Суміжні права курс лекцій



Pdf просмотр
Сторінка1/19
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.17 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Навчально-науково-виробничий комплекс
«Академія інтелектуальної власності»
Міністерства освіти і науки України
Інститут інтелектуальної власності і права
С.В. Бондаренко
АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА
СУМІЖНІ ПРАВА
КУРС ЛЕКЦІЙ
Київ
ІІВП
2008

ББК 67.9(4УКР)304.3
Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права. – К.: Ін-т
інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
Рецензенти:
Цибульов П.М., д.т.н., доцент,
перший проректор Інституту інтелектуальної власності і права;
Чеботарьов В.П., к.е.н.,
заступник голови Державного департаменту
інтелектуальної власності
У навчальному посібнику розглянуто сучасне законодавство та його практичне застосування у сфері авторського права і суміжних прав в Україні. Поряд зі змістом та умовами виникнення права інте- лектуальної власності у цій сфері, способами розпоряджання май- новими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав,
висвітлено питання колективного управління правами суб’єктів авторського права та суміжних прав, а також порядок захисту прав у випадку їх порушення. Посібник базується на чинному україн- ському законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав та практиці його застосування з урахуванням зарубіжного досвіду.
Посібник призначений студентам вищих навчальних закладів,
які навчаються за спеціальністю 7(8).000002 «Інтелектуальна влас- ність»; фахівцям організацій колективного управління майновими правами у сфері авторського права та суміжних прав; юристам- практикам, які займаються питаннями захисту прав інтелектуальної
власності; студентам та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів, а також усім, кого цікавлять різні аспекти сфери охорони авторського права та суміжних прав.
Розглянуто та затверджено рішенням Вченої ради Інституту
інтелектуальної власності і права, протокол № 1 від 24.01.2008 р.
© Бондаренко С.В., 2008
© Інститут інтелектуальної власності і права, 2008
ISBN 978-966-8786-12-9

ЗМІСТ
1 ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, ПРИНЦИПИ ТА
ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО ПРАВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8 1.1 Місце авторського права серед прав інтелектуальної
власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8 1.2 Поняття авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11 1.3 Основні завдання та функції авторського права . . . . . . . . . .12 1.4 Принципи авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16 1.5 Джерела авторського права в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . .17 2 ЕВОЛЮЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ . . . . .21 2.1 Виникнення та розвиток авторського права . . . . . . . . . . . . .21 2.2 Розвиток суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28 2.3 Становлення системи правової охорони авторського права і суміжних прав в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31
2.3.1 Становлення та розвиток державного управління
в авторському праві та суміжних правах . . . . . . . . .32
2.3.2 Становлення та розвиток законодавства з
авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . .36
3 СУБ’ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА . . . . . . . . . . . .48 3.1 Елементи авторсько-правових відносин . . . . . . . . . . . . . . . .48 3.2. Суб’єкти авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48
3.2.1 Автори творів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49
3.2.2 Співавторство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50
3.2.3 Інші суб’єкти авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . .53
3.3 Поняття та ознаки об’єкта авторського права . . . . . . . . . . . .54
3.3.1 Види об’єктів авторського права . . . . . . . . . . . . . . . .58
3.3.2 Службові твори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70
3

3.3.3 Твори, які не є об’єктами авторського права . . . . . .73
4 ЗМІСТ ТА УМОВИ ДІЇ АВТОРСЬКОГО ПРАВА . . . . . . . . . . . . . .77 4.1 Зміст авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77 4.2 Особисті немайнові права автора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79 4.3 Майнові права авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87 4.4 Інші авторські права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .97 4.5 Обмеження майнових авторських прав . . . . . . . . . . . . . . . .101
4.5.1 Строк чинності авторського права . . . . . . . . . . . . .102
4.5.2 Вільне використання творів без виплати
винагороди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .104
4.5.3 Вільне використання творів з виплатою
винагороди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109
5 ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА . . . .111 5.1 Виникнення авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111 5.2 Презумпція авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .113 5.3 Реєстрація авторського права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .113
5.3.1 Державна реєстрація авторського права в
Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .114
5.3.2 Порядок здійснення державної реєстрації
авторського права і договорів, які стосуються
права автора на твір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .121
6 РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ АВТОРСЬКИМИ
ПРАВАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .128 6.1 Поняття авторського договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .128 6.2 Зміст авторського договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .134
6.2.1 Договір про передачу права на використання
твору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .138
4

6.2.2 Договір про передачу (відчуження) майнових
авторських прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141
6.2.3 Договір замовлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142
6.3 Види авторських договорів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .143 6.4 Розпоряджання майновими правами інтелектуальної
власності на твір відповідно до Цивільного кодексу
України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .144
6.4.1 Ліцензія на використання об'єкта права
інтелектуальної власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145
6.4.2 Ліцензійний договір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146
6.4.3 Договір про створення за замовленням і
використання об'єкта права інтелектуальної
власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .147
6.4.4 Договір про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . .148
7 ОХОРОНА СУМІЖНИХ ПРАВ ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ
ФОНОГРАМ, ВИРОБНИКІВ ВІДЕОГРАМ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
МОВЛЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151 7.1 Суб’єкти суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151 7.2 Об’єкти суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154 7.3 Виникнення та презумпція суміжних прав . . . . . . . . . . . . . .158 7.4 Сфера дії суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .160 7.5 Права виконавців, виробників фонограм,відеограм та організацій мовлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .161
7.5.1 Права виконавців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .162
7.5.2 Права виробників фонограм і відеограм . . . . . . . . . .164
7.5.3 Права організацій мовлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .165
7.6 Обмеження майнових суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . .165
7.6.1 Строки чинності суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . .165
5

7.6.2 Вільне використання об’єктів суміжних прав . . . . . .166
8 КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ ТА
СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169 8.1 Передумови виникнення та поняття колективного управління авторськими та суміжними правами . . . . . . . .169 8.2 Суспільна роль організацій колективного управління правами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .173 8.3 Еволюція колективного управління та види прав до яких застосовуються колективне управління . . . . . . . . . . . . . . .175 8.4 Специфіка форм та характеру діяльності організацій колективного управління авторськими та суміжними правами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .178 8.5 Функції організацій колективного управління авторськими та суміжними правами . . . . . . . . . . . . . . . . .182 8.6 Становлення системи колективного управління авторськими та суміжними правами в Україні . . . . . . . . .188 9 ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І
СУМІЖНИХ ПРАВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .199 9.1 Поняття та порядок захисту авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .199 9.2 Види порушення авторського права та суміжних прав . . . .203 9.3 Цивільно-правовий порядок захисту авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .206
9.3.1 Способи цивільно-правового захисту авторського
права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .208
9.3.2 Способи забезпечення позову у справах про
порушення авторського права та суміжних прав . .217
9.4 Адміністративна відповідальність з порушення авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . .220 9.5 Кримінальна відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .225 6

9.6 Норми щодо державного контролю за виготовленням та розповсюдженням товарів, які містять об’єкти авторського права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . .230 10 МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ АВТОРСЬКИХ
ПРАВА ТА СУМІЖНИХ ПРАВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .237 10.1 Участь України в міжнародній системі охорони авторських права та суміжних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . .237 10.2 Проблеми співвідношення норм національного законодавства та норм міжнародного права . . . . . . . . . . .239 10.3 Конвенція про охорону літературних і художніх творів . . .243 10.4 Всесвітня конвенція про авторське право . . . . . . . . . . . . .251 10.5 Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення . . . . . . . . .253 10.6 Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм . . . . . . . . . . . .258 10.7 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про авторське право . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .262 10.8 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про виконання і фонограми . . . . . . . . . . . . . . . .267 10.9 Всесвітня організація інтелектуальної власності . . . . . . .272 10.10 Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (Угода TRIPS) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .274 10.11 Охорона авторського права та суміжних прав українських авторів та іноземних авторів . . . . . . . . . . . . .279
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ
«АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНИХ ПРАВ» . . . . . . . . . . . . . . .282
Нормативно - правові акти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .284
Міжнародні договори. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .285 7

8
1 ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, ПРИНЦИПИ ТА
ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКОГО ПРАВА
1.1 Місце авторського права серед прав
інтелектуальної власності
Загальновизнаним є той факт, що культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, добробут суспільства,
соціально-економічний прогрес в цілому залежать від рівня й ефек- тивності творчої діяльності людини, яка є однією з основних рушій- них сил розвитку цивілізації.
Творча діяльність або просто творчість – це цілеспрямована діяльність людського мозку внаслідок якої створюється щось якісно нове, що вирізняється оригінальністю, неповторністю та суспільно-
історичною унікальністю.
Результат творчої діяльності, який відповідає вимогам законо- давства, є об’єктом права інтелектуальної власності, яке закон закріплює за творцем. Цим результатом є втілений в об’єктивній формі продукт, який, залежно від змісту називають літературним або художнім твором, винаходом, корисною моделлю, промисло- вим зразком. Право інтелектуальної власності розповсюджується також на низку інших результатів, віднесених до права інтелекту- альної власності, зокрема, таких, як ноу-хау, сорти рослин та поро- ди тварин, а також комерційні найменування, торговельні марки,
географічні зазначення, тобто засоби індивідуалізації (ідентифіка- ції) учасників цивільно-правового обороту, а також їхню продукцію,
роботи, послуги та.
Творчість властива лише людині, мозок якої може створювати тільки ідеальні образи, а не предмети матеріального світу. Тому результати творчої діяльності, які є об’єктами права інтелектуаль- ної власності, на відміну від об’єктів речового права, мають ідеаль- ну природу, не зазнають зношення й амортизації та застарівають лише морально.
Охорона прав інтелектуальної творчої діяльності забезпечуєть- ся шляхом надання творцеві виключних прав особистого немайно- вого та майнового характеру щодо створеного ним об’єкта.

Відповідно до цілеспрямування інтелектуальну діяльність тра- диційно поділяють на духовну творчість і науково-технічну твор- чість. З огляду на це, результатами творчої діяльності є об’єкти літературно-художньої власності, які охороняються авторським правом, та об’єкти промислової власності, які охороняються правом промислової власності.
Не дивлячись на те, що згадування про інтелектуальну влас- ність у різноманітних її проявах відносяться ще до XVIII та XIX сто- літь, вперше офіційно всі вищезазначені права об’єднано єдиним поняттям інтелектуальна власність у статті 2 Конвенції про засну- вання Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), під- писаній 14 липня 1967 року.
Авторське право надає авторам та іншим творцям інтелектуаль- них творів (література, музика, мистецтво) певні права, згідно з якими вони мають можливість дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їх творів. У широкому розумінні авторське право включає в себе як охорону власне авторського права, так і охорону суміжних з авто- рським прав, а саме: права виконавців на їх виконання; права виробників фонограм на їх фонограми і права організацій ефірного мовлення на їх радіо- і телевізійні програми.
Промислова власність охоплює охорону винаходів в усіх галу- зях людської діяльності за допомогою патентів; захист певних комерційних інтересів за допомогою законодавства про товарні
знаки, знаки обслуговування та торгові найменування і позначення,
а також законодавство про охорону промислових зразків.
Складовою частиною охорони промислової власності є захист від недобросовісної конкуренції.
Згідно зі вказаною статтею Конвенції інтелектуальна власність також включає право на наукові відкриття та права, які стосуються
інших досягнень в промисловості, науковій, літературній або худож- ній діяльності.
Об’єднання авторського права і права промислової власності,
виявлення їх спільних рис викликані потребами теорії, освіти, роз-
9

10
витку законодавства та правозастосування, які спрямовані на вдос- коналення системи охорони результатів інтелектуальної діяльності.
Об’єднати різні види права інтелектуальної власності дозволяє,
насамперед, нематеріальна природа об’єктів цих прав, творчий характер діяльності їх створення, а також виключний характер прав, закріплюваних за творцями об’єктів інтелектуальної власнос- ті.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004
року, до права інтелектуальної власності відносить право на літера- турний, художній та інший твір (авторське право), право на виконан- ня, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мов- лення (суміжні права), право на наукове відкриття, право на вина- хід, корисну модель, промисловий зразок, право на компонування
інтегральної мікросхеми, право на раціоналізаторську пропозицію,
право на сорт рослин, породу тварин, право на комерційне найме- нування, право на торговельну марку, право на географічне зазна- чення, право на комерційну таємницю та права інтелектуальної
власності на інші об’єкти, що можуть бути визначені цим Кодексом та іншим законом.
Усі об’єкти права інтелектуальної власності, визначені законо- давством України, на підставі спільності ознак можна розділити на наступні групи:
- об’єкти авторського права – твори науки, літератури та мистецтва, а також комп’ютерні програми та бази даних;
- об’єкти суміжних прав – виконання, фонограми, відеограми,
передачі організацій мовлення;
- об’єкти права промислової власності (об’єкти, які
використовуються у виробництві) – винаходи, промислові
зразки, корисні моделі, комерційна таємниця (ноу-хау);
- засоби індивідуалізації учасників цивільно-правового обороту,
їх продукції, робіт та послуг – комерційні найменування,
торговельні марки, географічні зазначення;
- нетрадиційні об’єкти – сорти рослин, породи тварин,
топографії інтегральних мікросхем.

1.2 Поняття авторського права
Рівень соціально-економічного розвитку суспільства зумовлю-
ється розвитком науки, техніки та культури. При цьому, саме куль- тура (у розумінні духовного світосприйняття) визначає зміст та напрями розвитку науково-технічної діяльності, зумовлює рівень її
гуманізації, а, отже, визначає напрями розвитку цивілізації в цілому.
Духовна творчість насамперед реалізується через літературу,
музику, мистецтво. Її результати як відображення духовного багат- ства людини невичерпні за формами, прийомами, способами об’єктивного вираження є об’єктами охорони. Суспільні відносини,
пов’язані з їх створенням та використанням врегульовуються авто- рським правом.
Авторське право в цілому, маючи спільні риси з іншими складо- вими частинами права інтелектуальної власності, має законодавчу автономію на національному рівні та самостійність в рамках міжна- родного права, а також володіє науково автономне, оскільки забез- печує принципи та рішення, які необхідні для регулювання різних фундаментальних проблем. Однак низка основоположних постула- тів відрізняє це право від права промислової власності:
- об’єктом авторського права визнається результат творчої
діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;
- виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу.
Протягом XIX та XX століть авторське право сформувалося як окремий цивільно-правовий інститут.
Суспільні відносини, у межах яких відбувається реалізація осо- бистих немайнових і майнових інтересів особи є цивільними відно- синами. Вони регулюються цивільним законодавством, в першу чергу Цивільним кодексом України.
Відповідно до статей 199, 201 глави 15 Цивільного кодексу
України результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші
11

12
об’єкти права інтелектуальної діяльності створюють цивільні права
і обов’язки, а авторство, свобода літературної, художньої, наукової
і технічної творчості є особистими немайновими благами, які охоро- няються цивільним законодавством.
В юриспруденції загальновизнаним і практично значимим є
поділ права на об’єктивне і суб’єктивне.
Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечу-
ється державним примусом. Тому в об’єктивне авторське право як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим
інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин,
заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майно- вій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і викорис- танням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряд- жанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.
Суб’єктивне авторське право - це сукупність особистих немай- нових та майнових прав, які належать конкретному автору відповід- но до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відо- ма публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовува- ти твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права,
які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літерату- ри і мистецтва.
1.3 Основні завдання та функції авторського права
Специфіка авторського права полягає в тому, що, з одного боку,
його завданням є підтримка творчості окремої людини-громадяни- на, забезпечення його особистих немайнових та майнових інтер- есів.
Виступаючи передумовою суспільного прогресу, право інтелек- туальної власності на результат творчої діяльності, має індивіду- альний (особистий) характер і є невід’ємним правом людини. У
статті 27 Загальної декларації прав людини, що проголошена
Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року та стала осно-
вою міжнародного співробітництва у галузі захисту прав людини,
зазначено, що «кожна людина має право на захист її моральних і
матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є».
У розвиток положень Загальної декларації прав людини в
Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права,
прийнятому 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю
Організації об’єднаних націй зазначається, що «держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожної людини на: участь у культурному житті; користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування; користування захистом моральних і
матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-яким науко- вими, літературними чи художніми працями, авторами яких вони є»
(стаття 15). Зазначений пакт ратифіковано Указом Президії
Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року.
Маючи основним пріоритетом забезпечення основних прав і
свобод людини, як основи побудови громадянського суспільства та демократичної держави, Конституція України (Основний закон
України) проголошує:
«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності.
Громадянам гарантується свобода літературної, художньої,
наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності,
їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що вини- кають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності» (стат- тя 41).
«Кожний громадянин має право на результати своєї інтелекту- альної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими зако- ном» (стаття 54).
З іншого боку, авторське право сприяє збагаченню національної
культурної спадщини, розповсюдженню результатів творчої діяль- ності, забезпечення їх доступності для всього суспільства як необ-
13

14
хідної передумови прогресу, культурного, економічного та соціаль- ного розвитку країни.
Для досягнення зазначених завдань за автором твору законо- давчо закріплено виключні права особистого немайнового та май- нового характеру, що має забезпечити його суспільне визнання та дозволяють контролювати використання своїх творів іншими особа- ми, отримуючи з цього матеріальну вигоду.
Одним з основних завдань результативного правозастосування норм авторського права є забезпечення отримання авторами спра- ведливої винагороди за їх працю; таке право за автором закріпле- но у статтях 445 Цивільного кодексу України та 15 Закону України
«Про авторське право і суміжні права». При цьому, розмір винаго- роди автора визначається не часом, витраченим на створення цього твору, і навіть не його якістю і цінністю, а попитом на твір в процесі його використання. Таким чином, йдеться про винагороду,
яка ближче до торговельного прибутку, ніж до заробітної плати.
Ще у XVIII ст., французький письменник Бомарше, який чимало зробив для визнання прав авторів у законодавчому порядку, писав,
що авторам несправедливо дорікають у прагненні до наживи на додаток до того, що вони користуються славою та суспільним визнанням. Під час укладання з користувачами договорів на той або інший вид використання творів встановлюють зобов'язання щодо виплати авторської винагороди, розмір якої залежить від рин- кової кон'юнктури та популярності автора. Остання значно підви- щує вартість договору.
Однак, на відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений або абсолютний характер, авторське право на нематеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і
мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу прав та
їх існування у часі. Так, виключні майнові права автора на твір обмежено у часі (після закінчення сімдесятирічного строку після смерті автора його твори стають суспільним надбанням), а також закон визначає випадки, коли використання творів може здійснюва- тися без дозволу автора (так зване вільне використання творів, що охороняються). Такий підхід до авторського права на твори дає
змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс
між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених в отриманні
матеріальної вигоди у разі використання їхніх творів, і інтересами суспільства в цілому, зацікавленого у вільному доступі до створе- них творів.
Суспільне визнання достоїнств творів і матеріальне забезпечен- ня авторів яку результат використання їх творів суспільством стиму- люють творчий процес, дають можливість авторам повністю при- святити себе плідній творчій роботі.
Система охорони авторських прав не може функціонувати у від- риві від творчого процесу. А без охорони прав авторів суспільство не спроможне забезпечити науковий і культурний прогрес, тобто поставити досягнення науки і мистецтва на службу максимально широкому колу заінтересованих осіб. Звідси виникає необхідність як найширшої популяризації знань, авторського права в інтересах економічного, соціального і культурного прогресу.
Основні завдання, які стоять перед авторським правом, визна- чають його функції. Під функціями права розуміють спрямування правового впливу, що виражає роль права в організації (впорядку- ванні) суспільних відносин.
Функції авторського права можна – це відповідні напрями впли- ву норм авторського права на врегульовані ними особисті немайно- ві та майнові відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед авторським правом завдань.
Авторське право як цивільно-правовий інститут права виконує
регулятивні, охоронні та превентивні функції.
Регулятивна функція авторського права полягає у врегулюванні
відносин, пов’язаних зі створенням та використанням творів науки,
літератури і мистецтва, насамперед, у їх нормальному, бажаному для їх учасників стані збалансованості інтересів авторів творів і
суспільства.
Охоронна функція авторського права покликана оберігати суб’єктивні особисті немайнові та майнові права автора від пося-
15

16
гань усіх інших осіб та забезпечувати примусовий захист при їх порушенні.
Превентивна (виховна, попереджувально-виховна) функція авторського права має стимулювати позитивні відносини і не допус- кати виникнення негативних відносин, які б призводили до пору- шення авторських особистих немайнових та майнових прав.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал