Суміжні права курс лекцій



Pdf просмотр
Сторінка13/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19
8.6 Становлення системи колективного управління
авторськими та суміжними правами в Україні
З прийняттям 23 грудня 1993 року Закону України «Про авторське право і суміжні права» вперше на законодавчому рівні в
Україні було закріплено можливість здійснення колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права, а також суміжних прав і створення відповідних організацій. Розділ IV
«Колективне управління майновими правами» вказаного Закону містив дві статті 39 та 40, які визначали порядок створення та діяльності організацій колективного управління. Зокрема, стаття 39
передбачала, що з метою забезпечення майнових прав авторів та
інших осіб, які мають авторське право і суміжні права, ці особи можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.
188

В новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні
права», від 11 липня 2001 року вже більш детально регламентується порядок здійснення колективного управління правами суб’єктів авторського права та суміжних прав.
Законодавець спробував врахувати все найкраще, що було напрацьовано у світі у цій галузі та беручи до уваги досвід який був набутий в Україні.
У статті 1 Закону наведено визначення терміну організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Питанню управління майновими правами присвячено окремий розділ IV «Управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав», статті 45-49.
Закон визначив способи управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав. Вони можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.
Щодо першого способу у Закон не дає пояснення він є нічім
іншим як фактичним дублюванням виключних майнових прав,
закріплених за суб’єктами авторського права та суміжних на використання власних об’єктів.
Суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі
укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах повноважень,
переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Оскільки Закон не встановлює додаткових вимог до такого договору,
можна припустити, що його форма і зміст мають відповідати вимогам цивільного законодавства України щодо договору доручення.
Статтею 47 Закону передбачено можливість здійснення управління майновими правами організаціями, які створюють
189
суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, що мають статус юридичної особи згідно із законом.
Крім того, суб’єкти авторського права та суміжних прав можуть доручати управління правами на колективні основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.
Закон встановлює, що організації колективного управління діють на основі статутів, які затверджують в установленому порядку, і в межах повноважень, одержаних від суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав на основі відповідних цивільно-правових договорів. Закон не встановлює ніяких вимог вказаних договорів.
Відповідно до Закону допускається утворення окремих організацій, які управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав,
або організацій, які управляють різними майновими правами в
інтересах різних категорій суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав.
Організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. Ця норма ще раз підтверджує те, що організації
колективного управління створюють з метою реалізації особистих немайнових і майнових прав відповідних суб’єктів, не мають на меті
отримання прибутку і не використовують їх об’єкти.
На діяльність таких організацій не поширюються обмеження,
передбачені антимонопольним законодавством.
Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів, а також доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.
190

Свої повноваження організації колективного управління здійснюють надаючи будь-яким особам шляхом укладення з ними договорів невиключні права на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні
виконувати від імені суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:
- погоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;
- укладати договори про використання прав, переданих в управління, умови яких повинні відповідати вимогам, які
пред’являються Законом до авторських договорів;
- збирати винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у випадках та на підставах,
передбачених Законом;
- розподіляти та виплачувати зібрану винагороду суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб’єктам прав відповідно до
Закону;
- здійснювати інші дії, передбачені чинним законодавством,
необхідні для охорони прав, управління якими здійснює
організація.
Розмір винагороди, яку виплачують через організації
колективного управління визначають з урахуванням норм постанови
Кабінету Міністрів України: «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і
суміжних прав» від 18 січня 2003 року № 72.
Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об’єкти авторського права та суміжних прав, надання їй документів, що містять точні відомості про використання зазначених об’єктів, необхідні для збирання і
розподілу винагороди, а особи, які використовують твори,
191
виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм),
зобов’язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм
(відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані доходи від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Закон не виключає можливість збору організацією колективного управління винагороди особам, які не передали їм в управління свої
права, тобто так зване розширене колективне управління.
Суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і
об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які
використовують ці об’єкти.
Відповідно до статті 49 Закону організації колективного управління мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від осіб, які
використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав.
Після трьох років від дня надходження на рахунок організації
колективного управління відповідних сум суми незапитаної
винагороди можуть бути використані для чергових виплат суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані на інші цілі,
передбачені їх статутами, в інтересах суб’єктів авторського права і
суміжних прав.
Законом встановлюється порядок здійснення державного контролю за діяльністю організацій колективного управління.
Відповідно до статті 48 організація колективного управління після її державної реєстрації зобов’язана протягом 30 днів стати на облік у Державному департаменті інтелектуальної власності.
192

Порядок взяття на облік організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю регламентує наказ Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2003 року № 311 із змінами внесеними наказами від 4 серпня 2003 року № 524 та від 31 травня
2005 року №324 «Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю»,
який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 2003
року за № 436/7757. Після взяття на облік організації колективного управління видають Свідоцтво про облік організації колективного управління. Інформацію щодо взятих на облік організацій колективного управління публікують у офіційному бюлетені
«Авторське право і суміжні права», який видає Державний департамент інтелектуальної власності.
Облік організацій колективного управління є засобом контролю держави за додержанням організаціями колективного управління вимог законодавства щодо таких організацій.
Організація може бути взята на облік, якщо вона:
- є юридичною особою;
- не має на меті прямо або опосередковано одержувати прибуток;
- має метою діяльності управління на колективній основі
майновими правами суб'єктів авторського права і (або)
суміжних прав;
- не має права займатися господарською комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким чином об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручені їй для управління;
- поширює свою діяльність на територію всієї України і має
місцеві осередки або представництва в більшості областей
України;
- створена засновниками, об'єднує членів (учасників)
організації, які є суб'єктами авторського права і (або)
суміжних прав і передали на підставі договорів власні
майнові права в колективне управління цій організації;
193

- має статут, що відповідає вимогам законодавства, зокрема у сфері авторського права і суміжних прав.
Організація колективного управління періодично зобов’язана надавати Державному департаменту інтелектуальної власності таку
інформацію:
- про зміни, що вносяться до статуту організації; про укладення двосторонніх чи багатосторонніх договорів з
іншими організаціями колективного управління, у тому числі
іноземними;
- про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень;
- про рішення загальних зборів членів організації, що стосуються договорів управління правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав;
- про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок;
- про осіб, уповноважених представляти організацію.
Пунктом 10 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю встановлено, що у разі
порушення вимог законодавства України у сфері авторського права
і суміжних прав до організації колективного управління можуть бути застосовані такі санкції:
- попередження;
- тимчасова заборона (зупинення) права організації
колективного управління на укладання договорів про збір винагороди чи договорів надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на строк до трьох місяців;
- зняття з обліку.
Зняття з обліку організації колективного управління тягне за собою припинення права займатись діяльністю організації
колективного управління.
194

Рішення про застосування санкцій до організації колективного управління може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до законодавства.
Законом України «Про авторське право і суміжні права» не визначено, а значить і не обмежено випадки коли може здійснюватися колективне управління правами.
Разом з тим, Законом визначені випадки коли виплата винагороди суб’єктам авторського права і суміжних прав може здійснюватися лише через організацію колективного управління,
тобто так зване обов’язкове колективне управління.
Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою винагороди.
Відповідно до статті 42 виплата винагороди авторам,
виконавцям, виробникам фонограм і відеограм за передбачені
частиною другою цієї статті відтворення здійснюється у формі
відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і
матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів,
зафіксованих у фонограмах і відеограмах.
Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або)
матеріальних носіїв перераховуються організаціям колективного управління, які уповноважені Державним департаментом
інтелектуальної власності, відповідно до наказу Міністерства освіти
і науки України від 25 липня 2003 року № 503 «Про затвердження
Порядку визначення уповноважених організацій,
які
здійснюватимуть збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків)
виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити
195
відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або)
відеограмах», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України
15 серпня 2003 р. за № 717/8038.
Відповідно до статті 43 Закону без згоди виконавців, виробників фонограм і відеограм, але з виплатою винагороди, допускається використання фонограм або відеограм і зафіксованих у них виконань, які були опубліковані з комерційною метою, шляхом:
- публічного виконання фонограми або її примірника чи публічної демонстрації відеограми або її примірника;
- публічного сповіщення виконання, зафіксованого у фонограми або відеограмі та їх примірниках в ефір;
- публічного сповіщення виконання, зафіксованого у фонограми або відеограмі та їх примірниках по проводах
(через кабель).
Збирання вказаної винагороди за використання фонограм
(відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюється організаціями колективного управління, які
уповноважені Державним департаментом інтелектуальної власності
відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 4 травня
2003 року № 309 «Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 2003 року за
№ 437/7758.
На протязі 90-х років XX століття до ліквідації у 1999 році,
фактично єдиною організацією, яка здійснювала управління майновими правами суб’єктів авторського права в Україні
здійснювало Державне агентство з авторських та суміжних прав при
Кабінеті Міністрів України (ДААСП України). Відповідно до наказу
Міністерства освіти і науки України від 7 червня 2000 року № 177 на базі ДААСП України було, створило Державне підприємство
«Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДП УААСП),
яке стало правонаступником ДААСП України в частині здійснення колективного управління майновими правами авторів та суб’єктів суміжних прав. ДП УААСП належить до сфери управління
Міністерства освіти України та підпорядковано Державному
196
департаменту інтелектуальної власності. ДП УААСП є постійним членом СISАС з грудня 2005 року.
Після прийняття нової редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права» активно розпочався процес створення недержавних організацій колективного управління.
Станом на липень 2007 року на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності крім ДП УААСП
знаходяться ще одинадцять недержавних організацій, які відповідно до своїх статутів мають на меті здійснювати колективне управління правами. зазначені організації мають такі основні види діяльності.
Це такі організації:
1) Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг», управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
2) Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів
«24/1», захист немайнових та майнових авторських прав членів Гільдії на результати їх інтелектуальної, творчої
діяльності у сфері аудіовізуального мистецтва.
3) Об‘єднання підприємств «Український музичний альянс»,
управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права та суміжних прав (переважно здійснює управління майновими правами виконавців,
виробників фонограм, відеограм).
4) Об‘єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»,
управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав (переважно здійснює управління майновими правами виконавців,
виробників фонограм, відеограм).
5) Громадська організація
«Агентство охорони прав виконавців», управління на колективній основі майновими правами виконавців, суб’єктів авторського права.
6) Асоціація підприємств «Дім авторів музики в Україні»,
управління на колективній основі майновими правами суб‘єктів авторського права.
197

7) Всеукраїнська громадська організація «Автор», управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права.
8) Асоціація «Гільдія виробників відеограм і фонограм»,
управління на колективній основі майновими правами виробників відеограм, виробників фонограм.
9) Громадська організація «Об’єднання правоволодарів у сфері
образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності
«Статус», управління на колективній основі майновими правами суб‘єктів авторського права у сфері образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності.
10) Всеукраїнська громадська організація «Українська Авторська
Спілка», управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
11) Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське
Агентство з авторських та суміжних прав», управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
За інформацією Державного департаменту інтелектуальної
власності загальна сума зібраної винагороди організаціями колективного управління у 2006 році склала 22 599 тис. грн.. з них
ДП УААСП зібрано 11 854 тис. грн.
З метою консолідації діяльності організацій колективного управління та для обговорення питань регулювання відносин у сфері авторського права і суміжних прав, подальшого удосконалення законодавства, його адаптації до міжнародних норм,
для спільного вирішення проблемних питань при Державному департаменті інтелектуальної власності в 2003 році створена та діє
Координаційна рада з питань авторського права і суміжних прав. До складу Координаційної ради входять представники всіх організацій колективного управління.
198

9 ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
І СУМІЖНИХ ПРАВ
9.1 Поняття та порядок захисту авторського права
та суміжних прав
Суть авторського права та суміжних прав полягає не тільки в тому, що за суб’єктами авторського права та суміжних прав визнано комплекс прав особистого немайнового і майнового характеру, а й в тому, що законодавство забезпечує їм можливість застосовувати заходи з метою визнання та відновлення порушеного права.
Розрізняють охорону прав і захист прав.
Під охороною прав слід розуміти встановлення державою загального правового режиму, відповідно до якого за авторами творів науки, літератури і мистецтва та суб’єктами суміжних прав закріплюють особисті немайнові і майнові права, визначають механізми, що забезпечують їх реалізацію та захист у разі
порушення.
Захист прав – це сукупність заходів, метою яких є відновлення та визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб’єктів.
Право на захист визначено як надана особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її
порушених чи оспорююваних прав. Дане право є суб'єктивним правом, яке з'являється у суб'єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів.
Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу
України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи,
що охороняються законом.
Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові відносини.
199

Для забезпечення ефективної охорони та захисту авторського права та суміжних прав будь-яка держава має вжити таких заходів:
- встановити рівень правової охорони, який відповідає нормам основних міжнародних договорів у сфері авторського права та суміжних прав, зокрема, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, Договорів Всесвітньої
організації інтелектуальної власності про авторське право та виконання і фонограми;
- рішуче і безумовно засудити незаконне використання об’єктів авторського права та суміжних прав;
- ввести норми, що передбачають відповідну компенсацію суб’єктам авторського права та суміжних прав за завдану їм шкоду;
- ввести до національного законодавства норми, які
передбачають досить суворі заходи кримінального покарання за незаконне використання об’єктів авторського права та суміжних прав;
- ввести норми щодо конфіскації та знищення контрафактних примірників, а також обладнання, що використовувалося для
їх виготовлення;
- розробити процедури, що забезпечують виявлення та доказ випадків незаконного використання об’єктів авторського права та суміжних прав;
- забезпечити ефективну реалізацію зазначених санкцій та процедур.
Захист авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється шляхом застосування передбачених законом форм, засобів і способів захисту.
Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав та інтересів, які охороняються законом.
Розрізняють дві основні форми захисту – неюрисдикційну і
юрисдикційну.
200

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і
організацій стосовно захисту авторського права та суміжних прав та
інтересів, що охороняються законом, які вони здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу
України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які
не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам,
що спричинені цим порушенням. Суб’єкт авторського права або суміжних прав, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб’єктом авторського права або суміжних прав і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав, під час яких можна переконати порушника припинити порушення прав та укласти договір на правомірне використання об’єкта авторського права або суміжних прав. Переговори та компроміс у багатьох випадках продуктивніші, ніж розгляд у суді або інших компетентних органах.
Юрисдикційною формою захисту є діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних авторського права і суміжних прав.
Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої
порушені неправомірними діями, звертається за захистом до компетентних державних органів, наприклад, до суду або правоохоронного органу, які уповноважені вживати необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.
Згідно із статтею 52 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Захист особистих немайнових і
майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав
201
здійснюється у порядку, встановленому адміністративним,
цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону
України «Про авторське право і суміжні права»).
В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняють загальний і
спеціальний порядки захисту порушених авторського та суміжних прав.
За загальним порядком захист авторського права і суміжних прав здійснюється через суд. Засобом судового захисту авторського права та суміжних прав є позов.
Спеціальною формою захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виключення із загального правила в прямо визначених законодавством випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної
влади. Засобом захисту у цьому випадку є скарга.
У рамках спеціальної юрисдикційної форми реалізується також кримінально-правовий порядок захисту прав.
Цивільно-правові способи захисту прав - це передбачені
законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб’єктів авторського права та суміжних прав,
припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.
Основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.
Кримінально-правова та адміністративно-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб’єктом суміжних прав.
202



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал