Святослава гординського



Скачати 80.24 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.03.2017
Розмір80.24 Kb.

УДК 82.091
Наталія Мочернюк
(Івано-Франківськ)
ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІЙ РЕЦЕПЦІЇ
СВЯТОСЛАВА ГОРДИНСЬКОГО
У статті досліджуються роботи С. Гординського, присвячені
французькій літературі. Український літературознавець вивчав твор-
чість відомих французьких письменників, а також маловідомих авторів.
С. Гординський розглядає питання літературної рецепції цих письме-
нників в Україні. Статті Гординського свідчать про його високий
потенціал як літературознавця-компаративіста.
Ключові слова: французька література, естетичні погляди,
літературна критика, рецепція, переклад.
У просторі розмаїтих зацікавлень Святослава Гординського значне місце належить французькій літературі. Це невипадково, адже у Франції він здобував мистецьку освіту. Через захоплення сучасним французьким мистецтвом С. Гординський з 1928 року навчається у Парижі: півроку в
Академії Жульєна, а згодом – у Модерній Академії Фернана Лєже. У
Парижі він багато працює над собою, зокрема студіює літературу у бібліотеці св. Геновеви при Сорбонському університеті, зачитуючись творами французьких поетів та мистецтвознавчими монографіями [1, 10].
Український митець добре знався на французькому образотворчому мистецтві, а знання мови дало можливість творчої реалізації у перекладах.
Прикметно, що у виданні «На переломі епох» розділ «Світова література» складають переконливу більшість саме його праці про французьку літературу [3]. Ці статті написані у різні десятиліття минулого століття, отож інтерес до французької літератури не згасав упродовж усього життя дослідника. Характерно, що писав він і про видатних французьких митців слова, і про мало знаних письменників: Франсуа Війон, Стендаль, Еміль
Вергарн – і графиня де Ноай, Д’Оревілі. Відповідно його праці мають різне значення: окремі статті ознайомлюють з невідомими французькими авторами, інші у формі анотації з нагоди появи українського перекладу
інформують українського читача про значення творчості письменника, а поряд з ними є літературознавчі аналітичні розвідки масштабного рівня.
«У нас, у Галичині, так рідко появляються добрі переклади чужинних творів, передусім класичних, що кожен новий том доброго автора стає видатною літературною появою на нашому скромному літературному ринку», – так розпочинає С.Гординський статтю «Оповідання Д’Оревілі і його погляди на літературу» [3, 370]. Автор аналізує художні особливості прози французького письменника, висвітлює його філософсько-естетичні
101
погляди, які імпонують йому у зіставленні з сучасним літературним процесом у Галичині. Специфіка літературознавчого мислення Гордин- ського полягає в тому, що він бачить кожного автора в історико- культурному контексті доби, а відтак намагається з’ясувати його роль в
історії літератури. Так, стиль Д’Оревілі, «аристократа, католицького публіциста-бойовика», на думку Гординського, «немовби започатковував переродження реалістичного підходу літератури до життя на пізніший чистий психологізм Мопассана і Пруста» [3, 370].
У розвідках Гординського помітне опертя і на принципи рецептивної естетики: його літературознавчий погляд фокусується на читацькій постаті, висвітлюючи авторські інтенції щодо читача та горизонти сподівань останнього. До прикладу, до художніх чеснот цього като- лицького письменника Гординський відносить його неупередженість, уникнення нав’язливого навертання читача до своїх поглядів: «Він досвідченою рукою бере руку читача і провадить його повз усі складні переживання своїх типів, завжди числячи на його власну догадливість та спроможність робити висновки» [3, 371].
Таким чином, із відзначених Гординським позитивних моментів
Д’Оревілі можна робити висновки і про світоглядні засади нашого літературознавця, його художні вподобання і мистецькі переконання. У чому вбачав Гординський актуальність Д’Оревілі для сучасного читача?
Його висновок про те, що ці оповідання не для деяких наших католицьких
«критиків», вказують на вимогливість у підходах до літературного процесу Галичини, його постійні настанови на досягнення вищої естетико-художньої вартості літератури, що часто знецінювалася через відданість письменників лише реалістичній традиції, її виховним
інтенціям. Принагідно варто згадати статтю С.Гординського «Модернізм і українське мистецтво» (1930), в якій він обумовлює назрілі завдання нового українського мистецтва: «Річ іде про мистецьке виховання загалу, про те, щоб суспільність уміла відчувати мистецькі твори незалежно від яких-небудь умовин політичних, соціальних чи релігійних» [2, 335]. Праці літературознавця про французьких письменників також відігравали велику роль у такому «мистецькому вихованні загалу». Знання світової літератури, сучасних літературних течій мало орієнтувати українських авторів на відповідний мистецький рівень.
Отож обізнаність із французькою літературою виявляється у
Гординського не лише в зверненні до мега-зірок літературного процесу минулого і сучасного, а й у привертанні уваги українського читача до імен малознаних, майже невідомих у нас. До таких публікації Гординського можна зарахувати і статтю «Велика французька поетка», в якій він розмірковує про творчість графині де Ноай (1876 – 1933). Літературо- знавець свідомий того, що його звернення до її творчої спадщини – це
102
передусім фіксація літературного документу епохи. Він відзначає поєднання культури еллінської і французької у її «наскрізь жіночій творчості». Цікаво, що з цієї сторінкової статті можна було б укласти
іменний покажчик на десять позицій. Гординський фіксує впливи, яких зазнала французька поетка, починаючи від романтиків: тут і Мюссе, і
Гюго, і Верлен, і Франсі Жам. Таким чином, і ця невелика публікація
Гординського свідчить про нього як про об’єктивного критика і блискучого знавця французької літератури.
Однією з масштабних літературознавчих розвідок у творчому спадку
Гординського є праця «Поезія Франсуа Війона», яка складала вступ до видання «Франсуа Війон. Життя і твори», виданого у Мюнхені у 1973 році. Варто нагадати, що Святослав Гординський дав українському читачеві перший повний переклад творів видатного французького поета.
Відтак у статті окремим розділом автор висвітлює проблеми українського перекладу Війона. Він інформує про стан збереження оригінальних рукописів французького поета, викладає попередню історію українського перекладу Війона, дає оцінку його перекладів англійською, російською, німецькою, словацькою і польською мовами. Таким чином, Гординський виступає тут і як сумлінний критик перекладу, а ця галузь українського перекладознавства завжди відчувала дефіцит фахівців.
Життя і творчість Війона Гординський розкриває у контексті доби, цікаво й змістовно змальовуючи звичаї епохи, естетико-філософське тло переходу від готичного Середньовіччя в добу Відродження. «Поезія
Війона стала не тільки сповіддю дитини своєї доби, образом її душі, але й широкою панорамою свого часу, і то панорамою, баченою знизу людиною, яка на все мала власний погляд і суд», – пише літературо- знавець [3, 397]. С.Гординський дає ретроспективний погляд на довійонову добу, аби рельєфно відтворити сутність його оригінальності для своєї епохи. Таким чином, він заглиблюється у стару французьку поезію аж до ІХ-ХІ століть, спростовуючи погляд, що стара французька поезія цікава тільки для істориків: «Стара французька поезія має і з погляду артистичного все потрібне, щоб зачарувати й сучасного читача»
[3, 401]. Аналізуючи поезію, літературознавець зосереджує увагу не лише на тематично-ідейному рівні творчості Війона. Він враховує і питання віршознавства, поетики, окремі жанрові нюанси.
Чимало слів визнання дісталося від Гординського видатному французькому письменникові епохи реалізму Фредерікові Стендалю у статті «Анрі Марі Бейль Стендаль», опублікованій у 1942 році в часописі
«Назустріч». Так, Гординський вважає його одним з найбільших письменників свого часу, що переростали свою добу і творчість котрих належала вже майбутньому. Симпатичним Стендаль є Гординському, мабуть, і тому, що його творчість, крім літературної, твориться й з
103
мистецько-критичної складової. Стендаля цікавила музика і пластичне мистецтво. Гординський вбачає значення французького письменника передусім у творенні нового роману: він «зумів виробити свій
індивідуальний стиль, власний погляд на світ і людей, а дар іронії давав йому змогу висловлюватись по-філософськи глибоко і дошкульно» [3,
387]. Гординський акцентує морально-етичний та суспільно-ідейний план письменника: «Це була своєрідна «релігія свого я», протиставлення себе масі, – звідси його ненависть до всього дрібного, крамарського й користолюбного; такому сплющеному поняттю життя протиставить він великосердність і героїчні почування» [3, 387]. Літературознавець відзначає психологізм прози Стендаля, який знання свого внутрішнього
єства оригінально переносить в епічний план: це «своєрідна втіха експериментатора стежити за психологічними проблемами – дослідника, що до всього підходить з недовір’ям, що хоче все наново пережити сам і показати всі «порухи душі» [3, 387].
До розгорнутих праць Гординського належить і праця «Вергарн, поет і людина» (1937). Цей письменник був великою мірою суголосним творчим пошукам українського митця. Цікаво, що в принагідній довідці він подає згадки про Вергарнові студії про Рубенса, Рембрандта та інших художників. Отож звернення Вергарна до образотворчого мистецтва дуже значуще в оцінці критика. Аналізуючи поетику Вергарна, С. Гординський знаходить асоціативні паралелі з Рубенсом та іншими фламандськими малярами: вони «з таким розмахом черкали свої полотна дбаючи не так за саму красу, як за повний вияв життєвої радості, краси існування» [3, 374].
Розвідка будується як аналіз збірок Вергарна в хронології їхньої появи.
Гординський тонко передає стихію внутрішнього світу бельгійського поета, суперечності Вергарна. Відчутне його вживання в цю лірику. Енергетизм поетики Вергарна переплавлений у метафоричність критичного слова
Гординського. Разом з тим, його думки відштовхуються і від знання попередньої критики творчості поета, до прикладу, він знаходить певну слушність окремих думок соціологічних критиків Вергарна. Суперечності
Вергарна літературознавець передає через численні -ізми: так, у біографічній довідці він зараховує до заслуг Верхарна «великий вплив на французьку літературу ХХ ст., зокрема на такі літературні течії, як унанімізм, пароксизм, космізм і т.д.», а в аналізі поетики збірки «Божевільні села» зазначає, що
«тут від символізму поет переходить до романтизму, можна сказати навіть – до імперіалістичного романтизму» [3, 379]. Це все засвідчує глибоку обізнаність Гординського з літературним процесом у Франції та специфікою розвитку світового письменства.
Як відомо, у своїй поетичній творчості С. Гординський тяжів, зокрема, до поетики неокласиків, що особливо проявилося у плеканні віршових форм. Ю. Шерех вважав вплив неокласики негативним для його
104
творчого темпераменту [4, 181]. Разом з тим, Гординський відкритий і до модерних форм вірша. Так, він схвалює перехід Вергарна на верлібр, мотивуючи це тим, що такий перехід диктував сам зміст поезій: ритми міста мусили вилитися у відповідні віршові форми. «Та нова форма найкраще відповідала його завданням, не зв’язувала завжди напруженої уяви та значно посилювала своїм неспокоєм та несподіванками динаміку вірша», – пише літературознавець [3, 377].
Окремим розділом висвітлює Гординський тему «Творчість Верхарна в Україні». Певні збіги з філософським світом Вергарна він фіксує вже у
Лесі Українки – «але це був радше один психічний клімат, як літературний вплив» [3, 385]. Літературознавець привертає увагу до оцінок французького поета у нашій критиці (Остап Грицай), оцінює значення його українських перекладів, зроблених Миколою Терещенком, фіксує впливи Вергарна на українських письменників (В. Поліщук, М. Бажан, Є. Маланюк). У підсум- ках праці Гординський орієнтує українських поетів і літературознавців на глибше вивчення цього французького автора: «А все ж таки зроблено досі для пізнання цього письменника в нас – надто мало, тоді як його напружена творчість представляє спеціальний інтерес для тієї молодої української поезії, що саме шукає нових ритмів сучасності, органічно врослих у житті»
[3, 385]. Зазначимо: про кого б не писав С. Гординський, він завжди зберігає причетність до рідної культури, відданість українській традиції. У праці про бельгійського поета він наводить поетичні рядки Вергарна, в яких згадується
Україна (і оригінал, і переклад).
Цікавився Гординський і найсучаснішою літературою. Так, у статті
«Паноптикум нової французької літератури» (1946) він дає огляд найновіших літературних тенденцій у Франції. Автор розпочинає виклад своїх міркувань з оцінки високої ролі письменства у французів, що завжди мало велику вагу на відміну від інших національних літератур. Варто відзначити легкий і захопливий стиль викладу у цій статті Гординського. Цікаво дізнатися про
Французьку Академію як «виразника типово французьких духовних вартостей» і її роль культурному житті країни. «Можна без перебільшення сказати, що саме письменницьку ділянку справжній француз уважає мірою людської вартості. Власне, вибір цього письменницького критерію для оцінки людської особистості має особливе значення, він бо не дає створитися еліті, базованій на вартостях чисто матеріалістичних», – пише Гординський [3,
388], а український читач не може не реконструювати актуальні надтекстні акценти його послання для сучасності.
Отож, констатуючи колосальну літературну традицію у Франції,
Гординський виокремлює три напрямки, що характеризують духовне життя країни середини ХХ століття: марксизм, католицизм і екзистенціалізм [3, 390]. У другій частині свої праці автор висвітлює ці головні ідейні течії. Найбільше уваги відведено саме екзистенціалізмові,
105
який літературознавець оцінює у сильних і слабких моментах. «Отже, в порівнянні з напрямками раціоналістичними, можна сказати, що екзистенціалізм заходить глибше в духовну суть сучасної Франції», – коректно підсумовує Гординський, незважаючи на попередньо висловлені стримані або й несхвальні оцінки напряму [3, 393].
Не обійшов увагою літературознавець і питання сюрреалізму у французькій літературі. Перед тим, як дати огляд сюрреалістичної поезії,
Гординський звертається до малярства. Він розкриває особливості поетики сюрреалізму через оригінальний художній світ Пікассо. Специфіка відтворення надреальності у французькій поезії, суперечності цієї поезії, еволюція тематики і поетики крізь призму останніх історичних подій – такі різні ракурси висвітлення французького літературного сюрреалізму у третій частині «Паноптикуму нової французької літератури». Гординський оцінює творчі пошуки сюрреалістів переважно як безплідні та невдалі формальні експерименти («Ця література для самих літераторів, без елементу загальнолюдського» [3, 394]). Літературознавець не толерує сюрреалізму:
«Поезія ця не зворушує, майже зовсім, вона безпристрасна і, як безпристрасна жінка, вона просто малоцікава»; «Слова більшості сучасних поетів – як стріли з обламаними вістрями. Вони летять, але заперечують своє призначення – не поціляють у свою мету» [3, 395].
Таким чином, інтерес С. Гординського до французької літератури реалізувався в його творчості у розмаїтих формах творчої рецепції.
Літературознавчі праці про французьких письменників та окремі літературні напрями знайомлять читача зі світом французької літератури, розкриваючи при цьому і естетико-художні погляди українського митця.
Дослідник був добре обізнаний з усією історією літератури Франції: від старої французької поезії ІХ-ХІ століть до найсучасніших тенденцій ХХ століття, від видатних французьких авторів до маловідомих письменників.
Статті С.Гординського про французьку літературу засвідчують його високий потенціал як дослідника-компаративіста.
Аннотация
Исследуются работы С. Гординского, посвященные французской
литературе. Украинский литературовед изучал творчество известных
французских писателей, а также и малоизвестных авторов. С. Гордин-
ский рассматривает вопросы литературной рецепции этих писателей в
Украине. Статьи Гординского свидетельствуют о его высоком потен-
циале как литературоведа-компаративиста.

Ключевые слова: французская литература, эстетические воззре-
ния, литературная критика, литературная рецепция, перевод.
Summury
S. Hordynsky’s works about French writers and different literary schools
are analyzed in this article. The Ukrainian writer researched the literary work
106

of the famous authors and unknown ones. Hordynsky traces the question of the
reception of these authors in Ukraine. Hordynsky’s articles show his high
potential as a researcher of Comparative Literature.
Key
words: French literature, aesthetic views, literary criticism, literary
reception, translation.
Література
1.
Волошин Л. Рання графіка Святослава Гординського 1920 – 1930 роки / Л.В. Волошин. – Львів: «Афіша», 2007. – 188 с.
2.
Гординський С. Модернізм і українське мистецтво // Українські мистецькі виставки у Львові. 1919 – 1939: Довідник; антологія мистецько-критичної думки / С. Гординський. – Львів: Львівська національна академія мистецтв; Інститут народознавства НАН
України, 2011. – С.334-335.
3.
Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, рецензії, спогади / С. Гординський. – Львів: Світ, 2004. – 504 с.
4.
Шерех Ю. Стилі сучасної української літератури на еміграції //
Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. У
3 т. / Ю.Шерех. – Харків: Фоліо, 1998. – Т.1. – С.161-196.
УДК 821.161.2: 82–1/–9
Світлана Нісевич
(Івано-Франківськ)
ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЖАНРУ «АКВАРЕЛЬ» В
УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX
СТОЛІТТЯ
В статті йдеться про інтермедіальний характер жанру «акварель»
в українській літературі кінця XIX – початку XX століття. Висвітлено
особливості «акварелі» у творчості О. Кобилянської та М. Коцюбин-
ського. Проаналізовано принципи побудови творів, форму викладу тощо.
Розглянуто прагнення письменників до перенесення низки засобів
живопису в літературу.
Звернено увагу на відображення в українській літературі кінця XIX –
початку XX століття загальноєвропейської тенденції до синтезу
мистецтв. Вказано на взаємозв’язок літератури з іншими видами
мистецтва, зокрема з живописом, що певною мірою і вплинуло на
формування жанрової системи «межі століть».

Ключові слова: синтез мистецтв, жанр, акварель, інтермеді-
альність, художні засоби, авторський стиль, М. Коцюбинський, О. Коби-
лянська.
107


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал