Т. В. Войцях, методист оцппср чоіпопп, спеціаліст вищої категорії, соціальний педагог-правник А. Ю. Щербина



Скачати 367.88 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір367.88 Kb.
1   2   3
ТЕМА 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ З УРАХУВАННЯМ
ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЇ ПОТРЕБ ДИТИНИ
Мета теми 2. Закріпити знання щодо основних категорій потреб дитини та особливостей формування життєвої компетентності вихованців в умовах закладів освіти інтернатного типу.
Завдання теми 2:
Систематизувати знання щодо:
категорій потреб дитини та особливостей їх реалізації в умовах закладу освіти
інтернатного типу; факторів, які сприяють або перешкоджають формуванню життєвої компетентності особистості;
ролі та завдань суб’єктів соціально-педагогічної роботи як членів професійної команди щодо формування життєвої компетентності вихованців та підготовки їх до самостійного життя в рамках здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу.
Сформувати вміння (навички):
розпізнавати фактори, які перешкоджають формуванню життєвої компетентності особистості; визначати пріоритетні потреби вихованців закладу освіти інтернатного типу щодо формування та розвитку життєвої компетентності з урахуванням вже наявного у них життєвого досвіду; формувати професійну команду для здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя; застосовувати індивідуальний підхід у виборі форм і методів роботи та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти інтернатного типу.
Розвинути установки до:

компетентності;

професіоналізму;

відповідальності;

системності;

інноваційності;

гнучкості;

рефлексії.
Сприяти набуттю досвіду здійснення соціально-педагогічного супроводу вихованців закладів освіти інтернатного типу на основі індивідуального підходу
Очікувані навчальні результати теми 2:
Знання:
категорій потреб дитини та особливостей їх реалізації в умовах закладу освіти інтернатного типу; факторів, які сприяють або перешкоджають формуванню життєвої компетентності особистості; ролі та завдань суб’єктів соціально-педагогічної роботи як членів професійної команди щодо формування життєвої компетентності вихованців та підготовки їх до самостійного життя в рамках здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу.
Уміння:
розпізнавати фактори, які перешкоджають формуванню життєвої компетентності особистості; визначати пріоритетні потреби вихованців закладу освіти інтернатного типу щодо формування та розвитку життєвої компетентності з урахуванням вже наявного у них життєвого досвіду; формувати професійну команду для здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя; застосовувати індивідуальний підхід у виборі форм і методів роботи та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти
інтернатного типу.

Установки до:

компетентності;

професіоналізму;

відповідальності;

системності;

інноваційності;

гнучкості;

рефлексії.

Набуття досвіду здійснення соціально-педагогічного супроводу вихованців закладів освіти інтернатного типу на основі індивідуального підходу
ХІД ЗАНЯТТЯ
Форма проведення: тренінг
Час: 3 години
1. Вступна рефлексія. Зв’язок з попереднім заняттям (10 хв.)
2. Мозковий штурм «Дитинство для мене – це…» (20 хв.)
Тренер пропонує учасникам назвати власну асоціацію з віком дитинства, сформулювавши
її одним словом. Тренер записує асоціації на ватмані. В процесі обговорення тренер пропонує учасникам визначити, які потреби дитини характеризують названі ними асоціації.
До уваги тренера! Тренеру слід проконтролювати, щоб були представлені групи основних потреб дитини: опікунські, розвитку, посилення зв’язків з біологічною родиною, посилення тривалих позитивних зв’язків з однолітками та дорослими, суспільні
(колективні).
3. Інтерактивна міні-лекція «Основні категорії потреби дитини та їх взаємозв’язок із
життєвою компетентністю особистості» (45 хв.)
Організовуючи соціально-педагогічний супровід вихованців закладів освіти інтернатного типу, слід враховувати, що діти приходять у навчальний заклад з певним життєвим досвідом, на формування якого впливає рівень задоволення основних потреб дитини на кожному з вікових етапів. В свою чергу, задоволеність чи незадоволеність основних потреб дитини має безпосередній вплив на формування її життєвої компетентності.
Етап 1 (10 хв.). Тренер демонструє учасникам плакат «Основні категорії потреб дитини» та пропонує проаналізувати, до якої з категорій належать потреби дитини, визначені учасниками у вправі «Асоціації».
І. Опікунські потреби (наприклад: безпека, харчування, зовнішній вигляд, одяг, особиста територія, власність)
ІІ. Потреби розвитку (наприклад: стан здоров’я, фізичний та статевий розвиток, навчання, освіта, вподобання, зацікавлення, хобі, духовні потреби (релігія, традиції, знання про суспільство та Всесвіт, культура, правила етики та естетики, вміння організації відпочинку), емоційні потреби, почуття власної вартості (приналежність, неповторність, влада, взірці), життєві вміння, задоволення та розваги)
ІІІ. Потреби посилення зв’язків з біологічною родиною
IV. Потреби посилення тривалих, позитивних зв’язків: а) з ровесниками;
б) з дорослими.
V. Суспільні (колективні) потреби (вміння працювати в команді).
Етап 2 (15 хв.). Тренер об’єднує учасників у 5 малих груп (за категоріями потреб). Кожна з команд отримує ватман та за інструкцією тренера малює на ньому таблицю з трьох колонок. Важливо! Кожна з команд працює за визначеною для неї тренером категорією потреб дитини.
Завдання для учасників:
1)
проаналізувати та прописати у центральній колонці під назвою «Теперішнє» типові для вихованця закладу освіти інтернатного типу позитивні та негативні показники рівня сформованості їх життєвої компетентності в кожній з категорії потреб на момент їх перебування в закладі освіти (5 хв.);
2)
проаналізувати та прописати у колонці зліва під назвою «Минуле» усі можливі ситуації в житті дітей до їх появи в закладі освіти, через які діти у «теперішньому» мають визначений у середній колонці рівень сформованості чи несформованості їх життєвої компетентності в кожній з категорії потреб (5 хв.);
3)
проаналізувати та прописати у колонці справа під назвою «Майбутнє» усі можливі ризики входження випускників закладів освіти інтернатного типу у самостійне доросле життя з урахуванням наявного стану задоволення/незадоволення основних потреб дитини та рівня сформованості/не сформованості життєвої компетентності
(5 хв.).
Етап 3 (20 хв.). Презентація результатів роботи у великій групі. Формування переліку факторів, що спричиняють низький рівень задоволення основних потреб дітей та несформованість їх життєвої компетентності, що в свою чергу негативно впливає на якість соціалізації випускників закладів освіти інтернатного типу.
На допомогу тренеру!
Спеціальні дослідження, проведені серед дітей, вихованців інтернатних закладів, дозволили виявити у них проблеми соціально-емоційного розвитку. Найбільш поширеними і такими, що впливають на якість їх соціалізації, є наступні:
- дефіцит любові, ласки, уваги;
- замкненість кола спілкування;
- регламентація часової і просторової діяльності;
- відсутність свободи вибору;
- відсутність реальної сімейної взаємодії;
- відсутність спілкування з біологічною матір’ю;
- деформоване уявлення про родинні зв’язки;
- несформоване «Я»;
- жорстоке ставлення з боку персоналу;
- жорстокість взаємин дітей у колективі;
- відсутність особистого простору (власної кімнати, місця для усамітнення);
- підвищене почуття тривожності;
- відчуття ворожості соціуму;
- закомплексованість;
- відсутність свободи вибору;
- відсутність, несформованість життєвої компетентності;
- відсутність соціальних навичок власного життя;
- непідготовленість до самостійного життя;
- невміння будувати свої взаємини з людьми поза інтернатним соціумом та з різними соціальними інститутами, відстоювати свої інтереси;
- деформований соціальний досвід;

- недостатність соціальної незахищеності;
- неспроможність протидіяти негативному сторонньому впливу;
- погана спадковість (п’янство, наркоманія, психічні захворювання, вади фізичного розвитку, що впливають на загальний стан здоров’я);
- відсутність досвіду користування грошима;
- економічна депривація;
- нівелювання проявів особистості;
- формування споживацького ставлення до суспільства.
Тренер підводить підсумок та наголошує на тому, що представлені фактори та їх наслідки здебільшого є основним мотивом переміщення дитини з рідної сім ї. І тоді виникає така ситуація, коли в житті дитини відбуваються незаплановані зміни і вона ніяк не може впливати на цей процес.
Перерва 20 хв.
4. Керована гра-фантазія «Пересувач» (30 хв.)
Задля того, щоб краще зрозуміти, що таке незаплановані зміни в житті дитини, тренер проводить з учасниками вправу у формі «керованої фантазії» та наголошує на тому, що учасникам необхідно уважно слухати все, що він говорить та чітко дотримуватися
інструкцій.
До уваги тренера! Враховуючи те, що дана вправа передбачає глибоке занурення та рефлексію, тренеру необхідно підготувати учасників та створити відповідну атмосферу перед проведенням вправи
По завершенню вправи тренер проводить зворотній зв’язок з учасниками та пропонує їм дати відповіді на наступні питання:
Що ви зараз відчуваєте?
Що означали ці зміни\переміщення для вас?
Що вам допомогло легше пережити зміни, які відбувалися з вами?
Чому навчила нас ця гра, над чим дала можливість замислитись?
5. Вправа «Стежка втрат» (20 хв.)
Як бачимо, життєва компетенція особистості формується під впливом багатьох чинників.
Проте кожна з названих у попередніх вправах ситуацій в житті дитини дорівнює втраті.
Що ж відбувається з дитиною, яка щось втрачає у своєму житті? Що вона відчуває? Якою можуть бути її поведінкові реакції у подібних ситуаціях?
Тренер пропонує учасникам пригадати приклади ситуацій втрати з їх власного життя і на основі аналізу власних почуттів та поведінкових реакцій у цих ситуаціях побудувати
«Стежку втрат».
До уваги тренера! В процесі побудови «стежки» важливо, щоб учасники проаналізували свої почуття та поведінкові реакції на кожному з її етапів.
ВТРАТИ
(здоров’я, близькі люди, гідність,самооцінка, матеріальні втрати)


1. ШОК


2. ВІДМОВА ПОВІРИТИ


3. ПЕРЕГОВОРИ

4. ЗЛІСТЬ


АСОЦІАЛЬНІ ДІЇ


ДЕПРЕСІЯ
(злість на інших)


(злість на себе)


5. РОЗУМІННЯ

6. ПРИЙНЯТТЯ

7. ЗДАТНІСТЬ ПОДОЛАТИ ВТРАТУ
Тренер просить групу дати відповідь на наступні запитання:
-
Як довго може тривати кожен з етапів переживання втрати?
-
Які фактори можуть впливати на особливості переживання втрат тією чи
іншою людиною? (природа втрати, вік людини, її життєвий досвід, ступінь прив’язаності до особи чи до речей, кількість попередніх втрат, присутність тих, хто зможе допоїти)
-
Чи важливо соціальному педагогу (чи будь кому з педагогічних працівників)
знати етапи, які проходить дитина у своєму переживанні втрат, та можливі
моделі поведінки на цих етапах? Чому?
До уваги тренера! Важливо, щоб учасники групи усвідомили, що у роботі з вихованцями закладів інтернатного типу необхідно прагнути до аналізу всіх поведінкових реакцій дитини, встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Це допоможе не тільки уникнути нових травмуючи ситуацій для дитини або конфліктів у стосунках між педагогами, вихователями та дитиною (адже демонстративний конфліктний тип поведінки є однією із моделей захисту дитини в ситуації втрати), а й своєчасно виявити та створити умови для усунення негативних факторів формування подібної поведінки та виходу дитини на етап подолання втрати.
6. Рухавка (для зняття емоційної напруги) (5 хв.)
7. Вправа «Що я можу зробити?» (20 хв.)

Етап 1 (7 хв.). Тренер повертає увагу учасників до результатів обговорення вправи
«Минуле – Теперішнє – Майбутнє» та пропонує кожному з учасників протягом 5 хв. дати відповідь на питання «Що я ХОЧУ зробити, щоб сприяти створенню в навчальному закладі умов для формування життєвої компетентності вихованців?» та записати на папері усі можливі варіанти відповіді на це питання.
Тренер просить 2-3 осіб (за бажанням) представити свої відповіді групі.
Етап 2 (5 хв.). Тренер пропонує учасникам протягом наступних 3 хвилин відмітити у списку дій тільки ті, які є відповіддю на питання «Що я ОСОБИСТО МОЖУ (беручи до уваги власний досвід, професійну компетентність та наявні власні ресурси) зробити для того, щоб сприяти створенню в навчальному закладі умов для формування життєвої компетентності вихованців?».
Тренер просить 2-3 осіб (за бажанням) представити свої відповіді групі.
Етап 3 (5 хв.). Тренер пропонує учасникам мозковим штурмом визначити коло осіб, які можуть забезпечити реалізацію тих дій і заходів, які залишилися у списку за межами компетенції їх як спеціалістів психологічної служби закладів освіти інтернатного типу.
Таким чином, учасники визначають коло суб’єктів соціально-педагогічного супроводу вихованців закладів освіти інтернатного типу (як в навчальному закладі, так і за його межами).
До уваги тренера! Важливо, щоб учасники групи самостійно прийшли до висновку про важливість налагодження співпраці усіх суб’єктів соціально-педагогічного супроводу вихованців закладів освіти інтернатного типу для досягнення позитивних результатів щодо формування життєвої компетенції вихованців та підготовки їх до самостійного життя.
8. Інтерактивна рефлексія-гра «Врятуй дитину» (10 хв.)
Гра допоможе сформувати розуміння важливості співпраці усіх членів професійної команди, яка працює з дитиною, а також як власної, так і колективної відповідальності у прийнятті рішень, що стосуються різних аспектів життєдіяльності дитини, і в першу чергу
її життя та здоров’я.
По закінченні гри учасники нагороджують один одного аплодисментами та
«віртуальними» подарунками.
ТЕМА 3. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ
Мета теми 3. Закріпити вміння та навички застосування інноваційних форм, технік і методів роботи, в т.ч. творчих, технологій та засобів діагностичного та/чи корекційного
інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти
інтернатного типу на основі індивідуальний підходу.
Завдання теми 3:
Систематизувати знання щодо:
технологій формування життєвої компетентності особистості;
інноваційних форм, технік і методів роботи, діагностичного і корекційного
інструментарію, методик аналізу проблемних питань та планування заходів, спрямованих на формуванню життєвої компетентності вихованців закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя.
Сформувати вміння (навички):
планувати комплекс заходів у сфері формування життєвої компетентності особисті за усіма функціональними напрямами діяльності соціального педагога відповідно до потреб дитини; формувати професійну команду для здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя; застосовувати технології формування життєвої компетентності особистості в межах компетенції закладів освіти інтернатного типу та з урахуванням особливостей особистісного розвитку вихованців; застосовувати індивідуальний підхід у виборі форм і методів роботи та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти
інтернатного типу.
Розвинути установки до:

компетентності;

професіоналізму;

відповідальності;

системності;

інноваційності;

гнучкості;

рефлексії.
Сприяти набуттю досвіду застосування інноваційних форм, технік і методів роботи, в т.ч. творчих, технологій та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти інтернатного типу на основі індивідуальний підходу.
Очікувані навчальні результати теми 3:
Знання:
технологій формування життєвої компетентності особистості;
інноваційних форм, технік і методів роботи, діагностичного і корекційного
інструментарію, методик аналізу проблемних питань та планування заходів, спрямованих на формуванню життєвої компетентності вихованців закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя.

Уміння:
планувати комплекс заходів у сфері формування життєвої компетентності особисті за усіма функціональними напрямами діяльності соціального педагога відповідно до потреб дитини; формувати професійну команду для здійснення соціально-педагогічного супроводу учнів закладів освіти інтернатного типу з метою підготовки їх до самостійного життя; застосовувати технології формування життєвої компетентності особистості в межах компетенції закладів освіти інтернатного типу та з урахуванням особливостей особистісного розвитку вихованців; застосовувати індивідуальний підхід у виборі форм і методів роботи та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти
інтернатного типу.
Установки до:

компетентності;


професіоналізму;

відповідальності;

системності;

інноваційності;

гнучкості;

рефлексії.
Набуття досвіду застосування інноваційних форм, технік і методів роботи, в т.ч. творчих, технологій та засобів діагностичного та/чи корекційного інструментарію щодо формування життєвої компетентності вихованців закладів освіти інтернатного типу на основі індивідуальний підходу.
БЛОК 1. ТРЕНІНГ
ХІД ЗАНЯТТЯ
Час: 3 години
1. Вступна рефлексія «Для мене важливо, щоб дитина...». Зв’язок з попереднім
заняттям (10 хв.)
2. Вправа «Важковиховувана дитина» (50 хв.)
Етап 1 (5 хв.). Тренер пропонує учасникам мозковим штурмом створити «Портрет
«ідеальної» дитини», усі відповіді записує на ватман.
Коли дитина потрапляє в інтернат вона вже має свою історію, характер, життєвий досвід.
Іноді важко навіть уявити з чим приходить до нас дитина. І, звісно, така дитина, як правило, далека від нашого «ідеалу».
Етап 2 (10 хв.). Тренер пропонує учасникам згадати дитину, яка найбільше завдає їм клопоту (т.з. «важковиховувану»), пригадати, які саме риси характеру дитини спричиняють складності у роботі з нею та записати на стікерах. Потім учасники мозковим штурмом створюють загальний «портрет важковиховуваної дитини», тренер записує ліва на ватмані в колонку риси характеру або поведінкові моделі, які ускладнюють налагодження контакту вчителів з цією дитиною (наприклад: агресивний, вульгарний, бреше, маніпулює, неохайний, не підкоряється правилам, прогулює уроки, не бере участі у житті групи тощо).
Етап 3 (15 хвилин). Після створення списку рис характеру і поведінкових моделей дітей, тренер оформлює на ватмані таблицю (список – це перша колонка «Негативні» риси») і просить учасників, щоб вони забули на деякий час про цих дітей та пропонує дати відповіді на запитання, що стосуються них самих: «Коли ми (дорослі) такі? (Що нас
об’єднує з дітьми?)». Відповіді тренер вписує у другу колонку таблиці.
«Негативні» риси
Коли ми (дорослі) такі? (що нас об’єднує з
дітьми?)

Наприклад:
Які дії дорослих
можуть змінити
ситуацію на
позитив?
Агресивний
Вульгарний
Почуття небезпеки, захист, при раптовому нападі, через відсутність зв’язків із значимим для нас людьми, через самотність, у ворожому для нас оточенні, через поганий настрій, через почуття втрати, бажання привернути увагу, тощо
Зразки, код групи, підкреслення значення,

(словесна агресія)
Сварливий
Лінивий, необов’язковий
Неохайний, негігієнічний
Нетовариський
Відсутність контакту
Бреше нерозвинуті (або відсутні) комунікативні здібності
(вміння)
Відсутність комунікативних можливостей або вмінь, бажання досягти власної мети
Відсутність розуміння мети дорученої роботи, діяльність не задовольняє потреб з нашої точки зору. Відсутність зацікавлення (дії не зрозумілі або не пов’язані з нашими вподобаннями і потребами)
Відсутність вмінь, зразків, занижене почуття власної вартості, незадовільний психічний стан, втрата
Відсутність зв’язків, ідентифікації з групою, відсутність спільних цілей
Відсутність комунікативних вмінь, негативний попередній досвід, страх перед співрозмовником, незадовільний психічний стан
Страх перед наслідками правди, страх втратити власний образ, «доброта» іншої особи, нерозвинутість навичок комунікації, відсутність усталених принципів, невпевненість у стосунках
Етап 4 (20 хв.). Тренер пропонує учасникам об’єднатися в пари та протягом 5 хвилин обговорити дії дорослих, які можуть змінити ситуацію на позитив. Кожна пара по черзі називає свої пропозиції, тренер заповнює третю колонку таблиці. Важливий висновок:
від дій дорослих залежить поведінка дитини.
Після заповнення таблиці пропонуємо учасникам знайти різницю між поведінкою
«важковиховуваної» дитини та нас, дорослих: «Якщо у нашому житті також бувають ситуації, коли ми поводимося агресивно, вживаємо ненормативну лексику або брешемо, то що нас, дорослих, відрізняє від дітей?»
До уваги тренера! Важливо, щоб учасники самостійно прийшли до висновку, що дорослих в першу чергу відрізняє від дітей: вміння передбачити результати нашої поведінки; наявні суспільні та моральні норми, які виконують для нас ролі зразків та лежать в основі поведінки; вміння контролювати, стримувати або завуальовувати свої емоції у певних ситуаціях (діти завжди щиро виражають свої емоції); прагнення (або вимушеність) відповідати певним соціальним чи поведінковим стереотипам.
Таким чином, можемо зробити висновок, що негативні оцінки, які дорослі застосовують для характеристики поведінки або рис характеру дітей, не мають сенсу, оскільки поведінкові моделі дорослих у подібних ситуація відповідають таким самим механізмам формування та прояву, як і у дітей. Тому ми не можемо сказати дітям, що вони «погані учні», а ми – «хороші вихователі (вчителі)». Доцільніше в роботі з дітьми, особливо по формуванню життєвої компетентності, застосовувати концепцію сильних сторін і потреб.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал