Світогляд Філософія Релігія 272 Анотація



Скачати 93.67 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації05.02.2017
Розмір93.67 Kb.

Світогляд – Філософія – Релігія
272
Анотація
Салтик Г. О. Внесок інтелігенції в збереження і примноження куль-
турно-історичних традицій Курського краю: історіографічний аспект.
У статті представлений огляд наукових публікацій курських учених –
істориків, культурологів, філологів і краєзнавців, в яких досліджуються
різні проблеми культурного розвитку Курського краю – одного з найбільших
регіонів Росії.
Ключові слова: культура, історико-культурні процеси, народна, худож-
ня і православна культура, духовно-моральне виховання, інтелігенція.
Summary
Saltyk Galina. The intelligentsia’s contribution into preservation and
increase cultural and historical traditions of the Kursk region: historiography
aspect.
The article tells about one of the sociocultural mission of intelligentsia,
which includes keeping, organizing and distributing of historical resources, sav-
ing the historical past. The contribution scientific intelligentsia in the saving of
cultural-historical traditions of the region is shown on the example of the histori-
cal research of Kursk region culture as a part of the regional historiography.
The author analyses the publications of regional ethnographers and scientists,
such as: historians, archaeologists, culturologists, philosophers and linguists, in
which different historical problems of one of the greatest regions of Russia are
being researched. The achievements of the basic scientific schools are described
and the contribution of intelligentsia in restoration of the long past of Nightingale
region is shown.
Keywords: culture, historical and cultural process, folk, artistic and orthodox
culture, spiritual and moral education, intellectuals.
УДК 342.3(477)(091)
Анатолій ТКАЧЕНКО


ЗАПОРІЗЬКА СІЧ
ЯК ФЕНОМЕН ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
У пропонованому дописі мова йде про Запорізьку Січ як військово-політичну
організацію українського козацтва, про її державність як унікальне явище в історії.
Аналізуються її витоки, особливості формування і функціонування. Наголошується,
що демократичні засади запорізького козацтва та самобутній державний устрій
стали основою формування християнської козацької республіки.
Ключові слова: Запорізька Січ, християнська козацька республіка, козацька
держава, військово-адміністративне управління, організаційна структура Січі.
Постановка проблеми. Складовою частиною української мента- льності є загальноцивілізаційні морально-етичні норми, зокрема такі,
© Анатолій Ткаченко, 2012

Збірник наукових праць. 2012. Випуск 3 273 як свобода й демократія, у формуванні яких важливе місце належить державотворенню. Поєднання зазначених процесів і явищ було властиве
Запорізькій Січі. Козацтво, яке було соціальною основою державності, створило могутні збройні сили, що стали однією з підвалин держави.
Державність, яка була створена на Запорізькій Січі, була унікальним явищем не лише в Європейській, але й у світовій історії. Проте і до цього часу факт її існування викликає неоднозначні оцінки, які діаме- трально протилежні – від її ідеалізації до фактичного заперечення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави ствер- джувати, що до факту існування державності на Запорізькій Січі звер- талися видатні вчені [3; 5; 7; 13 та ін.], намагаючись зрозуміти її феномен. Це й не дивно, адже козацтво, що створило цю державність,
існувало як соціальне явище не одне століття. А козацька державність, також проіснувавши декілька століть, уже цим фактом викликає до себе жвавий інтерес і залишається ментально значущою подією в історії українського народу і помітним напрямом історіографії.
Окреме місце в історіографії займає проблема щодо генези ко- зацької держави. На думку таких істориків, як І. Крип’якевич, Н. По- лонська-Василенко, Л. Окіншевич та ін., українська козацька держава
(Запорізька Січ) з’явилася ще в XVI ст. В. Липинський вважав, що ко- заччина “ставала поволі в національно чужій Речі Посполитій державою в державі” [3]. Ґійом Сансон (1633–†1703) – географ французького ко- роля, відомий картами Європи і Африки, одну із мап України, видану в 1674 році, назвав “Vkraine Pays Des Cosaques” (“Україна – держава козаків”).
Проте якщо до самого козацтва у науковій літературі ставлення в цілому достатньо толерантне, то до факту наявності у нього власної державності серед науковців єдиної думки немає. “Скептики”, звер- таючи передусім увагу на відсутність низки ознак державності, заодно заперечують і факт її наявності. У польській історіографії козацтво, зокрема, нерідко було представлене виключно як стихійна сила, спря- мована взагалі на руйнацію державних засад [14]. Тому для встанов- лення істини заслуговує на увагу визначення ролі і місця козацтва у процесі державотворення в Україні.
Метою даної статті є з’ясування передумов утворення державності на Запорізькій Січі та аналіз її складових як феномену державотворення на теренах України у період Середньовіччя.
Виклад основного матеріалу. У багатовіковій історії України ва- жливе місце належить козацтву. Ґрунтуючись на глибоких історичних традиціях, воно відродило перерваний іноземними загарбниками дер- жавотворчий процес в Україні [12]. Проте при його оцінці доволі часто

Світогляд – Філософія – Релігія
274 сучасне розуміння поняття “держави” намагаються застосувати й до козацької. Вивчення ж державотворення в історії козацтва, передусім, потребує дотримання фактора часу. Неприпустимо переносити поняття і явища пізнішої епохи на попередню, від чого застерігав ще В. Антоно- вич [1, с. 186]. У той же час видається необґрунтованим твердження, що козацтво створило повноцінну державу. У цьому контексті доречно вживати слово “державність”.
Отже, Запорізька Січ стала місцем, де козацтво продовжило держа- вницькі традиції України. Тут сформувалася нова українська (козацька) державність. Загальновідомо, що головними ознаками держави є існу- вання особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціо- нованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Усі ці ознаки були притаманні Січі, а специфічні істо- ричні умови та обставини життя запорожців зумовили неповторний
імідж козацької державності. Козацтво створило власну військово- політичну і господарську організацію, поступово перетворюючи її у своєрідну державу зі значними підконтрольними територіями, багато- тисячною армією, адміністративним апаратом, скарбницею, звичаєвим правом та символікою.
Козацька державність у науковій літературі аналізується у двох формах – Запорізькій Січі і Гетьманській державі, яка виникла в сере- дині XVII ст. У пропонованому матеріалі мова йтиме про державність, що виникла на Запорізькій Січі. Про неї прийнято говорити як про українську козацьку республіку [7; 10; 11], яка виникла на Наддніпря- нщині в перші десятиліття XVI ст. Характерно, що всі державні утво- рення до того часу, та, власне, і після утворювалися в умовах, коли суспільство набувало ознак цивілізованості. Очевидно тут слід поста- вити ключове для розуміння державотворення у той час питання щодо ознак цивілізації у козацтва. Адже відомо, що воно формувалося на окраїні суспільного життя з рухливих, не конформних елементів як марґінальний прошарок населення. Застосування поняття “цивілізація” щодо козацтва за таких обставин на перший погляд видається досить проблематичним. Проте, з іншого боку, попри те, що козацтво було
інкорпороване до тогочасної станової структури, останньої третини
XVI ст. воно набирає певних організаційних форм. Протягом XVI ст. козаччина перетворюється на суспільну верству, а з кінця XVI ст. тут відбувається формування організації, державницьких структур. До кінця
ХVІ – початку ХVІІ ст. Запорізька Січ перетворилася в оригінальну воєнну общину, якої не знала жодна країна світу, а до ХVІІІ ст. у ній почали утворюватись елементи державності [8].

Збірник наукових праць. 2012. Випуск 3 275
Українське козацтво виникло в умовах, коли Україна втратила державність, а її землі захопили кілька держав. Виникнення військово- політичної організації козацтва на українських землях, що входили до
Великого князівства Литовського і де не було князівської адміністра- ції, а також інших станів суспільства, дало можливість запорожцям вільно вибирати суспільно-політичний устрій.
Передумовою створення державності в козацтва був селянський демократизм, на засадах якого відбувалося створення нової суспільної організації – козацьких громад, де всі вважалися вільними і рівними у користуванні землею та промисловими угіддями, мали однакові права на участь у самоврядуванні. На Запоріжжі не існувало ні феодальної власності на землю, ні кріпацтва; панувала формальна рівність між усіма козаками (права користування землею та іншими угіддями, бра- ти участь у радах та ін). Освоюючи степові простори, козаки, всупереч панівному феодальному способові виробництва, розвивали власне го- сподарство, що базувалося на вільнонайманій праці. Звертає на себе увагу і та обставина, що в суспільному устрої Запоріжжя базувалося на переказах, легендах та звичаях.
До кінця ХVІ – початку ХVІІ століть Запорізька Січ перетворилася в оригінальну воєнну общину, якої не знала ні одна країна світу, в якій формувались елементи державності. Селянський демократизм посту- пово набрав рис військово-козачого демократизму, що ґрунтувався на демократичних традиціях державності предків; звичаєвому праві; еле- ментах народоправства у вигляді віча; соборності, колективізмі, гро- мадській солідарності, суспільній власності на землю; свободолюбстві, потягу до рівності людей, братстві, справедливості в досить розвину- тому общинно-громадському житті; принципах виборності владних органів; децентралізації політичної влади, що проявлялася в розгалуже- ній системі місцевого самоврядування, автономізації окремих громад і реґіонів, їх федералізації і навіть конфедералізації; поєднанні монар- хічних і аристократичних форм правління.
За формою правління це була демократична республіка, яка най- більше відповідала світоглядним засадам козацтва. Тут діяв самобутній державний устрій, що виключав узурпацію влади козацькою старши- ною, передбачаючи щорічні звіти та перевибори всіх посадових осіб.
Усіх їх козацтво сприймало винятково через призму усталених звичаїв та традицій. Демократизм Січі проявлявся у тому, що козацтво було джерелом влади; принципі рівності козацтва на Січовій Раді; устрої
Січі, формуванні куренів і поділі земель; виборності органів влади й управління. У пізніші часи демократичні традиції козацтва були дещо обмежені зростанням значення козацької старшини.

Світогляд – Філософія – Релігія
276
Демократичні засади запорізького козацтва стали основою фор- мування християнської козацької республіки. У той час, коли у країнах
Європи панували монархії, у козацтва існувала республіканська форма правління та всі основні, характерні для республіки елементи самос- тійного державного устрою [9]. На Запоріжжі існувала республікансь- ка форма правління, оскільки функціонувала козацька рада; існував відповідний військовий і адміністративний устрій та судочинство.
Важливою характеристикою державності була виборна система орга- нів управління. Контроль за їх діяльністю здійснювала козацька рада.
Запорізька Січ мала ознаки державності, власну територію і військо, яке охороняло її кордони, свій уряд, який виконував законодавчі, ви- конавчі та судові функції, свою символіку (прапор і герб), скарбницю.
З усього видно, що на Січі існувала своєрідна держава, яка в умовах панування середньовічних монархій була демократичною республікою.
Її особливістю було те, що за своїм характером вона була військово- демократичною республікою, яка найбільше відповідала потребам козацтва в тогочасних умовах існування. Особливістю ж державної системи було те, що народилася вона із військової організації, тому державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовими одиницями, так і державними.
Варто, на нашу думку, звернути увагу на те, що козацтво навряд чи знало Полібія та його концепцію про “найліпшу” форму держави з відповідним поділом влад. Мова йде про поєднання рис царства, арис- тократії та демократії. Однак, як це не дивно, на Січі існували ознаки монархії, оскільки на чолі стояв кошовий отаман; аристократії, бо існу- вала Рада військової старшини; демократії, що підтверджує наявність
Січової Ради.
З іншого боку, в козачому самоврядуванні майже за два століття до появи концепції Монтеск’є можна виокремити елементи розвинутої демократії та класичного розподілу влади: “законодавчої” – військова
Рада; “виконавчої” – кошовий отаман, січова військова старшина;
“судової” – військовий суддя, паланочні судді.
Запорозька Січ значно відрізнялася від більшості тогочасних фе- одальних держав. Замість феодального примусу, який ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці, в ній утвердилися принципи найма- ної праці. За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством. Вона мала власні збройні сили – запорізьке військо. Козацтво, передусім, було військовою структурою, тому його організація відбилась і на його державності. Отже, ми можемо конста- тувати той факт, що якщо у середньовічній державі система управлін- ня мала в основному цивільний характер, то у козацтва вона була з

Збірник наукових праць. 2012. Випуск 3 277 яскраво вираженим військовим характером. Майже всі посадовці як на Січі, так і в паланках виконували військові функції.
Військо запорізьке низове мало два поділи: військовий і територі- альний. У другій половині XVI ст. Січ мала чітку військову організацію.
Все запорізьке військо ділилося на курені, із яких складався адмініст- ративний поділ у самій Січі. Військовий складався із 38 куренів. На чолі куреня стояв курінний отаман. Посада курінного давала право бути обраним кошовим. Кожен курінь мав свою корогву. Курінь збирався на курінну раду – “сходку”. Запорізьке військо втягувало в себе своє- вільні маси і зв’язувало їх своєю організацією і ідеологією.
Запорізька Січ у XVIII ст. за розмірами площі наближалася до ос- трівної Англії. Територія Запоріжжя постійно змінювалася, кордони переносилися. Проте це не може стати на заваді визнання козацької державності, оскільки у багатьох кочових народів кордони були пос- тійно рухливими, а існування державності все ж таки визнавалося. Те- риторія козацької держави називалася землями Війська Запорізького або
Вільностями Війська Запорізького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Приазов’ї на сході. На півночі її межа проля- гала по річці Оріль (на Лівобережжі) та верхів’ях річок Інгул та Ін- гулець (на Правобережжі). У XVIII ст. територія Запорізької Січі поділялася на декілька адміністративно-територіальних одиниць, які називалися паланками [6]. До 1768 р. паланок було 5, після 1768 р. з’явилося ще три. У кінці існування Запорізької Січі було створено ще дві паланки. Отже, усіх їх було 10, у тому числі 7 на Лівобережжі і 3 на
Правобережжі. Центром паланки була слобода, де містилася військова залога і мешкала старшина. У слободах скликалися паланочні ради.
Організаційна структура Січі включала наступні сегменти: Зага- льна військова Рада, яка була вищим адміністративним, законодавчим
і судовим органом. У козацькій державі їй належала вся повнота влади, причому право голосу на ній мав кожен запорожець. Саме тому козаць- ку державу визначають як республіку. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого-третього дня після Великодня, 1(14) жов- тня (на свято Покрови). У разі потреби ради могли скликатися і в ін- ший час.
Рішення Ради було рішенням війська і мало обов’язковий характер.
У функції Ради входило керування всіма важливими питаннями життя
Січі, визначення її внутрішньої і зовнішньої політики, вирішення пи- тання миру й війни. Вона приймала й відправляла посольства, здійс- нювала судочинство. У другій половині XVIII ст. стали скликатися
“чорні Ради”, рішення яких було обов’язковим для старшини.

Світогляд – Філософія – Релігія
278
На загальній військовій Раді проводилися вибори військової ста- ршини, до якої належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар і військовий осавул. За військовою старшиною йшли військові службовці: військовий обозний, військовий довбиш, військовий пушкар, військовий тлумач, військові шафари перевозів, військовий кантаржій, булавничий, бунчужний, хорунжий.
Окрім військових службовців, на Січі існувала похідна і паланкова старшина. До її складу входили полковник (сердюк), осавул, писар.
Символом влади старшини були клейноди.
Державність на Запорізькій Січі характеризувалася наявністю влас- ного військово-адміністративного управління, виборністю військової старшини, судовою, військовою системою, наявністю дипломатичних зносин з іноземними державами.
Важливе значення у зростанні державотворчої ролі козацтва мав захист ним релігійних прав українського народу. Зокрема, обороняючи православну церкву, козаччина об’єднувала всі верстви, які обстоюва- ли релігійні інтереси українського народу. Взаємовплив волелюбних і національно-релігійних засад лежить не тільки в основі світобачення козаків, а є своєрідним ідеологічним фундаментом усієї будови козаць- кої держави. Між православ’ям і козацтвом існував глибинний зв’язок, козацький устрій мав демократичний характер, і тому Запорозьку Січ цілком обґрунтовано можна назвати християнською демократичною республікою [5].
Козаччина виконувала важливу для держави охоронну функцію територій, що граничили зі східними деспотіями. Тому, крім захисни- ка інтересів християнства, козацтво забезпечувало оборону кордонів.
Запорізька Січ відігравала помітну роль у міжнародних справах.
Зв’язки із Січчю встановили уряди Австрії, Венеції, Московщини,
Туреччини, Молдавії, Трансільванії, Швеції, Кримського ханства, Персії та інших країн. Козаки воювали в Європі на боці Австрії, Франції, Іспа- нії. Запорожці заключили воєнний союз з донським козацтвом, коорди- нуючи з ним воєнні акції проти Кримського ханства й Османської
імперії. Запорізька Січ активно втручалася в непрості відносини між
Кримом і Туреччиною.
Козацька форма державності мала свої особливості. По-перше, вона виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі. Людей об’єднала не сила державної влади, а духовна спорідненість [4, с. 131].
По-друге, Запорізька Січ була деформованим варіантом державності, оскільки для неї притаманним був інтенсивний розвиток військової сфе- ри. При цьому формування могутнього війська та озброєння відбувалося в умовах примітивного економічного сектору, який характеризувався

Збірник наукових праць. 2012. Випуск 3 279 відсутністю власної фінансової і податкової системи, грошей, міст, розвинутої інфраструктури [2, c. 236–237].
В умовах політичної нестабільності, коли централізм Української держави був ще тільки ідеєю, широкий демократизм, як виявилося, згубно вплинув на процес розбудови державності. Козацька держава виявилася не готовою до об’єднавчого процесу в рамках єдиної собор- ної держави. Українському козацтву не вдалося створити рівноправне суспільство. Відсутнім був також інститут сім’ї. При цьому ця обста- вина звертає до себе особливу увагу, адже те, що запорожці не допус- кали на Січ жінок, робило її подібною до монастиря. Проте не можна не враховувати і того, що Січове військо було своєрідним лицарським орденом, що вимагав від своїх членів особливої дисципліни і самопо- святи.
Таким чином, Запоріжжя стало зародком нової української дер- жавності. Козацька християнська республіка Запорізька Січ відіграла важливу роль в історії українського народу, насамперед у його націо- нально-визвольній боротьбі, в розвитку Збройних сил України, в осво-
єнні та заселенні степових просторів України. Козацтво сформувало гнучкий механізм втілення в життя демократичних принципів державо- творення.
Література
1. Антонович В. Неизвестный доселе гетман и его приказ / В. Антонович //
Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К. : Либідь, 1995. –
С. 185–189.
2. Котова Н. Історія України : навч. посібник / Н. Котова. – Х. : Одіссей, 2005. –
413 с.
3. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський. – К. : Київ – Філадельфія, 1995. – 470 с.
4. Маланій О. Я. Вплив християнства на розвиток державно-правової думки козаць- кої доби / О. Я. Маланій // Університетські наукові записки. Часопис Івано-
Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. – 2009. –
№ 1. – С. 128–135.
5. Наливайко Д. Козацька християнська республіка / Д. Наливайко. – К. : Дніпро,
1992. – 495 с.
6. Слабченко М. Паланкова організація Запорізьких вольностей / М. Слабченко //
Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права. –
К., 1928. – Вип. VI. – C. 41–54.
7. Смолій В. А. Українська козацька держава / В. А. Смолій // Український істо- ричний журнал. – 1991. – № 4. – C. 19.
8. Смолій В. А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті /
В. А. Смолій // Український історичний журнал. – 1991. – № 5. – C. 61–72.
9. Снігир В. Славетна Запорізька республіка / В. Снігир // Урядовий кур’єр. –
2006. – 13 жовтня. – С. 13.
10. Українська козацька держава : матеріали Четвертих Всеукраїнських читань. –
Київ – Черкаси, 1994. – 200 с.

Світогляд – Філософія – Релігія
280 11. Черкас Б. В. Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку /
Б. В.Черкас // Український історичний журнал. – 2004. – № 1. – С. 131–132.
12. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/coss1/shch01.htm
13. Яворницький (Еварницький) Д. Історія запорізьких козаків : в 3 т. / Д. Яворни- цький (Еварницький). – Львів : Світ, 1990–1992. – 321+392+456 с.
14. Gawroński R. Fr. Obszar, zalundnienie i tworzenie się kozaczyzny / R. Fr. Gawroń- ski. – Kraków, 1914. – 324 s.
15. Gawroński R. Fr. Geneza i rozwój idei kozactwa i kozaczyzny w XVI wieku /
R. Fr. Gawroński. – Warszawa, 1924. – 375 s.
Отримано 01.06.2012
Summary
Tkachenko Anatoliy. Zaporоz’ka Sich as statehood phenomenon.
In the suggested article is said about Zaporоz’ka Sich as the military and
political organization of Ukrainian Cossacks, about its statehood as the unique
phenomenon in the history. It is analyzed its background, the peculiarities of its
formation and functioning. The author proves that regarding its nature Zaporоz’ka
Sich was military-democratic republic and had all the attributes of the statehood –
its own territory, military and administrative governance, court and military system,
its government that carried out legislative, executive and judicial functions, its
symbols, treasure house, diplomatic relations with foreign countries, that enables
to single out the elements of the developed democracy and classical separation of
power. It is stressed, that democratic foundations of Zaporоz’hya Cossacks and
distinctive state structure became the basis of the Christian Cossacks republic
formation.
Keywords: Zaporоz’ka Sich, Cossacks Christian Republic, Cossack State,
military governance, Zaporоz’ka Sich organizational structure.
УДК 94(470)
Павло ТОВСТУХА


ВИТОКИ І ВИЯВИ
БІЛЬШОВИЦЬКОГО РАДИКАЛІЗМУ
Й НЕТЕРПИМОСТІ
У статті йде мова про тенденцію взаємозв’язку між революційними ідеями
в Росії в ХІХ столітті і більшовизмом на початку ХХ ст.
Ключові слова: більшовизм, радикалізм, нетерпимість, революція, комунізм.
Постановка проблеми. У нашого сучасника, який практично кож- ного дня стикається з політикою, не може не виникнути запитання – звідки беруться такі риси, як безпринципність, цинізм, а часом і неві- гластво у багатьох сучасних політиків? Більшість з них, як відомо,
© Павло Товстуха, 2012


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал