисичних батьків розумова відсталість або хронічні психічні захворювання (якщо все- редньому поширення інтелектуальних вад серед дітей складає 2–3%, то в популяції дітей, що зазнали жорстокого ставлення, цей показник сягає 20–40%). Батьки вдаються до насильства, оскільки не мають інших навичок подолання утруднень, пов’язаних з вихованням особливої дитини, а також зганяють на ній своє розчарування, пов’язане з невиправданням власних надій щодо неї. Додатковим фактором стає нервово-психічне перевантаження, пов’язане з доглядом зади- тиною із затримкою розвитку або з психічними порушеннями передчасне народження та, як наслідок, необхідність спеціальних заходів з підтримки життєдіяльності та нормального розвитку дитини протягом тривалого часу. Ця ситуація дратує батьків, схильних покладати на дітей великі надії, оскільки їм здається, що всі їхні зусилля марні, а надії повністю зруйновані, адже дитина ніколи не зможе стати видатною особистістю гіперактивність, імпульсивність, агресивність дитини, які призводять до зниження здатності підкорятися вимогам батьків плаксивість або крикливість дитини, яка в низці випадків призводить до зниження материнської прив’язаності та підвищення її дратівливості через нервово-психічне навантаження надмірна в’ялість та пасивність дитини, що ображає матір, яка вважає, що дитя недостатньо її любить або байдуже ставиться до неї. Для частини матерів це почуття є настільки нестерпним, що вони

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ
102
починають вимагати від дитини будь-яких проявів любові насильницьким шляхом.
Загалом причини формування насильницьких взаємин в родині не вичерпуються будь-яким одним фактором. Розвиток стосунків такого типу між батьками та дітьми є наслідком сукупності соціально-економічних та психологічних факторів.
Є такі закономірності насильницьких стосунків в родині. По-перше, жінки, що потерпають від насильства в подружніх стосунках, часто схильні до несвідомого «відігравання образна власних дітях, яке проявляється у зневажанні потребами неповнолітніх членів родини (втому числі життєвими.
По-друге, більшість чоловіків, схильних до насильства пов’язують його з необхідністю показати жінці чи дитині її місце, закріпити їхній підлеглий стан. Вони пишаються тим, що здатні навіювати членам родини страх (Бояться – значить поважають, і впевнені втому, що такі має бути.
Велику роль у розповсюдженні жорстокості до дітей відіграє необізнаність батьків або піклувальників з тим, які заходи впливу неприпустимі повід- ношенню до дитини. Є досить багато дорослих, які не розуміють, що не кожне покарання йде на користь. Не менш значущим фактором є і низький рівень правової культури населення, недостатня обізнаність з нормами, стосовними охорони прав дитини та покарання осіб, які їх порушують.

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
103
ДОДАТОК 2
КОРОТКО ПРО ТИПИ БАТЬКІВСЬКОГО ВИХОВАННЯ
Відокремлюють декілька стилів батьківського поводження з дитиною. Для авторитетного стилю характерні високий рівень контролю та теплі відносини в родині. Такі батьки визнають і заохочують все більшу автономію своїх дітей, відкриті для спілкування з дітьми допускають зміни власних вимогу розумних межах. Діти в таких родинах добре адаптовані вони впевнені в собі, мають добре розвинутий самоконтроль і соціальні навички, вони добре вчаться в школі й мають високу самооцінку.
Для авторитарного стилю характерні високий рівень контролю та холодні стосунки в родині. Такі батьки віддають накази й чекають абсолютно точного їхнього виконання. Вони закриті для постійного спілкування з дітьми встановлюють жорсткі вимоги й правила не допускають їхнього обговорення дозволяють дітям дуже обмежені прояви незалежності та самостійності. Діти таких батьків зазвичай замкнуті, боязкій похмурі, невибагливій дратівливі дівчатка залишаються пасивними й залежними протягом підліткового та юнацького віку хлопчики можуть стати некерованими й агресивними.
Для ліберального стилю характерні низький рівень контролю та теплі стосунки. Батьки з таким стилем сімейного виховання недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини для них характерна безумовна батьківська любов. Вони відкриті для спілкування з дітьми, однак домінантний напрямок комунікації – від дитини до батьків дітям надано надлишок свободи при незначному керівництві батьків батьки не встановлюють будь-яких обмежень. Діти в таких родинах схильні до неслухняності й агресивності, на людях поводяться неадекватно й імпульсивно, невимогливі до себе, хоча в окремих випадках можуть стати активними, рішучими й творчими людьми.
Для індиферентного стилю батьківської поведінки властиві низький рівень контролю та холодні відносини в родині. Такі батьки не встановлюють для дітей ніяких обмежень, байдужі до них, закриті для спілкування через обтяженість власними проблемами не займаються вихованням дітей. Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю, дитину ніщо не утримує від того, щоб дати волю своїм найруйнівнішим імпульсам і виявляти схильність до де- ліквентної поведінки.
Загалом батьки з сильними заборонними тенденціями обмежують право дітей слідувати власним бажанням, активно вимагають від них підпорядкування і стежать затим, щоб вони повністю виконували свої обов’язки. На противагу цьому, батьки, для яких заборонні тенденції нехарактерні, менше контролюють дітей, пред’являють до них менше вимог і накладають менше обмежень на їхню поведінку й виявлення ними емоцій.
Батьківська теплота вказує нате, якою мірою батьки виявляють любові схвалення. Щиросердечна теплота батьків знаходить своє відбиття втому, що вони часто усміхаються своїм дітям, хвалять і підтримують їх, намагаються якнайменше критикувати своїх дітей, карати їх і виявляти своє незадоволення їхньою поведінкою. Жорстокі батьки, навпаки, критикують, карають, постійно відхиляють скарги й прохання дітей, рідко висловлюють свою любов або схвалення. Іншою крайністю є повна байдужість до стану та проблем дитини, її внутрішнього світу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал