Суміжні права курс лекцій




Сторінка12/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19
8.2 Суспільна роль організацій колективного
управління правами
Організації колективного управління правами створюють, для реалізації законних прав і спільних інтересів авторів та інших суб’єктів авторського права чи суміжних прав.
Головним завданням організації колективного управління правами є забезпечення реалізації майнових прав, тобто збору та розподілу винагороди за використання об’єктів авторського права та суміжних прав. В цьому полягає економічна роль організацій колективного управління правами.
Проте не можна недооцінювати ролі таких організацій в інших сферах суспільного життя.
173 9 Шепенс Паула. Руководство по колективному управлению авторскими правами. Общество по управлению правами на службе авторов и пользователей. Русский перевод исследова- ния был подготовлен под ответственность GESAC в рамках претворения в жизнь
Программы ТАСИС Интеллектуальная Собственность. Перевод с английского язика под редакцией Дунина В.С. (РАО), Туркина А.В. (РАО). European Commission -2001. – С.3.

Організації колективного управління правами відіграють і
політичну роль, підтримуючи баланс між правом на ефективний захист інтересів авторів-творців і правом на доступ до культурного надбання, гарантуючи те, що цей баланс не буде порушений.
Організація колективного управління є привілейованим радником своїх членів, представляє законні інтереси авторів або
їхніх правонаступників у державних, громадських органах і
організаціях, судах. Вони мають право вчиняти будь-які юридичні дії,
необхідні для захисту майнових прав, колективним управлінням яких займається організація, пред'являти без індивідуальних доручень судові позови на користь суб’єктів авторського та суміжних прав, проти будь-яких фізичних і юридичних осіб, будь-яких адміністративних або інших органів, що неправомірно використовують твори, виконання, фонограми, відеограми.
Ці організації можуть сприяти авторам або їхнім правонаступникам у переданні прав на використання творів науки,
літератури та мистецтва на індивідуальній основі, а також надавати юридичну допомогу своїм членам у питаннях реалізації їх прав, які
не підпадають під колективне управління. У цьому полягає їх правова, юридична роль.
Організації колективного управління правами відіграють важливу соціальну роль. Життя творця минає, і їх прибутки є
нерівномірними. Підйоми і спади натхнення авторів не підпадають під вимоги соціальних структур, установлених владою. Утримуючи невеликий відсоток із зібраної винагороди, організації колективного управління допомагають авторам, у разі хвороби та старості.
Забезпечуючи та підтримуючи високий рівень охорони авторського права та суміжних прав, організації колективного управління мобілізують інтелектуальні можливості на створення культурних цінностей і вносять свій внесок у збереження
індивідуальності світу культури. Культура вмирає без нових творчих особистостей. Без прав вмирають автори. В цьому полягає
культурна роль організацій колективного управління правами.
174

8.3 Еволюція колективного управління та види прав до яких
застосовуються колективне управління
Перші авторські товариства, що були професійними спілками авторів і боролися за визнання прав авторів на твори, було створено у Франції, батьківщині континентальної системи авторського права,
центром якої є автор, особа, яка своєю творчою працею створює
твір.
Виникнення першої організації авторів, яка відстоювала їх права тісно пов'язано з ім'ям П'єра Огюстена Карона де Бомарше - автора знаменитих «Севільського цирульника» та «Весілля Фігаро». За його ініціативи в 1777 році було створено Бюро по драматичному законодавству, яке займалося питаннями правового захисту драматургів. Через півстоліття, у 1829 році, Бюро було трансформовано у Товариство драматичних авторів і композиторів
(SACD), яке першим розпочало здійснювати колективне управління правами авторів драматичних творів.
У 1851 році було створено Товариство авторів, композиторів і
музичних видавців (SАСЕМ) для здійснення управління у сфері
публічного виконання недраматичних музичних творів. Створення цієї організації і стало початком формування найбільш розвиненої
системи колективного управління правами, яка була створена для управління правом на публічне виконання музичних творів.
У подальшому товариства, які управляли правом на публічне виконання недраматичних музичних прав стали називати товариства «малих прав», а товариства, які здійснювали управління правами на постановку драматичних творів, – товариства «великих прав».
Протягом ХІХ сторіччя подібні авторські товариства (організації
по управлінню правами) було створено в усіх державах
європейського континенту, а потім практично в усьому світі. Так в
Російській імперії до складу якої входила більшість сучасної
України, Товариство драматичних письменників було створено у
1874 році.
175

Музика не визнає національних кордонів, з її поширенням почали розвиватися зв’язки між організаціями, які управляли правом публічного виконання музичних творів. Для координації зусиль щодо забезпечення більш ефективної охорони прав авторів у червні 1926
року делегати з 18 товариств утворили Міжнародну конфедерацію товариств авторів і композиторів (СISАС), штаб-квартира якої
знаходиться у Парижі. Це найстаріша і найшановніша неурядова міжнародна організація, яка представляє інтереси авторів і
справляє значний вплив як на розвиток міжнародної системи охорони авторського права в цілому, так і на політику окремих держав у цій сфері суспільного життя.
Кількість організацій колективного управління членів СISАС
постійно зростає. Станом на 1 червня 2007 року CISAC об’єднує 219
організацій колективного управління у 115 країнах, що представляють інтереси більш ніж двох з половиною мільйонів авторів.
Крім організацій, які представляють авторів музичних творів в сфері публічного виконання та публічного сповіщення, СISАС
сьогодні об’єднує організації, що управляють правами авторів літературних творів, авторів творів образотворчого мистецтва,
авторів аудіовізуальних творів. Найбільші з них: Товариство авторів,
композиторів і музичних видавців (SАСЕМ) та Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), Франція; Американське товариство композиторів, авторів та видавців (ASCAP) та
Організація по збору винагороди за передачу в ефір музичних творів (BMI), США; Товариство охорони прав на музичні виконання і
механічне відтворення (GEMA), Німеччина; Російське авторське товариство (РАО), Росія; Загальна організація іспанських авторів
(SGAE), Іспанія; Італійське товариство авторів і видавців (SIAE),
Італія; Товариство охорони прав на виконання (PRS),
Великобританія; Товариство авторів, композиторів та видавців музичних творів Ізраїлю (ACUM).
Загальна сума роялті, зібрана організаціями-членами CISAC, на
їх національних територіях, у 2004 році складає більш ніж 6,5
мільярдів євро. Члени CISAC намагаються гарантувати, що автори з усього світу отримають прибуток від збільшення популярності їх творів та розвитку нових видів їх використання. Слід зауважити, що
176
збори за використання музики наразі складають майже 90% від загальної кількості. Саме тому, а не тільки в силу історичних причин,
характеристику колективного управління, як правило, здійснюють на прикладах організацій, які управляють музичними правами.
У рамках СISАС організації колективного управління правами авторів координують свою діяльність, укладають угоди про взаємне представництво інтересів, завдяки чому національні організації
колективного управління представляють у своїх країнах не лише національних авторів, а й авторів інших країн. При цьому діє
принцип, який відображений у пункті 1 статті 5 Бернської конвенції
про охорону літературних і художніх творів, за яким твори іноземних авторів користуються абсолютно однаковим рівнем охорони з творами національних авторів згідно з національним режимом охорони. Завдяки цьому утворюється світова система колективного управління, яка дозволяє ефективно забезпечувати права авторів на території держав, чиї національні організації входять до СISАС.
Поступово колективне управління правами почало здійснюватися також у інших випадках де реалізація авторських, а також суміжних прав в індивідуальному порядку є ускладненою або неможливою. Тому, крім СISАС було створено ще ряд міжнародних неурядових організацій, які координують співробітництво організацій колективного управління різними правами авторів у
інших сферах використання музичних творів або здійснюють колективне управління правами авторів інших творів, зокрема,
Міжнародне бюро музично-механічного видавництва (ВІЕМ),
Міжнародна асоціація авторів аудіовізуальних творів (АІДДА),
Міжнародна федерація організацій з управління правами на репрографічне відтворення творів (IFRRO).
Колективне управління авторськими та суміжними правами як правило здійснюють:
- при реалізації права на публічне виконання та публічне сповіщення музичних творів («малі права»);
- при реалізації права на відтворення (звуковий запис)
музичних творів («механічні права»);
177

- при реалізації права на публічну постановку драматичних і
музично-драматичних творів («великі права»);
- при реалізації права слідування на твори образотворчого мистецтва;
- при реалізації
права на відтворення стосовно репрографічного відтворення літературних і графічних творів;
- при реалізації права на введення в комп’ютерну систему та виведення з комп’ютерної системи (включаючи «електронне копіювання»);
- у зв’язку з кабельною ретрансляцією програм, що передані у ефір;
- при реалізації права на відтворення стосовно домашнього перезапису творів, включених до фонограм, а також аудіовізуальних творів («право приватного копіювання»);
- при реалізації права на отримання винагороди у порядку,
передбаченому статтею 12 Римської конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
На сьогоднішній день сфери, де застосовується колективне управління, як правило, визначають держави у законодавчому порядку.
8.4 Специфіка форм та характеру діяльності організацій
колективного управління авторськими та суміжними правами
Колективне управління розвивається та втілюється на практиці в різних державах по-різному, що породжує багатоманітність в характері форм, методів і ефективності діяльності національних організацій по колективному управлінню авторськими та суміжними правами. Це залежить від багатьох факторів політичного,
економічного, соціального рівня розвитку держави, традицій,
звичаїв, які склалися і відображається, як правило, у національному законодавстві.
178

Відповідно до статті 8 Статуту СISАС під організацією, яка здійснює управління правами авторів, розуміють таку організацію,
яка:
- має на меті й ефективно забезпечує просування немайнових
інтересів авторів та захист їх майнових прав;
- має у своєму розпорядженні ефективний механізм для збору та розподілу авторської винагороди і несе повну відповідальність за операції, пов’язані з управлінням правами, які довірені її авторами;
- не управляє (за виключенням допоміжної діяльності)
правами виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення або інших організацій, які використовують права авторів, композиторів та музичних видавців;
- не мають повноважень продавати права або торгувати ними стосовно творів, які знаходяться в управлінні організації.
Організація, яка не відповідає одному з двох перших критеріїв,
не є організацією колективного управління, навіть якщо вона так і
називається.
Перші авторські товариства, які створювалися авторами поступово перетворилися в організації колективного управління правами авторів творів та правами інших осіб, які набули майнових авторських прав у порядку, встановленому законодавством тієї чи
іншої держави.
Як свідчить світовий досвід, організації, які здійснюють колективне управління правами авторів, можуть бути приватними,
незалежними громадськими або державними організаціями, що виконують такі функції.
Вважається, що організації, які створюються у порядку приватного (цивільного) права самі автори та інші суб’єкти авторського права чи суб’єкти суміжних прав, найбільш відповідають суті авторського та суміжних прав та предмету колективного управління. Держава при цьому обов’язково здійснює
відповідний контроль і нагляд за діяльністю таких організацій, а
179
також надає фінансову підтримку в тій мірі, яка вимагається для їх ефективного функціонування.
Організації колективного управління створюють для того, щоб забезпечити інтереси авторів та інших суб’єктів авторського права чи суміжних прав шляхом збору винагороди, яка належить їм за використання їх творів, виконань, фонограм а, отже, вони не мають на меті одержання прибутку і не можуть займатися комерційною діяльністю. Вони лише управляють правами у межах повноважень,
що надані і не можуть розпоряджатися ними за власним розсудом.
Ці організації з винагороди, зібраної для суб’єктів авторського та суміжних прав, утримують суми у розмірі, які покривають витрати,
пов’язані з організацією збору та розподілу.
У «Хартії авторських прав», прийнятій 26 вересня 1956 року в
Гамбурзі на 19-му конгресі СISАС, у пункті 13 зазначається:
«Авторські товариства, якою б не була їх юридична форма,
представляють собою організації управління майновими правами авторів та інших суб’єктів авторського права. Вони не є
комерційними організаціями або підприємствами, які мають на меті
отримання прибутку. Вони утримують із зібраних коштів лише суми,
які необхідні для покриття ними своїх власних витрат. Тому на них має
розповсюджуватися відповідний правовий режим оподаткування»
10
Порядок діяльності організацій, які здійснюють колективне управління, визначають, як правило, закони про авторське право та суміжні права. Створення організацій колективного управління відбувається у порядку, встановленому законодавством про заснування юридичних осіб. У деяких державах порядок створення та діяльності організацій колективного управління визначає окремий закон, наприклад, Німеччині.
Держави по-різному вирішують питання щодо кількості
організацій, які здійснюють колективне управління правами. Це
180 10
Липцик Делия. Авторское право и смежные права. Русское издание / Пер. с фр.; - М.:
Научно-издательский центр “Ладомир”; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 362.
залежить від національних традицій, які історично склалися у цій сфері.
У державах з розвинутою системою колективного управляння правами організації які здійснюють колективне управління правами суб’єктів авторського права одночасно не можуть управляти правами суб’єктів суміжних прав.
Це може бути одна організація, яка управляє різними категоріями майнових прав. Як правило правами щодо музичних творів з текстом і без тексту, драматичних та літературних творів,
аудіовізуальних творів та творів образотворчого мистецтва.
Прикладами таких організацій є Російське авторське товариство
(РАО), Загальна організація іспанських авторів (SGAE), Італійське товариство авторів і видавців (SIAE).
Переваги, які випливають з факту існування єдиної організації,
різноманітні. Така організація може ефективніше вирішувати проблеми, що виникають з появою нових видів використання;
захищати та узгоджувати спільні інтереси різних категорій авторів;
зменшує витрати на своє утримання; спрощує спілкування з користувачами, які здійснюють використання різних творів різними способами.
У державі може існувати багато різних організацій, які
управляють різними категоріями майнових прав. Прикладом такої
різноманітності є Франція, де Товариство авторів, композиторів і
музичних видавців (SАСЕМ) управляє правами на публічне виконання музичних творів, Товариство драматичних авторів і
композиторів (SACD) управляє правами на публічне виконання та відтворення драматичних та аудіовізуальних творів, Товариство авторів творів графіки та образотворчого мистецтва (ADAGP)
управляє правами на репродукцію творів образотворчого мистецтва та правом слідування, Товариство по управлінню правами на механічне відтворення творів авторів, композиторів, видавців
(SDRM) управляє правами на відтворення музичних творів.
У тому разі, якщо існують паралельні організації з’являється необхідність співробітництва між ними, зокрема, для лобіювання спільних інтересів на державному рівні чи для узгодження своїх
181
позицій у сфері, яка торкається роботи з користувачами. Для цього створюють різноманітні коаліції або засновують окремі організації.
Наприклад, у тій же Франції за ініціативи зазначених організацій колективного управління у 1996 році було засновано Товариство по управлінню мультимедійними правами (SESAM).
Як свідчить світовий досвід система, колективного управління найбільш ефективно функціонує в тих державах де існує тільки одна організація по управлінню однією й тією ж категорією майнових прав. Існування двох або більше організацій в одній і тій же сфері
може знизити або навіть взагалі ліквідувати всі вигоди колективного управління правами, оскільки між ними зазвичай виникає нездорова конкуренція, яка сприяє користувачу уникати виплати винагороди або значно її зменшувати. Особливо це характерно для держав в яких відбувається становлення сучасної системи охорони авторського права та суміжних прав та її не від’ємної складової - колективного управляння.
Тому у країнах Європи, «de facto» і «de jure» на діяльність цих організацій не розповсюджується антимонопольне законодавство,
що надає можливість у повній мірі скористатися перевагами колективного управління як суб’єктам авторського права та суміжних прав, так користувачам.
У ряді країн, зокрема Сполучених Штатах Америки, де діє
жорстке антимонопольне законодавство, у сфері управління правами на публічне виконання музичних творів існує декілька ефективно діючих організацій: Американське товариство композиторів, авторів та видавців (ASCAP), Організація зі збору винагороди за передачу в ефір музичних творів (BMI) та Товариство
європейських драматургів та композиторів (SESAC).
8.5 Функції організацій колективного управління
авторськими та суміжними правами
Організації колективного управління правами здійснюють такі
функції:
- проведення переговорів з користувачами щодо укладення угод, в яких визначають умови використання творів;
182

- визначення розміру винагороди;
- надання дозволів на використання та здійснення контролю за відповідним використанням;
- збір відповідної винагороди за використання творів,
виконань, фонограм;
- розподіл зібраної винагороди між суб’єктами авторського права чи суб’єктами суміжних прав;
- виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації
майнових та особистих немайнових прав авторів та інших суб’єктів авторського права чи суб’єктів суміжних прав.
Організація колективного управління правами для здійснення покладених на неї функцій обов’язково повинна мати повноваження значної кількості авторів та інших суб’єктів авторського права чи суб’єктів суміжних прав.
Як вже зазначалося, найбільшого ступеня розвитку та організованості досягнули організації, які здійснюють управління правами на музичні твори (публічне виконання, публічне сповіщення, відтворення). Твори, правами на які управляє
організація колективного управління, складають репертуар організації, до якого входять твори національних та зарубіжних авторів. Якщо організація колективного управління правами надає
дозвіл лише на використання творів з її репертуару, колективне управління правами називають добровільним. Ліцензування використання творів при застосуванні добровільного колективного управління здійснюється відповідно до взаємо погодженої ліцензії
між організацією колективного управління та користувачем.
Організації, які управляють музичним репертуаром, існують практично в усіх державах світу, що дозволяє їм шляхом встановлення двосторонніх відносин створити світову систему колективного управління. Завдяки цьому національні організації
можуть надавати користувачу право користуватися так званим всесвітнім репертуаром творів.
Не дивлячись на розвинуту систему двосторонніх відносин, яка склалася у сфері колективного управління правом публічного
183
виконання та сповіщення музичних творів, володіти повністю всесвітнім репертуаром практично неможливо, як неможливо володіти, в силу різних обставин, повним національним репертуаром.
Тому національне законодавство держав надає організаціям колективного управління право збору винагороди і для тих суб’єктів авторського права чи суміжних прав, які не уповноважили управляти своїми правами, шляхом надання користувачам так званих бланкетних, всеохоплюючих ліцензій. При цьому ці суб’єкти авторського права та суміжних прав користуються однаковими правами з тими, хто передав права в управління; вони мають право вимагати інформацію про зібрану належну їм винагороду, а також виключення своїх прав із управління організації. У цьому випадку колективне управління правами називається розширеним.
В окремих випадках, визначених національним законодавством,
колективне управління авторськими правами може бути обов’язковим. Обов’язкове колективне управління застосовують як правило у тому випадку, коли всі виключні права зводяться лише до отримання винагороди (при відтворенні творів, виконань та фонограм у домашніх умовах, праві слідування, праві на репрографічне відтворення творів). Використання творів при застосуванні обов’язкового колективного управління може здійснюватися на основі примусового ліцензування, при цьому користувач укладає договір з визначеною державою організацією відповідно до закріплених законодавством умов.
Умови, використання творів, виконань, фонограм з репертуару організації колективного управління, та розмір винагороди, яку виплачуватиме користувач, може визначати сама організація, яка на це уповноважується суб’єктами авторського права чи суб’єктами суміжних прав. Зокрема, у випадку публічного виконання музичних творів організація надає право на використання усіх творів на однакових умовах, оскільки врахувати індивідуальні вимоги окремих авторів неможливо. Таке управління правами називається повним.
Організації, які управляють правами авторів драматичних і
музично-драматичних творів, видають ліцензію на використання
184
кожного конкретного твору після консультації з автором. Таке колективне управління правами називається неповним.
Розмір винагороди організація колективного управління визначає в ході переговорів з об’єднаннями різних категорій користувачів або окремими користувачами (телебачення, радіо,
театри, організатори концертної діяльності, ресторани тощо). Це дозволяє встановити розмір винагороди відповідно до умов, які
існують у кожній державі, щоб забезпечити баланс інтересів суб’єктів авторського права та суміжних прав з можливістю використанням результатів їх творчості за доступною для публіки ціною.
Розмір авторської винагороди залежить від того, яке місце займає використання того чи іншого виду творів, виконань,
фонограм у діяльності користувача. При використанні музичних творів користувачі поділяються на тих, для кого музика має суттєве значення та відіграє незамінну роль (телебачення, радіо, концертна діяльність, дискотеки), і таких, для кого музика є важливим, але необов’язковим елементом, і слугує для створення приємної
атмосфери чи відповідного фону (ресторани, кафе, бари, транспорт,
готелі, тощо).
Для першої категорії користувачів встановлюються біль високі
ставки винагороди, що виплачується у вигляді певної пропорційної
(відсоткової) суми від власного доходу. Для другої категорії
користувачів встановлюються середні та низькі ставки винагороди, і
як правило, у вигляді паушальних (фіксованих) платежів.
Організація колективного управління в окремих випадках може встановлюватися змішані платежі.
У разі виникнення спорів щодо розміру авторської винагороди,
яка має виплачуватися згідно з законодавством, передбачено спеціальні процедури щодо їх вирішення з залученням державних адміністративних або судових органів.
Крім того, у випадках так званого примусового ліцензування розмір ставок авторської винагороди визначає законодавство.
Держава може встановлювати мінімальні розміри винагороди,
нижче яких організації колективного управління і користувачі не
185
можуть опуститися. Державні органи також можуть погоджувати розміри винагороди, про які домовилися організація колективного управління та користувачі.
Контроль за виконанням ліцензійних договорів про виплату авторської винагороди організація колективного управління здійснює через систему своїх представників (представництв), які
охоплюють всю країну, що дозволяє враховувати місцеві та регіональні особливості. Основна увага приділяється вчасній і у повному обсязі виплаті винагороди, відповідному наданню фінансової звітності, а також звітності щодо об’єктів авторського права та суміжних прав, які використовуються.
Надзвичайно важливою і мабуть найскладнішою функцією організації колективного управління є функція розподілу зібраної
винагороди, коли її потрібно нарахувати конкретному автору або
іншому суб’єкту авторського права.
Колективне управління правами означає, що організація управляє правами від імені всіх авторів та інших суб’єктів авторського права чи суб’єктів суміжних прав. Зібрані ж у результаті
такої діяльності суми винагороди не відсторонюються від дійсних одержувачів винагороди, тобто конкретних авторів та інших суб’єктів авторського права чи суб’єктів суміжних прав, кожному з яких належить відповідна сума. Винагороду не використовують для колективних цілей, оскільки вона не є податком, а винагородою яка належить насамперед автору за його творчу працю. Хоча йдеться про колективне управління правами, а розподіл здійснюють
індивідуальний.
Для цього організація має володіти як мінімум двома масивами систематизованої інформації: по-перше, щодо прав національних і
зарубіжних авторів та інших суб’єктів авторського прав чи суміжних прав; по-друге, щодо творів, виконань фонограм, які
використовували різні види користувачів.
Для цього організації колективного управління створюють і
регулярно поповнюють бази даних щодо національних авторів,
суб’єктів авторського права та їх творів, здійснюють обмін
інформацією на основі двосторонніх договорів про взаємне
186
представництво інтересів, а також беруть участь у створенні
відповідних міжнародних баз даних. У рамках СISАС для уніфікації
та спрощення обміну інформацією між організаціями колективного управління, членами організації створено декілька міжнародних баз даних, які постійно оновлюють і вдосконалюють: IPI SISTEM
(Interested Party Information Sistem) містить інформацію щодо авторів, композиторів (прізвище, ім’я, по батькові, псевдонім) та видавців; WWL (World Work List) містить інформацію про музичні
твори, їх авторів, композиторів та видавців; WID (Works Information
Database) містить інформацію про твори різних жанрів та авторів і
суб’єктів авторського права, яким належать відповідні права. У цих базах даних міститься відповідним чином зашифрована інформація про мільйони авторів та інших суб’єктів авторського права, їх твори,
що полегшує можливість її ідентифікації при розподілі зібраної
винагороди. Починаючи з вересня 2005 року в рамках СISАС
застосовується програма цифрового управління правами CIS Net
(Спільна Інформаційна Система). Метою розвитку CIS Net є
підтримка кожної операції з управління правами організації-члена
CISAC, створення глобальної цифрової мережі, на основі
стандартизованої ідентифікації творів, авторів.
Не всі користувачі мають можливість надати повну і достовірну
інформацію стосовно творів, виконань, фонограм, які вони використовують, що пояснюється різними причинами. Тому організації колективного управління правами застосовують різні
методики розподілу зібраної винагороди, а саме:
- система, заснована на повній інформації (прямий розподіл).
ЇЇ застосовують для розподілу винагороди від користувачів,
для яких використання творів складає сутність їх діяльності
та відіграє незамінну роль;
- система, заснована на використанні вибіркової або непрямої
інформації. Її застосовують для розподілу винагороди від користувачів, для яких використання творів, виконань,
фонограм є важливим, але необов’язковим елементом, і
слугує для створення приємної атмосфери чи відповідного фону. Кожен окремий користувач цієї категорії використовує
велику кількість творів, виконань, фонограм ведення обліку
187
яких просто неможливе, а суми виплаченої авторської
винагороди порівняно з першою категорією, незначні.
Такі підходи до вирішення проблеми розподілу викликані двома основними факторами, які впливають на його здійснення, - це максимально можлива точність і справедливість розподілу та його економічність.
Розподіл авторської винагороди здійснюють згідно з правилами розподілу, які затверджує організація колективного управління;
правила розподілу передбачають нарахування авторської
винагороди на кожен твір, виконання, фонограму в залежності від кількості і часу використання та від жанру твору.
Для здійснення розподілу авторської
винагороди застосовуються сучасні інформаційні технології (спеціальні
комп’ютерні програми та комп’ютерне обладнання), без яких здійснення колективного управління правами у сучасному світі
просто неможливе, адже організації колективного управління обробляють інформацію про сотні тисяч національних і зарубіжних авторів, виконавців, виробників фонограм та їх твори, виконання,
фонограми, які використовуються.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал