«Суїцидальна поведінка дітей та підлітків»



Скачати 145.22 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір145.22 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
КОРСУНЬ – ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ


Начальник Служби у справах дітей Начальник Корсунь – Шевченківського

Корсунь-Шевченківської районного управління юстиції

райдержадміністрації Черкаської області
______________ Л.І. Горьова _____________ С.О. Босенко
«__» __________ 2015 р. «__» _________ 2015 р.
Методичні рекомендації

на тему:

«Суїцидальна поведінка дітей та підлітків»

м. Корсунь – Шевченківський

2015 рік

П Л А Н

Вступ.
1. Особливості суїцидальної поведінки дітей та підлітків.


2. Психологічна допомога у випадках суїцидальної поведінки.

3. Соціально-педагогічні основи профілактики суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді.


Висновок.
Список використаної літератури.

Вступ

Суїцид, як соціальне явище – це стійкий статистичний факт. Перелік причин для виникнення суїциду серед дітей та підлітків має необмежену кількість. Головною причиною являється відсутність страху у дітей та підлітків до смерті через недостатність уявлення про цінність життя. Формування суїцидальної поведінки в дитячому та підлітковому віці багато в чому залежить від особливості особистості суїцидента та недостатньої уваги рідних, близьких осіб.




  1. Особливості суїцидальної поведінки дітей та підлітків.


Самогубство, суїцид ( лат. suicide – самогубство; sui - себе; caedo - вбити)
це свідомий, умисний та швидкий намір позбавити себе життя.

Першою ознакою, яка може дати для оточуючих людей причини тривоги так це суїцидальна поведінка – свідомі дії людини, які спрямовані на позбавлення свого життя, через складні життєві ситуації, з якими особа не змогла психологічно впоратись.


Історія суїциду починається з давніх часів, коли він носив ритуальний характер. З часом, суспільство стало суворіше дивитись на самогубство.

В наші часи, кримінальне законодавство не розцінює самогубство, яке вчинене особою, що не усвідомлює своїх дій і їх наслідки, як злочин. До таких категорій осіб відносяться діти у віці до п’яти років. Таку подію класифікують як смерть від нещасного випадку.


Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, ніж суїцид, оскільки воно включає в себе будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються явленнями про позбавлення себе життя. Зокрема, сюди належать: завершене самогубство, суїцидальні способи (замахи) та наміри (ідеї). Ці форми, звичайно, розглядаються як стадії або ж прояви одного феномена.


Вчені до суїцидальної поведінки відносять:

  1. Внутрішні форми:

  1. Зовнішні форми:




роздуми про відсутність цінності життя

суїцидальні висловлювання


пасивні суїцидальні думки (представлення на тему своєї смерті при відсутності чіткого задуму на самовільне позбавлення себе життя: «добре б померти»)

суїцидальні спроби


суїцидальні задуми (продумування деталей)

завершений суїцид


суїцидальні наміри (прийняття рішення про суїцид)



Суїцидальна спроба має дві фази: зворотну та незворотну. Найбільш схильні до самогубства підлітки та люди похилого віку.




Соціально-психологічний фактор
Структура суїцидальної поведінки виглядає так:


Мотиваційна готовність




Провокуючі фактори



Призводячі зовнішні фактори

Особистісні фактори




Втрата сенсу життя

Конфлікт




Присуїцид

Соціально-психологічна дезадаптація



Суїцид

Суїцидальна поведінка у дітей проявляється більше в фантазуванні про смерть, погано розуміючи її наслідки. Їхня поведінка насичена гнівом, агресивністю, самокритичністю, часто їм сумно, безсилля, зміна апетиту та ваги.



Характеристика відхилень у психічному розвитку дитини

 


Типи відхилень

Прояви відхилень

Порушення поведінки

Неслухняність, запальність, безвідповідальність, нахабство, ревнивість, нав’язливість, сварливість

Порушення особистості

Почуття неповноцінності, уникнення спілкування, тривожність, плач, надчутливість, депресія, боязливість, прагнення до усамітнення, несміливість, суїцидальні загрози

Незрілість

Розсіяність, незграбність, пасивність, марення на яву, млявість, сонливість, нервовий сміх, нездатність взаємодіяти зі складною дійсністю, втечі з дому, таємні крадіжки, некомпетентність

Асоціальні тенденції

Протиправна поведінка: прогулювання школи, прийняття асоціальними групами, участь у крадіжках.


В підлітковому віці суїцидальна поведінка дещо відрізняється від дитячої і ділиться на три основні групи:


  • демонстративна поведінка неусвідомлене підлітком прагнення привернути до себе увагу, викликати співчуття, вийти з певної ситуації, а також налякати. При такій поведінці підліток не усвідомлює, на скільки його дії є небезпечними, наприклад: поріз вен, імітація повішання, вживання неотруйних ліків.




  • афективна поведінка – підліток довгий час ображається, невдоволений собою та іншими, прагне покарати інших. Така поведінка поки що обмежується думками чи уявленнями скоєння суїциду або виявляється у здійсненню суїцидальної спроби за допомогою предметів, які потрапили в поле зору суїцидента.




  • справжня суїцидальна поведінка – підліток довго обдумує намір суїциду, вживаючи заходи задля того, щоб ніхто йому в цьому не перешкодив. Загалом, є наслідком довготривалої психологічної травми, депресіях різного походження. Серед найчастіших випадків – повішання, падіння з висоти, використання вогнепальної зброї.


2. Психологічна допомога у випадках суїцидальної поведінки
Особа, схильна до суїциду в своїй уяві може перебільшувати розмах і глибину проблеми, тому, навіть самі незначні проблеми життя можуть стати для неї фатальними. На додачу, вони не впевнені в собі, вважають що не зможуть справитись із труднощами.



Найбільш поширеними причинами суїцидальної поведінки є:


  • особисто-сімейні конфлікти (несправедливе ставлення з боку родичів і оточуючих, розлучення і конфлікти батьків, перешкода до задоволення актуальної потреби, самотність, невдале кохання, брак уваги з боку близьких та оточуючих);

  • стан психічного здоров’я (реальні конфлікти у здорових осіб, патологічні мотивування, обумовлені розладами психічної діяльності);

  • стан фізичного здоров’я (соматичні захворювання, фізичні страждання);

  • конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента (побоювання судової відповідальності, боязнь покарання або ганьби);

  • конфлікти в навчальній або професійній сфері (неспроможність, невдачі в навчанні або на роботі, падіння престижу, несправедливі вимоги);

  • матеріально-побутові труднощі та ін.

Значну частину допомоги в профілактиці самогубств можна отримати від близьких і значимих осіб.

Батькам важливо пам’ятати, що дитині та підлітку життєво необхідні їх увага та постійна турбота, розуміння тих невідкладних проблем, які часто виникають у підлітковому віці. Важливо, щоб дитина розуміла, що батьки та близькі підтримають її у вирішенні даних проблем.
Існує чотири основні методи надання психологічної допомоги людині, який мислить про суїцид:
1) своєчасна діагностика і відповідне лікування суїцидента;

2) активна емоційна підтримка людини, що знаходиться в стані депресії;

3) заохочення його позитивних устремлінь, щоб полегшити ситуацію;

4) навчання соціальним навичкам і умінням подолання стресу.


Прагнучи надати дитині чи підлітку первинну психологічну допомогу, важливо дотримуватися таких правил:

• подумайте над тим, чи ви в змозі допомогти такій особі;

• бажано набиратись досвіду у тих, хто вже був у такій ситуації;

• потрібно проявити терпимість;

• не намагайтеся шокувати або погрожувати людині;

• не аналізуйте його поведінкові мотиви, кажучи: «Ви так відчуваєте себе, тому що ...»;

• не сперечайтесь;

• робіть все від вас залежне, але не беріть на себе персональну відповідальність за чуже життя.


Важливим у подоланні кризового стану людини є індивідуальна профілактична бесіда з суїцидентом. Активний слухач - це людина, яка слухає співрозмовника з усією увагою, не засуджуючи його, що дає можливість його партнерові виговоритися без остраху бути припиненим. Активний слухач повною мірою розуміє почуття, які відчуває його співрозмовник, і допомагає йому зберегти віру в себе, він повинен сприяти тому, щоб співрозмовник був упевнений в тому, що його висловлювання про бажання померти почуті і зрозумілі.
Рекомендації з проведення бесіди:


  • розмовляти в спокійному місці, щоб уникнути можливості бути припиненим на бесіді;

  • приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруги розташувавшись навпаки, але не через стіл;

  • переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого і нічого не пропустили повз вуха;

  • дати можливість співрозмовникові висловитися, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він;

  • говорити без осуду і пристрасті, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності;

  • вимовляти тільки позитивно-конструктивні фрази;

  • вселяйте надію.

Крім того, при проведені бесіди потрібно керуватися такими принципами:


1. Бажано, щоб не було сторонніх осіб (ніхто не повинен переривати розмову, скільки б вона не тривала).
2. Сплануйте зустріч у вільний час, з більшим часовим потенціалом.
3. Під час розмови, не ведіть записи, не поглядайте на годинник, це дасть суїцидента зрозуміти, що він забирає у вас час. Потрібно всіма своїми діями показати, що важливіше цієї бесіди для вас зараз нічого немає.

Схильні до суїциду люди дуже схожі на клієнтів, обтяжених важкими проблемами. Тому сутність роботи визначається майже цілковитим зниженням фатальності, «пом’якшенням занепокоєння».

Оскільки людина-суїцидент розглядає розв’язання проблеми в акті суїциду, потрібно створити соціальний інтерес збереження життя, домогтися, щоб вона зрозуміла, що її життя з «проблемами, що не припиняється», розвінчати думку про те, що несправедливо припинити страждання таким чином, що можна знайти ліпший стан, ніж той у якому вона знаходиться, для того, щоб вона змогла абстрагуватися від своїх проблем, перестала їх аналізувати і побачила альтернативні розв’язки ситуації. Необхідно сформувати в клієнта настанову, що в житті завжди є вихід з будь-яких ситуацій. Розсудливе пристосування до життя часто полягає у виборі альтернативи, що практично завжди є досяжним. Страждання не можна уникнути, але його можна послабити. Не можна підтримувати точку зору клієнта на його проблему. Необхідно кожного разу підкреслювати, що суїцид у принципі не сприяє вирішенню жодних проблем.
  1. Соціально-педагогічні основи профілактики суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді.


Важливою ділянкою роботи соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах є профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді.

На жаль, у зв’язку з особливостями соціально-економічної ситуації останніх років Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності. Зросла кількість дитячих суїцидів.



Зважаючи на це, Міністерство освіти і науки України підготувало лист від 28.03.2014 року «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів». Відповідно до нього практичним психологам та соціальним педагогам рекомендується низка профілактичних заходів:


  1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:

  • створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;

  • проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?»;

  • під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах;

  • проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи суїцидального ризику;

  • організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім’ї – підліток», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;

  • організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів;

  • проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Невпевненість у собі», «Конфлікти» тощо.


2. Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім’ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
3.Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:

  • у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику: спадковість; вербальна і фізична агресія; низький або високий IQ; неадекватна самооцінка; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім‘ї тощо); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя;

  • виявлення ознак емоційних порушень – втрата апетиту, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; постійне почуття самотності, непотрібності або суму;

  • використання спеціальних психодіагностичних методик (тести, опитування, шкали депресії)


Також передбачається, що даний банк методик має бути наявний у кожного практичного психолога навчального закладу.

 


      • Психологічне консультування учнів.

      • Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій:

  • навчання технік керування емоціями, зняття м’язового й емоційного напруження;

  • навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки);

  • розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання;

  • консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.

6. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів - постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.


7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю - рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.
Десять кроків із запобігання самогубства у шкільному середовищі (поради дорослому)

Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:



  • практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

  • переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.

  • спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.

  • з’ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

  • практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет школяра» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.

  • у випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.

  • практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.

  • виявити фактори ризику у сім’ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».


Висновок
Самогубство вимагає особливої уваги суспільства. В багатьох випадках є можливість його уникнути, якщо близькі люди та рідних більше уваги приділяють своїм дітям, проводять профілактичні бесіди та надають їм надію на те, що життя має свої позитивні сторони і є можливість вирішити проблемну ситуацію.


Список використаної літератури:

  1. Лист Міністерства освіти і науки України від 28.03.2014 № 1/9-179 «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів».

  2. Мінц М.О. Соціологія девіантної поведінки: навчальний посібник / Мінц М.О., - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - 244 c.

  3. Вольнова Л.М. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю: навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л.М. Вольнова. – К., 2012. – 275 с.

  4. Шевців З.М. Основи соціально-педагогічної діяльності: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.

  5. Шебанова С.Г. Мотивація суїцидальної поведінки неповнолітніх як об'єкт комплексного соціо-психологічного обстеження //Актуальні проблеми суїцидології: Збірн. наук. праць. – К., 2002. – Ч. І. – 156 с.

  6. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій проблемної особистості. – К.: Шкільний світ, 2009. – 128 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал