Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні



Скачати 172.47 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір172.47 Kb.
Тема: Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні.

Мета: визначити основні напрямки суспільно-політичного життя тогочасної Наддніпрянщини; охарактеризувати соціалістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; пояснити, як відбувалося формування ліберально-демократичної течії в українському напрямку суспільно-політичного життя; охарактеризувати націоналістичну течію в українському напрямку суспільно-політичного життя; пояснити поняття й терміни «пролетар», «соціалізація», «Бунд», «РУП», «УДП», «УНП»; розвивати вміння аналізувати особливості суспільно-політичних поглядів; сприяти вихованню в учнів толерантного ставлення до різних ідейних течій.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Суспільно-політичне життя на українських землях на початку XX ст.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: пролетар, соціалізація, Бунд, РУП, УДП, УНП.

Основні дати: 1900 р. — утворення Революційної української партії (РУП); 1902 р. — утворення Української народної партії (УНП); 1904 р. — утворення Української демократичної партії (УДП).

Хід уроку

  1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  2. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Запитання і завдання

  1. Якими були характерні риси розвитку промисловості на українських землях?

  2. Схарактеризуйте розвиток сільського господарства в тогочасній Україні.

  3. Яку роль у розвитку українського економічного життя відігравав кооперативний рух?

  4. Схарактеризуйте зміни в суспільному житті України, спричинені розгортанням індустріалізації.

  5. Визначте, які проблеми були найважливішими для соціально- економічного розвитку українських земель на початку XX ст. Якими шляхами їх було можливо розв’язати?

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання

  1. Якими були основні напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянської України в XIX ст.?

  2. Визначте основні форми та прояви українського суспільно-політичного руху Наддніпрянщини другої половини XIX ст.

  1. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Особливості суспільно-політичного життя Наддніпрянської України на початку XX ст.

На початку XX ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України існувало кілька основних напрямків. У російському напрямку консерватори обстоювали збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержавство, виступали за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів- революціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «працюючим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.

Робота з термінами і поняттями

Пролетар — позбавлений засобів виробництва найманий робітник. Соціалізація — усуспільнення приватної власності.


Український напрямок у суспільно-політичному житті Наддніпрянської України на початку XX ст.

Течії




























Ліберально-

демократична




Соціалістична (домінуюча течія)




Націоналістична




























Українська демократична партія (1902 р.)




Українська соціалістична партія (1900 р.)




Революційна українська партія (1900 р.)




Українська народна партія (1902 р.)

























Українська радикальна партія (1904 р.)




Українська соціал-демократична спілка (1904 р.)




Українська соціал-демократична робітнича партія (1905 р.)




























Українська демократично-радикальна партія




Товариство українських поступовців (між-




(1905 р.)




партійний блок) (1908 р.)



На початку XX ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрямок. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», Бунд (у перекладі «союз») — «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії», створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду. У 1898—1903 та 1906—1912 рр. Бунд на правах автономної організації входив до РСДРП. Польський напрямок у цей період активної ролі в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України не відігравав.

В українському напрямку Наддніпрянщини на основі громадівських рухів, що розвивалися раніше, розпочали формуватися нові течії: із громадівського руху — ліберально-демократична, зі студентського — соціалістична і націоналістична течії. (Учитель привертає увагу учнів до схеми.) Усі вони в цей період долали стадію організаційного та ідейного становлення. Особливістю розвитку цих течій було те, що їхню соціальну базу становила майже виключно українська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвиненістю та структурованістю українського суспільства під владою Російської імперії.

Формування соціалістичної течії в українському напрямку.

Першу українську політичну партію в Наддніпрянській Україні заснувала студентська громада Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. Познанський (сини відомих українських громадських діячів), Л. Мацієвич, Ю. Коллард та ін. — загалом близько 10 осіб. Очолив партію Д. Антонович. Своїм гаслом РУП обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є. Бернштейна: «Рух усе, мета ніщо».

Із проханням написати програму партії Д. Антонович звернувся до М. Міхновського. Через два місяці у Львові її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна».

Робота з документом

Із брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»

Кінець XIX ст. визначився з'явищами, що характеризують новий поворот в історії людськості... Ті з’явища — се уоружені повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш народ також перебуває в становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна незалежність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнаціональних відносин.

Запитання до документа

  1. Яку провідну ідею проголошував автор?

  2. Чим М. Міхновський аргументував необхідність боротьби за державну незалежність?

Однак хоча ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність, зрештою, змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. Ще однією причиною того, що «Самостійна Україна» не стала програмою партії, була відсутність у ній згадок про боротьбу за соціалізм, за яку виступали її члени.

Основою української нації рупівці уважали селянство й розгорнули серед нього агітаційну роботу. У виданих брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони пояснювали, як влада й пани гноблять селян. Завдяки цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Від 1902 р. Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де РУП пропагувала свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прибічниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими з РУП вийшли прибічники самостійності України на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та ін.), які пізніше, 1907 р., спробували створити Українську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. РУП зміцніла організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в більшості міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепокоїло владу і спричинило наприкінці 1903—1904 рр. хвилю арештів. Більшість керівників РУП було заарештовано, або вони емігрували. Улітку 1904 р. на нелегальному з’їзді РУП, що був покликаний відновити діяльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію — Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.

Формування ліберально-демократичної течії в українському русі.

У 1903 р. представники поміркованого табору українських громадських діячів висунули проект програми Загальноукраїнської безпартійної організації ЗУБО (політичну платформу). Це був фактично план організації нової партії, яка виступала за проголошення автономії України та впровадження української мови в усіх сферах її життя. Соціально-економічні питання в проекті ігнорувалися. Після тривалої й запальної дискусії на з’їзді ЗУБО восени 1904 р. програму ухвалили та затвердили назву партії — Українська демократична партія (УДП). Серед її лідерів були С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський та ін.

Робота з документом

Зі звернення «Від Української демократичної партії»

Головні принципи нашої партії такі:

  1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парламентського ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, віри і національності).

  2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищення станів.

  3. Заведення народної мови в школах, судах, адміністрації і в усіх громадських інституціях.

  4. ...Ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленім будущим українським сеймом і запорученім основними загальнодержавними законами.

  5. Щодо економічних питань...

а) 8-годинний робочий день;

б) державну пенсію немічним, калікам і всім робітникам, що дожили 60-ти років.

  1. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті, що її обробляють, уважаємо конечним:

а) землі державні, удільні, кабінетні та монастирські на території України експропріювати у власність автономного краєвого сейму;

б) всі приватні землі повинні бути викуплені у власність тої ж інституції... сейм повинен законом урегулювати орендне право відповідно до місцевих природних умов.

За іншими народами, які живуть на території України (Великороси, Жиди, Поляки та ін.), ми визнаємо рівне право з Українцями на задоволення їх національних, культурних, політичних та економічних потреб.

Запитання до документа

  1. Які загальнодемократичні перетворення прагнула здійснити УДП?

  2. Яким убачала майбутнє України УДП?

  3. Які соціально-економічні вимоги висувалися партією?

Висунута УДП програма була досить радикальною. Однак через деякий час керівники партії, які не були прибічниками революційних перетворень, переробили її, надавши більш поміркованого вигляду. Це перетворило її на досить аморфне й бездіяльне в політичній площині об’єднання. Єдиною дійсно корисною справою стала кампанія

  1. р., під час якої до різноманітних установ надсилалися звернення з клопотаннями про скасування обмежень на українське друковане слово за Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані діячі відокремилися від УДП й утворили Українську радикальну партію (УРП). За програмними цілями остання майже не відрізнялася від своєї попередниці. Налагодити серйозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася широкою видавничою діяльністю.

Формування націоналістичної течії в українському русі.

Виразником прагнень прибічників українського націоналізму на початку XX ст. в Наддніпрянській Україні був М. Міхновський. За своїм змістом погляди, що панували серед невеликої частини молодої інтелігенції, можна визначити як самостійницькі. Зокрема, у своїй брошурі «Самостійна Україна» М. Міхновський заявив, що є «одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі», а головними гнобителями українців проголосив росіян. Одним із його висновків було: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя».

У 1902 р., як уже зазначалося, М. Міхновський та його однодумці (брати С. та В. Шемети, О. Макаренко, І. Бойко, М. Базькевич та ін.) утворили Українську народну партію, започаткувавши існування націоналістичної течії в українському русі. Проголосивши гасло «Україна для українців», основним засобом здобуття незалежності вони вважали збройне повстання. При цьому майбутню самостійну Україну члени УРП бачили лише соціалістичною.

Робота з документом

Із програми Української народної партії Українська народна партія визначає соціалістичний ідеал яко єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ’є, знищити сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і панованні.

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи, на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам...

Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той факт, що робітники і селяне-поляки хочуть захопити політичну власть на своїй землі, Москалі на своїй, Литовці на своїй... Український пролетаріат мусить захватити політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будучину...

Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного строя і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал...

До загалу українського народа:

  1. Незайманість особи і мешкання.

  1. Рівноправність жінок.

  1. Відповідальність урядовців перед громадянами.

  1. Свобода українського друку, слова і просвіти, свобода національності, релігії, совісті, переконань. Свобода зборів, товариств, спілок, організацій.

  2. Вибори до парламенту, до управ; взагалі до усіх виборних інституцій...

Вільна українська школа низша середня і визша в рідній мові. Українська мова в суді і адміністрації.

Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель... такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

Запитання до документа

  1. Яким був зміст соціалістичного ідеалу УНП?

  2. Які соціально-економічні перетворення збиралася здійснити партія?

  3. Які загальнодемократичні перетворення вона відстоювала?

До складу УНП входили переважно українська інтелігенція, причому заможна, студенти та дрібні землевласники. Впливу в масах партія не мала й існувала лише як об’єднання однодумців. Практична діяльність партії зводилася до видання брошур і часописів. У 1904 р. у складі УНП було створено бойову групу «Оборона України», яка намагалася сприяти досягненню цілей партії збройними методами. Найвідомішими її акціями були спроби підірвати пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну в Харкові та царські монументи у великих містах.

Цікаво знати

Замах на пам’ятник О. Пушкіну в Харкові УНП присвятила річниці Переяславської угоди 1654 р. Під пам’ятник, що стояв в університетському сквері, було закладено вибухівку та партійні листівки, які після вибуху мали розлетітися на всі боки. Текст листівок пояснював мету акції: Пушкін ображав гідність України у своїх творах, особливо в поемі «Полтава». Крім цього, пам’ятник російському поету на українській землі проголошувався зайвим, доки не буде дозволено безперешкодно встановлювати тут пам’ятники українським письменникам.

  1. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Самостійна робота за завданням

Складіть таблицю «Українські партії Наддніпрянської України на початку XX ст.».


Назва партії

Дата створення

Течія

Лідери

Програмна мета






















  1. ПІДСУМКИ УРОКУ

  • У суспільно-політичному житті Наддніпрянської України, в умовах загострення соціальних суперечностей початку XX ст., співіснували три основні напрямки — російський, єврейський та український.

  • Український напрямок представляли соціалістична, ліберально- демократична та націоналістична течії. Розв’язання тогочасних гострих соціальних проблем переважна більшість представників партій українського напрямку пов’язували з реалізацією соціалістичної ідеї.

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

  2. Повторити матеріал про особливості українського національного руху в Західній Україні в другій половині XIX ст.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал