Суміжні права курс лекцій




Сторінка4/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
3 СУБ’ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
3.1 Елементи авторсько-правових відносин
Норми авторського права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відносини за участі фізичних і юридичних осіб. Відносини врегульовані авторським правом, називаються авторсько- правовими відносинами.
Авторсько-правові відносини - це форма, завдяки якій норми авторського права реалізуються в житті.
Оскільки авторське право є частиною цивільного права,
авторсько-правові відносини можна визначити як особисті
немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами сучасного авторського права між юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних авторських прав та обов’язків, які виникають,
змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і
забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
Елементами авторсько-правових відносин є:
- суб’єкти та об’єкти авторського права;
- суб’єктивне авторське право та суб’єктивний авторський
- обов’язок.
3.2. Суб’єкти авторського права
Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7
Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону.
Враховуючи норми статті 7 та пункту 1 статті 15 Закону України
«Про авторське право і суміжні права» фізичні та юридичні особи стають суб’єктами авторського права після передачі (відчуження)
авторами або спадкоємцями на основі відповідного договору майнових прав на користь цих осіб.

49
Отже, поняття «автор твору» і «суб'єкт авторського права»
нетотожні як за змістом, так і за значенням.
Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що автор твору є первинним суб’єктом авторського права.
Інші фізичні та юридичні особи є похідними суб’єктами авторського права.
У автора твору авторське право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому зако¬ном. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону.
3.2.1 Автори творів
Автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні
права»).
Отже, автором твору може бути лише людина, яка як учасник цивільно-правових відносин є фізичною особою (стаття 24
Цивільного кодексу України).
Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу
України), не може бути автором твору.
Автором може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Порядок реалізації авторського права залежить від цивільної
правосуб’єктності фізичної особи.
Здатність мати цивільні права і обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (стаття 25 Цивільного кодексу України). Вона є необхідною умовою правоволодіння у правовідносинах. Тому автором твору потенційно може бути будь- яка людина.
49

50
Обсяг цивільних прав і обов’язків залежить від цивільної
дієздатності фізичної особи, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки,
самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 Цивільного кодексу України).
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років; у встановлених випадках повна цивільна дієздатність може надаватися з шістнадцяти років органами опіки й піклування (статті 34, 35 Цивільного кодексу України).
Неповну цивільну дієздатність має особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Вона має право самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (стаття 32 Цивільного кодексу України).
Часткову цивільну дієздатність має особа у віці до чотирнадцяти років. Вона має право самостійно здійснювати особисті немайнові
права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (стаття 31 Цивільного кодексу України).
Цивільна дієздатність особи може бути обмежена судом.
3.2.2 Співавторство
Твори науки, літератури і мистецтва можуть бути результатом творчої праці як однієї особи, так і кількох осіб – співавторів, які
беруть участь у творчому процесі. Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. При цьому, спільний твір має бути створено спільною творчою працею співавторів.
Статтею 13 Закону України «Про авторське право і суміжні
права» визначено, що співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Твір, створений у співавторстві, може мати як одну, так і і
декілька різних форм втілення творчих задумів: письмова, звукова,
зображувальна тощо. При застосуванні однієї форми творча праця співавторів має однорідний характер, а при застосуванні різних форм кожен співавтор виконує свою специфічну творчу функцію.

51
Спільна творча праця може реалізовуватися у різних формах:
одні автори працюють разом, інші працюють індивідуально, лише здійснюючи координацію своєї творчої діяльності, доводячи творчий задум до бажаного результату. Співавторство можливе лише на основі добровільного поєднання творчих зусиль різних авторів.
Спільний твір повинен бути єдиним цілим, таким, що не може
існувати без складових частин як ціле. Наприклад, в опері музика поєднується з текстом, а у балеті - з танцем. Тому музика без тексту
- не опера, танець без музики - не балет. Поєднання різних форм творчості можливо й у випадку, коли жодна з складових частин не втрачає самостійного значення, а кожен автор може використовувати свою частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами (музичний пісенний твір,
аудіовізуальний твір).
Коли неможливо виокремити працю кожного співавтора у створеному творі, таке співавторство називається нероздільним.
У випадку, коли складові частини твору чітко визначені, і відомо,
хто зі співавторів створив ту чи іншу частину, таке співавторство називається роздільним. При роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину твору,
водночас він є співавтором твору в цілому.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має
самостійне значення.
Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві,
утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.
У разі порушення авторського права на твір, який створено у співавторстві, кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

52
Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в договорі між ними не передбачено інше.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» відносини між співавторами визначаються угодою,
яку вони укладають між собою. Пункт 3 статті 436 Цивільного кодексу України встановлює, що відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Вимога про врегулювання взаємовідносин між авторами шляхом укладання угоди про співавторство, зводить до мінімуму виникнення конфліктних ситуацій між співавторами при використанні твору, а також значно полегшує правові розв’язання спорів.
Стаття 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
виділяє окремий вид спільної творчої діяльності, віднесеної до співавторства. Так співавторством є авторське право на інтерв'ю.
Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.
Не визнається співавторством надання авторові певної
допомоги (технічної, матеріальної, організаційної). Якщо одна особа створює сюжет, висловлює свої погляди, а інша лише записує їх, то йдеться про надання авторові технічної допомоги при створенні
твору, і це не є співавторством.
Про співавторство не йдеться, коли новий твір додають до раніше створеного твору: наприклад, музику - до віршованого тексту. Тому наявність декількох авторів не завжди є
співавторством.
Дискусійним можна назвати питання щодо віднесення до творів,
створених у співавторстві, так званих колективних творів, які також
є результатом праці двох і більше авторів. Колективний твір – це твір, який створюється за ініціативою та під керівництвом фізичної
або юридичної особи, яка опубліковує його під своїм іменем або назвою, використовуючи матеріали, підготовлені для авторами. У
результаті укладання ці матеріали утворюють єдиний самостійний

53
твір. Прикладами таких творів є енциклопедії, словники, журнали,
газети, бази даних, складні комп’ютерні програми, аудіовізуальні
твори. Основною проблемою при віднесенні цих творів до таких, що створюються у співавторстві, є визначення питання щодо наявності
або відсутності спільної творчої праці при створенні таких творів.
3.2.3 Інші суб’єкти авторського права
Крім автора твору за законом, набути авторські майнові права на твір можуть спадкоємці автора; наймач (роботодавець) автора твору; упорядник збірників або інших складених творів.
Авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, до фізичних чи юридичних осіб та інших учасників цивільних відносин у порядку спадкування за заповітом або за законом (стаття 29 Закону України «Про авторське право і
суміжні права»). До спадкоємців не переходять особисті немайнові
права авторів. Спадкоємці мають лише право протидіяти посяганню на твір, яке може завдати шкоди честі та репутації автора.
Іншими суб’єктами авторського права, які набувають майнових прав за законом, є:
роботодавець (наймач) автора твору, створеного у зв’язку з виконанням трудового договору (службового твору) згідно зі статтею
16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статтею
429 Цивільного кодексу України;
особа, яка видавцем періодичних видань (газет, журналів) та збірників (енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць),за статтею 19 Закону України
«Про авторське право і суміжні права».
Юридична особа може стати суб’єктом авторського права в порядку правонаступництва (злиття, приєднання, поділу,
перетворення) згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України.
Суб'єктом авторського права за договором може стати будь-яка фізична чи юридична особа. Види, зміст, порядок укладання договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності
на твір визначено цивільним законодавством України статтями 31-

54 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та главою
75 Книги V Цивільного кодексу України.
3.3 Поняття та ознаки об’єкта авторського права
Об'єктом авторського права є твір.
В авторському праві під твором розуміють результат
інтелектуальної творчої діяльності людини, який відзначається оригінальністю, втілено у будь-якій об’єктивній, доступній для сприйняття та використання формі, може бути відтворено,
доведено до загального відома, перероблено.
Твір – це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі
творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об’єктивній формі.
Ознаками твору, який визнається об’єктом авторського права, є
творчий характер твору, оригінальність твору та об’єктивна форма вираження твору.
Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8
Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторським правом охороняються твори як оприлюднені, так і не оприлюднені,
як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,
жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,
розваги тощо), цінності і достоїнства, а також способу чи форми їх об’єктивного вираження.
У законодавстві України немає визначення твору. Разом з тим,
зазначені ознаки твору виділяють при дослідженні норм Закону
України «Про авторське право і суміжні права», в яких визначено,
зокрема, такі поняття, як автор, примірник твору, аудіовізуальний твір, база даних, комп’ютерна програма, твір архітектури, твір образотворчого мистецтва та інші.
Твір може бути об’єктом охорони, якщо він є результатом творчої
праці його автора, тобто є оригінальним, неповторним, суспільно та
історично унікальним.

55
Не має реальних можливостей однозначно охарактеризувати діяльність, в результаті якої створений твір. Тому власне сам твір і
стає практично єдиним універсальним показником, який дає
можливість визнати діяльність як творчу.
Творча діяльність, тобто процес створення твору в силу різних обставин може бути не завершено. Тому авторським правом охороняються як завершені, так і не завершені твори.
Об’єктом авторського права можуть бути тільки твори, які мають оригінальний характер, відзначаються індивідуальністю, яка несе в собі відображення особистості автора. Оригінальність твору в авторському праві є достатньою умовою надання правової охорони.
Оригінальність твору можна визначити лише за фактом його створення. Твір може бути новим, але новизна в авторському праві
не є необхідною умовою охорони. Ідеї, використані при створенні
твору, не обов’язково мають бути новими, оскільки авторське право допускає інтелектуальну творчість на основі існуючих елементів.
Головне, щоб твір відрізнявся від своїх попередників, не був копією або наслідуванням інших творів, був індивідуалізованим вираженням творчого задуму автора. Оцінка оригінальності є різною по відношенню до творів літератури, музики, художнього мистецтва,
науки або коли мова йде про первинні чи похідні твори.
Оригінальний характер твору визначається в кожному окремому випадку.
Загальновизнаним є положення, що авторське право поширюється на твори, що існують в будь-якій об'єктивній формі.
Авторське право охороняє форму твору, що надає змогу сприймати та використовувати твір шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом.
Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій об’єктивній формі, не визнається об'єктом авторського права. Думки та фантазії автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, і тому практично не існує потреби в їх правовій охороні.

56
Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості
автора і набула самостійного буття.
Основним моментом виникнення авторського права та одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об’єктивної форми. Стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для надання авторсько-правової охорони головним є сам факт існування твору у будь-якій об’єктивній формі, незалежно від того, оприлюднений він чи ні.
Ідеї не є творами, навіть якщо вони є новими, тому вони не охороняються авторським правом. До однієї й тієї ж ідеї, теми,
емоції автори можуть звертатися до нескінченності, створюючи твори, які відображають їх особистість та індивідуальність. Існує
думка про те, що всю багатоманітність драматичних колізій можна звести до тридцяти шести ситуацій, яким відповідає така ж кількість емоцій. Надання правової охорони авторським правом ідеям призвело б до обмеження творчих можливостей для створення нових творів. З інших творів можна запозичити не лише ідею, а й окремі елементи, як-от: літературний стиль, окремі факти, тему,
задум, словниковий запас тощо.
Відповідно до чинного законодавства України авторське право поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи,
відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені,
проілюстровані у творі.
Твори науки, літератури та мистецтва можуть бути втілені в таких об’єктивних формах: усна форма (виступи, лекції, промови,
проповіді), письмова форма (книги, брошури, статті), форма звуко- або відеозапису (механічний, магнітний), об'ємно-просторова форма (скульптура, макет, модель), зображувальна форма
(малюнок, ескіз, картина, план, креслення), цифрова форма (по суті
будь-який твір може існувати у цифровій формі).
Всі ці форми поділяють на матеріальну і виконавську. До виконавської форми належать усні твори. Такі твори об’єктивно

57
існують лише під час їх виконання, у разі їх фіксації на матеріальному носії вони існують в інших об’єктивних формах.
Форма та спосіб вираження твору не має значення при вирішенні
питання надання правової охорони. Авторським правом охороняються твори, вираженні у будь-якій формі.
Твір може складатися з окремих оригінальних частин, які можуть використовуватися самостійно (наприклад, музичний твір з текстом). Ці частини, в тому числі й оригінальна назва твору,
розглядають як твори і охороняють авторським правом (стаття 9
Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Авторське право охороняє елементи змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не як такі.
Авторським правом охороняються результати індивідуальної
духовної творчості особистості в галузі літератури, мистецтва та науки. Зазначені галузі людської діяльності виділяють традиційно.
Вони не мають реального наповнення, оскільки окреслити їх для потреби авторського права досить складно. Так, науковий твір є, як правило, літературним твором, а оперу чи театральну п’єсу можна вважати мистецтвом або літературою.
Вказані види творчої діяльності не розглядають окремо і не розмежовують. Вони є лише певним орієнтиром для віднесення результатів творчості до авторського права. Жанр, мета,
призначення, обсяг твору не впливають на рівень його охорони,
оскільки це обмежувало б духовну інтелектуальну творчість особи.
Твори, які є об’єктами авторського права, не повинні відповідати критеріям винахідливості, фантазії тощо. Твір охороняється незалежно від його культурної або художньої цінності, уявлення про які є суб'єктивним. Цінність є відносна категорія смаку. Твір оцінюється публікою та критикою, а не правом.
Всі твори можна розділити на дві групи в залежності від того, чи твір є новим, чи у процесі створення твору використовувалися інші
твори: оригінальні або первинні, твори (різноманітні літературні,
музичні, драматичні, художні, аудіовізуальні тощо) та похідні твори
(переклади, обробки, реферати, анотації, аранжування та інші види переробок).

58
Наприклад, в процесі створення літературного твору розрізняють три основні етапи: у автора визріває авторський задум щодо створення твору, розробляє план розвитку та втілення задуму,
тобто композицію твору, і на завершення автор втілює задум в об’єктивній формі. Тому первинним є твір, чий спосіб вираження та композиція є оригінальними. Похідним є твір, створений на основі
іншого твору. У ньому обов'язково повинно міститися посилання на оригінал.
В статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
похідний твір визначено як твір, що є творчою переробкою іншого
існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація,
адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання,
озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів.
Похідні твори називають залежними творами. Для використання залежних творів необхідно мати для цього дозвіл авторів первинних творів. Похідні твори створюють шляхом переробки інших творів
(переклади, обробки, реферати, анотації та інші) або шляхом об’єднання різних творів в єдиний складений твір (збірники,
енциклопедії, періодичні видання).
3.3.1 Види об’єктів авторського права
У міжнародних договорах та національному законодавстві різних держав, в тому числі й України, визначено перелік творів, які
охороняються авторським правом. Такий перелік є невичерпним у ньому зазначено найважливіші об’єкти авторського права для
інформування потенційних суб’єктів про можливість охорони їх
інтересів в межах авторського права.
Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8
Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права визнано такі твори:
- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

59
- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури,
статті тощо) та їх сценічні обробки, придатні для сценічного показу;
- музичні твори з текстом і без тексту;
- драматичні,
музично-драматичні
твори,
пантоміми,
хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та
їх постановки;
- аудіовізуальні твори;
- твори образотворчого мистецтва;
- твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами,
подібними до фотографії;
- твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла,
ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами
України про правову охорону об'єктів промислової власності;
- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори,
що стосуються географії, геології, топографії, техніки,
архітектури та інших сфер діяльності;
- сценічні обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
- похідні твори;
- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором,
координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові
частини;
- тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

60
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом
інтелектуальної діяльності;
- інші твори.
Слід відзначити складність охорони усних творів (промови,
лекції, доповіді, виступи). Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Це дуже важко зробити автору, який публічно виголосив або виконав свій твір, але не потурбувався про будь-яку матеріальну форму його втілення.
Літературні твори з точки зору авторського права включають в себе різні літературні твори незалежно від їх цінності, призначення та жанру - художня література, публіцистика, твори прикладного характеру, наукова література, література для навчання, листи,
інтерв'ю тощо. Ознакою літературного твору є використання символів і знаків для закріплення твору на матеріальному носії. Вид
і тип символів не мають значення - це можуть бути літери відповідної мови, математичні символи, нотні знаки, хімічні
формули, мова програмування. Матеріальний носій може бути виготовлено з будь-якого матеріалу.
Авторським правом охороняються також музичні твори незалежно від складності теми і композиції, призначені для виконання на музичних інструментах і (або) за допомогою голосу;
музичні твори з текстом (поезія, лібрето тощо) або музичні твори без тексту. Музичний твір може бути виражено у формі нотного запису,
звукозапису, публічного виконання, публічного сповіщення.
Музикою називають мистецтво композиції звуків людського голосу, музичних інструментів або їх комбінації, що впливає на почуття слухачів. Складовими елементами музичних творів є
мелодія, гармонія і ритм. Мелодія - широке поняття, яке включає в себе всі можливі комбінації звуків, що слідують один за одним.
Гармонія є поєднання різних, але узгоджених між собою одночасно відтворених звуків. Ритм – це тимчасова організація музичних звуків

61
та їх сполучень. Оригінальність музичних творів полягає у поєднанні
їх складових елементів.
Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення та формах об'єктивного вираження. Драматичний твір - це літературний твір,
написаний в діалогічній формі й призначений для виконання акторами на сцені. Драматичний твір відносять до двох видів мистецтва: літератури і театру. Основними його жанрами є драма,
трагедія, комедія, трагікомедія.
До об’єктів авторського права відносять музично-драматичні
твори, які включають в себе драматичний і музичний твори як єдине ціле, що належать до різних жанрів. Це опера, балет, оперета,
мюзикл, рок-опера.
Самостійними об'єктами авторського права є твори хореографії
та пантоміми.
Хореографічний твір - це композиція руху для танцю на сцені
або будь-яка інша об'єднана однією думкою система жестів,
створена для виконання. Пантомімою називають твір, що виражає
почуття або драматичні дії за допомогою жестів, поз і міміки, не вдаючись до слів. Сучасні технічні засоби дають змогу зафіксувати хореографічний твір або пантоміму більш детальніше, ніж будь-які
найдокладніші письмові вказівки постановника. Однак, і без фіксації
хореографічних творів на якому-небудь матеріальному носії багато з них нерідко можуть бути дуже точно відтворені, що робить актуальним надання їм охорони з моменту обнародування.
Драматичні та музично-драматичні твори, твори хореографії і
пантоміми є сценічними (театральними) творами, тому авторським правом охороняється не лише літературний текст і музика,
композиція рухів, жестів, поз, міміки, а також сценічна постановка як окремий об’єкт авторського права, визначає оригінальність сценічного показу твору. Сценічну постановку називають спектаклем.
Аудіовізуальні твори займають особливе місце в авторському праві, оскільки вирізняються складністю їх створення відносно

62
організації процесу з залученням різних творчих професій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які
відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана,
телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми,
діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими,
анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Творчий внесок у створення такого комплексного твору, як аудіовізуальний, вносять режисер-постановник, сценарист,
композитор, оператор-постановник, художник-постановник, які є
авторами твору (стаття 17 Закону України «Про авторське право і
суміжні права»), а також актори та інші особи, працю яких об'єднує
діяльність режисера. При цьому деякі компоненти фільму, такі, як сценарій, в тому числі режисерський, музика, фотографічні
зображення (кадри), ескізи, малюнки та макети декорацій, костюмів,
реквізити, можуть існувати та використовуватися окремо від фільму та визнаються самостійними об'єктами авторського права.
Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов’язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і
передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору (особі,
яка організує або організує та фінансує створення аудіовізуального твору), не мають права заперечувати проти виконання цього твору,
його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної
демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і
дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм
і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами

63
аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.
Драматичні, музично-драматичні, аудіовізуальні твори, масові
вистави є сценарними творами. Кожен з них має специфічні
особливості. Так, сценарій у кіно створюють з урахуванням таких виражальних засобів кінематографу, як план і монтаж, з урахуванням можливостей вільної зміни часу і місця дії, широкого охоплення історичних подій, одночасного розвитку паралельних сюжетних ліній. Сценарій в балеті являє собою детальний переказ сюжету з описом усіх танцювальних і мімічних номерів. Будь-який сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальним чи створений у результаті переробки чужого оповідного або драматичного твору,
визнається об'єктом авторського права, що охороняється.
Значне місце серед об'єктів авторського права займають твори образотворчого мистецтва. Це розділ мистецтва, що об’єднує
живопис, графіку, скульптуру та відображує дійсність у наочних, які
сприймає зір образах. Творами живопису та графіки є твори,
виражені за допомогою ліній і (або) кольорів шляхом нанесення на певну поверхню. Скульптурою є твір, що існує у тривимірному просторі (статуї, горельєфи, барельєфи, їх композиції та поєднання), який створюють за допомогою гранування,
формування, лиття або будь-яких інших методів із використанням різних матеріалів (камінь, метал, дерево, глина, цемент тощо).
Особливістю творів образотворчого мистецтва є те, що робота,
пов’язана з створенням, виконується автором особисто. Як правило, ці твори створюють в одному або кількох примірниках, і
повноцінне їх відтворення в більшості випадків неможливе. Багато діячів образотворчого мистецтва живуть саме з того, що продають оригінальні примірники своїх творів приватним особам і музеям.
Авторське право як таке у цьому випадку не передається, оскільки законодавство передбачає, що автор має право контролю за репродукуванням його творів, демонстрацією їх по телебаченню, а також право щодо захисту від плагіату та спотворення твору.
Начерки, ескізи та інші попередні роботи для процесу створення картини або скульптури також підлягають охороні.

64
Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає,
що твір образотворчого мистецтва – це скульптура, картина,
малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі
сценічного) дизайну тощо.
В окрему групу виділені твори ужиткового мистецтва, як твори мистецтва, в тому числі твори художнього промислу, створені
ручним або промисловим способом для використання у побуті або перенесені на предмети такого користування. Це вироби побутового призначення, що мають художні й естетичні якості, та задовольняють не тільки прямі практичні потреби, а й мають естетичне значення.
Твори дизайну. У широкому значенні пі дизайном розуміють будь-яке розташування елементів, складових частин твору мистецтва, а також попередні ескізи творів, які мають бути створені.
Однак, в авторському праві цей термін віднесено до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орнаменти та форми,
що використовуються для виготовлення промислових виробів і
надають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду.
Дизайнерські розробки підлягають охороні як художні твори, а промислові зразки охороняються правом промислової власності.
Об'єктами авторського права визнано фотографічні твори, які
являють собою зображення реальних об'єктів, що отримувані на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони охороняються авторським правом за умови, що композиція, відбір або спосіб фіксації вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю.
Поряд з фотографіями авторське право охороняє твори голографії,
слайди та інші твори, що створені способами, подібними до фотографії.
Охороні підлягають права особи, зображеної на творі
образотворчого мистецтва. Опублікування, відтворення та розповсюдження такого твору допускається лише за згодою зображеної особи, а після її смерті - за згодою дітей і одного із подружжя, що пережило іншого. Дане право належить до одного з особистих немайнових прав громадян. Воно не відноситься до
інституту авторського права, але впливає значним чином на реалізацію авторського права.

65
Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва як об’єкти авторського права мають певну специфіку. З
одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових,
матеріальних, культових естетичних потреб людей, а з іншого - виступають як твори мистецтва.
Архітектура (від грецького аrchitekton - будівельник) - мистецтво проектування та будівництва споруд, будинків, їх комплексів для створення зручного середовища для проживання людей. Згідно
Закону України «Про авторське право і суміжні права» твір архітектури – це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і
ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі
та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).
Авторським правом охороняються як твори архітектурної
графіки й пластики (ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови,
малюнки, плани озеленення, моделі, макети), так і власне твори архітектури - будівлі, споруди, квартали забудови, сади, парки.
Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, що несе
ідею оригінальності з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектурної споруди, якщо навіть проект не був реалізовано.
Містобудування – це комплексна багатогранна діяльність,
спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини в поселеннях та районах розселення.
Садово-парковим мистецтвом називають проектування та створення садів, парків та інших озеленених територій. Включає
планування й розбивку садів і парків та їхніх окремих ділянок, добір рослин з урахуванням клімату та ґрунтів, розміщення й групування рослин, доріг і доріжок, архітектурних і скульптурних форм,
водоймищ тощо.
До об'єктів авторського права належать картографічні твори, що включають в себе географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи
і пластичні твори, що належать до географії, топографії та інших наук. У більшості випадків створення карт та інших картографічних творів вимагає не тільки великої технічної роботи, а й творчого внеску укладача. Особливістю таких творів є те, що над ними

66
працюють колективи спеціалізованих картографо-географічних підприємств.
До картографічних творів віднесено всі види атласів, карт,
планів, картосхем незалежно від їх форми та виду носія інформації;
аерокосмофотокарти, аерокосмофотоплани аерокосмофотосхеми,
їх похідна продукція; цифрові карти та плани (цифрові моделі
місцевості),
картографічне програмне забезпечення;
картографічний зміст глобусів, рельєфні плани та карти, похідні
пластичні твори; рекламна картографічна продукція; схеми, ескізи,
ілюстрації, що стосуються географії, топографії, картографії,
архітектури тощо.
Особливими об'єктами авторського права визнаються похідні
твори. Специфіка похідних творів полягає в тому, що вони створені
на основі вже існуючих творів або складаються з існуючих творів
Проте, наявність творчого внеску особи, яка здійснила переробку вже існуючого твору (творів), дає підстави для визнання таких переробок об’єктами авторського права. До таких творів належать переклади, адаптації, антології, анотації та коментарі, аранжування та оркестровки, пародії, бази даних, збірники та інші складені твори.
Авторське право на похідні твори є правом залежним. Воно визнається та охороняється тільки в тому разі, коли використання похідного твору не веде до порушення прав авторів оригінальних творів, покладених в його основу, у протилежному випадку - визнання і захист прав творця похідного твору не здійснюється.
Статтею 20 Закону України «Про авторське право і суміжні
права» встановлено, що перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу,
адаптації, аранжування або іншої переробки. При цьому авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади та переробки тих самих творів.
Перекладом називають творчу переробку твору для викладення
іншою мовою. Переклад як такий є твором, хоча без перекладеного твору він існувати не може. Однак, він відрізняється не тільки

67
мовою, а й лексичними виразами, фразеологією, граматичною конструкцією, стилем і багато чим іншим.
Адаптація – це використання чужого твору для створення нового, творчо самостійного твору. Адаптації також займають значне місце серед творів, а різноманітні засоби сповіщення ще більше розширюють сферу їх застосування. Багато романів, іноді
невідомих або забутих, знаходили свій шлях на сцену, екран, на радіо чи телебачення у формі п’єс, сценаріїв, радіо- або телепостановок. Адаптація є твором як така, в певному розумінні
залежним від іншого, який, разом з тим, має своє власне значення.
Адаптацією визнається також переклад, якщо оригінальний твір
існував іншою мовою.
Анотація та коментар – це коротка характеристика змісту, що має цільове читацьке призначення, щодо форми та інших особливостей твору.
Аранжування – перекладення музичного твору для виконання його іншим, порівняно з оригіналом складом інструментів або голосів. Оркестровка дозволяє перекласти твір для різних
інструментів, які складають оркестр.
Збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови,
що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори,
що входять до них як складові частини, визнаються об’єктами авторського права.
Збірники являють собою твори, що складаються з декількох творів або з їх окремих частин. Укладач користується авторським правом на збірник у цілому і так само, як при перекладі або обробці,
повинен дотримуватися авторських прав при використанні творі або його частини, що увійшли до збірника. До числа збірників належать енциклопедії, словники, антології.
Енциклопедія – це наукове чи науково-популярне довідкове видання, яке містить зведення знань з усіх (універсальна енциклопедія) чи окремих (галузева енциклопедія) галузей знань.

68
Антологіями є збірники вибраних авторів або уривки із творів різних авторів, зібрані з певною метою.
Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові)
належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці
(упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів,
включених до складеного твору. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або)
інших даних для створення своїх творів.
Видавцям енциклопедій,
енциклопедичних словників,
періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та
інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право при будь- якому використанні таких видань зазначати в них своє ім’я або вимагати такого зазначення.
Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні
права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому,
якщо інше не передбачено авторським договором.
Бази даних визнано складеним твором. Однак авторсько- правова охорона поширюється не на власне дані як такі, а на підбір
інформації й інших матеріалів та їх розташування (систему подання
інформації), які здійснив в результаті творчої праці творець бази даних. Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право
і суміжні права» база даних (компіляція даних) - сукупність творів,
даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі,
в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові
частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

69
Критерії охорони бази даних такі: охороняються лише креативні
бази даних, які за підбором і розміщенням матеріалу є результатом творчої праці; охорона бази даних не поширюється на власне дані
або матеріали, які складають її зміст; правова охорона баз даних, які
включають об’єкти авторського права або суміжних прав, виникає
лише у тому випадку, коли розробник або упорядник бази даних отримав дозвіл від суб’єктів авторського права на включення до бази даних їх об’єктів або частин із них; поняття «база даних» не поширюється на комп’ютерну програму, за допомогою якої може здійснюватися електронний доступ до матеріалів бази даних; назви електронних баз даних, як правило, охороняються як торговельна марка або знак для товарів і послуг.
Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори (пункт
5 статті 433 Цивільного кодексу України та стаття 18 Закону України
«Про авторське право і суміжні права»). Згідно зі статтею 1 Закону
України «Про авторське право і суміжні права» комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем,
символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі,
придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
Специфіка охорони комп’ютерних програм полягає в наступному: охорона поширюється на всі їх види (прикладні
програми чи операційні системи), виражені будь-якою мовою програмування (COBOL, FORTRAN, BASIC); незалежність охорони від форми вираження (у вигляді вихідного тексту чи примірника комп’ютерної програми, який створюється, як правило, шляхом компіляції вихідного тексту у цифрову форму); тексти комп’ютерних програм охороняються також як конфіденційна інформація; назви комп’ютерних програм охороняються як торговельні марки.
Назва твору охороняється як твір за умови її оригінальності.
Навіть якщо твір більше не охороняється, ніхто не може використати його назву для позначення іншого твору того ж виду,
оскільки подібне використання може ввести в оману споживача.

70


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал