Суспільно-політичний документ у мовній картині світу українців




Сторінка1/4
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.63 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Навчально-науковий інститут філології та журналістики
Кафедра слов'янських і германських мов
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: «СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ДОКУМЕНТ У МОВНІЙ
КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ»
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста за спеціальністю 7.02030301 Українська мова і література*.
Спеціалізація: редагування освітніх видань.
Виконала студентка 54 групи
Юрковська Інна Вікторівна
Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент
Недашківська Тетяна Євгенівна
Житомир - 2014

2
Зміст
Вступ……………………………………………………….………………………3
Розділ 1. Експериментальні дослідження у лінгвістиці
1.1.
Історія розвитку методу асоціацій……………………..…..…...5 1.2.
Вільний асоціативний експеримент у сучасних наукових дослідженнях…………..…………………………………..…...19
Розділ 2. Асоціативні поля й асоціативні значення слів суспільно-політичної лексики
2.1. Проблеми дослідження суспільно-політичної лексики……...30 2.2. Організація та методика проведення вільного асоціативного експерименту…………………………………………….…………....33 2.3. Структура асоціативних полів та асоціативних значень деяких суспільно-політичних понять………………………………………...38
Висновки…………………………………………………………………..……..65
Література…………………………………………………………………...........67


3
Вступ

Мова як форма існування мисленнєвої діяльності людини охоплює всі сфери її індивідуального та суспільного життя і є невід'ємною частиною людської природи. Вивчаючи та аналізуючи певні мовні та мовленнєві процеси, що відбуваються у людській психіці, можна отримати матеріал для аналізу окремих явищ. Так, вивчення асоціацій та встановлення асоціативних зв'язків свідомості респондентів дає змогу виявити
індивідуальне сприйняття ними оточуючого світу, з'ясувати семантичну структуру слів. Один із способів отримання асоціацій є вільний асоціативний експеримент.
Багато аспектів семантичної характеристики слова, серед них з'ясування семантичної структури слів, характеризуються різним ступенем дослідження. Їх дослідженням займалися Залевська О.О., Уфімцева Г.А.,
Овчинникова І.Г., Василевич А.П., Горошко К.П., Рогожнікова Т.М.,
Новикова А.М. та інші. Проте, виникає необхідність аналізу тих аспектів, які залишаються поза увагою лінгвістів або мало досліджені. До таких відноситься проблема встановлення семантичної структури групи слів суспільно-економічної сфери використання. І оскільки мова тісно пов'язана з усіма сферами буття людини, а суспільно-економічна серед них, особливо на сучасному етапі розвитку людської цивілізації, займає вагоме місце, то використання вільного асоціативного експерименту для встановлення змін у семантичній структурі слів суспільно-економічної сфери використання зумовлює актуальність дослідження.
Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній вперше з'ясовуються семантичні особливості слів суспільно-економічної лексики за допомогою вільного асоціативного експерименту.
Об'єкт – асоціативні реакції респондентів на слова-стимули суспільно-економічної сфери використання.
Предмет – вільний асоціативний експеримент як спосіб виявлення та вивчення асоціативних зв'язків, які встановлені між суспільно-економічною

4 лексикою, фіксованою словником, та її розумінням носіями мови.
Мета – встановити за допомогою вільного асоціативного експерименту семантичну структуру групи слів суспільно-економічної сфери використання.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
- дослідити історію формування терміна "асоціація";
- проаналізувати основні етапи розвитку методу вільних асоціацій;
- встановити місце і роль вільного асоціативного експерименту у сучасних дослідженнях;
- визначити групу слів суспільно-економічної сфери використання як символів для проведення вільного асоціативного експерименту;
- проаналізувати кількісний та якісний склад отриманих реакцій;
- встановити характер асоціативних зв'язків у групі слів-символів.
Методи дослідження. Основним методом дослідження є вільний асоціативний експеримент. У роботі використовувалися також описовий, статистичний методи та метод анкетування з елементами компонентного аналізу.
Теоретичне значення. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють глибшому пізнанню асоціативних процесів, оскільки в роботі обґрунтовуються теоретичні поняття "асоціативне поле" та "асоціативне ядро", дають можливість уточнювати семантичну структуру слова.
Практичне значення дипломної роботи полягає у використанні її матеріалів, присвячених вивченню семантичної структури лексико- семантичної групи слів суспільно-економічної сфери використання при прочитанні курсу сучасної української літературної мови, на спецкурсах та факультативних заняттях.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження.
Робота складається зі вступу, двох розділів, у першому з яких подано короткий огляд історії виникнення та застосування методу асоціацій, а в

5 другому – основні аспекти семантичної структури аналізованих слів, висновків та літератури.
Розділ 1. Експериментальні дослідження у лінгвістиці
1.1. Історія розвитку методу асоціацій
Асоціативний експеримент (від лат. association – поєднання, ехрerimentum – досвід) – це прийом, спрямований на вияв асоціацій, які склалися в індивіда у його попередньому досвіді [18, с. 16].
У психологічному словнику асоціативний експеримент визначається як проектний тест [62, с. 27].
Розрізняють три види асоціативного експерименту:

вільний, де досліджуваному пропонують відповісти словом R, першим, що спало на думку при представленні слова S, нічим не обмежуючи ні формальні, ні семантичні особливості слова R;

цілеспрямований, в якому експериментатор якимось чином обмежує вибір
К, що пропонується, накладаючи певні обмеження (наприклад, відповідати тільки іменниками або дієсловами);

ланцюжковий.
Кожен із асоціативних експериментів має свої недоліки та переваги і спрямований вирішити певне коло завдань. Так, спрямований асоціативний експеримент значно обмежує свободу асоціювання і ніби спрямовує асоціації у потрібне русло. Наприклад, досліджуваний повинен дати слово, протилежне за значенням.
У ланцюжковому асоціативному експерименті досліджуваному пропонують відповісти за певний проміжок часу можливими словами. Під ланцюжковою асоціативною реакцією розуміють некероване, спонтанне протікання процесу відтворення змісту свідомості і несвідомості суб'єкта. У ланцюжковому асоціативному експерименті вимірюється загальний об'єм продуктивних асоціацій за одиницю часу (1 хв.), не враховуючи при цьому продовженість латентного періоду формування асоціації. Головним
індикатором якості ланцюжкової діагрії є структура асоціативного ряду. Але

6
є один значний недолік цього виду експерименту – можемо спостерігати залежність між послідовними наступними реакціями.
Метод вільного асоціативного експерименту вимагає від досліджуваного якомога швидше відповісти першим словом (реакцією), що спало на думку у відповідь на запропоноване слово-стимул. Вільний асоціативний експеримент є найпростішим із описаних асоціативних експериментів і в той же час досить ефективним. Під час проведення вільного асоціативного експерименту реєструється тип реакції, частота однотипних реакцій, величина математичних періодів (час, що пройшов між словом (стимулом) і відповіддю (реакцією) досліджуваного), фізіологічні реакції. За характером такої інформації можна говорити про приховані потяги, афективні комплекси досліджуваного, його установки, а також про соціально-біографічні дані (вік, професію, соціальну приналежність).
Вважається, що на асоціації, які отримуємо під час проведення вільного асоціативного експерименту, впливають 2 фактори:

лінгвістичний;

прагматичний (вплив особистості самого досліджуваного);
Вперше асоціативний експеримент був проведений у XIX столітті. Він був спрямований на з'ясування індивідуальних особливостей людини, а це означає, що за своєю суттю асоціативний експеримент є психористичною методикою, об'єктивним текстом для вивчення .
Під час проведення вільного асоціативного експерименту досліджуваний виконує наступні дії:
1.
Від досліджуваного в умовах експерименту вимагається концентрація уваги, готовність до сприйняття стимула, бо час реакції залежить від рівня установки і від рівня готовності до реакції.
2.
Сприйняття слова-стимула, але включає у себе впізнавання і розуміння почутого чи побаченого слова.
3.
Спостереження над самим собою. Досліджуваний повинен відповісти, які уявлення і думки у нього виникають у відповідь на стимул.

7 4.
Формування відповіді вимагає від досліджуваного довільної діяльності.
Тільки одна складова у даному експерименті не може бути довільною – виникнення відповідного уявлення, думок (реакції у свідомості досліджуваного).
Вільний асоціативний експеримент є одним з найдавніших методів експериментальної психології та психодіагностики. Першим, хто провів цей експеримент на практиці у кінці 70-х років XIX ст., був англійський психолог Френсіс Гальтон. Він працював над двома проблемами в області дослідження асоціацій:
-

вивченням різних асоціативних ідей;
-

визначенням часу, що вимагається для виникнення асоціації
(часу реакції).
Одним із його методів полягав у тому, що досліджуваний повинен був пройти 450 ярдів по Пелл Мелл у Лондоні, у районі між Трафальгардською площею та Сен-Джеймським замком, звертаючи увагу на різні предмети до того часу, доки вони асоціативно не підкажуть йому одну чи дві ідеї. Вперше, коли Ф. Гальтон сам спробував на собі цей метод, він був вражений кількістю асоціацій, які викликали у нього ті 300 об'єктів, що він встиг побачити. При цьому він помітив, що багато асоціацій були згадками про минулі переживання, включаючи і ті, що давно забуті. Повторюючи цей експеримент декількома днями згодом, він з'ясував, що багато асоціацій, які виникли під час першої подорожі, з'явились знову. Такий результат зменшив його цікавість до даної проблеми, і він почав займатися експериментами із визначення часу реакції, які стали більш успішними.
Для проведення таких дослідів Гальтон проголосив список із 75 слів, кожне з яких було написане на окремому аркуші паперу. Через тиждень він почав розглядати їх по одному і за допомогою хронометра фіксувати час виникнення двох асоціацій. Багато асоціацій складались із одного слова, але деякі являли собою образи або картини думок, які вимагали багатослівного опису. Наступне завдання полягало у визначенні природи таких асоціацій'.

8
Гальтон встановив, що приблизно 40% від їх загальної кількості сягають своїм корінням у часи дитинства. Цей факт став однією з перших наукових
ілюстрацій впливу дитячих переживань на особистість дорослого досліджуваного.
Всі асоціації, отримані Гальтоном, були поділені на 3 групи:
1)
слова, що викликають сенсорні уявлення (наприклад, монастир);
2)
слова, що виражають емоції та асоціативні переживання (наприклад, відраза);
3)
абстрактні слова або вербальні відповіді (наприклад, здібність, ненормальний).
Метод, розроблений Гальтоном для вивчення асоціацій, мав навіть більше значення для науки, ніж отримані ним результати. Фактично асоціативний експеримент Гальтона став першим науковим досвідом у межах вивчення асоціацій.
Вільгельм Вундт також використовував метод вільних асоціацій з метою визначення швидкості вербальних асоціацій. Експерименти В. Вундта були добре сплановані і проведені на високому науковому рівні з використанням нової методики вимірювання реакцій. Його досліджуваними були четверо спеціалістів у галузі психології (сам Вундт та його учні С.
Холл, Р. Бессер, М. Траутшольдт). М. Траутшольдт описує класифікацію, запропоновану Вундтом. У її основу була покладена ідея Аристотеля про виникнення зв'язків між уявленнями на основі подібності, контрасту та просторового або часового існування. Перші два закони описують внутрішні асоціації, третій – зовнішні.
Хьюго Мюнстерберг, один із основоположників індустріальної психології в Америці, використовував вільний асоціативний експеримент для визначення індивідуальних особливостей. На основі експерименту, що був проведений у Фрейбурзькій психологічній лабораторії, у статті „Дослідження вчення про асоціації" Люксембург описує та аналізує значні індивідуальні відмінності між 12 учасниками його досліду на основі класифікації асоціацій,

9 що отримані ним експериментально. При проведенні експерименту він склав список слів-стимулів, який містив 200 іменників, 100 прикметників і 100 дієслів. Із 4 досліджуваними повторювали ті ж досліди тричі протягом З місяців, внаслідок чого було отримано 9600 асоціацій. Всі отримані реакції розподілялись за частинами мови і за типом зв'язку (координації, субординації та суперординації). На основі переваги будь-якого з типів зв'язку Люксембург говорив про існування 3 типів психіки, які мають велике значення при дослідженні психології особистості.
Джеймс МакКін Кеттел, який створив тест розумових здібностей, у
1885 – 1889 рр. провів серію асоціативних експериментів. Експерименти проводились індивідуально з 6 досліджуваними, спеціалістами в області психології, а також колективні – з 500 досліджуваними у письмовій формі.
Список слів-стимулів у груповому експерименті нараховував 20 одиниць, а при проведенні індивідуального асоціативного експерименту був збільшений до 500 одиниць, серед яких були абстрактні і конкретні іменники, займенники, дієслова та прикметники. На основі результатів групового експерименту Кеттел створив нормативні таблиці із 20 стимулів для тестування рівня розвитку інтелекту.
Німецький психіатр Еміль Крепелін використовував метод вільних асоціацій з метою встановлення часу протікання асоціативних процесів у психічно хворих людей. Вивчення асоціацій, отриманих від людей з порушеннями психіки, показало, що їх асоціації бідніші, стереотипніші та беззмістовні. Е. Крепелін також увів поняття „стійкість асоціації" і рекомендував встановити норму стійкості у нормальних людей. Крепелін вважав, що на основі нормативної стійкості можливо вимірювати даний показник і для патології.
Учень Крепеліна Г. Ашаффенбург проводив дослідження з нормальними людьми у звичайних умовах і з людьми, що знаходяться у незвичайному психофізіологічному стані. З людьми, що знаходились у звичайних умовах, проводив 3 серії експериментів: метод ланцюжкових

10 асоціацій, метод вільних асоціацій із фіксацією часу і без фіксації часу.
Стимульний список складався із 600 односкладних і 4000 двоскладних слів.Для кожного типу експериментів списки слів повністю поповнювались.
Односкладні стимули для експерименту виявились найбільш оптимальними.
Отримані результати дозволили Ашаффенбургу зробити висновок, що необхідно вивчати відмінності у процесі впливу античних та акустичних стимульних слів на відповіді. Він також звернув увагу на вплив національності, епохи та суспільства на асоціації індивіда. Інша частина роботи Ашаффенбурга присвячена вивченню впливу втоми („втомленості") на стан людей. Серію таких експериментів Ашаффенбург проводив 4 рази на рік. Під час першої серії досліджувані були ще достатньо активними, а втома поступово з'являється від серії до серії і досягає піку у четвертій. Він з'ясував, що під впливом втоми збільшується кількість беззмістовних відповідей, а також збільшується час асоціацій.
На початку XX ст. вільні асоціативні експерименти стають засобами для проникнення у підсвідомі шари психіки людини. Діагностика за допомогою асоціативних методик подібна з технікою гіпнозу, але під час асоціативної методики свідомість пацієнта не відключається силою. Від свідомості вимагається лише мовчання, а більш глибинним шарам психіки пропонується говорити. Як правило, отримувати чисті вільні асоціації не вдається. Зрозуміло, що у такому підході досліджувались завжди одиничні
(індивідуальні) та патологічні реакції.
Психоаналітик Карл Юнг використовував метод вільних асоціацій для встановлення мотивації особистості. У Юнга тест проходив так: дослідник пропонував досліджуваному слова, одне за одним. Пацієнт повинен у відповідь на кожне слово сказати перше, що спаде на думку. При цьому фіксувався час реакції, зміна частоти дихання, електропровідність шкіри та
інші параметри, які могли б говорити про емоційну реакцію досліджуваного.
Якщо реакція на будь-яке зі слів вимагала багато часу, то це призводило до зміни ритму дихання, звідки Юнг робив висновок, що існували визначені

11 підсвідомі емоційні проблеми, пов'язані зі стимульним словом чи можливою реакцією [18, с.23].
Перше дослідження асоціацій в онтогенезі було використане німецьким психологом Т. Цигеном у кінці XIX ст. У його дослідженнях взяли участь 45 досліджуваних - хлопчики віком від 8 до 14 років – учні духовної школи.
Одне із завдань, що він поставив учням, полягало в аналізі уявлень, які викликали у дітей певний стимул, та їх інтерпретації. Для всіх досліджуваних пропонувався список односкладних слів (1144 одиниці), розташованих в однаковому порядку. Всі експерименти за вільним асоціюванням проходили в індивідуальному порядку, зазвичай перед заняттями. Після відповідей у досліджуваних запитували, які образи виникали у них в голові, коли вони чули стимул. Для інтерпретації результатів експериментів Циген розробив особливу класифікацію асоціації. Результати експерименту дозволили йому зробити висновок, що діти не відрізняють одиничні асоціації від інших так природно, як дорослі. Кількість вербальних асоціацій у них була невелика
(біля 20), але з віком вона збільшувалась. Дитячі асоціації були більш
індивідуальними. Стереотипність реакції з віком також збільшувалась.
Найціннішим у дослідженнях Цигена були протоколи експериментів, в яких містилась унікальна інформація про особливості дитячого асоціативного мислення [18, с. 24].
Важливу роль в історії відігравало дослідження лінгвіста А. Тумба та психолога К. Марбе, яке продемонструвало, що вербальна асоціація є не тільки психологічним, а й лінгвістичним явищем. Вони вважали, що вербальні асоціації є зв'язками не тільки між представленими мовами, але й між уявленнями елементів мови. На їхню думку, проблема утворення мовних аналогій, тісно пов'язана з асоціативними процесами. До завдання асоціативного експерименту входило встановити, чи спостерігається подібність між стимулом та відповідями за змістом і граматичними категоріями. В експерименті взяли участь 8 людей. Кожному із досліджуваних був запропонований список із 60 стимулами, що включали 10

12
іменників на позначення осіб сім'ї (батько, син, дочка і т.д.), 10 прикметників, 10 займенників, 10 прислівників часу і 10 просторових прислівників, а також 10 числівників. Результати експерименту показали, що у більшості випадків ж досліджувані реагували на стимул тією ж частиною мови, до якої належав стимул: на іменники – іменниками, на прикметники – прикметником і т.д. Під час експерименту підраховувалась і частота реакції.
Тумб і Марбе встановили функціональну залежність між частотою відповідей і продовжністю моментного періоду. І чим частіше зустрічалася відповідь, тим менший час асоціації, тобто, час асоціації став функцією частоти відповіді. Згодом це положення увійшло у лінгвістичний опис під назвою закон Марбе. Таким чином, дослідження Тумба та Марбе показало, що існують індивідуальні відмінності між дослідженими у реакціях та у граматичному співпаданні категорій стимулу і реакції, а також у загальності відповідей.
Із аналізованих досліджень бачимо, що усі дослідження вільних асоціацій охоплювали малу кількість досліджуваних і проводились здебільшого в індивідуальній формі. Часто дослідники проводились їх і над собою (Гальтон), і над своїми колегами – психологами (М. Траутшольдт). У такому разі ми безпосередньо маємо справу із „заангажованістю" відповідей: досліджувані знають, з якою метою проводяться експерименти і для чого це потрібно.
На думку К.Горошко, такий експеримент важко назвати чистим [18, с.25]. Часто асоціації досліджуваних за допомогою запитань скеровувались у правильне русло (досліди Цигена з хлопчиками). Список стимульних слів складався у більшості випадків із однієї частини мови, лише Мюнстерберг,
Марбе та Кеттел використовували різні частини мови. Для всіх учасників експерименту пропонувався один і той же список слів (окрім експериментів
Ашаффенбурга).
Асоціативні експерименти, що проводились у XIX ст. та на початку XX ст. дозволили зробити узагальнення:

13 1.
Метою асоціативних експериментів було з'ясування загальних закономірностей асоціативного процесу і залишилось завдання знайтиоптимальну процедуру для його проведення. Експериментатори намагались з'ясувати, за якими параметрами реакції досліджуваних будуть відрізнятися. Потрібно* зазначити, що однією із найбільш слабких сторін вільного асоціативного експерименту було зниження його валідності. У розробці класифікаційних принципів були відсутні чіткі критерії належності реакції до певного виду. Спостерігалось змішування логічних, лінгвістичних і психологічних класифікаційних основ.
2.
Одним із контрольних параметрів в експериментах був час реакції.
Було встановлено, що він залежить і від індивіда, і від граматичного класу самого стимульного слова, а також його „особистішого емоційного вигляду (афективної значимості)" (експерименти Юнга та
Лурії). Подовжені реакції вважались показником емоційного конфлікту, що пов'язаний зі стимулом. Також на подовженість часу реакції впливав і психофізіологічний стан досліджуваного, наприклад втома) експерименти Ашаффенбурга). Важливе значення також мало відкриття тимчасового зв'язку за допомогою частоти відповіді і часу реакції
(закон Марбе).
3.
У цей час була поставлена проблема зв'язку між асоціативною поведінкою досліджуваних та їх індивідуальними психофізіологічними характеристиками (вік, надзвичайний психофізіологічний стан
(душевна хвороба, втома), належність до певної соціальної групи
(вплив мови, національності, епохи, середовища)). З'ясувалось, що на асоціації можуть впливати як умови експерименту (його учасники та умови проведення), так і слова-стимули, що викликають певні граматичні реакції (експеримент Тумба і Марбе) [18, с. 26].
Звідси стає зрозумілим, що вже у кінці XIX ст. на початку XX ст. закладаються основи для розвитку асоціативного експерименту як

14 психодіагностичної методики дослідження особистості. Були закладені основи проведення вільного асоціативного експерименту, розроблений апарат аналізу, і встановлені фактори, які можуть впливати на протікання даного процесу.
Проте одним із основних недоліків у цей період стало те, що у ході
інтерпретації результатів експерименту ідеї класичного асоціанізму механічного переносились на трактування явища асоціативного зв'язку, що відбувалось виключно перенесенням за подібністю минулого досвіду реагуючого [18, с. 26].
О.О. Залевська, розглядаючи історію застосування асоціативного експерименту у психолінгвістиці, виділяє 4 періоди його розвитку:
1.
Перший період відносимо до 1879 – 1910, починаючи із досліджень Гальтона і до виникнення Кент-Гозанівського списку перших асоціативних норм у 1910.
2.
Другий період закінчується приблизно
1954р.
Він характеризується впливом ідей біхевіористичної психології
(зв'язок внутрішньої асоціативної пари зводиться до власне механічного зв'язку між стимулом та реакцією) та прагматичною спрямованістю.
До сфери дії вільного асоціативного експерименту увійшли завдання патопсихології, психіатрії, криміналістики, пов'язані з вивченням інтелекту, стану емоційної напруги.
3.
Третій період асоціативних досліджень пов'язаний
із мовленнєвими здібностями.
У другій половині XX ст. вчення про асоціації набуло іншого вигляду.
Цьому сприяли: поява і розвиток структуралізму та багатостороннього лінгвістичного опису значної кількості національних мов і мов, що зустрічаються нечасто; виявлення інтересу до національної культурної специфіки мовних фактів, виникнення нових наукових дисциплін
(психолінгвістичної семіотики, культурології та ін.). Інша спрямованість

15 асоціативних досліджень була також зумовлена цілим сектором причин теоретичного характеру, пов'язаних зі зміною деяких поглядів та установок на процеси формування та функціонування мислення. Суттєвим поштовхом до розробки асоціативної проблематики були практичні потреби як психології, так і лінгвістики: практика психоаналізу, потреби психіатрії, розробка нових методів викладання іноземних мов, вивчення процесів виникнення і відтворення мовлення, інтерес до аналізу мовленнєвої свідомості і побудови моделей картин світу, представників різних культур та соціальних груп.
Вивчення асоціацій у XX ст. розвивалось у 2 напрямках:
1) проведення масових асоціативних експериментів та вивчення зібраних за їх допомогою асоціативних норм чи асоціативних полів.
Вважається, що асоціативні норми отримуємо у результаті вільного асоціативного експерименту. Як правило, при цьому фіксується тільки перша реакція на стимул. Асоціативним полем слова є сукупність асоціатів на слово-стимул. Асоціативне поле має ядро (найбільш часті реакції) та периферію (одиничні реакції). Розрізняють індивідуальне поле та колективне.
Колективне асоціативне поле, виявлене під час проведення експерименту, як правило називають асоціативною нормою. Сам термін „асоціативне поле" був введений у лінгвістику Шарлем Баллі. Якщо ж ввести часовий фактор у розгляд та аналіз поняття асоціативного поля, то в силу його спонтанності даний фактор дорівнює нулю. Саме з цієї причини, вважає Ю.М. Караулов, асоціативне поле максимально наближене до відновлення деяких образів і структур мислення.
2) розробка та апробація індивідуальних асоціативних експериментів, пов'язаних із з'ясуванням певних фактів із життя досліджуваного, наприклад, стану афекту та особливостей особистісного асоціативної поведінки стала відбуватись в іншому руслі.
У цей період почала створюватись методологічна психолінгвістична база для опису процесів асоціювання та теоретичних основ асоціативного

16 напрямку у психолінгвістиці.
Першим, хто почав досліджувати психологічний аспект значення слова, був О.О. Потебня. Він вважав, що слово являє собою нечіткий зв'язок звукової оболонки із закріпленим за ним значенням як узагальненим відображенням об'єктивної дійсності. Це є достатньо динамічне утворення, у якому знаходиться уявлення (внутрішня форма) як ознака, котра лежить в основі знаку як спосіб означення. Внутрішня форма є відношенням думки до пізнання [18, с. 34].
Вивчення асоціативного значення слова стало одним із популярних і має більш як тридцятилітню історію. Фундаментальною у цьому напрямку стала праця Джеймса Діза „Структура асоціації у мові та мисленні". У даній роботі Діз теоретично узагальнив досвід експериментальних досліджень асоціативного значення слова. У вступі до своєї роботи Діз пише, що під час вивчення асоціацій психологи йдуть неправильним шляхом, а саме: їх цікавить „що йде за чим?". Запитання повинно було б бути таким: „Як асоціативні ряди відображають структурні моделі відношень між поняттями?". Далі, під впливом ідей У. Боусфільда, Діз переглянув традиційне трактування асоціації. Він став більше виокремлювати взаємозв'язок та структурованість асоціації, тобто, від аналізу вертикального зросту він перейшов до характеристики горизонтального.
Діз вперше експериментально встановив та описав семантичні та асоціативні характеристики слова. Об'єктом вивчення Дж. Діза стали „сіті" асоційованих слів, а не окремі реакції на слово. Найбільш часті реакції на першому етапі вільного асоціативного експерименту були немов стимулами для другого етапу експерименту. Так, Дж. Діз вводить поняття власного асоціативного значення, розуміючи набір слів як реакції на даний стимул [18, с. 36 – 37]. Важливі вимоги, висунуті Дж. Дізом до дистрибутивного аналізу,
є оптимальними характеристиками асоціативного значення слова:
1)
обмеженість числа асоціації отриманих відповідями;
2)
мінімальність впливу контексту.

17
Ідеї Діза про структурованість лексикону продовжував розвивати
Г. Полліо. Основною метою його робіт було виявити специфіку семантичної структури, яка забезпечує основу стратегії асоціативної поведінки людини.
Г. Полліо встановив:

ступінь абстрактності слова-стимула та його конотативне значення впливають на розмір ієрархії асоціативної реакції;

отримані від окремих індивідів продовжені асоціативні реакції дозволяють встановити період продукованих вільних асоціації;

семантична відстань між певної кількістю одиниць, отриманих за період швидкого відтворення реакції, буде меншою від семантичної відстані і такою ж кількістю, отриманих за довший проміжок часу;

існує тісний внутрішньо-груповий зв'язок між одиницями певної послідовності реакції з короткими математичними періодами послідовності реакції, математичний період яких довший.
Дані Полліо також показали, що реальні зміни у швидкості відтворення продовжених реакцій співвідносяться із межами асоціативних груп. Ці групи мають різні характеристики в залежності від швидкості, з якою вони відтворюються.
Багаторічні та широкомаштабні експерименти у галузі досліджень процесів формування опорних елементів тексту привели О.О.Залевську та групу її співробітників до гіпотези: „асоціативне поле значення слова побудоване так, щоб забезпечити перетинання смислових просторів не тільки на рівні актуально ідентифікованої частини поля, але й також на рівні зон перспективного розвитку, які визначають межі залучення додаткової
інформації" [25, с. 107].
У дослідженнях психологів з опорою на асоціативні експерименти різних видів було встановлено, що між двома будь-якими словами може бути реалізований асоціативний зв'язок через малу кількість (у середньому три) асоціативних кроки за допомогою таких стратегій, як перехід від одного поняття до іншого через верхні або нижні рівні ієрархії, перехід у межах

18 співпадання рівнів. Будучи пов'язаними, слова володіють різною асоціативною силою. Мінімальне число зв'язків мають слова, які становлять особливе значення для людини як особистості. Слова з максимальною асоціативною силою складають незначну частину від загальної кількості слів, вони об'єднані у зв'язаний ланцюжок, елементи якого віддають до 20-40 % своїх зв'язків на вузли цього ж ланцюжка. Таким чином, із внутрішньо загальної асоціативної структури виділяється „ядро", навколо якого з'являються інші асоціації. В асоціативному ланцюжку також виділяються закриті контури і незакриті ланцюжки – „промені". Підкреслюючи, що ступінь загальності впорядкованих елементів є одним із вагомих факторів організації асоціативного поля, дослідники складають математичні моделі таких полів.
У теорії організації лексикону О.П. Клименка слова поєднуються у невеликі семантичні групи. Далі ці групи об'єднуються у більші -семантичні мікросистеми. Мікросистеми організують тематичні групи, які об'єднують слова, що відносяться до певної предметної сфери. Взагалі, проблема вивчення лексикону у психолінгвістиці має давню традицію. У 60 – 70 рр.
XX ст. внутрішній лексикон розглядався як список слів довготривалої пам'яті слова в залежності від очевидних асоціації.
Згодом виникає уявлення про лексикон як складну структуру з багатьма зв'язаними одиницями. Експерименти з дослідження взаємодії процесів утворення і відтворення висловлювань та асоціювання дозволили говорити про існування певного зв'язку між особливостями розгорнутих висловлювань та характеристиками асоціативних структур [5, с. 18].
Вважають, що асоціативні структури можуть бути основою для побудови висловлювань. Асоціативна структура і „стимул-реакція" адекватна глибинній семантичній структурі представлення ситуації у свідомості людини, яка говорить. Вона також відіграє роль смислового опорного пункту у висловлюванні і передає ту ж цілісність, що і повний розгорнутий текст [18, с. 48].

19
Мають місце у психолінгвістиці і порівняльні асоціативні дослідження.
Найбільш інтенсивно вони почали розвиватися ще з 50-х років минулого століття. В. Гассел та О. Мезек порівнювали найбільш часті відповіді, отримані від німецьких, французьких, американських студентів за стимульним списком слів, використовуваному в експерименті Кент –
Розанова. У 1961 р. М.Р. Розенцвейг вивчав асоціативні норми, отримані від американців, німців, французів за таким же списком стимульних слів. Дані двох досліджень дали змогу побачити, що майже половина реакцій співпадали за змістом у всіх мовних парах, однак середня частота одиничних реакцій суттєво була вищою в американців [18, с. 96].
Отже, у розвитку вільного асоціативного експерименту умовно було виділено 5 етапів [18, с. 152]:
1.
Етап становлення вільного асоціативного експерименту як методу наукового пізнання (1879 – 1910).
2.
Етап, пов'язаний із появою поняття „асоціативна норма" і виникненням перших асоціативних норм (1910-1954).
3.
Психолінгвістичний етап (50 – поч. 70 рр. XX ст.).
З'являється нова дисципліна - психолінгвістика.
4.
„Діяльнісний етап" (70 – 80рр. XX ст.). Закладається методологічна психолінгвістична база для опису процесів асоціювання та теоретичних основ асоціативного напрямку у психолінгвістиці.
5.
Виникнення асоціативної лінгвістики (з 80 рр. XX ст.).

1.2. Вільний асоціативний експеримент у сучасних наукових
дослідженнях
Вивчення робіт за останні 30 – 40 років та їх теоретичне узагальнення дозволили виокремити ряд напрямків, за якими розвивались і розвиваються дослідження у галузі асоціацій сьогодні:
1)
вивчення асоціативного значення слова;
2)
вимірювання семантичної близькості між словами і міри входження

20 даних слів в одне семантичної поле;
3)
дослідження асоціативної пам'яті та організації внутрішнього лексикону людини;
4)
дослідження асоціативного процесу у зв'язку з утворенням і відтворення мовлення;
5)
вивчення впливу різноманітних факторів на асоціативну поведінку досліджуваних (професійні характеристики, вік, стать) і у тому числі робіт на асоціативному матеріалі онтогенезу;
6)
вивчення особливостей перебігу асоціативного процесу в умовах білінгвізму та трилінгвізму і додаток отриманих результатів до методологічної сфери викладання іноземної мови;
7)
використання асоціативних методик у пато- та психодіагностиці під час вивчення паталогічних психологічних станів функціональної асиметрії мозку (ФАМ), афективних станів;
8)
асоціативна лексикографія;
9)
асоціативна граматика і дослідження асоціативно-вербальної мережі;
10) дослідження зовнішніх образів мовленнєвої свідомості у межах теорії міжкультурного спілкування.
Ми можемо бачити з названих напрямків, що інколи асоціативний експеримент виступає єдиним інструментом дослідження, а в інших випадках використовується з іншими експериментами для перевірки певних наукових гіпотез і теорій.
Коли ж подивимося на асоціативний експеримент з практичної точки зору, то побачимо, що він використовується у психодіагностиці, при вивченні афазій, змінених станів свідомості, у методиці викладання
іноземних мов.
В цілому, у дослідженнях вербальних асоціацій виділяють 2 підходи:

лексико центричний;

текстоцентричний [52, с. 87].
У лексикоцентричному підході розглядаються пари слів, отримані під

21 час проведення вільного асоціативного експерименту, основна увага звертається до ядра асоціативного поля (найчастішим реакціям). В одному підході слово розглядається як основа одиниця лексикону.
Представники другого підходу говорять, що потрібно відмовитись від розгляду слова як основної одиниці лексикону, і вважають стратегію побудови „тексту" вербальних асоціації одним із різновидів стратегії побудови цілого тексту. Такий підхід будується на виділенні так званих
„текстів-примітивів" як основних структур. Вони є будівельним матеріалом для побудови розгорнутих текстів. Тоді стратегія побудови тексту вербальних асоціацій розглядається як один з різновидів стратегії побудови тексту-примітиву взагалі. Вважається, що слова-реакції насправді являють собою не тільки власне слова-тексти, але й фрагменти словосполучень- текстів і набір ключових слів-текстів. У межах такого підходу асоціативне поле розглядається не просто як сукупність всіх слів-реакцій (або фрагментів таких текстів), які так чи інакше вступають у парадигматичні відношення зі словами-стимулами, будучи своєрідною перифразою (частіше розгорнутою) до даного слова-стимулу [67, с. 144]. Вважається також, що в асоціативному експерименті усі зв'язки мають єдину текстову природу, за якою стоїть структура реальності [18, с. 30].
Важлива роль асоціювання і у процесі розуміння текстів. Нормативні асоціації забезпечують семантичний зв'язок, а отже – і розуміння текстів
(особливо художніх); індивідуальні ж асоціації дозволяють відкрити нові.
Звідси висновок, що взаєморозуміння людей можливе лише тільки тоді, коли вони володіють нормами асоціювання [5, с. 22].
На основі аналізу асоціативних полів і механізмів асоціювання відбувається не тільки дослідження внутрішнього лексикону людини та вивчаються механізми виникнення та сприйняття мовлення, але й
„базуються" праці з вивчення структури пам'яті. Вважається, що
індивідуальна пам'ять - це сховище асоціацій, а їх виникнення і руйнування лежить в основі процесів навчання [18, с. 49]. Модель асоціативної структури

22 пам'яті розглядала О.О. Залевська, яка, досліджуючи асоціативні структури пам'яті, встановила функціональну та лінійну залежність між інформаційним станом нового іноземного слова та об'ємом пам'яті тих, хто навчається.
Одним із факторів, що впливає на запам'ятовування, є здібність іноземного слова чи його компонентів співвідноситись зі словами, що раніше засвоювалися, тобто можливість включення слова в асоціації різних типів.
Тому у методології оволодіння іноземними мовами метод вільних асоціацій використовується для дослідження особливостей запам'ятовування
іноземних слів та виявлення шляхів пошуку їх у пам'яті.
Необхідність використовування вільного асоціативного експерименту як дослідного методу під час вивчення монолінгвізму, білінгвізму та у викладанні другої мови спочатку виникла у зв'язку з розробкою проблеми методичної типології лексики та спробами кількісно виміряти ступінь труднощів нового іноземного слова у процесі його сприйняття.
Асоціативні процеси допомагають встановити і той факт, що характер та інтенсивність взаємодії мов у процесі вивчення залежать і від рівня володіння другою мовою.
У працях Н.Т. Подражанської за допомогою вільного асоціативного експерименту досліджуються питання словотворення в умовах навчального білінгвізму. Результат аналізу зворотніх асоціативних зв'язків в англійській мові показав, що значна частина словотвірних реакцій зменшується від ядра лексикону до периферії і мінімальною асоціативною силою володіють слова, які належать до першого шару ядра лексикону [59, с. 134]. Практичним результатом таких досліджень стало створення спеціального виду вправ, в основі яких лежить застосування асоціативного методу, що виконує і контрольну і навчальну функцію [18, с. 55].
Вільний асоціативний експеримент використовується і в процесі дослідження семантики слова. Найбільше досліджень у цій галузі зроблено
Тверською психолінгвістичною школою.
У праці М.Л. Коритної та М.М. Нечаєвої основна увага приділяється

23 проблемі зв'язку слів в індивідуальній свідомості. Основний висновок: слова, пов'язані за принципом „і/чи", викликають один одного частіше всього.
Слово включається носієм мови у контекст на основі принципів, які утворюють певну структуру. Слово для носія мови існує як єдність всіх зв'язків, які взаємно перетинаються і за допомогою яких відбувається перехід на індивідуальну картину світу, що забезпечує взаєморозуміння у процесі спілкування. При цьому вільний асоціативний експеримент є тим
інструментом, який допомагає подивитися на невеликій зріз „асоціативного компоненту" справжнього і невербального значення, яке зберігається „за сімома печатками" і дістатися до якого сам індивід інколи не може. Пошук закінчується раніше, і ми отримуємо у вербальному вираженні саме цей
„відрізок" значення [38, с. 100].
Т.М. Рогожнікова вважає, що один із способів „проникнення" у психіку людини лежить через вивчення асоціації [65, с. 29].У зв'язку з цим проблема взаємовідношення категорії часу та асоціації виходить на перший план. Час вимірюється асоціаціями, які стають найважливішою основою життя людини. Т.М. Рогожнікова вивчає асоціативні процеси у парадигмі
„асоціативний світ слова" (АСС) – „асоціативний світ тексту" (АСТ) – асоціативний шторм. У її концепції АСС являє собою динамічну і незамкнену систему. Основна властивість даної системи – здібність відкидати і приймати все можливе ототожнення слова – контекстне і неконтекстне, часове (вікові групи) і просторове (горизонтальні диференціації предметів і явищ оточуючого світу і вертикальні підйоми абстракцій та узагальнень). Процес асоціювання є процесом „заповнення" вільного простору, процесом „затоплення" вільних зон у міру „збільшення" свідомості. Завжди може бути момент, коли хвилі будуть находити і розбиватися одна об одну. Авторка гадає, що „находячи одна на одну, асоціативні хвилі збільшують енергію своїх зв'язків". Звідси логічно розглядати асоціативний експеримент як асоціативний шторм, під час якого виникає накопичення енергії для роботи „рефлекторного психічного

24 центру", і цією енергією можливо керувати [65, с. 32].
Метод асоціацій використовується і при вивчені явищ синонімії та антонімії. Саме застосування асоціативних методик дозволяє виявити суб'єктивні синоніми та антоніми, що не фіксуються звичайними лінгвістичними словниками. Теоретичний результат, отриманий у процесі дослідження мов, дозволив стверджувати, що у свідомості людини є певна система понять, які зберігаються парами і визначаються одне через інше [48, с. 79].
Для вивчення особливостей дитячої асоціативної поведінки теж використовується метод асоціацій (Вереснева, Расіна, Кожухова, Уфімцева).
На асоціативному матеріалі онтогенезу, на думку Н.О. Гасиці, визначати сутність асоціативного зв'язку простіше, оскільки механізми асоціювання дітей більш прозорі [15, с. 62].
У працях Н.І. Вересневої проводиться порівняний аналіз асоціативних картин світу дорослого та дитячого. Аналіз даних виявив відмінності у пріоритетності понять у дітей та дорослих і допоміг автору зробити висновок:
1)
більшість понять дорослого дитина вже засвоїла до 10 років;
2)
у дітей існує багато специфічних понять, які характерні тільки дитячій картині світу – гра, грати, школа та ін.;
3)
за одним і тим словом у дорослих та дітей ховається різний зміст;
4)
дитяча асоціативна поведінка відрізняється більшою ситуативністю
[4, с. 171].
Предметом дослідження Т.В. Соколової став асоціативний словник дитини як специфічний смисловий простір, що показує, на думку автора, формування загальної (енциклопедичної) та мовленнєвої (семантичної і граматичної) компетенції дитини 3 – 6 років. У межах цієї роботи складена база даних дитячої асоціативної поведінки. Т.В. Соколова описала механізми асоціювання та асоціації розподілу („сукупність реакції на отриманий вербальний стимул, що означає даний предмет") [70, с. 45].

25
Потрібно зазначити, що проблема віку або ж його вплив на асоціації досліджується за допомогою вільного асоціативного експерименту або ж у дитинстві, або ж у студентські роки. Вивченням асоціацій, отриманих від людей зрілого віку, дослідники майже не займаються. Виняток складає праця
Т.М. Рогожнікової, присвячена особливостям вербальної асоціативної поведінки людей похилого віку. Одним із головних результатів експерименту автор вважає доведення факту, що психологічна структура слова змінюється протягом всього життя і говорити про „стале" значення можна досить умовно [63, с. 109].
Е.А. Саліхова доповнює концепцію ідей Рогожнікової про побудову психологічного значення слова у вигляді психометричної піраміди, акцентуючи увагу на тому, що:

з віком змінюється кількісно-якісні наповнення асоціативних полів через подальше „освоєння" оточуючого світу, при цьому у старшому віці присутній процес узагальнення, що веде до виникнення протопонять, а згодом – понять;

розвиток психологічної структури слова відбувається через участь
і взаємодію психофізіологічних функцій та дію таких процесів, як аналіз, синтез, класифікація та порівняння;

побудова психологічної структури асоціативного поля являє
„горизонтально-вертикальне" утворення, де горизонтальний напрямок – динамічне схемне утворення, що включає результати засвоєння (освоєння, сприйняття, усвідомлення і розуміння слів, які виявляються у способах його ідентифікації. Вертикальний зріз слугує для фіксації процесу перегрупування основи для семантичного зв'язку. Внаслідок цього відбувається постійне поповнення і розвиток лексикону людини [66, с. 171].
Існує група порівняльних асоціативних досліджень, які присвячені встановленню специфічних для носіїв різних мов і культур особливостей асоціативної поведінки (наприклад, експерименти Салаі та колег) [18, с. 96].

26
Важливий стан міжмовних порівняльних досліджень розпочався у середині 90-х років XX ст. Основна увага у цей період приділяється якісному аналізу асоціативних полів, отриманих від представників різних культурних етносів з метою виявлення етнокультурної специфіки їх мовної свідомості.
Одне із останніх досліджень у цій галузі, проведене Н.В. Уфімцевою, присвячене етнокультурній специфіці слов'янської мовної свідомості. Робота була проведена на основі „Слов'янського асоціативного словника", який містить 112 асоціативних полів з кожної мови (російської, української, білоруської, болгарської мов). Результати дослідження дозволили Н.В.
Уфімцевій зробити висновок, що існує певна подібність в образі світу 4 слов'янських народів, але це не передбачає певного співпадання. Швидше проходить „співпадання системи етнічних констант. що природньо випливає
із спільності утворення, історії та віросповідаиня".
Одним із старіших напрямків досліджень - використання методу вільних асоціацій у психодіагностиці, психології та психіатрії як інструменту дослідження певних психічних процесів. Вважається, що вербальні асоціації підкоряються таким самим законам, що і всі асоціативні зв'язки людської психіки [52, с. 33].
З часів К.Г. Юнга і до сьогодні відоме використання асоціативної методики як засобу психоаналізу для виявлення прихованих слідів афектів.
Асоціації дають можливість подивитися на глибокі рівні психіки, вони немов би можуть зняти їх блокування і вивести афективну ситуацію на свідомий рівень. У праці Леонтьєва „Досвід структурного аналізу ланцюжкових асоціативних рядів" вивчається вплив стану афекту на характер протікання потоку вільних асоціацій [18, с. 124].
Застосування асоціативного експерименту у психотерапії дозволяє виявити деякі порушення типів мислення. Цей метод також корисний і при вивчені афазії [18, с. 124].
Вільний асоціативний експеримент використовується і при досліджені мовлення людей, які мають афотичні порушення. Було виявлено, що для

27 асоціативної поведінки афатипів характерне те, що вони часто намагаються дати визначення, інтерпретацію почутого чи побаченому стимулу, наприклад, „Стіл – не тарілка, а що це може бути?" [41, с. 94]. На основі експериментальних даних встановлено, що у таких хворих порушена смислова структура слова, але елементи співвідносних у голові об'єктів осмислено поєднуються, при цьому асоціативні зв'язки, звичні для людини в нормі, зберігаються, тому що всі отримані асоціації – це реально існуючі слова, і логічна співвіднесеність вербального матеріалу із дійсністю не порушується [18, с. 125].
Цікаве використання методики вільних асоціацій під час вивчення функціональної асиметрії мозку [18, с. 128]. Результати, отримані за допомогою таких методик, використовуються як психолінгвістичні показники індикаторів нервово-психічного стану людини у стані довготривалої самотності.
Метод вільних асоціацій застосовується і при вивчені стану жінки у період останнього триместру вагітності. Досліджувались основні якості матері та уявлення майбутніх матерів про свою дитину. За допомогою вільного асоціативного експерименту були виділені посилання основних якостей матері та їх зв'язок із соціопсихологічними характеристиками жінки.
Практична сфера застосування методики вільних асоціацій у кінці XX ст. на початку XX ст. розширюється і її актуальність збільшується у наш час.
Асоціативні норми стали застосовуватись для вивчення визначених меж знання з різною метою: політичною, культурологічною, соціологічною та ін.
Наприклад, Л.І. Батурина за допомогою вільного асоціативного експерименту з'ясувала відношення споживачів до реклами. Тендерний аналіз асоціативних даних показав, що жінки ставляться до реклами когнітивно-прагматично. Для них є важливим джерело інформації, її зовнішні якісні характеристики. Для чоловіків – зовнішні негативні характеристики та внутрішнє наповнення [3, с. 90].
Але, все ж таки, вільний асоціативний експеримент використовується

28 найбільше у суміжних галузях знання про мову – етнолінгвістиці, психолінгвістиці, соціопсихолінгвістиці та семіотиці. У центрі уваги цих суміжних дисциплін один об'єкт – мова, її природа, структура, функції, мовлення, його природа і механізми, співвідношення мови і мовлення, мови і суспільства.
На сучасному етапі увагу лінгвістів привертають міжмовні і міжкультурні зіставлення, (на основі вільного асоціативного експерименту) оскільки у мові найбільш повно представлений внутрішній світ людини, а саме його когнітивна сфера. В останні десятиріччя завдяки зусиллям українських мовознавців стали з'являтися дослідження, присвячені контрастному вивченню систем близькоспоріднених мов. Ці дослідження будуються на компонентному аналізі, але він не позбавлений недоліків, оскільки після опису семантики у термінах сем є залишок, який описати за допомогою сем неможливо. Йдеться про фон слова, національні асоціації, пов'язані з тим чи іншим словом: „Найкраще цей своєрідний ореол слова розкривається шляхом психолінгвістичних експериментів (вільного і цілеспрямованого). Парадигматичні й синтагматичні реакції мови виявляють той семантичний ореол слова, який не фіксується у лексикографічних працях
і засвідчують реальне функціонування слова у певному соціумі".
О.О. Залевська визначає, що зацікавленість міжмовним зіставленням асоціативної реакції і зумовлена цим необхідність отримання відповідних експериментальних матеріалів були викликані потребою перевірити низку гіпотез американських психологів і психолінгвістів відносно мовленнєвої
(вербальної) поведінки.
Асоціативний експеримент дає багатий матеріал для міжкультурних досліджень, дозволяє виявити як загальнолюдські характеристики вільних асоціацій, так і специфіку зв'язків між словами в умовах різних культур. У таких дослідженнях важлива не новизна відкриття, а сам факт відповідності результатів асоціативного експерименту загальновідомим культурним традиціям того чи іншого народу [69, с. 46].

29
Отже, вільний асоціативний експеримент має велике значення в усіх галузях науки сьогодення. Проте, найбільше він використовується у суміжних напрямках знання про мову – етнолінгвістиці, психолінгвістиці, соціопсихолінгвістиці та семіотиці.



























30
Розділ 2. Асоціативні поля й асоціативні значення
слів суспільно-політичної лексики
2.1.

Проблеми дослідження суспільно-політичної лексики
При вивченні суспільно-політичної лексики увага лінгвістів, як правило, концентрується на проблемах її становлення та збагачення в певний
історичний період, а лінгвістична інтерпретація мовних змін розглянута ще недостатньо. Вивчення семантичних процесів, що виникають у цій групі лексики, завжди актуальне, тому що аналіз закономірностей семантичних модифікацій лексичних одиниць у процесі їхнього функціонування належить до кола актуальних проблем лінгвістики, оскільки дозволяє простежити тенденції та способи розвитку семантики слова. Дослідження такої активної категорії, як суспільно-політична лексика, сприяє розумінню мовних явищ, зумовлених еволюцією семантики лексичних одиниць в українській мові
Суспільно-політична термінологія української мови характеризується певними особливостями, що викликані суто лінгвістичними факторами і які відрізняють її від наукової і технічної термінологічної лексики. Їй не властива така стильова закріпленість, замкненість, яка спостерігається в
інших терміносистемах. Участь широких мас народу в політичному житті країни, у громадській діяльності сприяє тому, що багато суспільно- політичних термінів поступово входить до складу загальновживаної лексики.
Власне, між цими двома лексичними групами визначити певну чітку межу, що їх розділяє, дуже важко, а то й зовсім неможливо [13].
Досліджувана лексика в нашій роботі є обширом номінацій, які вербалізують світ понять зі сфери світоглядних, ідеологічних, політичних знань актуальних для суспільства.
Такий широкий, різноманітний світ понять і відповідних ним лексичних номінацій, які включають термінологічну, термінологізовану й так звану фонову лексику зі словника в цілому, є багатоаспектним об’єктом вивчення для лінгвістів. Можна визначити такі два основні аспекти: дискурсний і внутрішньо-лінгвістичний [60].

31
Дискурсний аналіз генералізується вимогою екстралінгвістичною: досліджувати мовні одиниці за межами узуального вжитку, тобто у структурі текстових масивів, які відображають вибір, тлумачення цих одиниць з погляду позамовних знань, наприклад, для суспільно-політичної лексики знань про актуалізовані для даної історичної доби, народу концепти соціології, ідеології, політики.
Власне лінгвістичний аналіз зумовлюється вимогою досліджувати й описувати лексику як підсистему, яка має свій рух на дискретному рівні: склад, структура номінацій, розширення їхніх семантичних парадигм, синонімічна взаємодія, метафоризація, неологізми, частота вживання, узуальність вибору [37].
На сьогоднішній день суспільно-політична лексика зазнає значних змін. Розширюється коло її користувачів, формується нова політична мова.
Суспільно-політична лексика привертала увагу мовознавців з перших післяреволюційних років, вона викликає підвищений інтерес і зараз. На даному етапі розвитку мовознавства виникла необхідність такого опису суспільно-політичної лексики, який дозволив би виявити її структурні особливості та динамічний потенціал. У суспільно-політичній лексиці виражаються представленні мовою способи вираження суспільно-політичних відносин.
При вивченні суспільно-політичної лексики увага лінгвістів, як правило, концентрується на проблемах її становлення та збагачення в певний
історичний період, а лінгвістична інтерпретація мовних змін є недостатньою.
Семантичні процеси, що виникають у цій групі лексики, менш досліджені, хоча вивчення закономірностей семантичних модифікацій лексичних одиниць у процесі їхнього функціонування належить до кола актуальних проблем лінгвістики, оскільки дозволяє простежити тенденції та способи розвитку семантики слова.

32
Проблемами дослідження поняття “суспільно-політична лексика” займалися такі відомі мовознавці як: С.Г. Капралова, В.Г. Костомаров, Т.Б.
Крючкова, В.М. Лейчик, Л.А. Мурадова, І.Ф. Протченко.
У лінгвістичній літературі існує чимало визначень суспільно- політичної лексики. Найбільш розгорнуте визначення суспільно-політичної лексики дає І.Ф. Протченко, який тлумачить дану лексику як „частину словника, яку складають назви явищ та понять зі сфери суспільно- політичного життя, тобто зі сфери політичної, соціально-економічної, світоглядно-філософської” [66, с. 229 ].
І.В. Холявко пропонує розширене та узагальнене визначення
(„суспільно-політична лексика – неоднорідна за складом макроструктура одиниць різного походження, спрямованих ідеологічно та спеціалізованих лексично, семантично і фразеологічно для вираження понять із галузі суспільного, політичного, соціального, економічного, морально-етичного життя соціуму”) і вважає доцільним при віднесенні слова до суспільно- політичної лексики враховувати такі критерії:
- наявність спеціальних ремарок у тлумачних словниках;
- наявність пояснень або дефініцій слів у довідковій літературі – галузевих енциклопедіях, термінологічних словниках, загальнополітичних довідниках;
- частотність використання, функціональне навантаження лексеми
(при відповідній поняттєвій співвіднесеності);
- ураховування контекстуальних значень мовних одиниць, які не входять до термінологічних словників і довідників, а також характеру їхніх суспільно-політичних ілюстрацій [37, с.321].
Деякі мовознавці під суспільно-політичною лексикою розуміють більш широке коло лексем, включаючи до її складу всі слова суспільно-політичних текстів. Так, на думку В.М. Лейчика до суспільно-політичної лексики відносяться терміни суспільних та політичних наук, професіоналізми та загальнолітературні слова й вислови, номенклатурні одиниці, власні назви. За

33 умов такого підходу межі суспільно-політичної лексики стають надто розмитими, а її склад надто неоднорідним, що унеможливлює виявлення тих чи інших спільних ознак, які характеризують всю цю групу в цілому [27, с. 23].
Таким чином, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що суспільно-політична лексика – відкрита система, яка постійно поповнюється новими одиницями інших лексичних розрядів. Збагачення її складу відбувається не лише за рахунок появи нових слів відповідного змісту

2.2. Організація та методика проведення вільного асоціативного
експерименту
Будь-яке лексико-семантичне дослідження не може бути успішним, якщо не зібрано відповідного лексичного матеріалу.
Потрібно зазначити, що у відомій нам літературі практично не зустрічаємо вказівок на те, щоб автори приділяли потрібну увагу цьому питанню. Отже, процедура відбору матеріалу частіше всього зводиться до:
„Для дослідження були відібрані дієслова...", „...були розглянуті назви домашніх тварин в англійській мові" [80, с. 19]. Очевидно, що у більшості випадків автори мають власну думку щодо того, скільки саме і яких слів потрібно вивчати.
Існують різні джерела відбору матеріалу відповідної лексичної групи, з яких було використано наступні:
1.
Словники. Вважається, що у словники потрапляють, у першу чергу, загальновживані слова; у такому випадку словник економічних термінів або ж тлумачний словник має потрібну нам економічну лексику.
2.
Експеримент. Це опитування носіїв мови з метою виявлення активного словника. Саме поняття „активний словник" пропонує оцінку ступеня володіння відповідними словами, яку легко отримати саме шляхом вивчення поведінки „середнього" носія мови. Також експеримент можна проводити з носіями таких мов, для яких інші способи отримання мовної

34
інформації не підходять. Не можна також і не враховувати такий фактор, як
„ціна дослідження": Проведення експерименту простіше, ніж детальний аналіз словників, а тим більше великої кількості текстів. Якщо експеримент організований належним чином і опитується достатньо велика група
інформантів, то отримання „активного словника" практично гарантоване [11, с. 10 – 11].
Л.В. Щерба, який обґрунтував необхідність лінгвістичного експерименту , показав доцільність звернення до інтуїції носіїв мови, а також наголосив на важливості розуміння того, що навіть окремий носій мови не може не відображати у своїй лінгвістичний свідомості істотні риси загальномовної системи. [81, с. 31].
Г. Гійом відзначав, що розуміння істини здійснюється не тільки розумом, а й серцем, а тому треба, щоб саме на знання серця й інстинкту спирався розум і на їх основі відтворював мовлення [16, с. 23 – 24].
Опитування інформантів дозволяє отримати важливі відомості про
„приховані" умови використання, альтернативні залежності від контексту й особливості сприйняття.
У нашій роботі список стимульних слів було отримано під час письмового опитування. Так, групі людей різного віку (від 14 до 65 років) та різної сфери діяльності було запропоновано зафіксувати суспільно- економічні терміни, що, на їх думку, становлять інтерес. Кожен із
інформантів записував слова протягом тижня, переважно із інформаційних програм Обробивши дані, було помічено, що певні слова зустрічаються у всіх роботах, відповідно, саме ці слова становлять важливість для
інформантів. Із найбільш повторюваних слів відібрано 26, що виражають актуальні поняття сьогодення, якими оперує суб'єкт у своєму житті на даному етапі соціального розвитку:
1.
комунікація
2.
дослідницький
3.
вибір

35 4.
демократизм
5.
держава
6.
президент
7.
патріотизм
8.
Росія
9.
документ
10.
політика
11.
податки
12.
націоналізм
13.
Євросоюз
14.
вміння
15.
армія
16.
конституція
17.
керування
18.
знання
19.
здатність
20.
вибори
21.
експертний
22.
аналітика
23.
система
24.
проблема
25.
контроль
26.
українець
Відібрані слова склали стимульний список. Зазначимо, що за своїм складом список слів-стимулів різноманітніший за ті списки, що було б отримано за словниками або ж текстами.
У вільному асоціативному експерименті взяли участь 147 людей, серед яких навчальна сфера: учні, студенти, вчителі; позанавчальна: продавці, менеджери, домогосподарки, безробітні, водії, військові.
У відповідь на одне з більш загальних і досить частотних слів-стимулів

36 реципієнти повинні були записати слова, які, на їх думку, пов'язані з цим словом. Кількість слів не обмежувалася.
Вільність вибору, що була надана реципієнтам у цьому експерименті, дозволяє виявити різноманітність асоціацій, які виникли у них у зв'язку зі словом-стимулом.
Семантичний аналіз слів-стимулів було проведено на основі семантики отриманих реакцій, так як семантичні ознаки слів знаходяться у межах асоціацій і найбільш суттєві з них звичайно відображаються у ядерних асоціатах, тобто в тих, у яких ступінь семантичної близькості стимулу найвищий. У деяких психолінгвістичних дослідженнях вимірювання сили асоціативних зв'язків проводиться шляхом отримання від досліджуваних суб'єктивних оцінок смислового зв'язку між відповідними словами на деякій шкалі. Об'єктивність результатів досягається через залучення великої кількості досліджуваних. Значна кількість експериментів показала, що оцінка смислової близькості між словами у певній мірі корелює із частотою асоціатів в асоціативному експерименті.
Зрозумілим є той факт, що характеристика відношень між стимулами і реакціями повинна проводитись з урахуванням загальновизнаних класів асоціацій. Більшість класифікацій, що існують на сьогодні, орієнтовані на реакції та являють собою класифікацію слів або словосполучень, отриманих в асоціативному експерименті. Н.А. Гасиця зауважує, що потрібен аналіз усіх трьох компонентів асоціативної структури: двох її складових у вигляді стимулу і реакції та відношення між ними.
Аналіз асоціативних полів дає можливість зробити висновок, що їх структури досить неоднорідні. Є стимули, що мають впорядковане асоціативне поле, яке стабільно викликає деякі стереотипні відповіді. Інші асоціативні поля виявляються дуже розмитими і неоднорідними.
Д.І. Терехова наголошує, що єдиної універсальної класифікації словесних асоціацій на даному етапі не існує.
Розподіл, отриманих під час проведення вільного асоціативного

37 експерименту, проводився на декілька типів, в основному спираємося на класифікацію Терехової Д.І. З її систематизації виділяємо наступні реакції:
І. Синтагматичні:
1) синтагматичні асоціації, які містять у собі оцінку і разом зі стимулом утворюють підрядне словосполучення;
2) синтагматичні реакції, які слідом за О.О. Леонтьєвим і О.М.
Шахнаровичем, називаємо синтаксичними.
II. Парадигматичні – асоціації, що належать до одного граматичного класу зі стимулом і відрізняються від нього не більше, ніж за однією семантичною ознакою. Серед них виділяємо 5 підгруп:
1) категоріальні парадигматичні асоціації, що належать до того ж семантичного поля, що і стимул;
2)
реакції, які належать до того ж семантичного поля, що і стимул, і є його синонімами (контекстуальними, стилістичними);
3)
реакції-властивості, які характеризують стимули;
4)
реакції, в яких стимул є показником або однією з характерних ознак реакції;
5)
реакції-порівняння.
III.
Тематичні реакції, які утворюють або в результаті граматичної зміни можуть утворити зі стимулом словосполучення, а також ті, що можуть бути використані в рамках тематично обмеженого контексту (речення).
IV.
Фонетичні – реакції, в яких є співзвучність зі стимулом.
V.
Словотвірні, серед яких реакції засновані на єдності кореня стимулу і реакції, а також складні слова, однією з основ яких є слово-стимул.
VI.
Ремінісцентні (цитатні) – перенесення цитат і назв та реакції фразеологічного типу поєднуємо в одній групі.
VII.
Персоналії (імена, прізвища історичних осіб, видатних людей минулого і сьогодення).
Виділяємо групу конотаційних реакцій – оцінні емоційні судження про стимул та реакції-словосполучення. Граматичні реакції, які являють

38 собою граматичну форму стимулу не відокремлюємо в групу, дані реакції зараховуємо як відсутність реакції.

2.3. Структура асоціативних полів та асоціативних значень деяких
суспільно-політичних понять
На стимул ДОКУМЕНТ було отримано 61 різну вербальну реакцію, виражену переважно іменними частинами мови – іменниками та прикметниками, поодиноко – прийменниково-іменниковими формами та словосполученнями термінологічного типу. У 2,04% від загальної кількості опитаних вербальні реакції відсутні.
Серед отриманих реакцій за різноманіттям та коефіцієнтом повторень переважають


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал