Суміжні права курс лекцій




Сторінка7/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19
4.5 Обмеження майнових авторських прав
Майнові авторські права обмежуються законодавством про авто- рське право у часі, територіально, а також в окремих випадках - в
інтересах суспільства.
Законодавством встановлюється строк чинності майнових авто- рських прав на твір, які виникають з моменту його створення діють протягом певного часу після смерті автора. Мета цього положення законодавства - дати змогу спадкоємцям отримувати економічну вигоду після смерті автора, а в подальшому - відкрити широкий доступ суспільства до культурного надбання.

102
В інтересах суспільства та з метою оптимізації використання об’єктів авторського права за певних обставин, що регламентують- ся законодавством, деякі дії, що звичайно обмежені авторським пра- вом, допускаються без дозволу автора чи іншого суб’єкта авторсько- го права – це так зване вільне використання творів. Встановлені
законом випадки вільного використання творів стосуються різних видів творів і викликані необхідністю забезпечити компроміс між
інтересами суб’єктів авторського права та необхідністю доступу до
інформації суспільства в цілому.
Вільне використання може здійснюватися без виплати авто- рської винагороди і з виплатою авторської винагороди.
В окремих випадках вільне використання творів визнається законодавством усіх держав світу і прямо допускається міжнародни- ми конвенціями з авторського права. Але таке використання сто- сується лише правомірно оприлюднених творів, не зачіпаючи осо- бистих немайнових прав авторів, та допускається лише за умови,
що цим не завдає шкоди нормальному розповсюдженню творів і не обмежує законні інтереси авторів.
Законодавство встановлює вичерпний перелік вільного викорис- тання творів.
4.5.1 Строк чинності авторського права
Відповідно до статті 446 Цивільного кодексу України та статті 28
Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає
діяти від дня створення протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.
Але із загального правила передбачено такі винятки:
1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;
2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє
протягом 70 років після їх реабілітації;
102

103 3) твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, але в межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;
4) для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування. Якщо взятий автором псевдонім не викликає
сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,
оприлюдненого анонімно або під псевдонімом,
розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується загальне правило;
5) у разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,
серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.
В усіх зазначених випадках чинність авторського права почина-
ється з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазна- чені юридичні факти.
Твори, на які авторське право скінчилося, вважаються суспіль- ним надбанням.
Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно викорис- товуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди,
проте, з дотриманням особистих немайнових прав, встановлених законом.
Кабінету Міністрів України надано право встановлювати виплати спеціальних відрахувань за використання на території України тво- рів, які стали надбанням суспільства.
Відповідно до пункту 8 статті 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін охорони авторських прав зару- біжних авторів визначається законодавством держави, в якій витре- бується така охорона, якщо законодавством не передбачено інше;
цей строк не може бути довшим, ніж термін, встановлений у держа- ві походження твору.

104
4.5.2 Вільне використання творів без виплати винагороди
Випадки вільного використання творів без виплати авторської
винагороди встановлено статтями 21-25 Закону України «Про авто- рське право і суміжні права».
Стаття 21 визначає порядок вільного використання творів із зазначенням імені автора.
Відповідно до вказаної статті без згоди автора (чи іншої особи,
яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені
автора і джерела запозичення, допускається:
- використання цитат (порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі
з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і
журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і
творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
- використання літературних і художніх творів в обсязі,
виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,
передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
- відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення,
публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
104

105
- відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
- відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;
- видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
- відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
- публічне виконання музичних творів під час офіційних і
релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі,
виправданому характером таких церемоній;
- відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень,
доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
- відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями
22-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
З появою сучасної копіювальної техніки відтворення творів, що охороняються законом, шляхом репродукування стало серйозною загрозою правам авторів і видавців. У великих масштабах репроду- куванням займаються бібліотеки та навчальні заклади. З цією про- блемою зіткнулися всі західні країни, які ввели до свого авторського
і бібліотечного законодавства спеціальні правила, які ставлять реп- родукування в жорсткі рамки.
Такі ж спеціальні правила щодо репродукування введено і до
Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Стаття 22 встановлює порядок вільного відтворення бібліотека- ми та архівами примірників твору репрографічним способом.

106
Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авто- рське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних про- грам і баз даних), з ілюстраціями чи без них. При цьому це відтво- рення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що бібліо- тека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження, а відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру.
Також допускається відтворення, яке здійснюється для збере- ження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного при- мірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого,
пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної
бібліотеки чи архіву, і одержання такого примірника оригіналу руко- пису літературного твору іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематично- го характеру.
Відповідно до статті 23 дозволено вільне відтворення примірни- ків твору для навчання.
Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авто- рське право, відтворення уривків з опублікованих письмових та аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті.
Також навчальними закладам дозволено репрографічне відтво- рення для аудиторних занять опублікованих статей та інших неве- ликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюст- раціями або без них за умови, коли обсяг такого відтворення відпо- відає зазначеній меті, і відтворення твору є поодиноким випадком та не має систематичного характеру.
Репрографічне відтворення (репродукування) твору – це відтво- рення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшено- му) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його при-
106

107
мірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами,
крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер.
Окрему групу видів вільного використання творів становлять деякі випадки використання комп'ютерних програм. Специфіка цього об’єкта авторського права полягає в тому, що при його вико- ристанні в комп’ютері або комп’ютерних системах (мережах), неми- нуче відбувається відтворення, переробка, публічний показ або пуб- лічне виконання.
Порядок вільного копіювання, модифікації та декомпіляції
комп'ютерних програм
2
визначено у статті 24.
Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної про- грами, має право без згоди автора або іншого суб’єкта авторського права, внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи,
яка використовує ці програми, і вчинити дії, пов'язані з функціону- ванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокре- ма, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи
іншою особою, яка має авторське право.
Крім того, ця особа може виготовити одну копію комп'ютерної
програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випад- ках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знище- ним або стане непридатним для використання. При цьому, копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей,
ніж модифікація, і має бути знищена у разі, якщо володіння примір- ником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним.
2 Копія комп’ютерної програми - примірник комп’ютерної програми, скопійований з оригіна- лу для дальшого використання.
Модифікація - видозміна, перетворення, поява нових ознак, властивостей; якісно відмінні
стани чого-небудь.
Декомпіляція комп’ютерної програми - перетворення комп’ютерної програми з об’єктного коду у вихідний текст.

108
Дозволяється декомпілювати комп'ютерну програму з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за умови, що
інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, рані- ше не була доступною цій особі з інших джерел, а також коли зазна- чені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програ- ми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії. При цьому,
інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використову- ватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими про- грамами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків,
якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну про- граму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.
По відношенню до комп’ютерної програми також допускається проведення спостережень, вивчення, досліджень функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії з завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.
Під час застосування положень статті 24 не повинна завдавати- ся шкода використанню комп'ютерної програми і не повинні обме- жуватися законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має
авторське право на комп'ютерну програму.
Відповідно до статті 25 допускається без дозволу автора (чи
іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської
винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для зви- чайного кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, за винятком творів: архітектури у формі будівель і споруд; комп’ютер- них програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24; реп- рографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23.
108

109
4.5.3 Вільне використання творів з виплатою винагороди
Розповсюдження сучасної звуко- і відеозаписувальної апаратури створило широкі можливості для простого й дешевого відтворення випущених у світ творів. В умовах, коли визначити масштаби фак- тичного використання таких творів практично неможливо, Україна,
як і інші країни, ввела до свого законодавства правила, що дозволя- ють вільне відтворення аудіовізуальних творів і фонограм в особис- тих цілях («приватне копіювання»), але з обов’язковою виплатою винагороди авторам, виконавцям і виробникам фонограм.
Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворюва- ти у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичай- ного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора
(авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм,
але з виплатою винагороди.
Відповідно до статті 42 виплата винагороди авторам, виконав- цям, виробникам фонограм і відеограм за передбачені частиною другою цієї статті відтворення здійснюється у формі відрахувань
(відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключ- но в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.
Не сплачують авторську винагороду виробники професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для вико- ристання в домашніх умовах та обладнання і матеріальних носіїв,
що експортуються за митну територію України. Авторська винагоро- да не сплачується також і у випадку ввезення обладнання і матері- альних носіїв на митну територію України фізичною особою виключ- но в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають сплачува- ти виробники та імпортери обладнання і матеріальних носіїв, визна- чено постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір відраху- вань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних

110
носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або)
відеограмах» № 992 від 27 червня 2003 року. Ці кошти виробники та
імпортери обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Державним департаментом інтелектуальної власності
уповноваженим організаціям колективного управління. Зібрані
кошти розподіляють між організаціями колективного управління, які
є на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності,
на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці
кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалі- зації обладнання й матеріальних носіїв.
Зібрані кошти розподіляють між організаціями колективного управління, якщо інше не домовлено між ними, у таких пропорціях:
авторам – 50 відсотків; виконавцям – 25 відсотків; виробникам фонограм і відеограм – 25 відсотків.
Законодавець вирішив делікатне питання про відтворення для приватного використання, не піддаючи сумніву принципи авторсько- правового захисту.
Він дійшов висновку, що автор повинен одержати винагороду за те відтворення, якому не міг практично перешкоджати.
Рішення про сплату винагороди виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв пояснюється тим, що на відтво- рення для приватного використання не може бути накладено забо- рону або введено будь-який контроль, бо не існує технічних і юри- дичних засобів для здійснення цих операцій.
Винагорода призначається авторам з творів яких зроблено зву- козапис або відеозапис.
110

5 ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
5.1 Виникнення авторського права
Авторське право спрямовано на охорону форм, їх матеріалізацію в конкретних творах, що надає змогу сприйняття та використання твору шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом. Задум письменника чи композитора,
який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ,
певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі,
не визнається об'єктом авторського права. Думки та образи автора,
що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті
іншими людьми, тому не існує практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття.
Моментом виникнення авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь- якої об’єктивної форми. Для надання авторсько-правової охорони важливим є сам факт існування твору в будь-якій об’єктивній формі,
причому від того, оприлюднено його чи ні.
Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону
України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Виникнення авторського права від моменту створення твору, що не потребує виконання будь-яких додаткових дій, які визначаються
«формальностями», є наріжним каменем всієї системи авторського права.
Надання автоматичної охорони через факт створення твору відрізняє авторське право від іншої складової права інтелектуальної
власності - права промислової власності. Об’єкти промислової
власності охороняються внаслідок надання правової охорони уповноваженим державним органом після відповідної процедури їх реєстрації, складність якої залежить від виду об’єкта, що охороняється.
111

Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений в основу авторського права, зумовлений особливостями об’єкта охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї; будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний об’єкт і тому заслуговує на охорону. Проведення спеціальної
експертизи, що передує наданню правової охорони, об’єктивно не вимагається.
Закон виходить з того, що існування та захист авторських прав можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей.
Однак слід мати на увазі, що на оригіналі і примірниках твору може проставлятися знак охорони авторського права (стаття 437
Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), який складається з трьох елементів:
- латинської букви «С» у колі - ©;
- імені (найменування) володільця виключних авторських прав;
- року першого опублікування твору.
При цьому, правовою охороною рівною мірою користуються як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.
Основною метою зазначення на творі даного знаку є
інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється, а також спрощення процесу доведення провини порушника, якщо подібне порушення сталося.
Знак охорони авторського права почав використовуватися у зв’язку з приєднанням СРСР до Всесвітньої конвенції про авторське право в 1973 році
3
. Конвенцією передбачено: якщо національним законодавством будь-якої держави-члена вимагається дотримання певних формальностей для виникнення або здійснення авторських
112 3
Такий спосіб сповіщення про виключні майнові права вперше встановлений законом США
«Про авторське право» 1909 року, а з 1952 року прийнятий Всесвітньою конвенцією про авторське право.
прав, то всі формальності вважаються виконаними, якщо на творі
стоїть знак охорони авторського права.
5.2 Презумпція авторського права
Презумпцією в юриспруденції є визнання існування певного факту юридично достовірним, доки не буде доведено протилежне.
Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та частини
1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа,
зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (копії твору, виконаній у будь-якій матеріальній формі) – це презумпція авторства. Зазначене положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом,
який ідентифікує автора.
Частиною 4 статті 11 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» встановлено, що якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно
ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я та не заявить про своє авторство.
Видавець у цьому випадку є законним представником автора і,
представляючи його інтереси, не повинен представляти доручення від автора або договір з ним, оскільки автор виявив бажання зберегти своє ім’я в таємниці.
Зазначена норма повинна поширюватися за аналогією на будь- які оприлюднені твори. Стосовно видавця, то під ним слід розуміти будь-яку особу, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила його.
5.3 Реєстрація авторського права
У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції
про охорону літературних і художніх творів. Конвенція є
найдавнішим і найшановнішим міжнародним договором у сфері
авторського права, з підписанням якого у 1886 році розпочалося
113
формування єдиної міжнародної системи охорони авторського права. В 1908 році в Бернській конвенції було закріплено принцип автоматичної охорони авторських прав. Згідно зі статтею 5 діючої
редакції Бернської конвенції користування здійснення авторських прав не пов’язано з виконанням будь-яких формальностей.
Разом з тим, у багатьох державах законодавчими актами щодо авторського права закріплені норми факультативної реєстрації
авторського права та депонування як самих творів, так і договорів та
інших документів, відповідно до яких здійснюється розпоряджання цими правами. При цьому вказані формальності не є умовою виникнення та використання авторського права, а покликані
впорядкувати відносини, пов’язані з використанням творів та захистом авторських прав у разі їх порушення. Реєстрація або депонування здійснюються державними органами або іншими громадськими чи приватними організаціями в залежності від традицій, які склалися історично.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал