Т. Г. Пахомова, Г.І. Савицька Глобалізація. Полілінгвізм. Двомовність



Скачати 296.42 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір296.42 Kb.
1   2   3
Для досягнення мети необхідно:
1. Створення атмосфери взаєморозуміння, взаємодопомоги, зацікавленості кожного учня в результаті своєї діяльності.
2. Колективна взаємодія (індивідуальна, парна, групова робота).
3. Особистісно-орієнтоване спілкування (облік інтересів учнів, особистісних властивостей, психологічних особливостей).
4. Обсяг засвоюваного матеріалу (згідно з віком).
5. Свідоме засвоєння мови при навчанні спілкуванню.
6. Кількість і варіативність прийомів (комунікативні, творчі ігри, конкурси, дискусії, пісні, постановки, фільми, презентації, наочність, проекти, використання інформаційних технологій, роздатковий матеріал).
7. Щільність спілкування (чітке планування уроків, високий темп уроків).
8. Комунікативна обстановка на уроці (психологічний комфорт, установка на спілкування, доступність предмета мовлення та інтересу до нього).
Учні в класах різняться за рівнем сформованості умінь і навичок говоріння, читання, слухання, письма, за своїм творчим потенціалом, вмінню спілкуватися. В якості основних методів технології особистісно-орієнтованого навчання виступають наступні:
методи навчання у співпраці;
• методи проектів;
• різнорівневе навчання;
• модульне навчання.
Найефективнішим і результативним, на наш погляд, є навчання у співпраці. Основна ідея технології - створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних ситуаціях для роботи над спільним проектом. Це новий підхід до предмета, де акцент робиться на самостійному пізнавальному інтересі. Можна відзначити наступні позитивні сторони цього виду роботи:

18 1. Підвищення загальної мотивації учнів. Проекти - особистісно- орієнтований вид роботи. При його підготовці учні вивчають цікаві для себе теми. Наприклад: Де я хотів би жити? 10 клас; Живемо у гармонії з природою, 11 клас; Життя в XXII столітті. 6 клас і т.д.
Проекти передбачають активну участь школярів у різних видах діяльності: вони повинні писати, клеїти, вирізати, звертатися до довідників, малювати, складати колажі, шукати фотографії, малюнки, брати інтерв'ю, робити інсценування, рекламу, складати вірші, співати. Все це дозволяє учням з різним рівнем мовної підготовки нарівні брати участь у такій проектній роботі.
2. Підвищення значущості іноземної мови як засобу спілкування.
Розповідаючи про себе і навколишній світ іноземною мовою, учні відкривають для себе переваги цієї мови як мови міжнародного спілкування. Адже в майбутньому вони можуть опинитися в ситуації, де їм буде потрібно описати своє місто, хобі, роботу, книгу, проблеми будь-якого роду, і проектна робота готує дітей до цього.
3. Освітня і виховна цінність. Використовуючи міжпредметні зв'язки (історія, англійська мова, література, географія, російська мова), в учнів розвивається пізнавальна активність, уява, вони вчаться веденню дискусій, лекцій, публічних виступів іноземною мовою, відпрацьовують вміння аргументувати свою точку зору, розгортати запропоновану тезу. Даний підхід передбачає облік психолого-педагогічних завдань, віку учнів, їх культурно-мовного простору. Мета - зв'язати минуле і сьогодення, спланувати майбутнє у світлі ідейно-художніх концепцій, моральних домінант часу, що дозволяє краще розуміти історичні процеси за допомогою різних мистецтв, своєї власної позиції, вміння орієнтуватися в сучасному світі і приймати самостійні рішення. Школярі вчаться вести дослідницьку роботу, а виконання проектів дає можливість на практиці використовувати знання та методи з інших галузей науки.
При оцінці проектних робіт слід звертати увагу не тільки на правильне використання мови. Важлива також ступінь їхньої творчості та оригінальності при виконанні проекту.
Проектні завдання дають зрозуміти учневі, що успіх або неуспіх всієї групи залежить від кожного. Практично, це навчання в процесі спілкування. До підготовки проектів учнями середньої ланки можна залучати старшокласників.
Описуючи,
інтерпретуючи, розмірковуючи і граючи, учні опановують необхідними в спілкуванні мовленнєво-когнітивними вміннями та навичками. Завдання педагога

19
- керувати цим процесом, поступово ускладнювати мовленнєво- комунікативні завдання. Співпраця, співтворчість учня і вчителя, створення творчого мікроклімату - обов'язкова основа гуманно- особистісної технології. Слід мати на увазі, що педагогічний вплив завжди одновекторний (вчитель - учень), а співпраці, взаємодії властива різноспрямованість (учень - учитель, учитель - учень, учень
- учень). Дана технологія заслуговує уваги, тому що вона задовольняє потреби дітей у спілкуванні один з одним і з учителем. Такий процес навчання виявляє три сторони спілкування:
1) інформативну (передача та обмін інформації);
2) інтерактивну (організація взаємодії в спільній діяльності).
До методів інтерактивного навчання можна віднести КВК,
"круглі столи", дискусії, семінари, диспути, презентації, захист проектів, де, як правило, після вивчення об'ємної і значущої теми самостійно в ході колективного обговорення підводяться підсумки.
Учні виступають з доповідями, есе, творами, аналізом, рецензіями, проектами, дослідженнями та науково-практичними рефератами.
Особлива увага приділяється науково-практичній роботі учнів 8-11-х класів. Вся додаткова інформація і знання осмислюються і переробляються на факультативах і гуртках, індивідуальних заняттях
і лекціях, далі вона обробляється і представляється в рефератах для подальшого обговорення вже на шкільних та міських науково- практичних конференціях. При написанні рефератів враховується актуальність теми.
Мета педагога:
• Зробити дитину соратником у її навчанні та вихованні;
• Налаштувати її на педагогічне співробітництво;
• Зберегти за дитиною почуття вільного вибору;
• Сприяти всебічному формуванню готовності учнів до безперервного процесу освіти, до саморозвитку та самовдосконалення в сучасних умовах.
На наш погляд, такий підхід до проблеми навчання
іноземних мов дає учням можливість:
• застосовувати на практиці отримані знання, генеруючи при цьому нові ідеї;
• підвищувати якість мовних знань;
• спонукати їх до більш глибокого вивчення англійської мови з подальшим вивченням другої, третьої іноземної мови;

20
• використовувати іноземну мову як засіб реального спілкування (електронна пошта, Інтернет, ділове листування і т. д.);
• вміти раціонально працювати зі словником, електронним словником, довідковою літературою, періодичними виданнями
іноземними мовами;
• долати труднощі в спілкуванні;
• стати грамотними фахівцями, порядними людьми, патріотами своєї країни.
Головне, про що повинен пам'ятати кожен вчитель, полягає в наступному: «Щоб бути хорошим учителем, треба любити те, чого навчаєш, і любити тих, кого вчиш».
НАВЧАННЯ І ВИКЛАДАННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
А) Для чого потрібно вивчати другу іноземну мову?
У багатьох школах, крім англійської мови, діти вивчають другу мову. Для чого це потрібно, якщо англійська давно вже визнана міжнародною мовою спілкування? Які труднощі виникають у школярів? Як можуть допомогти батьки? Якій другій мові віддати перевагу, якщо є вибір? Давайте розберемося.
Навіщо в школах викладають дві мови
У більшості шкіл, де пропонуються дві мови, навчання англійській починається в початковій школі ( з 1-го класу), а другої
іноземної - у 5-му класі. Є й такі школи, де англійська мова є за програмою другою іноземною, а більш поглиблено вивчається перша
- німецька або французька.
Вже давно ні у кого не виникає питання, навіщо взагалі людині знати іноземні мови. Важливість знання англійської мови не викликає ніяких сумнівів - це міжнародна мова і в бізнесі, і в політиці, з англійською мовою можна вчитися в зарубіжних вузах, заводити нові знайомства по всьому світу, розуміти англомовні фільми, пісні, книги.
Що ж дає друга мова?
Пропонуючи для вивчення іноземну мову, школи, зазвичай,
підтримують зв'язки з відповідними країнами, організують обміни, влаштовують міжнародні конференції та семінари, школярам надається можливість поїхати в країну мови. Все частіше при

21
прийомі на роботу знання англійської навіть не обговорюється, роботодавець вимагає також знання другої мови.
Заняття іноземною мовою мають не тільки навчальну мету, а й розвиваючу - тренують пам'ять, розширюють кругозір, знайомлять з
іншою культурою. Тому навіть, якщо цю мову дитина не буде використовувати в майбутньому, уроки другої мови не стануть марними.
Однак, це аргументи в основному для батьків. Як же мотивувати дітей? Випускники двомовних шкіл заявляють: в першу чергу - цікавими уроками. Навіть ті, хто не бачив ніякої користі від вивчення французької або італійської, із задоволенням займалися мовою, якщо це було цікаво. Але це завдання вчителя, а батьки зі свого боку, повинні підтримувати цей інтерес - заохочувати участь дитини у відповідних заходах, що проводяться всередині школи (концерти на
іноземній мові, шкільні обміни, видання шкільної газети на різних мовах) і в місті (фестивалі зарубіжного кіно, національний день країни мови, яка вивчається, різні розмовні клуби та інше). Дуже важливо, щоб дитина бачила, що ця мова - засіб спілкування багатьох людей, а не тільки предмет у школі. Крім того, для підлітків (а саме в цьому віці, зазвичай, починається вивчення другої іноземної) важливо виділитися, і рідкісна мова може бути одним із приводів для цього.
Друга мова: складніше чи легше?
Єдине, чого робити не варто, - це вивчати дві мови паралельно з першого класу, а так чинять в деяких елітних гімназіях. Діти ще малі, мовні норми у них не устоялися - вони будуть «тягнути» німецькі слова в англійську і навпаки. Схема, за якої діти спочатку вчать одну мову, а потім, спираючись на неї, другу, на наш погляд, найрозумніша.
Але навіть за такої схеми школярі спочатку будуть плутатися: читати за правилами англійської мови, вживати англійські слова, використовувати звичну їм англійську вимову. Чим більше вчитель використовує іноземну мову на уроці, тим швидше школяр звикне до особливостей нової мови.
Ще одна проблема виникає при переході в таку школу учня зі звичайної школи, де він вивчав одну мову. Природно, чим більше матеріалу він пропустив, тим більше і швидше йому доведеться наздоганяти однокласників. У даному випадку без додаткових занять не обійтися, але все вирішується індивідуально - комусь буде

22
достатньо отримати короткі пояснення від вчителя після уроків і потім займатися самостійно вдома, для когось необхідні будуть повноцінні заняття з репетитором. Якщо ви наймаєте стороннього викладача, зверніть увагу, що він повинен знати використовувану в школі програму, займатися за таким же підручником і, звичайно, такі заняття не повинні зводитися до виконання домашніх завдань.
Батьки часто турбуються, що не зможуть допомогти дитині, якщо їй буде щось незрозуміло в італійській або французькій. Тут потрібно сказати наступне. По-перше, вчителі чудово розуміють, що батьки, швидше за все, не знають їх предмета, та й взагалі викладання в школі не передбачає орієнтування на допомогу з боку батьків. По- друге, вчите дитину не соромитися задавати питання. Вчителю набагато приємніше відповідати на запитання учнів з пройденого матеріалу, ніж потім перекреслювати червоною ручкою здані контрольні роботи.
Поліглоти відзначають, що найважча мова - перша, а всі інші даються легше. У багатьох мовах є схожі слова, часто схожі граматичні конструкції. Наприклад, якщо дитина зрозуміла в англійській мові таку категорію як означений і неозначений артикль
(яка відсутня в російській), то в німецькій мові ця тема буде засвоєна набагато швидше.
Крім того, в кожній мові є свої «легкі» сторони. Десь простіша граматика, десь правила читання, десь вимова.
Яку мову вибрати
Найчастіше учням (і батькам) надається право вибору з двох- трьох мов. Чим же при цьому керуватися і на що орієнтуватися?
По-перше, багато учнів відзначають, що інтерес до предмета безпосередньо залежить від особистісних та професійних якостей вчителя, і цей момент не можна не враховувати.
По-друге, у дитини, можливо, є потяг до якої-небудь мови.
Може бути, вона захоплюється романами А.Дюма і з задоволенням вчила би французьку. Або їй подобається італійська музика, або їй запам'яталося ваша подорож по Скандинавії. Іноді цю симпатію до якоїсь мови навіть неможливо нічим пояснити, але обов'язково прислухайтеся до бажання дитини.
Батьків завжди хвилюють питання перспективності та складності мови, яка вивчається. Розглянемо основні іноземні мови, які вивчають, крім англійської, в різних школах.

23
Німецька мова. Друга за популярністю мова в Європі, вважається мовою банків і техніки. Освоєння граматики ускладнюється за рахунок відмінків і відмінювання прикметників. У
Києві знаходиться Німецький культурний центр ім. Гете, який займається поширенням культури Німеччини та популяризацією німецької мови.
Французька мова. Зазвичай, ця мова захоплює учнів своєю мелодійністю і красивою вимовою. У Києві є Французький
Культурний Центр, покликаний сприяти інтелектуальним, художнім і
науково-освітнім контактам з сучасною Францією.
Іспанська мова. Красива і відносно нескладна мова, на якій говорять не тільки в Іспанії, але і в багатьох країнах Латинської
Америки. У сферах міжнародної торгівлі, туризму, медицини ця мова дуже затребувана. У Києві існує Центр іспанської мови та культури.
Італійська мова. Зазвичай, цю мову вивчають з інтересом, тому що в процесі навчання можна використовувати відомі італійські пісні, кінофільми, і вона вважається однією з найпростіших мов (нескладні правила читання, нескладна граматика). Однак існує багато діалектів, незнання яких ускладнює розуміння італійської мови.
B) Мета і завдання навчання німецької мови як другої
іноземної
Основною метою навчання німецької мови як другої іноземної є формування в учня здібності, готовності та бажання брати участь у міжкультурній комунікації та самовдосконалюватися в комунікативній діяльності, якою він оволодіває. Міжкультурна комунікація є адекватна соціальна взаємодія двох і / або більше учасників комунікативного акту
- представників різних лінгвоетнокультур, що усвідомлюють свою
«інакшість»,
«чужорідність». Звідси названа вище мета навчання німецької мови являє собою складне інтегративне ціле, що виходить не тільки на комунікативну, але і на міжкультурну компетенцію. Реалізація даної мети покликана сприяти розвитку полікультурної і мультилінгвальної мовної особистості учня. Розвиток здатності до міжкультурної комунікації, здійснюваної за допомогою німецької мови, передбачає формування в учня насамперед знань, навичок і умінь, володіння якими дозволяє йому долучитися до лінгвоетнокультурних цінностей країни, мова якої вивчається і практично користуватися цією мовою в ситуаціях міжкультурної взаємодії та пізнання. Йдеться про розвиток у школяра комунікативної компетенції, що дозволяє йому відповідно

24
до його реальних і актуальних потреб та інтересів використовувати німецьку мову на базовому рівні в найбільш типових соціально детермінованих ситуаціях мовного безпосереднього
і опосередкованого спілкування.
Даний рівень володіння комунікативною компетенцією передбачає наявність у учня (в межах вимог, позначених програмою):
- знань про систему німецької мови та навичок оперування мовними засобами спілкування даної мови;
- комунікативних умінь, тобто умінь розуміти і породжувати висловлювання на німецькій мові відповідно до конкретної сфери, тематики і ситуації спілкування, мовного завдання і комунікативного наміру, а також з урахуванням національно-культурної специфіки країни / країн мови, що вивчається.
Дані знання, навички та вміння покликані забезпечити учням можливість:
- в усній і письмовій формі встановлювати і підтримувати контакт з партнером по спілкуванню, повідомляти і запитувати
інформацію різного обсягу та характеру, логічно і послідовно висловлюватися і адекватно реагувати на висловлювання партнера по спілкуванню,
інтерпретувати
і узагальнювати
інформацію, висловлювати при цьому своє ставлення до предмета спілкування
(теми, проблеми тощо) і використовувати аргументацію і емоційно- оціночні судження;
- використовувати різні стратегії добування інформації з звучного і / або письмового тексту (розуміння основного змісту, розуміння повного змісту й пошуку необхідної інформації) і
інтерпретувати (творчо переробляти) отриману інформацію. У процесі навчання німецької мови як другої іноземної учень розширює свою індивідуальну картину світу за рахунок прилучення до мовної картини світу носіїв цієї мови, до їх духовної спадщини, національно- специфічних способів досягнення міжкультурного взаєморозуміння.
Він навчається також пояснювати (на базовому рівні) їх спосіб життя
/ поведінки. При цьому в свідомості учня здійснюється синтез знань як про специфіку рідної культури, культури першої і другої
іноземних мов, так і про спільність знань про культури та комунікації. Учень повинен не тільки отримати уявлення про нову для нього країну, стилі і способи життя народу, який її населяє, а й усвідомити спільність і відмінність різних національних культур і на цій основі рефлексувати власні культурні цінності при критичному і

25
водночас позитивному ставленні до культури німецькомовного народу. Саме за рахунок критичного осмислення чужого способу життя та здійснюється процес збагачення картини світу.
Актуальним є становлення в його свідомості нових соціокультурних образів на базі уявлень про нове іншомовне середовище і культуру, створених під впливом культур рідної і першої іноземної мов і в результаті накопичення власного життєвого досвіду.
С) Особливості викладання німецької мови як другої іноземної у
загальноосвітніх навчальних закладах
З кожним роком дедалі більше учнів загальноосвітніх навчальних закладів вивчає німецьку мову як другу іноземну.
Зазвичай, першою іноземною є англійська. Проблеми й питання організації навчального процесу в нових умовах, які закономірно виникають в учителів, потребують негайного розв’язання, на основі врахування рекомендацій спеціалістів з інших країн, яким ця проблема відома вже давно.
У методиці вивчення мови поняття “друга іноземна” означає, що учень вивчав уже принаймні одну іноземну мову; при цьому не важливо, в якому хронологічному порядку учень вивчає німецьку мову - як другу чи, власне, як третю. Кожна наступна мова розглядатиметься як друга іноземна. Важливим є те, що мова вивчається у змісті шкільної програми і учень ще не володіє вільно першою іноземною, на відміну від тих дітей, які вивчають дві мови, виростаючи в двомовній сім’ї, перебуваючи в мовному середовищі
(як діти емігрантів) чи вивчаючи діалекти знову ж таки завдяки мовному середовищу.
Наприкінці 60-х років у німецькій методичній літературі з’явилися статті, в яких було висловлено застереження від контакту різних мов. Йшлося здебільшого про іноземні мови: англійську та французьку. Було помічено, що на уроках французької мови
(французька була для німецьких дітей другою іноземною після англійської як першої іноземної) не тільки німецька мова впливала
(“заважала”) навчальному процесу, а й англійська часто з’являлась у мовленні учнів
і спричиняла неправильні висловлювання французькою мовою. Так, у дослідженнях було помічено спочатку негативний аспект контакту двох іноземних мов.
Виникло припущення, що взаємодія двох іноземних мов завжди матиме лише негативні наслідки.
Тому рекомендувалося

26
розмежовувати іноземні мови, які вивчалися одночасно, у розкладі навчальних занять, методиці викладання для їх своєрідного розмежування у свідомості учнів.
Проте у свідомості учнів іноземні мови тісно пов’язані між собою. Це стосується як знань про елементи і структуру рідної мови та першої іноземної, так і досвіду вивчення іноземних мов.
Упродовж останніх 20 років науковці дедалі більше схиляються до думки, що контакт двох мов вносить не лише додаткові помилки й плутанину, а й позитивні аспекти. Йдеться про досвід вивчення першої іноземної мови, який сприяє розвитку рецептивних і продуктивних умінь під час опанування другої іноземної мови, і не лише у плані перенесення значення слів – (напр. англ. hand – нім.
Hand), що також значно полегшує семантизацію лексичного матеріалу. Велике значення має те, що можна провести паралелі між першою іноземною мовою та наступними або, навпаки, простежити відмінності, які слугуватимуть контрастом для кращого унаочнення.
Під час вивчення другої іноземної мови іншого значення набуває і переклад: учень робить його не для того, щоб перекласти, а для того, щоб унаочнити, виділити, усвідомити.
Вправи і завдання у навчальній ситуації “Німецька мова після англійської” розробляються з урахуванням таких засад:
1. Англійська і німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах. Насамперед, це простежується у лексиці, особливо на початковому етапі вивчення, де можна помітити багато відповідностей і наявний очевидний зв’язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в обох мовах, проте відрізняються вимовою та написанням. Але і в інших частинах мовної системи можна використати аналогії для вивчення німецької мови після англійської. Це стосується вимови, інтонації, правопису, і, особливо, граматики.
2. Другу іноземну мову здебільшого вивчають дорослі, для яких
існує особлива стратегія навчання. Свідомо вивчати мову означає бути самому активним у процесі навчання: міркувати, аналізувати, порівнювати, висувати гіпотези, знаходити закономірності, обговорювати результати. Те, що другу іноземну мову вивчають частіше у свідомому віці, потрібно враховувати під час при подання, наприклад, граматичного матеріалу.
Учні відповідальніше поставляться до процесу навчання, це зробить ефективним

27
застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної мови учні знають, як взагалі вивчається
іноземна мова, мають свою стратегію запам’ятовування лексичних одиниць, яку вони використають для вивчення другої іноземної мови.
3. Для вивчення другої іноземної мови, зазвичай, виділяється менше часу, ніж для першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим (більше навчального матеріалу за урок, коротші пояснення,
інтенсивніша робота із вправами). Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ, схожих в обох мовах.
4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і мають певний досвід, який можна використати і збагатити для вивчення другої мови. Тому вчителю німецької мови було б дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках англійської мови.
5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і розбіжностей, мета яких –
встановити зв’язки між рідною мовою, першою іноземною та другою
іноземною.
6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час вивчення німецької означає розуміти новий елемент німецької мови (слово чи структуру речення), користуючись досвідом розпізнавання відповідного феномена в англійській. Процес проведення аналогій між мовами називають “Ага-ефектом” (“Aha-
Effekt”).
7. Візьмемо для прикладу німецьке слово Knie. Учні знають схоже англійське слово – knee. Що означає німецьке слово, якщо воно означає частину тіла (Ага!). Найімовірніше воно матиме таке саме значення. Чи це припущення підтвердиться, можна переконатися лише тоді, коли перевіримо це слово у відповідному контексті – візуальному чи мовному, який допоможе розпізнати, що
Knie і knee має спільне значення.
8. Із психології запам’ятовування відомо, що і в рідній мові, і в
іноземній ми розпізнаємо набагато більше понять, якщо вони трапилися під час читання, ніж коли ми їх вимовляємо (активний і пасивний словниковий запас).
9. Дослідження психології пам’яті свідчать, що нове лише тоді добре запам’ятовується, якщо його можна пов’язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується

28
насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи список слів без контексту.
10. Б.Гуфейзен (1994) склала два списки слів, схожих в німецькій та в англійській мові та зрозумілих учням. Їх потрібно використовувати для швидкого збагачення словникового запасу: перелік пар слів в алфавітному порядку, значення яких в англійській та німецькій мовах однакові або близькі, та перелік слів, упорядкований за загальними (простір, час, кількість, якість тощо) або специфічними (тематичні поля – навколишній світ, проживання, покупки, робота, вільний час, здоров’я, хвороби, навчання тощо) поняттями. В обох групах систематизується елементарний щоденний досвід як відомий з рідної мови та перенесений у першу іноземну для вивчення лексики на початковому етапі. Тому цю систему можна використати і для запам’ятовування німецьких слів. Йдеться про те, щоб пов’язати у свідомості учнів ті слова, які стосуються елементарних сфер спілкування у всіх мовах, оскільки таким способом їх найкраще можна зберігати в пам’яті, пригадувати й активізувати. Створюючи такі контексти для спільного лексичного запасу англійської та німецької мов, можна використати різні способи запам’ятовування:
1. Візуальна опора
Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами. Так можна семантизувати лексику до тем: «Квартира»,
«Місто», «Тварини», «Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні засоби», «Продукти», «Страви», «Напої», «Покупки», «Магазини»,
«Родинні стосунки», «Зовнішність», «Одяг», «Гігієна», «Хвороби»,
«Розташування і рух у просторі», «Школа і навчання», «Навчальні предмети», «Театр», «Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо»,
«Телебачення», «Преса» тощо.
2. Впорядкування схем
Загальні поняття часто утворюють системи, відомі учням з рідної мови, які допомагають паралельно семантизувати лексику в двох мовах. Прикладами німецько-англійських відповідників можуть бути: числа, сторони горизонту, міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.
3. Протилежне значення
Пари слів із протилежним значенням, як показує досвід, запам’ятовуються легше, ніж коли слова вивчаються окремо.
Приклади англійсько-німецьких відповідників: я – ти, високо –

29
низько, праворуч – ліворуч, йти – зупинятися, початок – кінець, максимум – мінімум, плюс – мінус, молодий – старий та ін.
Оскільки ще не розроблено підручники, які враховували б, що німецька мова вивчається після англійської, вчителям потрібно самостійно розробляти відповідні завдання і вправи. Для цього вчитель може використовувати вправи, які є в підручниках, але при цьому доповнювати їх таким чином, щоб учням потрібно було використати свої знання англійської мови.
Особливо в сфері опанування лексичного матеріалу, який відноситься до поширеної лексики щоденного вжитку, треба звернути увагу учнів на те, що багато слів у німецькій мові можна зрозуміти з контексту, якщо використати знання англійської мови. Б.Гуфейзен
(1994) налічує близько 650 таких слів, які належать до лексичного запасу початкового рівня.
Розробляючи вправи для збагачення спільного лексичного запасу німецької та англійської мови, дуже важливо врахувати, щоб слова пропонувалися в тому контексті, в якому ми їх сприймаємо.
При цьому треба звернути увагу на те, що багато з цих понять,( навіть якщо вони належать до понять щоденного вжитку) мають специфічне культурне забарвлення. Поняття “ліс” для всіх людей означає “багато дерев”, але європеєць пов’язує з цим поняттям зовсім інше, ніж житель тропічних країн.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал