Сучасному культурному




Сторінка9/24
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24
РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ
МОВНОЇ ПОЛІТИКИ У ВИЩІЙ
ШКОЛІ

84
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ТЕТЯНА ХАРАХОРІНА,
завідувач відділу української мови і літератури Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА
В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
НА ДОНЕЧЧИНІ
Принципове значення для майбутнього української мови і
української держави має національна мовна свідомість і
мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігра-
вати українська інтелектуальна еліта, діячі культури, освіти,
управлінці різних рангів тощо.
Концепція державної мовної політики України
У системі державних пріоритетів мовна політика посідає чільне місце, оскільки її стратегічним завданням, поряд з гарантуванням мовних прав людини, є утвердження суспільної злагоди і політичної стабільності, забезпечення єдності держави і зміцнення української державності (Концепція державної мовної політики. - К, 2006. - С. Однією з рис, що характеризують культурну ситуацію розвинутого суспільства, є
бурхливий розвиток масової комунікації та її засобів. Саме мова забезпечує досконалість інформативної та комунікативної функцій, засвідчує рівень духовної культури суспільства в цілому та впливає на формування національних цінностей. Через вивчення української мови формується система цінностей, яка стає основою виховання і розвитку учнів, внутрішнім компонентом їхньої свідомості, самосвідомості, регулятором позитивно спрямованої діяльності. Ціннісний підхід до вивчення української мови на Донеччині посідає одне із чільних місць в освітянській політиці області і реалізується в першу чергу через систему заходів неперервної освіти педагогів.
Відділ української мови і літератури як складова Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти свою діяльність спрямовує на формування ціннісних практик взаємодії учня й учителя вмов- ному полі діяльності через технології компетентісно орієнтованої освіти, націленої на формування і розвиток полікультурної особистістості,
яка живе і навчається в мовно-культурному середовищі регіону, держави та нації. Перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу,

85
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
українська мова виконує основні 4 функції, а саме а)навчального предмета б)засобу комунікації та одержання знань з інших сфер пізнання;
в) засобу трансформації одержаної учнем інформації в особистісну систему знань, умінь, переконань г)засобу розвитку і самовираження особистості учня та утвердження його ролі в суспільстві.
Післядипломна освіта педагога націлена на створення умов для неперервного навчання словесника, на поінформованість щодо нормативно- правової бази освіти, науково-теоретичного оновлення фундаментальних знань, на оволодіння та застосування інноваційних технологій навчання, на розвиток культуротворчого потенціалу фахівця. Проблем- но-тематичний аспект взаємодії суб'єктів неперервної освіти (у нашому випадку вчителів української мови і літератури) передбачає сплановану систему курсової і міжкурсової підготовки, зорієнтовану на задоволення освітянських потреб відповідно до вимог часу. Щороку понад 600 учителів української мови і літератури перебувають на курсах підвищення кваліфікації за різними формами навчання очній, очно-дистанційній,
дистанційній, індивідуальній. У першу чергу розглядаємо тематично- проблемні курси підвищення кваліфікації, як-от: "Формування життєвих компетентностей учнів в умовах профільного навчання, "Ділова активність на уроках української мови і літератури, "Інтеграція в системі роботи вчителя-словесника", "Українознавство в системі базових гуманітарних дисциплін, "Інтерактивне навчання в курсі "Українська мова і література" тощо. На таких курсах українські філологи через науково-теоретичне та навчально-практичне пізнання актуальних проблем освіти активніше входять в інтерактивні практикуми, створюють і захищають авторські проекти, презентують власні досвіди, зорієнтовані
на формування мовно-літературної компетентності особистості. Однією з інноваційних форм діяльності є курси за кредитно-модульною системою навчання, які орієнтують не тільки на самоосвіту, алей на вміння навчатися в дистанційному режимі, користуватися послугами Інтернету,
виважено підходити до виконання курсового проекту, планувати діяльність на перспективу.
Впроваджуючи компетентнісний підхід до навчання через зміст базових предметів, сучасний учитель бере на себе відповідальність бути обізнаним не тільки теоретично, алей практично володіти навичками з питань організації і проведення уроків української мови та літератури із врахуванням формування ціннісного характеру знань учнів. При цьому самоцінний характер знань учнів буде забезпечуватися тільки за умов взаємної підвищеної зацікавленості суб'єктів навчальної діяльності та нарівні формування і розвитку наукової свідомості. Саме на такий по-

86
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
шуково-творчий характер діяльності націлюють педагогів регіональні
програми (Моніторинг якості мовної освіти учнів, "Цільова комплексна програма розвитку і функціонування української мовив Донецькій області на 2004-2010 роки, "Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес, "Робота з обдарованими"
тощо), виконання яких активізує і стимулює суб'єкт-суб'єктні стосунки учасників педагогічного процесу, націлюють на позитивний результат діяльності та формування ціннісного ставлення до життя.
Умови неперервної освіти вчителя-словесника вимагають від нього самоаналізу праці, дослідницької установки на викладання предмета,
удосконалення управлінських навичок, фахової майстерності, тобто загального підвищення рівня педагогічної культури. Спеціальні дослідження показують, що інтерес в усіх видах діяльності характеризуються трьома складовими позитивними емоціями, наявністю пізнавальної сторони та безпосереднього мотиву діяльності. Саме створення позитивних емоцій у процесі активної діяльності педагога впливає на забезпечення умов оптимального навчання школяра, якого фахівець націлює на самооцінку якості знань з предмета, на цінність змісту навчального матеріалу, спонукає до самовдосконалення, самореалізації. Міжатестаційний період стимулювання розвитку педагогічної культури філологів здійснюємо через сплановану систему заходів, зорієнтовану на вироблення активної професійної позиції та відповідальності за якість навчальних досягнень учнів по-перше, це постійно діючі проблемно-тематичні семінари з теми "Формування ключових компетентностей учнів у контексті
вивчення української мови і літератури, де кожне заняття - ознайомлення з новими авторськими технологіями, обмін досвідом, участь утре- нінгах і практикумах по-друге, робота обласних творчих груп з тем "Розвиток творчих здібностей учнів у процесі формування функціональних компетентностей при вивченні української мови і літератури, "Програмне забезпечення дистанційного навчання учнів у системі моніторингу якості
освіти з української мови, "Застосування інноваційних технологій при викладанні українознавчих дисципліну закладах нового типу, крім того,
інтерактивно орієнтовані майстер-класи, педагогічні майстерні, тематичні консультації, виїзні семінари тощо.
Ідея про освіту як процес, що триває протягом усього життя людини,
відома щез давніх часів. У народній творчості вона знайшла вираження в лаконічному вислові "вік живи, вік учись. Ця думка особливо актуальна для педагогів, адже відповідальні завдання нової національної
школи зможе виконати лише той учитель, який не тільки добре підготовлений, алей здатний постійно, протягом усього життя, підвищувати свою

87
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
компетентність, удосконалювати професійну майстерність. Дослідження підтверджують, що навіть найкращі навчальні заклади не можуть забезпечити підготовку висококваліфікованих працівників на весь період виробничої діяльності. За результатами науково-інформаційних досліджень Г.С.Данилової та Г.А.Дмитренко відомо, що в американській літературі введено особливу одиницю вимірювання старіння знань фахівця -період напіврозпаду компетентності. Цей термін, запозичений з ядерної фізики, означає тривалість часу після закінчення навчального закладу, коли в результаті старіння знань компетентність фахівця щодо нової
інформації знижується на 50%. Показово, що найбільш охоче вдосконалюють свої знання працівники, які мають вищу освіту. Підвищення кваліфікації педагога - це насамперед процес його поступового зростання як особистості і як професіонала, удосконалення, що здійснюється під час практичної діяльності. Основними інтегративними характеристиками процесу освіти вчителя української мови і літератури є цілісність і
неперервність післядипломної підготовки. Отже, орієнтуючи фахівця на самоосвітню діяльність у міжатестаційний період, пропонуємо йому індивідуальну накопичувальну карту "Кредит довіри, за якою можна планувати і відслідковувати власні досягнення та планомірно готувати себе до атестації за напрямами:
І.Науково -теоретичний зміст діяльності- опрацювання нормативно-правової бази з фаху- ознайомлення з періодичною та науково-методичною літературою з предмета- читання художньої літератури- оновлення лінгвістичних, літературознавчих, українозначих знань тощо.
ІІ.Науково-практичний зміст діяльності- здійснення науково-методичного супроводу реалізації державних та регіональних освітянських програм- виконання індивідуального післякурсового завдання з обраної теми- розробка розгорнутих конспектів уроків, авторської програми, навчально-методичного матеріалу для гурткової (факультативної) роботи- підготовка дидактичного матеріалу з предмета- укладання навчально-методичного посібника- добір і систематизація додаткового хрестоматійного матеріалу- складання тестових завдань- створення умов для активізації навчально-пізнавальної діяльності
учнів із залученням комп'ютерних технологій- участь у професійних конкурсах, відкритих заходах тощо.

88
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ІІІ.Практичний зміст діяльності- організація навчання учнів з урахуванням компетентнісно орієнтованого підходу за технологіями інноваційної освіти- проведення відкритих уроків, позакласних заходів- проведення консультативно-індивідуальної навчальної діяльності- організація позакласної роботи з предмета- підготовка школярів до участі в предметних конкурсах, олімпіадах,
здійснення супроводу учнів у пошуково-дослідній роботі- виконання ролі наставництва- участь у фаховій творчій групі, громадській роботі тощо.
ІV.Результативність:
- рівень навчальних досягнень учнів (порівняльно-динамічний аспект- участь школярів у різних конкурсах із зазначенням результату- участь фахівця у предметних конкурсах, заходах, проектній та твор- чо-пошуковій діяльності тощо Працюючи з картою, протягом 5 років міжатестаційного періоду педагог сам ставить собі бали за виконання різних видів діяльності та узгоджує їх з адміністратором навчального закладу. Перебуваючи в активному режимі професійної діяльності, фахівець перед наступною атестацією практично може оцінити рівень своєї професійної компетентності і
побачити проблеми, які можна вирішити під час навчання на курсах підвищення кваліфікації.
Наразі торкаємося питання про вплив педагогічної культури вчителя української мови і літератури на розвиток мовно-літературних компетентностей учнів та формування духовних цінностей, які закладені в навчально-виховний процес шкільної освіти. Поняття "розвиток" розглядаємо як перехід від одного якісного стану до іншого, ступінь освіченості, "педагогічну культуру" розуміємо як рівень навчально-виховної
досконалості, "цінності" характеризуємо як соціально і особистісно значущі смисли, духовні опори життя людини. Дослідження зданої проблеми, наші власні спостереження свідчать про протиріччя між реальним рівнем педагогічної культури вчителя і сучасними вимогами до ключових компетентностей особистості, до рівня сформованості життєсмис- лових цінностей. Виконуючи свої професійні обов'язки, словесник постійно перебуває в системі неперервної освіти, яка впливає на стимулювання його педагогічної культури, на ціннісні орієнтири.
Таким чином, розглядаючи педагогічну культуру вчителя як складову його професійної діяльності, що виявляється вході реалізації освіт- ньо-виховних функцій, враховуємо організаційну культуру підвищення кваліфікації педагога, за К.М.Ушаковою - це зовнішньо національні особ-

89
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
ливості, економічні реалії, панівна культура навколишнього середовища
(зовнішні фактори) та мотивація, мета, завдання, особистість педагога,
його освіченість, кваліфікація, загальний рівень культури (внутрішні
фактори).
У цілому педагогічна культура вчителя української мови і літератури в процесі післядипломної освіти буде регулятором розвитку мовних компетентностей учнів та вироблення ціннісного ставлення до життя, якщо- підготовка вчителя розглядатиметься як цілісний процес, зорієнтований на позитивний розвиток фахових досягнень педагога та мовно- літературних успіхів учня- зіставлення суб'єктивного уявлення вчителя про свою професійну діяльність і рівень педагогічної культури відповідатиме об'єктивним результатам цієї діяльності ( мовна компетентність учнів, високий рейтинг базового предмета, визнання професійної майстерності педагога, задоволення попиту суспільства на грамотних випускників школи, наявне формування адекватного образу вчителя в педагогічній практиці- виявлення і встановлення взаємозалежності фахової культури, професійного становлення учителя-словесника та результатів навчальних досягнень учнів позитивно впливає на розвиток компетентнісно орієнтованої освіти, на підготовку конкурентоспроможної особистості, здатної
на навчання і розвиток впродовж життя, спроможної адаптуватися в суспільстві та налаштованої на примноження надбань національної культури тощо.

1. Бех І.Д. Виховання особистості У 2кн. Кн.2: Особистісно орієнтований підхід науково-практичні засади Навч.-метод. посібник. - К Либідь. - С. 10.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови Укладі голов. ред. В.Т. Бу- сел - К- Ірпінь:ВТФ "Перун, 2003. - С.472.
3.Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України, 2004, №5.
4.ЄрмаковІ.Г., Пузіков ДО. Життєтворчі компетенції особистості Практико- зорієнтований посібник. - Донецьк Каштан, 2007. - 242с.
5.Закон України "Про освіту" (р Нормативно-правове забезпечення освіти. -Харків Основа, 2004. - С.25.
6.Компетентнісний підхід у системі підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів Навчальний посібник / За заг. ред. Л.Г. Чернікової. - Донецьк Витоки, 2007. -
332с.
7.Національна доктрина розвитку освіти України Нормативно-правове забезпечення освіти. - Харків Основа, 2004. - С -Післядипломна освіта проблеми управління, методичне забезпечення Навчально- методичний посібник / За ред. Г.С. Данилової, Г.А.Дмитренка. - К ІЗМН, 2000. - С.28.
9.Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової школи. К. - с.4-5.

90
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
ВІКТОРІЯ ЗАРИЦЬКА,
завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін та методики їх викладання Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
МОВНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА
У статті розглядається проблема формування професійної культури педагога в
мовно-культурологічному аспектів контексті оновлення змісту освіти, визнача-
ються компоненти мовно-культурологічної компетентності, рівні її сформованості.
Ключові слова мовно-культурологічна компетентність, етнокультурологічна компетентність, етнолінгводидактична культура педагога, комунікативна компетентність.
Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.
Мова - це форма нашого життя, життя культурного й національного,
це форма національного організування.
Іван Огієнко
Теза промову як основний засіб самоусвідомлення, самотворення,
самовираження й самореалізації особистості, її соціалізації в суспільстві
та державі давно стала аксіомою. Сучасний український філософ
С.Кримський підкреслював, що височінь ціннісного зростання духовності особистості досягається мовою, що одночасно є і засобом пізнавальної діяльності мовця, і знаковою системою комунікації - носієм основних національних кодів ментально-ідентифікаційного, культурно-істо- ричного, комунікативного [2]. Тож, невипадково основний принцип еволюції- вивищення людини над самою собою - відбувається переважно завдяки рідній мові як носію духовних витоків людськості.
Входження України в європейський освітній простір повинно посилювати гуманітарну спрямованість, українознавчі цінності в змісті національної освіти, підносити її культурне й мовне багатство, етноцін- ності й традиції. Нові підходив освіті зумовлюють оновлення вимог до системи професійної підготовки вчителя як компетентного фахівця і національно свідомої, активної, духовно багатої мовної особистості, яка опановує зміст духовних надбань національної громади, досконало знає
українську мову, усвідомлено творчо сприймає її в контексті національної культури.
Ідеї формування професійно-педагогічної культури розглядались у

91
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
працях видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів минулого (А. Дис- тервег, М. Бердяев, О. Герцен, М. Ломоносов, В. Сухомлинський, К.
Ушинський, Я. Коменський тощо) й сучасності (Г. Звездунова, І. Ісаєв,
В. Міщенко, В. Сластенін та інш.).
Аналіз низки спеціальних досліджень дає можливість визначити сутність і зміст професійно-педагогічної культури, основні напрямки її
формування, структуру, складові. Одним із найважливіших компонентів професійної культури педагога є мовно-культурологічна компетентність,
актуальність формування якої зумовлена тим, що вчитель постійно є активним учасником процесу спілкування і носієм культури рідного слова.
Відповідно мовно-культурологічну компетентність педагога можна тлумачити як систему здатностей вчителя, що виявляє себе у використанні знань теорії навчального предмета, умінні методично правильно формувати мовну, комунікативну, апперцептивну, інтерактивну, етичну,
полікультурну, етнолінгвістичну, рефлексивну компетенції учнів в умовах особистісно-зорієнтованого підходу, діалогізації навчально-виховного процесу, що, у свою чергу, зумовлює пошук ефективних форм педагогічного спілкування.
У дослідженнях А. А. Леонтьєва воно позначається як "оптимальне педагогічне спілкування" - таке спілкування вчителя (і ширше - педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, що створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує емоційний клімат навчання, управління соціально-психологіч- ними процесами в дитячому колективі і дозволяє максимально використовувати в освітньому процесі особистісні якості вчителя" [3: 38-39]. Іншими словами - це взаємодія педагога й учня, що забезпечує мотивацію,
результативність, творчий характері виховний ефект спільної комунікативної діяльності. Зрозуміло, що оптимальне педагогічне спілкування ставить високі вимоги до вчителя, зокрема до рівня його мовленнєвої й загальної культури, робить необхідним пошук нових рішень у царині
професійної мовленнєво-культурологічної підготовки педагога, удосконалення механізмів врегулювання якості його мовленнєвої діяльності.
Мовленнєві вміння вчителя вивчалися як об'єктивна ознака його готовності до професійної діяльності. Зокрема, це переконливо доведено в дослідженнях Л.Виготського, І.Зимньої, І.Зязюна, О.Киричука, А.Капсь- кої, О.Леонтьєва, Г.Сагач, В.Семиченко, Н.Тарасевич, Ш.Амонашвілі,
Н.Бабич, Н.Головань, Л.Зінченко, О.Горської, Н.Жигилій, О.Іванової,
К.Левітана та ін., у яких підкреслюється специфіка мовленнєвих умінь як прояву професіоналізму визначається структура і зміст комунікативності, де мовлення є домінуючим компонентом, необхідним у педагогічному процесі пропонується методика управління процесом формування

92
УКРАЇНСЬКА МОВА В СУЧАСНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ
мовленнєвих умінь в системі підготовки педагогів розкривається і вивчається специфіка дії живого слова в педагогічному спілкуванні. Окремі
аспекти мовно-культурологічної підготовки вчителя розглядались у дослідженнях Б.Ананьєва, В.Андрущенка, І.Беха, В.Вернадського, Б.Гер- шунського, І.Зязюна (теорія наукового пізнання культури і самопізнання та творчої самореалізації особистості Л.Зіндера, Ф.де Сосюра, ОС- мирницького, А.Супруна, Т.Ломтєва, С.Семчинського, Л.Щерби (засвоєння і творче використання інформації про феномен мови й мовлення);
О.Бодальова, І. Зязюна, Г.Капської, М. Кузьміна, Лернера (системний підхід до професійного становлення особистості В.Антоненка-Давидо- вича, Н.Бабич, Г.Винокура, Н.Жигилій, В.Кан-Калика, А.Коваль, Л.Са- венкової (психолого-педагогічна теорія мовленнєвої культури та механізми її формування).
Виходячи з актуальності проблеми мовно-культурологічної компетентності сучасного вчителя, метою статті є обґрунтування теоретичних основ її формування і визначення критеріїв мовленнєвої професійної культури педагога.
Мовленнєва культура тлумачиться як дотримання літературних норм вимови, наголошення, слововживання, побудови словосполучень, речень,
текстів; нормативність усної й писемної мови, що виражається в її правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності,
а також у різноманітності граматичних конструкцій, багатстві словника,
дотриманні в писемному мовленні орфографічних і пунктуаційних норм 8], тобто її формування передбачає насамперед знання й дотримання норм сучасної української літературної мови. Але разом з тим, як наголошував В.О.Сухомлинський: "Мовна культура - це дзеркало духовної
культури" [5], тож формування мовленнєвої компетентності неможливо уявити без вдумливого вивчення мовленнєвого етикету, дослідження якого дали змогу виявити національну специфіку української мови, взаємозв-
'язки між мовою та психологією людей, мовою та ментальністю нації.
Так, національний мовленнєвий етикет характеризувався як "психологічне середовище народу, його культурний клімат, що формує й рівень свідомості, і ставлення до ближніх" [6: 42], а його норми (правила мовленнєвої поведінки) регламентували високодуховні рекомендації бути доброзичливими, ґречними, толерантними тощо.
Тож, одним із головних чинників професійної підготовки педагога і
компонентом мовно-культурологічної компетентності має стати українознавчий культурологічний напрям, що дає можливість через етнокультуру,
етнопедагогіку, етнопсихологію, етнолінгвопедагогіку, етнолінгводидактику відтворювати світогляд українського народу, особливості його історії, культури, характеру, мовної картини світу, глибше усвідомити україномовну

93
СЛОВО У ДУШІ - ДУША У СЛОВІ
картину світу в зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, сприятиме підготовці фахівця з широким філологічно-педагогіч- ним кругозором, високим рівнем етнолінгводидактичної культури.
Етнолінгводидактична культура вимагає опрацювання широкого кола питань загальнофілологічного, загальнокультурного спрямування, прагнення до постійного мовного самовдосконалення, набуття знань про історію рідної мови (у тісному поєднанні з історією культури, психології
етносу, глибокого розуміння мови фольклору, художньої літератури певного народу, уміння використовувати в навчально-виховній діяльності
етнографічний матеріал. Всебічне вивчення національно-культурної педагогічної спадщини сприятиме збагаченню етнокультурного словника,
усвідомленню менталітету українського етносу, формуванню духовного світу, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів учнів шляхом прилучення через мову до культурних надбань рідного народу і людства тощо Загальний мовленнєвий розвиток учителя визначається якісним рівнем його мовленнєвої діяльності як одного з компонентів професійної готовності й професійного потенціалу вчителя і є домінантою в пошуках шляхів
і механізмів формування мовленнєвих умінь, розвиток яких зумовлюється сукупністю психофізіологічних, соціокультурних і педагогічних чинників, сформованими знаннями про мовленнєву культуру і можливості її
застосування відповідно до потреби, особливостей та мети педагогічного процесу. При цьому готовність до мовленнєвої діяльності розглядається як прояв спеціальних знань з реалізації управлінської, інформативної,
емотивної, фатичної функцій в процесі спільної діяльності (мовленнєвої
компетентності) [8: 66] і мовленнєвого професіоналізму.
Детально поняття мовленнєва (комунікативна) компетентність аналізується в роботах Ю. Ємельянова, який трактує її як "засновану на знаннях та чуттєвому досвіді здатність особистості орієнтуватися у ситуаціях спілкування, що передбачає подальшу можливість навчатися спілкуванню. Комунікативна компетентність завжди відбувається в соціальному контексті й вимагає від особистості усвідомлення низки чинників а) власних потребі ціннісних орієнтацій, техніки своєї роботи б) власних перцептивних умінь
(здатності сприймати навколишнє без суб'єктивних спотворень і стійких упереджень щодо тих чи інших проблем в) готовності сприймати нове у зовнішньому середовищі г) своїх можливостей у розумінні нормі цінностей інших соціальних групі культур д) своїх почуттів і психічних станів у зв'язку з дією факторів зовнішнього середовища (екологічна психокульту- ра); є) способів персоналізації оточуючого середовища (матеріальне втілення "почуття господаря ж) рівня своєї економічної культури (ставлення до середовища проживання тощо) [9: 327-328].

94


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал