Суїцид dictum acerbum — гірка правда



Скачати 294.13 Kb.
Дата конвертації20.02.2017
Розмір294.13 Kb.
СУЇЦИД

DICTUM ACERBUM — гірка правда

Надто часто ми сприймаємо як належне цей величезний дар — життя. Дорослі повинні прищеплювати благ оговійне ставлення до чуда життя, прищеплювати почуття відповідальності за своє життя. Тоді менше буде самознищувальної поведінки. Ми не цінуємо те, що маємо, і плачемо за тим, що втратили. Щастя жити — величезне благо. Потрібно щодня дякувати за щастя жити, тоді відчуємо радість від життя і неприємні «дрібниці життя» дійсно стануть дрібними. Вдячність за життя допомагає стати добрішими, щедрішими, благороднішими.



Суїцид як внутрішній нерозв’язаний конфлікт

КАРБ. Наше життяце те, що ми про нього думаємо.

Марк Аврелій

То, може, варто змінити думки, коли обставини залишаються незмінними?

Майже всі люди в той чи інший час думають про самогубство, як спосіб розв’язання глибокого конфлікту. Кожну хвилину хтось чинить спробу самогубства.

В Україні самогубства починаються з 5-7 років. Тому про способи попередження цього страшного лиха повинна знати кожна людина, особливо та, яка працює з дітьми та молоддю. В цілому по Україні за рік 80- 90 дітей до 15 років добровільно ідуть із життя. А від 15 до 20 років число самогубств загрозливо зростає, отож ця група належить до найбільш вразливих. Але статистика мертва, а життя кожної дитини дорогоцінне. І спасти це життя, прийти на допомогу у страшну хвилину може кожна людина, яка навчиться розпізнавати ознаки безповоротного рішення.


Кожне людське життя унікальне, особливе і варте збереження.

Педагоги мають запитати себе

  • Що я змогла / зміг зробити, щоб врятувати його?

  • Що я можу зробити, щоб попередити це страшне лихо?

  • Отже, що освітяни можуть зробити для попередження суїцидів серед дітей та молоді?


Що можна зробити для попередження самогубства?

PLUS DAT, QUI IN TEMPORE DAT —

більше дає той, хто вчасно дає

І. Варто обговорювати проблему самогубства з підлітками та молодцю.

Існує упередження / міф, що відкрите обговорення цього запитання приводить до появи ідей суїциду в головах молоді, якщо їх там не було, і може штовхнути їх до самогубства. Але це не так. Якраз навпаки. Кращим способом профілактики суїциду є просвітні програми для молоді та батьків (при спеціальному опитуванні про це сказало 70% підлітків). І освітяни могли б звернути увагу суспільства на необхідність спрямувати спільні зусилля на серйозну боротьбу з цією проблемою.

II. Потрібно навчитись розпізнавати суїцидальні ознаки.

Ось найважливіші з ознак суїциду:

1. Суїцидальна спроба. До кожної такої спроби потрібно ставитись дуже серйозно, якою б смішною і легковажною вона не здавалась. За статистикою 12% людей, які вдалися до самогубства, обов’язково повторять її і досягнуть бажаного.

Окрім того, серед молоді парасуїцид є звичним способом розв'язання конфліктів (в Україні серед молоді на одне вчинене самогубство припадає 100 спроб). Але вже після першої спроби можна залишитись калікою на все життя.

Ці погрози можуть бути словесними : «Ви пошкодуєте, коли я вас покину», «Я не хочу більше жити», «Я завдаю стільки клопотів. Я не хочу більше бути для вас проблемою». Можуть бути несловесними: людина мириться з усіма, залагоджує свої конфлікти, дарує улюблені речі.

Краще перебільшити суїцидальну погрозу, аніж потім картати себе, що хтось загинув / загинула і через ваше невтручання.

2. Ситуаційні та сімейні фактори. Це різноманітні стреси, кризові обставини. Особливо варто виділити смерть улюбленої людини. І це не обов’язково можуть бути тільки рідні. Підлітки трагічно переживають смерть подруги чи друга: суїцид їм здається способом поєднання з тим. кого любили і хто назавжди пішов або своєрідною покарою за уявні чи справжні дії, які вони вчинили небіжчикові.

Глибокий психотравмуючий вплив на дітей має розлучення батьків та сімейні конфлікти. Якщо вони перевершують можливості захисних сил дитини, викликають відчай, неусвідомлене почуття провини, безпомічність, то все це і призводить до суїцидальної реакції на глибокий внутрішній конфлікт.

Від емоційного клімату в сім’ї теж залежить схильність дитини до самознищення. Так, коли батьки були пригнічені та думали про самогубство, то підлітки чинили суїцид. Зводять рахунки з життям діти, яких у сім’ї роблять «відповідальними» за всі негаразди інших членів, на них виливали негативні емоції всі члени родини.

3. Емоційні переживання та порушення поведінки. Будь-який раптовий особистісний конфлікт, депресія, постійна тривога та смуток є одним з основних показників можливості суїциду. Діти та підлітки в такому випадку втрачають апетит, жаліються на постійну втому, у них порушується сон, з’являються думки про смерть, вони ізолюються від друзів і рідних, їм стає важко виконувати навіть прості обов’язки, у них відсутні плани на майбутнє. Суїцид їм здається звільненням від емоційного болю та смутку.

Також ознаками загрози самогубства у молоді є зловживання алкоголем та наркотиками.



III. Потрібно увійти в цілющий контакт з молодою людиною, яка має глибокий нерозв’язаний конфлікт із собою.

Найважливіше, що ви можете дати дитині, яка страждає від самозасудження, яка відчуває, що вона непотрібна і нелюбима — це турбота і підтримка, а не читання моралей чи засудження ідеї самознищення.



Головне для педагога — не намагатись переінакшити структуру особистості дитини і не направляти на лікування до психіатра, а просто втримати її в ЖИВИХ.

Як допомогти дитині

  • Встановіть словесні та емоційні стосунки з дитиною, допоможіть цій тривожній особистості зрозуміти свої почуття. Турбуйтесь і підтримуйте дитину.

  • Будьте уважними слухачами / слухачками. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та тими, хто розуміє.

  • Не дискутуйте, коли ви зіштовхнулися з суїцидальною загрозою. Не проявляйте агресію, не переконуйте дитину в тому, що це буде ганьбою для сім’ї чи принесе біль близьким.

  • Задайте пряме запитання: «Ти думаєш про самогубство?». Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису.

  • Розпитуйте про тривожну ситуацію: «Чому в тебе з’явились ці почуття? Як ти збираєшся покінчити з собою? Чи раніше тобі спадало це на думку? Що тебе тоді зупинило?» Відповіді дитини повторюйте, іноді переформульовуючи. Проявляйте підтримку і розуміння.

  • Не пропонуйте невиправданої чи банальної розради. Не кажіть: «У всіх такі ж проблеми» чи «Ти насправді так не думаєш». Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність.

  • Пропонуйте конструктивні підходи. Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психічного дискомфорту: «Що трапилося останнім часом?», «Коли ти відчув / відчула себе погано?» «Кого з оточуючих стосуються ці недобрі переміни?».

  • Особливо важливо розпитати, як дитина розв’язувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розв’язання сьогоднішнього конфлікту.

  • Постарайтесь з’ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови стежте, чи не з’явився промінчик надії, чи не вийшли ви на ситуацію, яка допоможе розв’язати чи бодай полегшити конфлікт.

  • Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: «Не турбуйся, все буде добре». Краще разом шукайте альтернативу: «Як би ти міг/могла змінити ситуацію?», «До кого ти можеш звернутися за допомогою?», «Як ти можеш протистояти цьому?». Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що за ніччю завжди настає день і що ситуація не така вже й безвихідна. Конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне.

  • Обов’язково оцініть ступінь ризику самогубства: чи це туманні думки про «можливість», чи це вже розроблений план? Якщо депресивний підліток комусь дарує улюблений магнітофон — значить ситуація дуже серйозна. У такому випадку потрібно не залишати дитину саму. Залишайтесь самі з дитиною чи попросіть когось побути з нею; приберіть подалі ножі, ліки та ін.

  • Зверніться за допомогою до фахівців: лікарів, священиків, психіатрів. Зверніться за допомогою та консультаціями в Телефони довіри, Центри психологічної підтримки та інші подібні державні та громадські організації, які надають різні види психологічних послуг. Дізнайтесь номеру телефонів довіри, адреси та телефони організацій вашого міста, які надають психологічну підтримку населенню. Почепіть ці телефони на видне місце.



  • Дуже ефективним є укладення певної умови з дитиною в ситуації високого суїцидального ризику. Тобто потрібно попрохати її зв’язатися з вами перед тим, як вона зважиться на самогубство в майбутньому.

  • Якщо критична ситуація ніби минула, не дозволяйте собі та оточуючим розслабитись. Найгірше буває не тільки позаду. Суїцидальна спроба може повторитися — половина суїцидентів вчиняють самогубство через декілька місяців. У метушні буднів оточуючі забувають про дитину, яка намірювалась на самогубство. Її чи його починають вважати невдахами, діти наштовхуються на зневагу оточення. Часто дитина не має сприйняття і співчуття ні від близьких, ні від суспільства. Тому важливо зберігати турботу і підтримку суїцидальної дитини тривалий час, аж поки вона чи він не адаптується в житті, а конфліктна ситуація вичерпається.

  • Потрібно вчити людей міжособистісному спілкуванню. Більшість із тих, хто здійснюють самогубство, значний час перед цим шукають можливість висловитись і бути почутими. Але частіше люди довкола не слухають їх. Навчити оточення слухати таку людину, активно слухати — це й значить і попередити відхід людини від життя.

  • Також допоможіть дитині розібратися в собі, навчіть її переборювати страх перед невдачами. Дитина / підліток мають повірити в себе, в свої сили, в те, що вони самі зможуть змінити своє життя.

  • Допоможіть дитині конструктивно розв’язати свої проблеми, в разі необхідності допоможіть змінити оточення.

  • Дітям потрібно пояснювати не тільки що потрібно робити, а як це зробити. Тоді ваша допомога буде вартісна.

Ми не завжди владні керувати подіями, але завжди в змозі контролювати свою реакцію на ці події.

Наполеон Хілл

  • КУТОЧОК ПСИХОЛОГА. Запропонуйте групі:

- Намалюйте місце, що є ідеальним домом для вашої душі.

- Намалюйте трьох людей, які мали найбільший вплив на вас.

- Намалюйте, як провели б ви рік, якби знали, що він останній у вашому житті.

- На завершення обговоріть по черзі з присутніми їхні малюнки і відповіді на запитання.

- Зверніть увагу на тих, кому буде складно виконати завдання.
Самодопомога у важкі хвилини життя

Вихід із внутрішнього конфлікту можливий різними шляхами. При цьому важливо сконцентруватися на шляхах виходу із проблеми, а не шукати причини і винуватців. Тому напишіть і обміркуйте можливі варіанти втечі з вашої внутрішньої «пастки», а потім швиденько починайте реалізовувати найоптимальніший шлях.

Існує загальний шлях виходу — через усвідомлення проблеми, бажання її залагодити, планування свого життя.

Запитання для роздумів



  • Що саме є головним у моєму житті?

  • Як я хочу жити і прожити своє життя?

  • Що я вважаю щастям? І що мені потрібно для щастя?

Сядьте, сконцентруйтеся -— «...і голову схопивши в руки», згодом дайте відповіді на ці чи інші актуальні для вас запитання вашого життя. Для цього скористайтеся навичками «мозкового штурму». Потім перегляньте ці відповіді і спробуйте осмислити своє життя. Наступним етапом стане визначення цілей і пріоритетів у житті. І нарешті — яким чином досягти поставлених цілей.
Пізнай себе. Повір у себе. Полюби себе.

Майте на увазі: шлях виходу із внутрішньої кризи може бути складним і потребує від вас енергії і наполегливості. Вам доведеться взяти відповідальність за своє життя, не звалювати на батьків, оточення, нестачу грошей чи впливових друзів. Відповідальність — зворотній бік свободи вибору. Приємно і звично бути жертвою — хоч жити погано, але ні за що не відповідаєш. У ролі жертви людина не переживає, вона просто пасивно страждає: ні вибирати, ні нести відповідальності, ні діяти не треба.



Але якщо людина обирає свободу, на неї звалюється відповідальність і вибір. Тоді вперед, починайте працювати над собою. Як? У напрямку запланованих Вами зрушень. Виберіть пріоритети в житті й намагайтесь бути щасливими.

КАРБ. Якщо хочеш бути щасливим, будь ним!

Козьма Прутков

Деякі шляхи праці над собою

  • Один із знаменитих тенісистів поділився гарною формулою свого успіху: «Я часто помиляюсь. Але я стараюсь не повторювати своїх помилок». Над цим варто поміркувати.

  • Хоча сучасна народна приказка стверджує, що це «тільки у нас вчаться на помилках, а за кордоном вчаться на комп’ютері», а проте помиляються всі люди. Можна допускати безліч помилок у житті, але важливо їх не повторювати. У цьому секрет успішного життя і це шлях до самовдосконалення. Стати на цей шлях — це найперше визнати свою помилку, свою провину, свій промах. Але не критикуючи себе й інших, не валити все на життя, державу, обставини, злу долю, недоброзичливців. Просто визнати власну помилку і вирішити змінити щось у собі.

  • Для цього: проаналізуйте своє життя. Як часто ви «падали» в одну й ту саму «яму», повторювали одну і ту ж помилку. Звідки це? Можливо, одного разу такий стиль поведінки допоміг успішно розв’язати проблему? І ми перенесли його на розв’язання всіх проблем. Але люди і проблеми різні, тому потрібно підступати до них по-різному. Важливо урізноманітнити свої стратегії: змінити свою реакцію на подію, свій звичний стиль поведінки (якщо вони не призводять до успіху). Якщо ви робили кроки АБВГ, то зробіть ВГДА, БАГВ, а то і КЛМН, АЮЯ...

  • Частіше посміхайтесь! Веселі, життєрадісні люди менше конфліктують і з ними менше конфліктують.

  • Виховуйте в собі позитивне ставлення до життя. Це передусім значить уникати негативних думок. Адже життя залежить від самої людини, від її чи його бажань та цілеспрямованості. Наші слова, гарні чи погані, діють на довколишніх, приносять їм благо чи лихо.

  • Але так само наші слова впливають на нас! На нас впливають і наші внутрішні, невисловлені слова — тобто думки. Ми стаємо тими, якими себе уявляємо. Тому так важливо боротися як з негативними словами, так і з негативним внутрішнім монологом. Отож не критикуйте себе! Згадайте, скільки разів на день ви себе похвалили. А скільки покритикували? Критикуючи себе, ви стаєте невдоволенні і оточуючими. І життям. Тому варто бути більш терплячими до себе і концентруватись на своїх позитивних якостях. Тоді ви станете більш веселою і здоровою людиною.

  • Змиріться з думкою, що є люди розумніші, багатші, вродливіші від вас. І це вас не применшує, адже є й ті, яким важче.

  • Варто жити кожен день життя як останній. Дайте собі відповідь на запитання:

  • Як би ви прожили рік життя, якби знали, що він останній? А місяць? А день?

- Ви б стали клопотатися тими проблемами, які мучать вас зараз? То подивіться на них з погляду Вічності...

- Можливо, ви більше б спілкувалися зі своїми близькими? Почніть зараз!

- Ви відпочили б, зайнялися собою? То зробіть це зараз. Не заганяйте себе постійними клопотами у глухий кут. Світ не розвалиться, якщо ви щось не зробите.

Ви поїхали б у навколосвітню подорож? То мандруєте на здоров'я! Не обов’язково на Канари. Україна така велика, така цікава, є стільки різних міст і пам’яток старовини. У суботу, неділю можна поїхатице ж близько. І не надто вже й дорого. Врешті: дізнайтесь більше про своє довкілля, підіть у сусідній ліс, зробіть похід на озеро, пікнік з друзями... Виконайте свою мрію. І життя знову наповниться смислом і радістю.

Потрібно звільнитися від дуже довгого «пережовування» в собі образи, сварки. Нехай посмішка повернеться на ваше обличчя. Пам’ятайте, що наша міміка пов’язана з нашими емоціями. Якщо нам добре — ми посміхаємося, але ж і навпаки, ми можемо повеселішати, коли змусимо себе безжурно посміхнутись, розгладити на чолі зморшки тривоги і відчаю. А далі гарненько собі поясніть, що сварки — невіддільна частина стосунків поміж людьми. Це не значить, що треба продовжувати сваритись з оточуючими чи змиритися з тим, що вас постійно сварять. Це означає, що ви в силі стати на шлях поліпшення свого характеру і ставлення до життя. У цьому вам навряд чи допоможе зниження самооцінки. Краще собі сказати: «У житті — як на довгій ниві. В ньому постійно виникають проблеми і запитання, які потрібно розплутувати. Дуже багато речей від мене не залежить. Що ж, я сприймаю життя як чергування світлих і темних подій. Але там, де я можу змінитися, я буду змінюватися в кращий бік».Позбутися стресу допоможе також акцентування уваги на теперішньому моменті. Спробуйте зателефонувати комусь з друзів і порозмовляти на приємні теми (тільки не плакатись), почитати захоплюючу книгу, побродити на природі, зайнятись своїм хобі та інше. Коли ви повернетесь до розв’язання проблеми, можливо вона видасться вам не вельми й страшною. І ви будете готові до її розв’язання. Пам’ятайте, перед розв’язанням проблеми спершу слід звільнитись від виру емоцій: гніву, образи, розчарування, суму і т. ін. Пам’ятайте, перед розв’язанням проблеми передусім потрібно звільнитись від пучини емоцій: гніву, образи, розчарування, суму і т. ін.

Гарна самодопомога в житті —- це виробити свої правила життя! І жити за ними! В житті ми граємо роль дорослих і дітей, тих, що вчать, і тих, хто мусить вчитися, тих, хто керує і тих, хто мусить бути підлеглим / підлеглою. Важко жити і спілкуватись з людьми, які постійно змінюють правила гри. Тому намагайтесь жити і грати за правилами. Дуже зручно виробити загальні правила сумісного життя в сім’ї, класі, колективі, громаді.

Правила відомого дитячого педагога Януша Корчака



  • Якщо важко, виправляйся не зразу, а поступово.

  • Вибирай на початку лише одну, найлегшу ваду і насамперед покінчи з нею.

  • Не занепадай духом, якщо довго немає поліпшення або навіть є погіршення.

  • Не став надто легких умов. Але (не став) й такі, щоб ти легко міг виграти.

  • Не надто радій, якщо відразу відучишся: позбуватися надбаних вад легко, а вроджених важко.

«Чинячи те, чого ти не любиш, і не чинячи того, до чого ти звик, ти загартовуєш волю. А це найголовніше. Стати господарем своїх рук, ніг, язика, думок...Є люди, котрі ставляться до себе надто вимогливо, і це недобре; є й такі, котрі надто легко й надто багато собі пробачають — це теж погано. А бувають люди, які не знають своїх чеснот і вад. Ці люди повинні прагнути пізнати їх. «Гноті сеаутон» — сказав грецький мудрець: пізнай самого себе!»


Януиі Корчак. Правила життя.





Золоті правила життя

>

Не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі.

>

Не можна нічого досягнути, стверджуючи, що пацього немо«цього неможливо




цього неможливо зробити!»

>

Ваше особисте правило життя




Потрібно звільнитися від незадоволення своєю зовнішністю, своїми недоліками. Ми часто вважаємо, що не вартуємо власної любові і самопідтримки, бо негарні. Особливо це характерно для підлітків. їм слід поміркувати над двома наступними абзацами.

1) Ось сповідь однієї жінки: «Причиною стійкого незадоволення собою я вважала невиграшну зовнішність: великий ніс, занадто тонкі губи. Здавалося, варто змінити ці малосимпатичні ознаки, і я стану красунею, навчуся любити себе. Завдяки майстерності хірурга-косметолога я змінилася... І тільки після цього зрозуміла, що проблема незадоволення собою носить суто внутрішній характер. Вираз суворої похмурості, притаманний мені, нікуди не дівся. Але тепер я перестала бути сама собою, втратила свою цілісність». А ось слова успішної людини, яка зробила блискучу кар’єру: «Я люблю життя і прагну отримати від нього максимум задоволення. Я радію весні, сонячному дню, квітучим каштанам... І це не просто слова. Людина повинна намагатись звертати увагу на всі приємні дрібниці, які нас оточують, тому що це і є щастя».

2) Опитування чоловіків, які проводила письменниця Джулія Грайс, виявили несподіване. На запитання: «Що в жінці найпривабливіше?», багато чоловіків сказало, що це — її впевненість у собі. Це були чоловіки різного віку й різних уподобань, але їхні відповіді збігалися:



  • Вона знає собі ціну й не зосереджена лише на власній персоні, а вміє слухати й інших.

  • Впевненість у собі надзвичайно приваблює. Жінка має бути справжньою особистістю.

Звичайно, звертали чоловіки увагу й на поставу, і на вбрання. Але більшість насамперед говорили про певні риси особистості: почуття власної гідності, гарний настрій, усмішку, доглянутість, вміння слухати...

Починайте всі ці зміни сьогодні. Бо як каже народна мудрість: трясе коза бородою — так привикла молодою.



КАРБ. Трясе коза бородоютак привикла молодою.

Українське прислів’я

КУТОЧОК ПСИХОЛОГА. Обговоріть відповіді на запитання:

«Якби чарівниця запропонувала вам виконати одне-єдине бажання стосовно вашої зовнішності, що б ви обрали?»

Приблизні запитання для індивідуального обговорення

  • Чому для тебе це так важливо?

  • Що зміниться у твоєму житті, коли цей «недолік» зникне?

  • Чи товаришувала б / товаришував би ти з тим, у кого подібна «вада»?

  • Якщо так, то чому в тебе подвійний стандарт у ставленні до інших і до себе?

СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА

Кожну хвилину в світі хтось робить спробу навмисно позбавити себе життя. Ці спроби 60-70 разів на день закінчуються смертю. Проте істинних суїцидів завжди більше. Вважається, що в середньому на одну спробу, що закінчилася смертю, доводиться 30-40 спроб, які до смерті не привели.

Термін суїцид був вперше введений італійським психологом Г.Дезе в '47 році і розумівся ним як «поведінка з наміром позбавити себе життя». Інтерес до цієї проблеми існував завжди. Проте з кожним роком проблема самогубств набуває все більш глобального характеру, а суїциїдальні спроби все частіше стають формою поведінки, до якої вдається людина в тій або іншій кризовій ситуації. Так, в США декілька десятиліть тому суїцид займав 22-е місце в списку причин смерті. Зараз ця причина займає 8-9-е місце, а в деяких штатах — 6-е. В кінці XIX століття Росія займала останнє місце по рівню самогубств серед європейських країн. У ній здійснювалися 3 самогубства на 100 тисяч населення. У 1988 році — 19 на 100 тисяч населення, сьогодні Росія входить до числа країн з дуже високим числом суїциду.

В даний час розвивається навіть цілий науковий напрям — суїцидологія, яка знаходиться на стику соціології, психології, демографії, медицини, психіатрії і намагається вивчати причини, мотиви людей, що здійснюють такі дії, особливості їх особистості, чинники, що перешкоджають відходу з життя і запобігають цьому. Так, під суїцидальною поведінкою розуміють такий варіант поведінки особистості, який характеризується усвідомленим бажанням накласти на себе руки. В якій мета — смерть, мотив — вирішення або зміна психотравмуючої ситуації шляхом добровільного відходу з життя.

Суїцид є способом розв'язання психологічної кризи, що накопичилася, звичайно, криза може виникнути і раптово, але набагато частіше внутрішня напруга накопичується поступово, одне накладається на інше, заклопотаність переходить в тривогу, тривога змінюється безнадійністю, і криза особистості виявляється настільки сильною, що весь попередній життєвий досвід не може підказати людині іншого виходу з ситуації, яка стала для неї просто нестерпною.

Майже кожен, хто серйозно думає про самогубство, так чи інакше дає розуміти оточуючим про свій намір. Самогубство украй рідко виникає раптово, імпульсивно, непередбачувано або неминуче. Як правило, це остання крапля в чаші ситуації, що погіршувалась поступово. Понад 80% людей, що здійснюють суїцид, заздалегідь подають сигнали про свій намір іншим людям, хоча способи повідомлення при цьому можуть бути завуальовані. Це зазвичай відбувається у формі розмови про життя, про смерть, повідомлення про свою нікчемність, безпорадність, згадку про смерть в картинах або літературних творах. Інша небезпека криється в несподіваній зміні поведінки, так званій термінальній поведінці. При цьому людина упорядковує свої справи, роздає своє майно, часто заявляючи про печаль і відчай, втрачає інтерес до того, що оточує, фіксує інтерес на способах самогубства, дарує особливо цінне майно іншим.

Що ж таке суїцид? Суїцидальна поведінка має певну форму, способи здійснення, стадії розвитку, чинники ризику, чинники, що перешкоджають здійсненню цієї поведінки. На суїцидальну поведінку впливають вік людини, стать, особливості професії, особливості життєвого шляху.

Суїцид і вік

Для кожної вікової групи характерні свої піки суїцидальної активності:

- дитячий — до 12 років;

- підлітковий— 12-17 років;

- молодіжний—17-29;



- зрілий — 30-55;

- немолодий — 55-70;

- похилий — старше 70 років.

Спроби припинити життя у дітей до 5 років зустрічаються украй рідко. У дітей віком до 9 років складають всього 2,5% суїцидів від загального числа суїцидів у дітей. У молодших школярів суїцидальна активність спостерігається в основному після 9 років. Суїциїдальна поведінка дітей в 80% випадків пов'язана з внутрісімейними конфліктами. Для дітей характерні імпульсивні суїцидальні дії, які найбільш часто спричиняються сварками в сім'ї, агресивним, негативним ставленням батьків до дитини. 87% самогубств дітей здійснилися в місцях, де поряд були дорослі.

У підлітковому віці причиною суїцидальних дій зазвичай є конфліктні відносини з батьками, вчителями, однолітками, друзями, представниками протилежної статі. Підлітки зазвичай планують свої дії, їх основою є вікова криза. У молодому віці найчастіше зустрічаються суїцидальні спроби, які здійснюють дівчата (10 до 1 по відношенню до хлопців). В більшості випадків такі суїцидальні дії носять імпульсивний характер і обумовлені розривом відносин або сваркою з партнером.

У зрілому віці самогубства частіше зустрічаються у чоловіків (4 до 1 по відношенню до жінок). Причиною є фінансовий крах, безробіття, алкоголізм. Жінки здійснюють суїцидальні спроби, обумовлені зрадою чоловіка або розлученням, У літньому віці суїцидальна поведінка в більшості випадків обумовлена різкою зміною способу життя унаслідок втрати колишнього соціального рольового значення — закінчення трудової діяльності, вихід на пенсію, конфлікти з дітьми і так далі. У похилому віці суїцидальна активність викликана самотністю, важкими хворобами. У цьому і похилому віці значно частіше зустрічаються самогубства (1 до 1) відношенню до спроб, з використанням свідомо надійних способів, які приведуть до здійснення.

Пік суїцидів доводиться на молодь у віці від 15 до 24 років. На одного підлітка із завершеним суїцидом доводиться до 100 суїцидальних спроб.

Число суїцидів в середовищі молоді до 20 років складає 4% від загальної чисельності. На долю дитячих і підліткових суїцидальних спроб доводиться 17 до 20% всіх спроб накласти: на себе руки. Переважаючим способом звичайно є самоотруєння і самопорізи. Характерно, що у дітей до 13 років переважно спостерігаються спроби самоотруєння, а у віці від 13 до 16 приєднуються і інші способи: повішення, самопорізи і комбіновані способи. Перш ніж вчинити самогубство, в більшості випадків суїциденти сходять через підготовчий період — передсуїцид, який характеризується зженням адаптаційних здібностей людини. Це може виявлятися у зниженні успішності, рівня інтересу, обмеженні спілкування, підвищеній жартівливості, емоційній нестійкості і так далі. У цей період власне формуються суїцидальні думки, виникає інтерес до проблем життя і смерті, і безпосереднім поштовхом до суїцидального акту є конфлікт. Дослідники відзначають, що у суїцидонебезпечних підлітків часто спостерігається переживання самотності, безпорадності, заглиблення в себе; егоїстичні прояви, обмежені духовні цінності підлітків призводять до того, що вони частіше за інших потрапляють в неопановані ситуації, які сприймаються ми як стресові, тобто такі, що вимагають підвищеного навантаження, тому будь-який мікроконфлікт може спровокувати їх готовність до реалізації суїцидальної поведінки.

У підлітків частіше спостерігаються так звані маніпулятивні суїцидальні спроби, засновані не на бажанні померти, тому що цьому бажанню протистоїть підсвідоме прагнення вічного життя. Це, швидше за все, заклик про допомогу. Для суїцидента дитячого і юнацького віку характерне прагнення бути свідком реакції оточуючих на свою смерть або надія на друге народження.

Ризик суїциду мають як діти ї підлітки зі схильністю до асоціальної поведінки, підвищеною агресивністю, так високий ризик суїцидальної поведінки відмічається у підлітків, що відрізняються високоморальними засадами, з ідеалізацією почуття любові і дружби. Книжкове сприйняття дійсності і зіткнення з реальністю приводить таких дітей до стресових станів.

Аналіз суїцидальних подій серед хлопців віком 17—22 роки показує, що 20% самогубств в цьому віці передує пригнічений стан, замкнутість, прагнення до самотності, а 30% випадків, навпаки, хлопці характеризувалися як нестримно веселі і активні. 40% випадків самогубств раніше передували спроби їх здійснення. Одна з причин самогубств в підлітковому віці — це відчуття самотності. На думку Карла Лоренса, ступінь відчуженості людей прямо пропорційна щільності населення.


Особистісні чинники суїцидального ризику

Серед особливостей особистості виділяються наступні чинники ризику, які достатньо глибоко вивчені як психіатрами, так і психологами. Це підвищена напруженість, прагнення до емоційної близькості, низька здібність до формування психологічних захисних механізмів, імпульсивність, емоційна нестійкість, підвищена навіюваність, безкомпромісність і відсутність життєвого досвіду, наявність почуття провини, низька самооцінка, низький реактивний емоційний фон в період конфліктів, утруднення в перебудові ціннісних орієнтацій.

До найбільш частих причин суїциду серед підлітків А.Е. Лічісо відносить наступні: втрату улюбленої людини, стан перевтоми, уражене відчуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особистості в результаті алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, ототожнення себе з людиною, що зробила самогубство (цим пояснюються епідемії самогубств підлітків після смерті естрадних співаків і так далі, здійснених таким же способом самогубства), різні афективні реакції з інших приводів.

Доктор 3. Шнейдман, директор Центру досліджень і профілактики суїциду в Лос-Анджелесі виділив 10 загальних рис, характерних для всіх самовбивць:



  1. Загальною метою для суїциду є пошук рішення.

  2. Завданням суїциду є припинення свідомості.

  3. Стимулом суїциду є нестерпний психологічний біль.

  4. Загальним стресором при суїциді є незадоволені чи блоковані психологічні потреби.

  5. Єдиною суїцидальною емоцією є безпорадність, безнадійність.

  6. Внутрішнє відношення до суїциду — це амбівалентність (подвійність, суперечливість переживань).

  7. Загальним станом психіки при суїциді є звуження свідомості (когнітивної сфери).

  8. Загальною дією при суїциді є втеча.

  9. Загальною комунікативною дією при суїциді є повідомлення про свій намір.

  10. Загальною закономірністю є відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки протягом життя.

Форми суїцидальної поведінки

Суїцидальна поведінка складається з внутрішніх і зовнішніх форм.

До внутрішніх форм суїцидальної поведінки відносять думки про суїцид, переживання про суїцид і суїцидальні тенденції задумів, намірів. Виділяють три основні внутрішні форми такої поведінки:


  • пасивні суїцидальні думки — «добре б, якби я помер», фантазії на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя;

  • суїцидальні задуми — коли людина прикидає на себе можливі форми суїциду, час, місце, можливих глядачів;

  • суїцидальні наміри, коли до задуму приєднується вольовий компонент, коди людина вже внутрішньо готова перейти від за,думу до дій.

Активною формою суїцидальної поведінки є суїцидальні задуми і наміри, задуми включають опрацьовування планів дії, пов'язаних з виконанням самогубства, продумується спосіб самогубства, час і місце здійснення. суїцидальні наміри характеризуються наявністю вольового начала, що спонукає до безпосереднього переходу від задуму до реалізації.

На думку Г.В.Акопова, існують дві форми суїциїдальної поведінки, які виражені в структурі суіцидальних переживань. Це відношення до двох полярно протилежних цінностей: власного життя і власної смерті.



Перехід від виникнення сущидальних думок до спроби їх реалізації називається предсуїцидальним періодом. Це перший етап формування суїцидальної поведінки. Тривалість його може обчислюватися як хвилинами- гострий передсуїцид, так і місяцями і роками — хронічний передсуїцид. При гострих предсуїцидах можливий моментальний прояв зовнішньої форми суїцидальної поведінки: суїцидальних задумів і намірів, ураз, без попередніх ступенїв. Другий етап — це суїцидальна спроба, третій етап — це завершений суїцид.

Суїцидальна спробаце цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, але що не закінчилося смертю.

А.Г. Абрумова і В.А. Тихоненко виділяють два основних типи суїцидальних спроб: дійсні спроби, які пов’язані з бажанням померти, і демонстративно-шантажні, основна мета яких — прагнення до зміни конфліктної ситуації в свою користь шляхом демонстрації суїцидальних намірів. Про демонстративно-шантажний характер можуть свідчити наступні особливості: вибір малонебезпечного для життя способу здійснення, прийом невеликих доз проносного з метою убивання, порізи місць, де немає крупних вен, здійснення спроби прямо на очах у кривдника або з розрахунком на надання допомоги, наявність рентних установок в передсуїцидальному періоді — «ось не купите мені зараз же те-то і те-то, то я...» і т.д.



Існують особистісні чинники, які перешкоджають суїцидальній поведінці. Це так звані антисуїцидальні чинники особистості. Під аптисуїцидальними чинниками особистості розуміють такі сформовані позитивні життєві установки, життєві позиції, комплекс особистісних особливостей людину і такі душевні переживання, які перешкоджають здійсненню суїцидальних намірів.

До них відносяться глибока емоційна прихильність до значущих рідних і близьких; виражене почуття обов'язку; концентрація уваги на стані власного здоров'я, побоювання спричинити собі фізичну шкоду; врахування суспільної думки і уникнення засудження оточуючих; уявлення про ганебність самогубства і неприйняття суїциїдальних моделей поведінки; переконання про невикористані життєві можливості; наявність творчих, життєвих, сімейних і інших планів і задумів; наявність духовних, етичних і естетичних критеріїв в мисленні; психологічна гнучкість і адаптованість; уміння компенсувати негативні особисті переживання, використовувати власні методи зняття психічної напруженості; наявність актуальних життєвих цінностей і цілей, прояв інтересу до життя; рівень релігійності і боязнь гріха самогубства; планування свого найближчого майбутнього і перспектив життя, негативна проекція свого зовнішнього вигляду після самогубства. Для того, щоб сформувати антисуїцидальні установки у дитини, необхідно постійно спілкуватися з дитиною, не залишати її наодинці зі своїми думками, вселяти впевненість в свої сили і можливості, вселяти оптимізм і надію, проявляти співчуття і розуміння, оточувати теплом і турботою, здійснювати контроль над поведінкою дитини, аналізувати її відносини з однолітками. Чим більшою кількістю антисуїцидальних життєстверджуючих чинників володіє людина, зокрема підліток, тим сильніші його психологічний захист і внутрішня впевненість в собі, тим міцніше його антиеуїцидальний бар'єр.



Існує таке поняття як суїцидальна загроза. У суспільстві поширений міф про те, що ті, хто говорить про самогубство, ніколи його не здійснять. Проте вже було доведено, що таке уявлення є небезпечним і помилковим, навпаки, багато людей, які намагалися покінчити з собою, говорили про це, розкривали свої наміри, і спочатку їх погрози були несвідомим закликом про допомогу, захист і втручання. І якщо не знаходився ніхто, хто дійсно міг зацікавлено допомогти, то людина вибирала час і спосіб самогубства. Коли в Америці різко виросли цифри статистики самогубств в метро, психологи стали з’ясовувати причину цього. Виявилось, що в стані депресії табличка «Виходу немає» відкладалася в підсвідомості людини і ставала останньою крапкою, що штовхає людину звести рахунки з життям. Тому скрізь таблички з написом «Виходу немає» замінили на таблички «Вихід поряд».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал