Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти



Скачати 240.47 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір240.47 Kb.


Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації


СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Кафедра педагогіки та інноваційних технологій

Впровадження

педагогічних технологій у системі особистісно-орієнтованого навчання

Випускна творча робота

слухача курсів учителів української мови та літератури

(15.09. – 19.09. 08. – н. с., 20.10. – 24. 10. 08. – е. с.),

учителя української мови та літератури

Попівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

Конотопської районної ради

Мищенко Ірини Миколаївни

Науковий керівник:

старший викладач кафедри педагогіки та

інноваційних технологій

Кожем’якіна Ірина Володимирівна

Суми – 2008

План

Вступ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 3



Розділ І. Впровадження педагогічних технологій у системі особистісно-орієнтованого навчання _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 4

    1. Переваги інтерактивного навчання _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _6

    2. Інтерактивний урок – особливий тип навчання _ _ _ _ 7

    3. Сучасний урок у системі особистісно-орієнтованого навчання _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 9

Розділ ІІ. Використання методів особистісно-орієнтованого навчання на уроках української мови та літератури _ _ _ _ _ _ _ _ 15

2.1. Інтерактивні форми роботи на уроках української

мови._ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 17

2.2. Використання технологій групового навчання на особистісно-орієнтованому уроці української літератури _ _ _ _ 18

Висновки _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 23

Список використаної літератури _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 25

Додатки _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 27

Вступ


Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття й розвиток потенційних можливостей і здібностей учнів. Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей і нахилів особистості.

Аналіз сучасної педагогічної літератури і стану шкільної практики свідчить, що зміни в навчально-виховному процесі не можливі без застосування на уроках технологій. У нинішніх умовах розвитку середньої школи домінуючим має стати особистісно-орієнтований підхід до навчання. Саме тому на перший план у шкільній освіті сьогодні виступають завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх інтересів і потреб, розвиток навчально-пізнавальної активності.

Рідна мова відіграє провідну роль в особистісному розвитку школярів, а тому зміст навчання та технологія його засвоєння має базуватися на особистісно зорієнтованому підході до навчально-виховного процесу, важливою складовою якого є особистісно-орієнтована взаємодія учителя й учня. Технологізація цього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального дидактичного матеріалу, системи уроків, методичних рекомендацій до їх проведення тощо. За цього підходу особлива роль відводиться впровадженню педагогічних технологій в системі особистісно-орієнтованого навчання, що є актуальним у розвитку освіти, її якості, змісту та форм організації навчально-виховного процесу.

Мета дослідження – з’ясувати суть інтерактивного навчання, його переваги в навчально-виховному процесі, звернути увагу на сутність сучасного уроку, зокрема уроків української мови та літератури. Передусім варто з’ясувати переваги інтерактивного навчання, розглянути застосування педагогічних технологій на різних етапах уроку, порівняти застосування різних інноваційних методів навчання на уроках української мови та літератури.

Як відомо, розвиток підростаючої особистості не зводиться до накопичення нею знань, умінь і навичок, а й передбачає перебудову, систематизацію, узагальнення засвоєння індивідом. Досвід роботи вчителя переконує, що треба впроваджувати інтерактивні методи колективної навчальної діяльності. Розділ І. Впровадження педагогічних технологій у системі особистісно-орієнтованого навчання

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття й розвиток потенційних можливостей і здібностей учнів. Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей і нахилів особистості.

Педагогічна технологія – це модель успішного навчального процесу в конкретній педагогічній системі й проблемно-навчальній ситуації. Йдеться про сценарій пізнавально-виховної діяльності, головним у якому слід вбачати структуру змісту виучуваного матеріалу і процедуру його по елементного засвоєння учнями в ході реалізації дидактичної мети (І.Смолюк ).ознаки педагогічних технологій описує В.А. Сластьонін, вказуючи, що «елементи педагогічних технологій повинні бути відтворюваними будь-яким учителем та гарантувати досягнення планованих результатів усіма учнями». Педагогічна технологія більше орієнтована на учнів, ніж на предмет вивчення, бо, як стверджує В.Ф. Паламарчук, треба «йти від учня, який свідомо ставиться до тих засобів пізнання, що йому пропонуються». У контексті особистісно-орієнтованого навчання такий підхід цілком виправданий, бо дає учням змогу самостійно і вдало знаходити у навчально-виховному процесі шляхи розв’язання конкретних дидактичних завдань, виявляючи при цьому нетрадиційне мислення і здатність до нестандартних рішень, що й забезпечує умови для самовдосконалення.

1.1. Переваги інтерактивного навчання

Освіті ХХІ століття притаманний «діалого-культурологічний підхід» (Г.О. Балл, А.Г. Волинець, С.О. Копилов), в основу якого покладено такі принципи:


  1. пізнання світу школярем має виступати в поєднанні з іншими способами його розуміння в контексті культури (етичним, естетичним);

  2. лише у вільному, культурному спілкуванні з іншими людьми й собою особистість може досягти діалогічного розуміння й повністю розкрити себе;

  3. пріоритет особистості учня і вчителя, діалог особистостей становлять основу в організації навчально-виховного процесу;

  4. діалогізація самого змісту освіти.

Вдалий вибір методів і прийомів навчання в конкретних умовах, застосування оптимальних педагогічних технологій у кінцевому результаті повинні сформувати такі якості особистості учня: - когнітивні (пізнавальні) – уміння відчувати навколишній світ, ставити

запитання, обгрунтовувати розуміння запитання; вступати в змістовний діалог чи дискусію, робити висновки;



  • креативні (творчі) – виявляти гнучкість розуму, виявляти ініціативу; бути нестандартним, неординарним;

  • оргдіяльнісні – уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмувати дії; самоаналіз і самооцінка;

  • комунікативні – здатність до неконфліктної взаємодії з іншими суб’єктами й навколишнім світом.

Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність учителя й учнів, спрямовану на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку. У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.

Принцип особистісно-орієнтованого навчання, що активно запроваджується в сучасній школі, значно розширює можливості учнів у створенні власної освітньої траєкторії. Оскільки навчальний процес набуває особистісного спрямування, то всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконалення змісту і структури уроку, методів і прийомів його проведення. Педагогічні технології, в яких домінують форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, максимально забезпечують не лише засвоєння матеріалу всіма школярами, але й сприяють інтелектуальному розвитку особистості, її самостійності, гуманності у ставленні до інших учнів, озброюють уміннями відповідально діяти в життєвих ситуаціях. Особистісно-орієнтований підхід передбачає допомогу вихованцю в усвідомленні себе особистістю, у виявленні та розкритті можливостей, у створенні умов для самовираження і реалізації.

Уміла організація групової роботи учнів максимально забезпечить реалізаційних завдань.
1.2.Інтерактивний урок – особливий тип навчання
Науковці стверджують, що вся система ставлення людини до інших людей реалізується в спілкуванні. Його специфіка визначається тим, що в процесі спілкування об’єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина формується й самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Зв’язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті. Таким чином, сучасна школа покликана застосовувати модель навчання, яка будується на діалогових формах спілкування, взаємодії. Такою моделлю навчання є інтерактивне.

Слово «інтерактив» прийшло до нас із англійської від слова «interact», де «inter» - взаємний і «act» - діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, де й учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Таке навчання ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Розробку елементів інтерактивного навчання в українській школі можна знайти в працях В.Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70–80-х рр. (Є. Ільїна, В.Шаталова, С.Лисенкової та інших). У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались та вдосконалювались. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США) у 80-х рр., показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю(дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання». У ній зазначено, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного ( дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших чи негайне застосування отриманих знань – 90%). Дослідження сучасних російських психологів (за даними Ксендзової Г.Ю.), проведені серед старшокласників, підтвердили, що школяр, читаючи, може запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, особистий досвід – 80%, спільна діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

Надзвичайно важливим є той факт, що групова форма роботи гуманізує навчально-виховний процес, робить учня головною фігурою на уроці, ставить його в умови зацікавленого здобування знань. Саме тому науковці розглядають групові форми роботи як необхідний компонент сучасного навчального процесу, як фактор розвитку діалогічних якостей пізнавальної діяльності школярів. Бехтєрев В.М. та Ланге М.В. встановили, що індивід, працюючи в групі, збагачується, набуває і запозичує в неї те, що він не зміг би набути поза групою. Дослідник Ведерников В.Ф. отримав дані про те, що продуктивність довільного запам’ятовування слів в умовах присутності інших школярів збільшується на 3%, а в умовах спільної діяльності – на 25%. Отже, в умовах взаємодії учнів обмін інформацією, спілкування виконують функцію утворення спільного фонду пам’яті.
1.3.Сучасний урок у системі особистісно-орієнтованого навчання
Концепція мовної освіти 12-річної школи рекомендує застосовувати різноманітні технології навчання: колективні, групові, індивідуальні. Формування демократичного мислення і діяння розширює можливості групового навчання, яке створює атмосферу співпраці, взаємодії, активізує й розвиває мовленнєві здібності, уміння толерантно спілкуватися, актуалізує потенційні можливості учнів, формує позитивне ставлення до навчання. Розробники концепції підкреслюють, що саме тому елементи групової форми занять мають бути складовими компонентами сучасного уроку.

Основною формою організації навчальної діяльності практично в усіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Критика цієї системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниженням якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками. Залишаючись у рамках класно-урочної системи, можна підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадської активності в суспільстві і державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Уроки повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається із п’яти елементів:


  1. мотивація:

  2. оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

  3. надання необхідної інформації;

  4. інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

  5. підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація. Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності – не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «незакінчене речення» тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку,вона психологічно готу учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, вербалізований учнями матеріал під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає місточком для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.



Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів.

Формулювання результатів інтерактивного уроку для сприяння успішності навчання учнів має відповідати таким вимогам:



  • висвітлювати результати діяльності на уроці учнів,а не вчителя («Після цього уроку учні зможуть…»);

  • чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку; результати мають бути сформульовані за допомогою дієслів: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, дискутувати, дати власну оцінку, проаналізувати, сформувати та висловлювати власне ставлення тощо;

  • щоб було зрозуміло, як можна виміряти такі результати, коли вони будуть досягнуті.

В інтерактивній моделі навчання надзвичайно важливо формулювати результати (визначати дидактичну мету). Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в цій частині уроку потрібно:

  • назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

  • якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

  • попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття;

  • нагадати учням, що наприкінці уроку буде перевірятися, наскільки вони досягли таких результатів.

Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Надання необхідної інформації. Мета цього етапу уроку – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, демонстрування домашнього завдання, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності. На уроці вчитель може ще раз звернути на інформацію, особливо на практичні поради, прокоментувати терміни, організувати невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10 – 15% часу.

Центральна частина заняття – інтерактивна вправа. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Ця частина уроку має займати близько 50 – 60 % часу на уроці. Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:



  • інструктування – вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло (2 – 3 хв.).

  • Об’єднання в групи і (або) розподіл ролей (1 – 2 хв.).

  • Виконання завдання,при якому вчитель виступає як організатор, помічник (5 – 15 хв.).

  • Презентація результатів виконання вправи (3 – 15 хв.)

  • Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів (3 – 15 хв.)

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, в письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. Усне обговорення може проводитися за запитаннями:



  • З якою метою ми робили цю вправу?

  • Які думки вона у вас викликала?

  • Які почуття?

  • Чому ви особисто навчились?

  • Чому б хотіли навчитись у подальшому?

Найважливішою частиною інтерактивного уроку є підсумки. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми тощо. Для підсумків уроку та оцінювання його результатів у балах доцільно залишати до 20 % часу.

Особливості діяльності вчителя та проведення таких уроків полягають у конкретизації цілей для кожного етапу уроку, створенні умов для прийняття їх учнями, переведенні змісту навчальної інформації в систему проблемних навчальних завдань, управлінні діяльністю учнів з урахуванням індивідуальних особливостей психічного розвитку учнів, створенні умов для рефлексивної діяльності школярів.

Розділ ІІ. Використання методів особистісно-орієнтованого навчання на уроках української мови та літератури
У сучасних умовах домінуючим має стати особистісно-орієнтований підхід до навчання, який зумовлює надання належного місця методам і формам навчання, сфокусованим на учневі. Найефективнішим з погляду досягнення мети особистісно-орієнтованого навчання є інтерактивні методи навчання. Вибір технологій навчання залежить від багатьох факторів:


  1. вікових особливостей учнів;

  2. рівня знань;

  3. специфіки предмета;

  4. мети навчальної діяльності;

  5. особливостей самого вчителя.

За характером пізнавальної діяльності учнів та її метою

А.В.Хуторський класифікує методи продуктивного, особистісно-орієнтованого навчання на три групи:

1) когнітивні (мета навчальної діяльності – пізнання об’єкту);

2) креативні (мета – створення усної чи письмової навчальної продукції);

3) методи організації навчання (учень самостійно оцінює свій рівень знань чи відбувається взаємонавчання, взаємоконтроль).

Використання названих методів на уроках української мови та літератури забезпечує особистісне становлення дитини, не лише розвиток розумових здібностей, а й досягнення кінцевої мети – емоційного благополуччя, духовної зрілості, мобільності розвитку школяра.

На уроках української мови та літератури продуктивною є технологія організації групової навчальної діяльності. У такій формі роботою кожного учня керує вчитель опосередковано, через завдання, яке він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Це пояснюється тим, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання, адже у дітей формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує організаційну функцію. Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один із одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. У груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує дорослі види діяльності.

Таким чином, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг:


  • за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

  • висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

  • формується вміння співпрацювати;

  • формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

  • розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Урок має бути ефективним, оптимальним за структурою. На кожному уроці дається учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов’язково словесного звучання свої думок.
2.1. Інтерактивні форми роботи на уроках української мови
Сучасний урок української мови - поліфункціональне, багатоаспектне явище; він активно впливає на розвиток пізнавальних і творчих здібностей особистості. На уроці розкривається краса і багатство української мови та створюються умови для їх засвоєння учнями й користування у своїй комунікативній діяльності.

Розробляючи технологію навчання рідної мови, доцільно виходити з поєднання функціонального та комунікативного підходів, що стимулює діяльність учнів на уроці, сприяє формуванню вмінь вільно здійснювати мовленнєве спілкування в усній і письмовій формах, доцільно використовувати ресурси рідної мови в різних життєвих ситуаціях, застосовувати вироблені суспільством правила мовленнєвої поведінки.

Навчаючи школярів мови, учитель повинен забезпечити раціональне змістове наповнення своїх занять. На думку вчених, педагогічна майстерність учителя розвивається через фундаментальні знання з фаху, високу загальну культуру й ґрунтовну дидактичну компетентність. Організація уроку спирається на інтерактивну технологію, яка сприяє формуванню пізнавальної активності учнів, покращує якість навчально-виховного процесу.

Інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови – це особисті асоціації, які допомагають розвинути творчі здібності, інтелект, нестандартність мислення, уяву, фантазію, орієнтують на пошук нових ідей ,фактів, образів тощо. При подачі нового матеріалу або узагальненні вивченого застосовується опорна схема – блок-схема. Метод «Прес» використовується при обговоренні дискусійних питань та проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати власну позицію. Використовується на етапі закріплення нового матеріалу, коли учень повинен аргументувати свій вибір, і на уроках розвитку зв’язного мовлення, сприяє розвитку логічного мислення. Мовна гра «Коректор» пропонує знайти помилку, виправити, скласти словосполучення, речення, що сприяє культурі мовлення. «Відшукай ключ» вносить елемент гри, творчості, стимулює роботу (у правильно записаних словах підкреслити певні букви, щоб прочитати зашифроване). Даний метод використовується для перевірки засвоєного матеріалу.

Наприклад, при вивченні фразеології у 6 класі на уроці закріплення знань використовуємо елемент «Латка». У цій вправі дано слова: ніс, язик, вухо, губа, зуб, – які треба вставити , щоб отримати фразеологізми.


  • Тримати … за вітром;

  • На … нічого покласти;

  • І за … не свербить:

  • Робити з …халяву;

  • Хоч в … стрель.

Отже, використовуючи інтерактивні методи навчання на уроці української мови, досягається розвиток творчих здібностей особистості, її уява, нестандартне мислення тощо.
2.2. Використання технологій групового навчання на особистісно-орієнтованому уроці української літератури

Як відомо, розвиток підростаючої особистості не зводиться до накопичення нею знань, умінь і навичок, а й передбачає перебудову, систематизацію, узагальнення засвоєння індивідом.

Досвід роботи вчителя переконує, що треба впроваджувати інтерактивні методи колективної навчальної діяльності. Треба зауважити, що на уроках літератури деякі методи мають незначну частоту використання ( «карусель», «акваріум», «броунівський рух», «ажурна пилка» тощо), а доволі часто використовуються такі прийоми, як робота в парах і малих групах, «мікрофон», «незакінчене речення», Прес, рольові ігри, дискусії. На сучасних уроках літератури повинні переважати колективні форми роботи. Ще Л.Виготський твердив, що в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно.

Наприклад, методи «Мікрофон» і «Незакінчене речення» використовуємо у ході аналізу кіноповісті О.Довженка «Україна в огні». Після опрацювання теоретичного матеріалу пропонуємо закінчити речення: «Україна в огні – це…».

Роботу в парах можна проводити на будь-якому етапі уроку. Отримавши завдання, учні активно співпрацюють упродовж наперед визначеного часу (до 3 – 5 хвилин). Учасники обмінюються думками, щоб потім озвучити перед аудиторією. По закінченні часу озвучуються результати роботи. Серед завдань є такі: обговорити питання, взяти інтерв’ю, розробити план, порівняти, заперечити одне одного тощо. На уроці, де розглядається творчість М.Хвильового, актуалізуємо опорні знання. Пропонуємо одному учаснику бути письменником, а іншим – кореспондентом. «Кореспонденти» ставлять запитання «письменнику» (по біографії М.Хвильового). зауважимо,що в даному випадку метод «робота в парах» органічно поєднується з методом «рольові ігри».

При обговоренні дискусійних питань використовується метод «Прес», коли треба зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Свою думку учні починають словами: Я вважаю,що…

Потім пояснюється причина появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (…тому що…). Наводяться приклади, додаткові аргументи на підтримку власної позиції (…наприклад…). Узагальнюється думка (…отже…, …таким чином…).

Підсумовуючи роботу за драматичною поемою «Бояриня», пропонуємо учням відповісти на запитання: «Хто у «Боярині» переживає трагедію?».

Виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання допоможе дискусія. Школярі пригадують правила культури ведення дискусії. Учитель заздалегідь пропонує тему і план дискусії, учні самостійно готуються, опрацьовуючи додаткову літературу. Після закінчення дискусії роблять узагальнення, підбивають підсумки.

Рольові ігри імітують реальність шляхом проживання ситуації у ролі, надають можливості діяти «як насправді». Учень повинен чітко дотримуватися своєї ролі, намагатися слухати партнерів, не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі; вийти з ролі по закінченні сцени; взяти участь в аналізі. Учитель розподіляє ролі, дає час на обдумування. Після закінчення гри проводиться ретельний і поглиблений аналіз побаченого і

почутого. Бажано, що кожен учасник відповів на питання:


  • Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?

  • Що подобалось під час гри, а що – ні?

  • Як вплине роль на ваше подальше життя?

На уроці під час вивчення «Кайдашевої сім’ї» І.Нечуя-Левицького постає перед дітьми завдання: відповісти на запитання, вжившися в образи Кайдашів.

Кайдашу: Чому ви, такий богомільний, постійно заходите у шинок?

Кайдашисі: Чому ви так не любите своїх невісток?

Для того, щоб зібрати якомога більше ідей від усіх учнів упродовж обмеженого часу щодо розв’язання проблеми, варто використати «мозковий штурм», який спонукає учнів проявляє творчість, дає змогу вільно висловлювати свої думки. Назвавши проблему, учитель пропонує учням висловити ідеї, коментарі тощо. Усі пропозиції записуються на дошці без зауважень, запитань. Так, прочитавши роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», на обговорення виноситься питання: Чому Чіпка став пропащою силою? Хто в цьому винен?

Шкільна практика доводить, що використання різноманітних групових форм виробляє стійкий інтерес до предмета, усуває одноманітність, мобілізує вольові та інтелектуальні зусилля школярів. Групові технології можуть практикуватися на всіх етапах уроку літератури: на початку уроку замість опитування, одразу після викладу учителем нового матеріалу, під час повторення та узагальнення.

Так, на початку уроку , коли вивчається роман Ю.Яновського «Вершники», а новели уже прочитані, доречно використати «коло ідей», згідно з якою всі групи виконують одне й те саме завдання, що складається з кількох питань:



  1. Чи дотримувались батьківської науки сини Половців?

  2. Чи є моральне виправдання братовбивству?

  3. Чи правий Оверко, коли говорить: «Рід переведеться, а держава стоятиме?»

Коли малі групи завершили виконувати завдання, учитель запитує всі групи по черзі, поки вичерпаються ідеї.

Сучасна система тематичного оцінювання знань спонукає учнів до чіткого усвідомлення навчальних цілей, потрібності певної теми, її значущості для розв’язання життєвих проблем. Тому так важливо, щоб завдання, які пропонуються для опрацювання в групах, були творчого, проблемно-пошукового, науково-дослідницького змісту.

Прикладом завдань творчого характеру можуть бути такі:

Придумайте рекламу художньому твору, яка б зацікавила читачів.



  1. Створіть словесний портрет головної героїні роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»

  2. Складіть лист-звернення від свого імені до братів Половців з роману Ю.Яновського «Вершники».

Завдання проблемно-пошукового характеру:

  1. Поміркуйте над роллю пейзажу в повісті Уласа Самчука «Марія». Зачитайте відповідні уривки.

Приклади завдань науково-дослідницького змісту:

  1. Ліна Костенко – великий майстер афористичних висловлювань.

  2. Розкрийте зміст екологічного мотиву у поезії Ліни Костенко «Ще назва є, а річки вже нема».

Таким чином, групова навчальна діяльність школярів вирішує багато проблем: поліпшує якість навчально-виховного процесу, підвищує рівень комунікативності учнів, виробляє уміння вести діалог, дискусію, спонукає до наукових досліджень.

Висновки
Сучасна педагогічна діяльність спрямована на формування в навчально-виховному процесі духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття й розвиток потенційних можливостей і здібностей учнів. Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей і нахилів особистості.

Принцип особистісно-орієнтованого навчання, що активно запроваджується в сучасній школі, значно розширює можливості учнів у створенні власної освітньої траєкторії. Оскільки навчальний процес набуває особистісного спрямування, то всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконалення змісту і структури уроку, методів і прийомів його проведення.

Педагогічні технології, в яких домінують форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, максимально забезпечують не лише засвоєння матеріалу всіма школярами, але й сприяють інтелектуальному розвитку особистості, її самостійності, гуманності у ставленні до інших учнів, озброюють уміннями відповідально діяти в життєвих ситуаціях. Особистісно-орієнтований підхід передбачає допомогу вихованцю в усвідомленні себе особистістю, у виявленні та розкритті можливостей, у створенні умов для самовираження і реалізації. На таких уроках учень і вчитель є рівноправними, створена атмосфера співробітництва, взаємодії, отже сприяє зацікавленості учня в здобуванні знань, формує пізнавальну активність вихованця, покращує якість навчально-виховного процесу.

Дійсно, використовуючи різноманітні групові форми роботи на уроках української мови та літератури, в учнів з’являється стійкий інтерес до

предмета. Вони активно працюють на початку уроку, під час вивчення нового навчального матеріалу або під час узагальнення.

Таким чином, групова навчальна діяльність школярів вирішує багато проблем: поліпшує якість навчально-виховного процесу, підвищує рівень комунікативності учнів, виробляє уміння вести діалог, дискусію, спонукає до наукових досліджень.

Список використаної літератури




  1. Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник. – Одеса: «ТЕС», 2000

  2. Васьков Ю.В. Сучасні освітні інноваційні концепції / Педагогічні теорії, технології, досвід. – Харків, 2000

  3. Голуб Н., Дяченко Н., Остапенко В., Шляхова В. Технологія сучасного уроку рідної мови. – Черкаси: Відлуння, 1999

  4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004

  5. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, А.Г. Волинець. – К., 1997

  6. Дзюба І. Які інновації потрібні науці та нації // Урок української. – 2000. – №2

  7. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. – 2002. – №*

  8. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. – К., 2000

  9. Освітні технології: Навч. метод. посібн. / Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М. та ін..; За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.; А.С.К., 2001

  10. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2004

  11. Плиско К.М. Принципи, форми і методи навчання української мови. – Харків: Основа, 1995

  12. Степанишин Б. Викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Проза, 1995

  13. Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній спрямованості на учня // Дивослово. – 2004. – №2

  14. Фасоля А. На порозі особистісно зорієнтованого навчання // Українська мова і література в школі. – 2004. – №1

  15. Хуторской А.В. Педагогика. – С.-П., 2001

  16. Хуторской А. Современная дидактика. – С.-П. – М. – Харьков – Минск, 2001



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал