Сватенкова Т.І. м. Ніжин, Україна



Скачати 130.59 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір130.59 Kb.
ТипСтатья
УДК 159.922.8

Сватенкова Т.І.

м.Ніжин, Україна

ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Ключові слова: період юності, духовність, екзистенційні цінності, сенс життя, криза сенсу життя, задоволення життям.

Анотація. Стаття присвячена проблемі становлення особистості у період юності, зокрема дослідженню передумов становлення екзистенційних цінностей у даному віці. Проаналізовано основні дослідження формування ціннісно-смислового простору юнака, розкрито основні підходи до вивчення причин формування екзистенційних цінностей, особистісних сенсів та духовного підґрунтя особистості. Обґрунтовано актуальність вироблення системного науково-психологічного підходу до даної проблеми.

Key words: youth age, spirituality, existential values, the meaning of life, the crisis of meaning of life, the life satisfaction.

Summery. The article deals with the problem of the developing of personality during adolescence, including the investigation of the prerequisites of becoming existential values in this age. The basic study of the formation of value-semantic space of the young person, the basic approaches to studying the causes of the existential values, personal meaning and spiritual background of the individual. Actuality making systematic scientific and psychological approach to the problem.

Ключевые слова: период юности, духовность, экзистенциальные ценности, смысл жизни, кризис смысла жизни, удовлетворение жизнью.

Аннотация. Статья посвящена проблеме становления личности в период юности, в частности исследованию предпосылок становления экзистенциальных ценностей в данном возрасте. Проанализированы основные исследования формирования ценностно-смыслового пространства юноши, раскрыты основные подходы к изучению причин формирования экзистенциальных ценностей, личностных смыслов и духовного основания личности. Обоснована актуальность выработки системного научно-психологического подхода к данной проблеме.

Постановка проблеми. Взаємодія молоді у соціальному середовищі будується за законами спілкування, в процесі якого здійснюється активний емоційний взаємовплив суб’єктів спілкування. Внаслідок цього, здобуття професії та навчальна діяльність характеризується великими емоційними навантаженнями, постійною перевтомою, стресовими ситуаціями, які досить часто виникають. Вочевидь, цей період розвитку характеризується високим динамізмом, необхідністю самостійного прийняття важливих рішень із їх наступною реалізацією, підвищеною відповідальністю за їх наслідки, схильністю до соціальної оцінки, новизною нестандартних ситуацій, тобто наявний весь асортимент факторів, що викликають глибокі переживання як позитивного, так і негативного характеру [3,337].

Отже, сьогодні юнацтво опинилося в умовах нестабільної суспільної свідомості, - коли немає затребуваних ідеалів в минулому, але і в теперішньому ще не віднайдені нові орієнтири, які були б адекватні змінам, що відбуваються у країні й у світі. Такі ідеали необхідні для майбутнього професійного, особистісного розвитку та національного самовизначення, тому сьогодні юнацтву дуже важко виділити і засвоїти норми дорослого життя, що супроводжується відчуттям невпевненості у завтрашньому дні. На разі, сучасний етап соціального розвитку суспільства «зсунув» у психологічному і «діяльнісному» планах межі всіх вікових етапів в сторону більш ранньої зрілості (у тому числі – соціальної). На відміну від порівняно недавнього минулого, до осіб молодого віку (21 рік і старше), які «щойно» закінчили ВНЗ, у суспільстві застосовується термін «вже дорослі люди». У зв’язку з цим зростає значущість юнацького віку для успішного формування особистості, так і для продуктивного соціального розвитку суспільства. Резюмуючи підняті вище теми, можна сказати, що дійсно є актуальним вивчення теми глибинних переживань у юнацькому віці, ситуації формування ціннісного контексту життєвого шляху юнака, сприймання оточення і себе у ньому, екзистенційність переживань періоду переходу до дорослого життя.

Отож, метою нашої статті є розкриття актуальності дослідження механізму набуття базових екзистенційних цінностей молоддю для вироблення програми комплексної психологічної профілактичної роботи з підростаючим поколінням.

Виклад основного матеріалу. Одна з провідних тенденцій досліджень українських психологів у зазначений період – це перенесення акцентів із трудового, професійного виховання молоді, становлення її окремих психофізіологічних і когнітивних функцій на особливості її духовно-етичної, етнічної, національної, політико-ідеологічної, громадянської ідентифікації, а також на динаміку ціннісних орієнтацій упродовж навчання у ВНЗ.

Дослідник Н.М.Савелюк досліджував проблему формування духовності у студентської молоді [4]. Особливу увагу дослідник звертає на основні проблеми сучасного українського суспільства, які специфічним чином руйнують поняття духовності для особистості, що розвивається.

Спираючись на дослідження Н.М.Савелюка, перелічимо ці проблеми [4, 290]:


  1. тотальна комерціалізація життя, що набуває майже сакрального значення у ціннісних орієнтаціях молоді;

  2. деперсоналізація молодіжної свідомості, яка нав’язується масовою, інтенсивною пропагандою споживацького способу життя;

  3. надмірне нагнітання настроїв індивідуалізму та особистісної відокремленості, що пов’язане із внутрішньою самотністю особи, втратою нею культури міжособистісного спілкування та появою соціально нормативних, нетрадиційних чи непродуктивних форм самореалізації (наркотики, інтернет-ігри, релігійні секти);

  4. соціальна незахищеність, пов’язана із фактичною втратою таких привабливих соціальних благ, як право на безкоштовну освіту, безкоштовне медичне обслуговування та працевлаштування, що провокує численні невротичні розлади серед молоді.

Головною ж проблемою юнацтва автор вважає втрату традиційних моральних цінностей, примітивізацію соціального мислення, а також поєднання надвисокого рівня домагань із низьким поцінуванням праці. У зв’язку з різними соціокультурними трансформаціями підростаюче покоління змушене переважно покладатися на себе у справі вибору традиційних або творення нових цінностей [4, 292]. Отже, молодь сьогодення більше замислюється як про матеріальний добробут, так і про духовний сенс життя, саме тому зросла цінність особистісної свободи, креативності, самостійності та критичності мислення – і це реальність, яка вимагає свого врахування у відповідних переорієнтаціях методів і засобів впливу на формування сфери духовності молоді.

У юнацькому віці також відбувається суттєва перебудова, виникає нова соціальна ситуація розвитку – перехід до самостійного життя, початок професійного становлення, реалізація життєвих планів [2, 67]. Вирішення цих питань передбачає наявність передусім цілісної системи цінностей Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенцій них переживань вибору між «як хотілося б – як має бути», між реактивною поведінкою під впливом враження чи сумління, між добром і злом. Продовжується інтенсивний розвиток самосвідомості, молоді люди самовизначаються у системі цінностей, принципів, норм, усвідомлюють особистісну відповідальність. Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини.

Хоменко К.В. визначає цінність як поняття, за допомогою якого характеризується соціально-історичне значення для суспільства і особистісний сенс для індивідів певних явищ дійсності. Цінності слугують важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємовідносин людей, вони не чітко усвідомлюються, поки не стають об’єктом рефлексії [6].

Цінності у сім’ї набуваються двома шляхами: підкріпленням або виробленням звички до дотримання норм за допомогою заохочення чи покарання; ідентифікація, що ототожнюється з наслідуванням; розуміння, пов’язане з формою самосвідомості. Отож, цінність є тим феноменом, котрий «найтісніше пов’язаний зі сферою потреб людини і безпосередньо стосується мотивів само активності індивіда [6]. Особистісні цінності, у свою чергу, складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію.

Крім того, автор вказує на важливість близьких до цінностей понять – ціннісні уявлення та ціннісні орієнтації особистості, які характеризуються усвідомленістю, стійкістю, позитивністю емоцій, різною мірою спонукання. Ціннісні уявлення є когнітивним і мотиваційним утворення. Ціннісні орієнтації здійснюють психічну регуляцію діяльності і поведінки людини у соціальному середовищі.

Основні характеристики цінностей [6]:



  • переконання, які мають емоційне забарвлення;

  • бажані людиною цілі і поведінка, що сприяє досягненню цілей;

  • не обмежуються визначеними діями чи ситуаціями;

  • виступають як стандарти, що керують вибором або оцінкою людей і подій;

  • упорядковані по важливості відносин один до одного і складають систему ціннісних пріоритетів.

Вочевидь, на основі розширення соціального контексту розвитку у юнацькому віці, вдосконалення особистісної рефлексії, формального мислення, механізму диференціації відбувається поглиблення та ускладнення змісту Я, формування стійкої ціннісної системи при зростанні значущості особистісних цінностей як вищих смислових утворень, що закріплюють само тотожність особистості. Актуалізується потреба у пошуку смислу життя як цінності вищого порядку, відбувається формування світоглядної системи на основі засвоєної системи знань про оточуючий світ та своє місце.

Сумуючи, можна сказати, що інтереси та цінності юнака лежать у дискурсі надматеріального, недоступного впливу часу та моди, його інтереси більш стійкі, довготривалі, стимулюють самовдосконалення та духовний розвиток, така людина здатна до свідомих глибоких стосунків з іншими людьми. Саме цінності особистості виявляються для людини базою побудови власного, індивідуального образу навколишнього, що визначає головні та постійні ставлення до людей та до себе, запоруку психічного та психологічного здоров’я.

Відомо, що наявність сенсу життя є безперечно важливим для особистості і запорукою її прогресивного розвитку, продуктивності і благополуччя, адаптації і здоров’я, при чому не важливо, яким є цей сенс за своїми змістовними характеристиками [3, 337]. У сучасності смислоутворюючу активність особистості ускладнює надлишок і фрагментація соціально-культурних цінностей, що породжує множинність сенсів, які конкурують між собою за можливість оволодіти свідомістю людини і підкорити собі її життя.

У юнацькому віці кожна особистісна цінність виступає як цінність-стимул або цінність-перешкода по відношенню до інших та по відношенню до життя. Збільшення кількості цінностей у особистості, що формується, обов’язково призводить до боротьби між ними і виникнення внутрішнього конфлікту особистості.

Дослідник К.В.Карпінський, розкриваючи проблематику формування сенсу життя, підкреслює, що «сенс життя зберігає власну регуляторну функцію до тих пір, поки ресурси для його прагматичної реалізації не надані у широкому сенсі і особистість змушена вибирати, як ними розпорядитися» [1]. Автор розказує, що смисложиттєва криза для молоді відрізняється високим поліморфізмом, тобто варіативністю закономірностей виникнення, протікання і завершення. Оптимальним сенсом життя можна вважати такий, який при спробі реалізації породжує у життєдіяльності особистості протиріччя оптимального рівня складності. Вони вирішуються за рахунок сил самої особистості як суб’єкта життя і створюють «здорову дозу емоційної та функціональної напруги», що необхідна для досягнення душевного благополуччя [1].

Сенс життя особистості «вмонтований» всередину психологічного механізму, що забезпечує формування і підтримку почуття задоволення життям. В індивідуальній свідомості він виражається як суб’єктивна модель бажаного майбутнього і слугує внутрішнім стандартом, з яким людина звіряється при оцінці власного життя [2, 64]. Отже, осмислене життя стає прийнятним і щасливим лише у випадку продуктивного втілення особистістю її сенсу, а суб’єктивні переживання задоволення чи незадоволення життям відображають динаміку практичної реалізації особистістю власного сенсу життя.

У ході експерименту з вивчення впливу кризи на утворення сенсу життя вчений вибудував три регресійні моделі, де смисложиттєва криза інваріантно виступала у якості залежної змінної, а набір незалежних змінних варіювався. У першій контрольній моделі у якості пре дикторів фігурували статевовікові та соціально-демографічні характеристики досліджуваного, у другій до них додавалися рівень осмисленості життя і задоволення життям; в основній моделі перелік пре дикторів розширювався за рахунок показників узгодженості-конфліктності індивідуального сенсу життя.

Результати показали, що відсутність сенсу в житті і непродуктивність його реалізації являють собою необхідні, та не вичерпні детермінанти смисложиттєвої кризи у розвитку особистості в юності. Диференційні якості сенсу життя, особливо конфліктність його цінностей, також відіграють суттєву роль у провокації кризового стану. Особливо автор відмічає, що смисложиттєва криза юності – це так звана криза неоптимального сенсу життя – це криза самореалізації особистості, що розвивається на основі протиріччя між прагненням втілити сенс життя і неможливістю зробити це з необхідною продуктивністю через дизрегуляторні якості останнього [1]. Тобто, опосередкованою ланкою поєднання конфліктного сенсу життя на переживання кризи виступає продуктивність індивідуальної життєдіяльності. Вочевидь, індивідуальна життєдіяльність виступає ключовою умовою розвитку особистості, а сенс виконує регулятивну функцію відносно життєдіяльності особистості. Саме тому степінь оптимального сенсу життя виражається у тому, на скільки він позитивно впливає на розвиток особистості за рахунок визначення основних параметрів індивідуальної життєдіяльності, надаючи життєдіяльності певну смислову спрямованість, ту чи іншу форму організації, рівень продуктивності, забезпечуючи прискорення чи стагнацію розвитку особистості [1]. Отож, кожна невдала спроба реалізації неоптимального сенсу життя запускає процеси змістовної переоцінки і структурно-функціональної перебудови прийнятих особистістю смисложиттєвих цінностей.

Виходячи з тематики вищеописаного дослідження, варто сказати, що сенс життя молодої людини тісно пов’язаний із рівнем задоволення собою і власним життям. Про це говориться у статті О.А.Столярчук «Життєве задоволення як феномен емоційної сфери юнацтва» [5]. Очевидно, що сучасна психологічна наука все ж не висвітлює специфіки переживання життєвого задоволення як вияву афективної сфери юнацтва, не визначеними залишаються психологічні чинники його переживання та взаємозв’язки з іншими проявами особистості. При цьому необхідність розуміння психологічних механізмів формування афективної культури через оптимізацію життєвого задоволення особливо гостро постає в юнацькому віці, оскільки цей період є найбільш сприятливим для передачі молодій людині відповідальності за власне становлення й удосконалення.

Переживання задоволення життям, як стверджує авторка, є «глибоко суб’єктивною характеристикою молодої людини, відбитком інтересу до життя, послідовності реалізації нею задумів, узгодженості між поставленими і досягнутими цілями, і можливості формулювання подальших життєвих перспектив» [5, 288]. У ситуації фрустрації життєвий простір особистості стає менш диференційованим, відповідно, емоційний фон – збідненим, стан апатії у молоді гальмує потребу у самовдосконаленні. Також кореляційний аналіз, проведений дослідницею, показав існування зв’язків між рівнем життєвого задоволення молоді і показниками готовності до саморозвитку, натомість відсутня кореляція між локусом контролю досліджуваних та рівнем життєвого задоволення [5, 291].



Висновки. Вочевидь, юнацький вік характеризується розвитком усвідомленого збалансованого емоційно-ціннісного ставлення до себе. «Я концепція» підростаючої особистості, активно розвиваючись, стає детермінантою процесу адаптації людини до соціального середовища, зокрема, у становленні ціннісної структури особистості.

Досвід є породженням не тільки пізнавальних структур, але і ціннісно- смислових утворень особистості, нерозривно пов’язаних з емоційними важко вербалізованими переживаннями. Екзистенційний досвід – це завжди досвід «проживання» екзистенційних проблем. Осягнення або «проживання» власних переживань спонукає особистість до глибокого розуміння їх, яке досягається шляхом серйозних творчих зусиль, глибокої інтуїції, інсайту.

Екзистенційна рефлексія – це процес виокремлення, добування екзистенційного сенсу із відповідного досвіду, а основна функція екзистенційної рефлексії – пошук, знаходження та розробка екзистенційних змістів різного степеня спільності. У той час, екзистенційна рефлексія починається з критичної життєвої ситуації, рішення якої проходить шляхом знаходження особистістю власної ціннісно-смислової єдності і феноменологічно проявляється через зміни уявлень про себе, свого самовідношення та змісту Я.

Наукове доведення існування в екзистенційному досвіді особистості неосяжного і таємничого не має нічого спільного з містикою чи релігійністю, воно є необхідним для набуття екзистенційного досвіду та формування сенсу життя особистості.



Література

  1. Карпинский К.В. Ценностные конфликты и смысложизненный кризис в развитии личности / К.В.Карпинский // Психологические исследования: электрон.науч.журнал. №5. – 2013. С.19. URL: http://psystady.ru

  2. Касавина Н.А. Экзистенциальный опыт: переживание и становление структуры / Н.А.Касавина // Вопросы психологии. Научно-методический журнал. № 7. – М.:2013. – С. 63 – 72.

  3. Невідома Я.Г. Особливості соціалізації у юнацькому віці // Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім.Г.С.Костюка НАПН України. Випуск 17 – К.: 2012. – С. 337 – 346.

  4. Савелюк Н.М. Проблема формування духовності у соціально-психологічному середовищі сучасної студентської молоді // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець -Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. – Вип. 14. – Кам’янець Подільський: Аксіома, 2011. – С. 285 – 293.

  5. Столярчук О.А. Життєве задоволення як феномен емоційної сфери юнацтва // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Перяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» - Додаток 1 до Вип.29: Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання». – К., 2013 (4). – С.287 – 292.

  6. Хоменко К.В. Вивчення проблеми цінностей особистості у юнацькому віці. – http://www.rusnauka.com

Реферат статті

Сватенкова Т.І. Передумови становлення екзистенційних цінностей

у юнацькому віці.

Розкрито надзвичайно важливу проблему наукових пошуків сьогодення – формування передумов екзистенційної ситуації особистості у період юності. На основі останніх досліджень Карпінського К.В., Касавіної Н.А., Невідомої Я.Г., Савелюк Н.М. та інших психологів окреслено екзистенційну ситуацію юності. Підкреслено той факт, що дійсно є актуальним вивчення теми глибинних переживань у юнацькому віці, ситуації формування ціннісного контексту життєвого шляху юнака, сприймання оточення і себе у ньому, екзистенційність переживань періоду переходу до дорослого життя.

Доведено, що на основі розширення соціального контексту розвитку у юнацькому віці, вдосконалення особистісної рефлексії, формального мислення, механізму диференціації відбувається поглиблення та ускладнення змісту Я, формування стійкої ціннісної системи при зростанні значущості особистісних цінностей як вищих смислових утворень, що закріплюють само тотожність особистості.

Обґрунтовано необхідність розуміння психологічних механізмів формування афективної культури через оптимізацію життєвого задоволення особливо гостро постає в юнацькому віці, оскільки цей період є найбільш сприятливим для передачі молодій людині відповідальності за власне становлення й удосконалення.



Розкрито актуальності дослідження механізму набуття базових екзистенційних цінностей молоддю та створено підґрунтя для вироблення програми комплексної психологічної профілактичної роботи з підростаючим поколінням.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал