Суміжні права курс лекцій




Сторінка11/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19
7.3 Виникнення та презумпція суміжних прав
Суміжні права є похідними правами від авторських. Тому основним принципом виникнення та здійснення суміжних прав є
безумовне дотримання авторських прав.
Законодавством України затверджено наступні принципові
положення щодо суміжних прав:
- виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права;
- виробники фонограм, виробники відеограм, здійснюючи свої
права, повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців;
- організації мовлення, здійснюючи свої права, повинні
дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців,
виробників фонограм (відеограм).
158

У тому разі, коли не дотримуються зазначених принципів виконавці, виробники фонограм і відеограм та організації мовлення,
вони є порушниками авторських і суміжних прав, а, отже, і не можуть бути власниками своїх суміжних прав.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» для виникнення та здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей .
Відповідно до статті 451 Цивільного кодексу України:
- право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення;
- право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення;
- право інтелектуальної власності на передачу (програму)
організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.
Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і
всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати спеціальний знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:
- латинська літера «Р», обведена колом;
- імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)
суміжні права;
- рік першої публікації фонограми (відеограми).
Відсутність знака охорони суміжних прав не позбавляє
володільця суміжного права його захисту, проте, в ряді випадків утруднює процес доказування при його порушенні.
Можливість використання такого знака відповідно до національного законодавства передбачена статтею 11 Римської
конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм,
організацій мовлення.
159

Статтею 450 Цивільного кодексу України встановлено, що за відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми,
відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі,
відеограмі та їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі
мовлення – це презумпція суміжних прав.
7.4 Сфера дії суміжних прав
Відповідно до норм статті 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», на території України охороняються наступні
виконання:
- виконання, виконавцем якого є громадянин України;
- виконання, яке вперше мало місце на території України;
- виконання, записане на фонограму, що охороняється в
Україні;
- виконання, не записане на фонограму, включене в передачу мовлення, що охороняється в Україні;
- виконання іноземних виконавців, вперше виконані за кордоном, відповідно до міжнародних угод України.
Охороняються такі фонограми:
- фонограми, виробником яких є фізична або юридична особа
України, тобто громадянин України або юридична особа,
зареєстрована на території України;
- фонограми, вперше опубліковані на території України
(незалежно від національності виробника фонограми).
Фонограма вважається опублікованою, якщо її примірники випущені в обіг за згодою виробника фонограми у кількості,
достатній для задоволення потреб публіки;
- фонограми іноземних виробників фонограм, вперше опубліковані за кордоном, відповідно до міжнародних угод
України.
Охороняються наступні передачі організацій мовлення:
160

- передачі, організації мовлення яких мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі
за допомогою передавачів, розташованих на території
України;
- передачі іноземних організацій мовлення відповідно до міжнародних угод України.
7.5 Права виконавців, виробників фонограм,
відеограм та організацій мовлення
Відповідно до статті 452 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:
- право на використання об'єкта суміжних прав;
- виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;
- право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені
законом.
Відповідно майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать виконавцеві, виробнику фонограми,
виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації
мовлення, може використовувати відповідний об’єкт суміжних прав на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання виконання, фонограми, відеограми, програми
(передачі) організації мовлення іншою особою здійснюється лише з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання відповідного об’єкта суміжних прав, на підставі договорів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт суміжних прав, крім випадків правомірного використання об’єктів суміжних прав без отримання дозволу.
161

Майнові права на об’єкт суміжних прав можуть бути передані
іншій особі повністю або частково на підставі договору. Умови та порядок укладення договору про передання майнових прав на об’єкт суміжних прав визначають норми Цивільного кодексу України щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної
власності.
Майнові права на виконання, фонограми та відеограми (якщо виробником фонограми та відеограми є фізична особа) переходять у спадщину.
Майнові права на фонограми та відеограми (якщо виробником фонограми та відеограми є юридична особа), а також майнові права на програми організацій мовлення можуть бути передані іншій особі
у встановленому законом порядку внаслідок припинення юридичної
особи – суб’єкта суміжних прав.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних прав, може надати дозвіл на використання об’єкта суміжних прав іншим особам на основі ліцензійного договору або ліцензії на використання об’єкта суміжних прав.
Умови ліцензійних договорів та ліцензій на використання об’єктів суміжних прав, порядок їх укладання визначають норми Цивільного кодексу України щодо розпоряджання майновими правами
інтелектуальної власності.
Переліки способів використання виконання, фонограми,
відеограми та організації мовлення чітко визначаються законодавством.
7.5.1 Права виконавців
Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права
(стаття 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:
- вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;
- вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);
162

- вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню,
спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.
Майнові права виконавця включають виключне право дозволяти
іншим особам використання виконання шляхом:
- публічного сповіщення своїх незафіксованих виконань
(прямий ефір);
- фіксації у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафіксованих виконань;
- відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою,
ніж та, на яку вони дали свою згоду;
- розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі
чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі
права власності у разі, коли вони при першій фіксації
виконання не дали дозволу виробникові фонограми
(виробникові відеограми) на її подальше відтворення;
- комерційного прокату, майнового найму своїх виконань,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації
не було їхньої згоди на комерційний прокат і майновий найм,
навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;
- розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином,
що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їхньої згоди на такий вид розповсюдження.
У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми чи відеограми її
подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми виключне право на
163
розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та
іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.
7.5.2 Права виробників фонограм і відеограм
Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).
Виключні майнові права виробників фонограм та відеограм включають виключне право дозволяти використання фонограм та відеограм шляхом:
- відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і
відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;
- розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі
права власності;
- комерційного прокату фонограм, відеограм та їх примірників,
навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;
- публічного сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;
- будь-якої видозміни своїх фонограм, відеограм;
- ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників для розповсюдження їх серед публіки.
Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введено виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, допускається їх
164
подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і
без виплати йому винагороди. Проте, й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).
7.5.3 Права організацій мовлення
Організація мовлення має право вимагати згадування своєї
назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї
передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.
Організації мовлення мають виключні права дозволяти використання своїх передач (програм) шляхом:
- публічного сповіщення своїх програм шляхом їх трансляції та ретрансляції;
- фіксації на матеріальному носії та відтворення своїх пере- дач;
- публічного виконання і публічної демонстрації своїх програм
(передач) у місцях з платним входом.
Організація мовлення має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми,
органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.
7.6 Обмеження майнових суміжних прав
7.6.1 Строки чинності суміжних прав
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1
січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковують з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а
165
за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її
першого здійснення.
7.6.2 Вільне використання об’єктів суміжних прав
Об’єкти суміжних прав, як і твори науки, літератури і мистецтва,
в передбачених законом випадках можуть використовувати без згоди виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми,
організації мовлення, так зване вільне використання.
Обмеження зазначених майнових прав встановлені в інтересах суспільства, яке зацікавлено у вільному використанні інформації,
розвитку науки та освіти.
Передбачені законом обмеження суміжних прав не підлягають будь-якому розширеному тлумаченню.
Разом з тим, вільне використання об’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній їх експлуатації та обмежувати законні інтереси виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми, організації мовлення, а також авторів чиї твори виконують або передають. Таке використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав.
Розрізняються два види вільного використання: з виплатою винагороди та без виплати винагороди.
Статтею 42 Закону України «Про авторське право і суміжні
права» встановлено, що без згоди і виплати винагороди допускаються використання виконань, фонограм, відеограм,
програм організацій мовлення, їх фіксація, відтворення та доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках,
166
передбачених статтями 21 – 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі
умови:
а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників у встановлених законом випадках.
Без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою винагороди допускається відтворення в домашніх умовах
і виключно в особистих цілях творів і виконань зафіксованих у фонограмах і відеограмах та їх примірниках, наприклад, запис музики в домашніх умовах без одержання комерційної вигоди, для задоволення особистих потреб. (Про порядок збору та винагороди див. п. 4.5.3)
Відповідно до статті 432 Закону України «Про авторське право і
суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм та відеограм), фонограми і відеограми яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах і відеограмах, але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і
контроль за їх правомірним використанням здійснюють визначені
167

Державним департаментом інтелектуальної власності уповноважені
організації колективного управління.
Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Державному департаменті
інтелектуальної власності, на основі договорів, які уповноважені
організації укладають з усіма організаціями колективного управління.
Одержану винагорода організації колективного управління розподіляють у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків,
виробникам фонограмм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), порядок та умови її виплати визначаються постановою Кабінету Міністрів
України «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і
відеограм та порядку її виплати» від 18 січня 2003 року № 71.
Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати уповноваженим організаціям колективного управління точні відомості щодо їх використання,
необхідні для збирання і розподілу винагороди.
168

8 КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ
ТА СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ
8.1 Передумови виникнення та поняття колективного
управління авторськими та суміжними правами
У Глосарії термінів у сфері інтелектуальної власності
зазначається, що «колективне управління майновими права – це сприяння у здійснені майнових прав володільцям авторських та суміжних прав». Тобто, колективне управління майновими правами покликано сприяти здійсненню прав, які закріплює за суб’єктами авторського права та суміжних прав законодавство.
Зі змісту авторського права очевидно, що за своєю суттю воно є
індивідуальним (особистим) правом, і тільки особа, яка є автором твору, має право вирішувати питання щодо його використання,
дозволяти чи не дозволяти таке використання іншим особам, на яких умовах і за яку винагороду.
Один із провідних фахівців з дослідження колективного управління авторськими та суміжними правами Міхай Фішцор зазначає «свого роду юридичною банальністю є заяви про те, що виключне право авторів використовувати свої твори або дозволяти це робити іншим є основоположним елементом авторського права.
Зазвичай виключним правом можна користуватися настільки широко, настільки це можливо, якщо його можна здійснити в
індивідуальному порядку силами право власника»
6
. Проте в своїй більшості виключні права, які закріплюють за автором міжнародні
договори та національні закони, залишилися б мертвою буквою,
якби він самостійно забезпечував управління ними та їх захист.
Дослідники авторського права зазначають, що становлення та розвиток системи охорони авторського права у сучасному його розумінні показує, що в окремих випадках реалізація суб’єктивних авторських прав в індивідуальному порядку ускладнена або практично неможлива, наприклад, права на публічне виконання недраматичних музичних творів.
169 6 Фишцор М. Коллективное управление авторським и смежными правами // Авторское право.
Бюлетень UNESCO. Т. XXXVII, №4, 2003. - С. 3.

У
сучасному світі
використання авторських творів перетворилося у потужну індустрію, яка живе за своїми законами та правилами, вимагає спеціальних знань і навичок у різних галузях законодавства, виробництва та надання послуг, для освоєння яких необхідна спеціальна підготовка. Тому авторові не обійтися при реалізації свої прав без посередників, які допомагатимуть йому розкрити свій творчий потенціал, завоювати прихильність публіки,
захистити у разі необхідності порушені права.
Автори та інші суб’єкти авторського права дуже швидко з’ясували, що в деяких галузях суспільних відносин вони або не володіють необхідною підготовкою і знаннями, або не мають у своєму розпоряджанні ні матеріальних, ні адміністративних засобів для забезпечення контролю за використанням своїх творів,
виступів, програм тощо. При застосуванні сучасних засобів поширення інформації ці питання невблаганно виходять за рамки
їхньої власної діяльності.
На практиці автори рідко самостійно управляють своїми правами. Як правило, вони роблять це у тих випадках, коли готують твір до розкриття публіці, здійснюючи таким чином своє право на оприлюднення твору, і особисто турбуються про те, щоб перша зустріч з публікою, важлива для їх репутації, відбулася в максимально сприятливих умовах. Після оприлюднення автор,
певною мірою, втрачає інтерес до свого твору, в нього починає
визрівати новий задум щодо створення інших творів.
У подальшому управління своїми правами автор здійснює, як правило, через свого повіреного або через організацію колективного управління, як передбачено законом.
Одним з основних завдань результативного правозастосування норм авторського права є забезпечення умов, коли використання творів буде здійснюватися лише з дозволу автора або іншого суб’єкта авторського права. У цьому випадку можливо реалізувати право на отримання авторами винагороди за їх працю. При цьому розмір винагороди автора залежить не від часу, що витрачено на створення цього твору, і навіть не його якості і цінності, а від попиту в процесі використання твору.
170

Усі дослідники авторського права єдині у твердженні, що колективне управління правами застосовують у тому випадку, коли автор або інший суб’єкт авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до закону чи договору, не може реально відслідковувати, як використовують твори різні користувачі, та забезпечити отримання належної винагороди за таке використання,
тобто реалізувати свої права в індивідуальному порядку.
Виходячи з глобальної перспективи, як справедливо зазначає
Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної
власності Каміл Ідріс, «галузь музики, є найуніверсальнішою,
найдоступнішою й найпотужнішою з усіх галузей, пов’язаних з культурою»
7
. Саме необхідність забезпечення здійснення прав авторів музичних творів призвело до створення «повністю розвиненої системи колективного управління»
8
Наприклад, збір винагороди за використання музичних творів.
Коли сьогодні ведемо мову про музичний твір, слід брати до уваги наявний зв'язок прав композитора, автора слів, аранжувальника,
музичного видавця та субвидавця. До впровадження технічних засобів музику виконували перед обмеженою аудиторією, що збиралася в певному місці, і ніхто, крім цієї аудиторії, не міг насолоджуватися виконанням. Якщо інші бажали почути виконання цієї музики, їм доводилося наймати цього музиканта або виконавця за відповідну плату.
З розвитком технічного обладнання для запису, радіомовлення,
телебачення, Інтернету виконання музики й творів перестало бути локалізованим і ефемерним. У результаті світ зменшився в масштабах, і поширення музичних творів до його найдальших куточків стало легким завданням. Розвиток технічних засобів поширення музики призвів до того, що самостійне здійснення права на виконання, публічне сповіщення стало ілюзією. Якщо у державі
працюють сотні радіостанцій, які щоденно транслюють кілька годин
171 7 Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужній інструмент економічного зростання. Переклад
Укрпатент. Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, 2006. - С.194.
8 Коллективное управление авторским правом и смежными правами // Исследования и реко- мендации по созданию и деятельности организаций по коллективному управлению права- ми. - Женева. - 1990. -10 с.
музику, то суб’єкти авторського права та суміжних прав не зможуть самотужки видавати індивідуальні дозволи на виконання їх творів.
Крім того, було б цілком зрозуміло, що радіостанції, які щорічно транслюють десятки тисяч творів з усього світу, не зможуть отримувати кожного автора або іншого суб’єкта авторського та суміжних прав попередній дозвіл на використання його творів.
Цілком зрозуміло, що у даному випадку не обійтися без допомоги посередника який міг би забезпечити реалізацію інтереси суб’єктів авторського права і створити умови для законного використання їх творів радіостанціями. Крім радіо, музичні твори у необмеженій кількості звучать на телебаченні, дискотеках,
ресторанах,
барах,
кафе,
громадському транспорті,
використовуються як мелодії для мобільних телефонів і т.д.
Тому, організації з колективного управління правами як раз і
повинні забезпечити повагу та реалізацію законних прав та інтересів майнового і немайнового характеру авторів або інших суб’єктів авторського та суміжних прав у тому разі, коли вони мають справу з багатьма користувачами, які здійснюють використання великої
кількості творів.
Крім того, колективне управління є найбільш ефективним способом полегшення законного публічного виконання та інших видів використання творів у разі, коли користувач має справу з багатьма творами та багатьма авторами або суб’єктами авторського права, якщо, звичайно, він хоче здійснювати свою діяльність у законному порядку.
Як свідчить світовий досвід, необхідним елементом системи правової охорони права інтелектуальної власності, без якого неможливо реалізувати надані законодавством авторські та суміжні
права, у будь-якій державі, є колективне управління правами.
У передмові до дослідження, проведеного на замовлення
ЮНЕСКО зазначається «у сучасному суспільстві колективне управління правами розглядається як один із самих основних засобів забезпечення поваги до творів, які використовуються та забезпечення збору справедливої винагороди за творчу працю їх
172
творцям, а також відкриває широкий та швидкий доступ публіки до постійно зростаючого культурного багатства»
9
Підсумовуючи висновки дослідників у галузі авторського права,
можна стверджувати, що під колективним управлінням авторськими та суміжними правами розуміють таку систему управління,
відповідно до якої автори або інші суб’єкти авторського права та суміжних прав з метою забезпечення їх здійснення доручають спеціально створеним для цього організаціям:
- право ведення переговорів щодо укладення угод, які
визначатимуть умови щодо використання їх творів, виконань,
фонограм різними категоріями користувачів;
- право надання дозволів та здійснення контролю за таким використанням;
- збір відповідної винагороди та розподіл її між суб’єктами авторського права;
- виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації
їх майнових і особистих (немайнових) прав.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал